МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра ділової іноземної мови

Факультет інформатики та управління

К У Р С О В А Р О Б О Т А

ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЛЬ СЛЕНГУ В РОМАНІ ДЖЕРОМА Д. СЕЛІНДЖЕРА «НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ»

Виконавець: студент IV курсу

Крамаренко І. С.

Керівник: ст. викладач Голікова О.М.

Рецензент: доцент Мирошниченко В. М.

Харків 2010 р.

З М І С Т

стр.

ВСТУП............................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1…………………………………………………………………………….

1. ПОНЯТТЯ СЛЕНГ………………………………………………

4

4

2. ШЛЯХИ УТВОРЕННЯ ЛЕКСЕМ СЛЕНГУ ТА ЇХ ПОШИРЕННЯ…………………………………………………………………………..

6

3. ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ СЛЕНГУ…………………………….

14

РОЗДІЛ 2…………………………………………………………………………

2.1. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕРОЇВ РОМАНУ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА “НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ” ………………………….

2.2. ПОРІВНЯННЯ ПЕРЕКЛАДІВ ОДНОГО ВІДРИВКУ З ОПОВІДАННЯ …………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………

19

19

30

33

34

ВСТУП

Джером Д. Селінджер – найвідоміший із представників "нью-йоркської" літературної школи 60- х рр. ХХ сторіччя. Його проза заглиблює читача у винятковий, оригінальний світ - світ, у якому образний ряд переплетений з емоційним настільки тісно, що розрізнити їх практично неможливо. Людина самотня серед людей - самотня саме у своїй неповторності, "незвичайності" - така основна тема абсолютно всіх творів Селінджера і його головної книги - роману "Над прірвою в житі".

Роман написаний яскравою, виразною мовою й повний уїдливого гумору, що ставить його в один ряд з творами М. Твена й Р. Ларднера. Уразливий підліток розповідає у вільному молодіжному стилі про свої спроби уникнути фальшивості світу дорослих.

Актуальність нашої роботи полягає у тому, що книга, яку ми будемо досліджувати, дуже непересічна і досі викликає великий резонанс у суспільстві. Нас насамперед цікавитиме художня мова цього твору, а саме те, що відрізняло у той час “Над прірвою в житі” від інших літературних робіт – молодіжний сленг, яким було написано цей твір. Бо сленг – це соціокультурне явище, яке одні вважають головним мовотворчим чинником, інші - результатом деградації суспільства, тож сам сленг, як і дана книга, є дуже неоднозначним.

Новизна роботи полягає у тому, що проблема сленгу у лінгвістиці досить нова, і до цього часу не було зроблено достатньо досліджень щодо цього явища. Не існує навіть чіткого визначення терміну “сленг”, та певних висновків щодо ролі сленгу в літературі.

В цілому проблемою вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партридж, С. Б. Флекснер, В. Фріман, М. М. Маковський, Менкен, А. Баррере, Ч. Леланд, И. Г. Гальпєрин, В. Дж. Бурк, В. А. Хомяков, И. В. Арнольд, Т. А. Соловьйова та інші.

Метою курсової роботи є розгляд художньо-стилістичних особливостей та ролі сленгу в романі Джерома Д. Сэлінджера "Над прірвою в житі".

При написанні курсової роботи ми поставили перед собою наступні завдання:

1. Дати визначення що таке сленг, та дослідити механізми його утворення

2. Виявити причини вживання сленгу

3. Визначити мовні особливості героїв роману Селінджера “Над прірвою в житі”

4. Проаналізувати роль сленгу у художній картині цього твору, та порівняти різні варіанти перекладу книги на російську мову з оригіналом

Перспективою данної курсової роботи є написання дипломної роботи про сленг, як літературний та мовотворчий чинник

РОЗДІЛ 1

1. ПОНЯТТЯ СЛЕНГ

Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже століття тому різні соціальні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленгу є сленг професійний, що побутує у мовленні людей певного фаху чи роду заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширеним явищем, сліпі бандуристи мали свій власний сленг, який називався «лебійською мовою» і був незрозумілий навколишнім, але при уважнішому розгляді бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, хоча були й окремі сленгові новоутворення. Деякі номінації лебійської мови фігурують у сучасному молодіжному сленгу, зазнавши певних деформацій.

Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей.

Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню.

Сленг кожної історичної епохи відображав риси часу. Сленг 60-х був наслідком підвищеного інтересу до наркотиків, популярної музики, постійної евфорії. Сленг 70-х містив велику кількість епітетів, що стосувалися невдах: «wally», «nurd» тощо. У сленгу 80-х переважали слова, що стосувалися грошей та роботи.

Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини».

З погляду лінгвіста, сленг - це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів, і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами"[16, с. 7].

Жаргонізми (сленгові слова) посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов'язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв'язок між культурою мовлення та сленговою лексикою. Стилістично нейтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

1.2.ШЛЯХИ УТВОРЕННЯ ЛЕКСЕМ СЛЕНГУ ТА ЇХ ПОШИРЕННЯ

Сленг складається з неологізмів або змінних слів, скорочених форм, екстравагантних, стриманих або живих символів мови.

Сленг пішов від жаргону та арго (та в меншій мірі від діалектного, нестандартного та вульгарного мовлення) окремих підгруп суспільства так, що вони відомі і використовуються досить великою кількістю населення, навіть якщо слова та вирази часто зберігають деякі асоціації з підгрупами які використовують і популяризують їх.

Для кращого розуміння сленгу слід розглянути його різновиди. Так різновид “cant” включає в себе обмежені, нетехнічні слова та вирази будь-якої окремої групи, наприклад по професії, віку, хобі або групи яка зацікавлена (Cool, uptight, do your thing відносились до канту молоді в кінці 1960-х років, які пізніше стали сленгами). “Жаргон” - характеризується обмеженними, технічними словами та виразами будь-якої окремої групи у професійній сфері, торгівельній, науковій, художній, кримінальній (Finals використовувався друкарями та студентами, Fannie May - багатими людьми, preemie - акушерами). “Арго” це поєднання канту та жаргону крадіїв, злочинців та їм подібних [9, с. 131].

Сленг заповнює нішу в американському варіанті англійської мови займаючи середню позицію між стандартними та неофіційними словами які сприймаються загальною публікою, та спеціальними словами і виразами відомими лише відносно малим соціальним підгрупам. Сленг може слугувати як міст або бар‘єр допомагаючи двом (старим та новим) словам, що використовувались як “внутрішні” терміни окремою групою людей з метою додати їх до загального вжитку.

Сленгізми не можуть бути розпізнані серед інших слів за звучанням або значенням. Проте до сленгу відносяться кант, жаргон, арго, діалекти, нестандартні слова або табу. Наприклад, сленгізм to neck (поцілунок та пестощі) вживався у студентському оточенні; flattop (авіаційна кар‘єра) був воєнно-морським жаргоном; pineapple (бомба або граната) був кримінальним арго. Такі слова, звичайно, не змінили звучання або значення, коли вони стали сленгізмами. Багато таких слів як: blizzard, mob, movie, phone, gas та інші, ставши стандартизованими або неофіційними словами не змінили своє звучання та значення. Фактично, більшість одиниць сленгу є омонімами літературних слів, пролітеровані та озвучені так само як їхні стандартизовані відповідники. Наприклад: cabbage (гроші), cool (розслаблений), pot (маріхуана). Слова cabbage, cool, pot звучать однаково як у звичайному літературному вживанні так і в сленговому. Кожне слово звучить привабливо або непривабливо, сіро або яскраво в стандартному та сленговому використанні. Також значення слів cabbag and money, cool and relaxed, pot and marіjuana є однаковими, тому не можна сказати, що відповідники сленгу є більш привабливими та яскравішими за значення стандартних слів [14, с. 17].

