Вступ

Протягом останніх років прогресує негативна тенденція, яка характеризує погіршення фізичного розвитку і здоров'я дітей та молоді. Практика підтверджує, що більше як половина учнів загальноосвітніх навчальних закладів мають незадовільну або досить низьку фізичну підготовку і нездатні досягти тих стандартів досконалості і вправності, сили і швидкості, які відповідають узгодженому світовою науково-спортивною громадськістю рівню.

Одним з першочергових завдань у справі поліпшення зазначеної ситуації є необхідність відновлення всіх форм позаурочної та позашкільної роботи, створення відповідної матеріальної бази для занять фізичною культурою і спортом що, в свою чергу, дасть змогу забезпечити всебічний розвиток рухових якостей учнів за період їх навчання в навчальному закладі, сприятиме збереженню і зміцненню психічного і фізичного здоров 'я дітей усіх вікових груп.

З метою удосконалення нормативно-правової бази в сфері фізичного виховання і спорту Міністерство освіти і науки України, Комітет з фізичного виховання та спорту МОН України, працівники закладів освіти та спорту проводять відповідну роботу щодо відпрацювання документів, які сприятимуть якіснішому проведенню навчально-виховного процесу в школах.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати створення та поповнення матеріально-спортивної бази в школі.

Завдання роботи:

1. охарактеризувати створення матеріально-спортивної бази в школі;

2. забезпеченість шкіл матеріально-спортивною базою;

3. розглянути шляхи поповнення матеріально-спортивної бази.

1. Створення матеріально-спортивної бази в школі

1.1 Створення матеріальної бази та боротьба проти травматизму в школі

Важливою умовою функціонування системи фізичного виховання у школі є матеріальна база. При цьому масова фізична культура потребує особливої бази. Плануючи її створення, вчитель фізкультури повинен орієнтуватись не тільки і не стільки на урок, скільки на необхідність залучити до виконання вправ одночасно всіх учнів, враховуючи їх вік і рівень підготовленості. Якщо, наприклад, для успішного проведення уроку з елементами баскетболу достатньо мати два баскетбольні майданчики і чотири додаткові баскетбольні кошики, то для роботи на перервах їх треба значно більше і для різних шкіл – різну кількість. Важливо забезпечити всіх учнів на уроці і в позаурочних заняттях інвентарем, дати змогу кожному займатись на своєму приладі. Тільки тоді можна дати учням необхідне навантаження, підійти диференційовано до кожного, підтримати його інтерес протягом усіх занять. Прикладом такого підходу до матеріально-технічного забезпечення процесу фізичного виховання може бути робота вчителя СШ №102 м. Харкова Г. Чайки, який обладнав на спортивних майданчиках і в приміщенні школи більше 100 різноманітних конструкцій і тренажерів, на яких одночасно можуть займатися понад 500 учнів.

Створення такої матеріально-технічної бази вимагає від учителя великих зусиль, ініціативи і творчості.

У цій роботі пін повинен виходити з тих підвищених вимог до фізичної освіти людей, реалізація яких неможлива без постійного вдосконалення навчально-матеріальної бази і технічних засобів навчання.

В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в її основі нежить методична, а не технічна ідея. Іншими словами, матеріальна база – це не мета, а засіб її досягнення. При цьому кожен учитель повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання. Радимо мати не тільки те, що сьогодні необхідне. Прилади, що виконали свої функції, повинні без жалю «зніматися з озброєння». Тільки за такої умови обладнання сприятиме правильній організації праці вчителя. Крім стандартного обладнання, закупленого школою згідно з переліком необхідного інвентарю та обладнання, сьогодні в школі одержало широке поширення нестандартне обладнання: багатопропускні прилади, саморобний інвентар (гранати, м'ячі, палиці тощо), тренажерні пристрої, технічні засоби навчання, зокрема прилади термінової інформації.

У процесі конструювання, створення і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:

• необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання;

• можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ;

• формування прикладних навичок;

• підвищення емоційного насичення занять;

• можливість використання в процесі самостійної роботи учнів;

• усунення можливих причин травматизму.

Багатопропускні прилади вимагають внесення значних змін до традиційної методики організації занять (взаємострахування, взаємонавчання, самоконтроль, самооцінка тощо). У практиці часто використовують незначну зміну стандартного обладнання для підвищення ефективності навчання групи або окремих учнів (наприклад, при опануванні вправ на паралельних брусах піднімають один бік жердин).

Удосконалення нестандартного обладнання не має меж, і лише окремі прилади можуть переходити в розряд стандартного, копіюватись (копіювання, яке, на жаль, спостерігається сьогодні в практиці роботи шкіл, недопустиме).

Якщо дозволяє територія при школі, можна створити «стежку здоров'я» довжиною 1,5–2 км (у формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. Це перекладини, паралельні бруси, стінки, противаги. На старті встановлюють схему «стежки» з рекомендаціями і порадами для самостійних занять, лавки для одежі. Такі стежки можуть також використовувати батьки і вчителі.

У залах радимо обладнати місця для самоконтролю, де учні зможуть зміряти ріст, вагу, силу, життєву об'єм легень тощо.

У школах, що мають два зали, один з них обладнують для учнів молодших класів. Якщо школа має один зал, то для учнів молодших класів

обладнують спортивну кімнату. Спортивні майданчики теж доцільно обладнати окремо для старших і молодших школярів. Для першачків школа може закупити велосипеди, самокати, луки, дитячі шаблі та інший інвентар для ігор. На шкільних майданчиках, «стежках здоров'я», біля приладів на спеціально обладнаних стендах записують можливі вправи і рекомендації до їх виконання з вказівками щодо дозування (для учнів різного віку і підготовленості).

Створюючи бази, важливо врахувати побажання дітей, пам'ятаючи при цьому, що ігрові атракціони типу гойдалок, каруселі мають велике значення для спеціальної рухової підготовки школярів і з задоволенням ними використовуються у вільний час.

Якщо створенню бази не передувала розробка методики її використання, якщо вона не була викликана потребою практики, то до неї швидко втрачають інтерес не тільки діти, а й учителі, і тоді базу чекає доля тих, що давно перетворились на руїни в багатьох шкільних подвір'ях.

Добре, якщо вчитель, створюючи базу, передбачить «природні умови» для подолання різноманітних перешкод.

Значно підвищити ефективність фізичного виховання учнів можна шляхом продуманого фарбування приладів, залів і підсобних приміщень, про що треба радитись із фахівцями.

За найменшої змоги у школі бажано створити тренажерні зали для силової підготовки та занять груп атлетичної гімнастики.

