Мотивація учбової діяльності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження мотивації навчання студентів

1.1 Мотивація учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах

1.2 Мотиваційно-смислові якості особистості ставлення в професійному становленні студентів

1.3 Специфіка навчальної мотивації студента

Розділ 2. Шляхи підвищення мотивації навчання студентів

2.1 Ігрові технології підвищення рівня мотивації студентів до навчання

2.2 Діагностика навчальної мотивації студентів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Потреба в пізнанні - одна з головних людських потреб, на основі якої відбувається освоєння індивідом багатовікового людського досвіду. У різні періоди життя людини змінюються об'єкти його інтересу, форми і способи придбання знань, проте потреба в пізнанні як внутрішньо властива людині властивість, з роками не тільки не притупляється, але і отримує свій подальший розвиток.

Останніми роками в психологічній науковій літературі питанням мотивації учбової діяльності приділяється особлива увага. Це не випадково, оскільки питання про мотиви - це по суті питання про якість учбової діяльності.

Однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти є побудова такого процесу учення, який міг би бути основою формування мотиваційної сфери учнів.

У зв'язку з цим виникають суперечності між існуючим станом мотивації учення у студентів вузу і сучасними вимогами до їх учбової активності; між потребами практики в науково-обгрунтованих рекомендаціях по управлінню мотиваційною сферою студентів і відсутністю достатніх для цього науково-психологічних знань.

Об’єкт дослідження: навчальна діяльність студента.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні проблеми формування мотивів навчання у студентів.

Метою дослідження є визначення психолого-педагогічних проблем формування мотивів навчання у студентів та пропозиції щодо підвищення цих мотивів.

Гіпотеза дослідження: ми припустили, що якщо в навчанні студентів є мотивація, то і є стимул для студентів навчатися, досягати успіхів.

Завдання дослідження: 1. Визначення мотивації учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах; 2. Визначення мотиваційно-смислових якостей особистості ставлення в професійному становленні студентів; 3. З’ясування специфіки навчальної мотивації студента; 4. Визначення професійної мотивації; 5. Визначення аналізу і інтерпретації отриманих результатів.

Методи дослідження: теоретичні методи – метод аналізу наукової літератури, узагальнення літературних джерел; емпіричні методи – , спостереження, тестування, формуючий експеримент; метод математичної обробки результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження мотивації навчання студентів

1.1 Мотивація учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах

Учбова діяльність, як і будь-яка інша діяльність людини, характеризується насамперед суб’єктністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю і усвідомленістю.

Д.Б. Ельконін, вважаючи учбову діяльність специфічним видом людської діяльності, наголошує на її соціальному характерові: за змістом, оскільки вона спрямована на засвоєння вироблених людством досягнень культури і науки; за смислом, оскільки вона суспільно значуща і соціально оцінюється; за формою, оскільки вона відповідає суспільно виробленим нормам спілкування і здійснюється у спеціальних громадських закладах (школах, вузах, коледжах тощо). У поведінці людини є дві функціонально взаємопов'язані сторони: збуджуюча та регуляційна. Збудження забезпечує активізацію та напрямок поведінки і пов'язано з поняттями мотива та мотивації. Ці поняття включають у себе уявлення про потреби, інтереси, цілі, наміри, прагнення, які є у людини, уявлення про зовнішні фактори, які заставляють її вести себе окремим чином, про керівництво діяльністю у процесі її здійснення. Серед усіх понять, які використовуються у психології для опису та пояснення збуджуючих моментів у поведінці людини є поняттям мотивації і мотива. Психологічний аналіз учбової діяльності грунтується на розумінні її предметного характеру. Предметом діяльності є той результат (матеріальний чи ідеальний), який спонукає суб’єкта до діяльності, задля досягнення якого вона здійснюється. Предмет діяльності не дається людині безпосередньо, а опосередковується її потребами і постає перед суб’єктом як мотив, у вигляді задачі, розв’язання якої дає змогу задовольнити наявну потребу[21, c.154-158].

Учбова діяльність спрямована на засвоєння знань, оволодіння узагальненими способами дій, вироблення прийомів і способів дій, їх програм, алгоритмів, внаслідок чого розвивається сам суб’єкт учбової діяльності. Саме це визначає її предмет, її основний зміст.

Засоби учбової діяльності, з допомогою яких вона здійснюється, розглядають у трьох аспектах. По-перше, до них відносять інтелектуальні дії (мисленні операції), що лежать в основі пізнавальної та дослідницької функцій учбової діяльності: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація та ін. По-друге, це знакові і мовні засоби, в формі яких засвоюється досвід, відрефлексовується та відтворюється індивідуальний досвід. По-третє, це так звані фонові знання, включення до яких нових знань структурує індивідуальний досвід суб’єкту.

Термін "мотивація" використовується у сучасній психології у двоякому розумінні як визначення системи факторів, детермінуючих поведінку (сюди увійшли потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато іншого) і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Ми отримуємо деяке уявлення про мотивацію, коли пробуємо пояснити, а не описати поведінку. Це – пошук відповідей на питання типу чому?, для чого?, для якої мети?, який смисл?.

Мотивація – це циклічний процес безперервного взаємного впливу та перетворень, у якому суб'єкт дії та ситуація взаємно впливають одне на одного, і результатом якого є реально простежена поведінка. Вона пояснює цілеспрямованість дії, організованість та стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення окремої цілі. Мотив на відміну від мотивації – це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є його стійкою особистою властивістю, зосередити збуджуючою до здійснення окремих дій [24, c. 11].

