КУРСОВА РОБОТА

Тема: Цінові індекси ВВП та економічний добробут макроекономіки

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРАХУНКУ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ ДЕРЖАВИ

1.1 Система основних показників макроекономіки

1.2 Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт (ВВП). Індекси цін та дефлятор ВВП

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ІНФЛЯЦІЇ, НОМІНАЛЬНОГО ТА РЕАЛЬНОГО ВВП В УКРАЇНІ

2.1 Статистика інфляційного індексу споживчих цін на товари та послуги

в Україні

2.2 Статистика інфляційного індексу цін виробників промислової продукції

в Україні

2.3 Статистика дефлятора ВВП та реального ВВП України

РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКА ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ МАКРОЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1 Сутність показника економічного добробуту макроекономіки

3.2 Вплив тіньової економіки на реальний показник економічного добробуту макроекономіки України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основних макроекономічних показників, які використовуються в системі національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва в ринковій економіці. Це необхідно для того, щоб показати, що суспільне рахівництво виконує для економіки ті ж функції, що й бухгалтерський облік для окремого підприємства або суб’єкта, тобто є основною частиною функції управління економікою в цілому.

Існує багато показників економічного добробуту суспільства. Найкращими індикаторами стану економіки є обсяги річного сукупного виробництва товарів та послуг, сукупний випуск продукції в економіці. В Японії та США використовують як показник обсягу національного виробництва валовий національний продукт (ВНП), але більшість європейських країн, включаючи Україну, використовують як показник обсягу національного виробництва саме валовий внутрішній продукт(ВВП).

Другим основним показником національної економіки є інфляція, яка характеризує зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя). Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін.

В залежності від складу кошика розрізняють три види індексів цін:

– індекс споживчих цін;

– індекс цін виробництва;

– дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін являє собою співвідношення ціни кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році, він включає товари, вироблені не тільки всередині держави, але також і імпортні. Враховує тільки товари і послуги, що спожиті індивідуальними споживачами.

Безперечно, що індекс споживчих цін, індекс цін виробництва та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Проте на практиці відмінність між цими індексами в ринкових країнах світу незначна, і вони досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін.

Об’єктом розробки курсової роботи є статистична інформації Державного комітету статистики України по показникам розвитку перехідної економіки України в 1990 – 2007 роках.

Мета розробки: вивчення закономірностей та принципів макроекономічного аналізу показників економічного добробуту ринкового суспільства України .

Основні методологічні джерела проведеного дослідження спираються на єдине джерело статистичних даних в Україні – звіти Держкомстата України та мають методологічну основу, викладену в наступних науково-технічних статтях та звітах, розташованих в електронному вигляді в мережі Інтернет:

1. Зеленюк В. (Старший економіст Київського Економічного Інституту, професор економіки в EERC в Києво-Могилянській Академії, Директор Україн-ької Групи Продуктивності та Ефективності (UPEG)) Основні пріоритети економічної політики України // 09.10.2006, «Українська правда», http://www.pravda.com.ua /news/2006/10/3/48383.htm.

2. Крючкова И.В. (канд. екон. наук., Інститут економічного прогнозування НАН України) Макроструктурные факторы и закон золотого сечения // журнал «Економист», 2005, №9, стр. 26-30.

3. Крючкова І.В. (канд. екон. наук., Інститут економічного прогнозування НАН України) Структурні чинники економічного зростання в Україні // Журнал “Вісник Національного банку України”. – 2002. – № 2. – С.5-8.

4. Крючкова І.В. (канд. екон. наук., Інститут економічного прогнозуван-ня НАН України) Макроекономічні структурні зрушення в Україні: чинники і наслідки // Журнал “Економіка і прогнозування”. – 2003. – № 2. – С.66-82.

5. Мовчан Р., Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (2 кв.2006 – 4 кв.2007) No.1 (9) Травень 2005 // Електронний журнал - Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

6. Мовчан , Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (3 кв.2006 – 4 кв.2007) No.2 (10) жовтень 2006 // Електронний журнал - Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, вул. Рейтарська 8/5-А, 01034 Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

7. Мовчан Р., Кравчук В., Ковальчук В., Рікардо Джуччі Макроеко-номічний прогноз України (1 кв.2007 – 4 кв.2008) No.1 (11) травень 2007 // Електронний журнал - Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

8. Сергієнко О. Макроекономічні проблеми виробництва ВВП України// журнал «Персонал» № 10,2006, с. 28 -33.

9. Соціально-економічне становище України за січень-вересень 2007 року // Електронний звіт Держкомстату України, 23.10.2007, http://www.ukrstat.-gov.ua.

10. Осауленко О.Г. (Голова Держкомстату України) Індекси цін у 2007 році // Електронний експрес- випуск 06.11.2007 р. № 270 Держкомстату України, http://www.ukrstat.-gov.ua.

11. Кононець О. (Економіст-аналітик Проекту розвитку лізингу в Україні Міжнародної фінансової корпорації) Макроекономічні передумови розвитку лізингу в Україні // Електронний журнал Інтернет-сайту http://www.leasing. org.ua, 2005.

