НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені М.П. Драгоманова

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ

Реферат на тему:

"Психологія та психогігієна старіння та довголіття"

Виконав: студент 32СППП гр.

Бахтін Валентин

Перевірила: Мельничук Оксана

Богданівна

Київ 2009

План

1. Поняття про психічне старіння. Психічний занепад. Щаслива старість

2. Психологія довголіття

3. Психогігієна довголіття

Використана література

1. Поняття про психічне старіння. Психічний занепад. Щаслива старість

Старість - це заключна фаза в розвитку людини, в якій цей процес відбувається по низхідній життєвій кривій. У житті людини у певному віці проявляються інволюційні ознаки (інволюція - зворотній розвиток; зменшення, спрощення (з втратою функції) органа протягом індивідуального розвитку), що виражаються у зовнішньому вигляді, зменшенні життєвої активності, обмеженні фізичних можливостей.

Однією із закономірностей старіння є його нерівномірність у порушенні функцій (пам’яті, інтелекту, уваги, фізичної сили). Старість наближається до людини двома шляхами: через фізіологічне ослаблення організму та шляхом зниження сили і рухливості психічних процесів. Саме психічне старіння представляє собою процес вікової зміни вищих психічних функцій.

У суспільстві існують різні погляди щодо психологічного старіння. Одна із них - негативна думка. Прибічники цього погляду вбачають в особистості старої людини обов’язкове послаблення інтелекту і пам’яті та утворення характерологічних пороків, таких, як скупість, консерватизм, сварливість та ін. У їх уявленні стара людина - це істота слабка, покинута і самотня. Старість робить людину карикатурним зображенням самої себе.

Дійсно, в старості відбувається зниження сили, обмеження фізичних можливостей. Інволюційні процеси, що торкаються психічної діяльності і виражаються у різноманітних психічних станах, які не супроводжуються слабоумством, називаються психічним занепадом. Його визначають як випадок природного старіння, при якому спостерігаються зниження психічної сили, звуження об’єму психологічного життя, економне використання наявних ресурсів (М.Ф. Шахматов). Прояви психічного занепаду: обмеження кола інтересів, пасивність, психологічна в’ялість. Прояви помітних ознак психічного занепаду можна віднести до віку 85 років і старшого.

Іншої крайньої точки (позитивний підхід) у поглядах на старість дотримуються дослідники, які схильні захоплюватися “чарівністю старечого віку". Основу його складають ті спостереження над старіючими людьми, в яких є невідповідність між духовною та фізичною еволюцією людини, коли регресивним змінам підпорядковується тільки біологічний організм, а духовний та інтелектуальний потенціал не лише не знижується, а може і зростати. Тому підхід, який передує старечому недомаганню, називають “кращими роками”. Саме це мається на увазі, коли говорять про щасливу старість.

Щаслива старість - це особливо благоприємна форма старіння.

Як зазначає геронтолог М.Ф. Шахматов, нерідко літні люди говорять, що в старості вони вперше переживають незнайомі їм у минулому житті почуття і радощі, вони вперше відчувають задоволення собою та оточуючими. При цьому вони не можуть знайти кращого визначення для свого стану, ніж щасливий (притча, як Бог ділив роки: кінь, корова, собака, людина).

Для таких старих людей типовим є прагнення переосмислити свій минулий життєвий досвід, передивитися минулі установи і правила. Їхнє мислення спрямоване на вирішення питань осягнення смислу власного існування, пізнання самого себе. Результатом такого міркування є вироблення нової ціннісної життєвої установки, основу якої складає згода із самим собою, із зовнішнім світом, з природнім ходом подій, із неминучістю завершення власного життя.

Отже, щаслива старість - це задоволеність новим життям, своєю роллю у цьому житті.

Стареча мудрість - це спокійне і споглядальне ставлення до власного старіння, до того, що воно несе з собою, відкриття нових радощів у житті.

Третя група дослідників знаходить у старості як негативні, так і позитивні риси. Здібності в старості згасають, але їх замінюють накопичений досвід, високий рівень суджень. Тому старість - це не лише спад, не лише вік втрат, як відмітив югославський психіатр Петрілович “Послаблення інтенсивності психологічних процесів та станів призводить до зростаючого розгортання особистості в глибину".