Для організації інформаційної і методичної роботи, надання допомоги фізкультурному активу, батькам, учителям молодших класів, класним керівникам, вихователям груп подовженого дня при шкільних залах створюються методичні кабінети (там зібрані література, рекомендації, поради, плани і календарі, навчально-методичні посібники, журнали, фотоальбоми з описом досвіду роботи, навчальні карточки). У кабінеті ведеться каталог методичної літератури, журнальних і газетних статей, діафільмів і діапозитивів з питань методики фізичного виховання, включаючи методику використання ТЗН, нестандартного обладнання та інвентаря. Для обслуговування кабінету (2 год. щоденно, крім суботи) залучають п'ять учнів, кожен з яких чергує один раз на тиждень.

У школах України нагромаджено великий досвід залучення учнів до створення й оформлення бази, ремонту і виготовлення інвентаря, що можна розглядати як запоруку дбайливого ставлення до нього.

За відсутності в залі і на майданчиках захисних пристосувань, перевантаженості приміщень посилюється ймовірність травматизму. Однією зі складових успішних занять є заходи, спрямовані на усунення можливих причин травматизму.

1.2 Положення про спортивний зал загальноосвітнього навчального закладу

І. Загальні положення

Положення про спортивний зал загальноосвітнього навчального закладу (далі Положення) розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»; Закону України «Про фізичну культуру і спорт»; Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів (затвердженого наказом МОН України від 20.07.2004 р. №601) та інших нормативних і правових документів.

Дія цього Положення поширюється на спортивні зали, що є та створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення спортивних залів згідно з санітарно-гігієнічними нормами і є обов'язковими для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від типу та форми власності.

II. Мета, завдання та основні форми організації спортивних залів

1. Мета створення спортивного залу полягає в забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу, спортивно-масової роботи та реалізації завдань відповідно до вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти в освітній галузі «Здоров'я і фізична культура» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. №24).

2. Завданням функціонування спортивного залу є створення передумов для організації індивідуального та диференційованого навчання; реалізації практично дійової і творчої складових змісту навчання і тренування; забезпечення поглибленого та профільного навчання; організації роботи спортивних гуртків та секцій; індивідуальної підготовки вчителя до занять, підвищення його науково-методичного і практичного рівня.

3. Перед початком навчального року проводиться огляд спортивного залу з метою визначення стану його готовності до проведення практичних занять, про що складається «Акт-дозвіл на проведення занять у спортивному залі».

4. Державні санітарні правила і норми обладнання спортивного залу та організації навчально-тренувального процесу мають відповідати вимогам, які затверджені постановою Головною державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. №63.

III. Типи фізкультурно-спортивних залів

1. Спортивним залом вважається приміщення із створеним навчально-методичним середовищем, оснащене спортивним обладнанням та інвентарем, загальною площею не менше як 162 м² (розміром 9x18 м).

У загальноосвітніх навчальних закладах можуть створюватись такі типи фізкультурно-спортивних залів:

• гімнастичний:

• ігровий;

• комбінований та інші приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять відповідно до умов і потреб навчального закладу.

2. Фізкультурно-спортивні зали належить розміщувати не вище другого поверху (згідно з ДБНВ 2.2–3–97 п. З.8.).

3. Необхідними складовими спортивного залу вважаються методичний кабінет (приміщення) з фізичної культури; інвентарна кімната; роздягальні тощо.

IV. Матеріально-технічне забезпечення спортивного залу

1. Комплектація спортивних залів здійснюється відповідно до вимог навчальної програми і типового переліку спортивного обладнання в загальноосвітньому навчальному закладі.

2. Навчально-методичне приміщення (методичний кабінет з фізичної культури) обладнується полицями, шафами для зберігання методичної літератури, звітної та облікової документації з фізичної культури, стендами, плакатами з методики навчання та розвитку рухових якостей, роздаткового матеріалу тощо.

3. Куточок спортивно-масової роботи містить:

• план спортивно-масової та оздоровчої роботи на навчальний рік;

• положення про шкільну спартакіаду та інформацію про її проведення;

• стенд «Перевір себе» (нормативи Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України):

• стенд «Спортивні досягнення школи» (кращі спортсмени школи, рекорди школи, кубки. грамоти, фотоматеріали тощо):

• склад правління фізкультурно-спортивного клубу (осередку) та план його роботи:

• розклад роботи спортивних секцій тощо.

4. Інвентарна кімната обладнується секційними шафами для зберігання інвентаря та обладнання, спортивної форми та взуття; пірамідами для зберігання лиж тощо.

5. Усі матеріальні цінності спортивного залу обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка має бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою.

6. Облік та списання фізично застарілого обладнання та інвентарю проводиться відповідно до інструкції, затвердженої Міністерством фінансів України.

7. Спортивні зали мають бути забезпечені аптечкою з набором медикаментів для надання медичної допомоги та засобами пожежогасіння.

V. Навчально-методичне забезпечення спортивного залу

1. Навчально-методичне забезпечення спортивного залу складається з Закону України «Про фізичну культуру і спорт»; Національної доктрини розпитку фізичної культури і спорту; Цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров`я нації» та плану заходів щодо її реалізації: державного стандарту базової і повної середньої освіти в освітній галузі «Здоров'я і фізична культура»; Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України; навчальної програми; журналів обліку роботи спортивних секцій; положення про шкільну спартакіаду, протоколів змагань та звітів головного судді; документації з охорони праці; плану роботи та протоколів засідань предметної комісії вчителів фізичної культури; Положення про осередок (клуб) спортивної спілки учнівської молоді; план роботи клубу чи його осередку; робочого зошита вчителя фізичної культури; підручників та методичних посібників, матеріалів ППД, інших нормативних та правових документів.

VI. Оформлення спортивного залу

1. На вхідних дверях основних та допоміжних приміщень повинні бути відповідні написи. Наприклад: «Спортивний зал». «Гімнастичний зал», «Тренажерний зал». «Методичний кабінет з фізичної культури». «Інвентарна кімната», «Роздягальня» тощо.

2. Для оформлення спортивного залу передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру, які розташовуються в методичному кабінеті або на стендах спортивного куточку.

3. До постійних експозицій належать:

• державна символіка;

• інструкції з охорони праці та правила поведінки в спортивному залі;

• видатні спортсмени країни;

• положення про осередок (клуб) спортивної спілки учнівської молоді;

• Державний стандарт освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура».

4. До змінних експозицій належать:

• план спортивно-масової роботи на рік;

• положення про спартакіаду;

• таблиця ходу шкільної спартакіади;

• розклад роботи спортивних секцій тощо.