Всі ланки суспільства використовують сленг, навіть освідченні мовці та письменники. Так Джорж Вашингтон використовував слово redcoat (британський солдат), Вінстон Черчіль використовував booze (лікер), Ліндон Б. Джонсон використовував cool it (заспокійся, замовкни) [14, с. 23].

Сленг не є мовою покидьків суспільства, хоча більшість лексичних одиниць сленгу пішла саме від них. Основне джерело сленгу змінюється від епохи до епохи. Так в один період головним джерелом американського сленгу були переселенці, ковбої, мисливці та стрілки. На протязі 1920-х та 30-х років головним джерелом слів зниженого тону були гравці та злочинці, а в інший час (в 1940-х роках) основну позицію займали словник джазових музикантів, солдати або студенти.

Для повного розуміння сленгу слід пам‘ятати, що вживання слова, його популяризація та сприйняття можуть змінюватись. Слово може змінитись на соціальному рівні рухаючись в різному напрямку. Так деякі слова Шекспірівського часу можна знайти лише в деяких діалектах або в діалекті півдня США. Слова які є табу для одного періоду (stomach, thigh) можуть стати стандартизованими та сприйматись в інший. Мова є динамічною тому в будь-який час сотні, а можливо і тисячі слів та виразів якраз у процесі зміни від одного рівня до іншого стаючи більш сприйнятними або менше, більш популярними або менше популярними.

Більшість субкультур мають тенденцію використовувати слова та вирази з ближніх мов ніж створювати багато нові слова та надавати цим встановленим термінам нові спеціальні значення. Деякі запозичення з інших мов є традиційними. Чим більше вивчений рід заняття або професія, наприклад медицина, закон, психологія, соціологія, інженерія, електроніка, тим більша є схильність до створення нових слів неологізми, які засновані на грецьких чи латинських коренях. Але це не є основними джерелами сленгу, хоча медсестри та студенти медичних закладів використовують деяку медичну термінологію як сленг, а збройні сили запозичують сленг вільно з інженерії та електроніки.

Сленг походить від ціннісних конфліктів, деколи поверхневих, а деколи значних. Коли особа вживає мову у новому ракурсі, щоб виразити недовіру або неповагу, тоді ця особа може створити сленг. Але новий вираз може зникнути якщо його не підтримують інші. Якщо мовець є членом групи, яка знаходить, що цей витвір є дійсно емоційною реакцією всіх членів відносно ідеї, особи, то вираз стане вживаним у групі. Новий сленг зазвичай спершу широко розповсюджений у субкультурі перш, ніж він появиться у загальному вжитку. Так наприклад сленг: sucker, honkey, shave-tail, jerk означає відношення, не завжди огидне, однієї групи чи класу щодо цінностей іншої. Сленг деколи походить в самій групі, критикуючи або висміюючи власні цінності, поведінку або відношення. Наприклад: shotgun wedding, cake eater, greasy spoon [14, с. 10]. Тоді сленг більш поширений загальними силами ніж індивідом або письменником створюючи або встановлюючи слово в мові (наприклад Horace Walpole створив serendipity більш ніж 200 років тому). Це і є однією з причин чому важко визначити походження сленгу.

Цивілізоване суспільство схильне ділитися на головну культуру та різноманітність cубкультур, які виражаються через головну суспільну культуру. Субкультурам притаманні мовні явища, які є різними за формою та змістом, залежно від природи групи, їх відносин один з одним та ставлення до основної культури. Цінність сленгу полягає у словесному переході цінностей субкультури у динамічно протилежні цінності головної культури. Професійні групи – це цілий легіон, слова якого у більшості випадків розпізнаються та ототожнюються з головною культурою. Такі терміни як scab, strike-breaker, company-man, goon характерні для періоду, коли робочий клас почав організовуватись в США. Їх не використовують навіть сьогодні, хоча вони прийнятні для стандартної лексики.

У додаток до професійних груп існує багато інших видів субкультур які мають сленги. До них належать сексуальні злочинці, наркомани і сільськогосподарські субкультури, політичні організації, збройні сили, цигани та спортивні групи. Одним з найпродуктивніших джерел сленгу є субкультура професійних злочинців, які мігрували до Нового Світу з 16 століття. Злодії колишніх часів досі відносять себе до FFV – First Families of Virginia [14, с. 14]. В субкультурі злочинців арго підкреслює цінності, відношення та методи культури.

Отже, сленгом називається нестандартний вокабуляр, який складається зі слів або їх значення які характеризуються надзвичайною неформальністю і зазвичай відносяться до певного регіону. Сленг складається з неологізмів або змінних слів, скорочених форм, екстравагантних, стриманих або живих символів мови. Він походить від жаргону та арго окремих підгруп суспільства.

Процеси створення сленгу зі слів є такими самими як і процеси мови через які слова змінюють свою форму або значення або і те і те. Деякі утворення внаслідок використання метафор, порівняння, спеціалізація, скорочення, гіперболи, метонімії, запозичення з інших мов, евфемізмів. Утворення слів відбувається шляхом детермінологізації. Спершу це був процес спеціалізації у наслідок душевного досвіду вживання наркотиків ЛСД (наркотики які викликають галюцинації), а пізніше був процес узагальнення знову у значенні досвіду від будь-якого наркотику, а також від будь-якого “kick” (задоволення) від будь-чого.

Для кращого розуміння шляхів утворення сленгу можемо розглянути приклад скорочення: grass слово утворене від laughing grass, терміну, що позначає маріхуану [14, с. 30].

Funky термін, який означає запах тіла, пройшов підвищення серед болільників джазу для вираження найкращого; fanny з однієї сторони – це просто дівчаче ім‘я, а з іншої – спотворене значення, яке означає сідниці (в Англії це табу на жіночі статеві органи). Також існують сучасні методи створення сленгових термінів [14].

В деяких випадках сленг може запровадити саме потрібну та вдалу назву об‘єкта або дії. Наприклад: Walkie-talkie – рація; tailgating – їхати надто близько біля сусіднього транспортного засобу. Інші приклади:

1.Одиниця сленгу може утворитися в наслідок емоційного вибуху. Наприклад: buzz of – іди геть!

2.Сатиричне або зверхнє звернення. Наприклад: smokey – людина яка має вище становище в суспільстві.

3. Приводить до створення евфемізмів. Наприклад: john, head, can, loo – для убиральні, оскільки пряме вживання гострого сленгу у несподіваній ситуації може призвести до пануючого ефекту.

4.Сленг є джерелом утворення синонімів. Наприклад: bean – голова; schnozzle – ніс, гроші - moola, bread, scratch, їжу - grub, slop, garbage, випивку - soused, stewed, plastered [14, с. 10].

Сленгізми утворюються таким самим чином як і решта лексичних одиниць. Слова можуть набувати нових значень. Наприклад: cool, cat. Вузьке значення може зазнати розширення. Наприклад: fink, спершу воно означало штрейбрейкер, а пізніше – зрадник. Інколи спостерігається зворотній зв‘язок. Наприклад: heap – автомобіль у поганому стані [14, с. 28]. Слова можуть бути скорочені. Наприклад: mike, microphone.

Поширеними стають акроніми. Наприклад: VIP. Можна додати іншомовний суфікс (російський – nik в beatnik), або запозичити іншомовні слова (baloney, від Bologna). Зміна у значенні може призвести до сприйняття вульгаризмів (jazz), або навпаки сприймані слова у вульгаризми (raspberry – звук, який імітує метеоризм).

