Природоохоронна діяльність у Вінницькій області

Назва реферату: Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
Розділ: Екологія

Природоохоронна діяльність у Вінницькій області

ЗМІСТ

1. Екологічна ситуація у Вінницькій області 3

2. Антропогенний вплив на природне середовище 6

2.1. Атмосферне повітря 6

2.2. Водні ресурси 7

2.2.1. Загальна характеристика 7

2.2.2. Характеристика стану поверхневих водойм області 10

2.2.3. Створи річки Південний Буг. 12

2.2.4. Створи річки Дністер. 12

2.3. Земельні ресурси та ґрунти 13

2.4. Надра 17

2.5. Відходи 18

2.6. Рослинний світ 19

2.7. Тваринний світ 21

2.7.1. Загальна характеристика 21

2.7.2. Ведення рибного господарства. 23

2.8. Території та об`єкти з особливим статусом охорони 24

3. Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища 25

3.1. Мережа державного моніторингу області 25

3.2. Основні тенденції забруднення природного середовища 27

3.2.1. Водний басейн 27

3.2.2. Притоки ріки Південний Буг 27

3.2.3. Притоки ріки Дністер 28

3.2.4. Повітряний басейн 29

3.2.5. Грунти 30

3.2.6. Підземні води 31

3.2.7. Характеристика стану поверхневих водойм області 32

3.2.8. Створи річки Південний Буг 34

3.2.9. Створи річки Дністер 34

4. Вплив факторів довкілля на здоров`я населення 36

4.1. Демографічна ситуація по Вінницькій області за 2001 рік 36

4.2. Захворюваність населення Вінницької області 39

4.3. Епідемічна ситуація в регіоні 40

4.4. Стан здоров’я населення репродуктивного віку. 43

4.5. Захворюваність населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС 44

5. Характеристика основних екологічних проблем області та м.Вінниці 44

5.1. Рослинний світ 44

5.2. Земельні ресурси 44

5.3. Екологічні проблеми на територіях природно-заповідного фонду. 44

5.4. Промислові відходи 45

5.5. Водні ресурси 45

5.6. Атмосферне повітря 46

6. Екологічна (природо-техногенна) безпека 46

6.1. Екологічна безпека Вінницької області 46

6.1.1. Екологічна безпека оборонної діяльності 48

6.2. Ядерна та радіаційна безпека 49

7. Державний контроль у галузі охорони 49

8. Управління у галузі охорони довкілля 53

8.1. Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі 53

9. Виконання загальнодержавних та національних програм 54

10. Наукові дослідження в галузі екології 54

11. Екологічна освіта, інформування громадськості, громадські рухи 54

11.1. Стан екологічної освіти всіх рівнів 54

11.2. Інформування громадськості 55

11.3. Громадські рухи 57

12. Міжнародне співробітництво у сфері екології 58

13. Висновки 59

14. Додатки 60

14.1. Додаток 1 60

14.2. Додаток 2 61

Екологічна ситуація у Вінницькій області

Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров’ї.

В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.

Клімат помірно континентальний з м’якою зимою й теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна кількість опадів 520 –590 мм, з них близько 80% припадає на теплий період року.

Область займає площу 26,5 тис.кв.км, що становить 4,5% території України.

Вінниччина межує з республікою Молдова. Державний кордон проходить на південному заході області, по річці Дністер, на ділянці довжиною в 202 кілометри. Крім того, вона межує з 7 адміністративними областями України: Житомирською з півночі, Київською із північного сходу, Черкаською з сходу, Кіровоградською з південного сходу, Одеською з півдня, Чернівецькою з південного заходу та Хмельницькою з заходу.

Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.

Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністров’ї – глибокі чорноземи та опідзолені грунти. Близько 70% території області розорано.

Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис.га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в’яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.

На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис.км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис.га.

Чисельність населення області (станом на 01.01.2001 р.) 1799,3 тис.чол., в т.ч. міського - 877,1 тис.чол. (48,7%) сільського - 922,2 тис.чол. (51,3%) Щільність населення на км2 — 69,0 чол.

В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості - 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.

Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8% угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис.га - 5,2% ріллі України; багаторічних насаджень - 51,9 тис.га.

Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області характеризується як відносно стабільний.

Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001 році зменшилась в порівнянні з 2000 роком з 80,1 до 71,7 тис.тон. Це пов’язано, в основному, з покращенням якості твердого палива, особливо на Ладижинській ТЕС, на долю якої припадає 76, 9% викидів. Друга причина - газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться 5,2% викидів. Так з 28–ми заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 році – 17 працювали на природному газі.

Разом з цим спостерігається ріст викидів від автомобільного транспорту. Зокрема у м.Вінниці кількість викидів від автотранспорту в 2000 році становила 19, 5 тис. тонн, що значно перевищує викиди від стаціонарних джерел (2,14 тис. тонн). В результаті, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.

Якість води у поверхневих водоймах області в цілому, за основними показниками, знаходилася на рівні 2000 року. За органолептичними показниками якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідала нормам. Але у цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

Сумарний забір води в порівнянні з 2000 р. в області зменшився з 711,5 до 708,4 млн.м3. Нормативно очищених вод скинуто на 3,156 млн.м3 менше.

Кількість скинутих забруднених вод збільшилась з 63,10 млн.м3 в 2000-му до 67,86 млн.м3 в 2001-му році. Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації.

На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік. В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. При цьому необхідно зазначити, що минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000 р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув.

Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.

Для виділення в натуру прибережних захисних смуг річок і водойм, виготовлено і виноситься в натуру проект прибережної захисної смуги ріки Південний Буг. На стадії розробки знаходиться аналогічний проект для ріки Дністер. Однак, через відсутність коштів на виконання проектних робіт стримується розробка та винесення в натуру проектів прибережних захисних смуг малих річок і водойм.

Найбільш проблемними об’єктами Вінницької області в поводженні з відходами є полігон твердих побутових відходів м.Вінниці, що знаходиться в селі Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с.Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об’єднанні “Хімром” у м.Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с.Джурин Шаргородського району.

Існуючий полігон твердих побутових відходів м.Вінниці вичерпав свій ресурс ще в 1987 році, його експлуатація офіційно заборонена з 1994 року.

Золовідвал Ладижинської ТЕС, що займає територію 186 га, вичерпав свій ресурс у 1984 році. Ладижинською ТЕС замовлено проект реконструкції золовідвалу, який знаходиться на стадії розробки.

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001 року виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) у 1978 р., існування такої великої кількості токсичних речовин на території області є небезпечним для довкілля. Відомі випадки, коли непридатні пестициди виявляли за межами складів – на смітнику, в лісосмузі і навіть на березі річки. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем.

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%.

Стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року лісовим масивам області було завдано великої шкоди. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. У 2001 році усі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.

Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. У Немирівському лісництві Іллінецького ДЛГ було виявлено вогнище небезпечного шкідника лісу золотогуза, яке було знищене за допомогою авіації. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази, об'єми створення полезахисних смуг - у 4 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.

Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів теж не приділяється належна увага. Як і лісам області зеленим насадженням було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних пошкоджених дерев. Однак у 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4 %. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову. Зменшилося також поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови, , качки - на 8554 голів, лиски - на 8992 голови.

Різко зросла чисельність лебедя - шипуна ( в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази). У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2 %, тхір чорний - на 249,1 %, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.

У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт., в основному марена дніпровська.

На Вінниччині створено 20 заказників, 10 пам’яток природи , 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 228 територій і об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001 році площа ПЗФ не змінилась.

Протягом 2001 року основним напрямком роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.

Підготовлено матеріали на розгляд сесії обласної ради щодо трьох об`єктів місцевого значення загальною площею 493,2 га та завершено підготовчу роботу із створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення “Згарський” площею 3018,7 га.

Для розширення територій з особливим статусом охорони з 2000 року проводиться формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду. Розбудова екологічної мережі області планується за рахунок створення національного природного парку “Південне Поділля”, трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників, площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що з`єднуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2 - 2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну систему екологічної мережі.

Антропогенний вплив на природне середовище

Атмосферне повітря

Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001р. зменшилась в порівнянні з 2000р. на 8419 т, (див. табл.2.1.1 та табл.2.1.2), що, як видно з таблиці 2.1.4, пов’язано в основному із покращенням якості твердого палива, що використовується Ладижинською ТЕС:

Таблиця 2.1.4.

Параметр

2000 р.

2001 р.

Виробництво електроенергії млн. кВт / год.

4354,974

4394,799

Зольність вугілля, %

48,8

32,89

Калорійність вугілля, ккал / кг

3082

4036

Вміст сірки в вугіллі, %

0,86

Кількість спаленого вугілля, т

1817612

2000387

Основними забруднювачами повітряного басейну (див.табл.2.1.3) залишаються підприємства, основними видами економічної діяльності яких є : виробництво тепло - та електроенергії, транспорт, переробна промисловість. Доля викидів Ладижинської ТЕС складає 76, 9%, цукрових заводів області – 5, 16%. З 28 –и цукрових заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 р.( всього їх в області 38 ) працювали на природному газі 20, більшість з них провели режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах, що дозволило більш економічно вести режим спалювання, відповідно зменшило викиди в атмосферне повітря.

Найбільш значні серед виконаних :

організація гідропилоподавлення на Демидівському гранітному кар’єрі ( Жмеринський район);

проведення режимно-налагоджувальних робіт на Турбівському, Махаринецькому, Бродецькому, Бабинському, Крижопільському цукрозаводах; Тростянецькому спиртзаводі; Погребищенському маслозаводі; комунальних котельнях в м.м. Калинівка, Гайсин, Могилів – Подільський.

Залишились невиконаними режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах Кам’яногірського, Бершадського цукрозаводів, ДП “Комунальник” (смт. Турбів), Вінницького підшипникового заводу та ряду інших підприємств; не встановлено золовловлювач на котельні Росошанської паперової фабрики.

За статистичними даними кількість викидів від автомобільного транспорту в м. Вінниці в 2000 р. становили 19, 5 тис. т ( від стаціонарних джерел тільки 2,14 тис. т), це викликано значним збільшенням кількості автомобілів: 72 тис. ( в порівнянні з 1989р. – 25 тис.), як наслідок, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.

Водні ресурси

Загальна характеристика

Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Форми 2ТП – водгосп прийнято та проаналізовано від 537 споживачів.

Забір води в порівнянні з 2000 р. (див. табл. 2.2.1) зменшився на 3,1 млн.м3 з 711,5 до 708,4 млн.м3, а також спостерігалось незначне зменшення використання води на 3,3 млн.м3 з 696,2 до 692,9 млн.м3 в основному за рахунок зменшення використання підземних вод на господарсько – побутові потреби, а також зменшення об’ємів переробки цукросировини (в 2000 р. було використано технічної води – 7,383 млн.м3, в 2001 р. – 5,519 млн.м3).

Зменшення обсягу забору підземних вод з 34,29 млн.м3 до 32,49 млн.м3 пояснюється реформуванням сільськогосподарського комплексу, яке призвело до зменшення поголів’я тварин та птиці та встановлення водомірної апаратури.

Втрати при транспортуванні суттєво не змінились, відповідно в 2001 р.–14,81 млн.м3, а в 2000 р. – 14,84 млн.м3.

Використання води на різні цілі в розрізі галузей, млн.м3:

промисловість, в т. ч.

598,2

600,9

- енергетика

575,0

580,2

- сільське господарство

27,86

27,02

- транспорт

4,738

4,288

- зв’язок

0,037

0,030

- будівництво

0,096

0,101

- торгівля

0,039

0,029

- житлово-комунальна

64,80

60,27

Нормативно очищених вод скинуто в 2000 р. – 8,99 млн.м3, а в 2001 р. –5,838 млн.м3, що менше на 3,156 млн.м3 (див. Табл. 2.2.3), що пояснюється в основному зменшенням нормативно очищених на спорудах очистки вод по Ладижинській ТЕС ( 2000 р. – 2573,3 тис.м3, 2001 р. - 480,6 тис.м3 ).

Збільшилась кількість скинутих забруднених вод (див. табл. 2.2.2). В 2000 р. їх обсяг складав 63,10 млн.м3, а в 2001 р. – 67,86 млн.м3. Кількість забруднених вод без очистки збільшилась з 1,553 до 6,543 млн.м3, це пояснюється тим, що в об’єднанні “Вінницяводоканал” промивні води з водопровідної станції в обсязі 4,4 млн.м3 , в зв’язку із відсутністю норм ГДС, в 2001 році були віднесені в графу “забруднені без очистки”.

Використання води в системах зворотного водопостачання залишилось на тому ж рівні.

Збільшення скиду нафтопродуктів (див. табл. 2.2.4) (з 5,563 до 10,40 т.), хрому (з0,077 до 0,34 т.), нікелю (з 0,792 до 0,246 т.) пояснюється збільшенням цих речовин на скиді після ОСК м. Вінниці в порівнянні з 2000 р. Причиною цього є:

зменшення об’єму стічної води, яка надійшла в 2001р. на очисні споруди каналізації;

збільшення об’єму виробництва продукції підприємствами м. Вінниці;

зміна методики визначення нафтопродуктів в зв’язку з акредитацією лабораторії “Вінницяводоканал”.

Збільшення вмісту іонів кальцію (з 3,0 т в 2000 р. до 73,0 т в 2001 році) і сульфатів в стічних водах “Хімпрому” пояснюється збільшенням їх вимивання із відвалу фосфогіпсу та шламу станції нейтралізації.

На рівні минулого року залишились скиди БПК, азоту амонійного, нітритів, нітратів. Спостерігалось в порівнянні з 2000 роком зменшення вмісту фосфатів з 157,7 т до 116,1 т (станція Козятин, Калинівське ПВКГ та ВО “Вінницяводоканал”, ВО “Хімпром”).

Порівняльна таблиця основних показників по формі 2 – ТП (Водгосп)

п/п

Назва показників

2000 р.

млн.м3

2001 р.

млн.м3

Порівняння

млн.м3

Забір води, фактично

711,5

708,4

-3,1

- в т. ч. підземних

34,29

32,49

-1,8

Використано води:

696,2

692,9

-3,3

- в т. ч. на госппитні потреби

62,64

57,73

-4,91

- в т. ч. на виробничі потреби

619,0

621,6

2,6

- в т. ч. на зрошення

0,051

0,05

-0,001

- в т. ч. на сільгоспводопостачання

14,47

13,61

-0,86

Загальне водовідведення:

660,5

640,2

-20,3

- скинуто забруднених вод

63,10

67,86

4,76

- скинуто нормативно чистих вод

569,7

566,5

-3,2

- скинуто нормативно очищених вод

8,99

5,834

-3,156

- скинуто в накопичувачі

18,67

17,76

-0,91

Втрати при транспортуванні

14,84

14,81

-0,03

Оборотне та повторно – послідовне

водопостачання

85,2

85,32

0,12

Скинуті забруднені води без очистки

1,553

6,543

4,99

Скинуті забруднені води недостатньої

степені очистки

61,55

61,32

-0,23

На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік.

В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК в області. Необхідно відмітити, що минулий рік був несприятливий для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув, його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (липень – серпень 2001р.). Значні перевищення нормативів якості скиду були допущені на ОСК м. Жмеринка (як ПВКГ, так і заводу “Сектор”), мм. Шаргород, Іллінці, Томашпіль.

Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. Лише в деяких населених пунктах області вказані питання в повній мірі вирішуються і будуються ОСК в смт. Піщанка, відбувається реконструкція ОСК в м. Шаргород ( за кошти приватного маслозаводу), розробляється проектна документація реконструкції ОСК м. Іллінці (є дві альтернативи) та смт. Чернівці.

В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації, в м. Жмеринка з 1998р. припинено будівництво каналізаційної мережі та КНС для підключення 400 – 600 тис.м3 / рік стоків із західної частини міста на міські ОСК, що нині працюють на 20 – 25% своєї проектної потужності.

Фінансування об’єктів, передбачених “Національною програмою екологічного оздоровлення Дніпра” (будівництво та розширення ОСК в смт. Оратів, Погребище, м. Козятин, с. Кашперівка Козятинського району) не відбувається.

У ряді населених пунктах області є значний дисбаланс між потужностями водогонів та каналізацій, це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, Томашпіль.

В 2001р. в поверхневі водойми області надійшло 622,44 млн.м3 зворотних вод, з них забруднених 67,862 млн.м3 (10,9%).

Безповоротне водоспоживання складає 41,09 млн.м3 (суттєвих змін порівняно з 2000р. не відбулося) (див. табл. 2.2.5). Перевищень лімітів використання води в 2001р. не виявлено.

В 2001р. на контролі в держуправлінні було187 водоохоронних заходів, з них виконано 26, серед них : будівництво додаткових та очищення діючих біоставків на Томашпільському ПВКГ та в/ч А2981 (смт. Вапнярка), збільшення потужності систем зворотного водопостачання на Немирівському спиртзаводі та ТОВ “Люстдорф” (м. Іллінці), відремонтовано греблю на Токарівському водосховищі, проведено частково берегоукріплювальні роботи біля Сабарівської ГЕС.

Внаслідок невиконання підприємствами водоохоронних заходів в поверхневі водойми області надійшло майже 8 тис.м3 неочищених стоків.

Перелік основних забруднювачів водних ресурсів області наведений в табл.2.2.6.

Характеристика стану поверхневих водойм області

Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб’єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, обласною СЕС, Вінницьким ЦГМ, Південно-Бузьким басейновим водогосподарським об’єднанням (згідно схеми моніторингу у визначених створах), ВО “Вінницяводоканал”, ВАТ “Сутиський завод АЕА” (в районах водозаборів річки Південний Буг: м. Хмільника, м. Калинівки, м. Вінниці, смт. Сутисок).

За даними ВО ”Вінницяводоканал” (моніторинг стану річки проводився щоденно), кисневий баланс знаходився в межах норми, хоча спостерігалося коливання вмісту кисню, пов’язане з біогенними процесами. Середньомісячне значення вмісту азоту амонійного коливалося від 1,06 до 1,66 гранично – допустимих концентрацій, встановлених для рибогосподарських водойм (ГДК1), не перевищувало гранично допустимих концентрацій, встановлених для водойм господарсько-питного призначення (ГДК2). Найбільш забрудненими по цьому інгредієнту є ділянки річки в районі смт. Сутисок.

В теплий період мали місце випадки перевищення ГДК2 по показнику БСК5 (до 1,36 разів). Сольовий склад бузької води стабільний, мінералізація , вміст солей металів знаходився в основному в межах ГДК2, за виключенням вмісту заліза, марганцю, міді. Вміст іонів заліза залишався підвищеним практично на всіх водозаборах від 1,9 до 9 ГДК1 та від 0,3 до 1,5 ГДК2; марганцю від 8 до 10 ГДК1 та від 0,5 до 1,8 ГДК2; міді до 2 ГДК1. З середини другого кварталу спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг. В теплий період практично на всіх водозаборах колі-індекс перевищував нормативи (водозабір м. Вінниці – до 4 разів, м. Хмільника до 11,4 разів, смт Сутисок до 14,7 разів). В четвертому кварталі значне перевищення спостерігалося лише в районі смт. Сутисок.

За даними Південно–Бузького БВО, яке контролює вісім створів постійних спостережень на річці Південний Буг, та два створи постійних спостережень на притоках річки Південний Буг – річках Соб і Рів, вода в річці Південний Буг оптимально мінералізована, середньої жорсткості, кисневий режим задовільний. Всього в 2001р. було відібрано 92 проб води і виконано 2281 аналізів. Із 2189 гідрохімічних аналізів мали місце 93 випадки перевищення ГДК2, що складає 4,2%. В 2000р. відсоток перевищення ГДК2 складав 6,7%.

Із 93 випадків перевищення ГДК 74 випадки припадає на БСК повне, яке перевищує ГДК у 1,1-3,7 рази. Концентрація решти забруднюючих речовин знаходиться нижче ГДК для водойм господарсько-питного водокористування (СанПин № 4630-88).

Вода у річці Південний Буг забруднена органічними речовинами, БСКп = 1,07-3,7 ГДК (75 проб із 80 відібраних). По більшості створів середньорічні показники БСКп залишились практично на рівні 2000 року, крім Глубочекського водосховища та с. Ставки, де БСКп зросло у 1,7 і 1,3 рази відповідно. Найбільші концентрації органічних сполук були зафіксовані у березні (7,5-9,2 мгO2/дм3) – у період весняної повені з 9 по 22 березня, коли спостерігались максимальні рівні води у р. Південний Буг. У листопаді і грудні 2001 року, коли температура води була 1-3 °С, БСКп знаходилось у межах 8,0-11,0 мгO2/дм3, що свідчить про антропогенний характер забруднення.