За думкою Л.Д. Столяренко: "Мотив – це збудження до діяльності, пов'язане з задоволенням потреби суб'єкта". Під мотивом також найчастіше розуміють причину, яка лежить в основі вибору дій і вчинків, сукупності зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта [5, с.12-15]. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальнюючому виді являє собою багато диспозицій. З усіх можливих диспозицій найбільш важливим є поняття "потреби". Її ще називають станом нужди людини в окремих умовах, які необхідні для нормального існування та розвитку. У людини крім фізичних та органічних потреб є ще матеріальні, духовні, соціальні. Потреби – динамічно активні стани особистості, що виявляють її залежність від конкретних умов існування і породжують діяльність спрямовану на зняття цієї залежності [8, с.45]. В процесі діяльності відбувається як розвиток особистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби – це рушійна сила розвитку особистості. Мотиви (диспозиції), потреби та цілі – є складовими мотиваційної сфери людини.

Багато численні теорії мотивації стали з'являтися ще у працях стародавніх філософів. У наш час таких теорій не один десяток. Вивченням мотивації людини займалися Д. Макклелланд, Д. Аткінсон, Г. Хекхаузен, Г. Келлі, Ю. Роттер, К. Роджерс, Р. Мей. А.Н. Леонтьєв та ін.

Навчальна мотивація визначається як приватний вид мотивації, включений в певну діяльність, - в даному випадку діяльність учення. Як підкреслює, провідний психолог, що займається вивченням мотивації учбової діяльності А.К. Маркова, що "Мотивація учення складається з ряду тих, що постійно змінюються і вступаючих в нові покоління один з одним спонуки. Тому становлення мотивації є не просте зростання позитивного або посилювання негативного відношення до учення, а ускладнення структури мотиваційної сфери, що стоїть за ним, вхідних в неї спонук". [4, с.354-356].

Тому, при аналізі мотивації учбової діяльності, головне не тільки визначити домінуючий спонукач (мотив), але і обліку всієї структури мотиваційної сфери людини.

Отже, в психологічній літературі, різними авторами виділяються різні види мотивів учбової діяльності. Так, М.І. Бажовіч указується, що для дітей різного віку не всі мотиви мають однакову спонукальну силу. Одні з них є основними, ведучими, інші – другорядними, побічними, що не мають самостійного значення; які так чи інакше підпорядковані провідним мотивам. У одних випадках таким провідним мотивом може виявитися прагнення завоювати місце відмінника в класі, в іншому випадку – бажання здобути вищу освіту, в третіх – інтерес до самих знань.

Всі ці мотиви (Л.І. Божович) можуть бути підрозділені на дві великі категорії. Одні з них пов'язані із змістом самої учбової діяльності і процесом її виконання; інші – з ширшими взаємовідношенням дитини з навколишнім середовищем. До перших відносяться пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і оволодінням новими уміннями, навиками і знаннями; інші – пов'язані з потребою дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин. У дослідженні Н.Н. Власової обчислюються також два плани мотивації – довільний і мимовільний. Довільний план мотивації виявляється тоді, коли мотиви у студента викликаються довільно без сторонньої допомоги. Мимовільний план мотивації виявляється в тому разі якщо мотиви хтось спеціально формує

[19, с.107-113]. В. Апельт виділив наступні мотиви учення: соціальні (борг і відповідальність, розуміння соціальної значущості учення, прагнення зайняти певну позицію у відношенні з тими, що оточують, дістати їх схвалення); пізнавальні (орієнтація на оволодіння новими знаннями, закономірностями, орієнтація на засвоєння способів добування знань); комунікативні (спілкування з однолітками, дорослими); і мотиви саморегуляції (орієнтація на придбання додаткових знань і потім на побудову спеціальної програми самоудосконалення) [3, с.162].

П.М. Якобсон виділяє декілька типів мотивації, пов'язаної з результатами учення: 1) мотивація, яка умовно може бути названа "негативною". Під негативною мотивацією Якобсон має на увазі спонуки школяра, викликані усвідомленням певних незручностей і неприємностей, які можуть виникнути, якщо він не вчитиметься (докори з боку батьків, вчителів, однокласників). Така мотивація не приводить до успішних результатів; 2) Мотивація, що має позитивний характер, але так само пов'язана з мотивами, закладеними поза самою діяльністю. Ця мотивація виступає в двох формах. У одному випадку така позитивна мотивація визначається вагомим для особи соціальним устремлінням (відчуття довга перед близькими). Інша форма мотивації визначається вузькоособистими мотивами: схвалення тих, що оточують, шляхи до особистого благополуччя; 3) Мотивація, лежача в самій учбовій діяльності (мотивація, пов'язана безпосередньо з цілями учення, задоволення допитливості, подолання перешкод, інтелектуальна активність) [10, с.195].

На думку А.К. Маркової і її співробітників існує три типи відношення школяра до учення: 1) негативне (бідність і вузькість мотивів, пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом до результату, не сформовані уміння ставити цілі; подолання труднощів); 2) байдуже (або нейтральне) яке характеризується тими ж особливостями що і негативне відношення; 3) позитивне (аморфне, нерозчленоване) спостерігаються нестійкі переживання новизни, допитливості, ненавмисного інтересу; розуміння і первинне осмислення цілей, поставлених вчителем; 4) позитивне (пізнавальне) характеризується перевизначенням і довизначенням завдань вчителя; постановка нових цілей і виникнення на цій основі нових мотивів; 5) позитивне (особисте) характеризується супідрядністю мотивів і їх ієрархією; стійкістю і неповторністю мотиваційної сфери; збалансованістю і гармонією між окремими мотивами. Крім того, дані автори виділяють так само рівні, етапи, якості і прояви мотивів учбової діяльності.

