Туристично-рекреаційні ресурси Полтавської області

План

Вступ

Розділ 1. Наукові підходи до вивчення туристично-рекреаційних ресурсів

Розділ 2. Суспільно-географічна оцінка туристичних ресурсів Полтавської області

2.1 Видатні історико-культурні пам’ятки Полтавщини

2.2 Природно-рекреаційні ресурси області

Розділ 3. Особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоров’я - є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

На сьогоднішній день українське суспільство переживає період докорінних змін в розвитку держави. Процеси державотворення, що відбуваються на початку ХІ століття, спричинили істотні державно-політичні перетворення і в системі туристично-рекреаційних послуг. Пріоритетний напрямок розвитку туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, створення додаткових робочих місць, підвищення її авторитету серед інших країн світу. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення, що врешті-решт означають здоров’я, являють собою соціальну цінність. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано, в першу чергу, зі значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно сприятливих регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

Актуальність теми. Сучасний розвиток туризму, його перетворення в суспільно-суспільно-значимий соціально-економічний феномен обумовлює особливу актуальність проблем ефективної організації туристичної діяльності й використання туристичних ресурсів.

Основи туристичної політики закладені в міжнародних документах; Резолюції Римської конференції ООН по міжнародному туризмі й подорожам; Манільської декларації щодо світового туризму; Хартії туризму й Кодексі туриста й інших міжнародних правових актах.

Принципами міжнародної туристичної політики у своїй діяльності керується й Україна. Пріоритетні напрямки розвитку туризму визначені в Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002 - 2010 р.:

оптимальне використання природних переваг географічного положення окремих регіонів і центрів за рахунок проведення ефективної транзитної політики;

охорона й відновлення національної природної й історико-культурної спадщини, дотримання науково обґрунтованих норм ємності рекреаційних туристських територій, реконструкція й упорядкування туристських об'єктів, збільшення привабливості національних і культурних видатних пам'яток за рахунок цілеспрямованої пропаганди;

оптимізація структури внутрішнього попиту шляхом розробки спеціалізованих програм розвитку транзитного, екологічного, етнічного, мисливського, спортивного, сільського, релігійного й іншого видів туризму.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні складається:

у створенні конкурентоспроможного на внутрішньому й світовому ринках національного туристичного продукту, здатного з максимальною повнотою задовольнити потреби населення України;

розширенні внутрішнього туризму й постійного росту в'їзного туризму;

у забезпеченні на цій основі комплексного розвитку туристичних центрів і курортних територій;

збереженні й відтворенні природного середовища й історико-культурної спадщини.

Регіональна (локальна) туристична політика здійснюється в контексті загальної національної політики й у максимальному ступені враховує специфіку туристської пропозиції та попиту, сучасний і прогнозований рівень розвитку туризму в регіонах і окремих центрах.

Основними її цілями є створення конкурентоспроможного туристського продукту на основі збереження й використання привабливих елементів місцевої природної й історико-культурної спадщини, а також збільшення соціально-економічного ефекту від розвитку рекреаційно-туристської діяльності.

Виходячи з вищесказаного, ми визначили основну мету роботи: дослідження й аналіз туристських ресурсів Полтавської області.

Об'єкт дослідження - сукупність природних, історичних, археологічних, рекреаційно-оздоровчих і культурних ресурсів Полтавської області.

Методами дослідження є аналіз вихідних і узагальнення отриманих даних.

Мета й завдання дослідження: Вивчити рекреаційно-туристичний потенціал Полтавської області

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:

вивчити наукові підходи при вивченні туристично-рекреаційних ресурсів;

дослідити видатні історико-культурні пам’ятки та природно рекреаційні ресурси Полтавщини;

проаналізувати особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини;

дослідити проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини.

Розділ 1. Наукові підходи до вивчення туристично-рекреаційних ресурсів

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.

Рекреаційна діяльність пов'язана з використанням ландшафтів і значних територій. І у цьому сенсі вона конкурує із сільським та лісовим господарством, рибальством, промисловістю, гірничою справою та іншими видами суспільної виробничої діяльності, де використовуються природні ресурси.

Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію - туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок. Для означення цього часу і видів діяльності, які відбуваються в його межах, будемо використовувати поняття "рекреаційно-туристичний", яке включає всю (чи майже всю) сукупність явищ і процесів, пов'язаних з відновленням сил людини та задоволенням її фізіологічних і соціальних потреб.

Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.

Під рекреаційними ресурсами розуміється сукупність компонентів природних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формують гармонію цілісності ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливий вплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного й духовного здоров'я людини. [1,4]

Рекреаційні ресурси доцільно розділити на дві групи:

1. природні рекреаційні території й ресурси (рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони, інші природні території, об'єкти, комплекси, використання яких можливо в рекреаційних цілях);

2. рекреаційні соціально-побутові ресурси (будови, спорудження, архітектурні й будівельні комплекси, інші об'єкти соціально-культурного призначення, використовувані для рекреаційних цілей).

Природні рекреаційні території - це частина простору навколишнього природного середовища, призначена для масового відпочинку населення, для відновлення життєвих сил і здоров'я людей. До них відносяться:

1. рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони;

2. землі рекреаційного, історико-культурного й частково природоохоронного призначення;

3. окремі ділянки земель лісового, водного фонду;

4. інші рекреаційні території, комплекси, придатні для використання з метою рекреації.

Природні рекреаційні ресурси - це природні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси й фактори, придатні для використання з метою відновлення й зміцнення здоров'я людей. По характері використання підрозділяються на 4 головних типи:

рекреаційно-лікувальні (лікування мінеральними водами);

рекреаційно-оздоровчі (купально-пляжні місцевості);

рекреаційно-спортивні (гірничо-лижні бази);

рекреаційно-пізнавальні (історичні пам'ятники, науковий туризм, діловий туризм, релігійне паломництво).

Рекреація - вид діяльності, який має чітко виражену природно-ресурсну орієнтацію. Природні ресурси є провідним фактором, який визначає рекреаційне використання території. Від того, яким набором природних ресурсів володіє територія, залежить організація видів і форм рекреаційної діяльності.

Поняття "природні ресурси" і "природні умови" широко використовуються в науковій літературі. Суть цих термінів розкривається при розгляді відповідних елементів природи в певному відношенні до інтересів і потреб суспільства. Під природними ресурсами в сукупності з природними умовами розуміють весь навколишній матеріальний світ, взятий по відношенню до людського суспільства. Рекреаційні умови - це сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності. Особливості ландшафту і клімату, наявність джерел лікувальних мінеральних вод, багатство і різноманіття рослинного і тваринного світу, природні можливості для занять спортом, мисливством, рибальством і т.д. визначають ступінь сприятливості розвитку тих чи інших форм рекреаційної діяльності.

Для організації рекреаційного природокористування і різних видів рекреаційних занять важливо розрізняти поняття "природні умови" і "природні ресурси".

Під природними рекреаційними ресурсами розуміють природні територіальні комплекси, окремі компоненти природного середовища і їх речовинні складові, які мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметри і служать або мають всі передумови для того, щоб служити матеріальною основою для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До таких ресурсів належать лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), природні комплекси, які мають лікувальні і оздоровлюючі властивості багатоцільового призначення (ліси, аквальні комплекси, лікувальні кліматичні місцевості). Рекреаційні умови можна визначити як компоненти і властивості природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності, але не є її матеріальною основою (естетичність, пейзажне різноманіття ландшафтів, кількість сонячних днів у році, тривалість залягання снігу в горах і т.д.).

Кількість видів природних ресурсів, у тому числі і рекреаційних, їх об'єм і можливості використання суспільством постійно змінюються і зростають. Рекреаційні ресурси - поняття історичне, протягом віків змінювалась роль окремих її видів. Ці ресурси надзвичайно різноманітні за складом і властивостями, що визначило різноманіття існуючих показників їх кількісної і якісної оцінки. У зв'язку з цим важливо провести класифікацію природних рекреаційних ресурсів.

