Реферат

Ліцензування, квотування та митне регулювання

зовнішньоекономічної діяльності

1. Ліцензування і квотування експорту й імпорту в Україні

Ліцензування і квотування експорту й імпорту вводяться Україною самостійно в особі її державних органів у наступних випадках:

• у випадку різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 відсотків загальної суми валютних вимог України;

• у випадку досягнення установленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;

• у випадку значного порушення рівноваги по визначених товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктам рибальства, продукції харчової промисловості і промислових товарів народного споживання першої необхідності;

• за необхідності забезпечити визначені пропорції між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві;

• за необхідності здійснення відповідних заходів на дискримінаційні дії інших держав;

• у випадку порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, установлених Законом про ЗЕД (вводиться як санкція режим ліцензування);

• відповідно до міжнародних товарних угод, що укладає або до яких приєднується Україна (уводиться режим квотування).

Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, здійснювані без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у випадку негативного сальдо балансу розрахунків суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередній фінансовий рік. Зазначений суб'єкт повинний прикласти банківську довідку про стан його розрахунків до заявки на ліцензію. Мінекономіки України не має права відмовити в ліцензії на товарообмінні (бартерні) операції у випадку, якщо сальдо балансу розрахунків суб'єкта є позитивним.

В Україні вводяться наступні види експортних (імпортних) ліцензій:

• ліцензія антидемпінгова – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого терміну визначеного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів;

• ліцензія компенсаційна – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого терміну визначеного товару (товарів), що є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних заходів;

• ліцензія спеціальна – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого терміну визначеного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних заходів;

• ліцензія відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом визначеного періоду часу (але не менш одного місяця) з визначенням його загального обсягу;

• ліцензія генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по визначеному товару (товарам) і/або з визначеною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарам);

• ліцензія експортна (імпортна) – належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого терміну визначених чи товарів валютних засобів з метою інвестицій і кредитування;

• ліцензія разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менш того, який є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

За кожним видом товару встановлюється тільки один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом установлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинний перевищувати обсягу встановленої квоти. в Україні вводяться наступні види експортних (імпортних) квот (контингентів):

• квоти (контингенти) глобальні – квоти, установлювані за товаром (товарами) без указівки конкретних країн (груп країн), у які товар (товари) експортується або з якої він (вони) імпортується;

• квоти (контингенти) групові – квоти, установлювані за товаром (товарами) з визначенням групи країн, у які товар (товари) експортується або з якої він (вони) імпортується;

• квота експортна (імпортна) – граничний обсяг визначеної категорії товарів, що дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом установленого терміну і який визначається в натуральних чи вартісних одиницях;

• квоти (контингенти) індивідуальні – квоти, установлювані за товаром (товарами) з визначенням конкретної країни, у яку товар (товари) може експортуватися або з якої він (вони) може імпортуватися;

• квоти антидемпінгові – граничний обсяг імпорту в Україну визначеного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів, що дозволено імпортувати в Україну протягом установленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру;

• квоти компенсаційні – граничний обсяг імпорту в Україну визначеного товару (товарів), що є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних мір, що дозволено імпортувати в Україну протягом установленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру.

• квоти спеціальні – граничний обсяг імпорту в Україну визначеного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних мір, що дозволено імпортувати в Україну протягом установленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру.

За кожним видом товару може встановлюватися тільки один вид квоти.

Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) приймається Верховною Радою України по представленню Кабінету Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування і квотування, і термінів дії цього режиму зв кожним товаром.

Режим ліцензування і квотування не поширюється на експорт і реалізацію компенсаційної і прибуткової продукції, отриманої інвестором у власність на умовах угоди про розділ продукції, укладеного відповідно до вимог Закону України "Про угоди про розділ продукції". Введення яких-небудь обмежень по експорту і реалізації такої продукції, у тому числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про розділ продукції.

Ліцензії видаються Мінекономіки України, а також у рамках наданих їм повноважень – відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензування операцій по переміщенню валютних засобів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій і/чи надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення по тим самим товарам режиму ліцензування і квотування, режиму оподатковування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством України, і режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до статті 19 Закону про ЗЕД.

Попередні імпортні депозити – внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки в банках, що обслуговують їх на території України, на період від моменту вступу договорів, що укладаються ними, (контрактів) у юридичну чинність до моменту проходження товарами, що поставляються відповідно до зазначених договорів (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України, коштів у валюті договору (контракту) у сумі, визначеної у встановлених відсотках до вартості відповідного договору (контракту).

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених відповідно до форми, яка затверджується і публікується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Заявка на ліцензію повинна мати наступні реквізити: номер заявки, офіційне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, найменування і код товару (товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр і назва країни (країн), у яку (які) товар експортується або з якої (яких) він імпортується, термін дії, кількість або вартість товару (у випадку квотування експорту й імпорту і видачі відкритої індивідуальної ліцензії), митниця, повне найменування і адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, узгодження, ім'я керівника подавця, орган, що видав ліцензію, особливі умови ліцензії.