12. Гонтар А. (експерт недержавного Українсько-Європейського кон-сультаційним центром UEPLAC) Реальний ВВП в Україні (альтернативний погляд) // Електронні звіти на Інтернет-сайті http://macrostat.iatp.org.ua, 2007.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРАХУНКУ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ ДЕРЖАВИ

1.1 Система основних показників макроекономіки

Найважливішим макроринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв'язків між суб'єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники (за СНР):

- валовий внутрішній продукт (Gross domestic product) - ВВП (GDP);

- валовий національний дохід (Gross national income) - ВНД (GNI);

- чистий внутрішній продукт (Pure domestic product) - ЧВП (PDP);

- національний дохід (National incom) - НД (NI);

- особистий дохід (Personal income) - ОД (PI);

- особистий дохід у розпорядженні (Personal disposable income) - ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт (GDP) - показник сукупного обсягу діяльності суб'єктів господарювання, який, на відміну від валового випуску, не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП - це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік.

Сучасна західна економічна теорія передбачає, що в його створенні беруть участь усі, хто отримує дохід. Але через те що частина доходів отримується в тіньовій економіці, не обліковується статистичними органами і не оподатковується, вирізняють офіційний та неофіційний валовий внутрішній продукт. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання дохідних статей бюджету.

Тіньова економіка в Україні досягла такого розвитку й поширення, що в поєднанні із загальною криміналізацією суспільства почала загрожувати економічній та національній безпеці України.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них - валовий національний дохід (GNI), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

(1.1)

Оскільки сальдо первинних доходів може бути додатним або від'ємним, то ВВП може перевищувати ВНД або, навпаки, бути меншим, ніж ВНД. Ситуація, коли ВВП перевищує ВНД виникає, якщо сальдо первинних доходів є від'ємним. Це характерно для країн, що розвиваються, оскільки ці країни вимушені сплачувати доходи (відсотки, дивіденди) розвинутим країнам. І навпаки, для розвинутих країн характерним є додатне сальдо первинних доходів і ВНД перевищує ВВП.

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом є різницею між ВВП та амортизацією:

PDP = GDP – A (1.2)

де А - амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами й витратами:

(1.3)

де PDPі - чистий внутрішній продукт за доходами;

Т - чисті непрямі податки (податки мінус субсидії);

W- заробітна плата з нарахуваннями на неї;

RT- рентні доходи;

INT- відсоток, який одержують власники грошового капіталу;

Dc - прибуток корповласників грошового капіталу;

Dq - прибуток корпорацій (великих підприємств);

DP-змішаний дохід (некорпоративний прибуток).

(1.4)

де PDPe - чистий внутрішній продукт за витратами (ЧВП);

С - споживчі витрати;

Іn - чисті інвестиції;

G - державні закупівлі;

NX- чистий експорт.

На динаміку ЧВП, таким чином, впливає динаміка ВВП та амортизації.

Національний дохід (NІ) - це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники чинників виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). Тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

NI = PDP – T = W + RT + INT + Dc + Dp (1.5)

Особистий дохід (PI) - це отриманий дохід. Частку заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств - домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі, які не є результатом праці. Отже, особистий дохід має структуру:

Або PI = Wn + RT + INT + DV + DP + TR, (1.6)

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) - - це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (Q та заощадження (S):

(1.7)

де ТР - особисті податки.

Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками можна зобразити схематично (рис. 1.1).

Рис. 1.1. – Схематичний зв’язок макроекономічних показників

1.2 Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт (ВВП). Індекси цін та дефлятор ВВП

Макропоказники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Насправді, ціни з року в рік змінюються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макророзрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний та реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП_н) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП =  p_iq_i, (1.8)

де q_i – обсяг виробництва і-го товару в поточному році,

p_i – ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

1. динаміка обсягу виробництва;

2. динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВП_р) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП =  p₀q_i, (1.9)

де p₀ – ціна і-го товару в базисному році.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (І_р 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (І_р  1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

На основі ВВП_р обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т_з) і темп його приросту (Т_п):

Т_з= (ВВП_р у поточному році / ВВП_р у базовому році)*100 (1.10)

Т_п=((ВВП_р у поточному році – ВВП_р у попередньому році) / ВВП_р у попередньому році)*100 (1.11)

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін.

Основними з них є:

- індекс цін ВВП (І_ц), який називається дефлятором ВВП;

- індекс споживчих цін (ІСЦ);

- індекс оптових цін (ІОП), або індекс цін виробників (ІЦВ)

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році.

Згідно з існуючою практикою індекси цін розглядаються у %.

Дефлятор ВВП, тобто І_ц більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а також для ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг що купуються і продаються на світовому ринку. У зв’язку з цим дефлятор ВВП – це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім.

На величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін. Тому виникає питання, якою мірою це пов’язано зі зміною фізичного обсягу виробництва, а якою - зі зміною цін чи обома обставинами водночас. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і помноження одержаного результату на 100, тобто

ВВП_р=ВВП_н /І_ц*100 (1.11)

Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року.

Спираючись на дефлятор ВВП можна також визначити приріст (або зменшення) номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

Ц^а=І_ц^а – 100 або Ц^а=((ВВП_н^а-ВВП_р^а) / ВВП_р^а)*100, (1.12)

де І_ц^а , Ц^а – темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін

у періоді, що аналізується;

ВВП_н^а, ВВП_р^а – номінальний та реальний ВВП у періоді, що аналізується.

