Тема: Оксиди

План.

1. Оксиди, їх класифікація. Номенклатура.

2. Способи добування оксидів.

3. Фізичні властивості.

4. Хімічні властивості основних, кислотних і амфотерних оксидів.

5. Використання оксидів у фармації.

Оксидами називаються складні речовини, до яких входять два елементи, один з яких оксиген.

Майже всі хімічні елементи утворюють оксиди. І досі ще не добуто оксиди трьох елементів – благородних газів: гелію, неону, аргону.

Оксиди класифікують на

Солетворні

основні

кислотні

амфотерні

Несолетворні

(байдужі, або

індиферентні)

СО, N₂O, NO і ін.

Солетворні оксиди здатні утворювати солі під час взаємодії з кислотами або кислотами.

Основними називаються такі оксиди, яким відповідають основи. Ці оксиди металів. Для них характрний фонний тип зв’язку. У металів, які входять до складу основних оксидів, ступінь окислення буває не вище + 3. Наприклад, No₂O, CaO, FeO, NiO, CuO, ін.

Кислотними називають оксиди, яким відповідають кислоти. Утворюються неметалами і деякими металами, що виявляють високі ступені окислення. Наприклад, CO₂, P₂O₅, SO₂SO₃, SiO₂, CrO₃, Mn₂O₇, ін.

Амфотерними називаються такі оксиди, які залежно від умов виявляють основні або кислотні властивості. До них належать деякі оксиди металів: ZnO, Al₂O₃, Cr₂O₃, PbO і ін.

Номенклатура.

Назви оксидів утворюються так:

СО – карбону (ІІ) оксид;

СО₂ – карбону (IV) оксид;

FeO – феруму (ІІ) оксид;

Al₂O₃ – алюмінію оксид.

Якщо елемент утрвоює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окислення елемента римською цифрою в дужках.

Існують сполуки елементів з оксигеном, які лише формально належать до класу оксидів. До них належать пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н₂О₂^-1.

Способи добування оксидів.

1. Горіння простих і складних речовин:

а) С + О₂  СО₂ 2Сu + O₂ = 2CuO (окислення, крім благородних металів)

б) СН₄ + 2О₂  СО₂ + 2Н₂О

2. Розклад під час нагрівання складних оксигеновмісних сполук: солей, гідроксидів, кислот:

а) СаСО₃ ^t CaO + CO₂

2Cu (NO₃)₂  2CuO + 4NO₂ + O₂

б) 2Fe (OH)₃  Fe₂O₃ + 3H₂O

2CuOH  Cu₂O + H₂O

в) Н₂СО₃  Н₂О + СО₂

Н₂SiO₃  H₂O + SiO₂

S + 6HNO₃  H₂SO₄ + 6NO₂ + 2H₂O

B + 3HNO₃  H₃BO₃ + 3NO₂ 

4. Взаємодія металів з кислотами – окисниками:

3Сu + 8HNO_{3 розд.}  3Cu (NO₃)₂ + 2NO + 4H₂O

Cu + 2H₂SO_{4 конц.} ^t CuSO₄ + SO₂ + 2H₂O

5. Окислення нищих оксидів і розкладання вищих оксидів:

а) 2СО + О₂  2СО₂

2NO + O₂  2NO₂

б) 4CrO₃ ^t 2Cr₂O₃ + 3O₂

Фізичні властивості.

Всі основні і амфотерні властивості речовини, без запаху. Вони можуть мати різне забарвлення. ZnO, MgO – білий, CuO – чорний, Cr₂O₃ – зелений, Al₂O₃ – червоний або синій (рубін і сапфір) і ін.

Твердими є деякі кислотні оксиди: P₂O₅ SiO₂ і ін.

Газоподібними кислотними оксидами є CO₂ SO₂ і ін.

Хімічні властивості.

Основні оксиди

Кислотні оксиди

1. Взаємодіють (реагують) з водою:

Тільки оксиди активних металів

(Na, K, Ca, Ba і т.д.)

При цьому утворюються

розчинні основи (луги).

СаО + Н₂О  Са (ОН)₂

Na₂O + H₂O  2NaOH

Не всі кислотні оксиди

взаємодіють з водою.

SiO₂ і деякі інші з водою

не реагують.

SO₃ + H₂O  H₂SO₄

P₂O₅ + 3H₂O  2H₃PO₄

2. Взаємодіють з кислотами

2. Взаємодіють з основами

СuO + H₂SO₄  CuSO₄ + H₂O

CO₂ + Ca (OH)₂  CaCO₃ + H₂O

3. Взаємодіють між собою

СaO + SiO₂ ^t CaSiO₃

CaO + CO₂  CaCO₃

Амфотерні оксиди

1. Взаємодіють з кислотами:

ZnO + 2HCl  ZnCl₂ + H₂O

2. Взаємодіють з лугами:

ZnO + 2NaOH +H₂O  Na₂ [Zn (OH)₄]

Zn + 2NaOH ^cплав. Na₂ZnO₂ + H₂O