До видів мотивів можна віднести пізнавальні і соціальні мотиви. Якщо у студента в ході навчання переважає спрямованість на зміст учбового предмету, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів. Якщо у студента виражена спрямованість на іншу людину в ході навчання, то говорять про соціальні мотиви. І пізнавальні, і соціальні мотиви мають рівні: широкі пізнавальні мотиви (орієнтація на засвоєння добування знань), мотиви самоосвіти (орієнтація на придбання додаткових знань). Соціальні мотиви можуть мати наступні рівні: широкі соціальні мотиви (борг, відповідальність, розуміння соціальної значущості учення), вузькі соціальні або позиційні мотиви (прагнення зайняти певну позицію у відносинах з тими, що оточують), мотиви соціальної співпраці (орієнтація на різні способи взаємодії з іншою людиною).

Різні мотиви названих видів і рівнів можуть проходити в своєму становленні наступні етапи: актуалізація первинних мотивів, постановка на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів, супідрядність різних мотивів.

Психологами (О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович, А.К. Маркова) виділена загальна картина вікової динаміки мотивів учення. Причому вони відзначали, що особливості мотивів і пізнавальних інтересів різних віків, що вчаться, не є фатально неминучими і необхідно властивими цим віком [8, 47-49].

Після того, як старшокласники закінчують школу і вступають до ВНЗ для них характерні зміни мотивів у зв'язку з професійним самоствердженням. Питання про вивчення учбової діяльності студентів є маловивченим. Але якою б не була мотивація, навіть найпозитивніша, вона створює лише потенційну можливість розвитку студента, оскільки реалізація мотивів залежить від процесів ціліполягання.

У виконаних під керівництвом А.К. Маркової дослідженнях Т.І. Лях, О.А. Чувалової підкреслено, що особово-значущий сутеутворюючий мотив у підлітків може бути сформований і що цей процес реалізується в послідовності становлення його характеристик. "Спочатку навчально-пізнавальний мотив починає діяти, потім стає домінуючим і набуває самостійності і лише після усвідомлюється" тобто першою умовою є організація, становлення самої учбової діяльності. При цьому сама дієвість мотивації, як показала О.А Чувалова, краще формована при напрямі на способи, чим на результат діяльності. В цілому дослідження навчальної мотивації школярів показують недостатній рівень стихійної сформованості, можливість її цілеспрямованого ступінчастого розвитку, що враховує особливості віку з переважною орієнтацією на способи діяльності.

Детально залежність успішності учбової діяльності від мотивації була розглянута Г. Клаусом. Г. Клаус встановив, що "установки на учення і на його наочний зміст робить найбільш стійкий вплив на активне привласнення, на протікання цього процесу і на його успішність". Виходячи з цього, він виділив позитивну і негативну мотивацію. Той, хто має сильне бажання оволодіти знаннями вчитиметься без зовнішнього примушення, отримуючи від своїх знань задоволення, проявляючи наполегливість; достатньо швидко освоюючи необхідні відомості, демонструючи інтелект, гнучкість, фантазію.

У той же час результати дослідження (М.М. Ліпкин, Н.В. Яковлєва) продемонстрували, що поєднання високих рівнів пізнавального і змагального мотивів сприяє хорошій успішності у Вузі, тоді як переважання аверсівних тенденцій при одночасно низькому рівні змагального мотиву приводить до низьких результатів навчання. Ю.М. Орлов зробив висновок про те, що "найбільший вплив на академічні успіхи надає підсвідома потреба у поєднанні з високою потребою в досягненнях".

1.2 Мотиваційно-смислові якості особистості ставлення в професійному становленні студентів

Визначення людини, щодо подальшої професії, починається далеко в його дитинстві, коли в дитячій грі, дитина приймає на себе різні професійні ролі, і програє пов'язані з ним поведінки. І закінчується в ранній юності, коли вже необхідно ухвалити рішення, яке вплине на все подальше життя людини. Вітчизняними вченими було виявлено, що провідними мотивами вступу до ВНЗ є захоплення учбовим предметом і інтересом до професії. А оскільки загальною кінцевою метою навчання у Вузі є професійна підготовка фахівців, те відношення студентів до своєї майбутньої професії можна розглядати як форму і міру ухвалення кінцевої мети навчання.

Найбільш узагальненою формою відношення людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Н.В. Кузьміна виділяє такі властивості професійної спрямованості, як об'єктивність, специфічність, опірність, валентність, задоволеність, узагальненість, стійкість.

Навчальна мотивація складається з оцінки студентами різних аспектів учбового процесу, його змісту, форм, способів організації з погляду їх особистих індивідуальних потреб і цілей, які можуть співпадати або не співпадати з цілями навчання.

Дістатися ланки висококваліфікованого фахівця, на думку В.А. Якуніна, Н.В. Нестерової, можливо лише при сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні в його професійному становленні. Прагнення авторів знайти універсальну підставу типології, що дозволяє як би передбачити шляхи розвитку професіонала, особливо яскраво виявляється в спробах визначити рівні професійної спрямованості студентів.

