31

Регіональні особливості сучасного розвитку і розміщення вугільної промисловості світу

Зміст

Вступ

Вся історія людської цивілізації пов'язана з освоєнням різних джерел енергії. У епоху НТР роль паливно-енергетичного комплексу в значній мірі зростає. За підрахунками фахівців, виробництво всіх видів палива і енергії, що складало в 1900 р. ок. 1трлнт умовного палива, збільшилося до 1990 р. до 10-11 трлн т. Останнім часом темпи зростання зменшилися у зв'язку з широким поширенням сучасних енергозберігаючих технологій. Проте об'єми вироблюваної і споживаної енергії продовжували збільшуватися. На початку XXI ст вони досягли приблизно 12-13 трлн т умовного палива.

Паливно-енергетичне господарство світу пройшло тривалий і складний розвиток. У XIX ст в структурі вжитку палива і енергії різко переважало вугілля. На його долю в цей час і протягом значної частини XX ст доводилося приблизно 9/10 всього вжитку енергії. Але вже в 30-і рр. XX ст стала швидко зростати частка нафти і нафтопродуктів. А в роки після Другої світової війни нафта виходить на перше місце, хоча в умовах енергетичної кризи 70-80-х рр., коли ціни на нафту виросли в 15-20 разів, її зростання сповільнилося. Все ж питома вага нафти в світовому вжитку первинних енергоресурсів в 90-і рр. складала ок. 40%, в 2000 р. - 39,4%.

Поряд з нафтою різко збільшився вжиток природного газу, який забезпечує сьогодні приблизно четвертую частина (23- 24%) всього енергоспоживання світу.

На частку вугілля припадає 31 - 32% (у 2000 р. - 31,3%).

В останні роки, завдяки високим цінам на нафту й газ (середня світова ціна на газ за десять років виросла з 2,5 доларів за мільйон британських теплових одиниць майже до 6 доларів), інтерес до вугілля у світі як альтернативному енергоносію постійно росте. При сьогоднішній кон'юнктурі ринку ціна на рідке паливо, одержуване з вугілля із собівартістю $20 доларів за барель, уже не здається занадто високою, тим більше що фахівці впевнені, що при додатку зусиль її можна знизити як мінімум до $15. Позначився й сплеск попиту на чорні метали, завдяки якому помітно виросло споживання коксівних вугіль. У майбутнє світова вугільна галузь може дивитися зі стриманим оптимізмом. Фахівці (див. наприклад останній прогноз МВФ World Economic Outlook) прогнозують досить високі ціни на нафту ще як мінімум пару десятиліть. Цілий ряд сильних національних економік (насамперед США й Китай, можна згадати ще Індію, Канаду etc) мають намір серйозно збільшувати кількість вугільних електростанцій. Якщо відбудеться передбачувана лібералізація газового ринку, і співвідношення ціни на газ і вугілля підтягнеться до світового.

1. Місце вугільної галузі в паливно-енергетичному комплексі світу.

Світовий паливно-енергетичний комплекс займає винятково важливе місце в міжнародній економіці. Досить відзначити, що сукупна чиста частка енергетичної продукції у структурі світового ВВП в даний час в середньому оцінюється в 10-12%, або приблизно в 1,8 тис. дол на рік у розрахунку на душу населення. При цьому темпи зростання енергетичного споживання починаючи з початку 80-х р. практично повністю співпали з аналогічними показниками приросту світового ВВП. У зв'язку з цим доступність до енергоресурсів та ефективність їх використання є стратегічною основою національної безпеки будь-якої країни.

Основними джерелами енергії на сьогодні є геологічні паливно-енергетичні ресурси: нафта, вугілля, газ, горючі сланці, торф, уран і т.д. На їхню частку припадає до 93% виробленої у світі енергії.

Решта 7% відшкодовуються використанням поновлюваних джерел енергії, тобто води, сонця, вітру, біомаси та іншої геотермікі. Очевидно, що в цих умовах розвиток світової енергетики, його динаміка і кон'юнктура в значною мірою залежить від ступеня освоєння людством геологічних паливно-енергетичних ресурсів.

