Реферат

З дисципліни «Фінансове право»

на тему :

«Правові засади виконання дохідної частини бюджету»

Зміст

Вступ

1. Поняття бюджету, склад та нормативне регулювання його доходів

2. Державне казначейство України, як основний орган виконання бюджету за доходами

3. Класифікація, принципи, функції податкових надходжень

4. Неподаткові доходи бюджету

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В сучасних умовах основою функціонування держави є формування і використання бюджетних коштів. Процес формування дохідної частини бюджету є досить складним і регулюється значною кількістю нормативних актів і не є досконалим.

Тому метою даної роботи стало дослідження механізму формування дохідної частини бюджету, виявлення особливостей цього процесу в сучасній економіці України, розгляд нормативних актів, що регулюють цей процес.

Завданнями дослідження в даній роботі є:

• розгляд поняття бюджету

• розгляд класифікації доходів бюджету

• визначення основних нормативних актів, що регулюють таку діяльність

• розгляд функцій органів, що відповідальні за формування дохідної частини бюджету

• детальний розгляд статей доходів

Об’єкт дослідження - методика формування дохідної частини бюджету.

Предмет дослідження – фінансові відносини, що виникають при формуванні дохідної частини бюджету.

1. Поняття бюджету, склад та нормативне регулювання його доходів

Згідно Бюджетного кодексу України подамо основні визначення, що мають відношення до доходів державного бюджету. Згідно статті 2 цього кодексу:

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.[1]

Згідно статті 9 цього кодексу:

Класифікація доходів бюджету

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

3. Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. [1]

Цей поділ можна представити у вигляді схеми:

Рис. 1. Групи доходів державного бюджету України [6, с.49]

Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України «Виконання Державного бюджету України за доходами»

1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

4. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Основними нормативними актами, що регулюють надходження до бюджету є:

1. Конституція України

2. Бюджетний кодекс України

3. Закон України «Про місцеве самоврядування»

4. Податкове законодавство України

5. Положення «Про Державне казначейство України»

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства"

7. Інші нормативні акти

2. Державне казначейство України, як основний орган виконання бюджету за доходами

Система виконання державного бюджету за доходами ґрунтується на комплексі касових операцій, що провадяться органами Державного казначейства. Платники податків перераховують платежі до державного бюджету на доходні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій, на яких справляються дані платежі (районів і міст обласного та республіканського підпорядкування, районів у містах).

За допомогою програмного забезпечення щоденно проводиться розмежування платежів до бюджету, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, або між загальним і спеціальним фондами державного бюджету згідно нормативів, визначених Бюджетним кодексом України та законом України про Державний бюджет України на поточний рік. Зараховані до загального та спеціального фондів державного бюджету доходи в кінці кожного робочого дня акумулюються на котлові рахунки. [9]

Відповідно до Порядку виконання державного бюджету за доходами, в процесі виконання державного бюджету за доходами органи Державного казначейства здійснюють такі функції:

— встановлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства країни для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів (надалі — платежі);

— ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року, за кодами бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

— здійснюють розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, і перераховують розподілені кошти;

— здійснюють розподіл у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету, та перераховують за належністю розподілені кошти;

— готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що контролюють нарахування і сплату платежів тощо;

— відшкодовують податок на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

— складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, які контролюють нарахування і сплату платежів до бюджету та державних цільових фондів.[5,c. 83-84]

За казначейської форми виконання бюджету органи Державного казначейства України здійснюють:

1) операції з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань, проведенні платежів

4) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету. [8,c.183]

В органах Державного казначейства, у свою чергу, відкрито:

1) рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

2) рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів;

3) рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але, відповідно до вимог законодавства, обслуговуються органами Державного казначейства.

Послідовність операції з опрацювання платежів:

— повернення надмірно та/або помилково зарахованих коштів;

— відшкодування платникам податку на додану вартість;

— розподіл платежів до бюджету за нормативами, встановленими законодавчими актами;

— відрахування дотацій місцевим бюджетам.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р., єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Він є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного і місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій. що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів. [8,c.184]

3. Класифікація, принципи, функції податкових надходжень

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. [2]

Характеристику податків подано на рис. 2

Рис.2. Сутність податку

На рисунку 3 подана функціональна характеристика податків.

Рис.3 Функції податків

Податки є найбільшим, але не єдиним джерелом доходів бюджету, характеристика місця податків в організаційній структурі доходів державного бюджету подана на рис.4.

Рис.4. Місце податків в системі доходів державного бюджету [6,c.52]

Податки класифікують за кількома ознаками: формою оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють; способом стягнення. Схема системи оподаткування в Україні подана на рис.5

Рис.5. Класифікація податкової системи [6,c.54]

Для регулювання відносин між державою та платниками податків існує податкове право.