Вода у річці Південний Буг характеризується підвищеним показником кольоровості (35,5-56,7 градусів – максимальні значення) – у 13 пробах, підвищеним вмістом іонів амонію (1,02-3,50 мг/дм3 – максимальні концентрації). Максимальні концентрації нітритів – 0,10-0,36 мг/дм3, нітратів – 5,3-7,6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госппитного водокористування. Наявність підвищеного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2000 роком незначно знизився по всім створам.

Якість води Сутиського водосховища за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річки Південний Буг вище м. Вінниці (район питного водозабору). Це свідчить про те, що скиди ВО “Вінницяводоканал”, який є одним з основних підприємств забруднювачів Вінницької області, негативно впливають на формування якості води в річці Південний Буг нижче м. Вінниці.

На радіологічне дослідження в 2001р. було відібрано 84 поверхневих проб і виконано 84 спектрометричних досліджень. В пробах води визначали вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90. Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 знаходяться значно нижче допустимих рівнів. Рівень радіоактивного забруднення річки Південний Буг в цілому залишився на рівні 2000р.

Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

За даними обласної санітарно–епідеміологічної служби питома вага об’єктів господарсько-питного водопостачання по Вінницькій області, які не відповідають санітарним нормам та правилам, склала 2,3% (в загальному числі об’єктів централізованого водопостачання).

Питома вага досліджених проб води із водопровідної мережі, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно-хімічними показниками 1,2%, в тому числі за загальною мінералізацією 0,1%, за вмістом хімічних речовин 0,2%, за мікробіологічними показниками 6,4%.

Питома вага досліджених проб води водоймищ І-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно–хімічними показниками 15,9%, за мікробіологічними - 17,6%.

Питома вага досліджених проб води водоймищ ІІ-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам складає: за санітарно–хімічними показниками 8,5%, за мікробіологічними – 10,4%.

Створи річки Південний Буг.

Практично на всіх створах річки спостерігалося перевищення за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становили від 2,6 до 8,4 ГДК1; міді від 2 до 5 ГДК1, фтору до 3,2 ГДК1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг ( особливо в районі створу м. Гнівань), проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.

Створи річки Дністер.

У дністровській воді спостерігався вміст фтору до 1 ГДК1, міді від 1,1 до 8 ГДК1, фенолів до 3,6 ГДК1. Виявлено перевищення ГДК ешеріхії колі біля села Наддністрянське Муровано-Куриловецького району та м. Могилів-Подільський. Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено.

Пестицидів (в тому числі Бі – 58, децис, ГХЦ, базудін, карбофос, метафос, ДДТ, фосфамід) в досліджених зразках води в річці Південний Буг та Дністер на всіх створах спостережень не виявлено.

За даними санітарно-епідеміологічної служби м. Вінниця: значно покращилась вода за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР. Із 282 проб мали місце відхилення за санітарно-хімічними показниками в 38 пробах. Це – завислі речовини, мутність, хлориди, азот амонійний, БСК5, залізо.

Із 128 проб досліджених на вміст лактозопозитивної кишкової палички (ЛКП) і індексу колі-фагів мали місце відхилення в 62 пробах. Випадків виявлення збудників інфекційних кишкових захворювань виявлено не було.

Випадки харчових отруєнь бактеріального походження та викликаних хімічними речовинами в області за 2001р. в організованих колективах не зареєстровано. Зареєстровано 18 випадків захворювання на ботулізм в побуті. Випадки радіаційних аварій в області не зареєстровано.

За даними обласного центру гідрометеорології, який контролює три постійних створи в межах м. Вінниці, один створ на р. Соб (с. Зозів), один створ на р. Рів (с. Демидівка), протягом року спостерігався підвищений вміст фенолу до 3 ГДК1, азоту нітритного до 1,2 ГДК1, нафтопродуктів до 7,6 ГДК1, було виявлене незначне підвищення вмісту міді, марганцю, заліза.

За даними лабораторії держуправління екологічний стан ріки Південний Буг протягом року був наступний:

сольовий склад в річці стабільний. Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю. По даним компонентам має місце перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення відповідно:

Створ №2 – свинець у 5раз;

Створ №7 – марганець у 4,7 раз.

У звітному 2001 році по р. Південний Буг мали місце випадки аварійного забруднення нафтопродуктами, концентрація яких у контрольних створах №№7-9 становила 7-9 ГДК. По основних показниках якість води у поверхневих водоймах області знаходиться на рівні 2000 року.

В результаті мікробіологічного аналізу поверхневих вод в створах постійних спостережень басейну річки Південний Буг та річки Дністер значних забруднень не зафіксовано. У фітопланктоні, як в якісному, так і в кількісному відношенні, в порівнянні з минулим періодом, суттєві зміни не відбулися. Самою багаточисельною і ведучою групою є діатомові, а також присутні синьо-зелені та протококові водорості, в основному, з індексом сапробності від 1,65 до 2,2. Тому поверхневі води басейну річки Південний Буг відносять до категорії умовно чистих.

Спостерігався вплив скиду нафтопродуктів Степанiвського цукрозаводу на якість води в ств.7 р. Пiвденний Буг. Зменшилась різновидність мiкроорганiзмiв, з`явились представники родини Flagellata (безколiрнi джгутикові), що не являється характерним для чистих вод створів річки Пiвденний Буг. Підвищився індекс сапробності вiд 1.9 до 2.1. Слід відмітити, що у створi 13 - на р. Ров, створах 14 та 15 - на р. Соб, створi 16 - на р. Дохна, створi 28 - на р. Мурафа зафіксовано представників родини Euglenophyceae (евгленових), а саме Euglena acus, деякі види Phacus та Lepocinelis, Trahelomonas, що говорить про наявність деякого органічного забруднення. Та значного впливу на збільшення індексу сапробності не відбулося.

В решті створів басейну річки Пiвденний Буг та річки Дністер якість води, по результатам мiкробiологiчного аналізу, не змінилася.

Земельні ресурси та ґрунти

Вінницька область розміщена в лісостеповій зоні центральної частини Правобережної частини України. Річкою Південний Буг територія області ділиться на дві частини: лівобережну, яка відноситься до Придніпровської височини, і правобережну – Подільське плато.

Земельний фонд області складає 2649,2 тис.га. Майже ¾ частини території зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь – 76,2%,з них ріллі – 65,3%, багаторічних насаджень – 1,9%, сіножатей і пасовищ – 9% (таблиця 1) (рисунок 1). Під лісами та іншими лісовкритими площами – 14.2% території, забудовані землі займають 4,0%, болота – 1,1%, інші землі (піски, яри, кам’янисті місця та інші) – 3%.

Територія суші становить 2606,2 тис. га або 98,4% від загальної площі області, решта 1.6% площі зайнята водою.

До основних земельних угідь, від стану яких в значній мірі залежить економічна ситуація в області, відносяться землі сільськогосподарського призначення, лісового та природно - заповідного фонду.

Питома вага площ сільськогосподарських угідь відносно площі суші (ступінь сільськогосподарського освоєння) по області становить – 77%, а в адміністративних районах - від 68 до 88%. За ступенем сільськогосподарського освоєння усі райони можна умовно поділити на три групи: I – до 70%; II – 71 - 80% і III - > 80%. Найвищий ступінь освоєння сільськогосподарських угідь в Бершадському (81%), Козятинському (86%), Липовецькому (88%), Оратівському (84%), Теплицькому (87%), Погребищенському(83%), Тиврівському (80%), Хмільницькому (82%) та Чернівецькому (84%) районах .

Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. По області він складає 65% (% ріллі від загальної площі ). Найбільш нестійкими в екологічної відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносяться сіножаті, пасовища, землі вкриті лісом і чагарниками та болота. Найбільш стійкими в екологічному відношенні є земельні ресурси Літинського і Чечельницького районів, де ступінь розораності – 55%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (73%), Липовецькому (76%), Теплицькому (80%) та Чернівецькому (74%) районах.

Одним із основних критеріїв оцінки екологічного стану сільськогосподарських угідь є рівень родючості ґрунтів, як основа функціонування цієї категорії земель. Сукупність природних факторів (поверхня області, природна рослинність в минулому, клімат, антропогенний вплив) сприяли утворенню різних за властивостями і родючістю ґрунтів.

Використання ґрунтів протягом тривалого часу під сільськогосподарськими культурами при незбалансованому внесенні добрив призводить до гострої нестачі тієї чи іншої поживної речовини, тобто зниження родючості .Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу. Вміст гумусу в ґрунтах Вінниччини підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів: тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад ґрунтів, вид рослинності, тощо.

Найбільш поширеними ґрунтами в області є опідзолені ґрунти (приблизно 1318,6 тис. га), з яких 351,2 тис. га чорноземи опідзолені. Орні землі становлять 82%. Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85%, темно - сірих опідзолених – 2,77% і чорноземах опідзолених – 3,39%.

Чорноземи типові займають площу приблизно 494 тис. га, з яких 91% розорані. Середній вміст гумусу - 4,01%. 36,3 тис. га припадає на інші типи чорноземних ґрунтів.

На площі 14,8 тис. га поширені дерново - слабопідзолисті ґрунти , середній вміст гумусу яких становить 0,90%. 9,1 тис. га цих земель зайняті малопродуктивними сільськогосподарськими вгіддями, з них 59% розорюється.

Решта типів ґрунтів поширені переважно на незначних площах і становлять 115,3 тис. га.

Середній вміст гумусу в ґрунтах області за даними Вінницького філіалу інституту “Укрземпроект”(1982р.) – 2,94%. Найвищий вміст його мають ґрунти Липовецького (3,99%), Хмільницького (3,87%), Калиновського (3,65%), Козятинського (3,87%) районів, найнижчий – у Барському (1,86%), Жмеринському (1,94%), Тиврівському (1,92%) і Муровано-Куриловецькому (1,97%) районах.

Відповідно ст.150 Земельного Кодексу України до особливо цінних ґрунтів в області віднесені чорноземи не еродовані суглинкові на лесах, лучно - чорноземні суглинкові, темно - сірі і чорноземи опідзолені суглинкові на лесах та їх глеюваті відміни, торфовища глибокі і середньоглибокі осушені. Загальна площа їх складає 580,9 тис. га, з них під орними землями – 550,1 тис. га.

105,9 тис. га сільськогосподарських угідь зазнають перезволоження, з них ріллі - 96,2 тис. га, 75,9 тис. га – заболочення, з них ріллі 38,9 тис. га, 2,2 тис. га – кам’янисті, з них ріллі 0,4 тис. га.

Мочаристі ґрунти або мочарі носять природно - антропогенний характер.

Висока розораність, насиченість сівозмін просапними культурами та шаблонна система обробітку - основні причини, які призводять до збільшення площ з мочарами.

Як елемент ландшафту, вони являють собою періодично перезволожену за рахунок підгрунтових вод ділянку місцевості, яка знаходиться в автоморфних умовах зволоження - на вододілах та схилах балок.

Так в Ямпільському, Томашпільському, Крижопільському, Піщанському, Могилів – Подільському, Чечельницькому і Чернівецькому районах на площі 18,1 тис. га, на вододілах та їх схилах, де ґрунтоутворюючі породи щільні дочетвертинні глини або ж оглеєні леси підстелені ними, утворились чорноземні - лучні мочаристі та мочарні ґрунти.

Мочарі, порівняно з оточуючими їх ґрунтами відрізняються більш важким гранулометричним складом і відсутністю агрономічно цінної структури: у вологому стані вони в'язкі, дуже липкі, в сухому – дуже злиті, щільні, тріщинуваті.

Частота появи і ступінь перезволоження таких ґрунтів залежить від погодних умов (після сухих років вони зникають, а після вологих, навпаки, збільшуються).

Періодичність у водному режимі ускладнює їх використання.

В місцях розміщення цих ґрунтів на схилах більше 7 градусів, в роки з надмірною кількістю опадів, виникають зсуви, які спричиняють руйнування поверхні ґрунту. Значна площа їх уже заліснена, але ще до 200 га знаходиться під сільськогосподарськими угіддями (переважно під малопродуктивними пасовищами).

В Хмільницькому, Калинівському, Вінницькому, Козятинському та Літинському районах рельєф місцевості являє собою слабохвилясту рівнину з добре вираженими мікропониженнями округлої або овальної форми з плоским дном, декілька метрів в діаметрі і в глибину 0,5 – 2,0 м, які у весняно - літній період заповнюються талими та дощовими водами, що також викликає тривале перезволоження ґрунтів. а іноді і постійне заболочення, і ускладнює їх використання.

У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га, (80,4% від обслідуваних с. - г. угідь).

Найбільший відсоток еродованих земель в Барському, Крижопільському, Томашпільському, Муровано-Куриловецькому, Чечельницькому і Шаргородському районах (60 – 67%), найменший - у Липовецькому, Калиновському і Вінницькому районах (9 – 14%).

Значні збитки сільськогосподарським угіддям, в основному орним землям, наносить водна ерозія ґрунтів. Як видно з таблиці 7 - 39% орних земель в тій чи іншій мірі зазнають впливу площинної ерозії.

Починаючи з 1961 року водна ерозія з року в рік охоплює все більші території. Так, за період з 1961 р. по 1980 р. площа еродованих ґрунтів збільшилась на 67,4 тис. га (13%), з 1980 р. по 1990 рік – на 58,9 тис. га, (10%), а з 1991 р. по 1996 р. зменшилась на 21,9 тис. га (4%), що пояснюється, насамперед переведенням ріллі на схилах більше 70 в інші види сільськогосподарських угідь (кормові).

В 1983 році Південним відділенням Українського науково – дослідного інституту захисту ґрунтів від ерозії виконані роботи по визначенні втрат від ерозії ґрунтів у Вінницькій області.

Із приведених результатів виходить, що Вінницька область за всю історію землеробства втратила 140,6 тис. га умовних сільськогосподарських угідь, в тому числі біля 103 тис. га умовної ріллі.

Для відновлення втраченої за ці роки родючості 1 га еродованої ріллі необхідно внести в середньому біля 1000,0 т гною, 9,0 т аміачної селітри, 17,1 т простого суперфосфату і майже 80,0 т калійної солі.

В результаті водної ерозії щорічно в області втрачається 5,9 млн. т ґрунту, який містить 153,5 тис. т гумусу, 8,8 тис. т азоту, 8,1 тис. т фосфору і 81,9 тис. т калію. В перерахунку на еквівалентну кількість добрив ці втрати виражаються втратами 2,3 млн. т гною, 25,2 тис. т аміачної селітри, 43,1 тис. т суперфосфату і 199,6 тис. т калійної солі.

Як бачимо, водна ерозія наносить величезні втрати сільськогосподарському виробництву області.

Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:

інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків);

відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;

перенасичення просапними культурами структури посівних площ.

Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.

Для одержання максимального врожаю і високої якості продукції необхідно створити і підтримувати оптимальну реакцію ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур вимагає слабокислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.

Ґрунти області мають в основному слабокислу, близьку до нейтральної та нейтральну реакцію ґрунтового розчину (1165,8 тис. га – 92,2% від обстеженої площі). Тільки 97,8 тис. га потребують першочергового вапнування (таблиця 5).

Систематичне внесення фосфорних добрив істотно підвищує вміст як загального фосфору, так і його рухомих форм. Інтенсивність нагромадження доступних фосфатів неоднакова на різних типах ґрунтів. 88,2% або 1113,9 тис. га обстежених ґрунтів мають середній, підвищений, високий і навіть дуже високий вміст рухомого фосфору і тільки 149,7 тис. га або 11,8% - низький і навіть дуже низький.

Родючість ґрунтів щодо калію визначається динамічними показниками вмісту його рухомих і фіксованих сполук, зумовлених генетичними властивостями ґрунтів. Збільшення вмісту рухомого калію у ґрунтах пов’язано насамперед із внесенням добрив. Взаємодіючи з ґрунтом, калійні добрива створюють сполуки різної розчинності, рухомості і доступності сільськогосподарським культурам. В межах кожного типу ґрунтів здатність поповнювати запаси обмінного калію в міру його засвоєння культурами різна. Так 879,5 тис. га або 69,6% ґрунтів області характеризуються підвищенням, високим і навіть дуже високим вмістом обмінного калію, 380,4 тис. га (22,5%) – середнім і 3,7 тис. га (0,3%) – низьким.

Перевищення мінеральних добрив над органічними може обумовлювати істотні зміни вбирного комплексу чорноземних ґрунтів. За даними стаціонарних дослідів при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину.

Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.

Що ж до радіоактивного забруднення, то найбільше забруднені ґрунти Чечельницького, Тульчинського, Немирівського і Шаргородського районів. 190,5 тис. га земель знаходиться в зоні посиленого радіаційного контролю, що становить 7,2% від загальної площі області. В цій же зоні знаходиться 89 населених пунктів.

Для зменшення доступу радіоактивних речовин в умовах Вінницької області найбільш ефективними заходами є вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення органічних і мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунтів з застосуванням оранки на всю глибину орного шару.

Зрошуванням в області охоплено 24,0 тис. га, з яких 4,8 тис. га потребують підвищення технічного рівня гідромеліоративних систем. Води всіх джерел придатні для зрошування. Засолених і солонцюватих ґрунтів в області не виявлено.

Площа осушених земель 57,3 тис. га, з них 56,4 тис. га сільськогосподарські угіддя, з яких на площі 2,8 тис. га необхідно провести реконструкцію відновлення осушної мережі.

Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агроландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи.

Внаслідок незадовільного фінансування знизились темпи робіт з освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно – меліоративною організацією території.

Протягом 2001 року посаджено 107 га полезахисних лісосмуг та інших захисних насаджень, рекультивовані 123 га земель в тому числі: під сільськогосподарські угіддя – 116 га, лісові насадження 4 га рекреаційні та інші цілі - 2 га. Знято родючого шару ґрунту 0,8 тис. куб. м, покращено малопродуктивних сільськогосподарських угідь родючим шаром – 68 га, в тому числі ріллі – 68 га. Заскладовано родючого шару ґрунту – всього – 3853 тис.куб.м, в тому числі накопиченого на цукрових заводах – 3425 тис. куб. м.

Надра

Наявність в області різноманітних корисних копалин обумовлено структурно – генетичними особливостями геологічної будови. В межах області поширена платформенна та перехідна до геосинклінальної геоструктурної зони земної кори. Кожна з цих зон характеризується специфічними рисами геологічної будови і поширенням в її межах характерних комплексів корисних копалин. В геологічній будові приймають участь різноманітні за своїм мінеральним та хімічним складом і генезисом гірські породи, від найбільш давніх архейської ери до сучасних четвертинного періоду. Історія геологічного розвитку території в повній мірі, відображає процеси розсіювання і концентрації корисних копалин та періоди їх накопичення в осадових породах.

За звітний період геолого – розвідувальних робіт не проводилось, а на державному балансі запасів нараховується 369 родовищ, 62 родовища розроблялися 2001 році. Корисні копалини Вінниччини представлені переважно сировиною для будівельної промисловості, в меншій мірі для переробної, хімічної та металургійної.

Враховуючи соціально – економічні умови розвитку регіону, приоритетним напрямком необхідно визначити освоєння розвіданих запасів (понад 15млн.т) бурого вугілля та запасів торфу оцінених по 47 балансових родовищах - 11028 тис. т. в Літинському районі.

Освоєння Бахтинського родовища флюориту може забезпечити потреби металургійної промисловості на декілька десятиліть. В 2000р. ДРГП “Північнологія” завершено геологорозвідувальні роботи по підрахунку запасів родовища, які затверджені в ДКЗ України і становлять близько 25млн. тонн. Вихід флюоритового концентрату складає 21,14 % при вмісті CaF2 – 67,8%. Дана висока оцінка придатності флюоритового концентрату вітчизняними та окремими іноземними науковими закладами.

Використання місцевих фосфоритів для підвищення родючості ґрунтів дало б можливість відмовитись від імпортної сировини, яка в екологічному плані небезпечніша, ніж місцева.

Детально вивчені родовища будівельної сировини повністю задовольняють потреби будівельної індустрії. Слід відзначити окремі родовища граніту, що можуть використовуватись як облицювальний камінь та пористо - вапнякового каменю придатного для розпилювання на стінові блоки.