VII. Керівництво фізкультурно-спортивним залом

1. Роботою спортивного залу керує його завідувач, якого призначає директор з числа досвідчених учителів фізичної культури наказом по загальноосвітньому навчальному закладу.

2. Завідувач спортивного залу несе відповідальність за зберігання, використання та підтримання у належному технічному стані спортивного обладнання та інвентаря.

3. В обов'язки завідувача спортивним залом входять:

• складання перспективного плану удосконалення навчально-матеріальної бази;

• забезпечення умов для проведення уроків;

• систематизація та паспортизація спортивних споруд;

• забезпечення дотримання в спортивному залі правил електричної та пожежної безпеки;

• систематичне ведення інвентарної книги.

4. Розмір посадового окладу (ставка заробітної плати) завідувача спортивним залом загальноосвітнього навчального закладу встановлюється згідно з наказом МОН України від 29.03.2001 р. №161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2001 р. №303/5494.

2. Забезпеченість шкіл матеріально-спортивною базою

2.1 Спортивний інвентар

Перелік типового обладнання і спортивного інвентарю спортивних і тренажерних залів для загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних навчальних закладів, спортивних споруд масового користування

Мінімальний орієнтований перелік типового обладнання і спортивного інвентарю для спортивних та тренажерних залів для однокомплектної школи (за розміром спортивного залу 12 х 24 м. і наявністю учнів до 600 чол.)

Для проведення навчальної, спортивно-масової та оздоровчої роботи з учнями в навчальному закладі рекомендується мати:

1. спортивний зал розміром не менше 12 х 24 м.;

2. комплексні площинні спортмайданчик;

3. тренажерні зали 9 кімнати у навчальному корпусі та в гуртожитку;

4. фізкультурно-оздоровчий центр (тренажерна кімната, сауна, басейн);

5. тир, або приміщення, придатні для кульової та пневматичної стрільби;

6. кабінет фізичного виховання (аудиторію на 25 місць з можливістю застосовувати ТЗН).

1. Гімнастичний інвентар

1.1. Перекладина (низька і висока) – 1/1 шт.

1.2. Бруси (паралельні й різновисокі) – 1/1 шт.

1.3. Кінь, козел для опорних стрибків – 2/2 шт.

1.4. Місток для опорних стрибків – 4 шт.

1.5. Канат підвісний для лазіння – 6 шт.

1.6. Канат для перетягування – 2 шт.

1.7. Колода гімнастична – 1 шт.

1.8. Лави гімнастичні – 10 шт.

1.9. Стінка гімнастична (кількість секцій) – 16 шт.

1.10. Скакалки – 40 шт.

1.11. Палиці гімнастичні – 40 шт.

1.12. Штанга – 2 шт.

1.13. Гантелі (вагою від 1 кг. до 5 кг.) – 30 шт.

1.14. М'ячі набивні (вагою від 1 кг. до 5 кг.) – 30 шт. кожної ваги

1.15. М'ячі для настільного та великого тенісу – 30 шт.

1.16. Мати гімнастичні в чохлах – 22 шт.

1.17. Мати гімнастичні поролонові – 6 шт.

1.18. Дзеркало (розміром 2 х 3 м.) – 1 шт.

1.19. Секундоміри – 2 шт.

1.20. Аптечка – 1 шт.

2. Легкоатлетичний інвентар

2.1. Колодки стартові – 6 пар

2.2. Гранати (вагою 500 г., 700 г.) – по 30 шт.

2.3. Ядра (вагою 3 кг., 4 кг.) – по 10 шт.

2.4. Пістолет стартовий – 1 шт.

2.5. Прапорці суддівські – 6 шт.

2.6. Секундоміри одно стрілочні – 2 шт.

2.7. Секундоміри двох стрілочні – 3 шт.

2.8. Стійки – 4 пари

планки металеві – 4 пари

вимірювач для стрибків у висоту – 2 шт.

2.9. Рулетка металева (1–100 м.) – 2 шт.

2.10. Мегафон з батарейками – 2 шт.

2.11. Естафетні палиці – 20 шт.

2.12. Аптечка – 1 шт.

3. Лижний інвентар

3.1. Лижі бігові з кріпленнями – 40 пар

3.2. Палиці лижні – 40 пар

3.3 Черевики лижні – 120 пар

3.4. Мазі лижні для різних температур – по 100 банок

3.5. Лампа паяльна – 2 шт.

3.6. Смола лижна (для просмолювання лиж) – 100 банок

4. Інвентар для спортивних споруд

4.1. М'ячі баскетбольні – 40 шт.

4.2. М'ячі волейбольні – 40 шт.

4.3. М'ячі гандбольні (чоловічі та жіночі) – 40 шт.

4.4. М'ячі футбольні – 40 шт.

4.5. Сітки волейбольні – 2 шт.

4.6. Вимірювач висоти волейбольної сітки – 1 шт.

4.7. Ворота гандбольні – 2 шт.

4.8. Насоси для надування м'ячів – 2 шт.

4.9. Свистки суддівські – 5 шт.

4.10. Прапорці суддівські – 6 шт.

4.11. Вишка суддівська (на кожний волейбольний майданчик)

4.12. Лави гімнастичні (на кожний спортмайданчик) – 6 шт.

4.13. Стійки для обведення – 10 шт.

4.14. Годинник-секундомір – 1 шт.

4.15. Шаховий годинник – 5 шт.

4.16. Шахи, шашки – по 10 комплектів

4.17. Столи для настільного тенісу – 4 шт.

4.18. Ракетки для настільного тенісу – 12 пар

4.19. М'ячі для настільного тенісу – 1000 шт.

4.20. Ракетки для бадмінтону – 15 шт.

4.21. Сітки для бадмінтону – 2 шт.

4.22. Волани для бадмінтону – 50 шт.

4.23. Аптечка – 1 шт.

5. Туристський інвентар

5.1. Туристичні намети – 15 шт.

5.2. Спальні мішки – 40 шт.

5.3. Рюкзаки – 40 шт.

5.4. Подушки гумові надувні – 30 шт.

5.5. Матраци гумові надувні – 30 шт.

5.6. Алюмінієві каструлі з кришками – 8 шт.

5.7. Розливна ложка – 4 шт.

5.8. Сокирки туристичні – 10 шт.

5.9. Відра залізні – 4 шт.

5.10. Посуд для приготування їжі – комплект

5.11. Компас – 30 шт.

5.12. Голки, нитки – комплекти

5.13. Аптечка, бинти – комплект

6. Орієнтований перелік обладнання тренажерного залу

6.1. Обладнання що спрямовані на оздоровлення:

6.1.1. Диски «Здоров'я» – 2 шт.