мотивація студент ігровий спонукання

1.3 Специфіка навчальної мотивації студента

Навчальна мотивація, як і люба інша, є системним, ієрархічно структурованим утворенням, і характеризується спрямованістю, стійкістю та динамічністю. Вона грунтується на потребі – психічному стані, що характеризується пізнавальною активністю дитини, її готовністю до засвоєння знань. Емоційне переживання пізнавальної потреби та її задоволення є інтересом. Інтерес, по А.К. Марковій, може бути широким, планованим, результативним, процесуально-змістовним, учбово-пізнавальним і перетворюючим (вищий рівень).

У чисельних дослідженнях обгрунтовується необхідність створення спеціальних умов виникнення розвитку в дитини інтересу до учіння, до вчителя, в даному випадку інтерес до професійних предметів і до викладачів Вузу. На основі системного аналізу виділено основні умови, що сприяють розв’язанню цієї задачі.

Так, важливою передумовою виникнення інтересу до учіння є виховання широких соціальних мотивів цієї діяльності, розуміння її смислу, усвідомлення важливості здобутих знань для власної життєдіяльності.

Загальне системне представлення мотиваційної сфери людини дозволяє дослідникам класифікувати мотиви. Як відомо, в загальній психології види мотивів (мотивації) поведінки (діяльності) розмежовуються по різним підставам, наприклад, в залежності:

1. від характеру участі в діяльності (що розуміється, відомі мотиви, і ті що реально діють, по О.М. Леонтьєву);

2. від часу (протяжності) обумовлення діяльності (далека – коротка мотивація, по Б.Ф.Ломову);

3. від соціальної значущості (соціальні – вузкоособисті, по П.М.Якобсону);

4. від факту включеності в саму діяльність або ті що знаходяться поза нею (широкі соціальні мотиви і вузкоособисті мотиви, по Л.І. Божович);

5. мотиви певного виду діяльності, наприклад, учбової діяльності, і так далі.

Розглядаючи мотивацію учбової діяльності, необхідно підкреслити, що поняття мотив тісно пов'язане з поняттям мета і потреба. У особі людини вони взаємодіють і отримали назву мотиваційна сфера. У літературі цей термін включає всі види спонук: потреби, інтереси, цілі, стимули, мотиви, схильності, установки.

Навчальна мотивація, як і будь-який інший її вигляд, системна, характеризується спрямованістю, стійкістю і динамічністю. Так, в роботах Л.І. Божович і її співробітників, на матеріалі дослідження учбової діяльності учнів наголошувалося, що вона спонукає ієрархією мотивів, в якій домінуючими можуть бути або внутрішні мотиви, пов'язані із змістом цієї діяльності і її виконанням, або широкі соціальні мотиви, пов'язані з потребою дитини зайняти певну позицію в системі суспільних відносин. При цьому з віком відбувається розвиток співвідношення взаємодіючих потреб і мотивів, зміна провідних домінуючих потреб і своєрідна їх ієрархізація [6, с.17-18].

Можливість створення умов виникнення інтересу до вчителя, до навчання (як емоційного переживання задоволення пізнавальної потреби) і формування самого інтересу наголошувалася багатьма дослідниками. На основі системного аналізу були сформульовані основні чинники, сприяючі тому, щоб навчання було цікавим для учня [4, с. 455]. Згідно даних цього аналізу, найважливішою передумовою створення інтересу до навчання є виховання широких соціальних мотивів діяльності, розуміння її сенсу, усвідомлення важливості процесів, що вивчаються, для власної діяльності.

Необхідна умова для створення у учнів інтересу до змісту навчання і до самої учбової діяльності – можливість проявляти в навчанні розумову самостійність і ініціативність. Чим активніше методи навчання, тим легше зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання стійкого інтересу до навчання – використання таких питань і завдань, вирішення яких вимагає від учнів активної пошукової діяльності.

Велику роль у формуванні інтересу до учення відіграє створення проблемної ситуації, зіткнення учнів з трудністю, яку вони не можуть вирішити за допомогою запасу знань, що є у них; стикаючись з трудністю, вони переконуються в необхідності отримання нових знань або застосування старих в новій ситуації. Цікава тільки та робота, яка вимагає постійної напруги. Легкий матеріал, що не вимагає розумової напруги, не викликає інтересу. Подолання труднощів в учбовій діяльності – найважливіша умова виникнення інтересу до неї. Трудність учбового матеріалу і учбового завдання приводить до підвищення інтересу тільки тоді, коли ця трудність посильна, переборна, інакше інтерес швидко падає.

Учбовий матеріал і прийоми учбової роботи повинні бути достатньо різноманітні. Різноманітність забезпечується не тільки зіткненням учнів з різними об'єктами в ході навчання, але і тим, що в одному і тому ж об'єкті можна відкривати нові сторони. Новизна матеріалу – найважливіша передумова виникнення інтересу до нього. Проте, пізнання нового повинно спиратися на знання, що вже є у школяра. Використання раніше засвоєних знань – одна з основних умов появи інтересу. Істотний чинник виникнення інтересу до учбового матеріалу – його емоційне забарвлення, живе слово вчителя. Ці положення, сформульовані С.М.Бондаренко, можуть служити певною програмою організації учбового процесу, спеціально направленою на формування інтересу. Різні види інтересу, наприклад результативний, пізнавальний, процесуальний, учбово-пізнавальний та ін., можуть бути співвіднесені з мотиваційними орієнтаціями (Е.І.Савонько, Н.М.Симонова). Продовжуючи дослідження Б.І.Додонова, ці автори на матеріалі вивчення мотивації в оволодінні іноземною мовою у Вузі виявили чотири мотиваційні орієнтації (на процес, результат, оцінку викладачем і на "уникнення неприємностей"), деякі разом з іншими компонентами учбової мотивації визначають напрям, зміст і результат учбової діяльності. На їх думку, особливості зв'язків між мотиваційними орієнтаціями дозволяють виділити дві істотні характеристики: по-перше, стабільність зв'язків (по критерію щільності) між орієнтаціями на процес і результат, з одного боку, і орієнтаціями на "оцінку викладачем" і "уникнення неприємностей", з іншого, тобто відносну незалежність їх від умов навчання; по-друге, варіабельність зв'язків (по критерію домінування і "питомій вазі") залежно від умов навчання (типу Вузу – язиковий, неязиковий), сітка годинника, особливості учбової програми, зокрема цільові установки і так далі [17, с.35-37].