Необхідно розвивати напрямок використання властивостей лікувальних радонових вод Хмільницького родовища радонових вод, мінеральних вод з содовою мінералізацією, які виявлені і вивчені на Наддністрянщині. Значна перспектива розкривається в освоєнні проявів природних столових вод, яких в області нараховується близько 50.

Перспективи у вивченні надр повинні бути спрямовані на оцінку розсипних титанових руд в Оратівському районі, залізних руд і флогопіту у Вінницькому районі та проведення геологознімальних і пошукових робіт з метою виявлення нових напрямків щодо освоєння надр. Дані по видобутку корисних копалин і по ліцензуванню родовищ приведені в таблиці 2.4.1. і 2.4.2.

Відходи

Всього в області за 2001 рік утворилося 26603,2 тис. тонн відходів, 25944,96 з яких є вторинною сировиною .

На протязі року зі знов утворених відходів вторинної сировини було використано всього 25 % загальної кількості на виробництво товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, відходів спиртового виробництва на корм худобі.

В результаті безгосподарності знищуються високоефективні відходи вторинної сировини, велика кількість цінної сировини нагромаджуються в навколишньому середовищі, забруднюючи його. Площа продуктивних земель, на яких нагромаджуються відходи, становить біля 450 га.

За 2001 рік утворилося 29.44 тис.т. промислових відходів 1-4 кл. небезпеки, з накопиченими в попередні роки промисловими відходами наявність відходів на 1.01.2002 р. становить 441.8 тис.т. Збільшення кількості відходів в порівнянні з минулим роком пояснюється тим, що в результаті проведених геодезичних досліджень було взято на облік стихійне звалище відходів виробництва мінеральних добрив на ВО “Хімпром”, які накопичувалися на протязі останніх 10 років.

Загальна кількість організованих полігонів твердих побутових відходів по області нараховується 35 одиниць, на які в 2001 році вивезено 773 тис.м.куб. відходів.

В області виявлено 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі року.

Держуправлінням в 2001 році погоджено отримання дозволу на транскордонне перевезення відходів в кількості 1109.5 т. Це склобій, обрізки ганчір’я, пух-перо.

В результаті проведеної попередньої інвентаризації наявності заборонених, невідомих та непридатних пестицидів виявлено 790.8 т цих небезпечних відходів. Окрім того в Джуринському отрутомогильнику ще в 1978 році заскладовано 1023.7 т цієї категорії відходів з 9 областей України.

В 2001 році Державним проектним інститутом Міноборони України проведено дослідження впливу відходів ракетного палива на стан довкілля в військовій частині на території області, де вони зберігаються. За даними інституту в 2002 році буде прийнято рішення по їх утилізації.

Не вирішеними проблемами у сфері поводження з відходами в межах області залишаються:

утилізація промислових відходів: гальванічних шламів, фосфогіпсу;

утилізація накопичених біля 2000 т. заборонених та невизначених пестицидів;

не вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходів для обласного центру.

Рослинний світ

Основними лісокористувачами в області являються ДЛГО "Вінницяліс" об'єднання "Віноблагроліс" головне управління с/г та продовольства облдержадміністрації, Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу. За даними безперервного лісовпорядкування загальна площа лісів підприємств ДЛГО "Вінницяліс" станом на 1.01.2002 року складає 216168 га. Лісокористувачами цієї площі є 9 ДЛГ , Вінницький ЛВК, 4 ДЛМГ. Площа земель лісового фонду об'єднання "Віноблагроліс" 115732га.

У зв'язку із реформуванням частини колишніх державних с/г підприємств, створення на їх основі нових підприємств різних форм власності 26 червня 2001 року Вінницькою обласною Радою було прийнято рішення № 446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних с/г підприємств (радгоспів)", яким припинено право постійного користування земельним ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств загальною площею 12113 га. Рішенням доручалося обласному управлінню земельних ресурсів здійснити всі організаційні заходи щодо вирішення питання про надання зазначених земель лісового фонду у постійне користування спеціальним лісогосподарським підприємствам комунальної власності, проте це питання не вирішене до даного часу.

Спад промислового виробництва та пов’язане з цим суттєве зменшення викидів шкідливих речовин у атмосферу призвело до зменшення негативного впливу на ліси.

Великої шкоди лісовим масивам області було нанесено стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви Крижопільського, Могилів - Подільського, Ямпільського ДЛГ, Тульчинського ДЛМГ. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. У 2001 році всі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.

У 2001 році рубки головного користування проводили підприємства, які входять до складу ДЛГО "Вінницяліс", Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу . які виконали ці роботи у відповідності із затвердженими лімітами.

В зв'язку із зміною користувача та меж земельних ділянок лісового фонду . не виконанням робіт по внесенню корективи до розрахункової лісосіки Держуправлінням екоресурсів не погоджений ліміт рубок головного користування для ВОСЛП "Віноблкомунліс".

Систематичне невикористання у повному обсязі затвердженого ліміту лісосічного фонду сільгосппідприємствами головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації у попередні роки, привело до накопичення стиглої і перестиглої деревини, погіршення санітарного стану та продуктивності лісів.

Збільшення із 2000 року об’ємів рубок головного користування по ДЛГО "Вінницяліс" призвело до збільшення об’ємів лісовідновлення. На всіх лісосіках попереднього року, а також по можливості поточного року, створені лісові культури із цінних порід дерев (дуб, сосна, ялина, ясен, клен, липа).Об'єднанням "Віноблагроліс" створено 165,4га лісових культур на ділянках головного користування попередніх років.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення. По тій же причині у 4 рази зменшилися об'єми створення полезахисних смуг.

З метою охорони лісів від пожеж всіма лісокористувачами в пожежо - небезпечний період (квітень-жовтень) розроблені комплексні плани по охороні лісів від пожеж, які погоджені із відповідними органами і затверджені у районних держадміністраціях. На цей час заборонено в'їзд на територію лісових масивів приватного автотранспорту, розпалювання вогнищ. Для відпочинку населення обладнані спеціальні площадки. В лісництвах встановлено постійне чергування працівників лісової охорони.

У випадках виявлення осередків шкідників та хвороб працівники лісової охорони зобов'язані негайно інформувати про це керівників підрозділів та підприємств з метою прийняття мір по локалізації осередків.

Значним залишається антропогенний вплив на ліси. Важке економічне становище значної частини населення призводить до неконтрольованого збору рослин - первоцвітів, лікарських рослин, випасу худоби.

Результатом являється скорочення ареалу окремих видів рослин, зменшення їх чисельності. За останні 2 роки спостерігається збільшення кількості заготовленої лікарської сировини. Основними видами лікарських рослин являються квіти бузини, березові бруньки, плоди глоду та горобини, кора дуба, деревій, квіти липи, полин, хвощ польовий, чистотіл, плоди шипшини. Разом з тим ліміт на спеціальне використання лікарської сировини не доводився.

У зв'язку з тим, що населенням для власних потреб заготовляється значна кількість різних видів лікарських рослин, маса заготовленої лікарської сировини значно більша як за кількістю, так і за видовим складом. Це говорить про недостатню охорону лікарських рослин користувачами земельних угідь.

Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів не приділяється належна увага. У 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень. Як і лісам області зеленим насадженням міст та населених пунктів було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року пошкоджено тисячі дерев, які в подальшому були зрізані. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних, пошкоджених дерев. Вирішення цієї проблеми потребує значної кількості посадкового матеріалу, коштів, робочої сили. Таку роботу необхідно провести у найближчі роки у максимальних об'ємах.

Тваринний світ

Загальна характеристика

Охорона, використання і відтворення тваринного світу, регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування усього видового складу і популяційного різноманіття в стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах забезпечується спеціально уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь області.

На території області мешкають 40 видів ссавців, 250 видів птахів, 30 видів риб, з яких занесено до Європейського червоного списку тварин і рослин та Червоної книги України 12 видів ссавців, 9 видів птахів, 4 види риби.

Право ведення мисливського господарства в області надано 45 підприємствам, з них закріплені мисливські угіддя мають 38 підприємств. Загальна площа мисливських угідь становить 1963,1 тис. га, у тому числі охоплених мисливським впорядкуванням 117,9 тис. га. Протягом року на 695 тис. га проведено облік чисельності мисливських тварин.

Основна площа мисливських угідь 1836,7 тис. га, або 93,6 % - закріплено за обласною організацією УТМР, яке нараховує 28 мисливських господарств. За ВДЛГО "Вінницяліс" закріплено 117,7 тис. га. за Вінницькою гарнізонною радою ВМТ МО України - 8,7 тис. га.

Загальні витрати на ведення мисливського господарства в області за 2001 рік склали 812,6 тис. грн. (в тому числі за рахунок держбюджету - 90,3 тис. грн.) що на 172,2 тис. грн., або на 27,7 % більше в порівняні з 2000 роком. Із загальних витрат 496,3 тис. грн., або майже 61,1 % - витрати на охорону, відтворення та облік диких тварин, впорядкування мисливських угідь, в тому числі на облік мисливських тварин - 10,4 тис. грн., на впорядкування мисливських угідь - 8,3 тис. грн., на охорону диких тварин - 122,15 тис. грн., на відтворення мисливських тварин, включаючи біотехнічні заходи - 355,5 тис. грн. Надходження від ведення мисливського господарства за рік склали - 777,5 тис. грн. Окупність ведення мисливського господарства по області склала за рік 95,7 %, тоді як за 2000 рік цей показник дорівнював 115 %. В середньому по області у розрахунку на 1 тис. га мисливських угідь на охорону диких тварин витрачено 62,2 грн., що в 1,7 рази більше, ніж за попередній рік, а на відтворення мисливських тварин (включаючи біотехнічні заходи) - 181,1 грн., що на 27,8 % більше, ніж у 2000 році.

Основними видами мисливських тварин, які мешкають на території області є: козуля, кабан, заєць - русак, білка, ондатра, лисиця, куниця, із пернатої дичини - качки, кулики, лиска, сіра гуска, сіра куріпка.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані не покращуються, що привело до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4 %, ( в порівняні з 1990 роком, коли популяція лосів складала 520 голів, зменшилося на 399 голів, або на 76,7 %).

Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову, а також зменшилося поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови, , качки - на 8554 голів, лиска - на 8992 голови. Різко зросла чисельність лебедя - шипуна ( в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази), що в значній мірі впливає на ріст чисельності пернатої дичини.

У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2 %, тхір чорний - на 249,1 %, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.

У 2001 році проводилася робота по розселенню плямистих оленів. Розселені в попередні роки нові популяції байбака та оленя благородного прижилися в області, їх чисельність збільшується. Так, байбака було розселено в 1996 році 54 голови, чисельність за ці роки збільшилася майже в 2,4 рази і на кінець 2001 року становила 128 голів, оленя благородного в 1998 році було розселено 35 голів, а на кінець 2001 року його чисельність становила 59 голів.

Також зростає в області чисельність зубра європейського станом на 1.01.2002 р. поголів'я тварин становило 117 голів. В 2001 році проведено 6 селекційно - вибіркових відстрілів, порушення чинного законодавства під час відстрілів не виявлено. За останні роки значно розширився ареал мешкання зубра і на 2001 рік становить більше 32 тис. га., разом з тим щільність виду на окремих територіях переважає оптимальну, в зв'язку з чим необхідно проведення відлову та переселення частини субпопуляції в інші угіддя області та за її межи.

Великої шкоди мисливському господарству завдає браконьєрство, особливо в групових його проявах. За 2001 рік уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь складено 309 протоколів на порушників правил полювання, притягнуто до адміністративної відповідальності 295 громадян, до кримінальної - 1, стягнуто штрафів на загальну суму 9506 грн., відшкодовано збитків на суму 850 грн., конфісковано 5 одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї.

Ведення рибного господарства.

Водні ресурси для вирощування риби розміщенні на території області нерівномірно. Штучне риборозведення проводиться в системі СВАТ “Вінницярибгосп” (ставковий фонд 5919 га), на рибоводно-меліоративних станціях, обласній організації УТМР та в системі обласного управління с/г та продовольства.

Збільшується частка в риборозведенні малих орендних підприємств.

Для проведення промислового рибальства на 2001 рік було виділено квоту у розмірі 20.05 т, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровському водосховищах.

Незаконне використання рибних ресурсів в природних водоймах області набуло загрозливих розмірів, особливо в групових його проявах.

В період нересту було встановлено контроль за охороною рибних запасів, особлива увага зверталась на охорону нерестовищ та шляхів підходу плідників цінних видів риб.

Великого техногенного та антропогенного впливу, що значно погіршує їх екологічний стан, зазнають природні водойми області.

Внаслідок будівництва Дністровського водосховища річка Дністер нижче греблі Дністровської ГЕС має сильну течію при значних добових коливаннях рівня води, погіршилося прогрівання води. Ці фактори сприяли тому, що в межах Могилів-Подільського району практично зникли види риб занесені до Червоної книги України: стерлядь, вирезуб, чоп. Нерестилища всіх видів змістилися вище за течією і знаходяться в межах Хмельницької та Чернівецької областей.

Значні викиди золи з Ладижинської ТЕС призвели до замулення верхів'я Глибочанського водосховища, виходять з ладу нерестилища цінних видів риби: коропа, карася, плітки, що негативно впливає на відтворення рибних запасів.

Зарегульованість стоку на Дмитренківському та Сутиському водосховищах призводить до інтенсивного замулення водойм, внаслідок майже 50 % площі водойм заросли водною рослинність. Постійних користувачів на водоймах немає, рибо - меліоративні роботи та зариблення водосховищ не проводиться, в результаті зменшуються запаси цінних видів риб.

Найбільше в області Ладижинське водосховище використовувалося промислом СВАТ "Вінницяриба” з 1965 по 1999 роки. В зв'язку із зменшенням рибних запасів водосховища на даний час, за клопотанням облдержадміністрації перед Головрибводом, Ладижинське водосховище промислом не використовується. В той же час це водосховище має найкращу кормову базу та умови для риборозведення. При правильній експлуатації рибопродуктивність з 25 кг/га можна довести до 1 ц/га за рахунок зариблення рослиноїдними видами риби ( білого та строкатого товстолоба). З 1999 року водосховище переведено на режим спеціального використання. Крім того з 2001 року на режим спеціального використання переведені Сутиське, Дмитренківське та Супрунівське водосховища.

У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт. в основному марена дніпровська.

Території та об`єкти з особливим статусом охорони

Проблема охорони природи для Вінницької області, більшість території якої відчуває на собі майже неконтрольовану інтенсивну господарську діяльність, є дуже актуальною.

На Вінниччині існує – 20 заказників, 10 пам’яток природи , 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та ще 228 територій та об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001р. площа ПЗФ не змінилась.

Щорічна екологічна акція “Марш парків” головним чином була зосереджена у районах з більшою кількістю природно-заповідних територій та об`єктів і направлена на лісовідновлення , озеленення та впорядкування територій садово-паркового мистецтва, закладання нових скверів та парків, встановлення аншлагів та охоронних знаків.

В минулому році не проводилось використання природних ресурсів в межах територій ї об`єктів природно-заповідного фонду, так як користувачами не було отримано лімітів.

Останнім часом виник ряд проблем пов`язаних із зміною форм власності на землю, що викликало погіршення фінансування об`єктів ПЗФ та зменшено контроль за природно-заповідним фондом з боку більшості користувачів.

Вінниччина розташована в центральній частині лісостепу Правобережної України, у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита. По території протікає річка Південний Буг з притоками, на півдні область обмежена річкою Дністром. Все це зумовлює багатство та різноманіття рекреаційних ресурсів, які безумовно використовуються для оздоровлення, відпочинку, культурно – пізнавальної і спортивної діяльності населення.

Розвитку фізкультурно-спортивної роботи та відпочинку сприяє мережа стадіонів, спортивних залів і майданчиків, дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Важлива оздоровча, санітарна, культмасова, наукова роль в озелененні міст і населених пунктів належить паркам, алеям та іншим зеленим насадженням.

Зелені зони області протягом останніх років не зазнали змін. Площа земель рекреаційного призначення в 2001 році становила 0,3 тис. га., земель оздоровчого призначення – 0,7 тис. га. Зелені насадження, які використовуються для загального користування займають площу 2996 га., з рекреаційною метою для відпочинку використовуються ліси, площею 490,3 га., кемпінги, будинки відпочинку 214,9 га.

Вінниччина багата на старовинні парки. Деякі з них створені на початку ХVІІІ ст. І сьогодні, вони є важливими осередками садово-паркового мистецтва, цікаві для наших архітекторів.

Багата історико-культурно-пізнавальна спадщина області, про що свідчить наявність 21 державного музею, з них 19 перебувають в підпорядковані Міністерства культури.

На громадських засадах діє 118 музеїв, з них 25 одержали звання “народний”.

Площа земель історично – культурного призначення становить 375,8 га, в 2001 році змін не зазнала.

В області діє один історико-культурний заповідник “Буша” (Ямпільський район).

На державному обліку знаходиться 3208 пам’яток, серед них археології – 1328, історії – 1684, мистецтва – 196.

Всього на Вінниччині зареєстровано 868 пам’яток архітектури, з них 166 занесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Природні умови та ресурси Вінниччини різноманітні і своєрідні, на сьогодні ще недостатньо досліджене питання раціонального їх використання. Збереження сучасної природи, збільшення її багатств, неможливі без детального знання історії. Саме знання минулого допомагають нам краще пізнати сучасне та прогнозувати майбутній стан природи регіону, можливості його реконструкції не тільки шляхом збереження, але і створення нових природоохоронних об’єктів.

Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища

Мережа державного моніторингу області

Система обласного моніторингу навколишнього природного середовища охоплює майже всі підприємства, установи, організації, що ведуть спостереження за екологічним станом. Аналітичні підрозділи установ, організацій, підприємств, що здійснюють контроль за якістю природних та стічних вод, промвикидів шкідливих речовин в атмосферу, стану атмосферного повітря, ґрунтів – акредитовані.

Моніторинг стану забруднення поверхневих вод проводиться по таких напрямках:

Держуправління екології та природних ресурсів щоквартально здійснює контроль за станом поверхневих водоймищ на 33 створах постійних спостережень по 37 гідрохімічних показниках. Ріка Південний Буг контролюється на 9-ти створах постійних спостережень від м. Хмільник – вихід з Хмільницької області до с. Джулинка Бершадського району на кордоні з Кіровоградською областю. Притоки р. П.Буг контролюються на 10-ти створах постійних спостережень. Ріка Дністер контролюється на 3-х створах від с. Козлово, що на межі з Чернівецькою та Хмельницькою областями, до с. В.Кісниця на кордоні з Молдовою. Притоки рік Дністер та Дніпро контролюються на 11-ти створах постійних спостережень.

Відомості про гідрохімічне забруднення водних об`єктів надсилають:

Південно-Бузьке басейнове водогосподарське об¢єднання, яке щомісячно здійснює контроль на 10 створах постійних спостережень р. П.Буг та притоках по 31 гідрохімічному показнику та радіаційному фону водних об`єктів.

Обласна СЕС, яка щоквартально контролює р. П.Буг на 18 створах, р. Дністер на 3 створах по 25 гідрохімічних та 2 мікробіологічних показниках.

Вінницький обласний ЦГМ двічі на рік здійснює контроль на 5 створах постійних спостережень р. Південний Буг та притоках по 6-ти гідрохімічних показниках.

Для забезпечення екологічної безпеки, пов`язаної з водовикористанням, ВО “Вінницяводоканал” та ВАТ “Сутиський завод АЕА” проводять щоденно моніторинг стану р. П.Буг на 4-х створах по 5-ти гідрохімічних та мікробіологічних показниках.

Згідно діючої схеми моніторингу Подільська гідрогеологічна партія 1 раз на рік представляє результати спостережень на 10 точках за хімічним складом по 11 показниках та результати контролю за екзогенними процесами.

Стан забруднення атмосферного повітря у межах м. Вінниці контролюється за допомогою 2-х стаціонарних постів ЦГМ по 7-ми показниках рівня забруднення атмосферного повітря щоденно.

Держуправління екології та природних ресурсів здійснює контроль за промвикидами шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення щорічно на 15 підприємствах по специфічним показникам.

Моніторинг стану забруднення ґрунтів проводиться у 30 точках постійних спостережень:

Парки та об`єкти природно-заповідного фонду – 8;

Дороги – 10;

Підприємства – 7;

Військові об`єкти – 4;

Звалища – 1;

Мережа точок спостережень представлена у таблиці А.