Частка первинних енергоресурсів у виробництві енергії:

Серед геологічних паливно-енергетичних ресурсів, сукупний обсяг яких оцінюється в 6,3 трлн. тонн умовного палива (т.у.п.), найбільші запаси в світі належать твердому паливу. Його обсяги складають 3971 млрд. т.у.п. Найменше в природі представлені запаси урану (674,6 млрд. т.у.п.). Для нафти і газу характерна середня ступінь забезпеченості - 788 млрд. і 851 млрд. т.у.п., відповідно.

часткова структура геологічних паливно-енергетичних ресурсів у світі:

У той же час сучасний стан світової енергетики характеризується низкою суперечливих особливостей.

По-перше, це пов'язано з нерівномірністю і дисперсністю розміщення геологічних енергетичних ресурсів по регіонах земної кулі.
Так, найбільшими енергосировинного державами світу, що забезпечують в сумі понад дві третини світового обсягу видобутку, є країни Близького і
Середнього Сходу, Китай, Росія, почасти Австралія (по вугіллю) і ПАР (по вугіллю). У той же час найменше за все забезпечені енергетичними ресурсами країни Північної Америки, Західної Європи, а також АТР, які, тим не менше, є основними споживачами сировини.

По-друге, нерівномірність споживання енергетичних ресурсів за регіонах земної кулі. В результаті економічно розвинені країни, забезпечені найменшим кількість сировини, споживають близько 80% енергоресурсів, які видобуваються та виробляються у світі. При цьому, середньодушове енергоспоживання в них сягає 11-13 тис. т.у.п., що більш ніж у 6 разів вище середнього показника (2 тис. т.у.п.).

По-третє, у світі існує різка диспропорція між обсягом різних видів палива в розвіданих запасах і їх часток у виробництві енергії. Зокрема, нафта і газ забезпечують 61% світового енерговиробництва, хоча на них припадає лише 26% розвіданих запасів, а вугілля, при найкращій забезпеченості доведеними запасами (63,3%), виробляє лише 26% енергії. Дана обставина стає ще більш актуальним у зв'язку з обмеженістю і непоправною енергоресурсів по нафти і газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства з станом на 2003-й р., при існуючих темпах споживання розвідані запаси по нафті будуть вичерпані вже через 30 року, а газу - у найближчі 50, в той час як запасів вугілля при самому інтенсивному використанні вистачить на
200 років.

У результаті всіх вищевказаних факторів стан і перспективи розвитку світової енергетики значно залежать від її ресурсної забезпеченості.

За оцінками експертів, частка вугілля в структурі світового паливно - енергетичного балансу складає близько 27%. Основними її галузями - споживачами є металургія та електроенергетика. З використанням вугілля виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії.

Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці,
Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев'ята частина світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина - в Росії. Запаси вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. або 3,6% світових запасів.

Основними імпортерами виступають країни Західної Європи (близько 160 млн.т) і АТР (більше 200 млн.т, у т.ч. Японія - 130 млн.т, Південна Корея -- близько 50 млн.т і Тайвань - близько 20 млн.т).

Ведучими експортерами є Австралія, США, ПАР, Колумбія,
Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща та Росія. Поставками з цих держав забезпечується понад 90% світових імпортних потреб.

2. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку вугільної промисловості

2.1. Розвиток вугільної промисловості у ХХ столітті

У XIX ст. та до середини XX ст. основним видом палива для промисловості (металургії, теплової електроенергетики), транспорту (паровозів, пароплавів) було вугілля. Тобто панував так званий вугільний етап використання енергетичних ресурсів. У 1950—1960-ті рр. на зміну вугільному прийшов нафтогазовий етап споживання палива та енергії. У споживанні енергоресурсів у 2000— 2005 рр. провідне місце продовжує посідати нафта (38 % світового споживання енергоресурсів). Стабільно другу позицію посідає вугілля (28 %), третю — газ (24 %). Решта (понад 10 %) припадає на ГЕС, АЕС та альтернативні джерела енергії.

Сучасна структура енергоспоживання різних груп країн змінюється по-різному. У розвинутих країнах частка нафти в загальному споживанні первинних енергоресурсів зростала до 1980 р., а потім почала дещо знижуватися (близько 45 % наприкінці 1990-х рр.). Частка вугілля знизилася з 74 % у 1950 р. до 26 % у 1995 р., а газу зросла за цей період до 23 % у 1995 р. Це пояснюється тим, що природний газ дешевший за нафту і менше забруднює довкілля, атому ширше використовується на ТЕС.

