МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Бердичівський політехнічний коледж

Контрольна робота

з дисципліни “Проектування автоматизованих інформаційних систем"

(варіант №10)

Виконав:

студент групи ПЗС-604

Калініна Інна Володимирівна

Перевірив:

викладач

Куропаткін Сергій Гаврилович

м. Бердичів

2008 р.

Зміст

1. Формалізація технології проектування ІС. Технологічна мережа проектування

2. Поняття єдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК)

3. Проектування технологічних процесів обробки даних в діалоговому режимі. Класифікація діалогових систем

Список використаної літератури

1. Формалізація технології проектування ІС. Технологічна мережа проектування

За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяють на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, щодо других - цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.

У такий спосіб АРМ у системі керування являє собою проблемно-орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних (мовних) і ін. засобів, установлений безпосередньо на робочому місці користувача і призначений для автоматизації операцій взаємодії користувача з ЕОМ у процесі проектування і реалізації задач.

Множина відомих АРМ може бути класифікована на основі таких узагальнених ознак:

функціональна сфера використання (наукова діяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, організаційне керування);

тип використовуваної ЕОМ (мікро-, міні-, макро ЕОМ);

режим експлуатації (індивідуальний, груповий, мережний);

кваліфікація користувачів (фахові і непрофесійні).

Усередині кожній із виділених груп АРМ може бути проведена більш детальна класифікація.

Наприклад, АРМ-и організаційного керування можуть бути розділені на АРМ керівників організацій і підрозділів, планових робітників, робітників матеріально-технічного постачання, бухгалтерів і ін. Умовно всі ці АРМ-и можна назвати АРМ - економіста.

Концептуальна відмінність АРМ на базі ПЕОМ складається в тому, що АРМ відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично і ергономічно настроюється на конкретного користувача (персональний АРМ) або групу користувачів (груповий АРМ).

Ділові АРМ зближують користувача з можливостями сучасної інформатики і ВТ і створюють умови для роботи без посередника - фахового програміста. При цьому забезпечується як автономна робота, так і можливість зв'язку з іншими користувачами в межах організаційних структур (з урахуванням особливостей цих структур).

Параметричний ряд ділових АРМ дозволяє створити єдину технічну, організаційну і методологічну базу комп'ютеризації керування. Спочатку інформаційна технологія локалізується в межах персонального або групового АРМ, а в наступному (при об'єднанні АРМ засобами комунікації) створюються АРМ сектори, відділу, заснування і формується колективна технологія. Тим самим досягається гнучкість усієї структури і можливість нарощування інформаційної потужності.

Можна виділити трьох класу типових АРМ:

АРМ керівника;

АРМ спеціаліста;

АРМ технічного і допоміжного персоналу.

Склад функціональних задач і видів робіт (адміністративно-організаційний, професійно-творчий, технічний) потребує застосування різноманітних інструментальних засобів при створенні АРМ. Наприклад, адміністративно-організаційна робота - контроль виконання, аналіз поточного стана справ і планування роботи...; професійно-творча - розробка документів, аналіз інформації,...; технічна робота - одержання, передача, збереження, преса док-тов, зведень, контроль за прямуванням документів.

Мета інфологічного проектування - створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. При проектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічну модель, яка має відповідати таким вимогам:

Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшою зберігання в БД. Сутність інфологічного моделювання полягає у виділенні щ. формаційних об'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.

Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД. Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, іноді називають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобами СУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі баз даних. Найпоширенішими на сучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД (DBASE 111, FOXBASE, FOXPRO, CLIPPER і т. ін).

Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних в пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів записів, їхнє логічне або фізичне упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних.

Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД: обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичні параметри БД можна змінювати в процесі її експлуатації (не змінюючи при цьому опису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи. Визначення структури масивів БД відбувається на етапах інфологічного і логічного проектування, а формування структури - на етапі фізичного проектування ІС.

2. Поняття єдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК)

Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.

Під кодуванням загалом розуміють процес позначення первинної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові, десяткові, шістнадцяткові і т.ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне подання кожного об'єкта кодованої множини, тобто кожному об'єкту множини має відповідати єдиний код.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю - кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.

Для сталого коду на всі сполучення ємність дорівнює Е=ar (a - кількість символів у алфавіті коду, r - розрядність коду). Отже, у разі використання десяткового коду, коли обсяг кодованої множини не перевищує 10, достатньо використати один десятої (розряд), а коли не перевищує 100 - двох розрядів і т.д.

Код характеризується довжиною, тобто кількістю використаних розрядів, структурою, яка відображає зміст окремих розрядів або груп розрядів коду.

У процесі кодування намагаються вирішити дві основні проблеми - забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщо вирішення першої проблеми найчастіше пов'язане а намаганням зменшити довжину коду, то при вирішенні другої доводиться вводити ту чи іншу інформаційну надмірність. Том комплексне вирішення пов'язане з пошуком певного оптимуму."

У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати три основні задачі: однозначного позначення (індентифікації) кожного об'єкта заданої множини, кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів) об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіх етапах кодування, передачі, зберігання і переробки даних.