Таблиця А

№

п/п

Назва організації

Контрольоване середовище та кількість точок спостережень

Атмосферне повітря

Викиди шкідливих речовин в атмосферу

Поверхневі водойми

Підземні води

Ґрунти

Екзогенні процеси

Державне управління екології та природних ресурсів

15 точок від стаціонарних джерел забруднення атмосфери

33 створи 9ств-р.П.Буг; 3 ств. р. Дністер

21 ств-притоки П.Бугу, Дністра, Дніпра

30 точок

8-парки; 10-дороги; 7-підпри-ємства; 4-військові об`єкти;

1-звалища

Вінницький обласний ЦГМ

2 стаціонарних пости “Пост-2”

5 створів:

(№1-3 –р.П.Буг;

№6-р.Рів

№7 –р.Соб

Південно-Бузьке басейнове водогосподарське об¢єднання

10 створів

№1-8 р.П.Буг

№9-р.Рів

№10-р.Соб

Обласна санітарно-епідеміологічна служба

21 створ

18 створів-р.П.Буг

3ств –р.Дністер

Подільська гідрогеологічна партія

6 створів

(питний водозабір)

4 точки

ВО “Вінницяводоканал”

3 створи р.П.Буг

ВАТ “Сутиський завод АЕА”

1 створ р.П.Буг

Основні тенденції забруднення природного середовища

Стан навколишнього природного середовища в 2001р. залишався відносно стабільним.

Водний басейн

За даними відділу аналітичного контролю та моніторингу якість води у головній водній артерії області – річці Південний Буг – характеризувалась наступними показниками:

Створ №2 – свинець у 5раз;

Створ №7 – марганець у 4,7 раз.

Аварійні скиди нафтопродуктів Гайворонського маслосирзаводу, СП Подільський цукор” ЗАТ “Подільська продуктова група” суттєво вплинули на якість поверхневих вод у створах №№7,8,9. Концентрація нафтопродуктів становила:

Створ №7 – максимальна концентрація - 0,38 мг/ л

– середнє за рік 0,17 мг/ л (3,4 ГДК);

Створ №8 –максимальна концентрація - 0,08 мг/ л

– середнє за рік 0,04 мг/ л (0,8 ГДК);

Створ №9 –максимальна концентрація - 0,46 мг/ л

– середнє за рік 0,16 мг/ л (3,2 ГДК).

Притоки ріки Південний Буг

Характеризуються перемінним забрудненням від чистих до помірно забруднених і забруднених.

Річка Згар контролюється у створах вище і нижче смт. Літин (ств. №№ 10, 11). У звітному році в порівнянні з 2000р. концентрація завислих речовин, амонію сольового залишилась без змін. У створі №11 мало місце підвищення концентрації БСК5 до 6,3 мг/ л, середнє значення 4,24 (1,4 ГДК). Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів нижче ГДК (крім показника залізо загальне)

Річка Рів контролюється у створах вище м. Бар і нижче смт. Браїлів (ств. №№ 12, 13).

У 2001 році мало місце підвищення концентрації свинцю у створі №13 до 0,071 мг/ л (7ГДК) – максимальне значення і 0,037 мг/ л (3,7 ГДК)– середнє значення. По решті показників якість води залишилась на рівні 2000 року. Продовжують скид забруднених вод підприємства:

Жмеринське вагонне депо;

Жмеринське ПВКГ;

ВАТ «Експрес”.

Річка Соб контролюється у створах вище смт. Іллінці і нижче м. Гайсин (ств. №№ 14, 15).

У 2001 році покращилась якість води по створу №14 за рахунок зниження показника БСК5 з 5,05 мг/ л до 3,48 мг/ л.

Річка Дохна контролюється у створах вище і нижче м. Бершадь (ств № 16, 17).

У звітному році якість води залишилась без змін. В притоки р. Дохна поступають стічні води Крижопільського ПВКГ, Крижопільського сирзаводу. Внаслідок невеликого об¢єму скиду, а, також, великого розбавлення, стічні води суттєво не впливають на якість поверхневих вод у р.Дохна.

Річка Савранка контролюється у створах вище смт.Чечельник та нижче с.Ольгопіль (ств. №№ 18, 19).

По основних показниках якість води знаходиться на рівні 2000 року.

Річка Дністер в межах Вінницької області контролюється у 3-х створах постійних спостережень:

№ 20 – с.Козлово

№ 21 – м Могилів-Подільський

№ 22 – с.В.Кісниця

Вода прозора із слабким річковим запахом, середньою мінералізацією, із задовільним кисневим режимом.

Якість води у 2001 році у створах №№20,21значно покращилась у порівнянні з 2000 роком по амонію сольовому:

створ №21 – з 1,07 мг/ л (2ГДК) до 0,28 мг/ л (0,5 ГДК)

створ №20 – з 1,17 мг/ л (2,3 ГДК) до 0,56 мг/ л (1,1 ГДК)

По створу №22 концентрація амонію сольового – на рівні з 0,45 мг/ л (0,9 ГДК).

Притоки ріки Дністер

Річка Лядова контролюється у створах № 23 – с. Ялтушків і № 24 – с.Яришів. За звітний рік якість води залишилась на рівні 2000 року.

Річка Русава контролюється у двох створах (№№ 25,26) постійних спостережень вище с.Антонівка Томашпільського району і нижче м. Ямпіль. За звітний рік якість води залишилась на рівні 2000 року. Продовжує скид недостатньо очищених вод Томашпільське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства.

Річка Мурафа контролюється у створах № 27 – с. Станіславчик; № 28 – с. Біле, приймає недостатньо очищені стоки підприємств Жмеринського і Шаргородського районів.

Річка Рось – притока 1-го порядку р. Дніпро контролюється у 3-х створах: №№31, 32 – вище, нижче м. Погребище, №33 - с.Борщагівка на межі Вінницької та Київської областей.

Якість води порівняно з 2000 роком не змінилась.

Річка Гнилоп'ять – притока р. Прип'ять, що протікає по Вінницькій області в межах Козятинського району, контролюється у ств. №28 – с. Бродецьке, ств.№29 – с. Жежелів. У звітному році якість води в порівнянні з 2000 р. залишилась без змін.

Малі річки – Десенка, Постолова, Снивода. Вишенька – в міру забруднені. Якість води на протязі 6-8рр. стабільна. Річки Вінничка, Тяжилівка, Жван, Баран, Мурашка, Русавка, Жердь, Сільниця, Тульчинка, Шпиківка, Вендичанка, Гуйва, Берладинка, Бушанка, Тростянчик, Воронка, Рось, Волчанка, Нетека характеризуються перемінним локальним забрудненням, яке залежить від сезону, роботи цукрозаводів та ін. підприємств. У весняно-літній період води самоочищаються.

Повітряний басейн

Постійний моніторинг атмосферного повітря проводився у Вінниці двома постами типу “Пост-2” Вінницького ЦГМ, яким проведено 11600 спостережень за повною програмою. Середня концентрація за рік по місту за всіма інгредієнтами кратності до ГДК відповідає значенням: пил – 1,3 ГДК, діоксид сірки – 0,12 ГДК, оксид вуглецю – 1,3 ГДК, діоксид азоту – 1 ГДК, фтористий водень – 1,2 ГДК, аміак – 0,5 ГДК, формальдегід – 2 ГДК. Максимальні концентрації кратності до ГДК відповідають значенням: пил – 1,4 ГДК, діоксид сірки – 0,03 ГДК, оксид вуглецю – 3,2 ГДК, діоксид азоту – 2,7 ГДК, фтористий водень – 1,8 ГДК, аміак – 1,1 ГДК, формальдегід – 1,1 ГДК. Зміни, які відбулись на протязі року, незначні. Середні концентрації залишились на рівні 2000р., тільки по пилу зменшились від 2 до 1,3 ГДК. Максимальні рівні збільшились по пилу - від 1,2 до1,4 ГДК, оксиду вуглецю - від 1,6 до 3,2 ГДК.

В літній період концентрація по пилу збільшується, а оксид вуглецю змінює свої концентрації в залежності від напрямку і сили вітру.

Випадків високих забруднень і екстремально високих забруднень атмосфери протягом 2001р не спостерігалось. Значення замірів двох постів підтверджуються аналізами повітря, проведеними лабораторіями обласної та міської санітарної служби, та лабораторій підприємства “Хімпром”. В межах санітарно-захисних зон перевищення ГДК не виявлено.

У місті Вінниця за звітний період викиди шкідливих речовин в атмосферу становлять 21,38т., що на 19,1% менше, ніж за минулий рік. Щільність викидів забруднюючих речовин у розрахунку на м2 в місті склала 35,1 т., обсяги викидів шкідливих речовин на душу населення по місту склали майже 5,5 кг. Зменшення викидів на більшості підприємств міста Вінниці на протязі року пояснюється, в основному, скороченням обсягів виробництва, простоями підприємств, припиненням виробничої діяльності. По області спостерігається значне збільшення викидів на підприємствах Міністерства палива та енергетики України. Наприклад, на Ладижинській ТЕС збільшення викидів пов¢язане із збільшенням долі вугілля у загальному об¢ємі використаного палива.

Основними забруднювачами атмосфери залишаються піприємства, основними видами економічної діяльності є:

виробництво тепло- та електроенергії;

транспорт та переробна промисловість.

За даними обласної санітарно-епідеміологічної служби питома вага досліджених проб атмосферного повітря, що перевищує гранично допустиму концентрацію складає 6,6%. Питома вага проб атмосферного повітря які не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам на міських магістралях та вулицях з інтенсивним рухом, склала 5,2%. Випадків радіаційних аварій в області не зареєстровано. Рівень радіаційного фону залишався стабільним і не перевищував допустимих рівнів.

За даними санітарно-епідеміологічної служби м. Вінниця з 1520 спостережень було виявлено 28 випадків перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі, із них 20 випадків перевищення вмісту оксиду вуглецю і 8 випадків перевищення вмісту пилу. Ці перевищення були встановлені в весняно-літній період на магістральних вулицях. Прилеглих до них житлових кварталах, житлових кварталах з малим рухом автомобілів, а також, при підсмолоскипних спостереженнях перевищення ГДК не встановлено.

Лабораторією держуправління здійснювався контроль за дотриманням нормативів ГДВ та граничних нормативів утворення (ГНУ) на 50 підприємствах. Було обстежено 66 джерел викидів та 92 джерела утворення. Відібрано 327 об’єднаних проб, проведено 981 визначень по 18 забруднюючим речовинам. При цьому виявлено перевищень технологічних нормативів утворення на 26 джерелах утворення по трьом забруднюючим речовинам, що становить 28,4% обстежених джерел утворення. Виявлено невідповідність у джерелах викидів на таких підприємствах:

підприємство “Вінницяпобутхім”

Вінницьке підприємство ВАТ “Керамік”.

Відкориговані нормативи гранично допустимих викидів для даних підприємств.

Виявлені перевищення на 26 джерелах утворення, з урахуванням похибок вимірювання, незначні. Суттєві перевищення технологічних нормативів мали місце на Ладижинській ТЕС, ЗАТ “Бершадьмолоко”, Браїловському ТОВ “Кристал”, ТОВ Агрофірма “АНБУКО”, Шпиківському молокозаводі, ЗАТ “Поділля”, ДПК “Моріс”, підприємство ”Теплокомуненерго”. За звітний період перевірено 262 автотранспортні засоби.

Грунти

Відділом аналітичного контролю та моніторингу Держуправління відібрано 235 проб, виконано 2030 компонентовизначень. Вибіркове обстеження сільгоспугідь по районах показали мінімальний вміст нітратів у грунті до 0,12 ГДК, максимальний – 0,66 ГДК. Обстеження на вміст важких металів – міді, цинку, нікелю, кобальту, марганцю показали вміст міді (від 0,17 до 1ГДК), цинку (від 0,5 до 1 ГДК), нікелю (від 0,14 до 0,76 ГДК), марганцю (від 0,05 до 0,12 ГДК), свинцю (від 0,04 до 0,56 ГДК).

В грунтах промислових підприємств виявлено наднормативний вміст міді (в м.Гнівань – завод “Спецзалізобетон”, ВАТ “Гніваньський підшипниковий завод”; м. Жмеринка – ВАТ “Жмеринський завод “Сектор””, локомотивне депо, підприємство “Експрес”; м. Вінниці – ВАТ “Вінницький підшипниковий завод”.), нікелю (Тиврівський район смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”, м. Жмеринка, міське сміттєзвалище), кобальту (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод), марганцю (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод), свинцю – (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод, м.Гнівань, завод “Спецзалізобетон”, м. Жмеринка – ВАТ “Жмеринський завод “Сектор””, Тиврівський район смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”, м. Жмеринка, міське сміттєзвалище та підприємство “Експрес”).

Виявлено ряд випадків екстремального високого забруднення грунтів важкими металами: Тиврівський район ( смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”– перевищення ГДК за вмістом міді в 63 рази, по свинцю – в 14 раз); м.Жмеринка, підприємство “Експрес” – перевищення ГДК за вмістом свинцю в 25 раз, м. Жмеринка – міське сміттєзвалище, перевищення ГДК за вмістом міді в 24 разів, свинцю в 18 раз; м.Вінниця в/ч А1231 – по вмісту нафтопродуктів (7323 мг/кг); Вінницький район, с.Вороновиця, СП “Подільськцукор” – по вмісту нафтопродуктів (86000 мг/кг); м.Оратів, територія земель запасу селищної ради – по вмісту нафтопродуктів (619 мг/кг).

В обстежених грунтах навколо автошляхів міститься наднормативна кількість міді (Вінниця – Тростянець до 5 ГДК), свинцю (Вінниця – Київ до 10 ГДК), кобальту (Вінниця – Київ, до 5 ГДК), свинцю від 1,2 до 5 ГДК на всіх автошляхах Вінницької області.

За даними обласної санітарно-епідеміологічної служби, питома вага досліджених проб грунту, який не відповідає гігієнічним нормативам по хімічних показниках, складає 3,9 %, по вмісту солей важких металів – 2,0 %.

Питома вага досліджених проб продовольчої сировини та харчових продуктів, які не відповідають гігієнічним нормативам:

по хімічних показниках – 1,8%, в т.ч. на нітрати – 1,4%, на пестициди – 0,2%, на токсичні елементи – 0,2% (свинець – 0, ртуть – 0, кадмій – 0).

по мікробіологічних показниках –2,4%, в т.ч. на антибіотики – 0.

За даними центральної геофізичної обсерваторії в пробах грунту, які відбирались в 2001 році, вміст ДДТ/ДДЕ, ізомерів ГХЦГ, трефлану, нітратів, вміст пестицидів в межах норми.

Підземні води

За даними Подільської гідрогеологічної партії режим підземних вод в природних умовах досить різноманітний. Відмічалось підвищення рівня води ( пост №25 Ямпіль від 0,2 м по свердловині №153, до 0,67м по свердловині №150.

Рівневий режим Вінницького підрайону спостерігається на постах Хмільник, Петриківці, Заливанщина та Липовець і характеризується незначним підвищенням грунтових вод від +0, 01 м до +0, 37 м.

На постах Хмільник свд.5 та Липовець свд.312, обладнаних на четвертинний водоносний горизонт, відмічено значний вміст нітратів, що значно перевищує ГДК і досягає 33, 43-74, 67 мг/дм3, крім того по цих же свердловинах загальна жорсткість також не перевищує ГДК і складає 17,2-20,0мг/екв.

Порушений режим

Спостереження за станом підземних вод в порушених умовах проводилось на ділянках інтенсивного водовідбору в т.ч.:

1. м.Бар - "Іванівський" водозабір;

2. м.Крижопіль - водозабір "Голубече";

3. м.Тульчин — ЖуравлІвський водозабір;

4. м. Немирів - водозабір "Скіфський";

5. м. Бершадь - Берландинський водозабір.

Якісний стан підземних вод на даних водозаборах стабільний і аномальних проявів його погіршення не відмічено.

Також важливим фактором інформації про стан підземних вод є потенційні джерела (підприємства) забруднення підземних вод до яких відносяться:

1. Поля фільтрації Бродецького цукрозаводу;

2. Поля фільтрації Махаринецького цукрозаводу;

3. Поля фільтрації Юзефо-Миколаївського цукрозаводу;

4. Поля фільтрації УладІвського цукрозаводу;

5. Поля фільтрації Барського спиртзаводу;

6. Шламонакопичувач ВО “Хімпром”;

7. Склад мінеральних добрив (бувший) ст.Бар;

8. Золошламонакопичувач Ладижинської ТЕС.

На протязі 2001 року на всіх підрємствах були відібрані проби води. Результати аналізів показали, що покращився стан води в районі складів (бувших) зберігання мінеральних добрив с.Войнашівка (ст.Бар). Забруднення продовжує проявлятися тільки в шахтних колодязях №№ 3 і 4. Так в колодязі № 3 мінералізація складає 2649 мг/дм3, NОз- 48 мг/дм3, а в шахтному колодязі № 4 мінералізація - 1122 мг/дмЗ, NОз -11, 5 мг/дм3, жорсткість загальна- 14,5.

Забруднення в районі розташування шламонакопичувача Вінницького хімкомбінату стабільне. Так в шпахтному колодязі №1 мінералізація 1377 мг/дм3, NОз- - 7, 4 мг/дм3, S042- - 506 мг/дм3, жорсткість - 13,6. В шахтній криниці №3 мінералізація - 2018 мг/дм3, S042- - 718 мг/дм3. Район полів фільтрації Бродецького цукрозаводу колодязь № 2 - мінералізація склала

1365 мг/дм3, NОз- - 6, 4 мг/дм3, жорсткість - 15. Колодязь № 3 - мінералізація - 1864 мг/дм3, NОз- - 58.5 (що в 3 рази вище ніж у 2000 році).

Юзефо-Миколаївський цукровий завод, колодязь № 1 - мінералізація 1396мг/дм3, NОз - 87 мг/дм3 при загальній жорсткості 18. На всіх інших підприємствах стан води майже не змінився, вони і надалі є потенційними забруднювачами підземних вод.

Моніторинг сучасних екзогенних геологічних процесів на території Вінницької області включає вивчення зсувних процесів, особливо потенційно-небезпечних зсувів, які впливають на народно- господарські об'єкти, а саме;

м. Жмеринка

ст. Сулятицька, Мог.-Подільського р-ну

3. с. Качківка, Ямпільського р-ну

4. с.Кукули, Піщанського р-ну

5. с. Требусівка, Піщанського р-ну

6. с. Крупське, Крижопільського р-ну

7. с. Вільшанка, Крижопільського р-ну

8. с. Романівка, Бершадьського р-ну

с. Болган, зсувний стаціонар, Піщанського району

В результаті обстеження зсувів у 2001 році не було виявлено жодних ознак їх активізації. Зсувні тіла перебували у фазі тимчасової стабілізації.

Характеристика стану поверхневих водойм області

Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб’єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, облСЕС, Вінницьким ЦГМ, Південно-Бузьким басейновим водогосподарським об’єднанням (згідно схеми моніторингу у визначених створах), ВО “Вінницяводоканал”, ВАТ “Сутиський завод АЕА” (в районах водозаборів річки Південний Буг: м.Хмільника, м. Калинівки, м. Вінниці, смт. Сутисок).

За даними ВО ”Вінницяводоканал” (моніторинг стану річки проводився щоденно), кисневий баланс знаходився в межах норми, хоча спостерігалося коливання вмісту кисню, пов’язане з біогенними процесами. Середньомісячне значення вмісту азоту амонійного коливалося від 1,06 до 1,66 гранично – допустимих концентрацій, встановлених для рибогосподарських водойм (ГДК1), не перевищувало гранично допустимих концентрацій, встановлених для водойм господарсько- питного призначення (ГДК2). Найбільш забрудненими по цьому інгредієнту є ділянки річки в районі смт. Сутисок.

В теплий період мали місце випадки перевищення ГДК2 по показнику БСК5 (до 1,36 разів). Сольовий склад бузької води стабільний, мінералізація , вміст солей металів знаходився в основному в межах ГДК2, за виключенням вмісту заліза, марганцю, міді. Вміст іонів заліза залишався підвищеним практично на всіх водозаборах від 1,9 до 9 ГДК1 та від 0,3 до 1,5 ГДК2; марганцю від 8 до 10 ГДК1 та від 0,5 до 1,8 ГДК2; міді до 2 ГДК1. З середини другого кварталу спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг. В теплий період практично на всіх водозаборах колі-індекс перевищував нормативи (водозабір м.Вінниці – до 4 разів, м. Хмільника до 11,4 разів, смт Сутисок до 14,7 разів). В четвертому кварталі значне перевищення спостерігалося лише в районі смт. Сутисок.