Використовують ще такі цінові індекси Ласпейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).

Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною.

Індекс має вигляд:

І^л_р = p₁q₀ / p₀q₀ (1.13)

де р₁,р₀ – ціни відповідно в поточному і базисному періодах; q₀ – обсяг

виробництва в базисному періоді.

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого “кошика” споживчих товарів і послуг (q_k), називають індексом споживчих цін:

І^сц_р = р₁q_k / _р0qk (1.14)

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудований так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказують на те, на скільки відсотків змінилась ціна товарів – компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса.

Індекс має вигляд:

І^п_р = р₁q₁ / р₀q₁ (1.15)

де q₁ – обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП = р₁q₁ / р₀q₁ (1.16)

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існують три суттєві відмінності:

• дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

• дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

• дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

І^ф_р =  (І^л_{р *} І^п_р) =  ((p₁q₀ / p₀q₀) _* (р₁q₁ / р₀q₁)) (1.17)

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ІНФЛЯЦІЇ, НОМІНАЛЬНОГО ТА РЕАЛЬНОГО ВВП В УКРАЇНІ

2.1 Статистика інфляційного індексу споживчих цін на товари та послуги в Україні

В табл. А.1 - А.4 Додатку А наведені статистичні дані по обсягам номінального ВВП поквартально у 2004 -2007 роках в фактичних цінах за даними Держкомстата України та його структура. Одночасно в таблицях наведений індекс реального ВВП поточного квартала відносно квартала попереднього року з врахуванням дефлятора ВВП (інфляційного корегування між кварталами). В табл. 2.1.-2.2, рис. 2.1 наведені показники індексів росту споживчих цін (ІСЦ) по 300 видам споживчих товарів та послуг в Україні у 1991 – 2007 роках, який використовується часто як дефлятор ВВП, за даними Держкомстату України.

Таблиця 2.1 - Річні індекси споживчих цін по Україні [28], (відсотки)

Грудень до грудня попереднього року

Рік до попереднього року

усі товари та послуги

продовольчі товари

непродовольчі товари

Послуги

усі товари та послуги

1991

390,0

431,0

348,0

365,0

…

1992

2100,0

1792,0

2113,0

3589,0

1627,0

1993

10256,0

12178,0

11201,0

9206,0

4835,0

1994

501,0

473,2

473,1

881,4

991,2

1995

281,7

250,1

220,0

584,4

477,0

1996

139,7

117,4

118,8

212,7

180,3

1997

110,1

114,1

102,9

107,9

115,9

1998

120,0

122,1

124,1

113,0

110,6

1999

119,2

126,2

110,6

111,9

122,7

2000

125,8

128,4

108,9

131,2

128,2

2001

106,1

107,9

100,2

105,3

112,0

2002

99,4

97,7

101,6

103,4

100,8

2003

108,2

110,9

101,5

105,4

105,2

Таблиця 2.2 - Помісячні індекси споживчих цін у 1991 – 2006 рр. (ланцюгові - до попереднього місяця) [28] (відсотків)

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Січень

102,2

101,3

101,5

104,6

101,5

101,0

101,5

101,4

101,7

101,2

Лютий

101,2

100,2

101,0

103,3

100,6

98,6

101,1

100,4

101,0

101,8

Березень

100,1

100,2

101,0

102,0

100,6

99,3

101,1

100,4

101,6

99,7

Квітень

100,8

101,3

102,3

101,7

101,5

101,4

100,7

100,7

100,7

99,6

Травень

100,8

100,0

102,4

102,1

100,4

99,7

100,0

100,7

100,6

100,5

Червень

100,1

100,0

100,1

103,7

100,6

98,2

100,1

100,7

100,6

100,1

Липень

100,1

99,1

99,0

99,9

98,3

98,5

99,9

100,0

100,3

100,9

Серпень

100,0

100,2

101,0

100,0

99,8

99,8

98,3

99,9

100,0

100,0

Вересень

101,2

103,8

101,4

102,6

100,4

100,2

100,6

101,3

100,4

102,0

Жовтень

100,9

106,2

101,1

101,4

100,2

100,7

101,3

102,2

100,9

102,6

Листопад

100,9

103,0

102,9

100,4

100,5

100,7

101,9

101,6

101,2

101,8

Грудень

101,4

103,3

104,1

101,6

101,6

101,4

101,5

102,4

100,9

100,9

За рік*

110,1

120,0

119,2

125,8

106,1

99,4

108,2

112,3

110,3

111,6

2.2 Статистика інфляційного індексу цін виробників промислової продукції в Україні

Таблиця 2.3 - Розгорнуті індекси цін виробників промислової продукції в Україні у 2005 -2006 роках (у відсотках) [28]

 

Базові(До грудня попереднього року)

грудень 2006р.

грудень 2005р.