Сленг є одним із джерел поповнення мови. Найвагоміше сленгову лексику поповнюють, звичайно, іншомовні запозичення. Деякі з них належать ще хіпі 10-20 років тому, хоча більшість із цих запозичень у суто українському сленгу не вживається, можливо, тому, що хіппівська психологія вступає в конфлікт з українським менталітетом. Та деякі все ж вижили. Це такі слова, як бег, шуз, батл, креза, олдовий, піпл тощо. Є слова англомовного походження, запозичені не так давно: бусік (автобус), байкер, гарбіджмен (двірник), дестрой (безлад), сейшн, смелл (сморід), тічерка (вчителька), фак тощо [16, с. 183].

Сленг захоплює головну культуру просочуючись через різні субкультури. Деякі слова зникають або є невживаними в основній культурі на довгий час, інші ясно виражають ідею приховану в головній культурі, і якщо це так то такий вираз негайно підхоплюється та використовується. Перед появою засобів масової інформації, такі терміни поширювалися повільно, та передавалися в основному через усне мовлення. Починаючи з ІІ Світової Війни, поступово сленг став поширюватися. Сьогодні спортивний коментатор, ведучий новин можуть вживати нове слово, яке використовувалося лише вузьким кругом людей. Таким чином нове слово отримує життя. Наприклад термін uptight в перше використовувався в основному наркоманами на позначення страждання, коли наркотики перестають діяти. Пізніше, через великий інтерес журналістів до наркотичних засобів, він почав широко використовуватись у основній культурі означаючи тривогу або напруженість, які не належать до наркотиків. При незмінній формі слово змінило значення.

Терміни можуть змінити як значення так і форму. Наприклад: one for the book (щось незвичайне). Спортивні коментатори США запозичили цей термін у 1920 році із професійної сфери в букмекерів, які на треках для мотогонок вранці вистроюючись в лінію робили ставки щодо гонок після полудня. Щойно прийшовши букмекери ставали в кінці черги, яка була надзвичайно довгою, і щоб оживити її вони вигукували фразу That’s one for the end book. Згодом слово “end” відпало як неважливий елемент, але деякі люди вживають її.

Сленг розповсюджується також через інші канали, такі як: популярні пісні, сучасна художня література [10, с. 145].

Коли субкультури структурно пов‘язані деякі елементи з їхньої мови стають загальновідомим. Так, злочинна діяльність мафії, також сприяла появі деяких елементів сленгу. Коли субкультури слабнуть контакт з головною культурою стає міцнішим, що сприяє поширенню і мова цих субкультур стає в основному сленгом. Наркотично залежні злочинці, наприклад, мали субкультуру та секретні арго в 1940-х роках, зараз їхньою термінологією користуються підлітки навіть не знаючи про наркотики.

Таким чином, способи утворення сленгу бувають такими самими, як і процеси мови через які слова змінюють свою форму чи значення, або і те, і те. Деякі утворення виникають внаслідок використання метафор, порівняння, спеціалізація, скорочення, гіперболи, метонімії, запозичення з інших мов, евфемізмів. Утворення слів відбувається шляхом детермінологізації. Також слова можуть набувати нових значень. Варто зазначити, що сленг є одним із джерел поповнення мови. Найвагоміше сленгову лексику поповнюють іншомовні запозичення.

1.2. ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ СЛЕНГУ

Усі прошарки суспільства вживають сленг, включаючи найбільш освічених, ерудованих людей. Ті ж лінгвістичні процеси використовуються для створення популяризації сленгу, як і для популяризації інших слів, тобто слова створюються і популяризуються одним шляхом, і стають сленгом відповідно до того, як їх сприймають.

Люди різних професій та соціальних груп розробили власну термінологію, яка дозволяє їм швидко й точно виражати думки із мінімальною затратою часу. Ці вирази, часто іронічні та навіть образливі, настільки вливаються в мову, що деколи заміняють „правильні ” слова.

Цивілізоване суспільство зазвичай поділене на домінантну культурну групу і підкультури. Ці підкультури вживають спеціальні лінгвістичні поняття, які залежать від відношень у групі та від ставлення цих груп до домінантної культури.

Представники більшості субкультур не створюють нові слова, а дають нове значення словам стандартної мови. Хоча представники медицини, юриспруденції, психології, соціології та ін. зазвичай створюють справжні неологізми, які мають латинське чи грецьке походження, але це не є основним джерелом створення сленгу. Правда, медсестри і студенти-медики вживають медичний сленг, а збройні сили широко вживають сленг інженерії.

Є лінгвісти, які засуджують вживання сленгу, вважаючи, що він погіршує стандартну мову та погано впливає на мовців.

Наприклад, існує таке визначення сленгу: „сленг – спеціальні слова, які вживаються групою людей низького або нешанованого статусу; мова низького і вульгарного стилю.”¹

Причин вживання сленгу є багато, і вони різні для певних соціальних груп.

Студенти вживають сленгові вирази для того, щоб виглядати сучасними. По-перше, при спілкуванні студенти вживають сленг не тільки для передачі інформації, але і для вираження власного світогляду, ідей, для підкреслення власної особистості та того, що вони йдуть в ногу з часом.

По-друге, сленг – одна з форм влиття в колектив і засіб бути адекватно сприйнятим у тій групі людей, з якою ведеться спілкування. Адже студенти не вживають сленг постійно, вони користуються ним в більшій мірі в тих ситуаціях, коли сподіваються на розуміння. Майже завжди студенти заперечують той факт, що вони вживають сленг навмисно, вони наголошують на тому, що вживання сленгу відбувається підсвідомо. Все-таки, сленг вживається навмисно у тому сенсі, що студенти підбирають слова та вирази відповідно до співрозмовників та ситуацій або вирішують не вживати сленг взагалі. Оскільки сленг вживається в усній мові, людьми, які в більшості можуть і не усвідомлювати, що це сленг, то вибір фраз залежить від підсвідомих структур мови. Коли сленг вживається письменниками, то сленг уважніше і більш вдало підібраний для створення більшого ефекту. Хоча письменники рідко є творцями сленгу.  

Молоді люди користуються сленгом в певному середовищі. Найбільше сленгових фраз можна почути під час спілкування певного кола друзів, однокурсників, близьких знайомих, оскільки ці фрази емоційно зближують їх та прямо, доступно і коротко виражають ставлення до подій, явищ, які обговорюються.

По-третє, сленг у деякому розумінні може бути своєрідною грою для точного, навіть іронічного опису подій та вражень.

Отже, сленг забезпечує близькість. Він часто виконує важливу соціальну функцію, яка полягає у виключенні або включенні людини у близьке оточення, вживанні тієї мови, яка функціонує у певному колі людей, у певній професії.  Сленг – лексична інновація у певному культурному контексті. Певні групи людей вживають сленг, тому що „їм не вистачає політичної влади”. Це просто безпечний та ефективний спосіб протесту проти чогось встановленого, проти мовних правил.

 Сленговий вираз може раптом почати широко використовуватись, ввійти у стандартну мову або зі своїм первинним сленговим значенням (bus from omnibus) або з набутим, трохи зміненим значенням (jazz, що спочатку мало сексуальну конотацію). Деякі вирази вважались сленговими протягом століть (booze for alcoholic beverage). У 20 ст. Засоби масової інформації прискорили обіг сленгових виразів. Телебачення та деякі романи перетворили вирази кримінального середовища на сленг (five grand for $5000). Зміни соціальних умов також стимулюють розвиток сленгу. Терміни, пов’язані з наркотиками (pot and marijuana) були загалом таємним жаргоном у 1940х, у 1960х їх почала вживати прогресивно настроєна молодь, а у 1970х та 1980х ці терміни були широко відомі.