6.1.2. Велотренажери – 4 шт.

6.1.3. Доріжка, що біжить – 1 шт.

6.1.4. Обручі – 40 шт.

6.1.5. Тренажер «Гребний» – 1 шт.

6.1.6. Еспандери, гумові джгути – 15 шт.

6.1.7. Менажери для ступенів ніг – 4 шт.

6.1.8. Тренажер «Здоров'я» – 1 шт.

6.1.9. Гімнастичні лави – 2 шт.

6.1.10. Дзеркало (розміром 2 х 3 м.) – 1 шт.

6.1.11. Музичний центр-програвач, магнітофон, телевізор, кінопроектор – комплект

6.1.12. Збірно-розбірні гантелі – 15 шт.

6.1.13. Набивні м'ячі (1, 3, 5 кг.) – 15, 10, 5 шт.

6.2. Обладнання для атлетичного розвитку учнів

Для атлетичного розвитку учнів, а також для виховання цільових фізичних якостей на відновлення окремих груп м'язів після травмування, необхідно мати комплекти комбінованих тренажерів залежно від розмірів приміщення та можливостей навчального закладу 9 але не менше 6 тренажерів).

7. Спортивна форма для збірних команд навчального закладу (кількість залежить від складу команд і їх наявності)

7.1. Форма футбольна – 18 комплектів

7.2. Форма баскетбольна – 10 комплектів

7.3. Форма волейбольна – 10 комплектів

7.4. Форма гандбольна – 10 комплектів

7.5. Плавки

8. Перелік документів, які мають бути в загальноосвітніх навчальних закладах

8.1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт».

8.2. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту України.

8.3. План заходів на виконання доктрини розвитку фізичної культури і спорту України.

8.4. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

8.5. Державна статистична звітність про державне тестування шкільної молоді за попередній рік.

8.6. Навчальні програми «Фізична культура».

8.7. Календарні плани.

8.8. Плани-конспекти уроків (групи уроків).

8.9. Журнали факультативних занять (якщо проводяться заняття з фізичної культури за рахунок факультативних годин).

8.10. Журнали факультативних секцій, гуртків.

8.11. План спортивно-масових заходів в закладах освіти.

8.12. Положення про проведення спортивно-масових заходів в закладах освіти.

8.13. Протоколи змагань, звіти головних суддів.

8.14. Журнал обліку спортивно-масових заходів закладу освіти.

8.15. Документи з техніки безпеки:

– посадова інструкція;

– інструкція з охорони праці, правила поведінки учнів у спортивному залі та на спортивному майданчику;

– інструкція з охорони праці при проведенні спортивно-масових заходів;

– інструкція з охорони праці під час проведення занять з усіх розділів програми;

– журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці;

– журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці для учнів;

– акт проведення перевірки на надійність спортивного обладнання;

– акт-дозвіл на експлуатацію спортивного залу.

8.16. Інвентарна книга.

8.17. План роботи предметно-методичної комісії (методоб'єднання) вчителів фізичного виховання. Протоколи засідань.

8.18. Положення про осередок (клуб) спортивної спілки учнівської молоді.

8.19. План роботи осередку (клубу) спортивної спілки учнівської молоді.

8.20. Відомості про дітей, не вміють плавати.

8.21. Статистичні звіти «ФК»

Примітка. В навчальних закладах, де кількість учнів понад 600 чол. необхідно збільшити кількість спортформи, обладнання, спортінвентарю на 30–50 відсотків порівняно із зазначеним вище переліком.

8.2.1. Технічні засоби навчання.

1. Електропрогравач

2. Магнітофон

3. Діапроектор

4. Відеомагнітофон

5. Мегафон

6. Мікрофон переносний

7. Відеокасети:

– стройові прийоми – 1 комп.

– техніка бігу, стрибків, метань – 1 комп.

– техніка гімнастичних вправ – 1 екз.

– техніка акробатичних вправ – 1 екз.

– техніка і тактика гри в волейбол – 1 екз.

– техніка і тактика гри в гандбол – 1 екз.

– техніка і тактика гри в футбол – 1 екз.

– техніка і тактика гри в баскетбол – 1 екз.

– ритмічна гімнастика – 1 екз.

– атлетична гімнастика – 1 екз.

– техніка лижних ходів – 1 екз.

– техніка ковзанярського спорту – 1 екз.

– техніка спортивних засобів плавання – 1 екз.

– Мультимедійна програма «Футбол у школі» – 1 екз.

8.2.2. Перелік обладнання для здійснення медико-педагогічного контролю:

– комп'ютер

– динамометр кистьовий дитячий

– ваги медичні

– спірометр

– мікрокалькулятор

Перелік спортивних споруд для загальноосвітніх навчальних закладів

1. Спортивний зал

1

40 х 36 м.

1

12 х 24 м.

2. Легкоатлетичний майданчик:

бігова доріжка (колова)

1

200 х 7 м.

бігова доріжка (пряма)

1

135 х 7,5 м.

яма для стрибків у довжину

1

135 х 7,5 м.

універсальна яма для стрибків

1

32 х 5 м.

3. Майданчик для спортивних ігор і легкоатлетичного метання гранати, тенісного м'яча

2

20 х 70 м.

поле для гри у гандбол (7: 7)

1

20 х 40 м

майданчик для гри у баскетбол

1

18 х 30 м

майданчик для гри у волейбол

1

20 х 24 м.

поле для гри у футбол

1

20 х 80 м.

4. Гімнастичний майданчик (з установкою трапецій, колоди, брусів, лабіринтів, гімнастичних стінок, перекладин тощо)

1

20 х 80 м

5. Тренажерний зал

1

Волан (від фр. voler – літати) – спортивний снаряд, що використовується в бадмінтоні.

Волан має форму напівсфери з оперенням. Вага волана 4.75 – 5.50 грам. Волан має 14–16 пер, довжиною 70 мм. Діаметр корка – 25–28 мм, а діаметр кола, утвореного перами – приблизно 54 мм.

Ключка – палиця з гаком на одному кінці, яка використовується в низці спортивних ігор з м'ячем або шайбою.

Серед видів спорту, які використовують ключки: гольф і різні варіанти хокею.

Довжина ключки, а також характеристики гаку на її кінці регламентуються правилами змагань.

Лижі (англ. Ski) – це спортивний пристрій у вигляді дошки призначений для поступального пересування по снігу, до ноги кріпиться спеціальними приєднаннями до лижного взуття. Форма лиж може відрізняється залежно від виду спорту, де вони використовуються. Основний вид спорту в якому використовуються лижі називається лижним.