У відповідності з принципами програмно-цільового планування рекреаційні ресурси слід розглядати як ресурсозабезпечувальне функціонування різних підгалузей рекреації і об'єктів, які в них входять, що обумовлює доцільність галузевої класифікації природних рекреаційних ресурсів. [6, 12]

Природні рекреаційні ресурси повинні використовуватись бережно й економно, повинні охоронятися і примножуватись. Для цього необхідно проводити їх облік, кількісну і якісну оцінку, визначити придатність і альтернативність їх використання в тій чи іншій галузі народного господарства. Облік стану природних ресурсів і визначення їх народногосподарського значення повинні базуватися на системі природно-ресурсних кадастрів. Вони містять сукупність відомостей про кількісний і якісний стан природних ресурсів, їх економічну оцінку. Законодавством України передбачається ведення земельного, водного, лісового і надрового кадастрів.

Основна мета створення кадастру природних рекреаційних ресурсів - виявлення шляхів найефективнішого використання всіх природних передумов розвитку рекреаційного господарства в різних регіонах при умові збереження і примноження природно-ресурсного потенціалу рекреації. Для цього в кадастрі повинна міститися комплексна характеристика природних рекреаційних ресурсів, включаючи їх детальний облік і класифікацію, якісну і кількісну оцінку економічної ефективності освоєння, аналіз використання і його основні перспективи, а також найважливіші заходи з охорони сукупності рекреаційних ресурсів.

При складанні кадастру повинні бути дотримані загальні принципи його розробки: єдність, об'єктивність, безперервність, наочність. Єдність кадастру забезпечується єдністю методики його розробки, що застосовується. Для об'єктивності потрібна повна достовірність і обґрунтованість всіх кадастрових даних. Безперервність досягається за рахунок їх постійного оновлення, уточнення і доповнення; наочність - вибору найсуттєвіших показників, їх систематизації, графічного і картографічного оформлення матеріалів. Створення кадастрів повинно допомогти не тільки зберегти і правильно використовувати весь комплекс рекреаційних ресурсів, але і примножувати їх, резервувати для майбутнього.

В сучасних умовах особливо актуальним є створення кадастру рекреаційних ресурсів. Однак вирішення питання ускладнюється недостатньою вивченістю запасів деяких родовищ природних рекреаційних ресурсів, відсутністю єдиної системи обліку їх використання і оцінки.

Питання кількісної і якісної оцінки природних рекреаційних ресурсів дотепер недостатньо вивчені, що пов'язано з необхідністю врахування при проведенні оцінки багатьох факторів. Більше того, в залежності від рівня ієрархії досліджуваної сукупності рекреаційних ресурсів змінюються враховані фактори і цілі оцінки. Так, оцінка окремого рекреаційного ресурсу (родовища мінеральних вод, кліматолікувальної місцевості, поверхні водойми, морського пляжу і ін.) повинна включати не тільки його кількісні характеристики (дебіт води, площа рекреаційної території), але і ступінь сприятливості для відповідного виду рекреаційної діяльності.

В рекреаційній географії склались три основні типи оцінки природних рекреаційних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний і технологічний. Медико-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів на організм людини. Провідну роль тут відіграє клімат. Розроблено ряд методик, які дозволяють оцінити комплекс кліматичних факторів з урахуванням їх впливу на стан організму людини. Сформульовані критерії оцінки і розроблені параметри оцінкових шкал градацій. Виходячи з температури повітря, загальної хмарності і швидкості вітру виділені два класи погоди - сприятлива і комфортна. Аналогічно визначається ступінь сприятливості погоди для зимових видів рекреаційної діяльності. Керуючись бальними шкалами розроблених таблиць і враховуючи кліматичні умови конкретного регіону, визначається імовірна кількість днів зі сприятливими класами погоди, що особливо важливо для вибору місць організації рекреаційних занять різної тривалості. [7, 6]

Потреба в красі є проявом естетичного начала в людині і визначає в деякій мірі її духовний світ. Тому при психолого-естетичній оцінці повинна розглядатись емоційна дія природного ландшафту або його компонентів на людину. Певний вплив мають і наявні на досліджуваній території пам'ятки архітектури.

При технологічному типі оцінюється придатність території для певного типу рекреаційних занять, а також можливість її інженерно-будівельного освоєння. В основу оцінки придатності територій для рекреаційних занять повинні бути покладені перш за все природні умови: наявність природних ресурсів рекреації, комфортність, а також психолого-естетичні фактори. Можливості інженерно-будівельного освоєння визначаються наявністю транспортних комунікацій і бази виробничої інфраструктури.

При рекреаційній оцінці береться до уваги тільки рекреаційна цінність природних комплексів різного призначення і не враховуються народногосподарські результати їх експлуатації, які служать базою економічного обґрунтування капітальних вкладень у відтворення, охорону і покращення використання рекреаційних ресурсів.

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини - суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Не дивлячись на цю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вносить географія, у царині якої сформувалася потужний науковий напрям - географія рекреації і туризму.

Рекреаційна географія - частина блоку гуманітарних географічних дисциплін. Вона тісно пов'язана з іншими гуманітарними географічними дисциплінами, а також із природно-географічними й теоретико-методологічними географічними дисциплінами. Залежно від дослідницьких і практичних завдань, що коштують перед рекреаційною географією, формується такий альянс географічних дисциплін і підходів, що у найбільшій мері сприяє їхній коректній постановці й рішенню.

Географічна наука має досить складну структуру й нараховує до 20 дисциплін, що перебувають на різних стадіях розвиненості. Крім того, істотно розрізняється й співтовариство географів, що представляють різні дисципліни. Деякі з дисциплін досить нечисленні по складу, але, проте, існують. Самий загальний і розповсюджений поділ географічної науки складається у виділенні блоків природних і суспільних географічних дисциплін. Поєднує їх те, що обоє орієнтовані на дослідження просторових процесів і систем. У них чимало загального й у зв'язку з дослідженням географічної оболонки Землі в цілому.

Рекреаційна географія має реальний сенс тільки в сполученні з багатьма іншими науковими й прикладними дисциплінами, що вивчають різні аспекти рекреації. Таких дисциплін чимало, хоча часом вони носять характер не що стільки сформувався наукового напрямку, скільки проблемної області. Серед них можна виділити комплекс дисциплін і проблемних областей, що займаються вивченням міст. Вивчення рекреації міського населення - велика тема. Прикладом іншої дисципліни, пов'язаної з вивченням і практичною організацією рекреаційної діяльності, є районне планування.

У цілому, феномен рекреації становить інтерес для різних дисциплін. Рекреаційна географія має дуже тісні зв'язки й з негеографічними науками - соціологією, екологією, природокористуванням, політологією, туристською, економікою, психологією, медициною й ін.

Карта є давнім методом географічних досліджень. Часте складання карти - це ще й підсумок географічного дослідження. У різні періоди й у різних культурах накопичений гігантський досвід картографічних досліджень. Карта - один з найважливіших засобів пізнання й опису світу. Вони широко використовуються в таких науках як географія, геологія, економіка, історія й багатьох інших. Карти служать як для наукового й практичного відображення явищ і об'єктів глобального й регіонального масштабів, так і для чисто ілюстративних, а також навчальних цілей. Залежно від завдань, карта може бути як підсумком багаторічного дослідження й містити в собі кодування певної інформації, у тому числі й закономірностей, так і служити допоміжним засобом у дослідженні або навчальному вивченні матеріалу - усе визначається особливостями й завданнями дисципліни.

На карті може відображатися будь-яка поверхня. Як правило, говорячи про карти, мають на увазі зображення сухопутної поверхні Землі: на рівні масової свідомості це майже синоніми. Однак існують карти інших планет і поверхонь, наприклад карти океанічного дна планети Земля.

Під елементами карти розуміється саме картографічне зображення, математична основа карти, її легенда, допоміжне оснащення й додаткові дані. Основним елементом карти є картографічне зображення, що передає зміст карти, тобто сукупність відомостей про об'єкти, нанесених на карту, їхньому розміщенні, властивостях, взаємозв'язках і динаміку. Залежно від тематики карти, основне зображення може бути зовсім різним.

