Міністерство Освіти та Науки України

Одеський Державний Економічний Університет

Реферат з дисципліни

Туристичні ресурси України

На тему: Значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму

Одеса 2010

Мета роботи

Ця робота присвячена аналізу значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму. На перший погляд тема видається досить легкою. Південь України насичений об’єктами показу та об’єктами дозвілля, має великий відсоток місць історичного значення та культурного надбання, є важливим регіоном за обсягом щорічного відвідування туристами. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, за якою ціною, через яких туристичних операторів. Велика кількість туристів обирає саме південь України. Якщо ж розібратися більш детально, можна віднайти певні довідкові дані. Так, наприклад, досить легко можна знайти, інформацію, що у 1999 році в Україну в’їхало 4,2 млн. чол., виїхало – 8,2 млн. чол., а внутрішній туризм становив 6,4 млн. чол. серед яких близько 3 млн. чол. відвідали саме південь, але такі дані самі по собі нічого не говорять, адже ми знаємо, що все пізнається у порівнянні [1, стр.174-178]. На мій погляд, пересічному громадянинові досить важко розібратися з такою безліччю статистичних даних. Так, з ними можна ознайомитися, але, закривши газету чи журнал, одразу і забути. Найважливіше, на мою думку, відсутнє або подане досить коротко та не широко розповсюджене. Це має бути повний огляд всієї галузі туризму України з поглибленою інформацією, статистичними відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями.

Я прагнула досягти у своїй роботі аналізу значення саме півдня України для розвитку туризму України взагалі. Звичайно, це лише моє власне бачення тієї ситуації, що існує зараз, базоване на офіційних відомостях, що подаються в газетних статтях, на інтернет-сайтах та задекларовані в прийнятих законах. Проаналізувавши їх, я спробувала зробити певні висновки у вигляді тих пропозицій, виконання яких, на мою думку, покращить стан всієї галузі, наблизить її до світового рівня, і дасть можливість туризму стати однією з основних статей наповнення бюджету. Тим більше, що навіть при певному скептицизмі мого підходу до розв’язання проблем туризму, не можна не погодитися, що наша країна об’єктивно має відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері. Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною та відносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим зараз є не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв’язання нагальних проблем галузі туризму в Україні.

1. Рекреаційні і туристичні ресурси. Туристичний інтерес

Туризм в Україні є важливою економічною гілкою. Щороку Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33%), решта країн — 0,6 млн. осіб (4%).

За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.[9]

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".[7]

Рекреаційні ресурси — це природні ресурси, що використовуються для відпочинку, лікування та активного оздоровлення людей.

Велику рекреаційну цінність становлять поверхневі водні басейни. Це, перш за все, акваторії Чорного та Азовського моря, де дуже сприятливі кліматичні умови поєднуються з особливими лікувальними властивостями морської води, лиманної ропи, а також наявністю морських пляжів.

Важливим рекреаційним ресурсом є пляжі. Найбільшою популярністю користується морське Чорноморсько-Азовське узбережжя. На частку Чорноморського узбережжя припадає 870 км, що становить 60% загальної довжини. З них 650 км – узбережжя вздовж глибоководних акваторій з пляжами, 220 км – переважно без пляжів, береги, що мають обмежену рекреаційну цінність, у тому числі й для туризму. Лише на окремих їхніх ділянках є придатні землі для розміщення підприємств рекреаційного профілю.

Південний берег Криму довжиною 341 км – один з найбільш розвинених курортних регіонів України незважаючи на те, що рекреаційна структура його берегів не зовсім сприятлива для значного курортного освоєння узбережжя. Адже тут переважають круті береги (понад 223 км, що становить 65% узбережжя). Вони мають незначну рекреаційну місткість, але велику естетичну цінність як об’єкти туризму і місця для відпочинку.

Найкращі пляжі розташовані у східній частині Південного берега Криму (між Алуштою і Феодосією).

Загальна довжина берегів Азовського узбережжя, придатних для рекреаційного використання, становить близько 600 км, з яких найпридатніші 460 км (140 км берегів обмежено придатні для стаціонарного відпочинку).