 Промисловість

114,1

109,5

 Добувна промисловість

120,6

127,7

у тому числі

 

 

Видобування енергетичних матеріалів

117,1

126,3

Видобування неенергетичних матеріалів

125,7

129,9

 Обробна промисловість

111,5

106,9

з неї

 

 

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

107,4

107,9

Легка промисловість

106,0

102,8

у тому числі

 

 

текстильна промисловість та пошиття одягу

106,3

101,8

виробництво шкіри та шкіряного взуття

105,8

105,8

Виробництво деревини та виробів з деревини

112,1

108,7

Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість

107,2

103,9

Виробництво коксу та продуктів нафто перероблення

109,4

103,3

Хімічна та нафтохімічна промисловість

110,2

109,7

у тому числі

 

 

хімічне виробництво

109,7

110,9

виробництво гумових та пластмасових виробів

112,0

107,4

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів

127,6

117,2

Металургія та оброблення металу

118,1

106,9

Машинобудування

106,0

105,6

у тому числі

 

 

виробництво машин та устаткування

107,3

111,6

виробництво електричного та електронного устаткування

107,0

111,4

виробництво транспортного устаткування

104,0

97,7

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

123,4

113,1

Рис. 2.1 - ІСЦ та ІЦВ у 2007 р. (базові індекси споживчих цін на товари та послуги у 2007 році (до грудня попереднього року) [28]

2.3 Статистика дефлятора ВВП та реального ВВП України

Таблиця 2.4 - Валовий внутрішній продукт України та індекси-дефлятори у 1991 -2005 роках

Роки

У фактичних цінах

Індекси фізичного обсягу

Індекси-дефлятори

валовий внутрішній продукт

валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу

валовий внутрішній продукт

валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу

валовий внутрішній продукт

валовий внутрішній продукт

1990

167

3

1991

299

6

91,3

91,1

91,3

196,2

1992

5033

97

90,1

89,8

82,3

1866,0

1993

148273

2842

85,8

85,7

70,6

3435,4

1994

1203769

23184

77,1

77,4

54,4

1053,5

1995

5451642

105793

87,8

88,5

47,8

515,5

млн. грн.

грн.

відсотків до попереднього року

відсотків до 1990 р.

відсотків до попереднього року

1996

81519

1595

90,0

90,7

43,0

166,2

1997

93365

1842

97,0

97,8

41,7

118,1

1998

102593

2040

98,1

98,8

40,9

112,1

1999

130442

2614

99,8

100,6

40,8

127,3

2000

170070

3436

105,9

106,7

43,2

123,1

2001

204190

4195

109,2

111,1

47,2

109,9

2002

225810

4685

105,2

106,3

49,7

105,1

2003

267344

5591

109,6

110,5

54,4

108,0

2004

345113

7273

112,1

113,0

61,0

115,1

2005

441452

9372

102,7

103,5

62,7

124,5

Таблиця 2.5 - Індекси-дефлятори валового внутрішнього продукту у 2007 році (відсотків, у порівнянних цінах)

 

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

Валовий внутрішній продукт

(квартал поточного року у відсотках до відповідного кварталу минулого року)

116,9

120,5

 

 

 

Склад валового внутрішнього продукту

 

 

 

 

 

1. За виробничим методом

 

 

 

 

 

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

103,8

109,3

 

 

 

Добувна промисловість

116,0

125,9

 

 

 

Переробна промисловість

114,7

128,4

 

 

 

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

126,7

132,1

 

 

 

Будівництво

118,1

124,2

 

 

 

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

110,8

109,8

 

 

 

Діяльність транспорту та зв’язку

109,0

106,7

 

 

 

Освіта

119,7

128,2

 

 

 

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

128,2

122,8

 

 

 

Інші види економічної діяльності

126,2

130,3

 

 

 

державне управління

132,4

125,5

 

 

 

Податки за виключенням субсидій на продукти

116,1

116,7

 

 

 

2. За методом кінцевого використання

 

 

 

 

 

2.1. Кінцеві споживчі витрати

112,9

114,1

 

 

 

2.2. Валове нагромадження

116,9

116,5

 

 

 

2.3. Експорт товарів та послуг

122,5

122,9

 

 

 

2.4. Імпорт товарів та послуг

115,6

111,2

 

 

 

Таблиця 2.6 - Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції у 2007 році (відсотків)

Індекс споживчих цін

Індекс цін виробників

Індекс споживчих цін

Індекс цін виробників

до попереднього місяця

до грудня попереднього року

Січень

100,5

102,3

100,5

102,3

Лютий

100,6

101,1

101,1

103,4

Березень

100,2

101,6

101,3

105,1

Квітень

100,0

102,1

101,3

107,3

Травень

100,6

102,3

101,9

109,8

Червень

102,2

101,1

104,2

111,0

Липень

101,4

101,7

105,6

112,9

Серпень

100,6

101,4

106,2

114,5

Вересень

102,2

101,1

108,6

115,8

Жовтень

102,9

102,2

111,7

118,3

Як показує аналіз наведених даних в табл.2.4 – 2.6, індекс цін виробників значно випереджає індекс споживчих цін, оскільки до кошика споживчих продуктів входять як продукти національного виробника, так і імпортні споживчі товари та послуги.

Таким чином, в умовах великого розриву індексів ІСЦ та ІСВ, розрахунок дефлятора ВВП є суперечним та повністю залежить від інформації Держкомстату по росту цін для всього обсягу номенклатури робіт та послуг, вартість яких враховується для розрахунку індекса інфляції для дефлятора ВВП.

РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКА ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ МАКРОЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1 Сутність показника економічного добробуту макроекономіки

Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як ґрунтовна характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні обмеження:

- від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробу-ту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищен-ня, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується;

- до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вчено-го, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загально-прийнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП;

- у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращання (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

Водночас, незважаючи на те, що в переглянутому варіанті СНР 1993 року економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП. З метою максимального “покращання” показника ВВП необхідно з офіційного обсягу ВВП:

- відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

- додати вартісну оцінку неринкових операцій;

- додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

- додати вартісну оцінку дозвілля та покращання якості товарів.

Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту (ЧЕД). Його вивели в 1972 році американські економісти з Єльського університету

В. Нордгауз і Д. Тобін.

Проблема полягає в тому, як необхідно розподіляти показник ЧЕД в суспільстві. Одні економісти вважають, що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші – дотримуються протилежної точки зору; тобто вважають, що прагнення до рівності в розподілі доходу не може стимулювати зростання виробництва та призводить до кризи економіки. Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовують кілька понять, одне з яких крива Лоренца.

Крива Лоренца – графік, в якому по горизонтальній осі відкладені процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній – процент одержуваного ними доходу. Дана крива характеризує ступінь рівності (нерівності) в розподілі доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від бісектриси, тим більша нерівність у розподілі доходів країни.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца (рис. 3.1), при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).

Рис. 3.1 - Крива розподілу доходів (Крива Лоренца)

Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20, 40, 60% сімей отримує відповідно 20, 40, 60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д.

Область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.

З кривою Лоренца пов’язаний інший вимірювач нерівності доходів – коефіцієнт Джінні, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника , що утворюється лінією абсолютної рівності та координатними осями. Цей коефіцієнт коливається в діапазоні між нулем (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику).

З метою зменшення нерівності у розподілі доходів держава здійснює примусове переміщення ресурсів у вигляді пропорційного оподаткування доходів (за процентними ставками від рівня доходу), яке призводить до зменшення добробуту одних і підвищення добробуту інших членів суспільства, тобто фактично до перерозподілу доходів за допомогою податкової системи та соціальних трансфертів.

На рис. 3.2 наведені дані результатів розрахунку кривої Лоренца.

Рис. 3.2 - Крива Лоренца оцінки нерівномірності доходів населення України, побудована за даними 2005 та 2006 років

Розрахункова оцінка коефіцієнта Джіні показує, що його величина поступово підвищується від рівня 0,32 (2005 рік) до рівня 0,34 (2006 рік), що свідчить про збільшення доходної диспропорції груп населення в Україні.

3.2 Вплив тіньової економіки на реальний показник економічного добробуту макроекономіки України

У 2007 р. виробництво тіньового валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні складе 443,1 млрд грн. Такі висновки містяться в дослідженні Державного науково-дослідного інституту інформатизації і моделювання економіки (ДНДІІМЕ) Міністерства економіки [17 -19].

Експерти ДНДІІМЕ дійшли висновку, що сумарний ВПП в Україні у 2007 р. складе 1 трлн 135,5 млрд грн. Зокрема, 692,4 млрд грн – офіційний ВПП і 443,1 млрд грн – тіньовий ВВП. При обчисленнях експерти використовували комплексний макрометод оцінки розміру тіньового ВВП, до якого включаються аналіз попиту на готівку, дослідження зайнятості, аналіз різночитань офіційної статистики і подібне.

Водночас експерти зазначили, що за результатами 2006 р. питома вага тіньової складової у виробництві доданої вартості склала: у промисловості – 132%, в сільському господарстві – 72,5%, в будівництві – 70,8%, у сфері послуг – 31,5%.

У дослідженні також наголошується, що такий високий рівень тінізації української економіки обумовлений невиправдано високим навантаженням на доходи населення і бізнесу. "Є незбагненний парадокс: чинник виробництва, який більше всього експлуатується, - праця, одночасно є основним наповнювачем прибуткової частини бюджету", - зазначають експерти ДНДІІМЕ.

У той же час, за даними експертів, тіньова частина середньої зарплати по економіці складає 2,7 тис. грн на місяць. За їх розрахунками, сумарна середня зарплата по економіці в Україні складає до 4 тис. грн на місяць, тоді як офіційна - 1,3 тис. грн Таким чином, середня зарплата у 3,1 разу відстає від оптимальної. Найбільший розрив між середньою та оптимальною зарплатою спостерігається у сільському господарстві – різниця у 4,4 рази, середня зарплата по промисловості в 3,9 разу менше оптимальної, в будівництві – в 2,5 разу, у сфері послуг – в 1,8 разу. При цьому експерти відзначили, що низька зарплата і висо-ка питома вага тіньової економіки є "сполученими посудинами".