У деяких випадках сленг дає потрібну назву предмету або явищу (walkie-talkie, a portable two-way radio; tailgating, driving too close behind another vehicle); надає емоційне забарвлення (buzz off! for go away!); відображає сатиричне відношення (smokey, state highway trooper); може вживатись як евфемізм (john, head, can, and in Britain, loo, all for toilet, itself originally a euphemism); дозволяє мовцю шокувати співбесідників, коли він вжитий у несподіваному контексті. .[16, с. 85]

Сленг вживається з різною метою, але загалом він виражає певний емоційний стан, відношення; одне і те ж слово може виражати діаметрально протилежне відношення, коли воно вжите різними людьми.

Багато сленгових виразів є первинно образливими, хоча вони можуть бути і доброзичливими, якщо вживаються по відношенню до близьких.    

Деякі сленгові слова є унікальними, оскільки в стандартній мові немає відповідних слів з таким значенням e.g., "freak-out," "barn-storm," "rubberneck," and the noun "creep." Більшість людей є індивідами, які прагнуть самовираження, і тому сленг існує так давно, як існує мова. Але все-таки питання, чому сленг розвивається в системі мови завжди було суперечливим. Більшість лінгвістів погоджуються, що відповіді на це питання ще не дано або їх існує надто багато. Але безсумнівним є те, що причини вживання сленгу можна краще пояснити, проаналізувавши як і чому він існує.

Іноземні слова (запозичення) зазвичай, як і регіональні варіанти стандартної мови є джерелом для розвитку сленгу. Також сленг зливається з „елементами жаргону різних соціальних груп (професійними, спортивними, місцевими, кримінальними та ін.)”³ Деколи ці іноземні слова і регіональні  варіанти стають частиною стандартної мови.

Сленг часто „добре розвинутий у словнику лінгвістично багатих мов.” Хоча колись сленг вважався найнижчою формою спілкування, багато сучасних лінгвістів вважають, що сленг – розумна варіація стандартної мови.[14, с. 5]

 The Oxford English Dictionary вказує, що герой твору  Middlemarch Джорджа Еліота (1871) каже, що „правильна англійська – це сленг тих, хто пише есе та історію”. Для деяких науковців аргументом є те, що Шекспір також часто вживав сленг.

 Отже,  є 15 основних причин вживання сленгу:

1. Молоді люди вживають сленг для розваги, для підвищення настрою або маючи несерйозні наміри. 

2. Як вправляння у кмітливості, жартах. Мотивом може бути снобізм, егоїзм, завищена самооцінка та зневажливе ставлення до співрозмовників.

3. Для того, щоб відрізнятись, бути оригінальним.

4. Для того, щоб виділятись (як позитивно, так і негативно).

5. Для того, щоб бути адекватно сприйнятим у своєму середовищі 

6.  Для уникнення кліше, для лаконічності.

7. Щоб збагатити мову. Таке трапляється рідко, за винятком освічених мовців.

8. Надати конкретності абстрактному, наближеності віддаленому.

9a.  Надати додаткового відтінку словам, по-особливому висловити відмову або незгоду.

9b.  Зменшити серйозність розмови (або написаного твору).

9c.   Приховати сумні емоції.

10.  Щоб звернутись до когось нижчого за статусом або здивувати публіку; або просто бути в приязних стосунках з аудиторією.

11.  Для полегшення спілкування.

12.  Посилити дружелюбну атмосферу.

13. Показати свою приналежність до певної професійної групи, соціального класу.

14.  Або показати, що хтось не належить до певної субкультури.

15. Передавати певну інформацію, яка не повинна бути зрозумілою іншим (закохані, студенти, діти, члени таємних політичних організацій, кримінальні елементи вживають сленг з цією метою.)

Отже, вважається, що сленг створюють геніальні люди для того, щоб освіжити мову, поглибити її, збагатити цікавими і яскравими елементами, щоб зробити мовний запас багатшим на різні відтінки значень. Хоча творці сленгу, мабуть, і не задумуються про свої наміри, а просто підсвідомо вживають сленг. 

РОЗДІЛ 2

2.1. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕРОЇВ РОМАНУ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА

“НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ”

Мова – своєрідна “візитна картка” покоління, це, без перебільшення, ключ до розкриття особистості. Отже, немає, мабуть, потреби говорити, що мова героїв творів Дж. Д. Селінджера, як і героїв будь-якого іншого письменника, творить їхню соціально-психологічну характеристику. До того ж, “художній текст як феномен

культури є засобом презентації національного менталітету…Так словниковий знак, влучений у суспільну реальність, виступає не тільки як носій значення, але і як складова частина національної культури, виконуючи кумулятивну функцію” [1, с.165]. Важливий і перекладацький аспект. Відомо ж-бо: щоб адекватно інтерпретувати художній текст, донести до читача його глибину, слід чітко знати особливості мови героїв. Як зазначає український мовознавець і перекладознавець Л. Архіпова, “для художнього тексту показником порушення зв’язності може бути видозміна в якомусь місці “мовленнєвої характеристики персонажа” – адже у кожного героя є своє особливе мовлення, й не можна допускати, щоб у перекладі така цілісність мовлення порушувалась на рівні стилістики чи ритміки”. [2, с. 48] Вивчаючи мовленнєві особливості роману “Над прірвою у житі”, ми застосували суто лінгвістичний підхід. До прикладу, О. Мєшков пише, що “увагу дослідників і критиків зосереджено на одному мовному шарі – сленгу та вульгаризмах як виразних засобах протесту, незгоди і навіть своєрідного “духовного бунтарства” Голдена” [3, с. 45]

Взагалі, у зарубіжному літературознавстві найдокладніший лінгвістичний аналіз мови роману зробив Дональд Костелло в статті “The Language of The Catcher In the Rye”, вміщеній в антології Г. Грюнвальда [4], де Дональд Костелло впевнений у тому, що “Над прірвою у житі” послужить мовним прикладом для свого часу так само, як “Пригоди Гекльберрі Фінна” розглядають не тільки як літературний твір, а й зразок діалекту 1884 року. Аналізові мови роману, окремим аспектам присвячено роботи М. Тyгyшевої [5], Н. Шарер [6], М. Буковської [7].

Ми, однак, будемо розглядати мовні особливості Голдена Колфілда не звично, а дещо з іншого погляду – як один із виявів знаків культури, тобто наше завдання – встановити, що характерно:

- для покоління Голдена Колфілда;

- для шкільного життя того часу;

- для великого міста;

- для сімейного спілкування.

Художній манері Селінджера властиво те, що він “пише про підлітка, й не просто про підлітка, а про американського підлітка кінця сорокових – початку п’ятдесятих років, який виховувався у багатій родині” [8, с. 130].