Карта завжди супроводжується легендою. Під цим терміном розуміється система використовуваних на карті умовних знаків і пояснень, що розкривають її зміст. Складання легенди - непросте завдання. Це високий рівень генералізації відбиваного матеріалу. При складанні легенди потрібно враховувати особливості сприйняття карт і багато чого іншого.

Основна відмінність карти від інших зображень простору складається у використанні математичної основи. Карта - це зменшене зображення реальності, і таке зменшення можливо лише при використанні строгої математичної основи. Математична основа карти знаходить вираження в сітці меридіанів і паралелей. У випадку топографічних карт - це прямокутна координатна мережа, масштаб і геодезична основа.

Карта є моделлю дійсності. Вона точно передає розміри площ і положення в просторі певних, важливих для рішення конкретного завдання об'єктів. Підсумком є теоретичне узагальнення реальності. Карта - не фотографія, що фіксує все без винятку об'єкти. Вона відбиває розподіл у просторі тільки окремих вибраних явищ і об'єктів, створюючи в такий спосіб основу для аналізу й розуміння реальності.

Рекреаційна географія має справу з дуже складним об'єктом, що характеризується масою різних параметрів. У цьому зв'язку часто найбільш ефективним є не стільки використання окремих карт, скільки атласів, що дають систематичне картографічне подання про територію і її освоєння. Атлас є збірником карт, виконаних по єдиній програмі. Характерно методична й технічна єдність виконання карт.

В ідеалі, дослідження з рекреаційної географії повинні орієнтуватися на складання атласів певних територій. Це можуть бути й невеликі по площі території, що грають важливу роль у рекреаційній діяльності.

Масштаб карти - відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні.

Масштаб показує, у скільки разів зменшені картографічне зображення й скільки сантиметрів місцевості втримується в одному сантиметрі на карті. Наприклад, масштаб 1: 1000000 означає, що 1 сантиметр на карті відповідає 1000000 сантиметрів (тобто 10 кілометрам) на місцевості.

По тематиці виділяються загальногеографічні й тематичні карти. Існують карти, що відбивають природні й суспільні явища. Кожний тип ділиться на велику кількість різних видів карт. Наприклад, карти суспільних явищ можуть підрозділятися на карти населення, економічні карти, історичні, політичні й багато хто інші.

По масштабі карти діляться на наступні категорії:

1. плани - 1: 5000 і крупніше,

2. великомасштабні карти - 1: 10000 - 1: 200000,середньомасштабні карти - 1: 200000 - 1: 1000000,дрібномасштабні карти - дрібніше 1: 1000000.

Розподіл карт по масштабі не є загальноприйнятим. Залежно від розмірів країни можуть використовуватися інші стандарти. Певну роль грають і національні традиції класифікації карт по масштабі. [7,12]

Розділ 2. Суспільно-географічна оцінка туристичних ресурсів Полтавської області

2.1 Видатні історико-культурні пам’ятки Полтавщини

Полтавщина має цікаву і неповторну історію. Перші поселення на її території з’являються у пізньопалеолітичну добу - понад 20 тис. років тому. Описуючи столицю могутніх скіфів місто Гелон (Більське городище VІІ - ІІІ ст. до н.е.), “батько" історії Геродот мандрував теренами прадавньої Полтавщини. В часи Київської Русі Полтавщина входила до найбільшого із князівств - Переяславського, а сама Полтава, літописна Лтава (1174 р.), була найпівденнішим форпостом руських земель у боротьбі з кочівниками.

В області велика кількість музеїв - державних і громадських (“народних”). Загальна чисельність експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам’ятки архітектури загальнодержавного значення; близько 50 пам’яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ - ІІІ ст. до н.е.), понад 70 пам’яток черняхівської (ІІ - ІV ст.) і роменської культур (VІІІ - Х ст.).

Полтавщина - край, щедро обдарований піснями і легендами, край письменників і художників, мислителів і вчених, чиї імена золотом закарбовані в пантеоні слави світових діячів мистецтва і науки. Полтавщина - край із традиціями і культурою, які корінням своїм виходять з сивини тисячоліть.

Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків. Своїми зібраннями виділяються Полтавський та Кременчуцький краєзнавчі музеї, Державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви”, Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішні, Полтавський художній музей.

Про значний внесок уродженців Полтавщини у розвиток вітчизняної науки і культури розповідають літературно-меморіальні музеї Г.С. Сковороди у смт. Чорнухи, І.П. Котляревського, Панаса Мирного, В.Г. Короленка у м. Полтава, Олеся Гончара у с. Суха Кобеляцького району, заповідник-музей М.В. Гоголя у с. Гоголеве Шишацького району та літературно-меморіальний музей письменника у славнозвісних Великих Сорочинцях на Миргородщині.

Поряд з цими великими культурними надбаннями під охороною держави знаходяться визначні археологічні, архітектурні та історичні пам’ятки, з яких складається культурна спадщина народу. На сьогодні їх налічується понад 4 тис.

Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчий музей. Понад сто років тому (1891р.) при Полтавській губернській земській управі розпочалась організація музею, основу якого складала колекція ґрунтів і гербарій, зібраний експедицією відомого вченого-грунтознавця В.В. Докучаєва.

У 1908 р. споруджено приміщення, яке тепер займає Полтавський краєзнавчий музей. Це один з найбільш оригінальних будинків міста в архітектурному відношенні. Архітектор В. Кричевський та художники С.Васильківський і М. Самокиш творчо використали спадщину української народної архітектури та мистецтва.

У Зіньківському районі працює Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішні і єдиний в Україні спеціалізований етномистецький науково-дослідний, культурно-освітній і навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України.

Діяльність музею-заповідника спрямована на відродження, утвердження й плідний розвиток історичних надбань опішнянського гончарства, організацію навчання і практичної роботи талановитої художньої молоді, докорінне поліпшення технології місцевого гончарного виробництва, зміцнення матеріально-технічної бази промислу, налагодження мережі збуту гончарних виробів, популяризації мистецтва кераміки та творчості гончарів і малювальниць. Очолює цей музейний заклад доктор історичних наук Олесь Пошивайло.

Далеко за межами України відомо про Полтавський художній музей, у фондах якого зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжних видатних майстрів пензля. Почав діяти він з 1920 р. як відділ краєзнавчого музею і до 1940 р. носив назву Картинної галереї. Із 1940 р. одержав статус самостійного музею.

На сьогодні він має більш як дев’ять тисяч творів мистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту. Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва з колишніх поміщицьких садиб.

У далекому 1709 р. на полі під Полтавою відбулася битва, яка стала переломним моментом у довгій і виснажливій Північній війні, яку вели Росія і Швеція за вихід до Балтійського моря. На полях під Полтавою Карл XII зазнав небувалої поразки, після якої зірка його попередніх перемог закотилась назавжди. Немало пам’ятників увічнили полтавську вікторію. Це - пам’ятник Слави, пам’ятник захисникам фортеці Полтава, пам’ятник шведам від шведів та інші. А в 1950 р. було відкрито музей історії Полтавської битви, де виставлені унікальні експонати: зброя, прапори та штандарти, обмундирування обох воюючих сторін, особисті речі Петра І, картини і чеканка, що зображують Полтавську баталію, макети пам’ятників знаменитої битви та ін.

1 квітня 1984 року в селі Гоголевому Шишацького району до 175-річчя від дня народження геніального письменника Миколи Васильовича Гоголя відкрито заповідник-музей. Земля ця виростила, дала крила таланту письменника, визначила його творчу особистість. М.В. Гоголь - гордість його рідного краю - Полтавщини, яку він завжди носив у своєму серці.

Садиба Гоголів-Яновських відтворена за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотознімками та кресленнями і малюнками самого письменника. До складу заповідника входить будинок батьків, флігель, альтанка, грот. Невід’ємною частиною ландшафту є парк, сад, ставки.

У Полтаві діє музей авіації та космонавтики, головним завданням якого є увічнення пам’яті та популяризація творчої спадщини видатних учених, конструкторів, організаторів та спеціалістів у галузі ракетобудування, повітроплавання, авіації та космонавтики, народженням або життям і діяльністю пов’язаних з Полтавщиною, - О.Д. Засядька, О.М. Кованька, Ю.В. Кондратюка, братів Кас’яненків, В.М. Челомея, Г.Є. Котельникова, Ю.А.Побєдоносцева, М.А. Комарницького та багатьох інших.

