КОРНІЄНКО АННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 37.035.6-053.6: 374

ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Науменко Раїса Андріївна,

Національна академія державного управління при Президентові України, докторант кафедри управління освітою.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Сущенко Тетяна Іванівна,

Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,

завідувач кафедри педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент

Кузьменко Надія Михайлівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри педагогіки.

Захист відбудеться ”13” травня 2008 р. о 14⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України (254060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (254060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий ”11” квітня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес розвитку національної самосвідомості громадян України у наш час набув особливого значення; він потребує глибокого вивчення. Нині, у час зростання національної самосвідомості етнокультурні проблеми набули актуальності й гостроти. Це пов’язано з тими історико-культурними, соціально-економічними й суспільно-політичними процесами, які відбуваються нині у країні. На цьому етапі одним із важливих завдань сучасної освіти є науково-педагогічне вирішення проблеми виховання національної самосвідомості в учнівської молоді. Її вирішення потребує створення чіткої системи виховання учнів як у загальноосвітній школі, так і в позашкільних навчальних закладах.

Позашкільна освіта й виховання є складовою системи безперервної освіти. Вона історично базується на традиціях виховання особистості, що їх сформували представники різних національних спільнот України, і є сприятливим соціокультурним середовищем для проведення різнопланової виховної роботи, в тому числі й виховання в учнів національної самосвідомості. Значення позашкільної роботи у розвитку особистості посилюється тим, що вона сприяє вихованню не лише духовності й моральності, задоволенню різнобічних інтересів, а й стимулює творчий розвиток, виховує позитивне ставлення до національних і загальнолюдських культурних цінностей.

Аналіз теоретичних досліджень свідчить, що проблема виховання національної самосвідомості учнів досліджувалася різними авторами. Так, у ряді наукових робіт відображено важливі аспекти означеної проблеми: психологічні чинники генезису національної свідомості особистості (А. Березін), теоретико-методичні засади та педагогічні умови формування національної самосвідомості (В. Борисов, А. Фрідріх), засоби та умови виховання національної самосвідомості учнів різного віку (Р. Береза, О. Білас, Г. Гуменюк, І. Єгорова, Р. Осипець, В. Чорнобай), формування національної самосвідомості у творчій спадщині видатних українських діячів культури та освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Н. Мещерякова). Проблемі становлення національної самосвідомості та національного виховання сучасної молоді в умовах розбудови української державності присвячені наукові дослідження М. Боришевського, О. Вишневського, П. Ігнатенка, Н. Кузьменко, В. Постового, О. Сухомлинської та ін. Питання змісту виховання національної самосвідомості викладені у працях Г. Ващенка, О. Докукіної, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, Д. Тхоржевського, П. Щербаня. Окремі аспекти і напрями позашкільної освіти і виховання, проблеми організації виховного процесу в позашкільних навчальних закладах розкрито в роботах О. Биковської, В. Вербицького, Т. Гавлітіної, Л. Ковбасенко, О. Литовченко, В. Мачуського, Р. Науменко, В. Редіної. Розглядаючи фундаментальні положення психолого-педагогічної науки, ми спиралися на праці І. Беха, В. Рибалки, Г. Пустовіта, А. Сиротенка, Т. Сущенко. Однак вказані праці не цілком розкривають проблему виховання національної самосвідомості учнів у позашкільних навчальних закладах.

Причина цього відсутність єдиних науково обґрунтованих підходів до виховання національної самосвідомості у позашкільних закладах, що не дає змоги у повному обсязі використати можливості національного виховання молоді. Практика виховання національної самосвідомості підлітків потребує науково-теоретичного забезпечення, обрання пріоритетних напрямів, змісту, форм, методів і засобів виховного впливу на особистість учня.

Аналіз зазначеного свідчить, що проблема виховання національної самосвідомості підлітків не була предметом спеціального дослідження й сьогодні залишається невирішеною в теорії і практиці виховання у позашкільних навчальних закладах. Враховуючи актуальність і недостатню теоретичну та методичну розробленість означеної проблеми було обрано тему дослідження: „Виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України „Методика виховної діяльності у позашкільних навчальних закладах” (державний реєстраційний номер 0103U001164). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання (протокол № 2 від 22 лютого 2001 р.) і узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 11.04.2001 р.)

Об’єкт дослідження  процес виховання національної самосвідомості підлітків.

Предмет дослідження  педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, що забезпечують ефективність виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах ефективно здійснюватиметься за умов:

• впровадження у навчально-виховний процес інтегрованої навчально-виховної програми, зміст якої охоплює різні напрями гурткової роботи та спрямований на усвідомлення й збереження духовної, культурної й художньої спадщини українського народу та етносів національних меншин, що проживають на території України;

• спрямування змісту практичної діяльності підлітків на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави;

• поєднання у навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов’язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження визначені його завдання:

1. З’ясувати стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії та практиці роботи позашкільних навчальних закладів.

2. Уточнити зміст поняття „національна самосвідомість” підлітків.

3. Визначити критерії та показники вихованості національної самосвідомості та особливості виховання цієї якості у підлітків.

4. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах та здійснити їх дослідно-експериментальну перевірку.

5. Розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів щодо виховання національної самосвідомості підлітків.

