Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

“Менеджмент ”

на тему: “Сутність концепції прийняття рішень і вирішення проблем та використання її положень в управлінській теорії та практиці”

м. Миколаїв 2008 р.

ЗМІСТ

1.Вступ

2. Основи теорії прийняття рішень. Процес прийняття рішень

3. Методи обгрунтування управлінських рішень. Визначення мети та прийняття управлінських рішень по екосистемі р. Інгулець

4. Контроль за виконанням рішень та основних напрямків реабілітації екосистеми р. Інгулець

5. Розрахунки та фінансування заходів

6. Список використаних джерел

1. Вступ

У літературі менеджмент визначається як управління виробництвом, система методів, принципів, засобів і форм управління, розроблених і вживаних в розвинених країнах для підвищення ефективності виробництва або іншої суспільної діяльності. Поняття “менеджмент” і “керівництво” здаються ідентичними, але через історичні, політичні і ряд інших причин їх суть далеко неоднакова.

Менеджмент (management) – англійське слово, що означає “керівництво”, “управління”. Керівництво (процес керівництва) – організація дій, спрямованих на досягнення цілей. Менеджмент – сфера людської діяльності і відповідна область знань, що включає в себе як обов’язковий елемент керівництво людьми, соціальними організаціями і структурами.

Символічний ключ менеджменту – "мета-людина-ефективність". Золоте правило менеджменту – "ефективний менеджмент, що забезпечує виживання і успіх в умовах ринкової конкуренції, вимагає орієнтації на людину: в зовнішньому середовищі - на споживача, у внутрішньому – на персонал".

Україна за запасами мінерально-сировинних ресурсів є однією з провідних держав світу. На її території, яка займає лише 0.4 % світової суші у 9000 родовищах зосереджено 5% світових запасів корисних копалин, загальною вартістю понад 11 трл. Доларів США.

Історично це зумовило формування потужного промислового комплексу, а саме випереджаючий розвиток видобувної, металургійної, хімічної та інших енергоємних галузей з супутніми їм техногенно-екологічними проблемами.

У старих гірничодобувних регіонах техногенно-екологічні проблеми протягом останніх десятиріч набули масштабного характеру і на даний час загрожують екологічними та техногенними катастрофами. Одним з таких регіонів є Кривбас, який щорічно скидає високомінералізовані отруйні води в річку Інгулець.

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України – річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

В басейні річки Інгулець формується близько 350 млн.куб.м стоку, або половина водних ресурсів області. Річка служить джерелом зрошення 200 тис.га земель засушливого степу Миколаївської та Херсонської областей, вода подається для пиття 500 тисячного населення Миколаєва.

Тому не випадково чистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

За 120-річну експлуатацію Криворізького родовища накопичилась значна кількість проблем, серед яких:

• необхідність відкачки та відведення 40=45 млн.куб.м./рік шахтних і кар”єрних вод та щорічна утилізація надлишку високо мінералізованих вод в обсязі 20-25 млн.куб.м;

• ліквідація гірничодобувних підприємств, що відпрацювали запаси та усунення екологічних наслідків їх діяльності;

• складування відходів видобутку та збагачення залізних руд, яких накопичилось понад 3.0 млрд. Тонн, площею близько 5,3 тис. га і сумарним об”ємом 1,5 куб. км. Та розкривних порід в обсязі 3,5 млрд. куб.м;

• забезпечення техногенної безпеки існування регіону в умовах наявності 49 млн.куб.м вироблених просторів і пустот в шахтах і кар”єрах, які в певних умовах можуть призвести до аварій на промислових підприємствах та техногенних катастроф.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

Тому не випадково чистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння мешканців Миколаївщини.

Менеджери різного рангу: районного, обласного і вищого – ось уже декілька десятиріч вирішують екологічні проблеми та змагаються в управлінській теорії та використовують її на практиці.

В даній курсовій роботі поставлена мета – вирішити екологічні проблеми менеджерами різного рівня.

2. Основи теорії прийняття рішень. Процес прийняття рішень

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

Зважаючи на це можна запропонувати таке визначення категорії “прийняття управлінського рішення”: прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

3. Методи обгрунтування управлінських рішень. Визначення мети та прийняття управлінських рішень по екосистемі р. Інгулець

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

класична модель;

поведінкова модель;

ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделі такі:

особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам організації. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Поведінкова модель. Навідміну від класичної, поведінкова модель має такі основні характеристики:

-особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

-особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

-особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи ці характеристики Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:

1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);

2) поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г.Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”, розуміючи під цим вибір, який є достатньо добрим за даних умов.

Прагнення менеджерів “досягти задоволеності” може бути обумовлено кількома причинами:

- вони можуть просто не хотіти ігнорувати власні інтереси, тобто продовжувати пошук нових альтернатив, коли вже ідентифіковані декілька прийнятних;

- вони можуть бути не здатними зважити та оцінити велику кількість альтернатив;

- можливо також втручання в процес прийняття рішень особистих, суб’єктивних факторів.

Ірраціональна модель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.

Процес прийняття рішень

В теорії прийняття рішень виділяють два основних напрямки досліджень: нормативний та описовий.

Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує “правила руху” в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.

Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик суб’єкта, який приймає рішення. В рамках нормативного підходу перш за все досліджується процедура (загальна технологія) прийняття управлінських рішень.

У процесі підготовки рішення часто виникає необхідність уточнення або коригування результатів попередніх етапів.

Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.

Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

– виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя поміж змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

– встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

– ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на закладі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї.

Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

повноти інформації (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

точності інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

несуперечливості інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

переконливості інформації (доведеність інформації, яка примушує вірити у її достовірність);

2) лаконічність – це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – це відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – це здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність – це властивість інформації бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Передумови були такі: 19 січня 1990 року із Снігурівки на адресу 12 сесії Верховної Ради УРСР було направлено лист „Короткі матеріали по річці Інгулець”, до питання „Про екологічну обстановку в республіці та заходах по її корінному поліпшенню”.

В листі вказувалося, що протягом 32 років – щорічно в річку скидається 60 млн. куб. метрів високомінералізованих вод Кривбасу (солі хлору, натрію, заліза, кальцію, міді тощо). Тільки за 10 років на землі зрошувальної системи скинуто 2.2 млн.т солей, в т. ч. 0.64 млн.т токсичних солей хлору. Мінералізація поливної води, за даними інституту „Укргіпроводгосп”, в 3-4 рази перевищують норму, велика кількість соди, нітратів, сульфатів і т. д.

У зверненні вказувалося, що в 1970 році було прийнято постанову про захист річки Інгулець від шахтних вод Кривбасу, але Міністерство чорної металургії УРСР і СРСР його не виконують.