У країнах, що розвиваються, провідну роль у споживанні енергоресурсів зберігає вугілля, а друге місце посідає нафта. Частка енергії, виробленої ГЕС, АЕС та іншими джерелами, зросла майже до 5 %.

Світовий видобуток вугілля із середини 1970-х рр. у зв'язку з подорожчанням нафти почав знову зростати. З початку 1990-х рр. відновилася тенденція до зниження з майже 5 млрд т до 4,4 млрдт у 2005 р.

Вугілля видобувається зараз у 60 країнах світу. До найбільших вуглевидобувних країн належать— Китай (понад 1100 млн т), США (понад 900 млн т), Німеччина (більше як 260 млн т), Росія та Індія (понад 240 млн т).

У зв'язку з виснаженням легкодоступних родовищ вугілля і подорожчанням його видобутку -шахтним способом відбувається скорочення видобутку кам'яного вугілля в Україні, Росії, Великій Британії, Німеччині, Франції. Рентабельним залишається лише видобуток вугілля відкритим способом. Саме цим обумовлено швидке зростання обсягів видобутку вугілля в Австралії, Південній Африці.

Близько 65 % видобутого вугілля витрачається на виробництво електроенергії, а інша частина переважно використовується у металургії. На експорт щорічно надходить 8—9 % світового видобутку. Найбільшими у світі експортерами вугілля є Австралія, США, Канада, Польща, Казахстан, а імпортерами — Японія, Південна Корея, Італія. Німеччина і Велика Британія з експортерів вугілля перетворилися на імпортерів (довізне з Південної Африки вугілля тут коштує втричі дешевше від видобутого на місці).

Паливно-енергетичний баланс, шляхи оптимізації його структури. У розвитку паливно-енергетичної промисловості світу виділяють три головних етапи: вугільний, нафтогазовий, сучасний

Наприкінці XIX і на початку XX ст. в промисловій енергетиці та міжнародної торгівлі паливом панував вугілля. Ще в 1948 р. частка вугілля в загальному, споживанні основних джерел енергії становила 60%. Але в 50-60-і рр.. структура споживання енергоресурсів істотно змінилася, на перше місце вийшла нафту - 51%, частка вугілля скоротився до 23%, природного газу склав 21,5%, гідроенергії - 3%, ядерної енергії - 1,5%.

Такого роду зміни в структурі споживання енергоресурсів були обумовлені широким освоєнням нових великих джерел нафти і природного газу; рядом переваг цих видів палива перед твердим паливом (висока ефективність видобутку, транспортування, споживання), зросли масштаби використання нафти і природного газу не тільки як палива, але і як промислової сировини.

Однак, починаючи з 80-х рр.. в якості пріоритетного висувається напрям, що передбачає перехід від використання переважно вичерпних ресурсів до використання невичерпних, нетрадиційних джерел енергії (енергія вітру, сонця, припливів і відливів, ядерна енергія, геотермічні джерела, гідроресурси та ін.)

У підсумку частка нафти в загальному, споживанні та виробництві енергоресурсів стала скорочуватися (до 38% в 2000 р.), знову зростає значення кута (31%), зміцнив позиції природний газ (23,5%). Все більш помітним стає зростання використання гідроенергії, ядерної та інших (альтернативних) джерел енергії.

Нафтова промисловість. У сучасному господарстві нафту і нафтопродукти широко використовуються як в енергетичних цілях, так і в якості хімічної сировини. Середньорічний обсяг видобутку нафти становить 3,3-3,4 млрд т.

Провідну роль у світовому видобутку нафти (43% усього видобутку) грає організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), до якої входять Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Алжир, Лівія, Нігерія, Габон, Індонезія, Венесуела.

Дуже велика в світовому виробництві нафти і роль країн СНД, насамперед Росії, Азербайджану (Апшеронський півострів, шельф і дно Каспію), Туркменії (родовища в районі Узбою), Казахстану (родовища Тенгізська, Карачаганакського, півострів Мангишлак, Урало-Ембінскої басейн).

Поза цими угруповань істотне значення має видобуток нафти в Північній Америці (США, Канада, Мексика), у Північному морі на шельфі Великобританії та Норвегії, у Китаї та Південно-Східної Азії (Бахрейн, Малайзія та ін.)