Цінними є морські узбережжя, де пляжі поєднуються з іншими видами рекреаційних ресурсів. Такими, зокрема, є береги Арабатської стрілки, Утлюцького лиману, Федотової коси та коси Бірючий острів, тобто район Генічеського узбережжя, надзвичайно насиченого рекреаційними ресурсами. Тут, крім лікувальних пляжів, є і джерела мінеральних термальних вод, і лікувальні грязі.

Україна має дуже сприятливі умови для відпочинку і лікування людей. Однак внаслідок чорнобильської катастрофи в багатьох регіонах якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Водночас в Україні є традиційні і перспективні санаторно-курортні і туристичні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування міжнародного, державного та місцевого значення. Насамперед це Південний рекреаційно-туристичний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей і, звичайно, Криму. Протяжність морських берегів в Україні становить близько 3 тис. км. Більшість з них має прекрасні піщані пляжі. У Південному рекреаційно-туристичному районі зосереджені значні ресурси для грязьового лікування. Великий оздоровлюючий ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.

Винятково сприятливі кліматичні умови для відпочинку і лікування має Південний берег Криму: тепла волога зима, у літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає тепла ясна безхмарна погода, цілющі морські води.[6]

Передумовами використання природних ресурсів і об’єктів з метою туризму (краєзнавства) виступають туристичний інтерес і туристичне враження.

Туристичний інтерес - це перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій, можливості задоволення особистих рекреаційних потреб.

Об'єкти туристичного інтересу - це визначні місця, природні об'єкти і природно-кліматичні зони тощо.

Специфічні інтереси різних туристичних груп дають підстави для виділення чотирьох категорій туристичних мотивів (спонук до подорожей):

1. Природні та кліматичні мотиви. Рельєф місцевості, рослинність, температура повітря тощо надзвичайно привабливі для туриста, відіграють суттєву роль у створенні таких форм туризму, як спортивний, водний, гірськолижний, пляжний тощо.

2. Культурно-екологічні мотиви. Спілкування з природою розглядається як невід'ємний атрибут (потреба) особистісного розвитку людини.

3. Рекреаційно-психологічні мотиви. Відображають біологічні й психологічні потреби населення міст, міських агломерацій у зміні середовища свого повсякденного перебування.

4. Економічні мотиви. Проаналізувавши рівень розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів у використанні свого вільного часу надають перевагу туризму й пізнавальному краєзнавству.

2. Пропускний потенціал півдня України

рекреаційний туристичний крим україна

Стійкий розвиток туризму залежить від нормування рекреаційного навантаження на природні комплекси (або пропускного потенціалу).

Рекреаційне навантаження - це показник, що характеризується чисельністю туристів на одиницю площі за певний період.

Пропускний потенціал території - це те максимальне навантаження, яке здатний витримати той чи інший природний туристичний об'єкт без втрати своїх фізичних та естетичних властивостей.

Прийнято виділяти три основні види (складові) пропускного потенціалу природної території:

1. Екологічний пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності природного об'єкта або місцевості, перевищення якого призводить до негативних екологічних наслідків або в результаті дій самих туристів, або через функціонування інфраструктури, яка обслуговує туризм.

2. Психологічний пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності туристичного об'єкта або місцевості, перевищення якого спричинятиме погіршення вражень від його відвідування.

3. Демоетнокультурний (соціальний) пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності місцевості заїжджими туристами, перевищення якого призводить до негативних наслідків для місцевої культури і погіршення взаємовідносин місцевого населення з туристами.

Південь України має досить високий пропускний потенціал з його широкими дрібно піщаними пляжами, де розташовані профілакторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку; з його мінеральними водами, лікувальними грязями. На його території знаходяться 89 об'єктів природно-заповідного фонду: частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказник державного значення - Рацинська Дача; 30 пам'яток природи, серед яких - ботанічне урочище Степок державного значення. А також 19 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, у тому числі Мостовський (державного значення), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк. [2]

Таким чином, пропускний потенціал обмежує рівень використання ресурсного потенціалу території з точки зору стійкого збереження, підтримки і відновлення природних властивостей туристичного об'єкта або місцевості.