Теоретичну основу дослідження становлять: історико-філософські праці (Г. Гегель, Л. Гумільов, А. Дашдаміров, В. Нестеренко, Ф. Прокопович, Г. Сковорода); концептуальні основи психолого-педагогічних досліджень з виховання національної самосвідомості (Б. Ананьєв, А. Березін, І. Бех, Л. Божович, В. Борисов, Г. Ващенко, Л. Виготський, Б. Ельконін, І. Кон, О. Леонтьєв, В. Москалець, О. Сухомлинська); аналіз змісту та напрямів виховання національної самосвідомості, національного виховання (О. Білас, Г. Ващенко, О. Докукіна, М. Стельмахович, Б. Ступарик, Д. Тхоржевський, П. Щербань); праці з використання у навчально-виховному процесі засобів народного мистецтва (С. Зеленова, В. Косокова, Р. Майборода, О. Красовська, В. Мусієнко, В. Чорнобай, Г. Гуменюк, Р. Береза); загальнонаукові принципи етнізації, природовідповідності, єдності загальнолюдських і національних цінностей; законодавчі і нормативні документи про українську державу, освіту і виховання, Закон України „Про освіту”, Національна Доктрина розвитку освіти України, Закон України „Про позашкільну освіту”.

Досягненню мети дослідження й розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження:

• теоретичних,  аналіз і узагальнення філософської, соціологічної, психологічно-педагогічної, методичної літератури для визначення теоретичних основ дослідження, вироблення концептуальних підходів до розуміння поняття „національна самосвідомість” та формування цієї якості у підлітків, розробка методики дослідження, обґрунтування педагогічних умов здійснення цього процесу у позашкільних навчальних закладах;

• емпіричних,  анкетування, бесіди, спостереження, самодіагностики, що використовувалися для проведення зрізів на констатувальному та формувальному етапах дослідження з метою визначення рівня вихованості національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах; оцінка результатів проводилася шляхом порівняння досягнутого в експериментальних і контрольних групах;

• математичної статистики, яка використовувалася для кількісної обробки результатів, що дало змогу зробити висновки про результативність запропонованої методики виховання національної самосвідомості підлітків та з’ясувати динаміку кількісних змін у рівнях вихованості досліджуваної якості у підлітків до початку і після завершення дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Дитячого еколого-оздоровчого Центру (ДОЕЦ) „Родина” Оболонського району м. Києва, Станції юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді Дніпровського району м. Києва, Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості, Харківської обласної станції юних туристів.

Експериментом було охоплено 125 вихованців на констатувальному етапі та 350 на формувальному етапі дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

• вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, що полягають у впровадженні у навчально-виховний процес інтегрованої навчально-виховної програми; спрямуванні змісту практичної діяльності підлітків на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; поєднанні у навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов’язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків;

• уточнено зміст поняття „національна самосвідомість” як самоідентифікацїї особистості, що виражається в усвідомленні підлітками приналежності до поліетнічної української нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, мови й звичаїв свого народу, спільності історичної долі та майбутнього;

• набула подальшого розвитку методика виховання підлітків в умовах позашкільних навчальних закладів.

Практичне значення дослідження полягає у застосуванні його положень висновків і рекомендацій у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів. Результати дослідження покладено в основу розробленої та впровадженої інтегрованої навчально-виховної програми та програми для гуртків петриківського розпису, спрямованої на підвищення ефективності виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах; методичних рекомендацій для педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів.

Результати дослідження можуть бути використані при розробці навчальних програм, навчально-методичних посібників, для організації позакласної й позашкільної роботи з учнями, а також при створенні програм спецкурсів для студентів, системи підвищення кваліфікації педагогів позашкільних навчальних закладів.

Розроблені програма „Виховуємо національно свідому особистість” та методичні рекомендації для педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів пройшли апробацію в експериментальних позашкільних навчальних закладах і можуть бути використані у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Дитячого оздоровчо-екологічного Центру „Родина” Оболонського району (довідка № 33 від 7.06.2005 р.), Станції юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді Дніпровського району м. Києва (довідка № 78 від 25.05.2007 р.), Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості (довідка № 57 від 23.02.2007 р.), Харківської обласної станції юних туристів (довідка № 73 від 23.02.2007 р.).

Розроблена автором програма „Петриківський розпис” визнана переможцем Всеукраїнського конкурсу на кращу науково-методичну розробку з питань позашкільної освіти (наказ МОН України від 11.08.04 р. № 655) і відповідно до рішення Комісії з проблем позашкільної освіти Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол № 5 від 07.10.05 р.) увійшла до збірника Програм для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів „Образотворче мистецтво” з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу” (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому і регіональному рівнях” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування у дітей і молоді культури здоров’я (фізичного, психічного, духовного) засобами позашкільної освіти” (м. Київ, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (м. Київ, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів” (м. Київ, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми виховання в сучасних соціокультурних умовах”(м. Київ, 2003 р.); науково-практичній конференції „Шляхи підвищення інноваційного потенціалу позашкільних навчальних закладів”(м. Київ, 2004 р.); звітній науковій конференції Інституту проблем виховання (м. Київ, 2006 р.); ювілейній звітній науковій конференції Інституту проблем виховання АПН України (м. Київ, 2007 р.); методологічному семінарі „Виховання дітей і молоді в контексті розвитку громадянського суспільства” (м. Київ, 2003 р.); круглому столі „Інноваційні процеси у позашкільних навчальних закладах” (м. Харків, 2005 р.); на засіданнях лабораторії діяльності позашкільних закладів.