Високомінералізовані води Кривбасу продовжують нищити живу природу, забруднювати р. Інгулець, деградовано майже 38 тис.га поливних земель, сільському господарству нанесено величезних збитків. За останніх 10 років недоотримано сільськогосподарської продукції на 38,8 млн. крб.

6.04.90 р. (вих.№794-21) на даний лист отримано відповідь, в якій вказано, що в постанові Верховної Ради УРСР від 17.02.90 р. передбачено поетапне здійснення заходів по екологічному оздоровленню великих і малих річок, в тому числі і річки Інгулець, які будуть включені в республіканську і обласну програму охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на Х111 п”ятирічку і до 2005 року.

Взагалі, починаючи з 60 років минулого століття, у річку Інгулець щороку скидалося в середньому 45 млн.куб. м. неочищених мінералізованих шахтних вод з гірничих виробіток Кривбасу.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших зпоміж них належать такі:

Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.

Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

До 1970 року усі шахтні води гірничодобувних підприємств Кривбасу скидалися у річки Інгулець і Саксагань. Середня мінералізація шахтних та кар’єрних вод на той час не перевищувала 5 г/л, при 10-12 г/л по деяким шахтам.

У 1970 році на завдання Мінчормету СРСР інститутами „Кривбаспроект” і „Укргіпроводхоз” розроблено технічний проект відведення шахтних вод Кривбасу, у якому була доведена технічна можливість і економічна доцільність використання шахтних вод для поповнення зворотних систем водопостачання збагачувальних фабрик Північного, Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів при умові комплексного вирішення низки водогосподарських заходів по Кривбасу.

Надлишки води, згідно виконаного проекту, накопичувалися у балці Свистунова, які потім в осінньо-зимовий період скидалися в річку Інгулець. Після цього річка промивалася із Карачуновського водосховища.

З метою наповнення водосховища питною водою Мінчормет СРСР вклав свою частку коштів в розмірі 38,5 млн. крб. (за цінами 1977 р.) на побудову каналу Дніпро-Інгулець.

Надлишки води з 1979 року по 1989 рік скидалися у міжвегетаційний період у річку Інгулець за спеціальними дозволами Держкомприроди СРСР, який запроваджував постійно зростаючі вимоги до зменшення забруднення навколишнього середовища.

Тому, у 1986 році інститут „Кривбаспроект” поновив проектні роботи щодо шляхів утилізації шахтних вод з техніко-економічного розрахунку „Відведення шахтних вод Кривбасу на період до 2000 р.”, у якому розглядалися варіанти відведення шахтних вод у акваторії Чорного і Азовського морів, переробка шахтних вод з отриманням товарних сольових продуктів, поховання цих вод у глибоких геологічних структурах. У 1988 році з ряду об”активних причин подальша розробка ТЕР була припинена.

Проте з 1989 року природоохоронними органами скиди у річку Інгулець були заборонені.

У цьому ж році підприємствами підземного Кривбасу були здійснені заходи по зменшенню відкачки шахтної води з 40 млн. куб. м. до 27-29 млн.куб.м. в основному за рахунок припинення подачі в шахти питної води.

Подальший перебіг подій змусив Мінчормет СРСР, Держбуд СРСР, Держкомприроди СРСР поновити роботи над проблемою. Було видане завдання інститутам „Кривбаспроект”, „ВНДІчорметенергоочистка”, „ВІОГЕМ”, „Механобрчормет”, „Укрводоканалпроект”, „Південіпроруда” на розробку „Основних положень до ТЕР відведення шахтних вод Кривбасу” з метою багатоваріантного аналізу для вибору перспективного напрямку вирішення проблеми.

Були розглянуті наступні варіанти відведення та використання шахтних вод Кривбасу на період до 2030 р.:

Варіант 1 – відведення шахтних вод у Чорне море;

Варіант 11 - відведення шахтних вод у ставок – накопичувач Запорізького залізорудного комбінату, розташованого в Утлюкському лимані Азовського моря;

Варіант 111 – поховання шахтних вод у геологічні структури;

Варіант 1У – опріснення шахтних вод та їх утилізація;

Варіант У – використання шахтних вод на гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу з щорічним скидом надлишків і розбавленням їх прісною водою. (Існуюча схема).

На основі укрупнених вартісних показників та екологічної оцінки був рекомендований варіант опріснення шахтних вод.

Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб’єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об’єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуіції суб’єкта управління.

В практиці прийняття рішеннь часто виникає питання про доцільність застосування групового або індивідуального підходу до процедури прийняття рішень.

У 1990 році Радою Міністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту по демінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів ”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Ними за участю також Московського енергетичного інституту, інституту „Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудного інституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплексна переробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год, або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природного газу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110 млн. крб. (в цінах 1984 р.).

Технічний проект не був затверджений, як занадто дорогий.

З тих же причин не реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології (м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.

На жаль, ситуація ускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, що пропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових і технічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету є малоймовірним.

Також ці процеси породжують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількості вилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т на рік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей з метою їх подальшої переробки або утилізації.

Внаслідок використання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічних властивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічні збитки досягли десятків мільйонів карбованців.

Скид високо мінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, як виняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволено рішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто 11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м., а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32 млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стоками господарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.

Незважаючи на тривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення в Міністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети, через народних депутатів СРСР Д.В.Лісничого, Л.Г.Шараєва у Раду Міністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправної шкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.

В 1989 році виборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народних депутатів СРСР – народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимо спитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скид шахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення 200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення? Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повної деградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі для людей речовини.”

З Москви до Снігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запит Голові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.

1. Чому міністром чорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скиду мінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річку Інгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі і водопостачання населення Миколаєва?

2. Хто відповість за завдані збитки відомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?

3. Чи планується виділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованих джерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?

Відповідь заступника міністра була така:

„З метою захисту річки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствами державного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязі намічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець та Саксагань.

Для вивчення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу від забруднення річки Інгулець Український філіал Центрального науково-дослідного Інституту комплексного використання водних ресурсів (м. Київ) по договору з виробничим об”єднанням „Кривбасруда” виконує роботу „Визначення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу за забруднення річки Інгулець і виборів оптимального режиму санітарних попусків з каналу Дніпро-Інгулець через Карачуновське водосховище”.

В доповнення до цієї роботи ВО „Кривбасруда” укладений договір з Українським філіалом згаданого інституту на дослідження хімічного складу мулових відкладень в річці на ділянці від Кривого Рогу до Снігурівки. А також хімічного складу води на цій ділянці і вище Карачуновського водосховища, визначення ступеня забруднення радіонуклідами, впливу стоків з сільськогосподарських угідь на забруднення річки і інше. Роботи планується закінчити у 1990 році.