Полтавська область займає центральну частину Лівобережної України. Північні райони області розташовані в лісостеповій, південні - у степовій зоні. Площа області становить 28,8 тис. кв.км. (4,8% території країни).

На Полтавщині налічується 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т. ч. дендропарк у с. Устимівка (створений у 1893 р.), Хомутецький парк у садибі Муравйових-Апостолів (початок XIX ст.), полтавський міський сад (парк "Перемога"; заснований у 1803 р. з ініціативи генерал-губернатора князя О.Б. Куракіна). В 1820-1841 pp. на території саду діяла Полтавська школа садівництва, яка пізніше разом із прилеглою частиною саду була передана Полтавському інституту шляхетних дівчат, що містився в колишній садибі С.М. Кочубея. На території міського саду в 1852 р. споруджено будинок Полтавського міського театру.

Основою курортних ресурсів області є джерела мінеральних вод у Миргородському, Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському районах.

Курорт Миргород функціонує з 1914 р. Перше мінеральне джерело було відкрите тут у 1912 р. місцевим лікарем І.А. Зубковським, який і заснував першу водолікарню. В 1916-1919 pp. створено курортний комплекс, який включав водолікарню, їдальню-клуб, грязелікарню. Всі ці приміщення були розібрані в 1970-80 - і роки.

З 1976 р. функціонує перше в Україні спеціалізоване відділення для лікування хворих на цукровий діабет. На сьогодні "Миргородкурорт" об'єднує санаторії "Хорол", "Миргород", "Березовий гай", "Полтава", які можуть одночасно прийняти 3,5 тис. хворих.

В області є 44 готелі, один мотель і один готельно-офісний центр. У Полтаві є готель "Турист", мотель "Полтава". Серед туристських готелів області - "Україна" в Миргороді, "Кремінь" у Кременчуці. Функціонують також туристичні бази "Новосанжарська", "Сонячна", "Бузковий гай", "Кротенківська".

Полтавщина заселена з доби пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому). На Полтавщині виявлено близько 50 пам'яток скіфсько-сарматського періоду. Серед них виділяється Більське городище - одна з найбільших у Європі скіфських археологічних пам'яток. Деякі дослідники пов'язують його з Гелоном, що згадується Геродотом у його "Історії греко-перських воєн". Городище з прилеглою територією оголошено заповідником.

У VIII-IX ст. територію Полтавщини населяли переважно сіверяни. В IX-X ст. край належав до Переяславської землі. По Ворсклі в її нижній і середній течії проходив південний кордон давньоруської держави, що відмежовував її від територій, де безперешкодно пересувались кочові племена - печеніги, половці та ін. Ще за Володимира Святославича розпочато будівництво укріплень по Остру, Трубежу, Сулі, Стугні (Посульська лінія).

Полтавщина входила до складу Черкаського і Переяславського староств Київського воєводства. В той час, за свідченням французького інженера Г. -Л. де Боплана, на Полтавщині існувало понад 300 поселень. Великі земельні наділи мали тут польські магнати - Жолкевські, Конєц-польські, Потоцькі та ін. Найбільшими землевласниками були князі Вишневецькі. Яремі (Єремії) Вишневецькому належали на Лівобережжі - переважно на Полтавщині - 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця, Лубни, Пирятин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володінь Я.Виш-невецького були Лубни, де він побудував розкішний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ході боїв з польською армією, оскільки Ярема Вишневецький із своїм 6-тисячним надвірним військом воював на боці польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польським королем.

Після початку визвольної війни були створені Полтавський, Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.

Полтавщина, як і Чернігівщина, була надійним тилом армії Б. Хмельницького. Після скасування в 1781 р. Гетьманщини територія Полтавщини входила до складу Київського, Чернігівського, Катеринославського (з 1783) намісництв, а з 1796 р. - Малоросійської губернії. В 1802 р. була створена Полтавська губернія.

В 1925 p., після скасування губернського поділу, Полтавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. її територія була поділена між Київською і Харківською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область. На Полтавщині збереглись давні історичні міста: Хорол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та ін. Найдавнішим із населених пунктів Полтавщини є Хорол, який уперше згадується в 1083 р. Там народився відомий фольклорист і літературознавець М.А. Цертелєв (Церетелі). В місті бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) і О.С. Пушкін (1820 p., 1824 p.).

Місто Лубни пов'язане з ім'ям А. Керн - уродженої Полторацької, дочки предводителя місцевого дворянства. Тут пройшло її дитинство, пізніше вона теж часто приїздила сюди. На місці колишньої садиби Полторацьких закладено парк.

Неподалік від Лубен розташований ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раїни Вишневецької - двоюрідної сестри Петра Могили. Тут у чернечому сані в 1663 р. перебував Юрій Хмельницький.

Ансамбль складається з Преображенського собору, Благовіщенської церкви, трапезної з келіями, надбрамної дзвіниці, будинку ігумена, двоповерхового готелю.

Полтава розташована по обидва береги р. Ворскли. У письмових джерелах поселення вперше згадується в 1174 р. під назвою Лтава.

Після монголо-татарської навали поселення прийшло в занепад. Перша згадка про нього після тривалої відсутності будь-яких відомостей відноситься до першої половини XV ст., коли документи наводять уже назву Полтава. В 1430 р. Полтава була передана великим литовським князем Вітовтом у володіння Лексади Мансурксановича, Лекси - татарського мурзи, що після прийняття православ'я отримав титул князя і родове ім'я Олександра Глинського. Він побудував полтавську фортецю. У 1482 р. її дерев'яні укріплення і земляні вали були зруйновані Менглі-Гиреєм.

З 1802 р. Полтава - губернський центр. За проектом архітектора М.А. Амвросимова Полтаву передбачалось перетворити на "малий Петербург".

Було закладено новий центр - Круглу площу, ансамбль якої вважається найбільш значним в Україні серед архітектурних комплексів, побудованих у стилі класицизму. З 1805 по 1811 р. споруджено 7 адміністративних будинків за проектами відомих архітекторів А. Захарова, М. Казакова, Л. Руска, Е. Соколова та ін. У будинку Малоросійського поштамту деякий час містилась губернська канцелярія. В 1822 р. в цьому приміщенні функціонувала міська гімназія і притулок для дітей збіднілих дворян, де працював вихователем І.П. Котляревський. Пізніше тут була Маріїнська жіноча гімназія, а в радянський період середня школа, міськком компартії.

В 1810 р. тут зведено будинок губернатора, потім - генерал-губернатора, віце-губернатора, приміщення дворянського зібрання. Найбільш масштабною спорудою в ансамблі був Кадетський корпус.

У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільного театру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник". Першим виконавцем ролей Макогоненка і Михаїла Чупруна був М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним. Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артиста з кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школи садівництва, кадетського корпусу. Історик Бантиш-Каменський видав свою "Історію Малої Росії" за фінансового сприяння князя Рєпніна.

При Полтавському театрі існував хор хлопчиків, кращі співаки якого відбиралися для участі у придворній співацькій капелі в Петербурзі. В 1838 р. з цією метою Полтаву відвідав капельмейстер капели М. Глінка.

На Полтавщині діяли численні домашні театри. Театром Трощинських у селі Кибинці керував разом з В. Капністом управитель поміщицького маєтку В.П. Гоголь-Яновський. У театральних виставах були задіяні члени їх родин, серед яких - М. Гоголь-Яновська.

В полтавській гімназії навчалися відомий математик В.М. Остроградський, М.П. Старицький, М.П. Драгоманов. Полтавську духовну семінарію закінчили В.П. Гоголь (батько письменника), літератор М. Гнєдич (перекладач "Іліади" Гомера). В духовному училищі, а потім у духовній семінарії вчився С. Петлюра, який народився в Полтаві.

У 1903 р. в Полтаві відбулось урочисте відкриття пам'ятника І. Котляревському, на якому були присутні М. Коцюбинський, Леся Українка, Олена Пчілка, Г. Хоткевич, В. Стефаник, М. Старицький, М. Лисенко, М. Садовський, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький та ін.