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, з них 6 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (244 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок. Основний зміст викладено на 170 сторінках. Робота містить 8 таблиць, 17 рисунків, що обіймають 10 самостійних сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання, визначено теоретичну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Проблема виховання національної самосвідомості у науковій теорії і практиці” розкриваються філософські, історичні та психолого-педагогічні аспекти виховання національної самосвідомості у вітчизняній і зарубіжній літературі; особливості виховання цієї якості у підлітків та аналізується стан проблеми у практиці роботи позашкільних навчальних закладів. Розкрито сутність і структуру поняття „національна самосвідомість”, проаналізовано тлумачення супутніх понять: „нація” і „етнос”, „самосвідомість” і „ідентифікація”. Розроблено критерії та визначено рівні вихованості національної самосвідомості у підлітків.

Теоретичний аналіз наукових джерел показав, що проблема виховання національної самосвідомості знаходить відображення як у теоретичних джерелах давніх часів, так і в працях сучасних філософів, психологів, педагогів. Сутність національної самосвідомості досліджувалася на основі положень, у яких нація розглядається як спільнота громадян однієї держави, що виникає внаслідок інтеграції етнічних спільнот на основі спільності території, економічного життя, правової системи, державної мови та поступово веде до формування єдиної свідомості, а також загальнонаціональної культури, яка є сукупністю цінностей етнічних культур.

У дослідженнях О. Білас, В. Борисова, П. Горохівського, І. Єгорової, В. Чорнобай, А. Фрідріх, національну самосвідомість розглядають як самоідентифікацію особистості, що виражається в усвідомленні приналежності до поліетнічної нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, культури, мови і звичаїв свого народу, спільності історичної долі. Тому дослідження виховання національної самосвідомості здійснювалося у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів: петриківський розпис, кераміка, лозоплетіння, а також бісероплетіння, фітодизайн, паперопластика.

На основі аналізу науково-педагогічних досліджень (О. Білас, П. Горохівський, П. Петронговський, А. Фрідріх, П. Щербань) визначено критерії вихованості національної самосвідомості підлітків: когнітивний, емоційно-ціннісний, предметно-діяльнісний. Когнітивний критерій характеризується знанням історії й культури власного етносу та представників інших етносів, що входять до складу української нації; визначається такими показниками: знання рідної мови, історії національної спільноти, народних звичаїв, традицій, обрядів, мистецтва, поліетнічності українського суспільства. Емоційно-ціннісний пов’язується з усвідомленням себе суб’єктом поліетнічної нації українського народу, виявленням поваги та толерантності до людей і культур інших національностей; визначається такими показниками: ідентифікація себе як представника певної нації, наявність національної гідності за приналежність до українського народу, усвідомлення важливої ролі свого етносу в історії поліетнічного складу українського суспільства, толерантні відносини з представниками інших етносів. Практично-діяльнісний критерій асоціюється з умінням зберігати пам’ятки матеріальної і духовної культури нації; виявляється у пропаганді необхідності зберігати культурні цінності, запобігати псуванню й знищенню культурних цінностей нації та сприяти їх відродженню, застосовувати знання національної культури у повсякденному житті.

Для з’ясування рівня вихованості національної самосвідомості підлітків у практиці було проведено аналіз річних навчально-виховних планів, програм різних гуртків, зокрема, декоративно-ужиткового мистецтва, анкетування педагогів і учнів позашкільних навчальних закладів. Навчально-виховний процес у гуртках здійснювався згідно з типовими програмами. Аналіз стану програмного забезпечення у позашкільних закладах дає можливість виділити декілька суттєвих проблем: навчальні плани характеризуються переобтяженням кількістю годин на засвоєння практичного матеріалу, водночас недостатньо відведено годин на семінарські заняття, походи, екскурсії, під час яких поряд із вивченням практичного аспекту народного мистецтва доцільно вивчати його історичний контекст; завдання виховання національної самосвідомості не виокремлюються у програмах, тому й не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті. Разом з тим програми не містили індивідуальних навчальних маршрутів, які давали б змогу дитині самостійно обирати спосіб засвоєння цікавого для неї виду діяльності. Відвідані заняття не завжди мали раціональну структуру та відповідні методи та прийоми проведення.

Результати опитування керівників гуртків показали нерозуміння ними сутності змісту поняття „національна самосвідомість”. Тобто, навчаючи дітей основ народних мистецтв, педагоги недостатньо усвідомлювали сутність поняття „національної самосвідомості”.

На основі методик А. Березіна, Р. Берези, В. Борисова, П. Щербаня нами розроблено власну методику оцінювання рівня вихованості національної самосвідомості підлітків та складено анкети, теми для індивідуальних бесід. Анкети були закритими, відкритими, із ситуативними запитаннями та у вигляді таблиці, у якій учні самостійно давали оцінку власним особистісним якостям. Запитання анкети спрямовувалися на виявлення рівня знань історії та культури своєї національної спільноти; усвідомлення та відчуття гордості за національну приналежність до українського народу; поваги та толерантності до людей і культур інших народів.