Динаміка валового внутрішнього продукту - основного макроекономічного показника, що характеризує економічний розвиток країни, починаючи від 2000 року є позитивною. На жаль, вітчизняна економіка все ще має такі негативні риси, як тінізація, структурні диспропорції національного виробництва, експортне спрямування з переважанням продукції невисокого рівня валової доданої вартості (тобто кінцевої продукції), критична залежність від імпортних енергоносіїв, несприятливий інвестиційно-інноваційний клімат, недоскона-лість, неузгодженість та непрозорість законодавства, і насамперед податкового, нерозвиненість внутрішнього ринку внаслідок низької платоспроможності фізичних та юридичних осіб, недосконалість механізмів регулювання цін і тарифів, застаріла технологічна база промисловості та її повільне оновлення, відтік висококваліфікованих кадрів, тривала парламентсько-політична нестабільність тощо.

За часи незалежності економіка України пройшла через роки нестабільності, що була обумовлена високими темпами інфляційного зростання, знеці-ненням національної грошової одиниці та значним падінням обсягів вироб-ництва. Протягом цього періоду (1990-1999 рр.) падіння реального ВВП склало 59,2%. У 2000 році ситуація кардинально змінилася і відтоді українська економіка набула чіткої тенденції зростання.

Завдяки зазначеному зростанню обсяг реаль-ного ВВП у 2004 році дійшов до рівня 60,8 % реального показника ВВП базово-го 1990 року та до рівня 75,6% станом на вересень 2007 року (рис.3.3). При цьому аналіз графіку рис. 3.3 показує, що темп росту інфляційного дефлятора номінального ВВП практично в 1,8 раза перевищує темп росту реального ВВП України.

Якщо темпи зростання реального ВВП збережуться на середньому рівні останніх років, Україна зможе вийти на рівень офіційного реального ВВП базового 1990 року тільки у 2015 році (рис. 3.3).

Таким чином, економічне зростання ще має значний потенційний запас розвитку, чи іншими словами відтворюваний потенціал, що є однією з складових сучасного тренду економічного зростання. Однак, не слід переоцінювати роль відтворюваного потенціалу в сучасних економічних умовах України. Це поняття включає наявність таких резервів, як кваліфіковані людські ресурси, попит на вироблену продукцію, виробничі приміщення, основні фонди та інші. Звичайно, не можна стверджувати, що всі ці ресурси є доступними в економіці і головною проблемою у цьому є фактор часу. Застаріле зношене обладнання більше не в змозі забезпечувати нарощування виробничих потужностей. Тому, оновлення основних виробничих фондів і є одним з найактуальніших завдань для підтримання економічного зростання.

Рис. 3.3 – Динаміка базових індексів росту реального ВВП та базового індексу інфляційного дефлятора номінального ВВП України відносно рівня 1998 року (мінімум кризиса економіки України)

ВИСНОВКИ

Розглянувши основні макроекономічні показники ВНП та ВВП, можна зробити висновок про те, що вони відіграють важливу роль у визначенні економічного здоров’я суспільства. Вони створюють базу дослідження та аналізу макроекономіки.

За часи незалежності економіка України пройшла через роки нестабільності, що була обумовлена високими темпами інфляційного зростання, знеціненням національної грошової одиниці та значним падінням обсягів виробництва. Протягом цього періоду (1990-1999 рр.) падіння реального ВВП склало 59,2%. У 2000 році ситуація кардинально змінилася і відтоді українська економіка набула чіткої тенденції зростання.

Завдяки зазначеному зростанню обсяг реального ВВП у 2004 році дійшов до рівня 60,8 % реального показника ВВП базового 1990 року та до рівня 75,6% станом на вересень 2007 року. При цьому проведений аналіз показує, що темп росту інфляційного дефлятора номінального ВВП практично в 1,8 раза перевищує темп росту реального ВВП України.

Якщо темпи зростання реального ВВП збережуться на середньому рівні останніх років, Україна зможе вийти на рівень офіційного реального ВВП базового 1990 року тільки у 2015 році.

Для адекватного реаліям показника ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно характеристикою економічного добробуту, з офіційного обсягу ВВП потрібно:

- відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

- додати вартісну оцінку не ринкових операцій;

- додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

- додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

Ці перетворення дають показник - чистого економічного добробуту (ЧЕД). Його вивели в 1972 році професори Вільям Нордгауз і Джеймс Тобін з Єльського університету. ВВП показує надмірний матеріалізм суспільства, відображаючи лише вироблені товари і послуги.

ЧЕД не підраховується на підставі тієї методики і тієї інформації, що наявна в нашому розпорядженні. Він головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного добробуту. Проте, як би там не було, але ЧЕД – це найкращий показник , який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.

Так, експерти ДНДІІМЕ дійшли висновку, що сумарний ВПП в Україні у 2007 р. складе 1 трлн 135,5 млрд грн. Зокрема, 692,4 млрд грн – офіційний ВПП і 443,1 млрд грн – тіньовий ВВП. При обчисленнях експерти використовували комплексний макрометод оцінки розміру тіньового ВВП, до якого включаються аналіз попиту на готівку, дослідження зайнятості, аналіз різночитань офіційної статистики і подібне.

Водночас експерти зазначили, що за результатами 2006 р. питома вага тіньової складової у виробництві доданої вартості склала: у промисловості – 132%, в сільському господарстві – 72,5%, в будівництві – 70,8%, у сфері послуг – 31,5%.