Десятку найбільших виробників нафти утворюють Саудівська Аравія (410 млн т), США (325), Росія (300), Іран (185), Норвегія (155), Китай (155), Венесуела (150), Мексика (145), ОАЕ і Великобританія (близько 100 млн т).

На експорт направляється близько половини всієї видобутої нафти. Крім країн-членів ОПЕК, частка яких у світовому експорті нафти становить 65%, її найбільшими постачальниками на світовий ринок є також Росії, Мексика, Великобританія. Ірак, довгий час був одним з найбільших виробників і експортерів нафти, тимчасово позбавлений права її поставок на світовий ринок.

У великій кількості імпортують нафту США (до 250 млн т), Японія, Китай і європейські країни (Франція, Німеччина, Нідерланди та ін.)

Нафтопереробна промисловість світу значною мірою орієнтована на основних споживачів нафти і нафтопродуктів - розвинені країни (зосереджують понад 60% її потужностей). Особливо велика частка США (21% потужностей НПЗ світу), Західної Європи (20%), Росії (17%), Японії (6%).

Газова промисловість. Природний газ так само, як і нафта, використовується як паливо і як сировину для хімічної промисловості. Наявність значних розвіданих запасів природного газу, дешевизна його видобутку, транспортування та використання сприяють розвитку галузі. Світовий видобуток природного газу постійно зростає і в 1997 р. склала 2,2 трлн куб. м. За розмірами видобутку природного газу різко виділяються Росія (570 млрд куб. м), США (540) і Канада (155), на частку яких припадає більше половини її світового підсумку. Далі йдуть країни з щорічним видобутком від 90 до 30 млрд куб. м - Нідерланди, Великобританія, Індонезія, Алжир, Узбекистан, Туркменія, Саудівська Аравія, Іран, Австралія.

Найбільші в світі виробники природного газу - Росія, США, Канада, Нідерланди, Великобританія одночасно у великій кількості і споживають природний газ, тому в порівнянні з нафтою частка поставок природного газу на експорт порівняно невелика - всього близько 15% видобутого природного газу. Найбільші його експортери - Росія (близько 30% світового експорту), Нідерланди, Канада, Норвегія, Алжир. США, будучи одним з найбільших споживачів природного газу, використовують не тільки свій, але і газ інших країн - Канади, Алжиру та ін Поряд з США імпортують газ Японія і більшість країн Європи (особливо у великій кількості - Німеччина, Франція, Італія) . Поставки природного газу на експорт здійснюються по газопроводах (з Канади і Мексики в США, з Росії та Туркменії в країни СНД і Європи, з Норвегії та Нідерландів в Європу) або морськими перевезеннями в зрідженому вигляді (з Індонезії до Японії, з Алжиру до Західної Європи і США).

Вугільна промисловість дуже перспективна в світовому енергопостачанні (вугільні ресурси по-справжньому ще не розвідані, їх загальногеологічні запаси значно перевершують запаси нафти і природного газу). Сучасна світова видобуток вугілля знаходиться на рівні 4,5-5 млрд т. Серед головних вугледобувних країн - представники майже всіх регіонів світу. Виняток - бідні вугіллям країни Латинської Америки, частка яких у світовому видобутку вугілля вкрай мала. Більше за всіх у світі видобувають вугілля Китай (1 160 млн. т), США (930), ФРН (270), Росія (245), Індія (240), Австралія, Польща, ПАР (приблизно по 200 млн т), Казахстан, Україна (приблизно по 100 млн т). Найбільші з видобутку вугільні басейни світу - Аппалачський (США), Рурський (ФРН), Верхньо-Сілезький (Польща), Донецький (Україна), Коваль і Печорський (Росія), Карагандинський (Казахстан), Фушунскій (Китай). Ефективна розробка вугілля відкритим способом - США, Австралія, ПАР.

Приблизно десята частина світового видобутку вугілля (переважно коксівного) щорічно надходить на експорт. Найбільші експортери вугілля - Австралія, США, ПАР, Польща, Канада, Росія. Основні імпортери - Японія, Південна Корея, Італія, Німеччина, Великобританія. Австралія постачає вугілля головним чином у Японію і Південну Корею. США і ПАР працюють на європейський і латиноамериканський ринок. Поширення російського вугілля (Печорського і Кузнецького басейнів) за кордон обмежено його слабкою конкурентоспроможністю (через дорожнечу видобутку, віддаленості від основних споживачів тощо) з місцевим і привізним паливом інших країн.