Застосування розроблених критеріїв та показників у дослідно-експериментальній роботі стало передумовою для визначення трьох груп підлітків, кожна з яких відображала рівень вихованості національної самосвідомості: високий, середній, низький. До високого рівня було віднесено підлітків, які мали глибокі знання з історії і культури своєї нації, завжди готові були до спілкування, дружби, добрих взаємин із представниками інших націй при збереженні власної ідентичності. Їм притаманне почуття гордості за приналежність до українського народу, вони позитивно висловлюються про свій народ. Вихованці брали активну участь у масових заходах, присвячених відродженню культурних цінностей держави, дотримувалися народних традицій, звичаїв, обрядів у повсякденному житті. Середній рівень притаманний тим учням, які мали поверхові знання з історії і культури своєї нації; вивчали цінності культури з необхідності, переважно тільки на заняттях, не виявляли активності на масових заходах. Вони ідентифікували себе з українським народом, але мали почуття національної меншовартості, неповноцінності. Їм притаманна обережність і недовіра у ставленні до представників інших етносів; народних звичаїв вони дотримувалися вибірково, епізодично; запобігали псуванню і нищенню культурних цінностей нації, але не сприяли їх відродженню. Низький рівень характеризував вихованців, у яких знання з національної історії і культури поверхові або зовсім відсутні, ці діти не виявляли зацікавленості до їх вивчення. Вони не вбачали сенсу у відродженні культурних цінностей, відмовлялися від участі у масових заходах, що були спрямовані на вивчення народних традицій та обрядів, а також не дотримувалися цих народних традицій у житті. У них відсутнє почуття національної гідності, розвинене почуття національної меншовартості. Їм властиве штучна ізоляція себе від спілкування з представниками інших націй, у стосунках з ними виявляють неповагу, ігнорують все національне інших народів; не вбачають сенсу у відродженні культурних цінностей нації.

Одержані результати констатувального етапу експерименту показали переважно середній рівень вихованості національної самосвідомості учнів  43,3 %, 30,4 %  високий рівень та 26,3 %  низький рівень національної самосвідомості. Такий розподіл відсоткового співвідношення рівнів вихованості національної самосвідомості був зумовлений суттєвими прогалинами у знаннях учнів народних звичаїв, традицій, обрядів, видів мистецтв, історії рідного краю. З метою підвищення відсоткового співвідношення учнів з низьким та середнім рівнем було визначено подальший шлях проведення дослідно-експериментальної роботи, основним напрямом якої стала розробка інтегрованої програми, спрямованої на вивчення національної культури.

У другому розділі „Експериментальна перевірка ефективності виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах” обґрунтовано та розроблено педагогічні умови виховання національної самосвідомості в учнів, зміст, форми і методи виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, розкрито особливості виховної роботи, визначено основні засади та організацію формувального етапу педагогічного експерименту, викладено його методику та результати.

На основі аналізу наукової літератури, результатів констатувального етапу педагогічного експерименту визначено педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків. Вони полягають у впровадженні у навчально-виховний процес позашкільного навчального закладу інтегрованої навчально-виховної програми, зміст якої має виховну спрямованість на усвідомлення й збереження духовної, культурної й художньої спадщини українського народу та етносів національних меншин, що проживають на території України; включення підлітків у практичну діяльність, направлену на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; використання у навчально-виховній роботі позашкільних закладів як традиційних, так і інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов’язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків.

Відповідно до завдань дослідження на цьому етапі роботи нами було розроблено структурну схему процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах (рис. 1). У схемі відображено взаємозв’язок між її структурними елементами: метою, завданням, принципами, педагогічними умовами, змістом, формами, методами, засобами.

Мета: виховання особистості з високим рівнем національної самосвідомості

Формування толерантного ставлення до інших культур і народів

Сприяння творчому, інтелектуальному, духовному розвитку вихованців

Принципи: природовідповідність, безперервність і наступність, самостійність і активність особистості, єдність загальнолюдських і національних цінностей

Педагогічні умови, що сприяють вихованню національної самосвідомості особистості:

Поєднання у навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм, методів і засобів виховання й розвитку особистості

Спрямування змісту практичної діяльності підлітків на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави

Впровадження у навчально-виховний процес інтегрованої навчально-виховної програми

Організаційно-методичне забезпечення

Засоби:

народне мистецтво, історія рідного краю, національна міфологія, фольклор, календар, народна символіка, національні традиції, вірування

Методи:

розвиток свідомості особистості;

формування суспільної поведінки;

стимулювання діяльності та поведінки

Форми:

масові (виставки батьківських робіт), групові (залучення до навчально-виховного процесу батьків) , індивідуальні (індивідуальний навчально-виховний маршрут особистості)

Зміст: поглиблення знань учнів про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави

Виховання шанобливого ставлення до родини, мови, культурної спадщини та історії своєї нації

Результат: усвідомлення особистістю почуття національної гідності за приналежність до українського народу; знання історії і культури власного етносу та представників інших етносів, що входять до складу української нації; виявлення поваги та толерантності до людей

і культур інших національностей; вміння зберігати пам’ятки матеріальної і духовної

культури нації

Завдання

Рис. 1. Структурна схема процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах

Для вирішення поставлених завдань було проведено формувальний експеримент у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва: петриківський розпис, кераміка, лозоплетіння, писанкарство, а також бісероплетіння, паперопластика та фітодизайн. Для структурування змісту програм цих гуртків на виховання національної самосвідомості була розроблена інтегрована програма „Виховуємо національно свідому особистість”. З метою забезпечити системність у вивченні навчальних дисциплін та зміцнити міжпредметні зв’язки розроблено інтегровану програму, яка об’єднувала вивчення тем історії України, основ здоров’я, екологічного виховання, народознавства, кулінарії, видів декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, лозоплетіння, художній розпис тощо). Розділи програми розкривали такі аспекти: історичний розвиток української нації; роль культури у творенні національного світу; природа рідного краю як національна та загальнолюдська цінність; роль українських традицій та звичаїв у збереженні здоров’я нації; українська символіка; вплив народного мистецтва на розвиток особистості.