Найстаріша лижа була знайдена в болоті поблизу Хотингу (Hoting) у Швеції, мала вигляд дошки шириною 10 см і довжиною 110 см, її вік оцінюється в 4500 років. Також на норвезькому півострові Ридию була знайдена видовбана на камені ілюстрація гірськолижника, вік якої був оцінений в 4000 років. І все ж за останніми даними першовідкривачами катання на лижах є китайці. У Хинджанзі на китайському Алтаї (Altay Xinjiang) була знайдена печера на стіні якої зображене чотири мисливці, три з яких стоять на довгих прямокутних дошках.

Засновником альпійського лижного спорту вважається чех Матіас Цдарскі (Mathias Zdarsky), що в 1905 улаштував перший слалом у гористій місцевості й придумав лижні ціпки для швидшого переміщення.

Споконвічно лижі були дерев'яні, виготовлялися із цільних дощок і не мали привабливого зовнішнього вигляду. З початком розвитку лижного спорту й технічної революції на межі XIX–XX століть лижі видозмінилися. Крім зміни пропорцій, вони стали виготовлятися з декількох частин, для їхнього виготовлення стали застосовуватися верстати, з'явилися лижні фабрики. Таке становище зберігалося до появи пластичних матеріалів.

Деякі пластичні матеріали мають властивості, які корисні для лиж – не намокають, до них не прилипає сніг, краще ковзання. Так з'явилися спочатку лижі із пластиковим покриттям, потім цілком пластикові лижі.

У наш час внутрішня будова лиж може бути досить складною – індустрія спорту й виробництва спортінвентарю вкладає великі гроші у наукові дослідження. У сучасних лижах застосовуються різні види пластику, деревини, композитних матеріалів, сплавів.

Для догляду за ковзною поверхнею лиж (особливо дерев'яних) застосовуються лижні мазі.

М'яч – предмет сферичної або овальної форми, в основному використовується у спортивних іграх. М'яч – у футболі, предмет сферичної форми, параметри і вид якого регламентується Правилом 2. М'яч, футбольних правил. Є основним об'єктом гри.

Якість та параметри

– М'яч має сферичну форму

– м'яч виготовлений з шкіри або іншого придатного для цих цілей матеріалу

– має довжину кола не більше 70 см (28 дюймів) і не менше 68 см (27 дюймів). Стандартний розмір м'яча 5 (англ. Size 5).

– на момент початку матчу важить не більше 450 г. (16 унцій) і не менше 410 г. (14 унцій). Вага вказується для сухого м'яча.

– має тиск, рівний 0,6 −1,1 атмосфери (600–1100 г./кв. см) на рівні моря (від 8,5 фунта/кв. дюйм до 15,6 фунта/кв. дюйм)

Заміна пошкодженого м'яча

Якщо м'яч лопнув або отримав пошкодження під час гри – гра зупиняється. Поновлюється вона запасним м'ячем з розиграшу «спірного м'яча» в тому місці, де той прийшов в непридатний стан.

Якщо м'яч лопається або отримує пошкодження в мить, коли він не був в грі – при початковому ударі, ударі від воріт, кутовому, штрафному, вільному ударі, ударі з 11-метрової відмітки або вкиданні, гра поновлюється запасним м'ячем як завжди.

М'яч може бути замінений під час гри тільки за вказівкою судді.

Більшість сучасних м'ячів складаються з 32 водонепроникних шматочків шкіри або пластика. 12 з них – п'ятикутники, 20 – шестикутники. Конструкція цих 32 багатокутників називається усічений ікосаедр, тільки м'яч має більш сферичну форму за рахунок тиску повітря, закачаного всередину. Перший такий м'яч був вироблений в Данії в 1950 році фірмою Select і набув в Європі широкого поширення. Усесвітньо став уживатися після чемпіонату світу 1970 року, на якому були такі м'ячі, проведені фірмою Адідас.

До цього викоритовувався м'яч, що складався з 18 довгастих частин і шнуруванням, по пристрою схожий на сучасні волейбольні м'ячі. Ця конструкція достатньо поширена і у наші дні.

Старі м'ячі були монохромними, коричневими, потім білими. Згодом, для зручності трансляцій на чорно-білі телеприймачі, з'явився м'яч з чорними пятикутниками/білими шестикутниками. Це забарвлення стало стандартом для м'ячів і символіки. Існують і інші м'ячі, наприклад, «Total 90 Aerow» від Nike, на який нанесені кільця, щоб воротареві було простіше визначати обертання м'яча. У матчах, що проходять на засніженому полі або під час снігопаду, застосовуються м'ячі яскравого забарвлення, переважно помаранчевого.

Хокейна шайба – круглий гумовий диск із діаметром 3 дюйми й товщиною 1 дюйм, що використовується у хокеї з шайбою.

При вазі 160–170 г. хокейна шайба розвиває швидкість до 160 км/год. Удар таким снарядом може призвести до важких травм, тому всі хокейні гравці, особливо воротарі, й судді обов'язково повинні носити захисне спорядження. Для захисту глядачів трибуни хокейних полів відгороджені від поля високими сітками або стінками з прозорого пластику. Навмисне викидання шайби за борт на трибуни карається штрафними хвилинами.

Шолом – частина захисного обладунку призначена для захисту голови. Шоломи відомий з часів ранньої бронзи і використовуються досі. Шоломи виготовлялися з різних матеріалів – окрім металевих відомі шоломи з дерева (Мезоамерика), шкіри чи навіть кісток (наприклад чукчі використовували шоломи з оленячих ребер). Сучасні шоломи цивільного призначення як правило виготовляються з пластику.

Незважаючи на усю різноманітність форм шоломи завжди захищали верхню частину черепа, як правило також потилицю та голову з боків до рівня вух, незрівнянно рідше обличчя та шию. Практично завжди шоломи були жорсткими конструкціями оскільки захист голови від струсу мозку вимагає саме абсолютно жорсткого захисту. Для зручності носіння та для покращення захистних властивостей як правило шоломи мали, а сучасні мають завжди, систему амортизації удару – підкладку чи підвіску (сучасні шоломи практично усі мають саме підвіску).

Перекладина – гімнастичний спортивний снаряд, виготовляється з металу (найчастіше сталі). Вправи на перекладині виконують тільки чоловіки. Стандартні розміри перекладини: ширина – 240 см., висота – 255 см.

В гімнастиці перекладину першим застосував німець Фрідріх Людвіґ Ян (Friedrich Ludwig Jahn), якого ще називають батьком гімнастики.