Навчання мотивується, перш за все, внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба "зустрічається" з предметом діяльності – виробленням узагальненого способу дії – і "опредмечується" в нім, і в той же час дуже різними зовнішніми мотивами – самоствердження, престижності, довгу, необхідності, досягнення та ін. На матеріалі дослідження учбової діяльності студентів, було показано, що серед соціогенних потреб найбільший вплив на її ефективність робила потреба в досягненні, під якою розуміється "прагнення людини до поліпшення результатів своєї діяльності" [18, с.39]. Задоволеність ученням залежить від ступеня задоволеності цієї потреби. Ця потреба примушує студентів більше концентруватися на навчанні і в той же час підвищує їх соціальну активність.

Великий, але неоднозначний вплив на навчання надає потреба в спілкуванні і домінуванні. Проте для самої діяльності особливо важливі мотиви інтелектуально-пізнавального плану Це саме та група мотивів, яка співвідноситься із специфічно людською діяльністю, пізнавальною, інтелектуальною потребою, що характеризується, по Л.І.Божович, позитивним емоційним тоном і не насищається. Керуючись подібними мотивами, не зважаючи на втому, час, протистоячи іншим спонукачам і іншим відволікаючим чинникам, учень наполегливо і захоплено працює над учбовим матеріалом, над вирішенням учбової задачі. Тут важливий висновок був отриманий Ю.М.Орловим – "найбільший вплив на академічні успіхи надає пізнавальна потреба у поєднанні з високою потребою в досягненнях" [18, с.37].

Дуже важливою мотиваційною сферою для аналізу є характеристика їх відношення до нього. Так А.К.Маркова, визначаючи три типи відношення: негативне, нейтральне, і позитивне, приводить чітку диференціацію останнього на основі включеності в учбовий процес. Дуже важливо для управління учбовою діяльністю: "а) позитивне, неявне, активне, що означає готовність учня включитися в учіння. б) позитивне, активне, пізнавальне, в) позитивне, активне, особово-упереджене, таке, що означає включеність учня як суб'єкта спілкування, як особи і члена суспільства" [14, с. 348]. Іншими словами, мотиваційна сфера суб'єкта учбової діяльності або його мотивація не тільки многокомпонентна, але і різнорідна і разнорівнева, що зайвий раз переконує в надзвичайній складності не тільки її формування, але і обліку, і навіть адекватного аналізу.

Для початку пізнавальний мотив з’являється, починає діяти, потім стає домінуючим і набуває самостійності, і лише пізніше усвідомлюється, тобто першою умовою є організація, становлення самої учбової діяльності. При цьому сама дієвість мотивації, краще сформована при напрямі на способи, чим на "результат" діяльності. В той же час вона по-різному виявляється для різних вікових груп в залежності, як від характеру учбової ситуації, так і від жорсткого контролю викладача.

У дослідженнях виявлена якісна своєрідність зв'язків між типом мотиваційної структури, особливостями продукту діяльності і характеристиками її суб'єктів. Так, на основі експериментальних даних було виявлено декілька груп студентів по критерію якісної своєрідності поєднань таких характеристик, як особливості структури мотивації, продукту, особливості протікання експериментальної діяльності, суб'єктні характеристики.

У дослідженнях з цієї проблеми розкриті чинники, через які можна впливати на внутрішньоструктурну динаміку мотиваційних структур, а, отже, управляти їх перебудовою. До таких чинників відносяться зняття оцінки і тимчасових обмежень, демократичний стиль спілкування, ситуація вибору, особова значущість, вид роботи (продуктивний, творчий). Все розглянуте вище свідчить про складність учбової мотивації як психологічного феномена, управління якою в учбовому процесі вимагає обліку її структурної організації, динамічності, вікової обумовленості.

Як особливий вид мотивації, навчальна мотивація, характеризується складною структурою, однією з форм якої є структура внутрішньої (на процес і результат) і зовнішньої (нагорода, уникнення) мотивації. Істотні такі характеристики навчальної мотивації, як її стійкість, зв'язок з рівнем інтелектуального розвитку і характером учбової діяльності.

Розділ 2. Шляхи підвищення мотивації навчання студентів

2.1 Ігрові технології підвищення рівня мотивації студентів до навчання

Формування позитивного відношення до професії є важливим чинником підвищення учбової успішності студентів. Але само по собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін) і погано пов'язано із способами оволодіння нею. Мотивація студентів до навчання є однією з основних складових навчально-виховного процесу. Отже навряд чи навчання пройде вдало, якщо будувати його тільки за принципом, зображеним у вірші "Ким бути?" Маяковського: "Добре бути... -- хай мене навчать". У коло проблем, пов'язаних з вивченням відношення студентів до вибраної професії, повинен бути включений цілий ряд питань. Це: 1. задоволеність професією; 2. динаміка задоволеності від курсу до курсу; 3. чинники, що впливають на формування задоволеності: соціально-психологічні, психолого-педагогічні, диференціально-психологічні, у тому числі і статевовікові; 4. проблеми професійної мотивації, або, іншими словами, система і ієрархія мотивів, що визначають позитивне або негативне відношення до вибраної професії.

