Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Він укладається лише у письмовій формі суб'єктами, здатними до його укладення відповідно до законодавства України або місця укладення договору (контракту). Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

Серед нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладення та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів), є:

Цивільний кодекс України;

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р.;

Закон України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 7 травня 1996 p.²;

Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 p.;

Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23 грудня 1998 p.;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 p.;

Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 p.;

Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 p.;

Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів";

постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 p.;

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 5 жовтня 1995 p. (зареєстроване у Міністерстві юстиції України 9 жовтня 1995 р. за № 367/903)²;

наказ МЗЕЗ України "Про єдиний порядок застосування індикативних цін до всіх товарів українського походження" від 8 вересня 1996 p.

В окремих випадках з питань укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) застосовують спеціальні нормативно-правові акти. Наприклад, якщо мова йде про військово-технічне співробітництво, застосовуються, зокрема. Указ Президента України "Про дальше вдосконалення державного експортного контролю" від 28 грудня 1996 р. та Положення про державний експортний контроль в Україні, затверджений Указом Президента України від 13 лютого 1998 p., Закон України "Про державне оборонне замовлення" від 3 березня 1999 p.³

Відповідно до зазначеного та іншого законодавства права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічним договором (контрактом) визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладення договору (контракту) або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується

право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем — у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем — у договорі майнового наймання;

ліцензіаром — у ліцензійному договорі;

охоронцем — у договорі зберігання;

комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);

довірителем — у договорі доручення;

перевізником — у договорі перевезення;

експедитором — у договорі транспортно-експедиційного обслуговування;

страхувачем — у договорі страхування;

кредитором — у договорі кредитування;

дарувальником — у договорі дарування;

поручителем — у договорі поруки;

заставником — у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів):

про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовують право країни, де здійснюється така діяльність, або де створюю" ться передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше;

про створення СП застосовується право країни, на території якої СП створюється та офіційно реєструється;

укладених на аукціоні, внаслідок конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав та обов'язків сторін в інших зовнішньоекономічних договорах (контрактах) застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту. В разі приймання виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця здійснення такого приймання, «кшр сторони не погодили інше.