З 1896 року вправи на перекладині стали олімпійською дисципліною.

Паралельні бруси – гімнастичний спортивний снаряд. В спортивних змагання використовуються бруси таких розмірів: висота жердин – 195 см, довжина – 350 см, відстань між жердинами від 42 до 52 см. Жердини повинні бути досить еластичними, тому їх виготовляють з дерева зі штучною основою – метал або пластик.

Винахідником паралельних брусів є німець Фрідріх Людвіґ Ян (Friedrich Ludwig Jahn), якого ще називають батьком гімнастики. З 1896 року вправи на паралельних брусах стали олімпійською дисципліною.

Кінь гімнастичний стрибковий. Призначений для виконання гімнастичних вправ на тренуваннях.

Виріб являє собою корпус, закріплений на двох сталевих опорах з чотирма висувними стійками («ногами») з гумовими наконечниками («копитами»). Корпус виготовлений з дерева, покритий пружним набиванням і туго обтягнуть штучною меблевою шкірою темних тонів. Кінь має високу стійкість, що досягнута конструкцією затискних ручок, спеціальною обробкою висунутих стійок і механізмом регулювання на одній з них для установки на нерівній статі. Кінь комплектується пристроєм для кріплення його до статі.

Основні розміри в мм.:

Висота верхньої поверхні корпуса від статі – 900…1350 з інтервалом 50.

Габаритні розміри корпуса:

Довжина – 1600

Ширина – 350

Висота – 280

Маса, кг – 60

Козел гімнастичний стрибковий. Призначений для виконання гімнастичний вправ на тренуваннях. Виріб являє собою корпус, закріплений на сталевій опорі з чотирма висувними стійками («ногами») з гумовими наконечниками («копитами»).

Корпус виготовлений з дерева, покритий пружним набиванням і туго обтягнуть штучною меблевою шкірою темних тонів. Козел має високу стійкість, що досягнута конструкцією затискних ручок, спеціальною обробкою висунутих стійок і механізмом регулювання на одній з них для установки на нерівній статі. Козел комплектується пристроєм для кріплення його до статі.

Основні розміри в мм.:

Висота верхньої поверхні корпуса від статі – 900…1350 з інтервалом 50.

Габаритні розміри корпуса:

Довжина – 670

Ширина – 350

Висота – 280

Маса, кг – 40

Мат гімнастичний. Застосовується в якості м'якого і пружного покриття на стать при виконанні фізичних вправ. Складається з набивання на основі пінополіуретану (поролону) щільністю 25 г./куб. см у знімному чохлі на «блискавці» зі штучної шкіри.

Габаритні розміри:

Довжина – 2000

Ширина – 1000

Висота – 100

Мат гімнастичний складний. Застосовується в якості м'якого і пружного покриття на стать при виконанні фізичних вправ. Складається з набивання на основі пінополіуретану (поролону) щільністю 25 г./куб. см у чохлі зі штучної шкіри. Чохол незнімний.

Мат може складатися в чотири додавання. Для зручності перенесення мата передбачені ручки.

Габаритні розміри:

Довжина – 2000

Ширина – 1000

Висота – 50

Розміри мата в складеному виді 500х1000х200

Місток гімнастичний підпружинений. Призначений для виконання опорних стрибків. Установлюється на рівній площадці в закритих приміщеннях.

Виготовлений з багатошарової фанери товщиною 15 мм.

Платформа містка має міцне покриття, що складається з еластичного набивання і декоративного матеріалу, що перешкоджає ковзанню ніг під час виконання стрибків. Для підвищення пружності містка між платформою і його опорами встановлені дві пружини з високоякісної сталі.

Розміри містка, мм.:

Довжина – 1200

Ширина – 600

Висота – 230

Місток гімнастичний твердий. Призначений для виконання опорних стрибків. Установлюється на рівній площадці в закритих приміщеннях.

Виготовлений з багатошарової фанери товщиною 15 мм., платформа й опори містка мають рифлене гумове покриття, що перешкоджає ковзанню під час виконання стрибків.

Розміри містка, мм.:

Довжина – 1200

Ширина – 600

Висота – 120

Поперечина гімнастична універсальна. Являє собою збірну металеву конструкцію, що складається зі стрижня, двох стійок і чотирьох розтяжок. Стрижень виготовлений з легованої загартованої сталі, і має високу пружність.

Основні розміри в мм.:

Висота верхньої утворюючого стрижня від статі,

найменша – 1450

найбільша – 2550

Регулювання по висоті з інтервалом – 50…200

Довжина стрижня між голівками стійок (у світлі) – 2400

Діаметр стрижня – 28

Поперечина гімнастична пристінна. Являє собою збірну металеву конструкцію, що складається зі стрижня, вертикальної стійки телескопічного з'єднання і стійки навісний. Одна стійка за допомогою розтяжок кріпиться до статі, інша анкерними болтами до стіни. Стрижень виготовлений з легованої загартованої сталі і має високу пружність.

Основні розміри в мм.:

Висота верхньої утворюючого стрижня від статі,

найменша – 1450

найбільша – 2550

Довжина стрижня між голівками стійок – 2400

Діаметр стрижня – 28

Стінка гімнастична. Призначена для експлуатації в закритих приміщеннях.

Являє собою збірну дерев'яну конструкцію з металевими куточками для кріплення до стіни і статі. Боковини стінки виготовлені із сосни, а поперечини – з берези. Стінка за допомогою анкерних болтів кріпиться до стіни і шурупами до статі. Усі дерев'яні деталі покриті меблевим лаком, металеві – емаллю, кріпильні – цинком.

Стінки виготовляються 4-х типів.

Лавки гімнастичні. Призначені для установки в спортивних залах і приміщеннях.

Лавка являє собою збірну конструкцію, що складається з верхньої і нижньої дощок. Дошки з'єднані між собою за допомогою трьох металевих опор.

Дерев'яні деталі ослона покриті меблевим лаком, металеві – пентафталевою емаллю, кріпильні – цинком.

Ослони гімнастичні виготовляються довжиною: 2,0; 2,5 і 3,5 метри.

Розміри ослона, мм.:

Довжина – 2000, 2500, 3500

Ширина – 230

Висота – 300

Снаряд для підтягування. Призначений для виконання гімнастичних вправ у домашніх умовах і встановлюється в дверному прорізі.

Являє собою збірну металеву конструкцію, що складається зі стрижня і двох кронштейнів. Кронштейни за допомогою шурупів кріпляться в дверному прорізі, а між ними встановлюється стрижень. Стрижень надійно закріплений у кронштейнах болтами з гайками, для фіксації його в подовжньому напрямку передбачені регулювальні кільця.