3. Туристичні ресурси півдня України

Причорномор'я - регіон, який розташований на півдні України і частково припадає на Причорноморську низовину. Перетинається широкими (із серією терас) долинами річок Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших. Берегова смуга регіону переважно обривиста і має багато лиманів (Дніпровський, Дністровський та ін.) і піщаних кіс. Одним із найважливіших чинників в історії Причорномор'я було утворення на узбережжі Чорного моря грецьких полісів - рабовласницьких торгівельних міст-держав: Ольвії, Херсонеса, Пантікапея й інших. Сьогодні Українське Причорномор `я славиться природно-рекреаційними ресурсами: узбережжя Чорного моря з широкими дрібно-піщаними пляжами, мінеральні води, лікувальні грязі, об'єкти природно-заповідного фонду (Чорноморський біосферний заповідник, Асканія-Нова та ін.), пам'ятки природи та садово-паркового мистецтва державного значення.

У низовині великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення. Всі ці фактори сприяли створенню першокласних кліматичних курортів, найбільш відомими з яких є Кароліно-Бугаз, Куяльник, Затока, Коблево, Очаків, Генічеськ, Скадовськ і багато інших. Культурним центром Причорномор'я є Одеса. Це місто має значну кількість культурних пам'яток, пам'ятників видатним діячам культури і мистецтва. [2]

Південь країни омивають теплі Чорне та Азовське моря, які належать до басейну Атлантичного океану. Довжина берегової лінії Чорного моря в межах України становить понад 1500 кілометрів (з них близько 50 відсотків придатні для використання у туристичних цілях). Середня температура води в серпні - 22 - 25 С, солоність води - 18 проміле.

Прибережні території півдня України - осередки значних ресурсів грязьового лікування. Туристів приваблюють також морські купання, сонячні та повітряні ванни. Карпатський район відомий цілющими мінеральними водами. Найбільша рекреаційна цінність на Поліссі - Шацькі озера. Лісостеповий район багатий на лікувальні мінеральні та радонові водії.

Кримський півострів, що омивається Чорним та Азовським морями і має субтропічний клімат, є унікальним осередком багатих природно-рекреаційних, історико-культурних та спортивно-оздоровчих ресурсів.

До найважливіших об'єктів природно-заповідного фонду в Криму належать Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, "Мис Мартьян", Карадазький заповідник, Кримське заповідно-мисливське господарство, 12 заказників, численні пам'ятки природи і садово-паркового мистецтва державного та місцевого значення.

Віддавна славляться цілющі лікувальні грязі, термальні та мінеральні води бальнеологічних курортів у Євпаторії та Саках, Форосі, Голубій Затоці, Сімеїзі, Алупці, Гаспрі, Кореїзі, Лівадії, Ялті, Гурзуфі, Алушті, Судаку, Феодосії та у Старому Криму.

Своєрідністю туристично-екскурсійного потенціалу регіон завдячує численним пам'яткам різних часів, народів та культур поряд з відомими історико-архітектурними заповідниками, пам'ятниками та музеями, а також науково-дослідним закладам. Це, зокрема, пам'ятка архітектури пізньоскіфської держави III ст. до н.е. Неаполь Скіфський, художній музей. Інститут ефіроолійних культур та Інститут мінеральних ресурсів у Сімферополі; Алупкинський палац-музей та парк XIX ст.; пам'ятки історії і архітектури: Ханський палац XVI - XVIII ст., Успенський печерний

монастир VII - XIX ст., фортеця "Чуфут-Кале", а також історико-архітектурний музей у Бахчисараї; Кримська астрофізична обсерваторія Національної академії наук в смт Научному; природні "Сфінкси" у Залісному; пам'ятки архітектури: кургани Мелек-Чесменський та Царський IV ст. до н.е., залишки античних міст VI ст. до н.е. - Пантікапея, Німфея, Тірітаки, церква Іоанна Предтечі VIII - XIV ст. та фортеця Ені-Кале XVIII ст., історико-археологічний музей у Керчі; Державний історичний заповідник "Генуезька фортеця" (XIV ст.) у Судаку; історико-архітектурний заповідник "Генуезька фортеця Кафа" (XIV ст.), літературно-меморіальний музей О.С.Гріна та картинна галерея імені І.К.Айвазовського у Феодосії; Лівадійський виставочний комплекс, пам'ятка архітектури "Ластівчине гніздо", музей просто неба "Поляна казок", будинок-музей А.П.Чехова, Нікітський ботанічний сад, Республіканський науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства "Магарач", Масандрівський парк у Ялті.