Голден – дитя своєї епохи, витворений її хрестоматійними подіями, сюжетними переплетеннями, ламанням списів, суперечок, з’ясування стосунків. Тож і стилеві мови Голдена Колфілда властива та універсальність, яка дає нам змогу скласти уявлення про мовну характеристику всього покоління, тому що “мова – це не тільки засіб спілкування, а ще й система, яка віддзеркалює мовний досвід певного мовного співтовариства. Мова й культура пов’язані в комунікативних процесах”. [9, с. 31]

Не викликає сумнівів той факт, що підлітки висловлюються, використовуючи у своїй мові весь арсенал лексичного, граматичного, стилістичного вираження думки, характерний для свого часу. І те, що Селінджер у “Над прірвою у житі” подає нам прекрасний зразок сучасної йому молодіжної мови, зазначають практично всі літературознавці. На те, що йдеться про молодіжну мову саме 40–50-х років, вказує кілька чинників. Насамперед – це “розкутість” висловлення думки, вживання сленгу, вульгаризмів, слів-паразитів. Як зауважують лінгвісти С. Робертсон, Е. Партридж, Дж. Кларк, С. Поттер та Б. Мальберг, в американському варіанті англійської мови

наприкінці 30- поч. 40-х з’явилася тенденція до “огрубішання”, зокрема це стосується мови, якою розмовляє молодь. С. Робертсон вказує на таку особливість: класична літературна англійська перестала бути популярною серед освіченої молоді. Школярі та студенти розмовляють простіше, створюючи власні неологізми, порушують правила граматики, вживають нелітературну лексику тощо [10, c. 67]. А російський мовознавець Б. Пеньков, звертаючи увагу на те, що “особливе місце в мові американських учнів посідають сленг або жаргонізми”, наголошує, що “найбільш специфічними диференційними ознаками розмовного стилю учнів, що відрізняють їхню мову від …мови інших соціальних і професійних груп, є розмовно-забарвлена шкільна лексика, фразеологізми та сленг” [11, с. 142]. Саме ці особливості й характеризують мову Голдена Колфілда. Розгляньмо їх докладніше.

Хлопець постійно вживає паразитичні слова або словосполучення: sort of (на

зразок, як би, трошки тощо) – you felt sort of sоrrу fоr her; she was sогt of deaf; I was beginning to sort of hate him; і т.д.; this, these, those (цей самий, цей самий): he wrote this terrific book; one of those guys that wear those suits тощо.

Мова Голдена повна відхилень від граматичної норми. Наприклад, він уживає особову форму дієслова після оn account of, що вимагає герундія (оn account of I was flunking four subjects and not applying myself and аll; an account of wasn’t coming back), неправильні форми дієслова ( I’d woke him uр; she’s bееn laying here аll night), помиляється у вживанні особових займенників у непрямому відмінку (D. B. Took Phoebe and I; told Аlliе and I; kept telling Stradlater and I). Є в мові Голдена чимало сленгових висловів: to shoot the brееzе – базікати, to give smb. А buzz –зателефонувати (дзвякнути) до когось телефоном тощо. Однією з характеристик підліткової мови є і постійний набір епітетів, які вживає Голден: рhonу – “липовий” (рhоnу “поганий”, “вошивий” (lousy teeth, lousy manners); tеrrifiс (tеrrifiс book, terrific

friend, terrific guy); crude (а crude thing to do), crumby (crumby nails, crumby old razor, crumby toilet аrtiсlеs), соrnу (соrnу shoes – старомодні черевики, corny jokes – анекдоти з бородою), old (old Ackley, оld Haas, old sadist, the little old goddam Gоvеrnor’s sоn, the old peak оf mу hunting hat). Уживає Голден і велику кількість вигуків: bоу (Ого!). (bоу, did I get in that house fast; bоу, I kпоw it) , for Сhrissаkе = for Сhrist’s sake ( for Сhrissаkе grow up – Господи, і коли ти, нарешті, виростеш! I don’t know for Сhrissаkе – так не знаю я, нехай йому чорт!).

Читач, безсумнівно, зверне увагу й на те, що Голден уживає вульгаризми – ще одна прикмета молодіжної мови, характерна для американських підлітків перших повоєнних років [10, с. 93]. Наприклад: слово goddam (goddam subway, goddam goddam house, goddam place, goddam book, goddam Elkton Hills), який можна перекласти як диявольський, проклятий, ідіотський, безглуздий, паршивий, смердючий; або його еквівалент heck (touchy as hell, old as hell, сhаrming as hell); грубо-просторічне ass =дупа ( (freezing mу ass off; а nice old guy that didn’t know his ass from his elbow – милий дідусь, який вже не розуміє що до чого) sоmеthing that gives me а royal pain in the ass – мені від цього кишки вивертає і т. Д.), часто трапляєється слово bastard або дієслово to stink і його похідні: іменник stink, прикметник stinking.

Проте Голден − начитаний інтелігент. Спробуймо довести, що й цей шар лексики, яку він уживає, теж характеризує епоху. Його лексикон наповнений модними інтелектуальними, психоаналітичними і соціологічними термінами. Начитаний юнак (“I’m quite illiterate, but I read а lot”) має у своєму словниковому запасі такі слова, як ostracized, unscrupulous, conversationalist, psychic. Отже, ми не можемо не зауважити, що поряд із підлітковим сленгом, яким розмовляє Голден, ми чуємо мову дорослої, досить освіченої людини, котра, до того ж, непогано знає психологію. Він говорить про себе: “I’m just going through a phase right now” (У мене зараз такий період – перехідний вік), і зізнається: “I’m exhibitionist” (Я люблю працювати на публіку). Як видно, Голден уміло користується модною в Америці 30–40-х років (та й сьогодні

також) термінологією з психоаналізу, зокрема, знає, що таке “комплекс

неповноцінності”. Ці терміни почали широко вживати в США саме в 30–40-х, коли в Америці повірили в те, що психоаналіз – панацея від депресій, неврозів та інших складних психічних станів людини, і коли, як гриби, в країні почали з’являтися психоаналітичні кабінети, де лікарі-психоаналітики намагалися “вилікувати душу” [12].

Не менш цікаві й речення з розмовними “шкільними” ідіомами, з нашаруванням свідомо дібраних слів: They give guys the ехquite frequently at Pensy. I has а very good academic rating (я маю високий академічний рейтинг).

Мову Голдена Колфілда можна характеризувати як мову, властиву більшості його американських ровесників середини ХХ сторіччя, а отже, вважати однією з ознак масової культури, яка тоді тільки починала розвиватися. На це вказували І. Гарпер, А. О. Хара, Д. Летч, Дж. Костелло, всі вони наголошували чутливість художника до живої розмовної мови, його вміння блискуче відобразити на сторінках роману такі звороти й вислови, що трапляються в мові сучасних (йдеться про 40–50-ті роки. – І.Г.) американців, які до Селінджера зафіксовані не були. Гарпер пише, що в Селінджера “абсолютний слух на розмовну мову” [13, с. 23]. Щоб упевнитися у цьому, використаймо для доказу інші джерела – засоби масової інформації, твори

документальної та художньої літератури. Звернімося спершу до ЗМІ, адже, як вказує О. Коновал, “публіцистичний жанр порівняно з художнім демократичнііший і відкритіший для мовних нововведень. Зазвичай, мовні інновації з’являються передусім на сторінках газет і журналів. Це, мабуть, можна пояснити тим, що газети й журнали, на відміну від творів художньої літератури, недовговічні. Автори можуть дозволити собі бути сміливішими в мовних експериментах не тільки щодо новизни одиниць, які використовують, а й щодо стилістичних характеристик. Художній жанр консервативніший” [14, с. 87]. До прикладу, улюблене Голденівське or so (або приблизно, на кшталт, щось подібне) читаєаємо в однойменній статті, присвяченій

творчості американської художниці Марсель Сталтер (Marcile Stalter), надрукованій у журналі “American Artist” у листопаді 1948 року: “For a dozen years or so she has been engaged in a scholary research…” (“American Artist, November, 1948, с. 33), у доробку відомого журналіста Елістера Кука (Alister Cooke “The Colonel and the Tribune”), надрукованій 1947 року, яку ми знайшли в антології його публіцистичних творів, натрапляємо на майже Голденівський вислів “A toast, gentlemen, to the Chicago Tribune, from 1848, still going crazy! [15, с. 26].