Ці окремі моменти, як і відношення до професії в цілому, впливають на ефективність учбової діяльності студентів. Вони, зокрема, позначаються на загальному рівні професійної підготовки, і тому дана проблема входить до числа питань педагогічної і соціально-педагогічної психології. Але є і зворотня залежність: на відношення до професії, безумовно, впливають різні стратегії, технології, методи навчання; впливають на нього і соціальні групи.

Інший важливий чинник пов'язаний з мотивом творчості в майбутній професійній діяльності, тягою до творчості і тими можливостями, які представляє для цього робота за фахом. Дослідження показали, що даний чинник більш значущий для успішних, менш значущий для неуспішних учнів. Формування творчого відношення до різних видів професійної діяльності, стимулювання потреби в творчості і розвитку здібностей до професійної творчості – необхідні ланки системи професійного навчання і професійного виховання особи.

Людина творча – homo creator, людина діюча, здатна творити. Здатність до творчості одна з властивостей притаманна людині. Студенти читаючи книжки поповнюють свої відомості про оточуючий світ, отримують ту чи іншу інформацію, яка використовується в різних галузях, такими чином зберігаючи у своїй пам’яті прірву відомостей з будь-яких галузей знань. На такому етапі дуже важлива правильно поставлена задача до творчості, правильний мотив, чітко окреслені потреби виконаної роботи і свобода творчості і молодого потенціалу принесе неочікувані результати.

Студенти "нація" потенціальна, їх прагнення досягати успіху чи проявляти ініціативу зчасом гасне, тому що підтримувати такі мотиви можливо спонукати їх до певних дій. На основі дослідження ми зможемо прослідкувати чим саме керуються студенти у навчанні, їх мотиви до обрання навчального закладу і стимули отримання знань є різними. Стимулом може служити прагнення відкрити щось нове у вже відомому. Сам для себе студент робить глобальне відкриття у тому, чим він користувався вже роками і ніколи не замислювався. Навчально-пізнавальний процес отримає особливе значення для такого винахідника. Ще одним із стимулів є винахід. Спроба досягати чогось значущого,що матиме право існувати не лише для окремої особистості, але й стане прийнятим для будь-кого. Такими стимулами можеть бути власні роздуми покладені в основу твору, чи конструювання власної машини часу, яка відкриє нові можливості.

Спрямованість дій будь-якого викладача визначається його прагненням і життєвою необхідністю підвищити рівень мотивації навчання студентів - від негативного і нейтрального до позитивного, відповідального, дієвого. Уміле застосування заохочення і покарання, впровадження в процес навчання дискусії, важливе місце займають ігрові технології. Саме вони об'єднують в собі як емоційні (ситуація успіху, цікавість викладення матеріалу, моменти змагань), так і проблемно-пошукові (постановка в ситуацію вибору, самоаналіз, нестандартність пропонованих в грі завдань, поступове підвищення їх важкості) стимули.

Переваги використання ігрових форм навчання полягають у тому, що:

по-перше, матеріал, який подається у нетрадиційній формі дозволяє студентам отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;

по-друге, виникає інтерес пошуку істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і відповідно збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;

по-третє, набуваються уміння і формуються практичні навички для логічного, несуперечливого й аргументованого ведення дискусії, в ході якої необхідно не просто відкинути якусь думку, а обґрунтувати своє розуміння проблеми;

по-четверте розкриваються творчі можливості студентів, їх здатність до узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобто формуються навички, необхідні для самостійної навчальної діяльності.

Важливим засобом розвитку мотивації учіння є також написання студентами творів з мотиваційної тематики ("Моя мрія і шляхи її досягнення", "Моя майбутня кар’єра" тощо). Передбачається, що використання студентами в ході написанні творів відповідних категорій мотивації досягнення (розроблених Д. Мак-Клелландом), таких як "очікування успіху", "позитивний емоційний стан в процесі діяльності", "похвала" (самосхвалення) інтенсифікує розвиток відповідних мотиваційних утворень (зокрема, потреби досягнення і мотивації учіння).

2.2 Діагностика навчальної мотивації студентів

Мотивація студента один з найважливіших пунктів в процесі навчання. Правильна мотивація є правильним фундаментом у навчанні,є базою для подальшого розвитку у професійній сфері.

Навчальна мотивація студентів характеризується різними мотивами, які могли б спонукати до навчання, до оримання певних знань, певної професії. На основі опитування студентів було складено опитувальник А. А. Реана і В. А. Якуніна до якого було включено такі мотиви навчання: комунікативні, професійні, учбово-пізнавальні, широкі соціальні мотиви, уникнення невдачі, а також мотиви престижу. Це є ті мотиви які спонукають студентів до обрання навчального закладу, до кар’єрного розвитку у майбутньому, до престижу. Студенти самі визначили різні види мотивів, включили як самі великі та значимі для них, так і мотиви які не були головними при вступі до навчального закладу.

Розгляньмо ці мотиви дещо детальніше. Комунікативні мотиви, це мотиви які керують студентами при виборі майбутньої професії, учбового закладу і спонукають до поширення комунікації, для надбання певного багажу знать при подальшому спілкуванні з людьми.