Податкове право як фінансово-правовий Інститут являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін. [7,c.247]

Загальними принципами оподаткування є:

1) стабільність припускає незмінність основних податкових платежів, правил стягнення податку протягом тривалого часу, а також логічність змін податкового законодавства;

2) гнучкість припускає оперативну зміну податкових платежів, способів їх нарахування, системи пільг і санкцій залежно від зміни ситуацій;

3) рівновага забезпечує орієнтацію держави на підтримку через податки структурної рівноваги;

4) рухомість відбиває зміну податкових платежів при формуванні бази оподаткування чи появі нових форм податків;

5) чітка антиінфляційна спрямованість податкового вилучення;

6) вигода для платника при внесенні податкових платежів, для контролюючого суб'єкта при вилученні податку, для держави при використанні податкових механізмів;

7) рівність забезпечує однаковий обов'язок платників при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку;

8) стимулювання передбачає формування економічних і правових інтересів при здійсненні певної діяльності та одержанні більших доходів.[6,c.51]

4. Неподаткові доходи бюджету

На відміну від податків неподаткові доходи мають, як правило, цільове призначення, чітко виражений умовний та відплатний характер і можуть частково зараховуватися до доходів тих державних органів, які їх збирають. Саме за цими ознаками здійснюється розмежування податкових та неподаткових доходів. Також, на відміну від податків, неподаткові платежі, зокрема митні, можуть сплачуватися як у національній, так і в іноземній валюті. Серед неподаткових доходів, які також у значному обсязі формують доходну частину Державного бюджету України та відповідних місцевих бюджетів, виділяють митні платежі (мито, що стягується митницею, та державне мито), рентні і ресурсні платежі та інші надходження. Порядок зарахування неподаткових надходжень до бюджетів відповідного рівня визначається Бюджетним кодексом і країни, поточними актами про бюджет та спеціальними законами й підзаконними актами, які встановлюють правовий режим справляння зазначених платежів. [7,c.335]

Умовно неподаткові надходження можна поділити на кілька груп:

- доходи від власності та підприємницької діяльності ( надходження від грошово-речових лотерей, надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України, надходження дивідендів від суб’єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій, надходження від приватизації майна тощо);

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ тощо);

- надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг тощо);

- інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого майна; надходження коштів від реалізації майна, що перейшло у власність держави; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, установ та організацій, щодо яких минув строк позовної давності, власні надходження бюджетних установ тощо). [10]

Розглянемо більш детально деякі неподаткові надходження

Митні платежі - платежі, що стягуються в установленому порядку митними органами при митному оформленні товарів і інших випадках передбачених законодавством України.

Митні платежі включають:

- мито

- податок на додану вартість (відноситься до податкових надходжень)

- акцизний збір

- єдиний збір

- митний збір. [11]

Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає: а)плату з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи; б) плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів; в) плату за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; г) плату за спеціальне використання надр; д) збір за забруднення навколишнього природного середовища. Зазначені платежі є обов'язковими загальнодержавними зборами і стягуються на підставі законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про систему оподаткування», »Про державну податкову службу в Україні», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво» та норм спеціального законодавства.

В України на рівні нормативно-правових актів регулюється порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України порядок встановлення нормативів і тарифів на транспортування нафти Крім того, під поняття рентних платежів підпадають і платежі, що сплачуються за встановленими тарифами, з постачання суб'єктами підприємницької діяльності електричної енергії, а такожплатежі за природний газ.

Зазначені тарифи встановлюються для певних суб'єктів підприємницької діяльності постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Висновок

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Серед неподаткових доходів, які також у значному обсязі формують доходну частину Державного бюджету України та відповідних місцевих бюджетів, виділяють митні платежі (мито, що стягується митницею, та державне мито), рентні і ресурсні платежі та інші надходження.

Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Основними нормативними актами, що регулюють надходження до бюджету є:

1. Конституція України

2. Бюджетний кодекс України

3. Закон України «Про місцеве самоврядування»

4. Податкове законодавство України

5. Положення «Про Державне казначейство України»

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства"

7. Інші нормативні акти

За казначейської форми виконання бюджету органи Державного казначейства України здійснюють:

1) операції з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань, проведенні платежів, а також

4) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України вiд 21.06.2001 № 2542-III, в редакції від 02.06.2009

2. Закон України «Про систему оподаткування» вiд 25.06.1991 № 1251-XII

3. Наказ Державного казначейства «Про затвердження Порядку виконання державного бюджету за доходами» вiд 19.12.2000 № 131

4. Положення «Про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р.

5. Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / Л.В. Пан-кевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. — К.: Знання, 2006. — 293 с.

6. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій.- К.:МАУП,2003.-160с.

7. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер. 2003.—528 с.

8. Фінансове право України: Навчальний посібник / За заг. ред. Воронової Л.К. - К.: Правова єдність, 2009. - 395 с.

9. Казначейська система/Електроний підручник

http://www.vuzlib.net/kazn_syst/8-2.htm

10. Податкова система/Електронний підручник.

http://www.readbookz.com/book/115/3010.html

11. ТОВ «Фрідман-Україна»

http://friedman.com.ua/ua/info/show/69?PHPSESSID=262eb510225e4b0fa7dd95e16d4d0153