У відповідності з дорученням Ради Міністрів України№999/68 Держкомприродою УРСР і Миколаївським облвиконкомом організується комісія для визначення джерел забруднення річки Інгулець і дольової участі у фінансуванні робіт по розчистці річки в районі міста Снігурівки. Після виконання досліджень і визначення джерел забруднення річки Інгулець буде прийнято рішення про дольову участь у фінансуванні подальших робіт на оздоровлення річки.”

Потім у Снігурівці відбулася технічна нарада з питань розчищення річки Інгулець й відведення високомінералізованих шахтних вод Кривбасу. В ній взяли участь представники обласного і районного держкомітетів по охороні природи, облводгоспу, облагропрому, санітарної служби, АПО, управління каналами Інгулецької зрошувальної системи, УкрНДІЗЗу, проектних організацій Кривого Рогу, виробничих об”єднань”Кривбасруда”, „Південь руда”.

На нараді відмічалося, що в околицях Снігурівки помітно погіршала якість води в Інгульці та підземних джерелах водопостачання, відбулося значне замулення русла річки вище головних насосних станцій Інгулецької та Явкинської зрошувальних мереж. На кожен гектар зрошуваних полів разом з поливною водою щорічно надходить 3,5 – 4 тонни різноманітних солей, що привело до засолювання грунтів, різкого зниження їх родючості, погіршання фізико-хімічних властивостей.

За останні роки спостерігається підвищення рівня шлунково-кишкових захворювань серед населення, що є наслідком низької якості питної й поливної води. Інгулець фактично перетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу.

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Учасники наради вирішили:

• Погодитись з пропозицією спеціалістів району і області про розробку, як одного з варіантів першочергових заходів по захисту Інгульця і зрошуваних земель, можливості будівництва насосної станції в районі села Василівки для відкачування високомінералізованих вод і скиду їх по Вірьовчиній балці, організації розчищення русла річки від головних насосних станцій до місця перехоплення скидних вод.

• Снігурівському райдержкомітетові по охороні природи клопотати перед Радою Міністрів УРСР про створення міжвідомчої комісії по встановленню джерел забруднення Інгульця з метою визначення дольової участі підприємств й організацій у фінансуванні проектних і будівельних робіт по врятуванню й відродженню Інгульця.”

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.06.89 р. №161 заборонено скид високомінералізованих вод в річку Інгулець.

На сьогоднішній день залишається в дії схема використання шахтних вод в зворотних циклах ГЗК, з накопиченням надлишків і їх щорічним скидом в річки Інгулець і Саксагань та обов”язковою наступною промивкою цих річок прісною водою.

Дозволений вміст хлоридів в стічних шахтних водах складає 3000-3700 мг/л при нормі для водойм 350 мг/л. При цьому з кожним роком в „Регламентах скиду” збільшується дозволений рівень хлоридів та загальної мінералізації. В регламенті скидів на 2001-2002 рр. Дозволений вміст хлоридів дорівнює 3999 мг/л.

Скиди останніх років поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізація високомінералізованих шахтних вод – є складною, найгострішою і поки що невирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.

4. Контроль за виконанням рішень та основних напрямків реабілітації екосистеми р. Інгулець

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

Інгулець бере свій початок з заболоченої балки поблизу с. Топила Знам'янського району, Кіровоградської області. Потім прямуючи Дніпропетровською, Миколаївською та Херсонською областями впадає в р. Дніпро на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на два рукави, з яких лівий має довжину 1,5 км, а правий 0,9 км.

У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м³ з них забруднених 158,1 млн.м³ , а взагалі без очистки – 64,9 млн.м³ .

Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.

З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

Основними напрямками щодо робіт з екологічного оздоровлення малих річок в басейнах Інгулець та Саксагань є:

1. винесення прибережних захисних смуг для проведення на них комплексних водоохоронних заходів;

2. залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів водоохоронних заходів при роботах на малих річках;

3. втілення концепції ґрунтозахисного землеробства (упорядкування землекористування, тобто вилучення з класу орних заплавних земель та земель, на яких спостерігаються ерозійні процеси);

4. заліснення території до оптимальної норми - 16% (сюди входить і посадка водозахисних лісосмуг і протиерозійні лісонасадження);

5. призупинення робіт з господарського використання заплав малих річок,
   які негативно впливають на їх стан;

6. забезпечення контролю за використанням і якісним станом вод малих річок;

7. використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по екологічному оздоровленню малих річок;

8. створення руслових водоохоронних смуг з посадженням вищої водної рослинності (ВВР), а також створення заплав, заводей, рукавів з вирощуванням
   ВВР, покращення санітарно-гігієнічного стану територій міст та селищ, реа
   лізація багатоцільових організаційно-технічних заходів, націлених на поліп
   шення екологічного стану сельбищних територій;

9. посилення робіт з екологічного виховання населення, пропаганди раціонального використання й охорони водних ресурсів.

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

10. при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі :

11. - віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

12. розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта
    ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє
    середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

13. пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

14. комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле-і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

15. еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету

збереженню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

16. пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

1. поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

2. раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

3. упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

4. відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

5. удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейну Інгульця дав змогу окреслити коло найактуальніших проблем, які потребують розв'язання та є предметом цієї програми, а саме:

• антропогенне навантаження на водні об'єкти басейну внаслідок екстенсивного способу ведення господарства призвело до кризового зменшення само-відтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупо-рядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь (незадовільний технічний стан, низький рівень експлуатації систем водовідведення тощо);

17. періодична зміна водно-сольового режиму річок внаслідок скидання надлишків зворотних стічних вод гірничорудних підприємств в міжвегетаційний
    період в р. Інгулець в об'ємі 16-17 млн.м³ та в р.Саксагань в об'ємі 5 млн.м³ з
    загальною мінералізацією біля ЗО г/дм³;

18. значне забруднення підземних вод та виникнення шкідливих інженерно-геологічних явищ (карст, суфозія та провали денної поверхні) внаслідок недосконалої схеми гідрогеологічного захисту ведення гірничих робіт;

19. погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання в басейні поряд з існуючими технологія
    ми водоочищення, які вже не забезпечують необхідного рівня водопідготовки;

20. недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів;

21. недостатня ефективність існуючої схеми управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління;

22. відсутність автоматизованої системи моніторингу екологічного стану водних об'єктів басейну Інгульця, якості питної води і стічних вод у системах
    водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів
    та достатнього природоохоронного контролю за використанням водних ре
    сурсів.

Реалізація дає можливість створити необхідні передумови для розв'язання наведених вище головних проблем шляхом поліпшення екологічного стану басейнів річок Інгулець і Саксагань.