В Полтаві зберігся також пам'ятник коменданту міської фортеці О. Келіну (1909 p.). З Полтавою пов'язане ім'я відомого хірурга М.В. Скліфософського, який починаючи з 1871 р. щоліта відпочивав, а протягом 1900-1904 pp. постійно жив у своєму маєтку на околиці міста. Власником маєтку заснована школа для селянських дітей, де їх навчали грамоті, основам городництва і садівництва.

Для розвитку суконного виробництва російським урядом до Полтави були запрошені німецькі ремісники з Богемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії. В 1809 р. на північно-східній околиці міста осіли перші німецькі поселенці - 54 сім'ї (249 чол.). Німецька слобода протягом 1810-1867 pp. володіла правом на внутрішнє самоврядування. На початку XX ст. в місті споруджено будинок губернського земства, в якому нині міститься краєзнавчий музей, заснований з ініціативи В.В. Докучаева. Його експозиція починалася з зібрання вченого, що включало 4 тис. зразків грунту, 500 зразків гірничих порід, багатий гербарій.

В 1906 р. музейна колекція була значно поповнена за рахунок зібрання К.М. Скаржинської, що включала 20 тис. експонатів археологічного, історичного, етнографічного характеру, бібліотеку стародруків і т.ін.

Серед пам'ятних місць Полтави - музей-садиба та літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського, музеї Панаса Мирного, В.Г. Короленка.

У місті діє художній музей, де зберігається понад 8 тис. творів мистецтва. Тут експонуються полотна І. Шишкіна, І. Левітана, В. Маковського, І. Рєпіна, В. Сурікова, Н. Ярошенка, Т. Яблонської, Н. Самокиша та ін. У відділі західноєвропейського мистецтва зібрана колекція живопису, графіки, скульптури німецьких, голандських, італійських, французьких майстрів.

Історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви" включає музей історії цієї визначної події, польовий укріплений табір російської армії, редути, братську могилу російських воїнів, Сампсоніївську церкву (1856 p.), пам'ятник загиблим шведським солдатам від росіян (1909 p.), пам'ятник шведам від співвітчизників (1909 p.), пам'ятник Петру І (1915 p.).

В Полтаві народився і закінчив гімназію один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (справжнє ім'я - Олександр Шаргей). Зберігся будинок по вул. Сретенській, 4, в якому він жив. В місті діє музей авіації і космонавтики.

В Полтаві народилась також відома актриса німого кіно Віра Холодна (В. Левченко). З Полтавщиною пов'язане ім'я М.В. Гоголя (1809-1852), який народився в с Великі Сорочинці в будинку військового лікаря М.Я. Трахимовського. Перші згадки про Сорочинці відносяться до початку XVII ст. з поч. XIX ст. Сорочинці стають відомі завдяки своїм знаменитим ярмаркам, що описані М. Гоголем. Тут збереглася Преображенська церква (1727-1732 pp.) - місце хрещення письменника. В селі в 1911 р. споруджено пам'ятник М. Гоголю. Тут діє також його літературно-меморіальний музей.

Дитинство М. Гоголя пройшло на хуторі Яновщина, або Василівка (нині Гоголеве), що належав Т.С. Гоголь-Яновській (уродженій Тетяні Лизогуб) - бабусі письменника. Тут у різний час бували Т. Шевченко, П. Куліш, В. Гіляровський (який у 1902 р. видав книгу "На батьківщині Гоголя"). В селі створено державний музей-заповідник.

Селище Диканька вперше згадується у письмових джерелах у 1658 р. Тривалий час вона була власністю Кочубеїв. Палац, побудований наприкінці XVIII ст. за проектом архітектора Д.Ж. Кваренгі, був знищений у 1917 р.

У 1709 р. в Диканьці напередодні Полтавської битви діяв штаб І. Мазепи, а в сусідньому селі Великі Будища - штаб шведського короля Карла XII. У Диканці збереглись Миколаївська (1794 p.), Троїцька (1780 р.) церкви. З останньою, за місцевими переказами, пов'язана дія в повісті М. Гоголя "Ніч перед Різдвом". Збереглася також Тріумфальна арка, споруджена в 1820 р. за проектом Л. Руска на честь приїзду імператора Олександра II в маєток міністра внутрішніх справ В.П. Кочубея. Садиба Кочубея нині оголошена заповідником. В селищі є чудовий парк, який називають Бузковим гаєм. У селі Хомутець збереглася садиба Муравйових-Апостолів, (кінець XVIII ст.). Існує припущення, що автором проекту був Б. Растреллі.

Село Чорнухи - батьківщина українського філософа і просвітителя Г.С. Сковороди, де діє музей-заповідник. У селі Веселий Поділ (стара назва - Родзянки) народився відомий український байкар Л. Глібов. Гадяч - батьківщина М.П. Драгоманова та Олени Пчілки (О.П. Драгоманової-Косач). Садиба Драгоманових оголошена державним заповідником. Гадяч уперше згадується в документах першої половини XVII ст. як добре укріплений замок-фортеця. Пізніше на місці замка споруджено гетьманський палац - колишня резиденція І. Брюховецького.

З 1648 p. місто було центром Галицького полку. В 1658 р. І. Виговський брав участь у підписанні Гадяцького договору. В Гадячі діє краєзнавчий музей. У с. Гриньки народився М.В. Лисенко.

Історія Миргорода як сторожового пункту веде свій відлік від XI ст. З містом пов'язані імена багатьох видатних діячів вітчизняної культури. Тут народився відомий художник XVIII ст. В. Боровиковський. Миргород - батьківщина братів-письменників Рудченків - Івана Білика і Панаса Мирного.32 роки прожив у Миргороді грузинський поет Давид Гурамішвілі (1705-1792). В місті йому споруджено пам'ятник.

У селі Велика Обухівка народився і був похований поет і драматург В. Капніст. У його садибі бували М. Гоголь, Г. Державін та ін.

Уродженцем села Фрунзівка (колишня слобода Миколаївка) є військовий лікар П.Ф. Чайка, дід - видатного композитора П.І. Чайковського, який у 1864 р. відвідав ці місця. До наших днів тут зберігся старовинний будинок з мезоніном, колонами і верандами.

Родом із села Котельва письменник, драматург і перекладач П.П. Гнєдич та письменниця Т.Г. Гнєдич - автор перекладу "Дон-Жуана" Байрона. Тут пройшло дитинство М.І. Гнєдича - поета, і перекладача "Іліади" Гомера.

В селі Гавронці в сім'ї предводителя місцевого дворянства народилась художниця Марія Башкірцева (1860-1884). У с. Пашенівка народився академік Петербурзької академії наук і кількох європейських академій математик М.В. Остроградський.

Красенівка - батьківщина відомого борця Івана Піддубного.

Лохвиця є рідним містом композитора І. Дунаєвського. Хутір Пелехівщина Глобинського району - батьківщина братів Майбород.

У с Ковалівка діє музей-заповідник, відкритий на честь письменника і педагога А.С. Макаренка.

Музей А. Макаренка є і в Кременчуці, в будинку, де з 1901 р. жила його сім'я. Він навчався в місцевому училищі, закінчив педагогічні курси і протягом 1905-1911 pp. викладав у кременчуцькому залізничному училищі. У 1917 р.А. Макаренко закінчив Полтавський учительський інститут, працював у різних школах на Полтавщині, а з 1920 р. - у виховних закладах для неповнолітніх правопорушників.

У селі Березова Рудка збереглись садиба і парк (XVIII-XIX ст.). Тут у 1843 і 1846 pp. перебував Т. Шевченко, який написав портрети господарів маєтку - Платона і Ганни Закревських.

Поміщицька садиба (1805) і Троїцька церква (1799) збереглися в с Вишняки.

В 1888-1889 pp. на Полтавщині побував А.П. Чехов.

На Полтавщині збереглися давні народні промисли - виготовлення лозяних виробів (Чорнухи), вишивання і килимарство. Історія художньої вишивки на Полтавщині налічує кілька століть. Широко відомими є полтавські мережки і техніка вишивання "білим по білому". Одним із центрів вишивання є селище Решетилівка, де виготовляються орнаментальні килими.

