БЕРЕЗНЯКІВСЬКИЙ КАРЄР

Березняки — село в Україні, Смілянському районі Черкаської області. У селі мешкає 2505 людей. Землі знаходяться під опікою Березняківської сільської ради.

Рельєф. Корисні копалини

Смілянський район розташований в межах Центральної лісостепової області Придніпровської височини, в Тясминсько-Вільшанському фізико-географічному районі. Переважна більшість території рівнинна, північно – східна частина – горбиста, розчленована ярами, балками та прохідними долинами.

Корисні копалини: граніти, лабрадорит, габро, сієніти, діабази, гіпс, глини, графіт, каолін, торф, пісок, титано-цирконієві руди, буре вугілля.

Ґрунти — характерні чорноземи, типові малогумусні, темно-сірі, опідзолені, є також сірі лісові. Клімат на території — помірно континентальний з м'якою зимою і теплим літом.

Природно-заповідний фонд

Станом на 01.01.2010 р. природно-заповідна мережа Смілянського району складає 20 заповідних об’єктів, загальною площею 2244,135 га, що складає 2,3% від загальної площі району.

До природоохоронних територій району належать:

5 заказників, 2 з яких ландшафтні (Теклінська лісова дача(732,0 га) і Сунківський(834,0 га) — лісові масиви на хвилястому рельєфі) 2 гідрологічні (Сунківське(28,0 га) та Ірдинське болота(373,0 га), які є регуляторами гідрологічного режиму місцевості) 1 ботанічний "Орхідеї"(1,0 га). заповідне урочище «Юрова гора» (149,0 га), особливість якого полягає у гористому рельєфі із насадженнями листяних порід; "Шаєва гора"(24,2 га), Макіївське Городище(24,0 га), "Іванькове"(7,6 га), "Шарпіно"(25,4 га).

2 ботанічні пам'ятки природи: насадження чорного горіху віком до 200 років (0,3 га), бука — віком 90-100 років (0,1 га);

2 геологічні — Березняківський кар'єр із покладами житомирських гранітів (4,0 га) та Самгородський кар'єр (4,0 га);

4 гідрологічні - Джерело (0,01 га), джерело (0,02 га), "Біла криниця" (0,02 га) та Березільський (0,005 га). 2 парка пам'ятки садово-паркового мистецтва - Міський парк(33,2 га) та «Сквер ім. Т.Г. Шевченка»(1,4 га);

Лісові ресурси

Загальна лісистість району, з урахуванням всіх захисних лісових насаджень складає 93,5 тис. га, або 23,6 %. Ліси Смілянщини сформовані більше ніж сьома видами головних та сухопутніх лісо - утворюючих порід, серед яких домінують дуб звичайний (Quercus robur L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), береза бородавчаста (Betula pendula Roth.).

Дивина ведмежа (Verbascum thapsus)

Для виготовлення ліків використовують квітки. Збирають лише віночки з тичинками, висмикуючи їх з чашечки. Заготівлю проводять в сонячну погоду після того, як спаде роса і, бажано, в першій половині дня, бо квітка тримається лише один день. Надвечір віночок в"яне і стає непридатним для використання. Строк придатності сировини - 1 рік.

Молочай пересовидний (Euphorbia peresovus),

Люцерна серповидна (Medicago falcata )

Стебло ветвисте, образуют могутній кущ висотою 50…150 см Листя люцерни трійчате, середній листок на більш довгому коріні. Пластинка листа єліпсоїдна. Наибільш типовим листком середнього яруса.

Горошок мишачий(Vicia cracca L.)

Багаторічний ., кореневідприсковий бур’ян з глибоко йдучим товстим стрижи, коренем та міцн. підземн. пагонами під орним шаром. Надає перевагу гумусним, муловатим або піщано-суглинистим грунтам, що не містять вапна.

Час проростання: переважно весна; глибина прорастания до 15 см. Сім’ядольні листки: парноперисті, однак не помітні (розвиток під ґрунтовим шаром). Листя: багатопарно-перисте, розподіляється на роз’єднані скручені вусики; перисті листки видовжені до ланцетних, з притисненим м’яким опушенням; перші листки лише з однією-двома парами листкових пер.

Стебло: м’яке, гранчасте, голе або м’яко опушене, має чіпкі, повзучі листкові вусики, висотою до 120 (150) см.

Квіти: синьо-фіолетові, видовжені, з короткими квітконіжками, в нещільних китицях в листкових пазухах. Час цвітіння: літо.

Цикорій звичайний сісhorium intybus L

Багаторічна трав’яниста рослина з сімейства складноцвітих.

Всі частини рослини з молочним соком. Стебло прямої, шорстке, ребристе, з відкопиленими гілками, висотою 20-120 див. Прикореневе листя, зібране в розетку, перисто-надрізане. Суцвіття - кошики блакитного або білого кольору.

Квітне з червня до осені. Квітки розкриваються в 4-5 годин ранку і закриваються в 2-3 години дня.

Росте повсюдно як бур’ян по краях дорогий, пустирям, біля канав, на межах, покладах, по схилах, на смітних місцях і суходільних лугах. У корінні містяться інулін, глікозид інтібін, гіркота, терпкі і білкові речовини, пектин, цукор і смола.

Квітки мають глікозид цикорій, в листі і насінні - інулін. У молочному соку міститься гірка речовина - лактуцин.

Парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.) Родина розові (Rosaceae) Це багаторічна трав'яниста рослина, 60-130 см заввишки, з прямим стеблом, вкритим як і листки, волосками, від яких уся рослина здається сіропухнастою, шорсткою. Листки переривчастоперисті, листочки еліптичні, зубчасті, інколи зібрані в розетку біля основи стебла. Квітки - жовті, розміщені вздовж верхньої частини стебла. Цвіте в червні - серпні. Росте по всій території України - в чагарниках, заростях, при дорогах, на узліссях, луках, по горбах, межах, на сільських цвинтарях, під тинами садиб. Збирають усю рослину - під час цвітіння, відкидаючи засохлі нижні листки; насіння - восени.

Парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.)

Тонконіг тонкий (Poaceae) відомо приблизно 11000 видів[1], 340 з яких в Україні. Це одно-, дво- та багаторічні трави, які поширені по всіх континентах крім Антарктиди.

Дивина вотиста (Verbascum thapsiforme)

Хатьма тюренгенська або собача рожа (L. thuringiaca), з крупними рожевими квітками в рихлій оцвітині звичайна на сході лісної, в лісостеповій і степовій зонах, рідше в горах.Висотою до 100 см с крупними (діаметром до 6 см) рожевими або білими квітками.

Хатьма тюренгенська або собача рожа(L. thuringiaca) Чистотіл великий (Chelidonium majus L.)

Також Чистотіл великий, Груша дичка, Дика морква, глуха кропива.

Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) - Сем. Макові.

Чистотіл великий зустрічається під назвами ласточкина трава, желтомолочник, глечкопар, собаче мило, чистоплот, подтинник, адамова голова, празелень, частуха. Чистотіл великий разом з такими рослинами як чага березовашабельник болотнийподофілл щитовиднийвідноситься до розділу протипухлинних рослин.

Чистотіл великий це багатолітня трав'яниста рослина висотою до 100 см із стержневим малогіллястим коренем і коротким многоглавим кореневищем. Стебло чистотіл великою має прямостоячий, ребристий, гіллястий, покритий рідкими волосками. Листя в лікарської рослини чистотіл великий чергові, зверху зелені, знизу сизуваті, перисторозсічені на городчато-лопастные долі, довжина аркуша до 20 см, ширина до 9 см, нижнє листя на довгих черешках, верхнє, — сидячі. Квітки чистотіл великою має яскраво-жовтого кольору, до 20 мм в діаметрі, на довгих квітконіжках, зібрано на кінцях стебла в зонтиковидних суцвіття.

Клен татарський , або Чорноклен (лат. Ácer tatáricum)

Клен татарський , або Чорноклен (лат. Ácer tatáricum) — листопадне дерево родини Кленових із Европи і Східно-Западної Азії. Іноді культивують в якості декоративних насаджень в садах и парках.

Явір (Acer pseudoplatanus) — дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; до інших назв належать також білий клен, осокір, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий.

Поширений по всій Європі, Малій Азії. В Україні найчастіше трапляється у Галичині, на схід від Збруча — рідше.

Із поміж листяних видів дерев явір є фактично деревом-піонером на гірськолісових та субальпійських висотах. Явір належить до видів дерев із широкою екологічною амплітудою та як домішка зустрічається практично на всіх висотних рівнях лісу. Але в деяких масивах Карпат явір утворює чисті насадження. У горах він часто піднімається вище за бука і досягає висоти смереки. Переважно росте у мішаних яворово-букових, яворово-буково-ялицевих тощо лісах на схилах гір (Карпати, Медобори, Гологори, Опілля, Розточчя тощо).

Від назви цього дерева утворено чоловіче ім'я Явір (наразі поширене переважно серед південних слов'ян), різноманітні прізвища, назви населених пунктів (найчастіше на території розселення західних та південних слов'ян, а також в Галичині та Закарпатті).

Явір — велике листяне дерево, що досягає 20-35 метрів у висоту, з широкою куполоподібною кроною. Стовбур товщиною 90-110 см. Досягає віку 500 років.

Кора

На молодих деревах кора гладенька і сіра, але з віком стає грубшою і відшаровуються лусочки, показуючи внутрішні шари кори від блідо-коричневого до рожевуватого кольору.

Деревина біла, важка.

Листя

Листя супротивне, 10-25-сантиметрової довжини й ширини, з 5-15-сантиметровими черешками, з 5 прожилками, пальчато-лопатеве, з зубчастими краями, темно-зелене; деякі види мають листя пурпурного, багряного або жовтуватого відтінку.

Квіти

Однодомні жовто-зелені квіти з'являються навесні на 10-20-сантиметровий висячих китицях, по 20-50 квіток у кожному суцвітті.Цвітіння в травні, після того, як розвиваються листки.

Насіння

5-10-міліметрові в діаметрі насінини розташовані попарно в крилатках. Крила розходяться під кутом 45-40 градусів і довжиною до 5 см. Крильця дозволяють насіння при падінні летіти, обертаючись за вітром, це допомагає їм поширюватися на велику відстань від батьківського дерева. Насіння дозрівають восени, приблизно через 6 місяців після запилення. Плодоносить явір майже щорічно, однак багатий врожай можна спостерігати лише раз на 2-3 роки.

Коренева система

Коренева система неглибока (до 1,5 м.), без стержневого кореня, компактна, розгалужена у верхньому шарі ґрунту.

Явір (Acer pseudoplatanus)

Звіробій декоративний (Hypericum perforatum) Поширення В природних умовах поширений практично по всій території України на відкритих сухих місцях, на узліссях, луках тощо. В культуру введений у ряді спеціалізованих господарств різних форм господарювання, а також вирощується аматорами місцеві назви — стокровиця, калмицький чай, заяча крівця тощо. Багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних (30-60 см заввишки) з прямим, голим, вгорі гіллястим стеблом. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п’яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п’ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав’яззю і трьома-п’ятьма стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка. Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

Поширений по всій території України. Промислова заготівля можлива у Волинській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Сумській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.