Перспективними в Криму є пізнавальний, оздоровчий, спортивний туризм та сімейний відпочинок.

4. Організаційні форми та види туризму, поширені на півдні України

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:

• дитячий;

• молодіжний;

• сімейний;

• для осіб похилого віку;

• для інвалідів;

• культурно-пізнавальний;

• лікувально-оздоровчий;

• спортивний;

• релігійний;

• екологічний (зелений);

• сільський;

• підводний;

• гірський;

• пригодницький;

• мисливський;

• автомобільний;

• самодіяльний.

Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом.[8]

Більшість з цих видів туризму розповсюджені на півдні України. Особливе місце займають підводний та лікувально-оздоровчий туризм.

Чорне Море, Куяльницький лиман відіграють важливу роль в розвитку туризму на півдні України.

Своєрідність групи лиманів полягає в тому, що на дні залягають шари мулових грязей, яка містить безліч різних мінеральних частинок і органічних речовин. Складні хімічні і біологічні процеси додали муловим грязям безцінні лікувальні властивості.

Куяльник — один із старих грязевих курортів України, заснований в 1834 році в низов'ях лиману. Куяльницькі грязі сульфідного мула по своїх лікувальних властивостях визнані еталонними. Вони сприяють зменшенню запальних процесів, укріплюють імунітет і відновлюють функції пошкоджених органів і систем організму. Ропа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. [11]

Як свідчить історія, раніше в одеських лиманах, які прозвали «Солоними озерами», добували не лише сіль. У минулому Куяльницький лиман, який був затокою Чорного моря, водилося багато риби. Коропи і щуки зустрічалися просто «неймовірної» величини.

Цілющу властивість Куяльницьких солей першими на собі випробували чумаки, які розвозили її по всьому світу. Тоді і почали складатися легенди про дивовижні зцілення. «За здоров'ям» на береги лиману стали з'їжджатися сотні людей. «Піонером» Куяльницького лікування вважається особистий лікар губернатора Новоросії графа Воронцова, доктор Ераст Андріївський, який переконав міські власті відкрити тут лікувальну установу. У 1833 році його ідея втілилася в життя - тут з'явилася «Лікарня грязьвих і піщаних лиманських ванн». Протягом подальших декількох років прямо на очах виросло селище, в якому і зупинялися хворі. За літній сезон сюди приїжджали тисячі людей зі http://www.nedaleko.com.ua/photos/sight-kurort-kuyalnik/images/2957/original.aspxвсіх куточків світу. А на честь Андріївського, який відкрив першу сторінку в історії Куяльницького курорту, названа одна з пересипних вулиць, а також встановлений пам'ятник. Довгий час сам лиман називали Андріївським.

Багато років Куяльник продовжував служити місцем соляного промислу. Звідси вивозилися 3-4 мільйони пудів солі щорік. У ці часи курорт тягнув жалюгідне існування. І, лише коли одеська сіль поступилася місцем дешевшій кримській і донецькій кам'яній солі, Куяльник був врятований від повного розграбування. Залишалося невирішеним питання з житлом. Зупинитися в готелях, або ж зняти будиночок в селищі могли собі дозволити лише забезпечені люди. Останнім доводилося задовольнятися малим. За часів радянської влади Куяльник нарешті став справжньою народною здравницею. Грязелікарня, яка була відкрита ще в довоєнний час, була відновлена і змогла забезпечувати максимальну пропускну спроможність хворих.[13]

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Неоціненною є здатність Чорного моря зміцнювати і поліпшувати здоров'я людей. Тепле і лагідне море, яскраве і ніжне сонце, напоєне пахощами трав і морською вологою повітря, унікальні лікувальні грязі заохочують сюди щороку сотні тисяч людей. Найвідомішими курортами Чорного моря є Ялта, Алушта, Євпаторія, Гурзуф, Одеса.[12]

5. Розвиток туризму півдня України. Заходи

З метою розвитку туризму на півдні України передбачається вжити таких заходів:

• продовжити роботу, пов'язану з корпоратизацією та акціонуванням підприємств туристичної галузі, зміною форм власності і роздержавленням туристичних господарств.