В селищі Опішня, давньому центрі гончарного промислу, створено музей-заповідник українського гончарства. Тут є фабрика художньої кераміки [7, 8, 9].

2.2 Природно-рекреаційні ресурси області

Полтавська область - привабливий туристично-рекреаційний регіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Полтавська область має сприятливу для розвитку туризму розгалужену транспортну мережу. Дзеркалом душі та творчої сили нашого народу є різноманітне декоративно-ужиткове мистецтво Полтавщини.

Полтавщина - край, щедро обдарований піснями і легендами, край письменників і художників, мислителів і вчених, чиї імена золотом закарбовані в пантеоні слави світових діячів мистецтва і науки. Полтавщина - край з традиціями і культурою, які корінням своїм виходять із сивини тисячоліть. Полтавщина сьогодні - область землеробів і науковців, високорозвиненої промисловості і традиційних видів декоративно-вжиткового мистецтва.

Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків. У 26 державних музеях зберігається понад 380 тис. пам’яток Музейного фонду України. В області працюють 242 музеї на громадських засадах, в яких нараховується 250 тис. експонатів.

№ п/п

Назва закладу

Адреса

Телефон

1.

Полтавський краєзнавчий музей

36020, м.Полтава, вул. Конституції, 2

053227-42-34

2.

Полтавський музей авіації та космонавтики (відділ Полтавського краєзнавчого музею)

36011, м.Полтава, Першотравневий проспект,16

053227-25-82

3.

Полтавський художній музей - Галерея мистецтв

36000, м.Полтава, вул.Фрунзе,5

0532256-35-40

4.

Державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви”

36006, м.Полтава, вул. Шведська могила, 32

0532252-74-27

5.

Полтавський літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського

36011, м.Полтава, Першотравневийпроспект, 18

053227-41-60

6.

Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного

36002, м.Полтава, вул. Панаса Мирного, 56

053223-87-65

7.

Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка

36011, м.Полтава, вул. Короленка, 11

053227-92-82

8.

Заповідник-музей М.В. Гоголя

38040, Шишацький район, с. Гоголеве

053529-38-74

9.

Лубенський краєзнавчий музей

37500, м. Лубни, вул. Леніна, 35/25

05361 5-21-06

10.

Лохвицький краєзнавчий музей ім.Г.С. Сковороди

37200, м. Лохвиця, вул. Шевченка, 48

05356 3-11-58

11.

Миргородський краєзнавчий музей

37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 2

05355 5-21-02

12.

Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі

37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 5

05355 5-21-78

13.

Кременчуцький краєзнавчий музей

39600, м. Кременчук, вул. Жовтнева, 2

05366 3-90-66

14.

Чорнухинський літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди

37100, сел. Чорнухи, вул. Леніна, 45

05340 5-14-73

15.

Диканський історико-краєзнавчий музей ім.Д.М. Гармаша

38500, сел. Диканька, вул. Леніна, 68

05351 9-15-96

16.

Великосорочинський літературно-меморіальний музей М.В. Гоголя

37600, Миргородський район, с.Великі Сорочинці, вул. Гоголя, 34

05355 3-13-77

17.

Гадяцький літературний музей родини Драгоманових

37300, м. Гадяч, пл.Революції, 11

053254 9-31-45

18.

Мануйлівський літературно-меморіальний музей М. Горького

39100, Козельщинський район, с.Верхня Мануйлівка

053250 2-04-58

19.

Білицький літературно-меморіальний музей Мате Залки

39200, Кобеляцький район, с. Білики, вул. Мате Залки, 2

05343 9-42-31

20.

Кобеляцький музей літератури і мистецтва

39200, м. Кобеляки, вул. Шевченка, 11

05343 3-40-10

21.

Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара

39200, Кобеляцький район, с. Сухе

-

22.

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішні

38164, Зіньківський район, сел. Опішня, вул.Партизанська,102

05353 4-24-16

23.

Хорольський краєзнавчий музей

37800, м. Хорол, вул. Леніна,98/4

-

24.

Карлівський історико-краєзнавчий музей

39500, м. Карлівка,вул. Леніна,50

053462-22-05

25.

Комсомольський історико-краєзнавчий музей

39800, м. Комсомольськ, вул. Космонавтів,4

053427-53-03

26.

Кременчуцька міська художня галерея

39600, м. Кременчук, вул. Коцюбинського,4

053663-01-41

27.

Кременчуцька картинна галерея Наталії Юзефович

39625, м. Кременчук, вул. Космічна,9

053666-53-38

28.

Педагогічно-меморіальний музей А. Макаренка

39621, м. Кременчук,вул. Макаренка, 44

053666-10-79

29.

Навчально-виховний комплекс сільськогосподарського профілю ім.А.С. Макаренка

38701, Полтавський район, с. Ковалівка

053229-67-34

30

Історико-культурний заповідник "Більськ"

38600, сел. Котельва, вул. Чапаєва, 21

На історичному Полі битви з 1909 року діє музей, який розповідає про перипетії баталій. З 1981 року державний історикокультурний заповідник “Поле Полтавської битви" - єдиний музейний заклад України, який входить до Міжнародної асоціації військово-історичних музеїв світу під егідою ЮНЕСКО. У дев’яти експозиційних залах музею представлені безцінні реліквії: холодна та вогнепальна зброя ХVІІ-ХVІІІ ст., одяг Петра І, особисті царські речі, бойові прапори, старовинні картини, гравюри тощо. У серпні кожного року у с. Великі Сорочинці Миргородського району проходить Національний Сорочинський ярмарок. У культурно-мистецькій програмі ярмарку беруть участь близько 400 професійних та аматорських колективів, окремих виконавців, понад 2000 учасників з усіх міст та районів Полтавщини, України та з-за кордону. Під час урочистих церемоній відкриття та закриття ярмарку на етнографічній садибі Хіврі відбувається велике театралізоване дійство за мотивами гоголівських творів. Широкий спектр різноманітних виробів народних умільців (вишивка, кераміка, лозоплетіння, гобелени тощо) не залишить байдужими найвибагливіших покупців.

Решетилівка - один з найвідоміших сучасних центрів народних промислів України. Сучасна вишивка розвинулася на ґрунті багатих народних традицій, що донесли до наших днів величезну кількість неперевершених зразків. Вишуканістю, тонким смаком вирізняється художня вишивка. Від легких, небесних, до насичених барв - вишивки несуть у собі символ вічності роду людського. В орнаментальних мотивах вражає образна спостережливість, поетичність. Адже вишивка - це давнє і вічно молоде мистецтво оригінального бачення світу, відтвореного специфічними художніми засобами. Характерною особливістю полтавської вишивки є велика різноманітність технік та поєднання їх. Для людини завжди духовною потребою було творення власного світу. Хто не знає знаменитих решетилівських килимів? Кожна гілочка, кожна квіточка на них - наче гімн Природі і Красі. Решетилівські килими вирізняються неповторними квітковими орнаментами. Вони вражають мальовничістю, довершеністю. Водночас ці чудові вироби позначені виразним новаторством. Писанка є символом відродження життя, емблемою сонця і весни, талантом і, безперечно, найбільш вдалим подарунком до Великодня. Зараз слова "писанка" і "пасха" можна вважати синонімами, але традиція розписувати яйця народилась задовго до християнства. Обрядове поклоніння яйцеві було характерним для багатьох народів світу. За прадавніми віруваннями, саме яйце було першим в історії світу. Його скорлупа перетворилась на небо, плівка - в хмари, із білка виникла вода, а із жовтка - земля.