Зрештою код будь-якого об'єкта (запис інформації про об'єкт загалом складається з ідентифікаційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок. Прикладом об'єктів з набором характеристик можуть слугувати титульні списки будов, паспорти територій, підприємств тощо. Їх атрибутами є галузі, міністерства, адміністративні райони і т. ін., які кодуються за допомогою відповідних класифікаторів.

Найпростішим і найпоширенішим методом кодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цього методу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих та малозначних номенклатур, наприклад, категорії персоналу, статті витрат, види платежів до бюджету тощо. Порядковий метод кодування дуже простий для ідентифікації. Але суттєвим недоліком даного методу є відсутність у коді будь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробки інформації при підбитті підсумків за групами об'єктів.

Притаманні порядковому методу кодування недоліки деякою мірою усунуті в серійно-порядковому методі кодування.

Метод характеризується тим, що первинна множина поділяється на кілька частин (згідно з деякою ознакою) і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах відведених для них серій.

Цей метод кодування використовується для об'єктів, які мають дві ознаки. Можна припустити, що при такому кодуванні використовується змінний алфавіт коду. Наприклад, з номера 1-го по 5-й закодовано одну частину об'єктів, з 6-го по 15-й - другу, з 16-го по 25-й - третю і т.д.

При кодуванні сукупності властивостей об'єктів, тобто при створенні інформаційного блока, рекомендують застосовувати два основних методи створення коду: послідовного кодування на основі використання ієрархічної класифікації і паралельного кодування на основі фасетної класифікації.

При використанні фасетної класифікації кожне угруповання системи класифікації відповідає деякій сукупності значень властивостей об'єктів. При цьому кожне угруповання першого рівня поділу відповідає одному значенню, другого - значенню двох властивостей і т. ін. У кожній гілці ієрархічної класифікації, як правило, використовується своя сукупність властивостей. Значення властивості, записаної на певному розряді коду у вигляді цифр (групи цифр), залежить при цьому від значення цифр на попередніх розрядах (десятках).

Якщо розглядати структуру кодової комбінації в разі послідовного кодування, слід зазначити, що код угруповання створюйся на основі коду угруповання попереднього рівня додаванням до нього ще одного розряду (або групи розрядів). Так, якщо в ієрархічній класифікації використовується послідовність угруповань назвами "клас", "підклас", "група", "підгрупа" і на кожному рівні розподілу може бути до десяти номенклатур, то для позначення класу можна використати одну цифру, для підкласу - дві і т.д.

При використанні послідовного методу логічно будується код (кодова комбінація), який має велику інформативність. Але код при цьому дуже громіздкий і складної структури. Через негнучкість Повного методу кодування його доцільно використовувати лише в тих випадках, коли техніко-економічна інформація змінюється у незначних розмірах або зовсім не змінюється протяг" тривалого часу використання класифікаторів. Метод широко застосовується при розробці загальнодержавних класифікаторів продукції, галузей і т. ін.

Послідовний метод кодування

Паралельний метод кодування Якщо для позначення кожної окремої ознаки незалежно використовується один або кілька розрядів коду, то такий метод кодування сукупності властивостей називають паралельним, а інакше - незалежним, або фасетним.

Структура коду сукупності властивостей при паралельному методі відповідає фасетній формулі. На рис.1 подано код класифікаційного угруповання, яке об'єднує об'єкти, що характеризуються чотирма властивостями. Як видно з рис.2, значення кожної властивості кодується незалежно, а послідовність властивостей визначається конкретною фасетною формулою (1-2-3-4), код 040109502.

При застосуванні паралельного методу кодування на противагу послідовному значенню ознаки, записане на будь-якому розряді коду, не залежить від значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу за конкретним кодом легко дізнатись, набором яких ознак описується розглядуваний об'єкт. Найчастіше ознака задається у вигляді кодової таблиці.

Паралельний метод кодування дає багатоаспектну класифікацію. Вона добре пристосована для машинної обробки і розв'язання різних економічних задач. Блокова побудова коду за фасетами спрощує його стандартизацію. До недоліків цього методу кодування належить менша порівняно з послідовним методом інформативність і ємність, що пояснюється неповним використаним останньої.

|При виборі методу кодування слід пам’ятати, що цей метод має забезпечувати:

у межах заданої множини однозначне визначення об'єкта;

необхідну інформацію про об'єкт;

використання як алфавіту коду десяткової цифри і літер української абетки, що зручно для машинної обробки і обробки людиною;

по змозі найменшу довжину коду, що спрощує заповнення до кументів, спрощує їх перевірку, зменшує кількість помилок, розміри машинної пам'яті і час обробки;

достатній резерв незайнятих кодів, щоб можна було кодувати нові об'єкти й угруповання, не порушуючи структури класи фікатора;

можливість автоматичного контролю помилок, наприклад,

внесенням до коду контрольного розряду.

3. Проектування технологічних процесів обробки даних в діалоговому режимі. Класифікація діалогових систем

Діалог реалізується на основі попередньо розробленого сценарію, що рекомендується семантичними мережами, таблицями діалогу, фреймами (структури даних нового типу, на основі яких будуються інтелектуальні БД) і ін. засобами, використовуваними для завдання моделей предметної області.