Із 93 випадків перевищення ГДК 74 випадки припадає на БСКповне, яке перевищує ГДК у 1,1-3,7 рази. Концентрація решти забруднюючих речовин знаходиться нижче ГДК для водойм господарсько-питного водокористування (СанПин № 4630-88).

Вода у річці Південний Буг забруднена органічними речовинами, БСКп = 1,07-3,7 ГДК (75 проб із 80 відібраних). По більшості створів середньорічні показники БСКп залишились практично на рівні 2000 року, крім Глубочекського водосховища та с. Ставки, де БСКп зросло у 1,7 і 1,3 рази відповід-но. Найбільші концентрації органічних сполук були зафіксовані у березні (7,5-9,2 мгO2/дм3) – у період весняної повені з 9 по 22 березня, коли спостерігались максимальні рівні води у р.Південний Буг. У листопаді і грудні 2001 року, коли температура води була 1-3 °С, БСКп знаходилось у межах 8,0-11,0 мгO2/дм3, що свідчить про антропогенний характер забруднення.

Вода у річці Південний Буг характеризується підвищеним показником кольоровості (35,5-56,7 градусів – максимальні значення) – у 13 пробах, під-вищеним вмістом іонів амонію (1,02-3,50 мг/дм3 – максимальні концентрації). Максимальні концентрації нітритів – 0,10-0,36 мг/дм3, нітратів – 5,3-7,6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госппитного водокористування. Наявність підвищенного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2000 роком незначно знизився по всім створам.

Якість води Сутиського водосховища за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річки Південний Буг вище м.Вінниці (район питного водозабору). Це свідчить про те, що скиди ВО “Вінницяводоканал”, який є одним з основних підприємств забруднювачів Вінницької області, негативно впливають на формування якості води в річці Південний Буг нижче м.Вінниці.

Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінничини по більшності хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

Створи річки Південний Буг

Практично на всіх створах річки спостерігалося перевищення за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становили від 2,6 до 8,4 ГДК1; міді від 2 до 5 ГДК1, фтору до 3,2 ГДК1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг ( особливо в районі створу м.Гнівань), проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.

Створи річки Дністер

У дністровській воді спостерігався вміст фтору до 1 ГДК1, міді від 1,1 до 8 ГДК1, фенолів до 3,6 ГДК1. Виявлено перевищення ГДК ешеріхії колі біля села Наддністрянське Мур-Куриловецького района та м.Могилів-Подільськ. Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено.

За даними санітарно-епідеміологічної служби м.Вінниця: значно покращилась вода за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР. Із 282 проб мали місце відхилення за санітарно-хімічними показниками в 38 пробах. Це – завислі речовини, мутність, хлориди, азот амонійний, БСК5, залізо.

За даними лабораторії держуправління санітарний режим ріки Південний Буг на протязі року такий:

Створ №2 – свинець у 5раз;

Створ №7 – марганець у 4,7 раз.

У звітному 2001 році по р.Південний Буг мали місце випадки аварійного забруднення нафтопродуктами, концентрація яких у контрольних створах №№7-9 становила 7-9 ГДК. По основних показниках якість води у поверхневих водоймах області знаходиться на рівні 2000 року.

В результаті мікробіологічного аналізу поверхневих вод в створах постійних спостережень басейну річки Південний Буг та річки Дністер значних забруднень не зафіксовано. У фітопланктоні, як в якісному, так і в кількісному відношенні, в порівнянні з минулим періодом, суттєві зміни не відбулися. Самою багаточисельною і ведучою групою є діатомові, а також присутні синьо-зелені та протококові водорослі, в основному, з індексом сапробності від 1,65 до 2,2. Тому поверхневі води басейну річки Південний Буг відносять до категорії умовно чистих.

Спостерiгався вплив скиду нафтопродуктiв Степанiвського цукрозаводу на якiсть води в ств.7 р.Пiвденний Буг. Зменшилась рiзновиднiсть мiкроорганiзмiв, з`явились представники родини Flagellata (безколiрнi джгутиковi), що не являється характерним для чистих вод створiв рiчки Пiвденний Буг. Пiдвищився iндекс сапробностi вiд 1.9 до 2.1. Слiд вiдмiтити, що у створi 13 - на р.Ров, створах 14 та 15 - на р.Соб, створi 16 - на р.Дохна, створi 28 - на р.Мурафа зафiксовано представникiв родини Euglenophyceae (евгленових), а саме Euglena acus,деякi види Phacus та Lepocinelis, Trahelomonas, що говорить про наявнiсть деякого органiчного забруднення. Та значного впливу на збiльшення iндексу сапробностi не вiдбулося.

В рештi створiв басейну рiчки Пiвденний Буг та річки Дністер якiсть води, по результатам мiкробiологiчного аналiзу, не змiнилася.

Вплив факторів довкілля на здоров`я населення

Демографічна ситуація по Вінницькій області за 2001 рік

Сучасну медико-демографічну ситуацію в Вінницькій області слід охарактеризувати як кризову. Наслідки цієї кризи – депопуляція населення області, масштаби якої за останні роки неухильно зростають, обвальне падіння народжуваності, погіршення стану здоров’я дорослих та дітей, що проявляється в стрімкому скороченні середньої тривалості життя населення. Переважно, деструктивні зрушення в соціально-демографічних структурах негативно впливають на подальші перспективи відтворення населення Вінницької області. Несприятливі тенденції демографічних процесів нині охопили в тій чи іншій мірі всі регіони області, торкнувшись всіх статево-вікових груп.

На кінець 2001 року чисельність населення Вінницької області становила 1787,3 тис. осіб, або 3,66% загальної чисельності населення України. За кількістю наявного населення серед регіонів України область посідає 11 місце, за щільністю - 13. На кожний квадратний кілометр території припадає 69 чоловік.

В міських поселеннях області проживає 862,4 тис. осіб, або 48,2% від загальної кількості населення, в сільській місцевості 924,9 тис. осіб, або 51,8%. Вінницька область одна з шести областей України, де питома вага чисельності сільського населення більша за міське.

Статевий склад населення характеризується перевагою кількості осіб жіночої статі (55,4%). На 1000 жінок припадає 806 чоловіка.

У віковій структурі населення області 51% складають особи працездатного віку, і відповідно 17,7% і 31,3%, які не досягли та старші працездатного віку. У 2001 році в області на кожну тисячу населення працездатного віку 859 осіб непрацездатного, з них 360 дитини та 499 осіб старше працездатного віку. Більше демографічне навантаження в сільській місцевості, де співвідношення осіб непрацездатного віку до працездатного складає 1150 до 1000, і переважає в цьому навантаженні пенсійний вік.

Середній вік населення по Вінницькій області на 1 січня 2001 року

Все населення

Міське населення

Сільське населення

обидві статі

чоловіки

жінки

обидві статі

чоловіки

жінки

обидві статі

чоловіки

жінки

39,6

36,3

42,2

36,5

34,6

38,2

42,6

38,0

46,2

Середня очікувана тривалість життя населення Вінницької області.

Обидві статі - 70,01 р.

Жінки - 75,94 р.

Чоловіки - 63,95 р.

Протягом тривалого часу чисельність населення Вінницької області постійно скорочується. Основним фактором зменшення чисельності є природне скорочення, як результат перевищення кількості померлих над кількістю народжених.

Динаміка змін демографічних показників

Роки

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Чисельність населення (тис.)

1914,4

1876,0

1862,2

1847,1

1831,5

1819,7

1803,5

1787,3

Кількість народжених (тис.)

23,8

20,0

19,3

18,3

16,8

15,9

15,1

14,6

Кількість померлих (тис.)

27,8

32,5

32,2

31,2

30,2

29,9

30,3

29,3

Природний приріст (тис.)

-4,0

-12,5

-12,9

-13,4

-14,0

-15,2

-14,7

На 1000 чоловік населення

Народжених

12,4

10,6

10,3

9,9

9,1

8,7

8,4

8,1

Померлих

14,5

17,3

17,2

16,8

16,4

16,8

16,4

Природний приріст(-/+)

-2,1

-6,7

-6,9

-7,3

-7,7

-8,4

-8,3

Рис.2.1 Кількість народжених та померлих на 1000 всього населення

Стабільна тенденція зменшення народжуваності встановилась з 1986 року. Але особливо високими темпами це відбувається у 90-х роках. Так, якщо в цілому по області у 1986 році кількість народжених на 1000 чоловік населення становила 14,5 чоловік, в 1990 році - 12,4, в 1999 році- 8,7, то в 2001 році лише 8,15.

Загальний коефіцієнт народжуваності в Вінницькій області ще ніколи не був таким низьким. Порівняльний аналіз показує, що коефіцієнт народжуваності характеризується певними коливаннями по районах.

Неухильне зниження народжуваності привело до того, що не забезпечується просте відтворення населення, для якого середнє число дітей, народжених жінкою за все життя, повинно бути не меншим 2,2. У 2000- 2001 роках цей показник склав 1,58, в тому числі у містах - 1,3, селах - 1,98. Тобто в області наростають масштаби однодітності і бездітності.

У минулому році в області зареєстровано 14618 пологів (народилося 14563), 55 пологів завершились народженням мертвих дітей.

На протязі багатьох років народжуваність у міській місцевості традиційно перевищувала цей показник у сільській місцевості; але випереджаючі темпи зниження народжуваності у містах привели його у 1992 році до зближення з рівнем у сільській місцевості, а з 1993 року рівень народжуваності у селах перевищує цей показник у містах. В 2001 році в розрахунку на 1000 чоловік населення народжуваність у міській та сільській місцевості становила відповідно 8,0 та 8,3 чоловік (у 1990 році - 14,3 та 10,9).

Народжуваність в Вінницькій області 1990 - 2000 роки

РРоки

Всього народжених

(без мертвонароджених )

Кількість народжених

на 1000 чол. населення

Всього

міська місцевість

сільська місцевість

Всього

міська місцевість

сільська місцевість

1990

23846

12434

11412

12,4

14,3

10,9

1991

23644

12065

11579

12,4

13,8

11,2

1992

22674

11238

11436

11,9

12,7

11,2

1993

21355

10416

10939

11,2

11,7

10,7

1994

20336

9746

10610

10,7

10,9

10,5

1995

19987

9445

10542

10,6

1996

19284

9061

10223

10,3

10,2

10,4

1997

18281

8635

9646

9,9

9,7

10,0

1998

16773

7668

9105

9,1

8,7

9,5

1999

15859

7129

8667

8,7

8,3

9,1

2000

15093

6837

8256

8,4

7,9

8,8

2001

14563

6935

7628

8,1

8,0

8,3

В динаміці смерті населення області з 1996 року спостерігається тенденція до зниження як абсолютного числа померлих, так і показників в розрахунку на 1000 чоловік населення.

В 2001 році рівень смерті порівняно з 2000 роком зменшився на 3,3%, але був значно вищим рівня 1990 року - на 5,2%. Рівень смерті залежить від багатьох факторів: вікової структури населення, матеріальних умов життя людей, їх харчування, санітарно-гігієнічних умов праці і побуту, розвитку медицини, економічного становища держави.

В сільській місцевості всі вище перераховані фактори мають більш глибокі негативні тенденції і це обумовлює те, що смертність в сільській місцевості в 2 рази, в середньому, вища ніж в міській. Про це свідчать наступні статистичні дані:

В 2001 році у порівняні з 2000 роком в 20 районах області з 28 відбулись позитивні зміни: показники смертності в розрахунку на 1000 населення знизились.

Одним із факторів зростання смертності населення в області є збільшення частки осіб віком старше працездатного віку, яка у 1990 році становила 25,0%, у 1995 році - 26,7%, а у 2001 році- 27,7%. У 1990 році частка осіб, що померли у віці старше працездатного, склала 70,1%, у 1995 році - 78,5%, у 2000 році- 80,6%.

Смертність населення Вінницької області за 1990- 2000 роки

Роки

Всього

у тому числі

на 1000 чоловік

міське населення

сільське населення

всього померлих

міське населення

сільське населення

1990

27815

8098

19717

14,5

9,3

18,7

1991

29837

8817

21020

15,6

10,1

20,3

1992

29862

8824

21038

15,6

10,0

20,5

1993

31617

9668

21949

16,6

10,9

21,6

1994

32057

9746

22311

16,9

10,9

22,2

1995

32549

9951

22598

17,3

11,2

22,7

1996

32231

9835

22396

17,2

11,1

22,8

1997

31249

9678

21571

16,8

10,9

22,3

1998

30177

9608

20569

16,4

10,9

21,5

1999

29872

9569

20303

16,4

11,0

23,3

2000

30340

10024

20316

16,8

11,5

21,7

2001

29334

9734

19600

16,4

11,3

21,2

Але постаріння населення не єдина причина зростання смертності в області.

Суттєво зростає смертність населення в працездатному віці, особливо чоловіків. Так в 25-29 років чоловіки, в середньому, помирають в 3,5 рази частіше своїх ровесниць.

Порівняно з 1990 роком смертність чоловіків в працездатному віці збільшилась на 15,5%.

Серед причин смерті найбільш поширеною є смертність від захворювань системи кровообігу - 19957, що склало 68%, від всіх випадків смерті в 2001 році. Порівняно з 2000 роком смертність від цієї групи захворювань зменшилась на 2,4%. Найбільш поширеною причиною у цій групі захворювань є всі форми ішемічної хвороби серця- 17740 (88,9%) та судинні ураження мозку - 1680 випадків (8,4%).

Онкологічні захворювання в причинах смерті населення займають друге місце після хвороб системи кровообігу. У 2001 році від онкозахворювань померло 3266 осіб, або 11,1% від всіх померлих в цьому році.

Нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії стали справжнім лихом. На Вінниччині, так як і в цілому по Україні, смертність від нещасних випадків займає третє місце, поступаючись смертності від сердцево- судинних та онкологічних захворювань.

В 2001 році в області померло від нещасних випадків 2225 чоловік, що склало 7,6%, від всіх випадків смерті.

Наступною за поширеністю є смертність від захворювань органів дихання.

З цих причин у 2001 році померло 1305 чоловіка – 4,4%, в тому числі 1029 чоловік - 3,5% від хронічного бронхіту, 190 чоловік (0,6%)- від пневмоній. Порівняно з 2000 роком смертність від цієї групи захворювань зменшилась на 17%.

Значна кількість населення вмирає від захворювань органів травлення. З цих причин у 2001 році вмерло 701 чоловік, в тому числі від цирозів печінки 423 чоловік. Порівняно з 2000 роком смертність від захворювань органів травлення залишилась на тому ж рівні.

Висвітлені тенденції демографічного розвитку свідчать про те, що найближчим часом на Вінниччині немає підстав очікувати перемін до кращого.

Особливо насторожує негативна динаміка демографічних показників, що склалася в 90-х роках: ріст смертності працездатного населення, скорочення середньої тривалості життя, особливо у чоловіків, значне зменшення народжуваності, від’ємна міграція.

В умовах, що склалися, величина щорічного природного зменшення населення в основному буде залежати від показників смертності, оскільки народжуваність буде знижуватись. Сьогодні найреальнішим завданням є не підвищення народжуваності, а зупинення його падіння. Найкращою демографічною політикою є ефективна економічна політика, яка б сприяла підвищенню рівня зайнятості та оплати праці населення і створила б тим самим матеріальні умови для забезпечення відтворення людства.

Захворюваність населення Вінницької області

В області відмічається ріст загальної захворюваності з 17549,96 на 10 тис. населення в 2000р. до 18747,51 в 2001р., або на 6,8%. Ріст відбувається у всіх районах області і м. Вінниці.

Загальна захворюваність новоутвореннями виросла з 360,92 до 363,34 на 10 тис. населення. В Гайсинському районі ріст відбувся на 8,4%, в Жмеринському- на 30,1%, Іллінецькому– на 12%, Могилів-Подільському– на 17,8%, Мур-Куриловецькому– на 18,6%, Піщанському– на 11,4%, Тростянецькому– на 43,8%, Тиврівському– на 11,7%. В м. Вінниці захворюваність залишилась на рівні минулого року і становить 406,3 на 10 тис. населення.

Загальна захворюваність хворобами крові, кровотворних органів зросла з 372,2 на 10000 населення в 2000р. до 389,7– в 2001 році. В Барському районі захворюваність збільшилась з 336,12 до 374,64, Бершадському– з 350,69 до 382,98, Вінницькому– з 393,86 до 420,96, Крижопільському– з 358,22 до 401,74, Літинському– з 288,0 до 382,74, Оратівському– з 383,98 до 451,36, Погребищенському– з 382,99 до 437,74, Теплицькому– з 295,33 до 370,27, Тростянецькому– з 260,03 до 350,55, Тульчинському– з 395,66 до 433,35, Ямпільському– з 467,5 до 518,61.

Загальна захворюваність хворобами ендокринної системи виросла з 1050,34 до 1130,98 на 10000 населення. Найбільший ріст відбувався в Барському, Бершадському, Іллінецькому, Гайсинському, Козятинському, Могилів-Подільському, Погребищенському, Піщанському, Тростянецькому, Тульчинському, Тиврівському, Ямпільському районах та м. Вінниці.

Загальна захворюваність хворобами нервової системи виросла на 9,3%, вуха та соскоподібного відростку– на 6,8%, системи кровообігу– на 12,0%, в т.ч. гіпертонічною хворобою– на 12,2%, органів дихання– на 6,0%, органів травлення– на 5,3%, кістково-м’язової системи– на 4,7%, сечостатевої системи– на 7,6%.

Подібна ситуація і з первинною захворюваністю всього населення, яка виросла з 7646,22 до 8157,29 на 10 тис. населення. Збільшення відбулося в більшості районів області та по всіх класах хвороб, крім хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків і дітей.

Загальна захворюваність дорослого населення виросла на 7,2%, і лише в Козятинському районі зменшилась з 17477,0 до 17115,4 на 10тис. дорослого населення, в Жмеринському– з 17555,93 до 16063,13.

Загальна захворюваність підлітків збільшилась з 18938,53 до 20564,11 на 10 тис. підліткового населення, або на 8,6%, а дітей – з 18644,61 до 13618,87 на 10 тис. дитячого населення, або на 5,2%.

Епідемічна ситуація в регіоні

Епідемічні обставини з ряду інфекційних захворювань впродовж звітного року були складними. Із 27 нозологічних форм інфекційних хвороб, що були зареєстровані на території області в минулому році, по 10-ти спостерігалось зростання захворюваності. Найбільш суттєве з кору і гепатиту А.

Загальний рівень інфекційної захворюваності в порівнянні з попереднім роком знизився на 4,6%. В основному за рахунок зменшення кількості захворілих на грип і гострі кишкові інфекції.

Грип і гострі респіраторні інфекції залишались найбільш поширеними захворюваннями їх питома вага в структурі інфекційних хвороб, склала 96,0%.

Іншими інфекційними хворобами впродовж звітного року перехворіло 13513 чоловік це на 806 осіб більше ніж в 2000 році.

Рівень захворюваності склав 762,6 випадки на 100 тис. нас..

Без грипу і гострих респіраторних інфекцій, на першому місці по поширеності серед населення залишаються інфекції кишкової групи – 36,5%, на другому – педикульоз і короста – 22%, на третьому – інфекційні захворювання, що керуються специфічними засобами профілактики – 21,3% і на четвертому хвороби, що передаються переважно статевим шляхом – 10,6%.

Епідемічна ситуація з гострих кишкових інфекцій характеризувалась зниженням захворюваності з усіх нозологічних форм інфекцій даної групи, що перш за все обумовлено природнім зниженням активності збудників кишкових інфекцій. Поряд з цим покращенню епідемічної ситуації з гострих кишкових інфекцій в певній мірі сприяли санітарно-гігієнічні, профілактичні заходи, які за ініціативою санепідслужби здійснювались на епідемічно значимих об’єктах і в першу чергу заходи, які були направлені на забезпечення населення безпечними в епідеміологічному відношенні харчовими продуктами і питною водою.

Рівень захворюваності гострими кишковими інфекціями в порівнянні з попереднім роком знизився на 20% і склав 186,7 вип. на 100 тис. нас., він був на 40,5% нижчим середньобагаторічного фонового рівня захворюваності.

