Перехід України до ринкової економіки і вихід із глибокої економічної кризи можливий при умові формування повноцінної фінансово-кредитної системи. Кризова ситуація вимагає пошуку різних форм соціального захисту населення. Поряд із державною підтримкою найбільш вразливих груп населення, необхідно поступово впроваджувати форми соціального захисту, що ґрунтуються на принципах добровільного страхування та взаємодопомоги. Саме останнім відповідає рух кредитних союзів, що займають важливе місце в розвитку небанківських інституцій України.

Фінансовий ринок України перебуває в стадії формування. Він ще не має всього різноманіття форм фінансових посередників, які є в розвинутих країнах. Існуючі в Україні фінансові установи – комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії, довірчі товариства та ін. – не викликають особливої довіри і не задовольняють потреб у фінансових послугах. Особливо це стосується задоволення потреб населення. Найбільш потужні фінансові установи України – комерційні банки, надають перевагу обслуговуванню юридичних осіб і не хочуть надавати послуги фізичним особам через незначний розмір операцій. Комерційним банкам не вигідно приймати та обслуговувати дрібні вклади й надавати дрібні кредити. Ощадні послуги населенню надає Ощадний банк, але він нараховує на вклади низькі відсотки, які часто навіть не перекривають інфляції. Надання позичок здійснюють ломбарди, але там, як правило, дуже кабальні для людей умови. Перелічені фінансові установи не задовольняють потреб населення на належному рівні. У зв’язку з цим кредитні союзи можуть успішно працювати на цьому ринку. Їм не треба шукати іншої ніші на фінансовому ринку України. В Україні кредитівка завжди була формою самоорганізації громадян. Люди не чекали, поки хтось про них подбає, а дбали самі про себе. Можливість взяти позичку під значно нижчі проценти, ніж у банку, використавши її для започаткування або розширення власної справи – це те, на що має право кожен член кредитного союзу, незалежно від його вкладу.

Особливості і проблеми функціонування кредитних союзів в Україні досліджувалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Зокрема, фінансово-економічні аспекти діяльності кредитних союзів висвітлювали у своїх роботах О.Ю. Гавриленко, І.М. Мазур, Ю.Ю. Чабан, О. Волкова, О.О. Хоменко, Л.В. Ільченко-Сюйва та ін. Чимало наукових праць присвячено окремим сторонам правового забезпечення діяльності кредитних союзів, зокрема фінансово-господарському механізму кредитної кооперації, організації страхування кредитних ризиків, а також аналізу ресурсів і порядку їх розподілу – вивчались такими науковцями як В.П.Хомутенко, Н.Славова, Б. Сорока, Р. Сіржук та ін. [2,c.143].

Не дивлячись на велику кількість статей, публікацій і монографій щодо особливостей функціонування кредитних союзів, недослідженими залишаються передумови формування та напрями удосконалення їх функціонування у сучасних умовах господарювання. Саме тому, головним завданням на даному етапі розвитку кредитних союзів є розгляд основних конкурентних переваг в умовах ринкової економіки та визначення перспектив їх подальшого розвитку на фінансовому ринку України.

Згідно Закону України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р., дані інститути являють собою неприбуткові організації, засновані фізичними особами, профспілками та їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні і наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (союзу). У кредитному союзі немає засновників і статутного фонду, будь-який новий член цього співтовариства матиме ті ж управлінські і майнові права, що і перші. Кожен член, незалежно від розміру його внеску, має право голосу в управлінні всього союзу. Отримати кредит або оформити депозит може тільки член союзу. Схема функціонування кредитного союзу така: відсотки, отриманий союзом по кредитах, складають його дохід, який надалі прямує на формування фондів і виплати відсотків на рахунки клієнтів. Тобто, послуги, які надає кредитний союз, схожі з банківськими. У кредитному союзі так само можна оформити депозит і отримувати відсотки. Причому, досить високі в порівнянні з банківськими. Але для цього необхідно бути членом кредитного союзу [1].

У більшість кредитних союзів може вступити будь-який охочий. Але в деякі з них потрапити можуть лише співробітники організації, на базі якої виник даний кредитний союз. Це може бути профспілкова організація підприємства, на якому ви працюєте. Або будь-яка інша організація, членом якої ви є, - якщо на її базі був створений кредитний союз.

А в цілому все просто: щоб стати членом кредитного союзу, треба заплатити членський внесок (в межах 10 грн.) і пай (в середньому, 20 грн.). Якщо надалі ви захочете вийти з цього кредитного союзу, пай вам повернуть. Пай гарантує те, що ставши членом кредитного союзу, ви маєте право одного голосу і берете участь в ухваленні управлінських рішень. Вступаючи в кредитний союз, ви маєте право ознайомитися з його Статутом і передумати, якщо що-небудь здасться вам дивним - наприклад, занадто високі процентні ставки на депозитний внесок.