Для досягнення основної мети Комплексної програми передбачається розробити і реалізувати проекти та заходи за такими пріоритетними напрямами:

23. охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

24. удосконалення водозабезпечення населення якісною питною водою;

25. удосконалення нормативно-правової бази по збору коштів за забруднення водних об'єктів та їх цільовому використанню на відновлення водних ресурсів у відповідності до басейнового принципу;

26. підтримання в безпечному для довкілля та населення режиму підземних вод в Криворізькому регіоні;

27. відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок в басейні Інгульця;

28. удосконалення системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

29. поліпшення водогосподарської ситуації на землях Інгулецької зрошувальної системи;

30. створення ефективної регіональної системи екологічного моніторингу із застосуванням сучасних засобів інформатики;

31. прогнозування змін гідрогеологічного середовища на окремих техногенно-напружених ділянках басейну р.Інгулець методом моделювання;

32. створення геоінформаційної системи екологічного менеджменту в басейні Інгульця.

Взаємопов'язані комплекси заходів за пріоритетними напрямами переслідують такі цілі:

33. зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти басейну річок Інгулець і Саксагань;

34. досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб;

35. забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкту як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води.

Розв'язання накопичених протягом тривалого часу екологічних проблем у басейні Інгульця потребує значних фінансових ресурсів, основним джерелом яких залишаються державний і місцеві бюджети та кошти підприємств усіх форм власності. З огляду на обмеженість фінансування природоохоронних заходів та життєву необхідність оздоровлення річкового басейну передбачається розроблення плану практичної реалізації заходів.Для раціонального використання коштів необхідно визначити пріоритетні завдання та відпрацювати ефективні, економічно вигідні рішення і етапи їх реалізації.

З цією метою здійснюється класифікація проблем за ступенем їх важливості (погіршення здоров'я населення в результаті низької якості водних ресурсів, істотне погіршення стану або небезпека заподіяння непоправної шкоди екосистемі), а також класифікація природоохоронних дій для визначення необхідних обсягів капіталовкладень та їх екологічної ефективності (з наданням пріоритету заходам із значним еко-лого-економічним ефектом, які придатні до поетапної реалізації, забезпечені необхідною проектною документацією, передпроектними дослідженнями тощо).

Розроблення конкретних заходів і розподіл коштів на їх практичну реалізацію здійснюються не тільки за галузевою, а й за цільовою ознакою.

У першу чергу передбачається виконання заходів, які не потребують значних капітальних затрат, а саме:

підвищення загальної культури виробництва;

суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;

підтримання у належному стані діючих водоохоронних споруд; запобігання аварійним ситуаціям;

забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій міст;

дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон;

контроль за зберіганням та використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, детергентів, нафтопродуктів тощо з метою запобігання їх виносу у водні об'єкти.

Визначення пріоритетних цілей та засобів їх досягнення проведено згідно з двома етапами екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

Перший етап - поліпшення екологічної ситуації за рахунок стабілізації і щорічного зниження рівнів забруднення та виснаження водних об'єктів,

створення нормативно-правових, організаційних та економічних передумов переходу до екологічно безпечного використання водних об'єктів. Головними завданнями цього етапу є:

обмеження шкідливого впливу найбільш небезпечних забруднювачів водних джерел басейну Інгульця, припинення скидання забруднених комунальних стічних вод, забезпечення очищення стічних вод відповідно до проектних параметрів очисних споруд;

зменшення водоспоживання на основі раціонального водокористування з урахуванням структурної перебудови господарства, технологічної модернізації та реконструкції промислового і аграрного виробництв, комунального господарства;

завершення створення водоохоронних зон та прибережних смуг усіх водойм басейну;

подальше вдосконалення нормативно-правової та еколого-економічної баз безпечного користування водними об'єктами і охорони їх від забруднення;

поліпшення системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів відповідно до напрямів екологічного оздоровлення басейну Інгульця та поліпшення якості питної води;

удосконалення економічного механізму реалізації водоохоронної діяльності;

впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

удосконалення системи моніторингу екологічного стану басейну Інгульця шляхом розвитку відомчих мереж та служб, створення центру узагальнення баз даних про екологічний стан басейну Інгульця;

розроблення і впровадження програм екологічної освіти та виховання. На першому етапі необхідно зробити акцент на стабілізацію і зменшення скидання забруднюючих речовин з міських очисних споруд, зменшення надходження забруднень від промислових об'єктів, тваринницьких комплексів і ферм та сільських населених пунктів, з урбанізованих територій, будівництво недорогих очисних.

Протягом першого етапу передбачається проведення науково-дослідних, проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт на виконання заходів, розроблених відповідно до визначених напрямів дій.

Другий етап - завершення реалізації широкомасштабних заходів щодо повного припинення скидання забруднюючих речовин у межах встановлених нормативів. Головними завданнями цього етапу є:

сприяння структурній перебудові економіки на засадах сталого еколого-економічного розвитку; екологізація суспільного виробництва;

приведення виробничих процесів у промисловості, сільському та комунальному господарствах у відповідність з екологічними вимогами, нормативами та стандартами;

водоохоронні дії в населених пунктах, на господарських об'єктах, сільськогосподарських угіддях, в результаті реалізації яких використання водних об'єктів у басейні Інгульця буде екологічно безпечнішим;

загальне екологічне оздоровлення водотоків і водоймищ внаслідок реалізації широкомасштабних заходів у водозбірних басейнах, забезпечення нормативів якості поверхневих вод;

розроблення та впровадження екологічних стандартів межі стійкості екосистеми басейну Інгульця до антропогенних навантажень і визначення на їх основі параметрів збалансованості процесів використання та відтворення водних ресурсів для постійного і стабільного економічного розвитку територій басейну;

удосконалення системи еколого-економічного регулювання діяльності господарського комплексу в басейні Інгульця з метою відновлення природних властивостей водних об'єктів, створення умов для компетентного управління використанням водних ресурсів і розвитком продуктивних сил;

створення автоматизованої системи оцінки екологічних ситуацій, прогнозування шкідливого впливу на водні об'єкти.

Протягом другого етапу триватиме здійснення науково-дослідницьких, проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт, спрямованих на виконання намічених заходів.

Стратегічна мета - забезпечення у процесі використання водних ресурсів пріоритету природоохоронних функцій над господарськими, раціональне використання поверхневих та підземних вод, широке впровадження водозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства.