Сутність програми полягала у вихованні шанобливого ставлення до культури, історії своєї нації, визнання духовної єдності поколінь і спільності культурної спадщини, родини, мови. Програма зосереджувала увагу керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва на формуванні толерантного ставлення учнів до інших культур і народів, активному запобіганні деструктивного націоналізму, шовінізму тощо. Інтегрована програма була використана керівниками гуртків, які окремими матеріалами з її розділів посилювали свої навчальні програми.

Додатково було розроблено програму для гуртків петриківського розпису, зміст якої спрямовувався на оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок у галузі народного мистецтва; виховання духовно багатої особистості з притаманним їй усвідомленням національно-духовних цінностей українського народу; виховання в учнів поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей. Завданнями програми та навчально-виховного процесу в гуртках було залучення вихованців до скарбниці народного мистецтва; здобуття учнями знань, умінь і навичок з техніки декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомлення з державною, рослинною символікою, значенням останньої у народній медицині, народних обрядах та звичаях.

Зміст розробленої програми складається з двох частин: базової та диференційованої (варіативної). Засвоєння основ декоративно-ужиткового мистецтва обов’язкове для кожного учня. Базовий компонент програми становив основу підготовки гуртківців у галузі національного мистецтва та не залежав від регіональних і національних індивідуальних особливостей. Диференційована (варіативна) частина програми зумовлена необхідністю врахування індивідуальних особливостей дітей, регіональних, національних та місцевих особливостей роботи позашкільних закладів, спеціалізації певного гуртка і позашкільного навчального закладу. Відповідно до завдань дослідження, для підсилення ефективності виховного впливу, було розроблено низку наскрізних тем, які поєднували зміст декоративно-ужиткового мистецтва, історії України, матеріальної і духовної культури.

Заняття проводилися з використанням сукупності традиційних (учнівські виставки, конкурси, екскурсії, залучення батьків до навчально-виховного процесу тощо) та інноваційних (виставки батьківських робіт, індивідуальні навчально-виховні маршрути, майстер-класи батьків) форм виховання.

Індивідуальні навчально-виховні маршрути розроблялися відповідно до рівнів вихованості національної самосвідомості учнів. З учнями, які мали низький рівень вихованості національної самосвідомості, проводилися бесіди на теми пізнання дитиною самої себе, свого родинного середовища, а саме: „Звичаї і традиції життя моєї родини”, „Історичне значення мого рідного краю”, „Поняття родини, сім’ї. Значимість родинних зв’язків. Духовність людини”, „Види національного мистецтва мого народу”. На основі розроблених індивідуальних навчально-виховних маршрутів робота з цими учнями спрямовувалася на формування інтересу до вивчення національної культури, гордості за приналежність до українського народу. На гурткових заняттях петриківського розпису використовувалися практичні завдання: намалювати родинне дерево, малюнок назвати прислів’ям, виготовити атрибути до свят (наприклад, писанки). Всі роботи обов’язково, незалежно від якості виконання, експонувалися на виставках, діти залучалися до інсценізації народних свят. Гуртківцям із низьким рівнем вихованості національної самосвідомості залучалися до пошукової роботи щодо звичаїв нашого народу, їм допомагали діти з високим рівнем вихованості національної самосвідомості.

З учнями, які мали середній рівень вихованості національної самосвідомості, основна робота полягала у стабілізації та поглибленні знань культурних цінностей своєї нації. Для них навчально-виховний процес був спрямований на залучення до дослідницької роботи. Цьому сприяла побудова заняття таким чином, щоб дитина працювала з такими художніми роботами, які потребують реставрації, домальовування втраченого фрагменту, копіювання форм старовинних предметів домашнього вжитку, малюнків на них. Додатково проводились бесіди на тему: „Матеріальні і духовні здобутки української культури та етносів, що проживають на території України”, „Внесок українців до культурного досвіду світового співтовариства”, „Дослідження мовних традицій твого рідного краю”.

Учні, які мали високий рівень, були помічниками керівника гуртка: допомагали у доборі матеріалу до заняття, були організаторами масових заходів. Для глибшого пізнання духовних цінностей з учнями проводилися бесіди на такі теми: „Українська система символічного відображення світу як система традиційної культури”, „Національні особливості рідного краєвиду”.

Окрема увага надавалась організації навчально-виховного процесу у гуртках, де проводився формувальний етап експерименту: батьки учнів залучалися до проведення свят, виставок, фестивалів тощо. Проводилися також виставки батьківських робіт, які супроводжувалися майстер-класами виконання цих робіт (виготовлення писанок; картин з кісточок ягід, фруктів, насіння, крупи; плетіння гачком). Залучення до занять у гуртках батьків учнів із поліетнічних сімей давало можливість ознайомитися з культурними цінностями, традиціями та звичаями інших народів. Батьки на таких заняттях виступали як помічники керівника гуртка з метою виділити спільні й відмінні аспекти національних культур: тлумачення символів у культурі свого етносу та українців; поєднання кольорів у вишивках, картинах; формах предметів домашнього вжитку; звичаї, проведення свят.

Значне місце в ознайомленні з національною культурою, формуванні інтересу до вивчення історії рідного краю, занять народним мистецтвом, посідали екскурсії на підприємства народних промислів, у музеї, до архітектурних пам’ятників, у майстерні народних майстрів.

Результати експериментальної роботи знайшли конкретне втілення в розроблених для їх реалізації відповідних навчально-методичних матеріалах. Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивній динаміці змін вихованості національної самосвідомості й поведінці підлітків. Одержані дані підтвердили ефективність розроблених педагогічних умов, змісту, форм і засобів у процесі виховання національної самосвідомості у підлітків.