Впродовж звітного року зареєстровано два спалахи гострих кишкових інфекцій, під час , яких захворіло 46 чоловік, в т.ч. 3 дитини. Це спалах сальмонельозу. Серед осіб, що були присутні на проводах в Армію в с.Балин Літинського району і спалах ентеровірусної інфекції серед працівників із Мур. Куриловецького району , які були зайняті на сільськогосподарських роботах в селах Немирівського району.

Кількість захворілих під час спалахів в порівнянні з попереднім роком зменшилась майже втричі.

Захворюваність на сальмонельоз знизилась на 10,2% і склала 14,3 випадків на 100 тис. населення. Тим не менше для Вінницької області , як і для України в цілому, сальмонельозна інфекція є значною проблемою.

Із об’єктів довкілля збудник сальмонельозу був виділений у 24 випадках. Сальмонела тіфі-муріум виділялась із змивів відібраних в осередках інфекції, сальмонела ентерітідіс – із м’яса курячого, яєць, стічної води, змивів з обладнання.

В етіологічній структурі дизентерії переважає шигелла Зонне – 44%, шигелла Флекснера склала 36%. В 20 % захворілих діагноз був встановлений на підставі клінічних ознак, в 2000 році клінічна дизентерія становила 5% від всіх випадків. Поряд із зростанням кількості клінічних випадків дизентерії в звітному році зросла і питома вага гастроентероколітів не встановленої етіології із 45% в 2000 році до 55% в минулому.

Епідемічні обставини з холери не ускладнювались.

Захворюваність на гепатит А в звітному році зросла на 74,0% і склала 76,8 випадків на 100 тис. нас.

Захворюваність на гепатит В залишилась практично на рівні 2000 року – 12,2 випадки на 100 тис.нас. По рівню захворюваності гепатитом “В” Вінницька область займає 20 місце серед усіх регіонів України.

За результатами лабораторних досліджень рівень носійство антигену гепатиту В серед донорів склав – 1,5%,а гепатит С – 3,0%.

ВІЛ – інфекція реєструвалась в 18 районах в м. Вінниці та Ладижині. Всього за рік вперше виявлено 112 випадків в т.ч. 3 випадки у відомчих установах. Розповсюдженість склала 6,3 на 100 тис.нас., в порівнянні з 2000 роком вона зросла на 13,8%. Найбільшу кількість інфікованих виявлено в м. Ладижині (23 випадки, 98,2 на 100 тис.нас.), Гайсинському районі (32 випадки, 48,4 на 100 тис.нас.), в Мог. – Подільському (6 випадків, 8,2 на 100 тис.нас.), Томашпільському (4 випадки, 10,0 на 100 тис.нас.). Не реєструвались випадки ВІЛ – інфекції за всі роки спостереження лише в Оратівському і Літинському районах.

Захворіло на СНІД в поточному році 10 ВІЛ – інфікованих (0,55 на 100 тис.нас.), інших відомств 8 (0,44 на 100 тис.нас.). Померло від СНІДу 8 осіб (2,2% від тих, які стоять на обліку).

Внутрішньо-лікарняна інфекція реєструвалася у вигляді спорадичних випадків (146 вип. в 145 вогнищах). В порівнянні з минулим роком зниження по області на 27,6%.

Питома вага інфекційних захворювань, що передаються специфічними засобами профілактики в структурі інфекційної патології в порівнянні з 2000 роком зросла майже вдвічі і склала 21%.

Найбільш складною із інфекцій цієї групи була ситуація з кору. Рівень захворюваності на цю інфекцію в порівняні з попереднім роком зріс у 49 раз. Зростання захворюваності відбулось після 3-х річного благополуччя коли на території області реєструвалось від 31 до 83 випадків. В минулому році кором перехворіло 1523 особи рівень захворюваності склав 86,0 вип. на 100 тис. нас.

На території нашої області кір не реєструвався лише в Піщанському і Теплицькому районах. В усіх інших районах і м. Вінниці захворюваність зросла. Найбільш високі показники захворюваності від 128,5 вип. на 100 тис. нас. до 274,2 на 100 тис. нас. в Жмеринському, Липовецькому, Тиврівському, Чернівецькому і Шаргородському районах.

Серед захворілих кором лише 30% дітей.

За результатами серологічних досліджень проведених вірусологічною лабораторією рівень колективного імунітету проти кору склав 90,0%.

Що стосується епідемічного паротиту то захворюваність на цю інфекцію дещо знизилась проте її рівень залишився високим 68.6 випадки на 100 тис. населення. Випадки захворювань реєструвались в усіх районах і м. Вінниці. В 24 районах рівень захворюваності в порівнянні з попереднім роком зріс .Найбільш високим він був в Липовецькому , Мог. Подільському, Немирівському районах ім. Вінниці в межах від 104.9 випадків до 192.1 на 100 тисяч населення. Питома вага дітей серед захворілих епідемічним паротитом склала 58% .Найбільш високою захворюваність була серед школярів 375,0 на 100 тис. населення .Діти шкільного віку складають 82.0% серед усіх захворілих дітей.

Захворюваність на кашлюк залишилась на рівні попереднього року 6.5 випадків на 100 тис . населення. Дане захворювання реєструвалось в 17-ти районах області і м. Вінниці. Найвищий рівень захворюваності був в Калинівському районі –13.9 , м. Вінниці –17.7 на 100 тис. населення.

Захворюваність на дифтерію продовжувала знижуватись. За рік зареєстровано 4 випадки захворювань у дорослих , причому двоє захворілих прибули в Вінницьку область з інших регіонів. Випадки захворювань мали місце в Козятинському районі - 2 ( в т.ч. 1 завізний ), в Барському районі – 1 , і в м. Вінниці –1 також завізний. Фахівці санепідслужби працювали оперативно, повторних випадків в осередках не було .

По рівню захворюваності дифтерією ми досягнули показники 1990 року, тобто перед епідемічного періоду. За результатами серологічних досліджень проведених в області, рівень колективного імунітету склав проти дифтерії 87,5%, а проти правця 99,3%. На території області в звітному році було зареєстровано 5 випадків правця, у осіб старше 60-ти років, 4- ро із захворілих померло. Саме тому в поточному році максимальну увагу слід приділити проведенню щепленням дорослого населення, як проти дифтерії так і проти правця.

Певні зрушення відбулися в організації спільних дій на таких об’єктах підвищеного епідеміологічного ризику, як риборозвідні ставки, де велика популяція носіїв лептоспірозної інфекції, щурів і ондатр. Хоча на сьогодні основним запобіжним заходом проти цієї інфекції є широка обізнаність населення з механізмом інфікування, знанням потенційно неблагополучних місць можливого зараження і способів його уникнення . Хвиля лептоспірозної інфекції в області ще висока і має перевищення середньостатистичної за 50 років в декілька раз. Ця інфекція залишається однією з найактуальніших поряд з туберкульозом, ВІЛ-інфекцією, гепатитом А, грипом.

В області спостерігається стале зниження захворюваності людей на сибірку, сказ, не реєструється , як в інших областях хвороба Бриля, а також бруцельоз.

В останні роки проявляються природні вогнища туляремії, і якщо врахувати, що основним джерелом туляремійної інфекції на території області є мишовидні гризуни, що пояснення цьому біологічному процесу є, зменшення дератизаційних заходів .

Стан здоров’я населення репродуктивного віку.

Особливе занепокоєння викликає стан репродуктивного здоров’я, що є невід’ємною складовою частиною здоров’я населення в цілому.

Стан репродуктивного здоров’я населення в області останнім часом значно погіршився на фоні демографічної кризи.

Негативні явища у відтворенні населення відбуваються на фоні погіршення здоров’я дітей, жінок репродуктивного віку.

Зберігається чітка тенденція щодо росту захворюваності новонароджених та дітей різних вікових груп. Кожна третя дитина в області хвора. Захворюваність новонароджених в 2001 році становить 356,85 на 1000 народжених живими.

З року в рік збільшується захворюваність репродуктивної сфери у жінок, в першу чергу загальними хворобами статевих органів, що призводить до безпліддя, позаматкової вагітності та онкозахворювань.

Захворюваність сальпінгітами, оофоритами серед дівчаток-підлітків становить 113,4 на 10 тис. населення відповідного віку. Високий цей показник в Томашпільському, Піщанському, Мур-Куриловецькому, Іллінецькому, Барському районах.

Загальна захворюваність сальпінгітами, оофоритами жінок становить 66,9 на 10000 жіночого населення. В Тиврівському районі цей показник становить 231,0, Мур-Куриловецькому- 122,9, Тростянецькому- 120,5, Чечельницькому- 115,6, Літинському- 111,0, м. Ладижин- 115,3.

Жіноча безплідність становить 12,4 на 10 тис. жіночого населення. Значно вище середньообласного цей показник в Іллінецькому районі- 26,2, Жмеринському- 20,6, Липовецькому- 21,4, Тростянецькому- 19,5, Барському- 18,2, Тиврівському- 17,1 та інших.

Незважаючи на суттєве зниження кількості абортів, вони все ще залишаються основним способом регулювання народжуваності та одним із головних факторів негативного впливу на стан репродуктивного здоров’я жінок. Кількість абортів зменшилась з 32,00 на 1000 жінок фертильного віку в 2000 році до 26,79- в 2001 році.

Захворюваність населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС

Населення, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, становить 155425 чоловік. або 8,7% всього населення області. Але стан їхнього здоров’я суттєво впливає на захворюваність в нашій області.

Загальна захворюваність дорослих та підлітків виросла з 15984,21 на 10 тис. відповідного контингенту в 2000 році до 17977,55 в 2001 році, або на 12,5%, в Вінницькому районі на 37,1%, Жмеринському- на 18,3%, в Немирівському- на 20,2%, Томашпільському- на 16,2%, Тульчинському- на 14,6%, Тиврівському- на 21,4%, Чечельницькому- на 25,5%, Шаргородському- на 22,8%.

Загальна захворюваність дітей виросла на 18,4% і становить 19460,4 на 10 тис. відповідного контингенту. В Гайсинському районі цей показник збільшився на 10,6%, Немирівському- на 33,5%, Томашпільському- на 48,3%, Тульчинському- на 4,1%, Тиврівському- на 33,7%, Чечельницькому- на 9,3%, Шаргородському- на 10,4%.

Подібна ситуація і з первинною захворюваністю постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

За період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Характеристика основних екологічних проблем області та м.Вінниці

Рослинний світ

Внаслідок стихійного лиха, викликаного ожеледицею наприкінці 2000 р., значної шкоди завдано лісовому господарству області. Для вирішення цієї проблеми в 2001 р. проводилась ліквідація наслідків стихійного лиха з максимально можливим збереженням деревостанів. В зв’язку з виникненням загрози пошкодження лісів вторинними шкідниками необхідно запровадити систему моніторингу лісових масивів, що постраждали, службою лісозахисту.

Земельні ресурси

Основною проблемою є виникнення і розвиток ерозійних процесів, пов’язаних з великою загальною розораністю сільськогосподарських угідь, інтенсивним розорюванням схилових земель (більше 30), вирощуванням на них просапних культур.

Екологічні проблеми на територіях природно-заповідного фонду.

Для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття необхідно збільшити площу природно-заповідного фонду, в першу чергу місць зростання рослин та мешкання тварин занесених до Червоної книги України, а також рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України.

В зв’язку з загальним зменшенням чисельності зубра європейського в ряді областей, та ростом чисельності цього виду у Вінницькій області виникає необхідність розселення тварин та створення спеціалізованого господарства на базі Уладівської субпопуляції, яке б сприяло відтворенню популяції зубра на Україні.

Протягом останніх років значно скоротилося поголів’я лося на території області, тому цей вид потребує посилення охорони з подальшим занесенням його до Червоної книги України.

Промислові відходи

Нині найбільше занепокоєння викликає стан зберігання та контролю над утворенням промислових відходів.

В 2001 р.в зв’язку з незвичайною літньою спекою потужним джерелом забруднення повітряного басейну став золовідвал Ладижинської ТЕС, ресурс якого був вичерпаний ще в 1982 р.Значна його частка піддається впливу вітрової ерозії, повітря прилеглих сіл Білоусівка, Заозерне, Василівка значно запилюється, що викликає справедливе нарікання мешканців.

Крім того, часті пориви значно зношених золошлакопроводів призводять до руйнування орних земель та забруднення золою заплави р. Сільниця.

В м.Вінниця продовжується експлуатація полігону твердих побутових відходів біля с.М.Стадниця, незважаючи на заборону його експлуатації ще в 1994 р. Відсутність будь – якого рішення Вінницької міськради стосовно будівництва сміттєпереробного заводу не сприяє покращенню екологічної ситуації навколо звалища.

Значно скоротило обсяги виробництва вінницьке ВО “Хімпром” (а деякі виробництва взагалі в 2001 р. не працювали), в той же час вплив відвалу фосфогіпсу на екологічну рівновагу поверхневих та підземних вод продовжує збільшуватись за рахунок дренування з території об’єднання в р. Тяжилівка (пр.р.П.Буг) фосфатів, фторидів, завислих речовин (відвал та шлаконакопичувач розташований в водоохоронній зоні річки).

Практично у всіх районах області зафіксовано зберігання заборонених, невідомих і непридатних хімічних засобів захисту рослин в непристосованих або напівзруйнованих складських приміщеннях. Незважаючи на рішення обласної комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, Міністерство аграрної політики України відмовилось визнати себе власником Джуринського отрутомогильника в Шаргородському районі, накопичені там 1025 тонн непридатних отрутохімікатів залишаються фактично безхазяйними.

Ряд підприємств (в першу чергу, цукрозаводи області) фінансово неспроможні передати на спецкомбінат для захоронення джерела іонізуючого випромінювання, які є радіоактивними відходами.

Водні ресурси

Під час стихійного лиха (льодоламу) в кінці 2000 р. через тривале знеструмлення на ряді очисних споруд каналізації загинув активний мул, відновлення біологічного очищення стоків вимагало певних кліматичних умов. Повне усунення впливу стихійного лиха на водні ресурси області відбулося тільки в липні-серпні (початок літа був незвичайно холодним), в поверхневі водойми області надійшло понад 710 тис.м3 зворотних вод недостатнього ступеня очищення, заподіяна шкода оцінена (згідно чинної “Методики”) на суму близько 2000 грн.

Одним з головних чинників забруднення поверхневих водойм області продовжує залишатись існуючий стан прибережно захисних смуг. Прийняті в 13 – и районах області рішення районних рад про винесення ПЗС в натуру практично не виконуються, ситуація з розораністю земель до урізу ріки на краще не змінюється. За порушення режиму обмеженої господарської діяльності в ПЗС водойм екологічною інспекцією в 2001 р. до адмінвідповідальності притягнуто 18 громадян.

Атмосферне повітря

В 2001 р. значно покращився паливний баланс Ладижинської ТЕС: використовувалось вугілля з меншою зольністю та сірчистістю, з більшою калорійністю. Тому при дещо більшому виробітку електроенергії загальний об’єм викидів в атмосферне повітря зменшився.

Сприяє також зменшенню викидів газифікація котлоагрегатів та сушильного устаткування, так, наприклад, з 28- и цукрозаводів, що працювали в сезоні цукроваріння 2001 р., 20 газифіковані.

Для повітряного басейну м.Вінниці значною проблемою залишаються викиди відпрацьованих газів автомобільних двигунів, кількість автомобілів продовжує невпинно зростати (в 1989 р. – 25 тис., в 2001р. – 72 тис.).

Екологічна (природно-техногенна) безпека

Екологічна безпека Вінницької області

Природно-техногенну безпеку на території Вінницької області обумовлюють наступні фактори: діяльність підприємств теплоенергетики, переробної промисловості, об’єктів машинобудування, транспорту, поводження з джерелами радіоактивного випромінювання, проблеми складування та утилізації відходів, дія природних стихійних сил.

На 44 річках, притоках Південного Бугу, Дністра, Дніпра встановлено 95 створів контрольних спостережень. На 33 створах аналіз проводиться один раз в квартал, решта створів контролюється при обстеженні підприємств.

Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації. Найчастішою причиною аварійних ситуацій на них є відключення енергопостачання. Всього на території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації (ОСК) біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн. м3/рік.

В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,834 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК області. В цілому, минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час надзвичайно сильної ожеледі (листопад 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, внаслідок чого загинув активний мул, а його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (червень-серпень).

Основною загальною проблемою майже всіх ОСК області залишається наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, азотом амонійним.

Залишається незадовільною ситуація, що склалась у ряді населених пунктів області внаслідок дисбалансу між потужностями водогонів та каналізацій. Це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, смт. Томашпіль.

Цілий ряд райцентрів області до цього часу взагалі не має власних очисних споруд каналізації (м. Немирів, смт. Літин, Оратів, Піщанка, Погребище, Теплик, Чернівці, Чечельник).

Особливим джерелом техногенної та екологічної небезпеки є об’єкти, на яких зосередженні паливо-мастильні матеріали та інші пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Тривогу викликає також недотримання вимог безпеки при зберіганні аміаку. На таких підприємствах як ВАТ “Козятинський маслозавод”, АТ “Вінницям’ясо”, Калинівський молокозавод ВАТ “Вінницямолоко” компресорне обладнання знаходиться в аварійному стані. Викликає занепокоєння ситуація, що складається внаслідок зміни власника холодильного технологічного устаткування (Тиврівський пивзавод, Гніванський молокозавод Тиврівського району, та ін.).

Токсичні промислові відходи, що на протязі багатьох років складувались на території підприємств, сьогодні, вз`язку із реструктуризацією та банкрутством підприємств, також загрожують втратити свого власника. Таки випадки мають місце на колишньому ВО “Термінал” та ВО”Хімпром” м.Вінниці.

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища становлять накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. За даними попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001р.фактичні дані становлять 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) з 9 областей України у 1978р., існування такої великої кількості небезпечних речовин на території області є дійсно великою бідою для довкілля. Непоодинокі випадки, коли пестициди закопують у землю, викидають на смітники або скидають в поверхневі водойми, а у Чечельницькому районі склад отрутохімікатів внаслідок підпалу було повністю знищено вогнем. Не зважаючи на наявність законодавчої бази, питання щодо знищення цих відходів на державному рівні не вирішено.

В області не вирішено також проблеми утилізації побутових відходів. Полігон твердих побутових відходів для м.Вінниці, експлуатацію якого заборонено ще у 1994р., функціонує, забруднюючи підземні води, що підтверджується проведеними гідрогеологічними дослідженнями. Спостерігається тенденція до збільшення кількості стихійних сміттезвалищ, які періодично ліквідуються та утворюються. Органи місцевого самоврядування в більшості своїй не виконують функцій, що покладено на них Законом України “Про відходи”.

Важливим чинником безпеки життєдіяльності населення є гідротехнічні споруди. На території області розташовано 74 водосховища. Зона можливого катастрофічного затоплення від Ладижинського водосховища та водосховищ Дністровського гідровузла, має загальну площу 134,3м2, На якій проживає 13,24тис. чоловік. В зони можливого затоплення потрапляють 7 адміністративних районів області, 53 населених пункти та 141 господарських об’єктів. З метою попередження населених пунктів про можливе аварійне затоплення організовано систему оповіщення.

На території Вінницької області зсувні процеси найбільш інтенсивно розвинуті в Барському, Жмеринському, Крижопільському, Муровано-Куриловецькому, Піщанському та Ямпільському районах. На основі вивчення моніторингу сучасних екзогенних геологічних процесів та режиму підземних вод можна зробити висновок про зниження рівнів ґрунтових і підземних вод в порівнянні з попередніми роками. Як показало обстеження зсувів на території області, які включені в систему моніторингу, локальна активізація в більшій чи меншій мірі спостерігається на зсувах в селі Трибусівка, селі Романівна, а також в межах Болгарського зсувного стаціонару. Решта зсувів протягом 2000 року продовжували знаходитись в фазі тимчасової стабілізації.

Через територію області проведено 525 км. газопроводів, які також є важливим чинником техногенної небезпеки.

В 2001 році на території області зафіксовано 3 аварійні ситуації техногенного походження.

Значну шкоду довкіллю області – 68318,8 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів при їхньому перевезенні з м.Гайворон ( Кіровоградська область) у м.Гайсин. Так, 12 травня 2001р. на території с. М’якохід Бершадського району разом з ємністю із мазутом перевернувся трактор, що належав Гайворонському маслозаводу. Внаслідок цього в струмок “Безіменний” ( притока р.Удич, басейн р. П.Буг) надійшло 4186 кг нафтопродуктів. Вінницькою природоохоронною прокуратурою по цьому факту порушено кримінальну справу .