2. Сучасні проблеми розвитку вугільної промисловості

У вугільній промисловості світу можна виділити 3 основних проблеми.

1. Збитковість вугільної промисловості.

2. Травматизм на підприємствах.

3. Екологічні проблеми.

Починаючи з середини 90-х років, на світовому ринку вугілля ціни мали чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального здешевлення вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в енергобалансах провідних країн-споживачів.

Вугільна промисловість у всьому світі сама по собі є збитковою і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові вливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще більше знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того, вугілля значно поступається природному газу і нафти по витратним і екологічними показниками його використання.

Особливо яскраво цей факт відображений в економічно нестабільних країнах. Так, наприклад, у Росії було призупинено діяльність приблизно 2/3 вугільних розрізів. А професія шахтаря, вважалася престижної в радянський час, різко здала свої позиції.

Держава практично призупинила виплату зарплати гірникам, що викликало величезну кількість страйків по всій країні.

Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкого зменшення коштів, що виділяються на охорону праці, збільшився зростання травматизму на підприємствах. Самими неблагополучними країнами в цьому плані є Китай та Росія, щорічно при видобутку і вугілля гинуть сотні, а то й тисячі людей.

Однією з серйозних проблем також є що завдається природі шкоди при добуванні і переробці вугілля. По-перше, це вивільнення в атмосферу метану при розробці родовищ. По-друге, для отримання, наприклад, коксівного вугілля його необхідно нагрівати до певної температури. Як наслідок, в атмосферу викидається велика кількість вуглекислого газу і деяких інших з'єднань, що згубно впливають на атмосферу Землі, і що сприяють виникненню парникового ефекту.

Фінансова криза, що розгорнулась у жовтні 2008 року, не могла не вплинути на всі галузі світової економіки, в тому числі і на вугільній промисловості. Згідно з думкою аналітиків, в ситуації. Що склалась логічо чекати скорочення вводу нових генеруючи потужностей і вивода з експлуатації старих. Баланс вугілля в загальних об’ємах генерації електроенергії, як вважають експерти, найближчим часом не буде збільшуватись, а доля газу буде збережена на високому рівні. Якщо на 2009-2010 роки прогнозувався зростання споживання електроенергії на рівні 6,1% на рік, то в нових умовах прогноз буде знижено до 3.8% річних. Прогноз споживання електроенергії доведеться також переглянути на період до 2015 року: з 4,5% до 3,7% на рік

Сьогодні на ринку тяжко передбачити динаміку цін на продукцію вугільної промисловості. Не виключено, що вартість металу, і як наслідок, вугілля найближчим часом буде знижено. Попит на метал зараз падає, відповідно, не виключено, що буде спостерігатись де яке зниження попиту і на вугілля, але те, наскільки довгостроковими будуть такі тенденції, говорити рано. Варто відмітити, що ризик існує, але ситуація більш менш стабільна.

3. Особливості і фактори розміщення вугільної промисловості світу

Загальні світові запаси вугілля на початок 1998 років складають 1021.61 млрд.т, у тому числі кам'яного вугілля і антрациту — 519.358 млрд.т, бурого вугілля — 512.252 млрд.т (об'єми розвіданих запасів не змінилися в порівнянні з попереднім роком).

Виходячи з об'ємів видобутку вугілля, в даний час найбільший об'єм розвіданих запасів доводиться на країни СНД — 500 років. Потім слідують країни Африки і Середнього Сходу (233 роки), Латинської Америки (231 рік), Європи (191 рік) і, нарешті, країн Азіатсько-тихоокеанського регіону (146 років).

Останніми роками потреба в електроенергії зростає в середньому на 3% в рік. Очікується, що це зростання продовжуватиметься і до 2000 року виросте з 8 млрд. т нафтового еквіваленту (н.е.) до 13 млрд.т.

Рис. 1.Світові запаси вугілля станом на 1997 г. (млн.г)

В даний час вугілля є найбільш важливим первинним джерелом вироблення електроенергії. У 1997 р. на його долю доводилося 40% енергії, що вироблялася. Загальний вжиток енергетичного вугілля в світі в 1997 р. склав 2.2934 млрд.т н.е. в порівнянні з 2.2745 млрд.т н.е. в 1996 р. Очікуване зростання вжитку енергетичного вугілля найближчим часом складе приблизно 1% в рік, а у ряді швидкий країн, що розвиваються, це зростання очікується до 6%.