Професійні мотиви,керуючись ними студенти вбачають себе майбутніми фахівцями і прагнуть отримати знання з області своєї майбутньої професії.

Мати повний багаж необхідних зань, щоб в майбутньому застосовувати їх в своїй роботі. Зацікавленість процесом навчання, пізнанням нової інформації, прагнення оримати найповніший облік інформації, завжди жадати найкращіх результатів, бути підготовленим до чергових занять і отримувати задоволення від процесу навчання це є підґрунтям для учбово-пізнавальних мотивів.

Соціальні мотиви спонукають студентів замислитися над майбутнім, чи можливе застосування їх професії з ціллю придбання грошей, чи то з ціллю отримання певного положення в суспільстві.

Мотиви уникнення не є найкращім керівником при виборі шляху в майбутньому, але деякі студенти керуються ними, лише щоб не відставати від однолітків, не бути порожнім місцем для оточуючих деякі студенти обирають ту чи іншу професію.

Мотиви престижу – це остання з виділених категорій, коли студентами керує лише бажання лідерства у навчанні, йти попереду не зважаючи ні на що інше, бути першим усюди – це є одним з мотивів, що спонукає студентів до учбової діяльності.

Було проведено тест з студентами другого курсу, який дає можливість визначити їх мотивацію та подальшу спрямованість. Середній коефіцієнт з десяти опитаних складає такі данні:

Комунікативні мотиви – 3,36.

Професійні мотиви – 4,06.

Навчально-пізнавальні мотиви – 3,73.

Соціальні мотиви – 3,73.

Мотиви уникнення невдач – 3,45.

Мотиви престижу – 3,55.

Можна скласти ці данні в порядку від найвищої оцінки до найнижчої: найвищої оцінки отримали професійні мотиви, друге місце ділять між собою навчально-пізнавальні та соціальні мотиви, за ними йдуть мотиви престижу, мотиви уникнення невдач ізамикають мотиви комунікативні.

На основі отриманих данних можна побачити, що мотиви учбової діяльності другокурсників є різноманітними. Найвищої оцінки отримали мотиви професійні, студенти які керуються професійними мотивами прагнуть стати спеціалістами та майстрами своєї справи і це є більшість з опитуваних. Найменше спонукають до учбової діяльності комунікативні мотиви. Керуючись різними мотивами студенти роблять дуже багато в навчальні діяльності, правильна мотивація та спрямованість завжди приводить до вищіх результатів. Педагог людина здатна впливати, міняти і направляти повинна правильно використовувати свої здібності в мотивуванні майбутніх геніїв, професорів, професіоналів.

Висновки

Формування повноцінної особистості студента має важливе практичне значення. Це підкреслюється науковими працями низкою авторів. Формування особистості людини відбувається у продовж всього її життя, а саме у вищій школі закладаються основні особисті якості фахівця, у подальшій професійній діяльності відбувається "подальша шліфовка як особистості".

В процесі навчання студент зштовхується з низкою проблем психолого-педагогічний аспект яких зв’язаний з пристосуванням до нової дидактичної ситуації, принципово відрізненої від шкільної формами та методами організації учбового процесу. Ця новизна та пов’язані з нею труднощі створюють свого роду дидактичний бар’єр, який повинен бути подоланий. З цього слідує, що у розвитку особистості майбутнього фахівця важливе значення має формування позитивних мотивів та дійсних цілей, оскільки мотиви та цілі є важливими детермінантами діяльності.

Структура мотивів студента, сформована у час навчання, стає основою особистості майбутнього фахівця. Отже, розвиток позитивних навчальних мотивів - невід'ємна складова частина виховання особистості студента.

Головна ціль кожного викладача визначається у наданні мотивації до навчання студентам. Їхня ціль правильно спрямувати студентів до навчального процесу, мотивувати їх до придбання знань, користуючись деякими сучасними розробками з приводу мотивації студентів можна подавати новий матеріал в ігровій формі, у формі дискусій, складних завдань, що дадуть змогу зацікавити студентів до нового матеріалу, вмотивувати їх до обговорення проблемних питань, до вирішення поданих вчителем задач.

Правильна мотивація сприяє кращому засвоєнню знань студентами, дає вихідну базу для самостійного опрацювання наукової літератури, до засвоєння матеріалу різними способами, через різні джерела. Самостійність дає поштовх до розвитку пізнавальної діяльності. Набуваються уміння індивідуально кожного студента, формуються практичні навички користування отриманою інформацією. Розкривається творчій підхід до подання в подальшому знань, при веденні диспутів, дискусійних груп тощо. Одним зі стимулів до навчання є новизна поданої інформації, непередбачуваність, це дає поштовх до формування внутрішнього інтересу у студентів.

Таким чином ми також можемо зробити висновок, що без певної мотивації студент не може досягти успіху у навчання, для одних мотивацією навчання є отримання стипендії, досягання професійних якостей у навчанні, мати гарний статус у колективі, а для інших мотивами є комунікативні потреби, престиж майбутньої професії чи суспільне значення, яке можна буде отримати після закінчення навчання.

Індивідуальна мотивація сприяє не тільки стимулюванню студентів, а й розуміння ними та осмислення цілей, визначених вчителем. Виникають самостійно визначені цілі, відбувається опанування вміннями планувати й оцінювати свою навчальну діяльність кожним студентом індивідуально.

Отже правильна мотивація – це правильний напрямок, за допомогою якого вчитель і ученик доходять до такої взаємодії, яка дає плідні результати в процесі навчання.