Основні цілі:

36. зниження вмісту у водних об'єктах басейну Інгульця біогенних речовин, нафтопродуктів, пестицидів, іонів важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин;

37. припинення засмічення водних об'єктів;

38. поліпшення якості питного водопостачання та води, що використовується зрошувальним землеробством на території басейну;

39. удосконалення нормативно-правової та еколого-економічної бази з метою поліпшення якісного стану водних об'єктів;

40. скорочення обсягів технологічного водоспоживання із впровадженням сучасних водозберігаючих технологій;

41. скорочення використання свіжої води промисловістю за рахунок мінералізованих підземних і шахтних вод;

використання в промисловості оборотної і повторно-послідовно використовуваної води на рівні 90-92 відсотків загального обсягу води, що споживається підприємствами;

42. зменшення витрат води і скидання забруднених стічних вод за рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній, гірничодобувній та інших галузях промисловості;

43. удосконалення системи обліку, моніторингу та контролю забруднення поверхневих і підземних вод, розроблення та введення із дію системи ідентифікації та інструментального контролю за всіма стаціонарними джерелами забруднення поверхневих вод із створенням відповідної інформаційної бази даних;

44. розроблення басейнової системи використання і охорони вод, водогосподарських балансів;

45. удосконалення схеми управління режимом використання водних джерел з розробленням і впровадженням методів оптимізації структури та пріоритетів
    водокористування шляхом запровадження його поетапного територіально-
    пооб'єктного ліцензування та регламентації;

46. розроблення і впровадження методів регулювання розміщення, розвитку і структури господарських об'єктів з пріоритетним врахуванням умов їх водозабезпечення та стійкості екосистеми до антропогенного навантаження;

- подальше удосконалення нормативів екологічної безпеки водокористування.

Пріоритетні заходи та шляхи їх реалізації:

1) будівництво (реконструкція) гідротехнічних споруд
Довгострокові цілі:

47. забезпечення належного технічного стану гідротехнічних споруд на території басейну р.Інгулець;

48. будівництво гідротехнічних споруд з метою запобігання негативного впливу на поверхневі та підземні води басейну.

Проміжні цілі:

49. завершення заходів, спрямованих на забезпечення належного технічного стану ставка-накопичувача шахтних вод у балку Свистунова;

50. реконструкція хвостового господарства і оборотного водопостачання в районі с. Миролюбівка ГЗК КДГМК "Криворіжсталь.

2) упорядкування існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства

Довгострокові цілі:

51. повне припинення скидання у водні об'єкти неочищеиих та недостатньо очищених стічних вод комунального господарства;

52. забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод установленимнормативам та стандартам.

- Проміжні цілі:

- припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм;

53. забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод проектним параметрам очисних споруд.

В основу формування покладено такі завдання:

54. ліквідація диспропорцій між потужностями водопроводів та потужностями каналізації з метою підвищення ефективності роботи очисних споруд;

55. завершення будівництва об'єктів високого ступеня будівельної готовності та введення їх у дію;

56. пріоритетне спрямування державних капіталовкладень на здійснення заходів щодо запобігання надходженню у водні об'єкти басейну неочищених сті
    чних вод;

57. розв'язання проблеми зменшення обсягів осадів, що утворюються на очисних спорудах каналізації;

58. заміна аварійних каналізаційних мереж та спрацьованого обладнання очисних станцій.

З метою підвищення рівня експлуатації очисних споруд передбачається:

59. підтримка на державному рівні розроблення та впровадження сучаснихтехнологій очищення стічних вод;

60. запобігання надходженню на комунальні очисні споруди неочищених і недостатньо очищених промислових стічних вод, створення умов для ефективного контролю за їх надходженням;

61. розроблення і впровадження дієвих заходів щодо посилення контролю зазабрудненням поверхневих та підземних вод комунальними підприємствами.

3) упорядкування існуючого водовідведення на промислових об'єктах Довгострокові цілі:

62. повне припинення скидання у водні об'єкти неочищених та недостатньо очищених стічних вод промислових об'єктів;

63. забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод установленим нормативам та стандартам із застосуванням найкращих існуючих технологій;

64. удосконалення системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

Проміжні цілі:

65. науково-технічне обгрунтування системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

66. припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм;

67. забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод проектним параметрам очисних споруд.

Розробка альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод Кривбасу та будівництво (реконструкція) очисних споруд на промислових об'єктах потребує підтримки на державному рівні в комплексі заходів щодо структурної перебудови економіки.

Для упорядкування існуючого водовідведення на промислових об'єктах передбачається:

68. застосування економічних та адміністративних засобів регулювання і стимулювання будівництва та реконструкції очисних споруд на промислових
    підприємствах за рахунок власних коштів та інших джерел фінансування;

69. розроблення і впровадження сучасних методів переробки та утилізації відходів очисних споруд;

70. посилення контролю за достовірністю інформації про скидання зворотних вод;

-розроблення і впровадження системи ідентифікації порушників умов скидання промислових стічних вод до міської каналізації;

-сприяння оснащенню виробничих об'єктів засобами моніторингу за скиданням стічних вод;

71. удосконалення контролю за попереднім очищенням виробничих стічних вод;

72. проведення необхідних науково-дослідницьких робіт.

Для запобігання забрудненню водних об'єктів та підземних вод інфільтраційними модами накопичувачів промислових відходів (особливо токсичних) та міських звалищ, нафтопродуктами, отрутохімікатами тощо необхідно реалізувати природоохоронні заходи на особливо небезпечних накопичувачах відходів та стоків підприємств.

З метою забезпечення проведення цілеспрямованої екологічної політики щодо накопичувачів промислових відходів та стоків передбачається:

73. систематичне проведення інспекцій стану промислових гідроспоруд;

74. проведення необхідних науково-дослідницьких робіт.

Система аналогічних заходів має бути розроблена та впроваджена і щодо накопичувачів комунальних відходів та територій, забруднених нафтопродуктами, отрутохімікатами тощо.

4) упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях

Довгострокові цілі:

повне припинення скидання в водні об'єкти неочищених поверхневих стічних вод на територіях міст та селищ міського типу.

Проміжні цілі:

75. припинення засмічення водних об'єктів;

76. припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм.

З метою забезпечення упорядкування існуючого водовідведенняна урбанізованих територіях передбачається:

перебудова системи водовідведення, обладнання мережі дощової каналізації спорудами уловлювання засмічуючих речовин у зливових водах;

- посилення контролю з боку природоохоронних органів за станом поверхні забудованих територій міст та своєчасним прибиранням сміття;

-створення під час реконструкції та забудови міст нових мереж дощової каналізації та їх спрямування до очисних споруд.

поліпшення якості питної води

Завдання якісного водопостачання питної води на території басейну Інгульця вимагає насамперед забезпечення якісного стану поверхневих та підземних водних об'єктів.

Реалізацію заходів ⁴- , , щодо поліпшення якості питної води необхідно здійснювати одночасно з виконанням інших заходів і програм, а саме:

Національної програми забезпечення населення України якісною питною водою, якою передбачається:

- забезпечення систем водопостачання населених пунктів устаткуванням і реагентами для поліпшення якості питної води;

- удосконалення галузевої системи моніторингу якості питної води;
перехід на використання альтернативних джерел постачання населення якісною питною водою з урахуванням регіональних особливостей (визначення можливостей і обсягів впровадження інфільтраційних водозаборів у басейні Дніпра, застосування індивідуальних та локальних пристроїв для доочищення питної води, виробництво води в пляшках і пакетах тощо);

- удосконалення економічних і правових засад функціонування водопровід ного господарства;

- програма поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води, якою передбачається впровадження приладів обліку споживання питної води з метою її раціонального використання;

-введення в дію Закону України про питну воду з метою нормативного забезпечення взаємовідносин між власниками комунальних споруд, виробниками послуг та їх споживачами.