Тобто, тільки врахування «тіньової економіки» в показнику ЧЕД для України підвищує показник національного добробуту більш, ніж на 50% відносно рівня офіційних розрахунків ВВП Держкомітетом статистики України за офіційно затвердженими методиками.

Зафіксований в Україні з 2003 року суттєвий розрив між індексами цін споживача (ІСЦ) по 300 товарам та послугам та індексом цін виробника (ІЦВ) показує, що методологія обрахунку дефлятора ВВП та реального ВВП потребує суттєвих вдосконалень, оскільки між внутрішніми цінами та цінами імпортних товарів склався негативний парітет (імпорт дешевше внутрішніх цін на однотипні товари) індекс ІСЦ все більше не відражає реальну картину в економіці, а індекс-дефлятор ВВП та методологія його розрахунку офіційно ніколи не публікується Держкомстатом України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 3-тє вид., випр.. - К.: Знання, 2006. - 623 с.

2. Базилевич В. Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 2-ге вид., випр.. - К.: Знання, 2005. - 852 с. - (Класичний університетський підручник).

3. Борух В. О.. Економічна статистика: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.О. Борух, Р.В. Алямкін. - К.: Ліра-К, 2006. - 316 с.

4. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”, 1998. - 358 с.

5. Вечканов Г.С. Макроэкономика: Учебник/ Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова. - 2-е изд.. - СПб.: Питер, 2004. - 540 с.

6. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навчальний посібник/ В.В. Вітлінський. - К.: КНЕУ, 2005. - 406 с.

7. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ С.Д. Дзюбик, О.С. Ривак. - К.: Знання, 2006. - 481 с

8. Економічна теорія: Підручник/ Ред. В.М. Тарасевич. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с.

9. Крючкова И.В. Макроструктурные факторы и закон золотого сечения // журнал «Економист», 2005, №9, стр. 26-30.

10. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник/ І.А. Кучерявенко. - К.: Вікар, 2006. - 239 с.

11. Лугінін О.Є. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ О.Є. Лугінін, С.В. Фомішин. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 503 с.

12. Макроекономіка: Навчальний посібник/ І.І. Вініченко, О.В. Гончаренко, Н.В. Дацій. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 176 с.

13. Матвеева Т.Ю. Введение в макроэкономику: Учебное пособие/ Т.Ю. Матвеева. - 3-е изд.. - М.: ГУ ВШЭ, 2005. - 512 с.

14. Мельникова В.І. Макроекономіка: Навчальний посібник/ В.І. Мельникова, Н.І. Клімова. - 2-е вид., допов.. - К.: Професіонал, 2004. - 394 с.

15. Мовчан Р., Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (2 кв.2006 – 4 кв.2007) No.1 (9) Травень 2005 // Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

16. Мовчан , Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (3 кв.2006 – 4 кв.2007) No.2 (10) жовтень 2006 // Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, вул. Рейтарська 8/5-А, 01034 Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

17. Мовчан Р., Кравчук В., Ковальчук В., Рікардо Джуччі Макроеко-номічний прогноз України (1 кв.2007 – 4 кв.2008) No.1 (11) травень 2007 // Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua.

18. Найденов В.С., Сменковский А.Ю. Инфляция и монетаризм. Уроки антиинфляционной политики. - Б.Ц.: ОАО "Белоцерковская книжная фабрика", 2003. -352 с.

19. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо квартальних розрахунків валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання // ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ НАКАЗ від 1 грудня 2006 року N 580.

20. Про затвердження Переліку порівнянних цін 2005 року на сільськогосподарську продукцію //ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ НАКАЗ від 23 січня 2007 року N 13.

21. Сергієнко О. Макроекономічні проблеми виробництва ВВП України // журнал «Персонал» № 10, 2006.

22. Социально-экономическая статистика / под редакцией А.В. Головача – Киев, «Вища школа», 1991.

23. Статистичний щорічник по Україні за 2004 рік. –К. „Укрстат”, 2005 – 1740 с.

24. Статистичний щорічник України за 2005 рік/ Державний комітет статистики України; Ред. О.Г. Осауленко. - К.: Консультант, 2006. - 575 с.

25. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Л.А. Швайка. - К.: Знання, 2006. - 436 с.

26. Экономический словарь: 14 500 терминов/ Ред. А.Н. Азрилиян. - М.: Ин-т новой экономики, 2007. - 1152 с.

27. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний Інтернет- сайт Державного комітета статистики України.

28. http://www.mfa.gov.ua – Офіційний Інтернет- сайт МЗС України.

29. http://www. epravda.com.ua -Офіційний Інтернет- сайт газети «Економічна правда».

30. http://www. ufin.com.ua - Офіційний Інтернет- сайт аналітичного видання «Україна фінансова».

Додаток

Таблиця А.1 - Номінальний валовий внутрішній продукт у 2004 році [28] (млн.грн.)