Ще більшої шкоди довкіллю – 430673 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів у р.Воронку, притоку р.П.Буг з території СП “Подільський цукор” ЗАТ “Подільська продуктова група” (с. Вороновиця Вінницького району) у липні 2001р. По цьому факту також порушено кримінальну справу. Максимальне забруднення р.Воронки нафтопродуктами досягало 845 мг/л, що в 16900 разів перевищувало норми ГДК. Внаслідок великого за обсягом скиду нафтопродуктів зафіксовано значний вплив нафтопродуктів на створ постійних спостережень №7 р. П.Буг (смт. Брацлів Немирівського р-ну), де концентрація нафтопродуктів перевищувала нормативи ГДК у 7р.

По інших показниках в основних водних артеріях області (рр. Дністер та П. Буг) якість води залишалась стабільною, кисневий режим задовільним, солі важких металів не перевищували нормативів ГДК для водойм господарсько - побутового призначення.

Внаслідок пожежі, у с. Берізки Чечельникського району 5 жовтня 2001р. вогнем повністю знищено склад ХЗЗР, в якому зберігалось 6,2 т невизначених пестицидів. Атмосферне повітря зазнало локального забруднення.

Екологічна безпека оборонної діяльності

На території Вінницької області дислокується значна кількість військових частин, що належать до сухопутних, військовоповітряних, прикордонних та внутрішніх військ. Їх військові містечка сконцентровані у Вінниці, Жмеринці, Калинівці, Гайсині, Дзигівці, Могилів-Подільському, Хмільнику, Бару, Козятині, Гнівані, Людавці.

Окремі з них створюють реальну і потенційну небезпеку для населення та навколишнього природного середовища, забруднюючи його небезпечними хімічними речовинами, зокрема важкими металами, деградацією природних комплексів.

Реальний негативний вплив на довкілля продовжують завдавати ліквідовані військові містечка та шахтні пускові установки. Ґрунти на місці їх розміщення надмірно забрудненні важкими металами та нафтопродуктами. Невирішеною проблемою є наявність певної кількості некондиційного ракетного палива. На нафтобазі у Сальнику нафтопродукти знаходяться у підземних резервуарах, побудованих ще у 1937-38 роках. Як результат артезіанська вода має наднормативний вміст нафтопродуктів.

Позитивним у роботі військових частин є те, що майже всі вони мають дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх скиди у поверхневі водойми, а недоліком є те, що в більшості котельні у військових містечках працюють на твердому паливі, а водовідведення здійснюється на вигреба через неспроможність або відсутність очисних споруд.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям у військових частинах працювали над реалізацією “Плану заходів і робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру на потенційно небезпечних об’єктах”. У нас в області це склади та арсенали з боєприпасами, склади паливо-мастильних матеріалів, об’єкти водовідведення та очистки стічних вод у військових містечках.

Ядерна та радіаційна безпека

На території Вінницької області 42 підприємства володіють джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться в приладах цільового призначення. 20 підприємство отримало ліцензії на право здійснення діяльності у сфері поводження з ДІВ; 6 підприємств володіють джерелами іонізуючого випромінювання, які згідно чинного законодавства ліцензуванню не підлягають, а отримання ліцензій 15 підприємствами ще знаходяться в стадії розгляду.

З метою зменшення ризику опромінення в 2001 році на спецкомбінат “Радон” було вивезено 304,5 кг радіоактивних відходів в захисній оболонці.

Глобальні радіоактивні випадіння в 2001 році склали 725 Бк/м2, що свідчить про незначний внесок їх в колективну дозу опромінення. Вимірювання радону в повітрі в 2001 році не проводилися.

В результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції територія семи районів області, а саме: Гайсинського, Немирівського, Тиврівського, Томашпільського, Тульчинського, Чечельницького, Шаргородського була забруднена радіонуклідами. На забрудненій території знаходиться 89 населених пунктів, що відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Лабораторією радіологічних досліджень в 2001 році проаналізовано 1247 зразків ґрунту на вміст цезію-137 та 308 зразки на вміст стронцію-90.

Ґрунтів зі щільністю забруднення від 1 – 5 Кі/км2 в районах не виявлено.

В цілому по сільськогосподарських угіддях спостерігається тенденція до зменшення забруднення ґрунту радіонуклідами.

В результаті досліджень сільгосппродукції перевищень допустимих рівнів радіонуклідів в порівнянні з ДР – 97 не виявлено. Це пояснюється потужною сорбційною здатністю ґрунтів області, серед яких переважають важкосуглинкові відміни та достатнім насиченням ґрунтового вбирного комплексу іонами лужних і лужноземельних металів. Зменшенню доступу радіоактивних речовин в рослини в умовах Вінницької області сприяють також агротехнічні заходи, такі як вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення підвищених норм агрохімікатів, що передбачено “Регіональною програмою ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту людини”.

Державний контроль у галузі охорони

навколишнього природного середовища

Інспекційними підрозділами держуправління У 2001 р. проведено 9386 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства (в 2000 р. – 9641), в тому числі 7 на об’єктах, що входять до переліку екологічно-небезпечних об’єктів України. Усього перевірено 4727 об`єктів, що на 1105 об`єктів більше в порівнянні з 2000-м роком, в тому числі комплексних перевірок – 503, проти 477 в 2000-му році.

За порушення природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 1205 посадових осіб та громадян на загальну суму 67,8 тис.грн. Стягнуто штрафів на суму 46,0 тис.грн.

В порівнянні з 2000-м роком кількість посадових осіб та громадян, яких притягнуто до адмінвідповідальності зменшилась на 134 особи, сума накладених стягнень збільшилася 5,0 тис. грн, а сума стягнених штрафів зросла на 13,6 тис.грн., або на 42%.

За звітний період за збитки, завдані навколишньому природному середовищу, держуправлінням пред’явлено 118 позовів на загальну суму 83,8 тис.грн. При цьому стягнуто відшкодування по 113 позовах на суму 62,3 тис.грн. Найбільше збитків заподіяно державі самовільними рубками та знищенням інших об‘єктів рослинного світу – 94 позови на загальну суму 44,7 тис.грн. наднормативними викидами в атмосферне повітря – 5 позовів на суму 14,1 тис.грн. забрудненням водних ресурсів та самовільним водокористуванням – 8 позовів на суму 12,2 тис.грн.

У 2001 році до правоохоронних органів передано 20 матеріалів, що містять ознаки кримінального злочину. По 20-ти матеріалах винних притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі в 9-ти випадках за самовільні рубки лісонасаджень, 6-ти - за незаконне заняття рибним промислом.

У 2001 році призупинялася виробнича діяльність 13-ти об’єктів, в тому числі 8-ми у зв‘язку з роботою підприємств без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та наднормативними викидами, 4-х – у зв`язку із скидами неочищених вод та порушеннями умов спецводокористування. В результаті призупинення виробничої діяльності цих об‘єктів сумарні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зменшилися на 75,4 тони., скидів у водні об`єкти – на 121 тис.м3.

Всього протягом 2001 року виявлено 3 випадки аварійного забруднення довкілля, у тому числі 2 пов`язані з аварійним забрудненням нафтопродуктами водних об`єктів та один із скидом неочищених вод, який призвів до масової загибелі риби.

Так, в с.М`ягкохід Бершадського району в результаті дорожно-транспортної пригоди в р. Удич - притоку Південного Бугу - потрапило понад 4,1 тони нафтопродуктів. Сума збитку склала 68,3 тис.грн.

В результаті витікання мазуту з аварійного приміщення на території СП “Подільський цукор” в смт.Вороновиця в р.Воронку - притоку Південного Бугу - потрапило 26,4 тони нафтопродуктів. Сума збитку склала 430,7 тис.грн. По даному факту Вінницькою міжрайонною природоохоронною прокуратурою проводиться розслідування.

В результаті скиду неочищених стоків від виробництва казеїну в р.Шпиківка мав місце факт масової загибелі риби. Сума збитку склала 1,076 тис.грн. Збиток відшкодовано.

По окремих ресурсах найбільша кількість перевірок пов`язана з перевірками дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони атмосферного повітря. Усього проведено 5500 перевірок, 841з них – стаціонарні джерела викидів, в т.ч. 559 підприємств, організацій і установ, 282 автопідприємства; пересувні транспортні засоби – 4659 одиниць.

На контролі в держуправлінні в 2001 р. було виконання підприємствами області 223-х заходів по зменшенню викидів забруднюючих речовин з очікуваним ефектом зменшення викидів на 3179,3 т. Виконано 21 захід з ефектом 471,7 т. Найбільш значні серед виконаних: організація гідропилоподавлення на Демидівському гранітному кар’єрі; проведення режимно–налагоджувальних робіт на Турбівському, Махаринецькому, Бродецькому, Бабинському, Крижопільському цукрозаводах; Тростянецькому спиртзаводі; Погребищенському маслозаводі; комунальних котельнях в м.м. Калинівка, Гайсин, Могилів – Подільський. Залишилися не виконаними режимно–налагоджувальні роботи на котлоагрегатах Кам’яногірського, Бершадського цукрозаводів, ДП “Комунальник” (смт. Турбів ), Вінницького підшипникового заводу та ряду інших підприємств; не встановлено золовловлювач на котельні Росошанської паперової фабрики.

Протягом звітного року проведено 667 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони водних ресурсів.

Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Форми 2ТП–водгосп прийнято та проаналізовано від 537 споживачів.

Забір води в порівнянні з 2000 р. зменшився на 3,1 млн.м3 з 711,5 до 708,4 млн.м3. Нормативно очищених вод скинуто менше на 3,156 млн.м3. Збільшилась кількість скинутих забруднених вод. Використання води в системах зворотного водопостачання залишилось на тому ж рівні.

На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік. Минулий рік був несприятливий для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув. Значні перевищення нормативів якості скиду були допущені на ОСК м.м. Жмеринка, Шаргород, Іллінці, Томашпіль. В 7-ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації. У ряді населених пунктів області є значний дисбаланс між потужностями водогонів та каналізаційних споруд це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, Томашпіль.

В 2001р. на контролі в держуправлінні було 187 водоохоронних заходів, з них виконано 26, серед них: будівництво додаткових та очищення діючих біоставків на Томашпільському ПВКГ та в/ч А2981, збільшення потужності систем зворотнього водопостачання на Немирівському спиртзаводі та ТОВ “Люстдорф” (м.Іллінці), відремонтовано греблю на Токарівському водосховищі, проведено частково берегоукріплювальні роботи біля Сабарівської ГЕС.

В 2001 році проведено 483 перевірки правил поводження з відходами.

За 2001 рік в області утворилося 29,44 тис.т. промислових відходів 1-4 кл. небезпеки, що з накопиченими в попередні роки промисловими відходами на 1.01.2002 р. становить 441,8 тис.т. В результаті проведених держуправлінням геодезичних досліджень було уточнено та узято на облік відходи виробництва мінеральних добрив на ВО “Хімпром”, які накопичувалися на протязі останніх 10 років.

В області нараховується 35 організованих полігонів твердих побутових відходів, на які в 2001 році вивезено 773 тис.м.куб. відходів.

В області виявлено 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі року.

В результаті проведеної попередньої інвентаризації наявності заборонених, невідомих та непридатних пестицидів виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів.

На території Вінницької області 42 підприємства володіють джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться в приладах цільового призначення. Проведено 26 перевірок. За виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 3-є осіб.

За 2001 рік проведено 458 перевірок надрокористувачів в т.ч. 391-го, який видобуває підземні води. За виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 116 осіб, пред`явлено три позови на відшкодування заподіяних збитків.

За звітний рік проведено 648 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони рослинного світу, 140 – тваринного світу та 141 – рибних ресурсів.

Великої шкоди лісовим масивам області було нанесено стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. З метою охорони лісів від пожеж всіма лісокористувачами розроблені комплексні плани по охороні лісів від пожеж, які погоджені із відповідними органами і затверджені у районних держадміністраціях. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.

За самовільні рубки та знищення інших об‘єктів рослинного світу до кримінальної відповідальності притягнуто 9 осіб, стягнуто штрафів на суму 12,6 тис.грн, відшкодовано збитків на суму 44,7 тис.грн.

Загальна площа мисливських угідь області становить 1963,1 тис. га, у тому числі охоплених мисливським впорядкуванням 117,9 тис. га. Протягом року на 695 тис. га проведено облік чисельності мисливських тварин.

Для проведення промислового рибальства на 2001 рік було виділено квоту у розмірі 17,05 тон, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровському водосховищах.

Незаконне використання рибних ресурсів в природних водоймах області набуло загрозливих розмірів, особливо в групових його проявах. За незаконне заняття рибним промислом до кримінальної відповідальності притягнуто 6 осіб.

На території природно-заповідного фонду проведено 112 перевірок. За порушення норм природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 16 осіб.

Лабораторією держуправління здійснювався контроль за дотриманням нормативів ГДВ та граничних нормативів утворення на 50 підприємствах. Обстежено 66 джерел викидів та 92 джерела утворення. Відібрано та проаналізовано 327 об’єднаних проб. При цьому виявлено перевищення технологічних нормативів утворення на 26 джерелах по трьох забруднюючих речовинах, що становить 28,4% обстежених джерел утворення. Виявлено невідповідність у джерелах викидів на ВАТ “Вінницяпобутхім” та ВАТ “Керамік”. Суттєві перевищення технологічних нормативів мали місце на Ладижинській ТЕС, ЗАТ “Бершадьмолоко”, Браїловському ТОВ “Кристал”, ТОВ Агрофірма “АНБУКО”, Шпиківському молокозаводі, ЗАТ “Поділля”, ДПК “Моріс”, підприємство ”Теплокомуненерго”.

Лабораторія держуправління щоквартально здійснює контроль за станом поверхневих вод на 33-х створах постійних спостережень.

За звітний період відібрано і проаналізовано 235 проб грунтів. При вибірковому обстеженні сільгоспугідь перевищень ГДК вмісту нітратів і важких металів не виявлено. Встановлено значні перевищення ГДК по вмісту важких металів та нафтопродуктів в грунтах на території ряду промислових підприємств - ВАТ “Сутиський завод АЕА”, підприємство “Експрес”, м. Жмеринка, в/ч А1231, СП “Подільськцукор”, завод “Спецзалізобетон”, ВАТ “Гніваньський підшипниковий завод”; ВАТ “Жмеринський завод “Сектор”, ВАТ “Вінницький підшипниковий завод, та інші.

Наднормативну кількість важких металів виявлено в грунтах навколо автошляхів, Вінниця – Умань, Вінниця – Київ та інших.

Управління у галузі охорони довкілля

Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі

В 2001 році збір за забруднення навколишнього природного середовища продовжувався здійснюватися згідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 1.03.99р. №303. Особливістю цього положення те, що сума збору за забруднення стала обраховуватись на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів та розміщення відходів.

Надходження зборів до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища усіх рівнів склали 1682,458 тисяч гривень. На рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища надійшло 638,59 тисяч гривень.

У 2001 році продовжувалось порушення співвідношення розподілу коштів збору за забруднення між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласним та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища відповідно 20, 50 і 30 відсотків. В результаті у 2001 році до бюджетів місцевих рад надійшло 43,4% коштів від збору за забруднення навколишнього середовища замість 20%, а до обласного – 26,6% замість 50%.

Згідно кошторису витрат обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2001 рік на фінансування 23 природоохоронних заходів планувалось виділити 856,5 тис. грн. з них: на охорону вод 415,7 тис. грн. (48,5%), охорону і раціональне використання природних рослинних ресурсів 54,5 тис.грн. (6,4%), охорону атмосферного повітря 8,5 тис. грн. (1,0%), раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів 58,5 тис.грн.(6,8%), охорону і раціональне використання земель 79,5 тис.грн. (9,3%) та на науку, інформацію і освіту, підготовки кадрів, екологічну експертизу, організацію праці 239,8 тис. грн. (28,0%).

Фактично профінансовано 92,9% запланованих природоохоронних заходів.

В порушення вимоги ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кошти, що надійшли як плата за спеціальне використання природних ресурсів, не спрямовувались на відновлення якості відповідних ресурсів, а витрачались на загальні видатки бюджету області. Розділ "Охорона навколишнього природного середовища" у складі обласного бюджету на 2001 рік відсутній.

Збори за використання природних ресурсів в 2001 році становлять 50317,8 тис.гривень.

З них:

плата за землю – 34402,4 тис. грн.

в т.ч.: з юридичних осіб – 29139,0 тис.грн..

плата за спецводокористування – 12744,7 тис. грн.;

плата за спецвикористання надр – 683,6 тис. грн.;

збір за спецвикористання лісових ресурсів - 1835,4 тис. грн.;

збір за геологорозвідувальні роботи – 651,7 тис. грн.

Виконання загальнодержавних та національних програм

Для розширення територій з особливим статусом охорони у 2001 році розпочато підготовчі роботи з формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду (природні ядра) екологічними коридорами в єдину систему. При цьому природні ядра покликані забезпечувати зберігання генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.

Виконані обстеження та картографічні роботи дозволяють планувати розбудову екологічної мережі області за рахунок створення національного природного парку “Південне Поділля”, трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників загальною площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що пов`язуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2-2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну екомережу.

В зв`язку з відсутністю фінансування Національна програма оздоровлення басейну Дніпра протягом 2001 року не виконувалась.

Наукові дослідження в галузі екології

У 2001 році, за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, кафедрою хімії та екологічної безпеки Вінницького державного технічного університету проведена наукова робота на тему: “Розробка екологічно чистих технологій знезараження та практичного використання продуктів переробки непридатних пестицидів”.

Екологічна освіта, інформування громадськості, громадські рухи

Стан екологічної освіти всіх рівнів

Екологічна освіта та виховання населення ось уже котрий рік є одним із пріоритетних напрямків діяльності управління. Головні зусилля спрямовані тут на роботу з молоддю. Певних успіхів досягнуто завдяки співпраці з гуманітарними ліцеями, гімназіями, приватними школами ("АИСТ", "ДЕЛЬФИН"), природничими факультетами вищих навчальних закладів, де екологія викладається як обов’язкова дисципліна, а викладачі мають достатній рівень екологічної підготовки. Прикладом може бути кафедра екології Вінницького державного технічного університету, яка першою ініціювала влаштування міжвузівських студентських олімпіад з екології. Курси “Агроекологія” та “Основи екології” вивчаються на усіх факультетах Вінницького державного аграрного університету, дисципліну "Екологія та здоров`я населення" читають у Вінницькому державному медичному університеті та медичному коледжі. Система позашкільної роботи та екологічного виховання заснована на досвіді обласних станцій юних натуралістів та юних туристів і вдосконалюється через Інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, заклади культури (клуби, музеї, бібліотеки). Спільними зусиллями управління та закладів освіти в середовищі учнів та студентів проведено чимало екологічно-просвітницьких конференцій, симпозіумів, круглих столів, конкурсів, вікторин. Серед них: “круглий стіл” для студентів-ініціаторів створення екологічної організації на базі Вінницького технічного університету (27 лютого 2001 року); "відкритий урок екології" для учнів-старшокласників ЗОСШ №1 м. Вінниці (1 вересня 2001 року); екологічна вікторина та зустріч керівництва управління зі студентами-першокурсниками ПТУ-15 (26 жовтня 2001 року); участь та нагородження переможців обласного огляду-конкурсу обласної станції юних натуралістів (15 листопада 2001 року) та ін.

У зв`язку з численними змінами в екологічному законодавстві, що покликані забезпечити сталий розвиток України, загострилась потреба в екологічній правовій освіті, спрямованій на більш широкі верстви населення. Своєрідний екологічний лікнеп чи так званий обласний всеобуч на теми раціонального природокористування, екологічного законодавства, делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища влаштовано на Вінниччині і для дорослих. Передусім, за рахунок лекцій на курсах підвищення кваліфікації державних службовців, впродовж роботи тематичних семінарів Вінницького центру науково-технічної інформації.