Процес зародження й розвитку кредитних спілок (союзів) в Україні відбувався великою мірою стихійно. Виникаючи й функціонуючи абсолютно самостійно, кредитні союзи, з одного боку, проводили діяльність, яка не завжди відповідала кооперативним принципам і гарантувала безпеку залучених від членів коштів, а з другого — стикалися з рядом проблем, самостійне розв'язання яких є надто дорогим або взагалі неможливим.

Згідно з Концепцією розвитку системи кредитної кооперації, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України, серед найважливіших сучасних проблем розвитку кредитних союзів варто виділити:

• недостатній для належного виконання їхніх зобов’язань перед членами рівень капіталізації;

• відсутність діючої інфраструктури фінансової й технічної підтримки ефективної діяльності кредитних союзів;

• відсутність ефективного механізму захисту прав членів, у тому числі системи гарантування вкладів;

• існування значної кількості кредитних союзів, що у своїй діяльності не дотримуються основних принципів міжнародного кооперативного руху й вимог щодо захисту прав їх членів;

• низький рівень професійної діяльності й технічної оснащеності переважної більшості кредитних союзів.

Сьогодні в Україні діє близько 800 таких установ. Вони об’єднують 2,7 млн. громадян України та надають фінансові послуги практично кожній третій українській родині і залишаються важливим механізмом кредитування широких верств населення, суб’єктів малого підприємництва, фермерських господарств, робота з якими не була і не є пріоритетною для банків та інвестиційних фондів. Загальний кредитний портфель кредитних союзів України складає близько 6 млрд. грн. Проте, у наявних умовах розвитку, не зважаючи на значну кількість зареєстрованих кредитних спілок, не можна констатувати їх ефективне функціонування [3].

Отже, першочерговим завданням у справі розвитку допоміжної структури кредитної кооперації є забезпечення можливості надання фінансової допомоги кредитним спілками(союзам) шляхом створення стабілізаційного фонду. На даний час в Україні існує два стабілізаційних фонди, кожен із яких створено при загальнодержавній асоціації кредитних спілок(союзів): Програма захисту вкладів при ВАКС (Всеукраїнській асоціації кредитних спілок) та Стабілізаційний фонд НАКСУ (Національної асоціації кредитних спілок України). Обидві організації знаходяться в м. Києві та обслуговують, у тому числі, спілки, географічно від них віддалені, що значною мірою ускладнює ефективні взаємовідносини.

Створення регіональних (обласних) стабілізаційних фондів на основі об'єднаних кредитних союзів може значно спростити доступ до фінансової допомоги, а консолідація обласних фондів на загальнодержавному рівні — сприяти ефективному управлінню їх ліквідністю.

Забезпечення населення споживчими, бізнесовими, аграрними та іншими кредитами стикається із проблемою несвоєчасного повернення або взагалі неповернення членами союзів узятих кредитів. Отже, існує потреба у створенні та впровадженні механізму захисту кредитних спілок від збитків, пов'язаних із несвоєчасним поверненням чи неповерненням кредитів.

Паралельно з розробкою запобіжних заходів із боротьби з неповерненням кредитів існує потреба у створенні механізмів боротьби з уже скоєними порушеннями щодо виплати позик недобросовісними позичальниками. Регулярно здійснюючи заходи з повернення проблемних кредитів, спілки змушені витрачати чималі кошти на оплату послуг юристів, пошти, судових зборів тощо.

Ефективним способом для істотного скорочення зазначених витрат є делегування повноважень щодо роботи із проблемними кредитами єдиному спеціальному органу — Агенції по роботі із проблемними кредитами.

Ризик втрати наданих у кредит коштів, а також інші ризики, пов'язані з діяльністю кредитної спілки, доцільно мінімізувати шляхом страхування. На нинішньому етапі свого розвитку українські кредитні спілки майже не співпрацюють зі страховими компаніями через низку причин, а саме:

1. непристосованість страхових продуктів існуючих компаній до потреб кредитних спілок;

2. невигідні умови співпраці, запропоновані кредитним спілкам страховими компаніями;

3. некоректність роботи багатьох вітчизняних страхових компаній;

4. необізнаність керівництва більшості кредитних спілок щодо вигід, які надає страхування ризиків.

Між тим страхування кредитними союзами своїх ризиків допомагає покрити збитки, а також збільшити довіру до союзу її дійсних членів та залучити нових.