З давніх-давен люди вважали яйце джерелом життєвої енергії, амулетом, що привертає сили добра і відгонить злі чари. А щоб оберіг був сильнішим, шкаралупу фарбували в різні кольори, креслили на ній магічні знаки - символи, формували звернення людей до богів. Писанка стала символом воскресіння Ісуса Христа і шанувалась, як ікона та хрестик. Саме у Карлівці продовжується ця мистецька традиція. Щорічно проводиться культурно-мистецьке свято писанки. Щоразу зростає як число учасників весняного вернісажу, так і його дивотворів. Крім місцевих мисткинь, виявляють зацікавленість, привозять свої вироби гості з Котельви, Зінькова, Кременчука, Гадяча, Хорола, Полтави. У навчальних і позашкільних закладах Карлівського району помітно збільшується кількість писанкарських міні-лабораторій, до цього народного ремесла прилучається все більше шкільної молоді. Господарі району за бажанням гостей проводять майстер-класи по розпису під орудою визнаних писанкарок, що запрошуються з різних регіонів України. Неперевершеними і цікавими, котрі зустрічаються лише на Карлівщині, є писанки з листковими або квітковими безконечниками. Семантика цієї писанки: безперервний біг часу, відродження життя, Божа ласка та добрі побажання народження дітей, довголіття, здоров’я і сили.

Ефективне лікування, повноцінний відпочинок у наймальовничіших куточках Полтавщини, цілющі мінеральні води. Лікуються хронічні гастрити, коліти, панкреатити, цукровий діабет, стенокардія, гіпертонія, остеохондроз, поліартрит, радикуліт, хронічні хвороби чоловічої та жіночої статевих сфер, безпліддя та інше. Найсучасніші методи лікування та діагностики: комп’ютерна діагностика, іридодіагностика; інформаційно-хвильова терапія, сорбційна терапія, методики східної енергетичної медицини, функціональна біоенерготерапія; масаж, мануальна терапія, медово-молочні бальнеопроцедури, сауна, бальнеологія, трускавецький озокерит, лазеротерапія, пневмовакуумний пресинг, джакузі, контрастні, перлинні, мінеральні ванни; лікувальні душі: каскадний, висхідний, підводний душ-масаж; тренажерна зала, гідроколонолазеротерапія, гірудотерапія, ЛФК, фітобар, аромоінотерапія, УЗ-обстеження. Рання діагностика захворювань на стадії клінічних проявів. [7,9,11]

Санаторно-курортні заклади Полтавщини:

Санаторій „Псьол” 38300, Полтавська обл., с. Велика Багачка, тел. (05345) 9-24-87, 9-12-79, тел./факс 9-16-90

Санаторій „Сосновий бір" 38105, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с. Власівка, тел. (05353) 9-24-17, 2-40-41

Дочірнє підприємство ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця" - “Миргородкурорт" м. Миргород, вул. Гоголя, 112, тел.: (8-5355) 5-24-21, 5-26-33, 5-26-22

Санаторій “Березовий гай" тел.: (8-5355) 5-52-65

Санаторій “Полтава” тел.: (8-5355) 5-32-25

Санаторій “Хорол” тел.: (8-5355) 5-30-05

Санаторій “Миргород" тел.: (8-5355) 5-26-50

Санаторій Міністерства праці та соціальної політики України “Слава” м. Миргород, вул. Харківська, 64, тел.: (8-5355) 5-27-16, 5-31-39

Санаторій МВС України “Миргород" м. Миргород, вул. Українська, 58а, тел.: (8-5355) 5-47-42, 5-31-34

Санаторій ім. М.В. Гоголя м. Миргород, вул. Миргородських дивізій, 12, тел.: (8-05355) 5-21-52, 5-50-06

Медичний центр внутрішніх військ МВС України “Нові Санжари" сел. Нові Санжари, пров. Радянський, 44, тел.: (8-05344) 3-13-57

Новосанжарський санаторій-профі лакторій “Антей” сел. Нові Санжари, пров. Піонерський, 10, тел.: (8-05344) 3-27-75

Розділ 3. Особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини

Становлення туризму в області, як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного і духовного розвитку громадян набуває дедалі більшого значення для підвищення якості їх життя, утворення додаткових робочих місць, збільшення валютних надходжень області, підвищення ії авторитету в Україні.

Розвиток туризму в області істотно впливає на такі сектори економіки, як будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і має за мету забезпечити в нових умовах ринкової економіки перетворення “індустрії туризму" у провідний містобудівничий фактор міст Полтави, Миргорода, Кременчука, Гадяча та інших районів, які є відомими історико-культурними центрами, що мають велике значення для духовного відродження багатонаціонального народу незалежної України.

Полтавщина надзвичайно багата на природні ресурси та лікувальні чинники. Цьому сприяють географічне положення, геологічна будова та гідрогеологічні умови.

Кліматичні умови, густа мережа річок, чисельні водоймища у поєднанні з мальовничими краєвидами, джерела мінеральних вод відомих курортів м. Миргорода і с. Ліщинівки сприяють туристично-рекреаційної діяльності в області.

Нині в області туризм займає незначне місце в економіці, але щорічно за рахунок туризму обласний бюджет поповнюється.

За останні роки зруйнувалися важливі складові інфраструктури галузі соціально орієнтованого внутрішнього туризму, балансу виїзної та в’їзної кількості туристів. Знизився рівень обслуговування в туристсько-екскурсійних організаціях. Порушено систему маршрутів і турів, структуру підготовки і використання досвідчених кадрів, область майже повністю втратила валютні прибутки від міжнародного туризму.

Подолання цих негативних факторів потребує капітальних вкладень і активних дій з боку держави та області.

Сучасний стан туризму не відповідає потенційним можливостям області, яка має все необхідне для розвитку: природні умови, історійко-культурні, матеріальні, людські ресурси. Туризм може й повинен стати одним з найефективніших засобів одержання прибутків, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на розвиток сумісних галузей економіки, зайнятість, поліпшення роботи по охороні пам’яток історії, підвищення культурного рівня населення.

В області функціонують 12 курортно-санаторних закладів. Систематично ведуться роботи з модернізації номерного фонду ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, “Миргородкурорт”, санаторію ім. М.В. Гоголя (м. Миргород). Будується другий корпус санаторію “Радужний”, ремонтуються та розширюють послуги санаторії “Сосновий бір" (Зіньківський район), “Псьол” (Великобагачанський район).

Намітились чіткі тенденції до сталого зростання обсягу інвестицій в туристичну галузь області, що пов’язано з майбутнім проведенням на території України Євро 2012. Джерелами фінансування галузі є кошти обласного бюджету згідно з рішеннями обласної ради на виконання заходів Обласної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки (починаючи з 2004 року); залучення інвестицій; кошти підприємств та підприємців.

Місто Миргород є по праву справжньою перлиною санаторне - курортного лікування та відпочинку на Полтавщині, яке завдяки цілющим властивостям миргородського мінерального джерела стало одним із найвідоміших курортом.

За недавніх часів місто Миргород мало славу Всесоюзної оздоровниці, сьогодні це один з найвідоміших курортів України, який об’єднує вісім санаторіїв, де в бюветах можна пити мінеральну воду прямо з джерел.

Місто розташоване в лісостеповий географічній зоні лівобережної частини Придніпровської низовини. Має м’який, рівний клімат, без різких коливань температури, що сприяє якісному лікуванню і швидкій реабілітації хворих. Знаходячись у центрі України, в екологічно чистій зоні, на мальовничих берегах річки Хорол, потопаючи в зелені беріз і сосен, працюють санаторії, що спеціалізуються на лікуванні захворювань органів травлення і порушення обміну речовин (цукрового діабету) та ще більше 15 показань.

У даний час санаторії міста водночас можуть прийняти на лікування та оздоровлення близько чотирьох тисяч пацієнтів, до послуг яких висококваліфіковані лікарі усіх профілів, сучасна лікувально-діагностична апаратура. У 2008 році тут виділено земельні ділянки загальною прощею 25 га та розпочато будівництво ще 4 санаторіїв і пансіонатів, загальна сума інвестицій - 50 млн.грн.

Полтавська область - привабливий туристично-рекреаційний регіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Переважна частина області розташована в лісостеповій зоні, вона має м’які кліматичні умови, мережу річок (найбільші - Сула, Псел, Ворскла, Орель), пов’язаних з головною судноплавною артерією України - Дніпром. Природні багатства доповнюють бальнеологічні і грязьові курорти Миргороду, Нових Санжар, Яресьок, Гадяча, В. Багачки та ін.