У випадку ухвалення рішення про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться номер і вид ліцензії, підпис посадової особи, що видали ліцензію, і печатка відповідної установи. Бланк заявки, на якому проставлені зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність ліцензії.

Наявність у подавця заявки контракту, укладеного до ухвалення рішення про видачу ліцензії, не є підставою для її видачі.

Рішення за заявкою на ліцензію реєструється в Державному реєстрі експортних і імпортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмовлення у видачі ліцензії повинне бути мотивованим і направляється (видається) подавцю в писемній формі.

За відсутності зареєстрованого рішення за заявкою на ліцензію у встановлений законом термін або у випадку необґрунтованості відмови у видачі ліцензії подавець заявки може звернутися за захистом своїх прав в арбітражні чи судові органи України. За видачу ліцензії стягується державний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і який повинний відповідати фактичним витратам держави на здійснення операцій по видачі ліцензії.

Мінекономіки України не має права вимагати в подавця додаткової інформації, крім тієї, що міститься в заявці.

У випадку введення режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії розглядаються Мінекономіки України в порядку їхнього надходження, обумовленому відповідно до дат їхньої реєстрації.

Якщо на момент надходження заявки встановлена квота вичерпана, прийняття і реєстрація заявок не здійснюються. Про факт вичерпання квоти повинне бути протягом семи робочих днів з моменту її вичерпання офіційно повідомлено суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що подали відповідну заявку.

Копія ліцензії, що одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску через митницю вантажів, що підпадають під режим ліцензування і квотування. Органи державного митного контролю України направляють протягом трьох робочих днів у Мінекономіки України повідомлення про проходження через митний кордон товарів, що підлягають ліцензуванню і квотуванню.

Ліцензування експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, устаткування і сировини для їхнього виробництва здійснюється відповідно до Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, зв'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Закону про ЗЕД, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України і міжнародних договорів України.

Територія України складає єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з дотриманням зобов'язань, що випливають з участі України в митних союзах.

Єдиний митний тариф України визначається відповідно до відповідного закону України і міжреспубліканських договорів України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, що ввозяться до України або переміщаються транзитом по її території. Ставки Єдиного митного тарифу України повинні бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України і її міжнародних договорів.

Митний контроль і митне оподатковування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України і міжнародних договорів, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожнім окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), що здійснює демпінг, а також тих держав, що застосовують до України дискримінаційні дії, можуть застосовуватися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 і 37 Закону про ЗЕД (введення спеціального мита на ввезення та вивезення, компенсаційних та антидемпінгових мит).

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів у відповідності зі статтею 34 Закону про ЗЕД.

Стаття 34 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Відповідальність України як держави

Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності за усі свої дії, що суперечать діючим законам України і спричинили за собою збитки (прямі, побічні), моральний збиток цим суб'єктам і приводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, у тому числі і регулюючі зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в дійсному Законі, що спричинили за собою зазначені збитки (збиток) і приводять до утрати вигоди, крім випадків, коли такі дії обумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Україна як держава відповідає за дії, зазначені в дійсній статті, усім своїм майном.

Дії державних органів і офіційних посадових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність, як зазначено в дійсній статті.

Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України у відповідності зі статтею 39 дійсного Закону.

Зазначений позов направляється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за місцем їхнього постійного перебування або проживання, іноземними суб'єктами господарської діяльності – за місцезнаходженням державного органа і/або посадової особи, що зробила дії, зазначені в дійсній статті.

Позов направляється в загальному порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені України як держави в процесі виступають державний орган і/або посадова особа, зазначена в позові, і/або один із прокурорів України.

4. Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли в результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів і/або посадових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).

3. Оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за наступними принципами:

• Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

• ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

• рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення і підтримки самооплатності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

• стабільність кількості видів і розміру податків гарантуються державою на термін не менш 5 років;

• забороняється встановлювати інші податки, крім затверджених Верховною Радою України;

• ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і визначаються за товарною ознакою: для того самого товару діє єдина ставка податку;

• заохочення експорту готової продукції.

Податкові пільги відповідно до законів України надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, що відповідають критеріям, приведеним нижче:

• експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік;

• обсяг експорту яких складає не менш 5 відсотків обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів;

• які стабільно експортують наукові, наукомісткі товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості складає не менш 30 відсотків.

Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги по термінах амортизації основних виробничих фондів у виді:

• норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, використовуваних для виробництва експортних товарів;

• пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів;

• норм амортизації на імпортне устаткування, використовуване для виробництва експортних товарів, не менше, ніж встановлені в країні походження такого устаткування.

Зазначені пільги застосовуються Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Мінекономіки приймає відповідне рішення, що є обов'язковим для державних фінансових і податкових органів України.

Забороняється одночасне застосування за одними і тим же товаром податку на експорт і імпорт і режиму ліцензування і квотування експорту у відповідності зі статтею 16 Закону про ЗЕД, за винятком випадків установлення режиму ліцензування і квотування як відповідного заходу на дискримінаційні дії інших держав у відповідності зі статтею 16 Закону про ЗЕД і у випадку застосування санкцій у відповідності зі статтею 37 Закону про ЗЕД при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.