2.2 Спортивні майданчики

Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщувати на відстані не менше 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності огорожі 3 м заввишки і завдовжки не менше 15 м), а майданчики для інших видів фізкультурних занять – на відстані не меншій 10 м.

Спортивні майданчики повинні мати тверде покриття. Заборонено проводити заняття на зволожених майданчиках, які мають нерівності і вибоїни.

Спортивні майданчики краще розміщувати по довжині з півночі на південь.

Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, доріжка довжиною 100 м входить до складу бігової.

Ями для стрибків в довжину і висоту заповнюються піском, змішаним з тирсою.

При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри у ручний м'яч) необхідно використовувати дренаж.

Комбінований майданчик можна асфальтувати (бетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попередження травм різноманітні дефекти поверхні майданчиків слід систематично вирівнювати.

Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.

Наливні льодяні катки для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду 5 – 6 см, гладеньку поверхню без розколин і виямок.

Штучне освітлення катка повинно бути рівномірним на всій льодяній поверхні і не меншим 100 Лк.

Майданчики для учнів 1 – 4 класів повинні бути обладнанні тіньовим навісом, ліанами, гірками для з'їжджання, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем і малювання, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном.

Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Діти повинні бути навчені правильному користуванню спортивним інвентарем і обладнанням.

Фізкультурні майданчики необхідно огороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Ігрові майданчики, розміщені біля будинку школи, засівають невисокою травою.

Безпека на спортивних майданчиках, в місцях розваг та відпочинку – один з найважливіших факторів. Сучасні системи покриттів для багатоцільових спортивних та розважальних споруд забезпечують пом’якшувальний ефект при травмах зв’язків та суглобів. Вони також мають інші переваги: можуть експлуатуватися за будь-яку погоду, а також значною мірою зменшують рівень шумів.

Вироби з успіхом використовують для покриття футбольних і баскетбольних майданчиків, хокейних и волейбольних споруд, а також для периферійного обгороджування навколо тенісних столів. Покриття повністю відповідають потребам дітей, підлітків та дорослих – як професійних спортсменів, так і просто прихильників активного відпочинку.

Інші переваги:

Завдяки високому рівню стиснення, ці покриття мають високу зносостійкість і гарантують чудовий відскік м’яча.

Висока гнучкість покриття забезпечує пом’якшувальний ефект для зв’язок і суглобів людини при рухах на ігровому майданчику.

Гучність звуку не перевищує 23 дБ і зовсім не впливає на нервову систему.

Вмонтовані з’єднувальні штифти дозволяють виконувати швидкий монтаж у вигляді кладки з каменю, не використовуючи при цьому клей. Нижнім шаром фундаменту може бути вимощена поверхня або матеріал, який добре трамбується (за винятком піску).

Нанесення ліній на поверхню покриття є простим і дозволяє маркірувати споруди і майданчики з усіх видів спорту.

Технічні характеристики.

А. Покриття для спортивних майданчиків у вигляді кладки з каменю.

Матеріал: зв’язуючий гранульований каучук.

Колір: червоний, зелений, чорний, сірий (можливі варіанти).

В. Покриття для країв.

Матеріал: зв’язуючий гранульований каучук.

Колір: червоний, зелений, чорний, сірий (можливі варіанти).

С. Покриття для країв.

Матеріал: зв’язуючий гранульований каучук

Колір: червоний, зелений, чорний, сірий (можливі варіанти)

Футбольне поле – майданчик для гри у футбол.

Розміри

Футбольне поле має форму прямокутника.

Довжина: 90–120 метрів.

Ширина: 45–90 метрів.

Для міжнародних ігор встановлено строгіші обмеження:

Довжина: 100–110 метрів.

Ширина: 64–75 метрів.

Футбольне поле з нанесенеми лініями

Лінії. Окремі зони поля обмежують білими лініями нанесеними на трав'яне покриття. Товщина ліній входить у зону, котру вони обмежують. Дві довші лінії називають бічними, а дві коротші – лініями воріт. Ширина ліній – до 12 см. Поле на дві половини розділяє середня лінія. Посередині середньої нанесено позначку середини поля. Навколо неї проводять коло з радіусом 9,15 метрів (10 ярдів).

Воротарський майданчик. З точок, на відстані 5,5 (6 ярдів) метрів від внутрішньої сторони кожної стійки воріт під прямим кутом проводять дві лінії до середини поля. На відстані 5,5 (6 ярдів) метрів ці лінії з'єднуються лінією, паралельною до лінії воріт. Зона, яку окреслюють ці лінії, називають воротарським майданчиком.

У кожному штрафному майданчику є 11-метрова (12 ярдів) позначка на відстані 11 метрів від точки, яка рівновіддалена від обидвох стійок воріт. Поза штрафним майданчиком намальовано дугу з радіусом 9,15 метрів (10 ярдів), центром якої є 11-метрова позначка.

Прапорці. В кожному куті поля встановлено прапорці, які закріплено на флагштоках без загостреного верхнього кінця. Заввишки вони мають бути принаймні 1,5 метра. Флагштоки можуть встановлювати й на обох кінцях середньої лінії, на відстані принаймні 1 метра від бічної лінії.

Ворота. Ворота повинні бути рівновіддаленими від обох кінців лінії воріт. Вони складаються з двох вертикальних стійок, що зверху з'єднані горизонтальною поперечиною. Відстань між стійками – 7,32 метра (8 ярдів), а відстань від нижнього контуру поперечки до поверхні землі – 2,44 метра (8 футів).

Ширина та висота обох стійок і поперечини однакова й не може перевищувати 12 см. Товщина лінії воріт співпадає з товщиною стійок та поперечки. До воріт та ґрунту за воротами часто можуть причіпляти сітки, які повинні бути закріплені надійно, але й не мають заважати воротареві.

Стійки й поперечки воріт мусять бути білого кольору.

3. Шляхи поповнення матеріально-спортивної бази

Під впливом науково-технічного прогресу відкриваються кращі можливості для підвищення ефективності праці тренера в справі підготовки висококваліфікованих спортсменів. Для цього необхідно забезпечити спортивні школи сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями. А також приділити увагу організації підвищення кваліфікації й атестації фахівців спортивних шкіл.