Голден уживає слова something, anything у значенні “що-небудь таке, щось на

кшталт цього”. Цей вислів, за словами оксфордського професора Д. Балсдона, у мові студентів Оксфорду з’явився саме в повоєнні роки. Учений наводить такий приклад: “Yes, that is professor Higgins. He is ninety-seven, or something, I believe. He travelled terrifically in Turkey and places when he was a young man and hi had a duel with somebody, or something [16, с. 59].

У романі відомого американського письменника Еріка Сіґала (Erich Segal), до

речі, студента Гарварду 50-х років, “Однокурсники” (“The Class”), написаному, правда, пізніше, 1984 року, але де йдеться про молодих гарвардців та їхні пригоди 1954 року, є лексика, яку вживає і Голден: I mean, ass (дупа) (I mean, I once thought he had a bullet up his ass; To our beloved Jason Gilbert, ace-racket man and incomparable assman), terrific (екстраординарний, жахливий) – I feel terrific today; bastard – oh God, he thought to himself, the bastards killed himself; shit – Shit, thought Jason as he hung up, bursting with frustration тощо.

Звернімося і до англійської літератури, що здається нам цілком правомірним,

тому що, як вказує А. Костецька, “з уваги на свою новизну й недовговічність сленг віддзеркалює те, що на цьому етапі модно і є еталоном у конкретній соціальній групі. Америка з її післявоєнними бойовиками і вестернами, які завоювали голови європейських підлітків, манила своїм ідеалом рівних можливостей і духом першовідкривачів… Проникаючи до Європи, насамперед за допомогою кінематографу, американський спосіб життя здійснював і мовну інтервенцію. Тому великий шар у лексиці студентів становлять американізми, взяті, мабуть, із сучасних американських фільмів” [17, с. 98]. У написаному 1976 року романі “Блискучі призи” (“The Glittering Prises”) англійця Фредеріка Рафаела (Frederic Raphael), де також йдеться про студентів Оксфорду 50-х, читаємо такі Голденівські вислови, як to shoot

the bull, dirty as hell, a very big deal, buddy, shoot тощо.

Голденівську щирість, виразність мови, як і деякі вислови, що їх уживає герой Селінджера, спостерігаємо в написаній 1955 року автобіографії відомого американського художника Роквелла Кента (Rockwell Kent) “Це я, Господи” (It’s me о Lord”). Це улюблене Голденівське by golly (by God) – and, by golly, he’d proceed to do so!; big deal – it is supposed a very big deal (це вважається чимось надзвичайним), to horse around – клеїти дурня – he started to horsing around; to knock out (відчайдуш намагатися все зробити) – they were knocking themselves out; that was out – це не підходило, це відпадало тощо.

Щоб остаточно довести, що перед нами зразок молодіжного та шкільного сленгу саме 40–50-х років ХХ ст., порівняймо деякі вислови, які вживає Голден Колфілд, з висловами, які вживають сучасні американські підлітки. Для цього ми скористаємось такими словниками: “Русско-американский сленговый разговорник” (1993), Macmillan English Dictionary (2002), Digest (2002–2003). Уявімо собі, як би те, що сказав Голден Колфілд, сказали б сучасні підлітки. Замість – to shoot the brееzе – базікати – вони вживають to run off at the mouth, замість іt kills me – це мене вбиває – it knocks me dead, коли хочуть наголосити свою чесність, замість висловів “I really

mеаn it”, “It really doessy”, “if you want to know the truth” – все, що я кажу –

чистісінька правда – уживають вислови – I’m speaking nothing but the gospel truth, вболівальники спортивних змагань замість you were supposed to commit suicide, if old Pencey didn’t win – (якби наша команда програла, нам слід було б ледве не перевішатися з горя) використовують фразу – the hole team’ll go down the flame – вся команда програє, а про невдачі розповідають замість слів уou mean about my flunking out of Pencey – маєте на увазі, що мене виставили з Пенсі, користуються висловами I’ve got a pink slip, to get thrown out.

Цікава з огляду мовних аспектів художніх творів робота Л. Ш. Адамян

“Порівняльний психолінгвістичний аналіз вокабуляра підлітків” [18], у якій автор розглядає роман Селінджера “Над прірвою у житі” і сучасний роман Меґ Кебот “Щоденники принцеси: утретє щаслива” (Mag Cabot “The Princes Diaries: Third Time Lucky”) надрукований вже у ХХІ столітті – 2002 року, і робить висновок, що 50 років саме сленгові слова й вислови “були частково змінені або витіснені іншими словами”. І наводить приклади: cучасний синонім дієслова hang around – гайнувати час – (I just didn’t want hang around anymorе – lurk; у розмовну мову перейшли дієслова hang out – разом проводити час, slum – сильно вдарити; слово guts – сміливість, хоробрість (he hated Stradleiters guts) стало вживатися у висловах get the gut, have the guts; слова hot, to be hot – бути сильним у чомусь (he wasn’t too hot at it) –

набули емоційнішого забарвлення, тепер вони означають “бути крутим”; замість nuts, to be nuts – псих, божевільний, придурок, з глузду з’їхати, сьогодні вживається nutcase (псих), іменник buddy (приятель, друзяко) – That’s a professional secret, buddy) замінений на dude.

Отже, зміни в мові підлітків за минулі п’ятдесят років очевидні. Як вважає Ю. Волошин: “Кожний хронологічний відрізок у житті суспільства – це культурний зріз цього періоду, адже він віддзеркалює, передає світосприйняття, менталітет носіїв мови того часу, ставлення до тих чи тих понять, подій, фактів. Дякуючи культурі, віддзеркаленій у мові, наступні покоління… спроможні мати повну уяву про культурні смаки, пристрасті, тенденції у літературі, мистецтві, світі культури поколінь, що відійшли” [19, с. 54]. Отже, використовуючи різні джерела – засоби масової інформації, документальну прозу, художні твори, і докладно розглянувши їхню мову, можемо зробити висновок, що в романі “Над прірвою у житі” представлено мову підлітків 1950-х. Селінджер, показуючи в романі зародження ери

масової, або, як її часто називають, поп-культури з її відносним примітивізмом, легкістю розуміння та простотою, зробив це в різних аспектах, зокрема й через мову головного героя. “Характерно, що сам термін “масова культура” з’явився в американській пресі наприкінці 30-х років ХХ ст. І закріпився 1944 після виходу в світ статті Д. Макдональдса “Теорія популярної культури” [15, с. 20].

Велике місто завжди накладає відбиток на своїх мешканців, їхній спосіб життя та мислення, тим паче, такий мегаполіс, як Нью-Йорк. Про це пише американський лінгвіст Ірвін Аллен, який розглядає сленг як невід’ємну частину мови мешканців міста й стверджує, що сленг – характерна риса саме міської мови, тому що “віддзеркалює весь досвід життя у великому місті” [16, с. 1] і є його “мовним образом (word image)” [16, с. 11], має назви для будь-якого аспекту міського життя” [16, с. 4] .Тому, говорячи про особливості мови в романі “Над прірвою у житі”, ми не можемо не торкнутися і цього її аспекту. Перед нами Америка кінця 1940-х, і

саме настроям післявоєнного часу й відповідає психологічна атмосфера роману.