Основними податками, використовуваними для регулювання доходів суб'єктів ЗЕД та управління товарними потоками, є мито, митний збір, ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток.

ПДВ стягується на кожному етапі переходу права власності до іншого покупця в процесі створення і реалізації кінцевої продукції, і всякий раз відрахування йдуть у державний бюджет.

Акцизами обкладаються імпортні товари, перелік яких встановлюється в законодавчому порядку. Ставки акцизів диференційовані по групах товарів, встановлюються у відсотках від митної вартості або в євро за одиницю виміру.

Платниками ПДВ і акцизів є декларанти (у момент митного оформлення) або контрактодержатели (при наданні відстрочки по оплаті, перерахуванні платежу, стягненні штрафів). Податкові суми сплачуються в гривнях за курсом НБУ і зараховуються на депозитний рахунок митного органа з метою наступного перерахування в доход державного бюджету. Підтвердження оплати – платіжне доручення з оцінкою уповноваженого банку, що додається до митної декларації. У випадку погашення митних платежів підакцизних товарів до моменту їхнього оформлення (фактичного перетинання митного кордону України) необхідна сума зараховується на депозитний рахунок митниці, розмір якої визначається за формулою (1):

Т = С*К*В, (1)

де Т – сум а, що забезпечує митні платежі;

С – ставка для визначення розміру митних платежів, що підлягають внесенню на депозитний рахунок, встановлена урядовими органами і диференційована по групах товарів;

К – курс євро;

В – кількість товарів.

Такі платежі оформляються відповідним заявою і застосовуються у випадку доставки підакцизних товарів на митницю автомобільним транспортом, у тому числі з місця його прибуття (авіа-, морського і річкового порту), а також переміщення його в митному режимі транзиту.

Повернення платнику суми ПДВ, внесеної як митний платіж, передбачене для експортерів або виникнення на цю суму податкового кредиту для імпортерів, здійснюється тільки після сплати всіх нарахованих по митній декларації інших платежів.

Платник імпортних податків має право на відстрочку платежу до 30 днів, за умови надання гарантійного зобов'язання уповноваженого банку або під заставу товару. За кожний день відстрочки виплачується пеня в розмірі 0,3%. У випадку ненадходження засобів на депозитний рахунок митниці (при будь-якому варіанті оплати) протягом двох місяців, вони списуються з рахунка платника в безперечному порядку.

Числення акцизів, як і імпортних мит, здійснюється стосовно митної вартості товару за формулою (2) або до кількості товару визначеного виду (3):

А¹ = МВ* (2)

А² = К*Са²,грн/ед. товара, (3)

де А – сума акцизу, грн;

МВ – митна вартість, грн;

Са¹ – ставка акцизу, %;

Са² – ставка акцизу, грн за одиницю товару.

На відміну від акцизу, ПДВ нараховується на суму митної вартості разом з імпортним митом і акцизом. Тому ПДВ на імпорт розраховується для підакцизних товарів за формулою (4), а для товарів, не оподатковуваних акцизом – (5):

НДС = (МВ+ П + А)* (4)

НДС = (МВ + П)* (5)

где МВ – митна вартість;

П – сума мита;

А – сума акцизу;

Сндс – ставка податку на додану вартість.

Таблиця 2.2

Приклад розрахунку імпортних податків (курс євро – 6,55 грн)

У залежності від конкретного митного режиму порядок стягування імпортних податків змінюється. Наприклад, від ПДВ і акцизу звільняються товари в режимі митного транзиту, митного складу й в інших його видах.

Системою податкового регулювання імпорту для окремих категорій підакцизних товарів передбачається особливий порядок стягування акцизів (алкогольні напої і тютюнові вироби) з метою забезпечення повноти зборів цього податку і запобігання нелегального ввозу цих товарів в Україну, а також з урахуванням вимог Міжнародного валютного фонду. Зміст цього порядку оподатковування полягає в маркіруванні ввезених товарів маркою акцизного збору. Увіз немаркованих товарів допускається тільки в режимі реекспорту і транзиту, а також фізичними особами для особистого споживання у встановлених межах.

Для придбання марок акцизного збору імпортер представляє в акцизну митний пункт заяву на їхнє придбання з указівкою кількості по видах, копію контракту і ліцензії на право реалізації алкогольної продукції, а також платіжний документ про сплату марок, що купуються. При одержанні акцизних марок необхідно представити гарантійне зобов'язання уповноваженого банку на забезпечення сплати суми митних платежів, що залишилася, (як різниці між сумою акцизів, що підлягають сплаті при митному оформленні маркірованих підакцизних товарів, і сумою покупки марок) чи підтверджуючий платіжний документ про внесення на депозит акцизного посту в рахунок сплати суми митних платежів, що залишилася. Отримані марки імпортер передає виробнику для нанесення на товари.

Література

1. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.2008№959-ХІІ зі змінами та доповненнями.

2. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 №185/94-ВР зі змінами та доповненнями

3. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 2008. – 384 с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

5. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 288 с.