Для збереження і розвитку мережі спортивних шкіл необхідно поліпшити їхнє фінансування. Проведені нами дослідження виявили, що основними джерелами фінансування спортивних шкіл є кошти засновника, бюджетні кошти, прибуток від усіх видів власної господарської діяльності, часткова оплата спортсменами-учнями вартості спортивної форми й інвентарю індивідуального користування, а також відрахування із соцстраху. Розподіл бюджетних засобів у спортивних школах здійснюється таким чином:

• 40–60% – фонд заробітної плати;

• до 20% – на учбово-спортивну роботу;

• до 10% – на оплату оренди спортивних споруджень;

• до 10% – на оплату комунальних послуг.

Однак не всі статті в кошторисі витрат спортивних шкіл повною мірою фінансуються. Для організації оздоровчих таборів, учбово-тренувальних зборів, участі в спортивних змаганнях, ремонт і придбання матеріально-спортивної бази, керівники шкіл змушені вдаватися до допомоги спонсорів, меценатів, здавати в оренду приміщення і спортивні спорудження; організовувати надання платних послуг населенню. На наш погляд, спортивні школи не досить уваги приділяють пошукові додаткових джерел фінансування. Так само необхідне посилення державної фінансової підтримки і надання допомоги в рішенні фінансових питань.

Практика роботи спортивних шкіл показує, що ведучу роль в організації ефективної діяльності школи займає директор. Сучасний директор спортивної школи, на наш погляд, повинен відповідати вимогам, пропонованим до менеджера, що у своїй діяльності виконує такі ролі:

• головний керівник;

• лідер;

• сполучна ланка;

• одержувач інформації;

• розповсюджувач інформації;

• представник;

• підприємець;

• розподільник ресурсів;

• регулятор порушень (регулювання внутрішніх конфліктів);

• ведучий переговори.

Директор спортивної школи повинен бути готовий до професійної організаційно-управлінської, планово-економічної і конкретно-дослідницької підприємницької діяльності в ринкових умовах.

Відомо, що функціонування спортивних шкіл залежить від планування діяльності. Під плануванням спортивних шкіл мається на увазі визначення ціннісних установок діяльності спортивних шкіл, цілей і необхідних ресурсів для здійснення учбово-тренувального процесу, організації участі вихованців спортивних шкіл у змаганнях різного рівня, організації оздоровчих таборів. Вищезазначені проблеми впливають на якість результатів діяльності спортивних шкіл.

Висновки

1. На сьогоднішній день у всіх загальноосвітніх школах приділяється значна увага фізичному розвитку дитини, підтриманню та покращенню її здоров`я. Але в цей же час, фінансування закладів освіти на рівні держави бажає бути кращою. Фінансування з державного бюджету на придбання та удосконалення матеріально-спортивної бази в школі майже не проводяться.

2. Отже школа сама вимушена або користуватися вже досить застарілим обладнанням, або шукати засоби для придбання нового більш сучасного.

3. В роботі ми зробили акцент на те, яке повинно бути обладнання в кожній школі для забезпечення раціонального проведення уроків фізкультури та покращення стану здоров`я дітей.

4. Спортивні досягнення, належна підготовка тренерів та учнів школи стають можливими завдяки 100%-му забезпеченню необхідним інвентарем, формою, ремонтом у тренувальних залах.

5. В кожній школі обов`язково повинен бути спортивний майданчик, обладнаний всіма необхідними елементами, футбольне поле, спортивна зала.

6. Висунуті нами проблеми ефективного функціонування спортивних шкіл ще не знайшли достатнього застосування в практиці. Однак, державна політика в сфері фізичної культури і спорту спрямована на вирішення таких завдань як удосконалення системи дитячо-юнацького спорту на науково – обґрунтованих засадах.

Список використаної літератури

1. Аросьев Д.А. и др. Как увлечь физической культурой (школьников). // Физическая культура в школе. – 1987. – №4. – С. 6 – 10.

2. Аросьев Д.А. и др. Как увлечь физической культурой (школьников). // Физическая культура в школе. – 1987. – №5. – С. 8 – 12.

3. Артюшенко О.Ф. та інші. Виховання інтересу до фізкультури у юнаків 15 – 17 років з урахуванням морфофункційних відмінностей. // Фізичне виховання дітей та молоді. – К., 1990. – Вип. 13. – С. 9 – 13.

4. Безропильний О.П. Виховання в учнів інтересу до фізичної культури шляхом удосконалення методичного забезпечення шкільних спортивних майданчиків. // Фізичне виховання дітей і молоді. – К., 1990. – Вип. 13. – С. 33 – 35.

5. Бахчанян Г.С. Мотивація інтересу до занять фізичною культурою і спортом. // Педагогіка і психологія. – 1998. – №4. – С. 41 – 47.

6. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. 10 – 11 класи. – Х.: Торсінг, 2004. – 256 с.

7. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. – К., 1988.

8. Геллер Е.М. Игры на переменах для школьников 1 – 3 классов. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

9. Геллер Е.М. Игры на переменах для школьников 7 – 9 классов. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

10. Гусев В. Основи формування інтересу до уроків фізичної культури. // Завуч. – 2002. – №15. – С. 13 – 14.

11. Крюченков УВ.С. Для формирования устойчивого интереса к занятиям (физкультурой). // Физическая культура в школе. – 1990. – №5. – С. 38 – 39.

12. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. – X.: Основа, 1990. – 348 с.

13. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры. – Минск, 1980.

14. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М.: Просвещение, 1991. – 191 с.

15. Методика физического воспитания школьников. // Под ред. Г.Б. Мейксона. – М.: Просвещение, 1989. – 143 с.

16. Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.

17. Новосельский В.Ф. Методика физической культуры в старших классах. – К., 1989.

18. Остапенко О. Виховання в учнів 8–9 класів інтересу до занять фізичною культурою. // Фізичне виховання в школі. – 2002. – №2. – С. 19 – 23.

19. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. – К.: Фірма «ІНКОС», 2003. – 352 с.

20. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. – М.: Педагогика, 1980. – 321 с.

21. Психорегуляцию – в практику физического воспитания школьников. // Физическая культура в школе. – 1991. – №6. – С. 12.

22. Семеренський В. Народні ігри та їх роль у розвитку творчої активності учнів. // Фізичне виховання в школі. – 2000. – №1. – С. 54 – 55.

23. Староста В. Новый способ измерения и оценки двигательной координации. // Теория и практика физической культуры. – 1998. – №6. – С. 8 – 11.

24. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. – М., 1988. – 284 с.

25. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. – М., 1990. – 325 с.

26. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Книга для учителя. / Под ред. А.М. Шлемина. – М.: Просвещение, 1988.

27. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.

28. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2001.

29. Щербина Ю. Рівень фізичного розвитку. // Старт. – 1987. – №8. С. 27.

30. Щукина Г.Й. Активизация познавательной деятельности. – М., 1979. – 257 с.