• спрямовувати інвестиції на зміцнення матеріально-технічної бази туристичних підприємств півдня України з урахуванням територіально-географічних особливостей; залучати національний та зарубіжний капітал в туристичний бізнес України, створювати спільні підприємства.

• запровадити механізм здійснення узгодженої цінової політики на туристичному ринку України.

• створити Укртурбанк - спеціалізований комерційний туристичний банк з розгалуженою мережею філіалів і відділень у регіонах, для залучення інвестицій, акумулювання вільних коштів підприємств і фірм, окремих громадян, кредитування туристичних програм і проектів, проведення компенсаційних виплат, здійснення розрахунків відповідно до міжнародних норм

• розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо проведення державної протекціоністської політики у сфері організації туристично-оздоровчої роботи серед дітей, підлітків та молоді.[4]

• створення в Україні транспортних коридорів. Вони можуть дати не тільки тисячі й тисячі нових робочих місць на строк будування, а й створити певний поштовх до появи багатьох малих та середніх підприємств інфраструктури подальшого обслуговування транспортних коридорів.

Розвиток туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає. Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

В ряді країн туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна індустрія туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Південь України завдяки зазначеним заходам має всі шанси вийти на міжнародний рівень туризму, його обслуговування.

Висновок

Хотілося б зазначити, що Україна об’єктивно має могутній туристичний потенціал, який, на жаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам’ятки, природні ресурси півдня України.

На півдні Україна омивається Чорним і Азовським морями. Вихід до Дунаю забезпечує сполучення із 7 країнами Західної Європи. По території півдня України проходять важливі залізничні та автомобільні магістралі. Розвинута авіамережа забезпечує зв'язок країни майже з усіма точками земної кулі.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення.

Отже, проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, я спробувала виокремити її головні проблеми та спробувала зазначити заходи, що допоможуть вийти з кризи туристичного бізнесу. Звичайно, така робота є далекою від висновків та думок справжніх фахівців та експертів в цій галузі. В першу чергу – аби досягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів. Так, на сьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочато реконструкцію ряду готелів (декілька мільйонів доларів вкладено в ялтинський готель “Ореанда” та відому “Поляну казок”).

Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому.

Реалізація Основних напрямів стимулюватиме туристичну діяльність в Україні, посилить взаємозв'язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів і всієї країни. А це, у свою чергу, сприятиме зростанню авторитету України на світовому ринку туристичних послуг, зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, створенню потужної туристичної галузі, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства. [5]

Туризм здійснює пізнавальні, рекреаційні, оздоровчо-спортивні, розважальні та інші функції. Нині туризм займає незначне місце в економіці України порівняно з державами розвинутого туризму. Надходження від туристичної діяльності становлять в обсязі внутрішнього валового продукту держави близько одного відсотка. Якщо покращити ситуацію на півдні України, можна збільшити цей показник, підняти економіку країни, досягти європейського рівня обслуговування та якості туристичних ресурсів України.

Література

1. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2 кн. - Л.: Світ, 1999.

2. http://www.ukrtourism.com/region-black_sea/turizm_by_regions/list.html

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Ukraine_tourism_10.png

4. http://lawua.info/bdata2/ukr2753/index.htm

5. http://www.tourism.crimea.ua/min_tur/zakon/tamog22.htm

6. http://geoknigi.com/book_view.php?id=804

7. http://tourlib.net/books_ukr/smal11.htm

8. Закон України “Про туризм” від 15.09.1995 р.

9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Україні

10. http://www.poezdnik.kiev.ua/morya/chernoe/chernoe_more2.html

11. http://uk.wikipedia.org/wiki/Куяльницький_лиман

12. http://ukr-tur.narod.ru/fisgeo/fisukr/more/chornemore/chornemore.htm

13. http://www.nedaleko.com.ua/sight/Курорт_Куяьник.uk