Порівняння динаміки формування основних критеріїв національної самосвідомості у підлітків підтвердило, що за період дослідницько-експериментальної роботи збільшилась кількість вихованців, що виявляли свою гордість тим, що живуть в Україні, знання історії свого краю, своєї спільноти. Особливо зріс рівень знання національної культури, чому сприяло введення в навчально-виховний процес програми з виховання національної самосвідомості. Так, в експериментальній групі (рис. 2, 3) динаміка рівнів вихованості національної самосвідомості учнів змінилася в позитивний бік до закінчення формувального експерименту: кількість учнів з низьким рівнем зменшилася на 14,7 %, із середнім  зросла на 6,8 %, з високим  на 7,9 %.

Рис. 2. Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків експериментальних груп на початку експерименту.

Рис. 3. Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків експериментальних груп в кінці експерименту.

Порівняння результатів контрольних та експериментальних груп в кінці формувального етапу дослідження представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах

Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків

Кількість учнів у %

Різниця між показниками до і після експерим. у %

На початку експерименту

В кінці експерименту

Експ. гр.

Контр.гр.

Експ.гр.

Контр.гр.

Екс.гр.

Конт.гр.

низький

32,4 %

31,5 %

17,7 %

28,4 %

-14,7 %

-3,1 %

середній

38,3 %

40,1 %

45,1 %

41,5 %

+6,8 %

+1,4 %

високий

29,3 %

28,4 %

37,2 %

30,1 %

+7,9 %

+1,7 %

Результати проведеного педагогічного експерименту (порівняно з контрольними) свідчать про ефективність впроваджених умов виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах в експериментальних групах. Таким чином, всі завдання дослідження було виконано. Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила основні положення робочої гіпотези, що дало змогу сформулювати відповідні висновки, надати педагогічним працівникам необхідні рекомендації та визначити перспективи подальшої роботи над означеною проблемою.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. У результаті аналізу літератури з’ясовано, що мета виховання національної самосвідомості полягає у вивченні культурної спадщини власного народу, відповідного ставлення до матеріальних і духовних культурних цінностей нації та усвідомлення себе як суб’єкта своєї національної спільноти. Встановлено, що сприятливим соціокультурним середовищем для виховання національної самосвідомості у підлітків є гуртки декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів. З’ясовано, що проблема виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах не була предметом спеціального дослідження.

2. Аналіз практики виховної роботи у позашкільних навчальних закладах засвідчив, що навчальні плани переобтяжені годинами практичного матеріалу, водночас недостатньо відведено годин на семінарські заняття, походи, екскурсії, завдання виховання національної самосвідомості не виокремлюються у програмах, а тому не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті.

3. Встановлено, що підлітковий вік є одним із найсприятливіших для виховання досліджуваної якості особистості. Саме у підлітковому віці інтенсифікується розвиток самосвідомості особистості: спостерігається висока сприйнятливість до процесів, що відбуваються в суспільстві; велике прагнення до самопізнання та пізнання свого краю, вивчення історії свого народу, традицій, культури. Особливості виховання національної самосвідомості в учнів підліткового віку зумовлені низкою чинників, одним із яких є зміна ціннісних орієнтацій, виховних ідеалів.

4. Уточнено зміст поняття „національна самосвідомість”, яке визначається як самоідентифікація особистості, що виражається в усвідомленні підлітком приналежності до поліетнічної нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, культури, мови і звичаїв свого народу, спільності історичної долі. Встановлено, що національна самосвідомість формується разом з особистістю у процесі вироблення основних життєвих орієнтирів під впливом різних чинників. До них належить конкретне етнічне середовище, в якому живе людина, етнокультурні традиції та фактична етносоціальна ситуація. Середовище, в якому народилася людина, епоха в якій вона живе, впливають на формування її національних потреб. Як суспільне середовище виступає нація з її атрибутами, національною мовою, традиціями, звичаями.

5. Визначено критерії та показники вихованості національної самосвідомості, що відображають знання історії і культури власного етносу та представників інших етносів, що входять до складу української нації (показники: знання рідної мови, історії національної спільноти, народних звичаїв, традицій, обрядів, мистецтва, поліетнічного складу українського суспільства); усвідомлення себе суб’єктом української поліетнічної нації українського народу, виявлення поваги та толерантності до людей і культур інших національностей (показники: ідентифікація себе як представника певної нації, наявність національної гідності за приналежністю до українського народу, усвідомлення важливої ролі свого етносу в історії поліетнічного складу українського суспільства, толерантні відносини з представниками інших етносів); вміння зберігати пам’ятки матеріальної і духовної культури нації (показники: пропаганда необхідності зберігати культурні цінності, запобігати псуванню і знищенню культурних цінностей нації та сприяти їх відродженню, застосування знання національної культури у повсякденному житті). Критеріальні показники допомогли визначити рівні вихованості національної самосвідомості – низький, середній та високий.

6. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що в учнів переважає середній рівень вихованості національної самосвідомості  43,3 %, високий рівень складав 30,4 %, а низький  26,3 %. З метою підвищення рівня національної самосвідомості розроблено педагогічні умови: впровадження у навчально-виховний процес інтегрованої навчально-виховної програми, зміст якої охоплює різні напрями гурткової роботи та спрямований на виховання усвідомлення й збереження духовної, культурної й художньої спадщини українського народу та національних меншин, що проживають на території України; спрямування змісту практичної діяльності підлітків на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; поєднання у навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов’язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків.