природоохоронні заходи

Основна мета - поліпшення загального екологічного стану водних об'єктів басейну Інгульця, яке забезпечить стійке функціонування природних екосистем і гармонійний розвиток господарських комплексів у його басейні. Довгострокові цілі:

77. відновлення малих річок та основних притоків Інгульця шляхом створення водоохоронних зон та прибережних смуг, розчищення та упорядкування поряд з відповідними заходами водовідведення в їх водозбірних басейнах;

78. поліпшення гідрологічного, морфологічного і гідрохімічного режиму водоймищ та водотоків з метою створення умов для збалансованого розвитку
    біоти та їх сталого використання;

79. сприяння збільшенню видового різноманіття тваринного світу та рослинності у водних об'єктах;

80. сприяння формуванню таких властивостей русла річок, берегів і прибережних смуг та зон, які забезпечували б можливість розвитку саморегулюючих біоценозів;

- впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору;

81. залуження сильно еродованих орних земель з переведенням їх до складу поліпшених сіножатей;

82. створення захисних лісонасаджень на ерозійно небезпечних землях;

83. вилучення із сільськогосподарського обороту непродуктивних земель підзалісення тощо;

збереження водовідтворювальної здатності ландшафтів, оптимізація їх структури та забезпечення екологічної рівноваги природних процесів шляхом досягнення оптимального співвідношення угідь різних типів у водозбірних басейнах річок. Проміжні цілі:

забезпечення виконання робіт, пов'язаних із створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибережних смуг;

84. забезпечення контролю за дотриманням законодавства про режим використання прибережних смуг та водоохоронних зон ;

85. удосконалення системи моніторингу та контролю за станом водних об'єктів, водоохоронних зон та прибережних смуг, зон санітарної охорони тощо;

86. відновлення рослинного покриву на берегах водних об'єктів;

87. підтримання встановленого режиму на територіях водоохоронних зон та прибережних смуг;

88. розчистка русел;

89. берегоукріплення;

90. будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд.

рекультивація порушених земель

Довгострокові цілі:

91. забезпечення максимально можливого регулювання поверхневого стоку на порушених землях;

92. відновлення природних ландшафтів;

93. Проміжні цілі:

94. рекультивація порушених земель;

95. досягнення протиерозійної стійкості ландшафтів.

запобігання забрудненню підземних вод

Довгострокові цілі:

96. контроль стану підземних вод за якісними та кількісними складовими;

97. використання вод таким чином, щоб забезпечити їх стале та безпечне використання відповідними галузями господарства з гарантуванням сталого розвитку взаємопов'язаних елементів навколишнього природного середовища (рослинності, ландшафту тощо).

Проміжні цілі:

- запобігання забрудненню підземних вод у найбільш екологічно несприятливих районах;

- тампонаж маловодних, недіючих, покинутих свердловин.

Заходи щодо охорони підземних вод і ліквідації джерел їх забруднення, у тому числі перших від поверхні водоносних горизонтів, забезпечуються виконанням запланованих заходів за іншими напрямами реалізації ,л^, 3 метою запобігання забрудненню підземних вод передбачається:

98. розроблення і введення в дію системи ідентифікації та удосконалення контролю за всіма існуючими і вірогідними джерелами забруднення підземних вод із створенням відповідної інформаційної бази даних;

99. дослідження та оцінка техногенного навантаження на підземні води, їх захищеності, якісного стану;

100. організація системи моніторингу.

Виняткова суспільна актуальність і доцільність визначаються такими факторами:

- Інгулець відіграє важливу роль у водозабезпеченні значного регіону України;

101. надмірне антропогенне навантаження порушило природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кризовий екологічний стан багатьох територій у басейні Інгульця;

102. розв'язання комплексної проблеми екологічного оздоровлення басейну необхідно здійснювати на якісно новому рівні відповідно до радикальних змін характеру природокористування та стратегії розвитку економіки країни;

103. результати позитивного розв'язання проблеми матимуть високу екологічну, економічну та соціальну ефективність;

104. подальше затягування розв'язання проблеми завдає істотної шкоди природному середовищу, здоров'ю населення та суспільству в цілому;

• необхідність концентрації значних сил і ресурсів, довгочасний характер проблеми та її масштабність у зв'язку із значною територією басейну зумовлюють очевидну необхідність участі в її розв'язанні всіх областей, що розміщені в басейні, багатьох галузей господарства та громадськості.

Виконання завдань має бути важливою складовою формування та реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого розвитку та інтегрування у світове співтовариство.

ОСНОВНА МЕТА

- це довгостроковий організаційно-економічний документ, що визначає стратегію і шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем - екологічного оздоровлення водних об'єктів басейну Інгульця та поліпшення якості питної води, яка є важливою складовою екологічної політики суспільства, орієнтованої на створення безпечних умов життя людини та відновлення природного середовища.

Основною метою є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Інгульця, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Головними передумовами формування стратегії є усвідомлення того, що:

105. розв'язання проблеми екологічного оздоровлення басейну Інгульця та поліпшення якості питної води є одним із невідкладних суспільно значущих завдань;

106. збереження тенденції до погіршення екологічного стану водних об'єктів басейну в майбутньому може загрожувати біологічно-генетичною деградацією населення, що проживає на території басейну і негативно позначитися на економічних показниках розвитку господарства;

- в умовах напруженого водогосподарського балансу і несприятливого екологічного стану в басейні, що історично склалися внаслідок структурних деформацій господарського комплексу і недосконалої водоохоронної діяльності, неможливе екологічно безпечне використання водних ресурсів без коригування існуючої екологічної політики;

- структурну перебудову господарського комплексу необхідно провадити з гарантуванням екологічної безпеки населення та відновлення навколишнього середовища;

-незадовільний екологічний стан водних об'єктів поряд з недосконалими технологіями водопідготовки є головною причиною погіршення якості питної води та зумовлює фактори поширення різних захворювань і погіршення здоров'я населення;

-забруднення водних джерел не повинно становити загрозу для здоров'я людини;

-необхідне поетапне впровадження (замість принципу реагування) превентивних заходів до охорони та відновлення водних ресурсів. Забезпечення постійного і стабільного економічного розвитку території басейну, збалансованості процесів використання і відтворення водних ресурсів можливо досягти за рахунок:

107. реалізації природоохоронної політики, спрямованої на зменшення антропогенного навантаження на природні, у тому числі й на водні, об'єкти;

108. впровадження екологічно безпечного використання водотоків та водоймищ;

109. забезпечення пріоритету екологічних критеріїв, показників та вимог над економічними;

110. застосування басейнового, комплексного та програмно-цільового підходів до раціонального використання водних ресурсів на засадах визнання факту їх обмеженості і забрудненості внаслідок діяльності людини.