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

Валовий внутрішній продукт

у фактичних цінах

66981

78607

99405

100120

345113

Індекс росту реального ВВП з вра-хуанням дефлятора ВВП (квартал поточного року у відсотках до від-повідного кварталу минулого року)

112,9

112,7

114,3

109,1

112,1

Склад валового внутрішнього продукту

1. За виробничим методом

1.1. Випуск

153867

183350

237754

235017

809988

1.2. Проміжне споживання

94220

112633

146806

143283

496942

1.3. Валова додана вартість

59647

70717

90948

91734

313046

1.4. Чисті податки на продукти

7334

7890

8457

8386

32067

2. За розподільчим методом

2.1. Оплата праці найманих працівників

31743

36999

41967

46741

157450

2.2. Чисті податки на виробництво та імпорт

8482

8734

9267

8680

35163

2.3. Валовий прибуток, змішаний доход

26756

32874

48171

44699

152500

3. За методом кінц. використання

3.1. Кінцеві споживчі витрати

50819

57002

63728

74007

245556

3.2. Валове нагромадження

10480

12284

27584

22722

73070

3.3. Експорт товарів та послуг

47456

55701

58340

58110

219607

3.4. Імпорт товарів та послуг

-41774

-46380

-50247

-54719

-193120

Таблиця А.2 - Номінальний валовий внутрішній продукт у 2005 році [28] (млн.грн.)

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

Валовий внутрішній продукт у фактичних цінах

88104

101707

122861

128780

441452

Індекс росту реального ВВП з врахуванням дефлятора ВВП (квартал поточного року у відсотках до відповідного кварталу минулого року)

105,0

103,5

101,5

101,9

102,7

Склад валового внутрішнього продукту

 

 

 

 

 

1. За виробничим методом

 

 

 

 

 

1.1. Випуск

200479

225989

283300

285862

995630

1.2. Проміжне споживання

123101

138241

174827

170860

607029

1.3. Валова додана вартість

77378

87748

108473

115002

388601

1.4. Чисті податки на продукти

10726

13959

14388

13778

52851

2. За розподільчим методом

 

 

 

 

 

2.1. Оплата праці найманих працівників

43202

50775

56786

65837

216600

2.2. Чисті податки на виробництво та імпорт

12050

14802

14950

14275

56077

2.3. Валовий прибуток, змішаний доход

32852

36130

51125

48668

168775

3. За методом кінцевого використання

 

 

 

 

 

3.1. Кінцеві споживчі витрати

66805

79152

88441

103481

337879

3.2. Валове нагромадження

14898

21759

34905

28314

99876

3.3. Експорт товарів та послуг

55140

56394

58562

57156

227252

3.4. Імпорт товарів та послуг

-48739

-55598

-59047

-60171

-223555

Таблиця А.3 - Номінальний валовий внутрішній продукт у 2006 році [28] (млн.грн.)

 

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

 Валовий внутрішній продукт у фактичних цінах

105423

124116

150434

157694

537667

Індекс росту реального ВВП з врахуванням дефлятора ВВП (квартал поточного року у відсотках до відповідного кварталу минулого року)

104,1

106,8

106,9

109,5

107,1

Склад валового внутрішнього продукту

 

 

 

 

 

1. За виробничим методом

 

 

 

 

 

1.1. Випуск

233727

272122

341680

354158

1201687

1.2. Проміжне споживання

142626

164678

210381

215934

733619

1.3. Валова додана вартість

91101

107444

131299

138224

468068

1.4. Чисті податки на продукти

14322

16672

19135

19470

69599

2. За розподільчим методом

 

 

 

 

 

2.1. Оплата праці найманих працівників

52975

62242

71455

78764

265436

2.2. Чисті податки на виробництво та імпорт

15205

17540

20075

19987

72807

2.3. Валовий прибуток, змішаний доход

37243

44334

58904

58943

199424

3. За методом кінцевого використання

 

 

 

 

 

3.1. Кінцеві споживчі витрати

88810

100698

107865

125014

422387

3.2. Валове нагромадження

22340

25584

41710

41139

130773

3.3. Експорт товарів та послуг

52515

61554

72322

67316

253707

3.4. Імпорт товарів та послуг

-58242

-63720

-71463

-75775

-269200

Таблиця А.4 - Номінальний валовий внутрішній продукт України у 2007 році [28] (млн.грн.)

 

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

Валовий внутрішній продукт

у фактичних цінах

133108

161388

 

 

 

Індекс росту реального ВВП з врахуванням дефлятора ВВП (квартал поточного року у відсотках до відповідного кварталу минулого року)

108,0

107,9

 

 

 

Склад валового внутрішнього продукту

 

 

 

 

 

2. За виробничим методом

 

 

 

 

 

1.1. Випуск

293245

348163

 

 

 

1.2. Проміжне споживання

180166

208032

 

 

 

1.3. Валова додана вартість

113079

140131

 

 

 

1.4. Податки за виключенням субсидій на продукти

20029

21257

 

 

 

2. За розподільчим методом

 

 

 

 

 

2.1. Оплата праці найманих працівників

67545

81736

 

 

 

2.2. Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт

21133

22042

 

 

 

2.3. Валовий прибуток, змішаний доход

44430

57610

 

 

 

3. За методом кінцевого використання

 

 

 

 

 

3.1. Кінцеві споживчі витрати

111610

129790

 

 

 

3.2. Валове нагромадження

30098

36784

 

 

 

3.3. Експорт товарів та послуг

67463

79578

 

 

 

3.4. Імпорт товарів та послуг

-76063

-84764