7. Експериментально перевірено ефективність розроблених педагогічних умов виховання національної самосвідомості підлітків. Впровадження у практику роботи експериментальних груп інтегрованої програми з виховання національної самосвідомості, інноваційних форм виховання (індивідуальні навчально-виховні маршрути, виставки батьківських робіт, майстер-класи батьків) забезпечило помітне зростання ефективності процесу виховання національної самосвідомості, що підтверджено результатами формувального експерименту. Так, в експериментальних групах динамічніше, ніж у контрольних, відбулися процеси зменшення кількості учнів із низьким рівнем вихованості національної самосвідомості та збільшення їх кількості з середнім та високим рівнями.

8. Розроблено методичні рекомендації з практичної реалізації інтегрованої програми виховання національної самосвідомості для педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів, використання яких сприяло забезпеченню ефективності виховання у підлітків національної самосвідомості у позашкільних навчальних закладах.

Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу. Проте виховання національної самосвідомості є складною і багатогранною проблемою, тому проведене дослідження не забезпечує вичерпного її розв’язання. Подальша розробка цього науково-педагогічного напряму передбачає дослідження і розробку інших ефективних форм та методів виховання національної самосвідомості, зокрема взаємодії та співпраці позашкільних навчальних закладів із сім’єю, школою, громадськими організаціями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ращенко А.В. Формування національної самосвідомості як важливе завдання позашкільної освіти // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). – Зб. наук. пр. – К.: ВіР Інсайт, 2001 – Кн. І. – С. 333339.

2. Ращенко А.В. Сучасні проблеми національного виховання в умовах позашкільних закладів // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Зб. наук. пр. – К.–Житомир: Вид-во Волинь, 2003. – Кн. І. – С. 307312.

3. Ращенко А.В. Особливості формування національної самосвідомості у підлітків у позашкільних закладах // Рідна школа. – 2003. – № 7. – С. 18.

4. Ращенко А.В. Декоративно-ужиткове мистецтво як засіб формування національної самосвідомості у позашкільних навчальних закладах // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – К.–Житомир: Ви-во ЖДУ, 2004. – Кн. ІІ. – С. 109114.

5. Ращенко А.В. Форми і методи виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Зб. наук. пр. – Вип. 8. – Т. 1 – Житомир. – 2005. – С. 370374.

6. Ращенко А.В. Народне мистецтво як джерело виховання творчої особистості в позашкільних навчальних закладах // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Зб. наук. пр. – Вип. 10. – Т. 1 – Кам’янець-Подільський. – 2007. – С. 556–563.

7. Ращенко А.В. Виховання здорового покоління як соціально-педагогічна проблема (з досвіду експериментальної роботи Дитячого оздоровчо-екологічного Центру) // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: науково-методичний щорічник – 2. – К., 2002. – С. 68–80.

8. Ращенко А.В. З досвіду формування національної самосвідомості учнів у позашкільних навчальних закладах // Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного закладу: Зб. матеріалів науково-практичної конференції. – К., 2003. – С. 9597.

9. Ращенко А.В. Проблема формування національної самосвідомості у дітей та учнівської молоді // Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому і регіональному рівнях: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Тернопіль: Тернограф, 2006. – С. 156162.

10. Ращенко А.В. Формування національної свідомості учнів у позашкільних навчальних закладах // Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних закладів: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. Кол. авт.  К.: Грамота, 2006. – С. 135140.

11. Ращенко А.В. Взаємозв’язок проблеми виховання національної самосвідомості та культури здоров’я підростаючого покоління // Післядипломна освіта України. – Спецвипуск. – 2006. – С. 28.

12. Ращенко А.В. Виховання національної самосвідомості учнів у позашкільних навчальних закладах // Позашкільна освіта та виховання. – 2007. – № 1 – С. 31  36.

АНОТАЦІЯ

Корнієнко А.В. Виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07  теорія і методика виховання.  Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню педагогічних умов виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Здійснено аналіз філософських, психологічних та педагогічних досліджень з проблеми. Розкрито сутність поняття „національна самосвідомість” та проаналізовано тлумачення супутніх понять „нація”, „етнос”, „самосвідомість”, „ідентифікація”. Розроблено критерії та визначено рівні вихованості національної самосвідомості підлітків. Встановлено, що найбільш сприятливим соціокультурним середовищем для виховання національної самосвідомості підлітків є гуртки декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів.

Дисертаційне дослідження містить обґрунтовані та експериментально перевірені форми та методи виховної роботи з учнями позашкільних навчальних закладів та педагогічні умови їх реалізації. Розроблено і експериментально перевірено ефективність педагогічних умов, впровадження яких у навчально-виховний процес позашкільних навчальних закладів дало змогу одержати позитивну динаміку збільшення кількості учнів експериментальної групи з високим рівнем національної самосвідомості.

Розроблено та науково обґрунтовано методику виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, що забезпечить проведення навчально-виховної роботи за певною системою, з дотриманням наступності й логічної єдності навчання і виховання.

Результати дослідження можуть бути використані педагогами позашкільних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших навчально-виховних закладів, а також з метою вирішення теоретичних і практичних завдань у вихованні молоді на сучасному етапі розвитку України.

Ключові слова: національна самосвідомість, підліток, позашкільні навчальні заклади, гуртки, декоративно-ужиткове мистецтво.

АННОТАЦИЯ

Корниенко А.В. Воспитание национального самосознания подростков во внешкольных учебных заведениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию педагогических условий воспитания национального самосознания подростков во внешкольных учебных заведениях.