5. Розрахунки та фінансування заходів

Розв'язання проблем екологічного оздоровлення басейну та поліпшення якості питної води в умовах дефіциту бюджетних асигнувань і формування в країні ринкової економіки можливе за умов:

111. удосконалення механізму екологічного регулювання на засадах раціонального поєднання ринкових і адміністративних важелів та механізму реалізації заходів

112. впровадження поетапного реалістичного підходу до розв'язання проблем з визначенням пріоритетних дій та їх цільової спрямованості;

113. мобілізації місцевих ресурсів та ініціатив;

посилення ролі громадської думки у прийнятті рішень з важливих екологічних питань.

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ І КОНТРОЛЬ ЗА її ВИКОНАННЯМ

Реалізація забезпечується за допомогою цілеспрямованої державної системи, яка включає в себе:

а) законодавчо-правову базу;

б) економічний механізм;

в) організаційний механізм;

г) контроль за виконанням Програми.

1. Законодавчо-правова база

Для удосконалення законодавчо-правової бази необхідно:

114. забезпечити впровадження прийнятих та підготувати нормативно-правові акти щодо:

115. здійснення державного моніторингу вод;

116. стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів та громадських інспекторів, які здійснюють охорону і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

117. розробки і затвердження нормативів гранично допустимого скиду та переліку забруднюючих речовин, що нормуються;

118. визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них;

119. режиму зон санітарної охорони водних об'єктів;

- видачі дозволів на будівельні, днопоглиблювальні, вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

120. відшкодування збитків водокористувачам, завданих припиненням права або зміною умов спеціального водокористування;

121. переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин);

користування землями водного фонду;

- складання паспортів басейнів річок;

-справляння платежів за спеціальне водокористування;

122. погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування;

123. фінансування природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Інгульця та поліпшення якості питної води за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів в межах коштів, передбачених у відповідних бюджетах, та позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.

Економічний механізм

В Україні у процесі проведення еколого-економічних реформ встановлено ціни за використання природних ресурсів, запроваджено економічну відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, у тому числі водних об'єктів. Здійснюєнться цільове бюджетне фінансування природоохоронних заходів з Державого бюджету України по спеціальному розділу "Охорона навколишнього природного середовища". Сформовано систему позабюджетних фондів. Створено умови для мобілізації і акумулювання на добровільній основі фінансових ресурсів для здійснення природоохоронних заходів щодо забезпечення якості водних ресурсів в екосистемі басейну Інгульця, залучення інвестицій для організації фінансового забезпечення розроблення і реалізації басейнових еколого-інвестиційних програм і проектів.

Тобто йдеться про створення основ економічного механізму, здатного забезпечити акумулювання коштів і цільове фінансування заходів Програми за раціональною організаційною схемою, взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій, спрямованої на раціональне використання природних ресурсів та ефективну охорону навколишнього природного середовища.

Організаційний механізм

На основі визначених завдань і робіт Мінекобезпеки щорічно забезпечує розроблення та подання заінтересованим міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та обласним державним адміністраціям переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Інгульця і поліпшення якості питної води.

Мобілізацію і акумулювання на добровільній основі коштів підприємств, установ та організацій, добровільних внесків та інших коштів буде вирішено під час реалізації програми, шляхом створення державно-громадського благодійного фонду.

Організаційна робота щодо виконання визначених заходів і робіт покладається на Мінекобезпеки та його місцеві органи з розмежуванням напрямів і видів робіт та джерел фінансування між спеціально уповноваженими державними органами у галузі охорони і раціонального використання відповідних природних ресурсів.

Контроль за виконанням. Виконання заходів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, контролюється міністерствами і іншими центральними органами виконавчої влади, яким виділені асигнування на зазначену мету. Міністерства і інші центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за встановлення договірних цін на виконання робіт, що фінансуються з Державного бюджету України по розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека".

Міністерства і інші центральні органи виконавчої влади, відповідальні за виконання природоохоронних заходів, щоквартально подають Мінекобезпеки, Мінфіну і Мінекономіки інформацію про хід виконання заходів, передбачених у цьому розділі, та використання коштів на цю мету за встановленою формою.

Контроль і аналіз виконання завдань, що фінансуються за рахунок державного бюджету та інших джерел, у тому числі власних коштів підприємств, позабюджетних екологічних фондів, має забезпечувати Мінекобезпеки за участю спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони і раціонального використання відповідних природних ресурсів за напрямами і видами робіт.

Реалізація стратегічної мети досягається впровадженням комплексу узгоджених і взаємопов'язаних водоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших заходів, які детально розробляються на кожному етапі реалізації Програми із застосуванням програмно-цільових методів та відповідних інформаційних технологій.

Програма має багатоцільовий характер, оскільки переслідує декілька взаємопов'язаних стратегічних цілей. Складність структури, масштаби завдань,
які мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачуваних інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реалізації (до 2010 року).

Передбачається поетапне досягнення стратегічних цілей: на період до 2005 року - здійснення першочергових заходів екологічного оздоровлення басейну Інгульця, які по закінченні першого етапу мають уточнюватись уповноваженими органами виконавчої влади; термін остаточної реалізації визначається економічними спроможностями держави щодо її фінансування.

Науково-технічне забезпеченняекологічного оздоровлення річок Інгулець та Саксагань має здійснюватися за такими основними напрямами:

- залучення нових технологій по демінералізації шахтних вод з вилученням корисних речовин і розробкою рішень щодо їх утилізації;

-відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок в басейні Інгульця;

- поліпшення водогосподарської ситуації на землях Інгулецької зрошувальної системи;

-створення ефективної регіональної системи екологічного моніторингу із застосуванням сучасних засобів інформатики;

-прогнозування змін гідрогеологічного середовища на окремих техногенно-напружених ділянках басейну р.Інгулець методом моделювання;

- створення геоінформаційної системи екологічного менеджменту в басейні Інгульця.

Розроблення науково-технічних засад виконання завдань та заходів Комплексної програми по басейну Інгульця має здійснюватись під управлінням Мінекоресурсів установами зацікавлених міністерств, інших органів виконавчої влади та підприємствами гірничодобувної галузі.

ОРІЄНТОВНІ РОЗРАХУНКИ ВАРТОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ ТА ДЖЕРЕЛА її ФІНАНСУВАННЯ

Екологічне оздоровлення басейну Інгульця повинно здійснюватися як на основі виконання цієї, так і державних галузевих, регіональних та місцевих екологічних програм, за рахунок коштів обласних та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, власних можливостей господарських органів усіх форм власності.