Рис. 2. Розподілення запасів вугілля в сіті

На видобуток вугілля впливають проблеми, пов'язані з охороною довкілля. Посилювання вимог і правил охорони природи веде до збільшення витрат на охоронні заходи, що у свою чергу негативно позначається на собівартості не лише видобутку, але і на собівартості всіх процесів в ланцюзі поставляння вугілля споживачеві. Так, наприклад, в США збільшення вжитку вугілля з низьким вмістом сірки зумовлюється законодавством цієї країни.

Азіатсько-тихоокеанський регіон є найкрупнішим споживачем вугілля в світі — 1.071 млрд.т н.е. (46.7% по 1997 г), що на 2.2% більше вжитку 1995 р. Китай споживає 681.8 млн.т н.е. або 29.7% світового вжитку. Північна Америка споживає 560.9 млн.т н.е. (24.5% світового вжитку 1997 р.), що на 2.3%, вище чим в 1996 р. Потім слідує Європа — 365.7 млн.т н е. або 16% світового вжитку (зменшення об'єму вжитку на 4.1 %). На долю країн СНД доводиться 178.1 млн.т н.е. або 7.7%, що на 1.6% менше, ніж в 1996 р. (у свою чергу вжиток в 1996 р. в порівнянні з 1995 р. знизився на 6%).

Таблиці 3.1

Підтверджені запаси вугілля на 1997 р. (у млн.т)

Збільшення вжитку вугілля в 1997 г в порівнянні з 1996 р. склало на Україні — 21.3%, в Узбекистані -15.6%, Тайвані — 13.9%, Іспанії -13.3%, Ірландії 12.3%, Новій Зеландії — 10%. Необхідно відзначити що Україна і Іспанія в 1996 р. різко понизили вжиток вугілля.

В той же час падіння вжитку вугілля склало в Данії — 24.7%, Гонконзі — 17.6%, Румунія — 16.2%, Франції — 14.3%, Казахстані — 14%, Колумбія — 10.9%. Таким чином, в 1997 році два найбільші споживчі райони: Північна Америка і Азіатсько-тихоокеанський регіон збільшили вжиток вугілля для вироблення електроенергії Вжиток країнами Південної Америки, Африки і Середнього Сходу залишився, в основному, стабільним, а вжиток вугілля країнами СНД в 1997 р. продовжував падати.

В світі найбільш крупними виробниками вугілля є Китай (1360 млн.т), США (908.4 млн.т), Австралія (321.7 млн.т), Індія (320 млн.т), Росія (244 млн.т), ЮАР (220.4 млн.т).

В найближчому майбутньому в США передбачається стійке зростання видобутку вугілля до 1.034 млрдт/год (у 2000 р.). При цьому в Західному і Апалачськом районах має місце тенденція до зростання видобутку вугілля з низьким вмістом сірки, а на Середньому Заході видобуток такого вугілля знизиться.

Таблиця 3.2

Видобуток вугілля в 1997 р.

Для Китаю в 1996-2000 рр. пріоритетним є розвиток вугільної промисловості. Планується, що прибережні райони забезпечуватимуть вугіллям вугільні підприємства провінції Шаньси і інших західних провінцій. У східному і центральному Китаї будуть створені нові вуглевидобувні підприємства. До кінця століття в Китаї в цілому очікується підйом видобутку до 1.48 млрд.т/год при внутрішньому вжитку 1.43 млрд.т/год. Для розміщення своїх засобів іноземним інвесторам представлено одинадцять проектів розширення і модернізації вугільних підприємств в провінціях Аньхой, Шаньси, Шаньдун, Хенань, Хе-бей і Гуйчжоу. Найбільшим є проект розвитку родовища Шенфу-Донгшенг в провінції Шаньси із запасами в 224 млрд.т. Вартість проекту, що включає будівництво гірського підприємства,, порту, залізниці, системи електропостачання і вантажного флоту складає 10.84 млрд. дол. США. Первинна продуктивність підприємства планується на рівні 30 млн.т/год з подальшим підвищенням до 100 млн.т/год.

Рис. 4. Доля вугілля в енергетиці країни в 1997 р.