Описані функціональні можливості АРМ реалізуються сукупністю програмних компонентів.

Кожний із програмних компонентів виконує широкий набір дій і в більшості випадків може використовуватися незалежно від інших. Центральним компонентом, без якого неможлива робота інших засобів є ОС. Вона забезпечує: створення й актуалізацію каталога файлів різноманітних типів, перегляд каталогів і роздруківку файлів, перейменування і редагування файлів, захист файлів, розподіл зовнішньої пам'яті й ін.

Найбільше популярної користувальної багатозадачной ОС варто визнати ОС UNIX. Гідності: проста файловая структура, наявність ієрархічних довідників-файлів, великий вибір інструментальних засобів для роботи в багатозадачному режимі. Функціональні можливості ОС UNIX дозволяють ефективно використовувати її в локальних мережах ПЕОМ (наприклад, для поділу файлів).

Спеціальні версії ОС (наприклад, CP/NET), надають кошти, за допомогою котрих декілька ЕОМ, оснащених ОС СР/М, можна об'єднати в локальну мережу для спільного використання ресурсів кожної системи. До таких ресурсів ставляться диски, устрої преси, різноманітні програми і БД.

До складу ПЗ АРМ-економіста входять засоби керування інформаційною базою, що забезпечують:

створення й актуалізацію інформаційної бази;

пошук необхідної інформації з що регламентуються і не регламентує запитам;

організацію форматного запровадження-висновка інформації;

обчислювальне опрацювання й ін.

Для уявлення даних в інформаційній базі часто використовується реляційна модель. Поряд із реляційними СУБД застосовуються табличні процесори. У цьому випадку вхідні і вихідні дані і НСИ рекомендуються у формі таблиць, алгоритмізація зводиться до побудови моделі розрахунку показників вихідних документів (ППП Excel). До цього ж групі ставляться інтегровані СУИБ (Works), що реалізують функції табличних процесорів, СУБД, редакторів текстів, генераторів вихідних документів (ППП SIMPHJNY, LOTUS).

У АРМ-економіста необхідно забезпечити видачу інформації в графічній формі для всебічного аналізу економічних показників. Графіки можуть мати двовимірне (плоске) і тривимірне (об'ємне) уявлення. За допомогою графічних засобів здійснюється планування (розмітка) площі екрана, зображення на екрані графічних елементів у виді лінії, точки, відрізка, прямокутника, еліпса, штрихування графічних елементів із використанням необхідних кольорів, добору шрифту і т.п.

Організація екранного діалогу - одне з основних вимог до технології АРМ:

1. технологія ЕД текстів реалізує чотири функції:

функції запровадження - набору тексту з завданням параметрів для його верстки, перегляду;

опрацювання (значеннєве сортування тексту, обчислення в табл.);

відтворення тексту;

форматування тексту й одержання документа.

2. технологія ЕД форм (електронні таблиці, шаблони).

3. система ЕД ділової графіки (у виді графіків і діаграм - стопчикових, лінійних, кругових, секторних діаграм, гістограм і ін..). Наприклад, інтегрований ППП FRAMEWORK (РАЙДУГА) - робота з рамками, вікнами, ієрархічними фреймам

Класифікується діалогових систем - обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу.

Якщо йдеться про інформаційні системи організаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарською діяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: для організації діалогу "людина-ЕОМ" та для обробки інформації про стан виробництва. Якщо діалогова обробка інформації організована так, що діалог з ЕОМ відбувається зі швидкістю діалогу "людина-людина", то може йтися про режим реального часу.

Термін "режим реального часу" більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані виробництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації формації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій автоматично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), та можна говорити про обробку в режимі реального часу. Наприклад, на складі встановлено ЕОМ, яка використовується для виписування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потреба відмітити рух матеріалів на складі та виписати документ, формує його на ЕОМ роздруковує. Одразу після виконання господарської операції інформація про це надходить у інформаційну систему - це режим і реального часу.

Режим розподілу часу - це режим, в якому до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, і в якому обробка інформації відбувається так, що всі користувача складається враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді - і спеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії СМ ЕОМ були побудовані на основі режиму реального часу, у технології "клієнт-сервер" необхідне спеціальне програмне та технічне забезпечення для обслуговування та нагромаджування запитів різних користувачів.

З погляду технології обробки інформації значно різняться пакетний та інтерактивний режими роботи. Решту перелічених режимів за технологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливості технології в такому разі залежатимуть від організаційної форми використання обчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна виділити два основні режими обробки інформації - пакетний і діалоговий.

Список використаної літератури

1."Інформаційні системи і технології в економіці". Посібник. За ред. В.С. Пономаренка. ВЦ "Академія". 2002 р.

2."Проектирование экономических информационных систем". Підручник. Г.Н. Смирнова, А.А. Сорокін, Ю.Ф. Тельнов. 2002 р.

3."Проектування інформаційних систем". Посібник. За ред. В.С. Пономаренка. ВЦ "Академія". 2001 р.

4.Конспект лекцій.