Друга половина 1940-х, як відомо, епоха “маккартизму”, епоха “холодної війни”, коли щораз очевиднішим стає егоцентризм суспільства, прагнення кожного до особистого комфорту. Відомо, що прикметою маккартизму стало так зване “полювання на відьом”, тиск на тих, хто думає інакше. За словами американського критика Максвелла Гайсмара це призвело “інтелігенцію до морального падіння”. У суспільстві поширився (і Селінджер це зумів яскраво показати) дух специфічної резиґнації – покірності. Саме до цього – до примиренння з дійсністю, закликає Голдена вчитель Антоліні, вважаючи за обов’язок переконати його в тому, що бунтувати марно. Тому його мова звучить занадто безапеляційно, коли Антоліні суворим “учительским” тоном, навіть не власними словами, а словами психолога Вільгельма Штекеля намагається довести, що “ознака незрілості людини – те, що вона хоче благородно вмерти за праведну справу, а ознака зрілості – те, що вона хоче

смиренно жити заради праведної справи” (“The mark of the immature man is that he wants to die nobly for a cause, while the mark of the mature man is that he wants to live humbly for one” [8, с. 190]. Голден не розуміє цього. У Селінджера діти і дорослі – ніби мешканці різних планет, що їх відокремлює глибока прірва. І мова – один із засобів показати цю прірву. На відміну від нервового, вкрай збудженого юнака, який говорить схвильовано, вторюється, помиляється, мова дорослих – грамотна, розважлива, ввічлива. У ній нема жаргонізмів, вульгаризмів, діалектизмів. Так нейтрально говорять Антоліні, Спенсер, сусідка Голдена в купе, інші дорослі.

Прикмети великого міста можемо побачити і в іншій лексиці, яка називає життєві реалії того часу: the car zoomed – машини з ревінням пролітали повз; bycoming attraction – рекламний фільм про найближчі кінопрем’єри; pinball machine –автоматична рулетка; dope-fiend – наркоман (як відомо, наркоманія поширена в мегаполісах); dump – трущоба, a one way – так у великих містах називають вулиці з одностороннім рухом та ін.

Не менш важливими є і сімейні стосунки, адже сім’я – показник розвитку

суспільства. І проблеми тогочасного суспільства, зрозуміло, відбиваються на родині.

Ми вже казали про те, що після страхіть Другої світової війни американці прагнули спокою, розваг і особистого щастя, не шукаючи собі “зайвих проблем”. Тому в очі впадає насамперед прагнення спокою, якась “поверховість” взаємин. Містер Антоліні та його дружина Ліліан – люди досить молоді – розмовляють між собою ввічливо, доброзичливо, але занадто “холодно” – немов чужі люди. Голден дуже чітко це вловлює, роздумуючи, для чого, власне, одружився його вчитель. Окремі кімнати, як символ роз’єднаності, мають і старі Спенсери, яким вже за сімдесят і які не одне

десятиліття прожили разом. Спенсер – людина іншого покоління, тому його мова дещо “старомодна”, тому він ласкаво називає Голдена “мій хлопчик” – “boy”, каже, що він “мав честь” познайомитись з батьками Голдена – (I had the privilege of meeting your mother and dad), вважає його батьків чудовими, вживаючи старомодне французьке “grand”.

Не хочуть обтяжувати себе зайвими проблемами й представники старшого

покоління родини Колфілдів. Коли Фібі, бажаючи приховати, що це Голден курив у кімнаті, повернувшись додому, зізнається, що це робила вона (десятирічна дівчинка!) мати лише мимохідь спокійно зауважує, що це, мовляв, недобре так робити і переводить розмову на інше. Вона не гарячкує, не намагається переконати дитину, називає доньку “young lady” – мила моя, юна дівчинка (так англійці й американці називають дівчат, коли вони ними незадоволені). Жодним словом більше не показує вона свого ставлення. “Фібі, ти, здається, курила? Кажи правду, люба моя.” “Так, я на хвилинку закурила. Один-єдиний раз пустила дим. “Ти засмучуєш мене, Фібі, – сказала мама. Дати тобі другу ковдру?” (“Phoebe, have you been smoking a cigarette in here? Tell me the truth, please, young lady”. “I just lit one for one second. I

just took one buff”. “I don’t like that, Phoebe, Mother said. “Do you want another blanket?” [16, с. 181]).

Тож бачимо: Голден Колфілд уживає сленг, характерний для підлітків Америки 40-х, відповідну шкільну лексику, нові для того часу поняття –

психоаналіз, ексгібіціонізм тощо. Мовою, яка відповідає їхньому оціальному та сімейному станові та місцю проживання – великий мегаполіс – говорять містер Антоліні, Спенсер, Оссенбергер, Стредлейтер, Фібі, місіс Колфілд.

Отже, мова Голдена Колфілда та інших героїв твору допомагає нам краще

зрозуміти час, вона сама є віддзеркаленням епохи, однією з головних її ознак,

важливим знаком культури. Мова героїв твору – це соціально-історичне явище, яке треба розглядати в рамках конкретного часу, конкретної епохи. І вивчення мови літературного твору з культурологічного погляду неодмінне для вияву цінностей і пріоритетів саме конкретної соціальної групи в конкретну епоху – в нашому випадку – Сполучених Штатів Америки кінця 40 – початку 50-х – часу початку розвитку поп-культури.

Розглянувши мову підлітків – школярів і студентів того періоду, бачимо, що

найважливішим чинником, який визначив смаки й мовні особливості молодого покоління, – це поп-культура, яка саме й почала творитися в повоєнний період.

Сленг та розмовна лексика, яку ми виявили і в мові Голдена Колфілда, і в мові тогочасних ЗМІ, і в інших документальних та художніх творах складається і з “нейтральних” cленгізмів, і з вульгаризмів, табуйованої лексики, а також специфічних американізмів, які згодом (вже від середини 50-х років) почали вживатися не тільки в Америці, а й у Великобританії, що вказує на те, що цього періоду американський стиль життя, проникаючи у Старий Світ завдяки кінематографові, охоплював дедалі ширші території.

2.2. ПОРІВНЯННЯ ПЕРЕКЛАДІВ ВІДРИВКУ З ОПОВІДАННЯ

“Над прірвою в житі” – надзвичайна знахідка для поціновувачів художнього перекладу, але в той самий час – значний виклик для перекладача. Це може підтвердити й те, що перекладачі всього світу навіть не сходяться єдиної думки щодо перекладу назви твору.

Італійський переклад назви книги звучить як "Il giovane Holden" ("Молодий Холден"), що досить розпливчасто.

У Данії книгу назвали "Forbandede ungdom" ("Проклята юність"), хоча пізніше з'явився більш близький за змістом переклад "Griberen i rugen" ("Ловець у житі"(?))

Турки переклали як "Çavdar Tarlasında Çocuklar" ("Діти у житньому полі").

Велелюбні французи назвали книгу "L'Attrape-cœurs" ("Ловець сердець").

Угорська назва звучить так - "Zabhegyező" (слово близьке в венгрській мові до понять "малокорисний", "даремний").

Шведська назва - "Räddaren i nöden" ("Рятівник", підрядковий переклад - "Рятуй потребують").

У Норвегії цю книгу знають як "Hver tar sin - så får vi andre ingen" (підрядковий переклад "Кожен бере своє - інші не отримують нічого").

В інших мовах ми не знайшли суттєвої відмінності від звичного перекладу.

"Ловець у житі" ("Der Fänger im Roggen") - німецька / ("Lovac u žitu") - сербська / ("Lovac u žitu") - хорватська

"Рятівник в житі" ("Спасителя в р'жта") - болгарська

"Наглядач/ спостерігач у житі" - ("호밀밭 의 파수꾼") - корейська / ("El guardián entre el centeno") - іспанська

Найвідомішими на даний момент перекладами даної книги є “Над пропастью во ржи” зразка 1967 року у перекладі Ріти Райт-Ковальової, а також “Ловец на хлебном поле” у перекладі Максима Нємцова. Обидва ці переклади викликали шквал відгуків у прессі та навкололітературних колах. Переклад Райт-Ковалевої звикли сприймати як взірець перекладу іноземної літератури часів Радянської епохи, в той час як Нємцова одні звинувачують у посяганні на “канонінічний” переклад Райт-Ковальової, інші ж підтримують у тому, що він зумисно зробив цей переклад грубим, для того, щоб він відповідав жорсткй мові оригіналу. Тож порівняємо відривок з перекладу кожного автора з оригиіналом та проаналізуємо його.