Список використаних джерел

Асеев В.Г. Мотивация учебной деятельности и формирование личности. М., 1976. – 304 с.
Аритова О.Н. Влияние мотивации на структуру целеполагания. Вестник МГУ сер. Психология №4, 1998. – 89с.
Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – 2-е изд. – СПб.: Изд. Дом. "Питер", 2001. – 263 с.
Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. М.: Украина, 2001. – 688 с.
Бех І. Моральність особистості у психологічному ракурсі // Філософська і соціологічна думка. – 1994. – № 3-4. – С. 12-20.
Бибрих Р.Р. Особенности мотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов / Р.Р. Бибрих, И.А. Васильева// Вестник МГУ. Серия 14. Психология. – 1987. – № 2. – С. 15-18.
Бобровицкая С. В. Некоторые особенности мотивации поступления в педагогический вуз. - Психологическая служба образования: Материалы докладов конференции. – М., 1997. - 155с.
Васильков А. М. Динамика мотивационных установок к профессии военного врача в процессе обучения в военно – медицинском вузе/ А. М. Васильков, С.С. Иванов // Ананьевские чтения – 97: Тезисы научно – практической конференции. – М., 1997. – С. 45 – 49.
Васильев И. А., Магомед – Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием/И.А. Васильев, М.Ш. Магомед – Эминов. – М., 1991.
Вербицкий А. А., Платонова Т.А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации. – М.,1986. – 345 с.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб.// Під ред. О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З В. Огороднічук та ін. – К.; Просвіта, 2001. – С. 7 – 38.
Вилюнас В.К. Психологичские механизмы мотивации человека/ В.К. Вилюнас. – М., 1990. – 458 с.
Гамезо М.В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – 2 – е изд., доп. и испр. – М.: Изд- во Рос. Пед. Агентства, 1998. – 272 с.
Гордієнко В. І. Розвиток особистості в процесі професіоналізації: професіогенез особистості // Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посіб. / За ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. – Хмельницький: ТУП, 2001. – С. 48 – 67.
Загальна психологія: Навч. посіб./ Під. Ред. О. Скрипченко, Л. Долинської, З. Огороднічук та ін. – К.: "А. П. Н.", 1999. – 463 с.
Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. Навчальний посібник. – Луцьк: Вид – во Волинського держ. університету, 1997. – 180 с.
Занюк С.С. Формування мотивації досягнення у підлітків в процесі психологічного тренінгу// "Проблеми загальної та педагогічної психології".
Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка АПН України: Т. 1, ч. 1. – К.: Любіть Україну. – 1999. – С. 34 – 37.
Занюк С. С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - № 8. – С. 31 – 42.
Занюк С. С. Почуття компетентності в контексті саморозвитку особистості // Психологічні перспективи. Матеріали республіканського науково – практичного семінару "Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика". Збірник наукових праць, Луцьк, 30 – 31 травня 2003 р. – Вип. 4. – Луцьк, 2003. – С. 107 -113.
Зимняя И.А. Педагогическая психология. – Ростов на Дону, 1998. – 287 с.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Создание личности. – М., 1977. – 458 с.
Методика для діагностики учбової мотивації студентів (А.А. Реан і В.А. Якунін, модифікація Н.Ц. Бадмаєвой) / Бадмаєва Н.Ц. Вплив мотиваційного чинника на розвиток розумових здібностей: Монографія. - Улан-Уде, 2004. С.151-154.
Основи психології: Підр. / за ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь,1995. – 532 с.
Педагогічна психологія: Навчальний посібник / Л. М. Проколієнко, М.Й. Боришевський, В.О. Моляко та ін.; За ред. Л. М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенка. – К., Вища шк., 1991. – 183 с. – С. 116 – 148.
Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч. – метод. Пос. / за ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Сагач та ін. – К., 1996. – 792 с.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1989. – 509 с.
Чабан Ю.Л. Навчальна діяльність учнів: структура, види // Ж-л: Рідна школа, 2000. - № 3. С. 23-29.
Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів. – К.: Рад. шк., 1974. – с. 46 – 48.

Додатки

Опитувальник А. А. Реана і В. А. Якуніна

Призначення тесту

Діагностика учбової мотивації студентів.

Опис тесту

Методика розроблена на основі опитувальника А.А. Реана і В.А. Якуніна. До 16 затверджень вищеназваного опитувальника додані твердження, що характеризують мотиви учення, виділені В.Г. Леонтьевим, а також твердження, що характеризують мотиви учення, отримані Н.Ц. Бадмаєвой в результаті опиту студентів і школярів. Це комунікативні, професійні, учбово-пізнавальні, широкі соціальні мотиви, а також мотиви уникнення невдачі і престижу.

Інструкція до тесту

Оцініть по 5-балльной системі приведені мотиви учбової діяльності по значущості для вас: 1 бал відповідає мінімальній значущості мотиву, 5 балів – максимальній.

Тестовий матеріал:

Вчуся, тому що мені подобається вибрана професія.
Щоб забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності.
Хочу стати фахівцем.
Щоб дати відповіді на актуальні питання, що відносяться до сфери майбутньої професійної діяльності.
Хочу повною мірою використовувати завдатки, що є у мене, здібності і схильності до вибраної професії.
Щоб не відставати від друзів.
Щоб працювати з людьми, треба мати глибокі і всебічні знання.
Тому що хочу бути в числі кращих студентів.
Тому що хочу, щоб наша учбова група стала кращою в інституті.