Враховуючи необхідність визначення повного комплексу заходів екологічного оздоровлення басейну Інгульця та поліпшення якості питної води для визначення їх ефективності та врахування в проектах річних планів розвитку галузей економіки з дотриманням басейнового принципу планування та управління відповідно до Водного кодексу України, передбачається ключення заходів, затверджених або розроблених програм в обсягах, віднесених до басейну Інгульця.

Зважаючи на те, що запобігання або зменшення шкідливого впливу виробництва на стан водних об'єктів є невід'ємною складовою частиною технологічного процесу, з урахуванням його досконалості та екологічної спрямованості, необхідно забезпечити взаємоузгодженість управління природоохоронною та господарською діяльністю. У зв'язку з цим передбачається:

- стимулювати включення водоохороннії та водозберігаючих заходів до загальних програм розвитку галузей виробництва, що сприятиме зменшенню обсягів сукупних витрат;

-забезпечити врахування стратегіїу прийнятті рішень щодо розвитку галузей господарства, у розробленні природоохоронних заходів, що необхідно вжити на окремих об'єктах - забруднювачах поверхневих та підземних вод.

- створення геоінформаційної системи екологічного менеджменту в басейні Інгульця.

Розроблення науково-технічних засад виконання завдань та заходів Комплексної програми по басейну Інгульця має здійснюватись під управлінням Мінекоресурсів установами зацікавлених міністерств, інших органів виконавчої влади та підприємствами гірничодобувної галузі.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

Для забезпечення реалізації Програми передбачається удосконалення законодавчої бази та розробка нормативно-правових актів, що стосуються раціонального використання водних ресурсів, зменшення рівня забруднення річок та водойм басейну р. Інгулець, антропогенного навантаження на їх екосистеми, зниження ризику для здоров'я людини, збереження та відтворення біологічного різноманіття.

Регулювання водних ресурсів України здійснюється відповідно до діючого Водного кодексу України, до якого у 2000 р. внесені зміни та доповнення.

З метою забезпечення охорони водних ресурсів, забезпечення їх відтворення та інтеграції законодавства України до законодавства ЄС, передбачається внести додаткові зміни до Водного кодексу України, розробити Інструкцію щодо видачі дозволів на спеціальне водокористування, розробити нові нормативи справляння зборів за використання водних ресу ісів та порядок їх справляння, удосконалити но мування скидання забруднюючих речовин до водних об'єктів та перелік забруднюючих речовин, які дозволено скидати до водних об'єктів.

Потребує, також, удосконалення Земельний кодекс України, яким передбачено інше трактування умов надання водних об'єктів в оренду та встановлення прибережних захисних смуг навколо водних об'єктів та річок України.

Для удосконалення економічного механізму природокористування необхідно внести зміни до запровадженого механізму справляння зборів за використання водних ресурсів та їх використання за цільовим призначенням у відповідності до басейнового принципу. Враховуючи рекомендації Світового банку та законодавства ЄС необхідно ліквідувати надані водокористувачам пільги, для чого необхідно внести зміни до Порядку справляння зборів за використання водних ресурсів та встановити нормативи зборів, які б відповідали специфіці водокористувачів і дали б можливість у повному обсязі забезпечити водоохоронні заходи в басейні р.Інгулець.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

З метою вирішення зазначених завдань та науково-технічного обгрунтування конкретних природоохоронних заходів програми доцільно розширити масштаби робіт щодо їх науково-дослідницького, нормативно-правового та методичного забезпечення, удосконалення системи моніторингу, менеджменту тощо.

Розроблена комплексна програма науково-дослідних робіт з екологічного оздоровлення басейнів річок Інгулець та Саксагань за участю Мінекоресурсів, Міжгалузевої лабораторії геоекологічних проблем Криворізького басейну НАН України та Мін-промполітики, МОЗ, Держводгоспу, Державної геологічної служби, науково-дослідних та проектних організацій, державних адміністрацій Кіровоградської, Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей, Криворізького міськвиконкому та зацікавлених підприємств.

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дейл Карнеги “Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей” - Донецк, “Сталкер”, 1999.

2. Ф.Тейлор "Основы научного менеджмента" - Москва, "Прогресс", 1992

3. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. “Основы менеджмента” - Москва, “Дело”, 1992

4. Плешков Я.Ф. Регулювання річного стоку. Л.: Гідрометеовидат, 1972.-508с.

5. Лапшев М.М. Розрахунки водовипусків стічних вод. М.: Будвидат, 1977.-87с.

6. Родзіллєр І.Д. Прогноз якості води водоймищ-накопичувачів стічних вод. М.: Будвидат, 1984.-263с .

7. Недрига В.П. Гідротехнічні спорудження (довідник проектувальника). М.: Будвидат, 1983.-543с.

8. Караушев О.В. Методичні основи оцінки і регламентування антропогенного впливу на якість поверхневих вод. Л.,1987.-285с.

10. Методичні основи оцінки і регламентування антропогенного впливу на якість поверхневих вод. Л.:Гідрометеовидат, 1983.

11. Водний кодекс України. Постанова Верховної Ради України від 6.06.1995 р.

12. Концепція поліпшення екологічного становища гірничовидобувних регіонів України. Постанова KM України від 31.08.1999 р. № 1606.

13. Ю.Євтушенко М. Ю., Захаренко М.О., Шевченко П.Г. Оцінка виливу техногенних навантажень на екологічний стан водогосподарської системи річок Інгулець і Саксагань з урахуванням щорічного скиду надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу. К.:НАНУ Національний аграрний університет. Інститут гідробіології.2001.

14. Тарасевич В. М. Економічна теорія. Підручник. Київ. 2006.– глава 17 стор. 344).

15. Єщенко П.С. , Ю.І. Палкін. Сучасна економіка. Київ. 2005. – 325 с.

16. «Бизнес-ликбез» «Тайм-менеджмент. Модная «штучка» или нужда?» // Газета «Губернская неделя». - 3.07.2007. - №15.- С. стр. 6.

17. Тарасов В.К. Персонал-технология: //Отбор и подготовка менеджеров. Ленинград. 1989. 367 С.

18. Зиновьев Ф.В., Гаврилов А.Г. , Зиновьев И.Ф. //Исскуство управлять. Симферополь. 1992. 106 С.

19 .Завадський Й.С. Практикум. //Проектування системи управління та менеджменту. Київ. 1994. 205 С.

20. Сацков Н. Я. //Методы и приемы деятельности менеджера и бизнесмена. 1993. 399 С.

21. Ніколенко Ю.В. //Основи економічної теорії. Підручник. Київ. 2001. –279 с.

22. Поль Самуельсон – Лауреат Нобелівської премії, професор США. //Економіка. -1993. – С . стр. 493.