З огляду на зарубіжний досвід розвиток національного руху кредитних союзів зазвичай характеризується централізованою організацією страхування на загальнодержавному рівні. Кредитна кооперативна система звертається до послуг зарубіжного чи вітчизняного комерційного страхувальника або утворює власну страхову компанію, що може мати форму як комерційної структури, так і кооперативу.

Страхова установа може бути заснована асоціаціями кредитних спілок у формі як комерційної структури, так і кооперативу, членами якого були б кредитні спілки, їх асоціації, елементи допоміжної інфраструктури, а також окремі члени. Кооперативна форма організації страхової установи кредитної кооперативної системи має істотні переваги, оскільки залучає кожну кредитну спілку до контролю й управління страхувальником, а також дає можливість кредитним спілкам отримувати проценти за результатами фінансової діяльності страхувальника за рік.

Максимальне задоволення потреб кредитних союзів та їх членів у страхових послугах зумовлює розробку і впровадження спеціалізованих страхових продуктів, а саме: колективного страхування депозитних і додаткових пайових внесків; страхування кредитних союзів від збитків, пов'язаних із нечесною чи некомпетентною поведінкою їхніх працівників; страхування майна кредитних спілок від пожеж, затоплень, крадіжок, пограбувань тощо; страхування цивільної відповідальності за можливі збитки, завдані членам союзу або іншим особам з вини працівників; страхування кредитів.

Підбиваючи підсумок, можна стверджувати, що одним із основних пріоритетів розвитку кредитних союзів в Україні є збереження кооперативного принципу їх функціонування, забезпечення якісного обслуговування членів фінансових кооперативів та якнайшвидше усунення суперечливих моментів у нормативно-правових актах, які регулюють діяльність кредитних союзів [4].

У свою чергу, з огляду на загальносвітові тенденції розвитку кредитних спілок необхідно запровадити моніторинг їхньої діяльності з метою недопущення впровадження тіньових схем ухилення від оподаткування, що призводить до значних втрат бюджету.

Для комплексного вирішення питань, які гостро постали перед кредитними союзами, необхідно:

• запровадити на державному й регіональному рівнях системи стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних союзів;

• створити систему страхування/гарантування вкладів від фінансових ризиків;

• ініціювати створення бюро кредитних історій для формування єдиної бази позичальників, що надасть можливість знизити частку прострочених і неповернених позик;

• прискорити процес формування потужних асоціацій, діяльність яких сприятиме розробці й запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності, піднесенню іміджу й довіри до кредитних союзів;

• визначити одним із пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції формування єдиної саморегульованої організації кредитних союзів у формі всеукраїнської асоціації спілок;

• запровадити жорсткішу систему нагляду й контролю дотримання й виконання основних показників діяльності кредитних союзів; у разі невиконання встановлених нормативів і небажання усунути недоліки запроваджувати санкції та відкривати процедуру поглинання потужнішими спілками, що приведе до природного укрупнення союзів та підвищення їх конкурентоспроможності в майбутньому;

• сформувати установи сервісної інфраструктури, які повинні надавати послуги кредитним спілкам і об'єднаним кредитним союзам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації доступу до кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю [6,c.44].

Таким чином, якщо провести реформи серед кредитних союзів, то вони можуть виступати ефективним інструментом підтримки населення та підвищення і поліпшення економічного добробуту держави.

Перехід кредитного союзу від функціонування як «громадської установи задля зменшення бідності» до «професійної фінансової установи» повинен досягатися за допомогою кооперативної ідеї та інвестування для забезпечення фінансовими ресурсами своїх членів, що сприятиме зростанню та розвитку економічної системи. Саме тому, одним із основних пріоритетів розвитку кредитних спілок в Україні є збереження кооперативного принципу їх функціонування, забезпечення якісного обслуговування членів фінансових кооперативів та якнайшвидше усунення суперечливих моментів у нормативно-правових актах, які регулюють діяльність спілок.

комерційний банк кредитний союз

Список використаної літератури

1. Закон України «Про кредитні спілки» № 2908-III від 20.12.2001 // www.zakon.rada.gov.ua.

2. Андрієнко С.Т. Фінансова погода у кредитних спілках // Фінанси України. – 2003. – №12. – с. 143–145.

3. В Україні заборонять кредитні спілки // www. news.finance.ua.

4. Концепція розвитку системи кредитної кооперації // www.business.if.ua.

5. Терещенко Г.М. Перспективи розвитку кредитних спілк в Україні // Фінанси України. – 2009. - №5. – с.87-94.

6. Волкова О. Удосконалення регулювання діяльності кредитних спілок України // Економіст. – 2009. - №8. – с.44-45.