Реферат

на тему:

Українські ліричні пісні

Якщо в думах та історичних піснях оспівано історію народу, то в ліричних піснях розкривається особисте та родинне життя людей.

Формування й розквіт української фольклорної лірики припадають на XVI—XVII ст. Записи народнопісенної творчості, що дійшли до нас, свідчать про її високий мистецький рівень. У наступні віки ліричні пісні розвивались і змінювались. В них з'являлися нові риси.

Чим є лірична пісня в житті народу, який її зміст і особливості мелодики?

Пісенна лірика покликана збагачувати духовний світ людини, прикрашати її побут, повсякденне життя. Якщо простежити весь життєвий шлях людини, починаючи від її народження, то виявиться, що він тісно пов'язаний з піснею.

Ніжна любов матері до своєї дитини, побажання їй щасливої долі висловлені у колискових піснях:

Ой ну, люлі, люлі,

Налетіли гулі, а-а-а! а-а-а!

Стали думать і гадать,

Чим дитинку дарувать, а-а-а! а-а-а-а!

Дали йому три квіточки:

Одну квітку — сонливую, а-а-а! а-а-а-а!

А другую — дрімливую,

А третюю — щасливую, а-а-а! а-а-а-а!

Знайомство молодих людей, вибір пари, закоханість оспівані в багатьох піснях (29).

Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько! (2)

Ой не світи, місяченьку,

Не світи нікому,

Тільки світи миленькому,

Як іде додому! (2)

Доля молодих людей не завжди складається щасливо. Нерідко їхні зустрічі перериваються від'їздом юнака в далекі краї; молоді тужать один за одним:

Козак од'їжджає,

Дівчинонька плаче:

«Куди їдеш, козаче?

Козаче-соболю,

Двічі

Візьми мене із собою

На Вкраїну далеку!»

Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Двічі

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися.

Іноді на шляху до щастя стоять інші перешкоди, наприклад, класова нерівність (30).

«Порадь, дівчино,

Що мені казати,

Що не велить батько

Тебе, бідну, брати».

«Як не велить батько

Мене, бідну, брати,

То їдь на Вкраїну

Багатшу шукати».

У ліричних піснях оспівані страждання закоханих: хлопець у далекому краї помирає, дівчина гірко плаче; або юнак зраджує, забуває кохану. Далеко не завжди вибір нареченого є вдалим, бо нерідко вибирає не сама дівчина, а батьки.

Тече вода із города

Край кореня дуба,

Двічі

Нема ж мені одрадоньки

Од мого нелюба.

Ой зацвіла червона калина

Над криницею...

Двічі

Горе ж мені, моя ненько,

Жити за п'яницею.

Безрадісним є життя молодої невістки з недоброю свекрухою і свекором, як у пісні «Пряля» (31).

Аж свекруха йде,

Як змія, гуде: «Сонливая-дрімливая,

До роботи лінивая,

Невістка моя!»

Через поетичне слово, музичну інтонацію і характер мелодії .створюються художні образи людей, передаються їхні настрої, почуття, стосунки. Образ ніжної і доброї невістки, втомленої надмірною працею, відтворено лагідною мелодією, вдало підібраними пестливими словами («спатоньки», «постілоньку»). Іншими словами охарактеризовано свекруху — грубу, сварливу й черству людину («як змія, гуде», «сонливая, лінивая...»).

Ліричні пісні розповідають не лише про особисте й родинне життя, а й про гірку долю кріпака, наймита, чумака й бурлаки, їхню непосильну працю, нелюдське ставлення до них поміщика чи економа (32).

Та нема в світі гірш нікому,

Як бурлаці молодому.

У неділю пораненьку

Двічі

Усі дзвони дзвонять,

Осаули з нагаями

На панщину гонять...

У народних ліричних піснях радянського часу з'явилися нові теми, як, наприклад, у такій пісні:

Гей, ще сонце не зійшло,

В поле рушило село,

Розливаючись піснями,

Молодими голосами...

Ліричні пісні широкоспівучі, багаті мелодично й ритмічно. Саме в цьому жанрі сформувалося багатоголосся (33).

Список використаної літератури

1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.

2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.

3. Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.

4. Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна). - С.355-364.

5. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;