4. Продукція вугільної промисловості у зовнішній та внутрішній торгівлі світу

Об'єми торгівлі вугіллям в світі продовжують зростати. Продажі енергетичного вугілля в порівнянні з 1996 р. в 1997 р. збільшилися з 270.4 млн.т до 281.8 млн.т, а об'єм вугілля, що коксується, відповідно з 172.6 млн.т до 182.0 млн.т. Проте ціни на енергетичне вугілля продовжують падати, тоді як ціна вугілля, що коксується, залишилася стабільною. На ринку наголошується збільшення видобутку вугілля, що коксується, що імпортуються до Європи і Азії.

Вугільна промисловість переживає період змін, пов'язаних із зниженням цін і посиленням конкуренції. Кожна крупна вуглевидобувна компанія є унікальною і для збереження конкурентоспроможності керується власними стратегічними інтересами в технічній і інвестиційній політиці. Обов'язковою умовою даної політики є забезпечення прийнятного довгострокового прибутку.

Мал. 3. Доля країн-експортерів в експорті вугілля в 1997 р. (млн.т)

Вугільні компанії по всьому світу прагнуть збільшувати і підтримувати на високому рівні доходи акціонерів, зменшувати видобуток нерентабельного вугілля. Це приводить до включення у відробіток родовищ, розташованих недалеко від споживача і що мають легші умови видобутку і збагачення вугілля заставляє вкладати засоби в раціоналізацію і інтеграцію виробництва, що підтверджується останніми проектами.

Для підвищення конкурентоспроможності добувні підприємства повинні мати можливість поставляти на електростанції вугілля з необхідними фізіко-механічнімі і теплотворними якостями. Це змушує їх упроваджувати нові технології видобутку і збагачення вугілля.

Злиття і банкротство підприємств є сильнодіючими чинниками на вуглевидобувному ринку. Шляхом зміни структури підприємств, поліпшення технологій видобутку, збагачення і транспортування вугілля, оптимізації економічних показників провідні вугільні компанії світу шукають таку форму діяльності, яка дозволила б забезпечити споживача високоякісним вугіллям за низькими цінами.

Основними елементами стратегічного планування для багатьох вугільних компаній є:

• концентрація робіт;

• інтеграція підприємств;

• виробництво високоцінного вугілля з низьким вмістом сірки;

• створення сумішей вугілля із заданими параметрами;

• виготовлення спеціальних вугільних продуктів і замінників вугілля (наприклад, метану);

• залучення до розробки родовищ, що залягають в легких гірничогеологічних умовах;

• створення нових ринків; продуктивністю 260.7 млн.т. вугілля в 1997 р. (250.1 млн.т вугілля в 1996 р.). Колишній РОСУГОЛЬ займав друге місце (227.2 млн.т/год).

• використання посередників;

• створення портфелів довгострокових контрактів.

Серед головних поставщиків основних постачальників вугілля компанія COAL INDIA (Індія) є найбільшою компанією у світі з Компанія RIO TINTO продовжує розширювати видобуток (з 16 млн.т до 83.3 млн.т / рік) за рахунок придбання підприємств. Компанія ARCH COAL в 1997 р. Після придбання ARCH MINERALS і ARCH COAL довела рівень продажів вугілля до 36.7 млн.т / рік. Альо Вже на початку 1998 р.. ARCH COAL купила компанію THUNDAR BASIN COAL (з продуктівністю 36.9 млн.т / рікв 1997 р.)в компанії ARCO, тим самим ще підвищивши свій рівень продажів. Приблизно в той же час енергетична група (ENERGY GROUP), що володіє компанією PEABODY, була куплена фірмою TEXAS UTILITIES, а компанія PEABODY була потім продана компанії LEHMAN MERCHANT BANKING (у травні 1998 г).

Таким чином, загальні тенденції розвитку вугільної промисловості наступні:

• сировинна база в осяжному майбутньому практично невичерпна;

• в перспективі очікується щорічне зростання вжитку енергетичного вугілля, що коксується, при зниженні цін на енергетичний і стабільності цін на вугілля, що коксується;

• в 1998—2000 роках в США і Китаї очікується стійке зростання видобутку вугілля при збільшенні вжитку вугілля в Північноамериканському і Азіатсько-тихоокеанському регіонах.

Ситуація, що склалася, на світовому ринку вугілля веде до зниження кількості компаній у вугільній галузі. Проте, об'єми видобутку і продажів кожного операнта ринку вугілля збільшуватимуться.