Осуществлен анализ философских, психологических и педагогических работ по проблеме исследования. В результате анализа научной литературы установлено, что национальное самосознание формируется одновременно с развитием личности в процессе освоения основных жизненных ориентиров под влиянием ряда факторов: конкретной этнической среды, в которой живёт человек, традиции этнокультуры и фактической этносоциальной ситуации. Среда, в которой родился человек, эпоха в которой он живёт, влияют на формирование его национальных потребностей. В качестве общественной среды выступает нация с ее атрибутами, национальным языком, традициями, обычаями.

Подростковый возраст обусловленный перестройкой физиологических и психологических структур личности учащегося, определен как благоприятный период для воспитания исследуемого качества личности. В подростковом возрасте идентифицируется развитие самосознания личности: наблюдается высокая восприимчивость к процессам, происходящим в обществе; большое стремление к самопознанию и познанию своего края, изучению своей истории, традиций, культуры. В этом возрастном периоде закладываются основы сознательного поведения, общая направленность в формировании моральных представлений и социальных установок личности. В подростковом возрасте возникает интерес к своему внутреннему миру, потребность в самоанализе, происходит формирование собственных взглядов на мир и место человека в нем, формируется сознательное отношение к себе как члену общества.

Уточнено определение понятия „национальное самосознание” – это самоидентификация личности, которая выражается в осознании подростками своей принадлежности к полиэтнической украинской нации, знании национальных ценностей, истории, традиций, языка и традиций своего народа, общего исторического прошлого и будущего.

В структуре национального самосознания выделены когнитивный, эмоционально-ценностный, практически-деятельностный критерии и определены показатели воспитанности национального самосознания подростков. Когнитивный критерий характеризуется знанием истории и культуры своего национального сообщества, проявляется в знании родного языка; знании истории национального сообщества; знании народных обычаев, традиций, обрядов, искусства. Эмоционально-ценностный критерий характеризуется осознанием и ощущением гордости за свою национальную принадлежность к украинскому народу, проявление толерантности к людям и культурам других национальностей; проявляется в идентификации себя как представителя определенной нации, уровне национального достоинства за принадлежность к украинскому народу, осознании важной роли своего этноса в истории полиэтничного состава украинского общества, толерантном отношении к представителям других этносов. Практически-деятельностный критерий характеризуется умением беречь и приумножать ценности материальной и духовной культуры нации; выражен такими показателями: пропаганда необходимости сохранения культурных ценностей нации и содействие их возрождению, использование знаний национальной культуры в ежедневной жизни.

Определены и экспериментально проверены формы и методы воспитательной работы с учениками внешкольных учебных заведений, а также педагогические условия их реализации: внедрение в учебно-воспитательный процесс интегрированной программы, содержание которой охватывает разнообразные направления кружковой работы и направлено на воспитание осознания и сохранения духовных, культурных и художественных ценностей украинского народа и этносов национальных меньшинств, проживающих на территории Украины; насыщение содержания практической деятельности подростков на расширение их представлений о полиэтничности украинской нации, историческом единстве и наследии традиций в формировании современного украинского государства; сочетание в учебно-воспитательном процессе традиционных и инновационных форм, методов и средств, содержание которых связано с воспитанием национального самосознания.

Разработаны и экспериментально проверены педагогические условия, внедрение которых в учебно-воспитательный процесс внешкольных учебных заведений обеспечило положительную динамику увеличения количества учеников экспериментальных групп с высоким уровнем национального самосознания. Так, в экспериментальных группах (к окончанию формирующего етапа эксперимента) динамика роста уровня воспитанности национального самосознания учеников изменилась в положительную сторону: количество учеников с высоким уровнем возросло на 7,9 %; со средним  на 6,8 %; с низким  уменьшилось на 14,7 %.

Результаты исследования могут быть использованы педагогами внешкольных учебных заведений, общеобразовательных школ, других учебно-воспитательных заведений, а также для решения теоретических и практических задач в воспитании учащейся молодежи.

Ключевые слова: национальное самосознание, подростковый возраст, внешкольные учебные заведения, кружки, декоративно-прикладное искусство.

ANNOTATION

Kornienko A.V. Education of the teenagers’ national self-consciousness in the out-of-school educational institutions. – Manuscript.

The thesis is for obtaining the scientific degree of the candidate of the pedagogical sciences in specialty 13.00.07 – The theory and methods of education. – Institute of problem of education APS of Ukraine, Kуiv, 2008.

The thesis is devoted to study of the pedagogical conditions of the upbringing of the teenagers’ national self-consciousness in the out-of-school educational institutions.

The philosophical, psychological and pedagogical works of this problem are analyzed. The essence of notion “national self-consciousness” are defined more exactly and such notions as “nation”, “ethnos”, “self-consciousness”, “identification” are analyzed. The criteria and levels of the upbringing of the teenagers’ national self-consciousness are created. The groups of the decorative and applied arts of the out-of-school educational institutions are the most effectiveness social and cultural areas for the upbringing of the teenagers’ national self-consciousness.

The forms and methods of the educational work with pupils of the out-of-school educational institutions and pedagogical conditions of their realization are determined and experimentally tested in the thesis. The effectiveness of the pedagogical conditions is created and experimentally tested. The number of pupils of the experimental group with high level of the national self-consciousness increased because of the pedagogical conditions is realized in the educational process of the out-of-school educational institutions.

The educational methods of the upbringing of the teenagers’ national self-consciousness in the out-of-school educational institutions are created and proved scientifically.

The results of the researches can be used by teachers of the out-of-school educational institutions, schools and other educational institutions by reason of decision the theoretical and practical problems of the youth’ education in the modern period of the development of Ukraine.

Key words: national self-consciousness, adolescent, out-of-school educational institutions, clubs, decorative and applied arts.