Наскільки переклад Райт- Ковальоої був "згладженим", "облітературеным", - настільки переклад Нємцова, конкретно в цьому фрагменті, - “загрублений" і підкреслено агресивний. Мабуть, в обох випадках - це все-таки не цілком, не на сто відсотків відповідає духу оригіналу. В тексті оригіналу оповідач - звичайно, підліток; звичайно, у чомусь і десь "протестний підліток"; але надзвичайно добродушна й зворушлива людина. Його стилістика - "розв'язна", розмовна, невимушена, але - настільки ж не "літературна", наскільки і не "гопняцькая". От щось між. На нашу думку Райт-Ковальова намагається уникати занадто різкого прямого перекладу сленгових виразів, таких як “goddam thing”, “dough”, “nutty”, замінюючи їх на нейтральніщі “фигня”, “гроши”, “чеканутая”. Але в той же час використовуює для виразів “taking a leak” та “ rear end ” занадто вульгарні еквіваленти “нассали” та “пердак”. До того ж вона Райт-Ковальова часто в мові використовує слова “фигня”, “фиговый”, що мабуть можна пояснити лише тим, що це слово тоді з’явилося на Радянському просторі та було надзвичай популярним. На нашу думку не в повному обсязі до проблеми передачі сленгових виразів поставився Нємцов, який у своєму перекладі уникає використання сленгу, що дуже збіднює мовний портрет Голдена.

Ігноруючи сленг Райт Ковальова та Нємцов проігнорували характер головного героя, який хотів передати автор. В одному випадку його мова стала занадто конформістською, в той же час згрубішала, а в іншому й зовсім збідніла. Ми вважаємо, що треба робити новий переклад книги, з повним вжитком сленгу, який хотів передати автор, але все ж поставити собі за мету – або передавати сленг та мову часу, в яку жив Голден (що виявиться не дуже зрозумілим та прийнятним для нового покоління читачів), або спрямувати вектор перекладу на сучасну молодіжну мову , не цураючись жорстких виразів та сленгу.

ВИСНОВКИ

У нашій роботі ми розглядали художньо-стилістичні особливості та роль сленгу в романі Джерома Д. Сэлінджера "Над прірвою в житі".

Взагалі, сленг - нестандартний вокабуляр, який складається зі слів або їх значення які характеризуються надзвичайною неформальністю і зазвичай відносяться до певного регіону. Сленг складається з неологізмів або змінних слів, скорочених форм, екстравагантних, стриманих або живих символів мови і зазвичай несуть в собі потужну образність. Він походить від жаргону та арго окремих підгруп суспільства. Одиниця сленгу може утворитися в наслідок емоційного вибуху, сатиричного або зверхнього звернення, приводячи до появи сленгових виразів, іноді утворення синонімів та евфемізмів.

Причин вживання сленгу є багато, і вони різні для певних соціальних груп. Основними причинами є: вправляння у кмітливості, жартах , , для того, щоб відрізнятись, бути оригінальним, щоб бути адекватно сприйнятим у своєму середовищі, для уникнення кліше, для лаконічності, щоб показати свою приналежність до певної професійної групи, соціального класу.

Вивчаючи мовленнєві особливості роману “Над прірвою у житі”, ми застосували суто лінгвістичний підхід. Ми бачимо, Голден Колфілд уживає сленг, відповідну шкільну лексику, нові для того часу поняття –

психоаналіз, ексгібіціонізм тощо. Мовою, яка відповідає їхньому соціальному та сімейному станові та місцю проживання – великий мегаполіс – говорять містер Антоліні, Спенсер, Оссенбергер, Стредлейтер, Фібі, місіс Колфілд.

Отже, мова Голдена Колфілда та інших героїв твору допомагає нам краще

зрозуміти час, вона сама є віддзеркаленням епохи, однією з головних її ознак,

важливим знаком культури. Мова героїв твору – це соціально-історичне явище, яке треба розглядати в рамках конкретного часу, конкретної епохи. І вивчення мови літературного твору з культурологічного погляду неодмінне для вияву цінностей і пріоритетів саме конкретної соціальної групи в конкретну епоху, що є однією х невід’ємних характеристик поняття сленг.

Порівнявши варіанти перекладу роману Ріти Райт-Ковальової та Максима Нємцова ми дійшли висновку що “Над прірвою у житі” є дуже складним для передачі на російську мову у стилістичному плані. Важливо зберегти мовні особливості героїв роману, не втративши їх сутність, підібравши влучні еквіваленти у рідній мові, але в той же час, не відходячи від мови оригіналу.

З іншого боку – мова є занадто плинним явищем, тому коли ми говоримо про “Над прірвою у житі”, ми розуміємо роман, який є актуальним та зрозумілим читачам лише однієї, певної епохи, тож задля повного розуміння художньо-стилістичних засобів та сленгу цього твору треба робити всі нові та нові переклади, які нестимуть в собі сленгові одиниці, зрозумілі читачам цього часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимова И. И. Язык писателя как отражение культурной памяти народа // Язык и культура. 4-я Международная конференция. Материалы. К., 1996. Ч. 3.

2. Архіпова Л. Д. Переклад як інтерпретація // Записки “Перекладацької майстерні 2000–2001”. Львів, 2002. Т. 3.

3. Мешков А. В. Творчество Дж. Д. Сэлинджера. Проблемы поэтики. Дис… канд. филол. наук. М., 1996.

4. Grunwald H. A. Salinger. A Critical and Personal Portrait. N. Y., 1962.

5. Тугушева М. П. Дж. Д. Сэлинджер // Тугушева М. П. Современная американская новелла. М., 1972.

6. Шарер Н. Речевая характеристика языка Дж. Д. Сэлинджера в романе “Над

пропастью во ржи” // Вопросы филологии. Т. 2. Ташкент, 1970. Вып. 383.

7. Буковская М. Сравнительная характеристика оценочной лексики в произведениях М. Твена “Приключения Гекльберри Финна” и Дж. Д. Сэлинджера “Над пропастью во ржи” // Научно-методическая конференция преподавателей кафедр иностранных языков. Челябинск, 1975.

8. Федотова Л. В. Образ тинэйджера в английской, американской и отечественной литературе (2-я пол. ХХ в.) Дис… канд. филол. наук. Майкоп, 2003.

9. Попова Т. Г. Национально-культурная семантика языка и когнитивно-

социокоммуникативные аспекты. Монография. М., 2003.

10. Robertson S. The Development of Modern English. N. Y., 1950.

11. Пеньков Б. В. Жанрово-стилистические особенности субъязыка американской средней школы 2-ой половины ХХ в. Дис… канд. филол. наук. Воронеж, 2003.

12. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. – М.: Изд-во на иностр. яз., 1958. – С. 182

13. Harper Ir. J. D. Salinger – throught glasses darkly // Harper Ir. Desperate Faith. N. Y., 1966.

14. Коновал Е. А. Особенности функционирования идеоматики английского языка начала и конца ХХ века. Дис… канд. филол. наук. М., 2003.

15. Cooke Alister The Colonel and the Tribune // America Observed. London, 1989.

16. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка – М.: “Просвещение”, 1990 – 300с.