5. Перспективи розвитку і розміщення вугільної промисловості світу

У багатьох країнах світу вугілля є основний вид сировини для виробництва електроенергії. Так, наприклад, в США - країні з найбільш ліберальною ринковою економікою, частка виробництва електроенергіїна вугіллі становить 52%, у Німеччині - країні з соціально орієнтованою ринковою економікою - 54%, в Китаї - країні з перехідною економікою - 72%.

Новий довгостроковий прогноз розвитку енергетики США, опублікований у грудні 2005 р., визначає подальше збільшення частки виробленої електроенергії з вугілля до 57-60% до 2030 року.

На думку європейських експертів, світовий ринок електроенергетики знаходиться на порозі переходу з газу на вугілля, як найбільш бажаної для електростанцій виду палива.

Незважаючи на всі існуючі проблеми, вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки.

Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів:

1) Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки. Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.

2) Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля - один з найбільш високих серед всіх корисних копалин.

3) Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії,

ПАР, Індонезії, США таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обидва провідні споживають ринку - в Європу чи в Східну Азію .

Тому з випадку проблем зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть переключити відвантаження на другий споживає ринок або в національне споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих мазуту або нафти).

4) Дешевизна вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля. Стабільність і прогнозованість цін вугілля забезпечує для споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

Згідно із прогнозом "Energy Information Administration" (Міністерство енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р. зросте в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Копалини види палива залишаться основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80% світового енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв.

Більш того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і нафтопродуктів і перегляду ставлення до розвитку атомної енергетики у багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі енергоспоживання.

Висновки

Сучасний стан світової енергетики характеризується низкою суперечливих особливостей. Це пов'язано з нерівномірністю і дисперсністю розміщення геологічних енергетичних ресурсів по регіонах земної кулі, нерівномірністю споживання енергетичних, із-за диспропорції між обсягом різних видів палива в розвіданих запасах і їх часток у виробництві енергії.

Вугільна промисловість в сучасному світі є найважливішою базисною галуззю економіки. Вугільна промисловість переживає період змін, пов'язаних із зниженням цін і посиленням конкуренції. Кожна крупна вуглевидобувна компанія є унікальною і для збереження конкурентоспроможності керується власними стратегічними інтересами в технічній і інвестиційній політиці. Обов'язковою умовою даної політики є забезпечення прийнятного довгострокового прибутку.

Таким чином, загальні тенденції розвитку вугільної промисловості наступні:

• сировинна база в осяжному майбутньому практично невичерпна;

• в перспективі очікується щорічне зростання вжитку енергетичного вугілля, що коксується, при зниженні цін на енергетичний і стабільності цін на вугілля, що коксується;

• очікується стійке зростання видобутку вугілля при збільшенні вжитку вугілля в Північноамериканському і Азіатсько-тихоокеанському регіонах.

Ситуація, що склалася, на світовому ринку вугілля веде до зниження кількості компаній у вугільній галузі, але це не вплине на обсяги видобутку, а навпаки продажі вугілля збільшуватимуться.

Література

1. Закону України "Про ратифікацію Угоди про створення міждержавного Євразійського об'єднання вугілля та металу" від 10 вересня 1996 року N 358/96-ВР

2. Андреев В. Д., Вольфберг Д. Б. «Топливно-энергетическое хозяйство капиталистических и развивающихся стран». - М.: Энергия, 1980.

3. Е. В. Алисов, Б. С. Хорев « Экономическая и социальная география мира» Москва 2001г

4. Ю. Г. Липец, В. А. Пуляркин «География мирового хозяйства» Москва 1999г.

5. Кальянов В. Интервью с начальником отдела анализа рынка инвестбанка «КИТ-финанс» Марией Кальварской // Радио BUSINESS FM. - 2008. – 17 октября.

6. Наумов И. Энергокомпании остались без инвестиций // Независимая газета. - 2008. – 17 октября.

7. Региональная экономика /под ред. Т.Г. Морозовой. – М.: Юнити, 2006.– 527 с.

8. Стенограмма Круглого стола «Угольная отрасль и тепловая электроэнергетика в России: пути развития» // Пятый Всероссийский энергетический форум “ТЭК России в XXI веке. - Электронный журнал энергосервисной компании «Экологические Системы» - 2008. -№3.