Інформування громадськості

У 2001 році продовжувалась робота над створенням ефективної електронної інформаційної мережі для забезпечення права громадян на екологічну інформацію, як це передбачено Орхуською конвенцією та Постановою Кабінету Міністрів України № 3 “Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 04.01.2002 р. На протязі року було розроблено і налагоджено систематичне поновлення веб-сторінки управління (www.vinnitsa.com/vineco), де можна дістати необхідний мінімум інформації щодо екологічних новин області, природоохоронного законодавства, реквізити управління, його структуру, завдання, дні та час прийому керівників тощо. Вдосконалено систему надання оперативної інформації на веб-портал Мінекоресурсів. На базі електронної пошти управління (e-mail: [email protected]) створено кілька поштових скриньок для Громадської ради сталого екологічного розвитку та громадських екологічних організацій, котрі тісно співпрацюють з управлінням. Про широке використання електронних носіїв свідчить той факт, що лише за звітний період електронною інформацією управління скористались при підготовці виставок до 15-річчя від дня Чорнобильської трагедії, до Дня енергозбереження, до Дня незалежності України; екологічна інформація на електронних носіях стала базою для написання більш як сотні рефератів, курсових та дипломних робіт. Інший напрямок розвитку електронних засобів комунікації — формування фототеки управління, яка станом на 31.12.2001 р. нараховує понад 1,5 тис. кадрів, що відбивають стан природних ресурсів, місцезростання рідкісних видів, фотодокументування виявлених порушень природоохоронного законодавства, події в громадському екологічному русі.

Попри розвиток нових інформаційних технологій, важливим засобом екологічного інформування громадськості продовжує залишатись телебачення та друкована продукція. Журналістами Вінниччини було відзнято 5 ековідеофільмів, в тому числі на основі наданих управлінням матеріалів — 1 документальний відеофільм. Спеціалістами управління сформовано і укладено договір на опублікування книги “Заповідні об’єкти Вінниччини”.

На протязі 2001 року спеціалістами відділу заповідної справи та зв’язків з громадськістю держуправління екоресурсів у Вінницькій області організовано та виготовлено 277 виступів у засобах масової інформації, з них за жанрами медіа: 178 – у друкованих засобах масової інформації, 43 – на радіо та 56 - на телебаченні. Це — не враховуючи матеріалів на екологічну тематику, які виготовлялись журналістами за власної ініціативи і без допомоги співробітників управління.

За кількістю виступів у 2001 році найвищі показники тримає газета “Подолія” – 46 публікацій; обласне радіо – 33 інформації; молодіжна газета “Панорама” – 29 публікацій. Обласна газета “Подолія” лідер і за річними обсягами виступів, на її шпальтах відведено 2335 рядків газетної площі; в той час як у молодіжки “Панорама” – 1640 рядків; в обласної газети “Вінниччина” – 1325 рядків.

На протязі року журналісти-подоляни та гості зі столиці 25 разів зачіпали питання атмосферного повітря; 13 – тваринного світу та тварин, занесених до Червоної книги України; 31 – лісових ресурсів і рослинного світу; 34 – водних ресурсів. Журналістські пера та мікрофони 17 разів загострювали увагу аудиторії виключно на питаннях благоустрою, 25 разів – на проблемі браконьєрства. Окремою сторінкою у площині висвітлення екологічних питань для ЗМІ були проблеми відходів: на тему побутових і промислових відходів йшлося у 54 публікаціях та сюжетах, з яких 19 безпосередньо пов’язані з дилемою навколо непридатних, невизначених та невідомих пестицидів.

При значному сприянні юридичної служби управління з подання прес-служби опубліковано 5 коментарів до нового екологічного законодавства. Це, скажімо, “Правові питання в екологічній сфері” (“Піщанські вісті” - 13 жовтня 2001 р.); “Кримінальні злочини проти довкілля: ще є час зав’язати раз і назавжди” (“Вінниччина” - 10 серпня 2001 р.). Також опубліковано 9 інструкцій та методичних матеріалів для кращої організації роботи з органами виконавчої влади на місцях, а також підприємствами-користувачами природних ресурсів. Серед них: сюжет на телеканалі “Іштар” від 13 червня 2001 року та публікація у “Подолії” від 29 червня 2001 року “Моя хата скраю” щодо причин недостатнього виконання делегованих повноважень органами виконавчої влади та шляхів їх усунення; стаття у “Вінниччині” від 27 липня 2001 року “Щоб завод будувати, треба думку громади знати” з приводу роз’яснення положень Орхуської конвенції та Закону України “Про державну екологічну експертизу” тощо. На превеликий жаль, незважаючи на значну лояльність до ЗМІ, керуючись принципами права громадян на об’єктивну екологічну інформацію впродовж року прес-служба була змушена 5 разів вдаватись до спростувань, уточнень та коригування недостовірної інформації. Такі факти мали місце в деталях висвітлення ситуації на золошлаковідвалі Ладижинської ТЕС (“RІА” – 1 серпня 2001 р.), у ситуації довкола забруднення теплообмінними водами р. Бушанка (“Слово Придністров’я” – 26 жовтня 2001 року) та декотрих інших матеріалах.

59 інформацій у ЗМІ були приурочені до акцій, семінарів, конференцій, нарад, ювілеїв та пам’ятних дат, круглих столів, що так чи інакше стосуються питань екології та охорони навколишнього природного середовища.

Значна частина зі згаданих матеріалів виникла за листами та зверненнями громадян, на основі виїздів на місця подій. Це стосується таких подій, як незаконне складування побутових відходів - гноївки у Томашпільському районі (“Томашпільський вісник” – 5 травня 2001 р.); руйнування складу пестицидів у Барському районі (телеканал “1+1” – 18 січня 2001 р.; “Панорама” – 20 січня 2001 р.); обурення громадськості наднормативними викидами Соболівського цукрозаводу (“ВДТ” – 26 лютого 2001 р.); акцій з очищення річок та струмків (“Обласне радіо” – 11 травня 2001 р.); несанкціонований спуск ставу у с. Васютинцях Барського району (“Іштар” – 31 травня 2001 р.; “Сільські Вісті Вінниччини” – 22 вересня 2001 р.); “укріплення” залізничного насипу рештками будівельного сміття поблизу смт. Погребище (“Іштар” – 15 серпня 2001 р.; Сільські Вісті Вінниччини – 4 серпня 2001 р.; “Обласне радіо” – 25 серпня 2001 р.); перепоховання партії непридатних пестицидів у Хмільнику (“Вінницькі відомості” – 7 листопада 2001 р.; “RІА” – 7 листопада 2001 р.) та багатьох інших.

Громадські рухи

Громадський екологічний рух Вінниччини у 2001 році поповнився декількома новими молодіжними екологічними об`єднаннями, групами та спілками. Серед таких можна назвати Вінницьку міську громадську організацію “ІНТЕР-ЕКО”, Вінницьку молодіжну громадську організацію “НАШЕ МАЙБУТНЄ”, чия діяльність поки-що мало помітна, але доволі результативна. Досить гучно заявила про себе дитяча екологічна організація "Мальва" с. Сосонка Вінницького району, активісти якої "стали під прапор" Української річкової мережі.

Продовжували у 2001 році активну діяльність і визнані "ветерани" екологічного руху: обласні організації українського Товариства охорони природи, екологічної асоціації "Зелений світ Поділля". Обласна організація Партії зелених України активізувала діяльність на захист екологічних прав громадян, вигравши у підприємств-забруднювачів 5 судових процесів (див. таблицю 11.3.). Екологічна організація “ЗУБР”, що розгорнула свою роботу на базі Брацлавського державного сільськогосподарського технікуму, окрім, на перший погляд, перманентних акцій з висаджування яблуневого саду, розчистки захисних лісосмуг, заліснення тамтешніх рекреаційних територій декоративним грабом, провела декілька науково-дослідних експедицій з вивчення лікарських трав, акліматизації тварин, стану питної води в селищі Брацлав. Окремою віхою діяльності "Зубра" у 2001 році є акції з розчищення джерел в межах басейну р. Південний Буг, громадський екологічний контроль грунтозахисних лісів Подільської височини, практичні заходи з благоустрою прилеглих територій. Впродовж 2001 року активістами дитячої екологічної організації "Саджавка" с. Дружелюбівка Калинівського району під керівництвом Т.І.Вовчук проведено реконструкцію парку "Саджавка", зокрема висаджено зелену огорожу з граба (понад 5 тис. саджанців) молоді сосни, бузок, інші кущі. На прилеглій до парку території розчищено значну кількість джерел та струмків. Учні-старшокласники та лідери "Саджавки" беруть активну участь в природоохоронних оглядах-конкурсах обласної станції юних натуралістів, неодноразово виборювали переможні місця у конкурсі на кращу екологічну стежину, на кращу екологічну агітбригаду та екологічну стінгазету.

У 2001 році під егідою “Дня довкілля” юними природолюбами дитячої екологічної організації "Відкасник", що у смт. Ольгопіль Чечельницького району, на території колишнього стихійного сміттєзвалища за безпосередньої участі та сприяння селищного голови М.Ф. Качинського закладено новий березовий парк. Висаджено понад 60 беріз, липи, декілька ялинок. На місці дислокації молодіжного “зеленого десанту” працювала й “важка” техніка — бульдозер, грейдер, вантажні автомобілі. Ідею облаштування і благоустрою річки Савранки Чечельницька селищна рада та її громадський партнер “Відкасник” втілювали у життя за підтримки екологічної організації “ISAR – Єднання. Реалізація цього проекту сприяла прийняттю ріень місцевої влади про будівництво в Чечельнику очисних споруд каналізації, в 2001 році проект очисних споруд виготовлено на замовлення Чечельницької селищної ради на кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Налагодження продуктивного ділового партнерства між громадськими екологічними організаціями досягнуто за рахунок проведення за ініціативи управління круглих столів, семінарів, виїзних засідань, нарад. Серед заходів, що викликали найбільший резонанс в області, можна назвати, приміром, міжрегіональний семінар-навчання під назвою “Громадські с

Додаток 2

№

Назва роздiлу

Змiст роздiлу

Примітки

Відповідальні

Екологічна ситуація в області (АР Крим, міст Київ, Севастополь)

Особливості природних умов області.

Аналіз екологічної ситуації (поліпшилась чи стала гіршою за останній рік), тенденції змін у стані довкілля в цифрах у тому числі надходження забрудників у довкілля у розрахунку на душу населення.

Основні забруднювачі (за галузями)., стисла характеристика основних екологічних проблем області (міста).

Стан вирішення проблем структурного реформування економіки (екологізація виробництва, зменшення

енергомісткості виробництва тощо), ступінь зношення основних фондів, рівень застосування інноваційних, ресурсозбережних та природоохоронних технологій, динаміка споживання природних ресурсів на душу населення за роки

незалежності.

Обсяг до 5 стор.

Українець І.І.

Антропогенний вплив на природне середовище

2.1.

Атмосферне повiтря

Динамiка викидiв забруднювальних pечовин від стаціонаpних та пеpесувних джерел викидiв в цілому по області та в pозpізі населених пунктів, в яких проводяться регулярні спостереження.

Основні забpуднювачі (за галузями).

Таблиці

2.1.1. – 2.1.3.

Бондар Г.Т.

Зубко Г.Й.

2.2.

Воднi ресурси

Динаміка водокористування:

забір і використання води по області , галузях економіки, основних річках;

скид зворотних вод та забруднювальних речовин;

водокористувачі-забруднювачі водних об’єктів.

Якість поверхневих вод. Мікpобіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію.

Дозвільна діяльність управління (дозволи на спецводокористування ).

Таблиці

2.2.1. – 2.2.7

Гаєвик А.П.

Бондар Г.Т.

Зубко Г.Й.

2.3.

Земельні ресурси та грунти

1.Структура та динаміка земельного фонду (за видами угідь та цільовим призначенням, формами власності). Характеристика відводу земель для несільськогосподарських потреб.

2.Загальна характеристика стану земель і грунтів та особливості їх використання. Гумусний стан. Забезпеченість поживними речовинами. Особливо цінні грунти.

Кислі грунти. Засолені грунти.

Використання окремих видів земель:

- зрошувані землі;

- осушені землі;

заплавні землі;

землі гірських та передгірних територій.

Розвиток деградаційних процесів.

Еродовані землі:

розподіл за видами ерозії;

розподіл орних земель за крутизною схилів;

втрати грунту.

Забруднені землі

основні види забруднювальних речовин та масштаби забруднення;

основні забруднювачі земель за видами економічної діяльності;

вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

3.Заходи щодо охорони земель.

При підготовці розділу використовуються матеріали Державного земельного кадастру України

Таблиці

2.3.1 –2.3.8

Білоконь П.І.

Крошка А.Ф.

2.4.

Hадpа

Стан, охорона та використання надр. Мінерально-сировинні ресурси. Якість підземних вод. Екзогенні та ендогенні процеси

Таблиці

2.4.1. – 2.4.2

Крошка А.Ф.

2.5.

Вiдходи

Стан утвоpення, викоpистання (утилізація) та видалення відходів. Невирішені питання у сфері поводження з відходами. Стан вирішення проблем:

- ліквідації несанкціонованих звалищ;

- впорядкування полігонів і місць розміщення відходів;

- створення об‘єктів утилізації, зберігання, знешкодження та поховання відходів, у тому числі токсичних та оборонної діяльності, з відповідним відведенням на ці цілі земельних ділянок;

- організації збирання і видалення побутових відходів;

вжиття заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які

здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами.

Відомості про імпортовані небезпечні відходи і стан їх переробки (по кожному підприємству, що імпортувало небезпечні відходи).

Таблиці 2.5.1. – 2.5.5

Крошка А.Ф.

Зарубін А.М.

2.6.

Рослинний світ

Стан лiсiв, можливi змiни у держлiсфондi. Техногенний i антропогенний вплив на лiси. Динаміка спеціального викоpистання лісів за п’ять pоків (pубки головного коpистування по кубомасі в pозpізі лісокоpистувачів).

Лiсовiдновлення i лiсорозведення. Заходи щодо охорони лісів від пожеж, хвороб та шкідників.

Стан використання, охорони, вiдтворення дикорослих рослин.

Заготівля лікарських рослин за звітний період. Втрати рослинних ресурсів внаслідок забруднення (% площ, що не використовуються) Динамiка стану озеленення населених пунктiв, промислових центрiв.

Таблиці

2.6.1. – 2.6.4.

Білоконь П.І.

Ворона Е.І.

2.7.

Тваринний світ

Стан охоpони, викоpистання та відтвоpення тваpинного світу.

Види тварин, занесені до Червоної книги України та міжнародних червоних списків.

Ведення мисливського господарства. Динаміка чисельності основних видів мисливських тваpин. Ведення pибного господаpства. Динаміка вилову pиби. Хвороби диких та с.-г. тварин (у тому числі птахів та риб), генетичні аномалії, інші захворювання , що є наслідком несприятливого стану довкілля.

Динаміка розповсюдження популяцій неаборигенних видів тварин (у тому числі риб).

Проблеми збереження популяції морських ссавців.

Таблиці

2.7.1. – 2.7.3.

Білоконь П.І.

Ворона Е.І.

2.8.

Територiї i об'єкти з особливим статусом охорони

1.Cтруктура і динаміка природно-заповiдного фонду. Використання природних ресурсів та здійснення природоохоронних і господарських заходів у межах територій і об‘єктів природно-заповідного фонду.

Загальні відомості про стан заповідного фонду. Зміни за звітний рік. Основні проблеми збереження та розвитку природно-заповідного фонду.

2.Динамiка стану рекреацiйних ресурсiв i курортних зон.

3.Історико-культурна спадщина:

збереження ландшафтів на територіях об‘єктів культурної спадщини, а саме: історико-культурних заповідників, садиб-музеїв, садиб-заповідників, палацово-паркових музеїв, парків-пам‘яток садово-паркового мистецтва, дендрологічних парків, пам‘яток архітектури, парків-пам‘яток ландшафтної архітектури;

природний (підтоплення, зсуви) та техногенний вплив на стан об‘єктів культурної спадщини (архітектурні пам‘ятки, пам‘ятники тощо).

Таблиця 2.8.1

Для підготовки розділу 2.8 (пункти 2, 3)

залучати дані органів

Держбуду

Мінкультури, Українського товариства охорони пам‘яток історії та культури тощо.

Ворона Е.І.

Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища у період 1992 2001рр.(матеріали розділу надаються за даними моніторингу довкілля)

Суб‘єкти моніторингу та їх діяльність. Дані спостеpежень та аналіз рівнів забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, грунтів.

За даними органів Мінекоресурсів,

МНС,

МОЗ тощо

Табл. 3.1 – 3.3.

Зубко Г.Й.

Крошка А.Ф.

Вплив факторів довкілля на здоpов'я населення

Демогpафічні пpоцеси, у тому числі середня тривалість життя населення різних верств. Регіональні особливості пpиpодного pуху населення Аналіз динаміки захвоpюваності населення. Епідемічна ситуація в регіоні. Стан здоров‘я населення репродуктивного віку. Населення, що постійно перебуває в умовах впливу негативних факторів довкілля, %. Оздоровлення населення (екологічні проблеми оздоровчих закладів).

Табл. 4.1. –4.2.

Зубко Г.Й.

Регіональні пpоблеми

Характеристика основних екологічних проблем області (міста).

Екологічна (природно-техногенна) безпека

6.1.

Екологічна безпека області (міста)

Загальна характеристика екологічної ситуації у техногенній сфері:

- уточнений перелік екологічно небезпечних об’єктів, зокрема об’єктів підвищеної небезпеки в промисловості, енергетиці, агропромисловому комплексі, транспорті;

- заходи з мінімізації негативного впливу екологічно небезпечних об’єктів на довкілля та здоров’я населення та стану їх виконання;

-екологічно небезпечні об’єкти, які становлять потенційну небезпеку транскордонного забруднення прикордонних територій, зокрема зумовленого переносом транскордонними водотоками;

-осередки забруднення, які існують протягом тривалого часу і становлять загрозу для довкілля та здоров’я людей.

Регулювання небезпечних хімічних речовин, у тому числі с.-г. використання.

Аварiї техногенного походження.

Екологiчнi наслідки та економічні збитки від надзвичайних ситуацій техногенного походження

Табл. 6.1.1 – 6.1.3

Чаплінський І.В.

6.1.1.

Екологічна безпека обоpонної діяльності

Загальна хаpактеpистика екологічного стану обоpонних об'єктів. Причини і наслідки надзвичайних ситуацій у сфері військової діяльності.

Екологічні наслідки та безпека військових навчань. Заходи з мінімізації негативного впливу військової діяльності на довкілля.

Іщенко А.С.

6.2.

Ядерна та радiацiйна безпека

Наявність об’єктів атомної енеpгетики, підприємств по видобуванню та переробці уранової руди. Джеpела іонізуючого випpомінювання в наpодному господаpстві. Поводження з pадіоактивними відходами. Наявність радіаційно забруднених територій та заходи щодо їх реабілітації.

Крошка А.Ф.

Деpжавний контpоль у галузі охоpони навколишнього пpиpодного сеpедовища

Стан та pезультати контpолю за дотpиманням пpиpодоохоpонного законодавства, аналіз ефективності вжитих санкцій.

Табл.

7.1. - 7.5.

Українець І.І.

Управління в галузі охорони довкілля

Заходи, вжиті для удосконалення системи управління в галузі охорони довкілля.

Стан фінансування екологічної галузі, аналіз справляння плати (податку) за землю, збору за спеціальне користування природними ресурсами та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Результати еколого-експеpтної діяльності.

Табл. 8.1. - 8.4.

Іщенко А.С.

Виконання загальнодержавних та національних екологічних програм

Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України.

Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води

Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів.

Ворона Є.І.

10.

Наукові дослідження в галузі екології

Найважливіші результати науково-технічної діяльності на рівні області (міста)

Іщенко А.С.

11.

Екологiчна освiта,

інформування громадськості, громадськi pухи

Стан екологічної освіти всіх рівнів. Механізми інформування громадськості (доступ до екологічної інформації).

Участь засобiв масової iнформацiї в оприлюдненні даних про стан навколишнього природного середовища. Дiяльнiсть громадських екологiчних органiзацiй. Участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень.

Фінклер В.В.

12.

Мiжнародне спiвробiтництво у сферi екологiї

Участь у мiжнародних пpогpамах і пpоектах, співpобітництво з неуpядовими оpганізаціями.

Табл.12.1

Романчук В.Л.

13.

Висновки

Тенденції природоохоронної діяльності у 2001р. Прогноз стану довкілля на наcтупний рік. Пропозиції щодо оптимізації стану довкілля.

Додатки

1.Перелік громадських організацій природоохоронного спрямування, що співпрацюють з управлінням екоресурсів області, їх адреси

2.Відповідальні виконавці розділів звіту.