В області визначена мережа 139 туристичних та екскурсійних підприємств, туристичних фірм, що мають ліцензії на туристичну діяльність, надають екскурсійні послуги. Розроблено 10 маршрутів зеленого туризму.

Основні зусилля спрямовані на реалізацію Обласної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, популяризацію рекреаційного туристичного продукту, участь у фестивалях, виставках, туристичних святах, що пропагують духовну, історичну та культурну спадщину.

Для популяризації привабливості Полтавщини, як об’єкту туризму створено Полтавське регіональне відділення спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Полтавщина належить до дивовижних за своєю красою місць України. Чиста незаймана природа на всій території області позитивно впливає на людей. Вікові ліси, чисте повітря, джерельна вода - не перелічити всіх багатств, якими так щедро одарила природа Полтавський край, де можна здобути силу, здоров’я, довголіття. Це розширює можливості для розвитку сільського зеленого туризму.

Дитячий туризм активно розвивається під керівництвом обласного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, трьох міських станцій юних туристів, двох клубів спортивного орієнтування і туризму.

Розвиток туристичного сектору області надасть можливість залучення додаткових коштів в регіон, що в кінцевому результаті сприятиме покращенню його інфраструктури, створенню нових робочих місць. Подальший розвиток зеленого туризму на Полтавщині доцільно впроваджувати через розбудову районних кластерів зеленого туризму. Перші кроки в цьому напрямку зроблено у Великобагачанському, Котелевському, Диканському, Пирятинському, Шишацькому, Миргородському, Кременчуцькому районах.

Значний потенціал розвитку на Полтавщині екотуризму (загально ознайомчі екскурсії у природі даного регіону). На узбережжі Дніпра та річок Псел, Ворскла, Сула ще залишились рідкісні та цікаві види фауни. Крім того, в цій місцевості добре розвинені традиції мисливського та рибальського туризму, відокремлені від заповідних мисливські та рибальські угіддя з потребуючою модернізації та реконструкції для прийому іноземних туристів базою розселення. [3, 8]

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини

Проблеми розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини нерозривно пов’язані з загальнодержавними проблемами в сфері рекреаційного комплексу України, яка на міжнародному ринку фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.

Найсуттєвішими перешкодами є наступні:

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами.

2. Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Візовий режим.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

4. Недосконалість нормативно - правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами. Досить важко переконати рекреантів приїхати в Україну в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж України як країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на території Росії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивний імідж було втрачено. Зараз Україна бачиться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта Українські природні рекреаційні ресурси, культуру та етнос народу, що проживає на його схилах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками.

2. Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, пов’язані з в’їздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем - ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно облаштованих місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури.

Безпосередньо з цим пов’язані і проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом існує вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов’язано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходиться у іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентоздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

В умовах складної економічної ситуації, збанкрутування ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Як приклад, рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, об’ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об’єктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним проблемам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому.

Додатковим фактором, що привабить рекреанта, може стати розширення комплексу послуг, що надаються одним рекреаційним закладом.

4. Недосконалість нормативно-правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно - правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме:

звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок;

звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет в’їзду туристів;

встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України;

звільнення від податку на прибуток частини прибутку тур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

зменшення ставок готельного збору.

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обов’язковою складовою відродження галузі.

Реалізацію рекреаційних послуг в цей час необхідно виводити на рівень розвинутих європейських держав (Німеччина, Великобританія, Франція) та США, а основний принцип індустрії відпочинку і оздоровлення повинен передбачати максимально можливе збільшення грошових надходжень від реалізації конкурентоспроможних якісних послуг, а не надання дешевих туристичних послуг.

Держава в цей час бере на себе роль стратегічного лідера туристично-рекреаційної індустрії як галузі економіки, регулює цю діяльність за допомогою законів та інших регуляторних актів, контролює дотримання якості і безпеки пропонованих послуг, виконання установлених вимог та стандартів. [2, 3, 5]

Виконання вищезазначених завдань зумовить прискорений розвиток рекреаційно-туристичного та санаторно-курортного комплексів України, зробить його конкурентоспроможним, життєздатним та самоокупним, створить сприятливий клімат для споживача та зацікавленість для інвесторів.

Висновки

1. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоров’я - є найвищою соціальною цінністю.

2. Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

3. Під рекреаційними ресурсами розуміється сукупність компонентів природних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формують гармонію цілісності ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливий вплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного й духовного здоров'я людини.

4. Полтавщина має цікаву і неповторну історію, в ній є велика кількість музеїв державних і громадських. Загальна чисельність експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам’ятки архітектури загальнодержавного значення.

5. Полтавська область займає центральну частину Лівобережної України. Північні райони області розташовані в лісостеповій, південні - у степовій зоні. Площа області становить 28,8 тис. кв.км. (4,8% території країни). На Полтавщині налічується 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

6. Полтавська область - привабливий туристично-рекреаційний регіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Полтавська область має сприятливу для розвитку туризму розгалужену транспортну мережу.

7. Становлення туризму в області, як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного і духовного розвитку громадян набуває дедалі більшого значення для підвищення якості їх життя, утворення додаткових робочих місць, збільшення валютних надходжень області, підвищення її авторитету в Україні. Розвиток туризму в області істотно впливає на такі сектори економіки, як будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і має за мету забезпечити в нових умовах ринкової економіки.

8. Полтавщина надзвичайно багата на природні ресурси та лікувальні чинники. Цьому сприяють географічне положення, геологічна будова та гідрогеологічні умови. Кліматичні умови, густа мережа річок, чисельні водоймища у поєднанні з мальовничими краєвидами, джерела мінеральних вод відомих курортів сприяють туристично-рекреаційної діяльності в області.

9. Сучасний стан туризму не відповідає потенційним можливостям області, яка має все необхідне для розвитку: природні умови, історійко-культурні, матеріальні, людські ресурси. Туризм може й повинен стати одним з найефективніших засобів одержання прибутків, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на розвиток сумісних галузей економіки, зайнятість, поліпшення роботи по охороні пам’яток історії, підвищення культурного рівня населення.

10. Проблеми розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини нерозривно пов’язані з загальнодержавними проблемами в сфері рекреаційного комплексу України, яка на міжнародному ринку фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією.

11. Найсуттєвішими перешкодами в розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини є наступні:

Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. - Відсутність належної реклами.

Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Україну і Полтавщину та пересуванням по її території.

Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

Недосконалість нормативно - правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.

Список використаних джерел та літератури

1.Гудзь П.В. Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка. - 2000. - № 4. - С.148-155.

2.Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 583 // Офіційний вісн. України. - 2002. - № 18. - С.143-154.

3.Екологічний паспорт Полтавської області за 2007 рік: [Електрон. ресурс] - Режим доступу: http://www.aarhuspoltava.org.ua/re.html.

4.Жученко В. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи // Регіональні перспективи. - 2001. - №1 (14). - С.34-38.

5.Закон України “Про туризм” від 18 листопада 2003 р. № 1282 // ВВР України. - 2004. - № 13. - 180с.

6.Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. - М.: Флинта: МПСИ, 2005. - 496с.

7.Оніщук Л.М., Павлов В.В., Патенко Л.М. Туристичний довідник - Полтава: "АСМІ", 2006. - 16 с.

8.Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.

9.Полтавська область: природа, населення, господарство: Географічний та історико-економічний нарис / За ред. Маца К.О. - Полтава: Полтавський літератор, 1998. - 336 c

10.Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. - К.: УЕ, 1992. - 1024 с

11.Програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. Рішення 4 сесії обласної ради 4 скликання від 24 грудня 2002 року: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://oblrada.pl.ua/

12.Романов А.А., Саакянц Р.Г. География туризма: Учебное пособие. - М.: Советский спорт, 2002. - 464 с

13.Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.

14.Шаптала О.: "Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку" // Вісник Української Академії державного управління. - 2001. - № 4. - С.254-259

15.Шмагіна В.В. Механізми мобілізації природно-ресурсного потенціалу розвитку рекреації та туризму. Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. - Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України - 2001. - 20 с