2. Психологія довголіття

Гостро постає питання дослідження не лише медичних, соціальних, але і психологічних аспектів проблеми похилого віку. На початку 80-х років ХХ століття питання старіння та довголіття стало предметом спеціального розгляду міжнародних організацій і агентств ООН. У нашій державі функціонує міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації" (напрямок VI - „Здоров’я нації в старості”) на 2002 - 2011 рр., затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10 січня 2002 р., № 14, розробляється законодавство, основним пріоритетом якого є соціальний захист пенсіонерів.

Проблеми особистісного розвитку в період похилого віку і старості досліджували Б.Г. Ананьев, І.Г. Бєлєнька, К. Вишневська-Рошковська, Є.І. Головаха, І.В. Давидовський, Е. Еріксон, О.В. Краснова, О.О. Кронік, О.Г. Лідерс, К. Росяк, Р.С. Яцемірска, К. Юнг. Зокрема, Н.В. Андрєєв, С. Є. Піняєва розглядали питання особистісного і професійного розвитку у період зрілості. Проблеми особистісних змін у старості, а також особливості життєвого шляху людей похилого віку проаналізовано у роботах Н.А. Логінової, Г. Томе. У працях Л.В. Бороздіної та О.М. Молчанової основна увага приділялась дослідженню самооцінки у похилому віці. Є.І. Холостова, Н.П. Щукіна розглядають питання соціально-психологічної допомоги у період пізнього віку.

Вагомий внесок у розвиток сучасної геронтології та геронтопсихології належить українським науковцям, які провели комплексне дослідження проблем старості, питань довголіття та психологічного вітаукту, біологічних, соціальних, психологічних чинників старіння. Відомі здобутки наукових шкіл О.О. Богомольця, І.І. Мечнікова, В.В. Фролькіса, які пізніше активно розвивалися російськими геронтологами. Психологічні особливості осіб похилого віку у контексті проблеми життєвого шляху та періодизації психічного розвитку особистості досліджували О.І. Кульчицька, В.Ф. Моргун, Т.М. Титаренко. Основні механізми старіння, серед них і психологічні, розглядали Ж.А. Медведев, В.В. Безруков, Г.М. Бутенко, Н.В. Паніна, а медико-психологічні питання пізнього віку - У. Риспаєв, О.К. Кульчицький та інші вчені.

Особливе місце у віковій психології та геронтопсихології займає проблема розвитку ціннісної сфери особи у похилому віці, адже ціннісні орієнтації, як зазначав ще В. Франкл, є стрижнем особистості, а ціннісно-смислова сфера - її базовою підструктурою. Як складові індивідуального досвіду людини, ціннісні орієнтації у пізньому віці або набувають особистісного значення і виступають як опора життєдіяльності, або утруднюють адаптацію до нових соціальних умов.

Знання особливостей сфери ціннісних орієнтацій осіб похилого віку може сприяти визначенню шляхів надання їй соціально-психологічної допомоги у подоланні стресів та фрустрацій особистості, її дезадаптації до нових соціальних умов, задоволенню її потреби у самовираженні тощо, сприятиме подальшому особистісному розвитку особи, її довголіттю.

Актуальність проблеми ціннісних орієнтацій у похилому віці зумовлює необхідність розробки більш конструктивного підходу до її розв’язання і створення на цій основі науково обґрунтованої програми допомоги особам похилого віку.

3. Психогігієна довголіття

Отже, ми зупинилися на тому, що депресію можна вилікувати. І навіть підказали, як і де. Але! До того, як людина потрапить у кризову ситуацію чи раптом захворіє, вона заздалегідь може підвищити свою стійкість перед стресами. У цьому допоможуть заняття тренінгом, профілактичне лікування за методом інформаційно-хвильової терапії (читайте в минулому номері газети), деякі види аматорського спорту, моржування, навіть часткове.

Однак усе це добре, коли ми навчені психогігієні з дитинства. Ті, хто читає газету, мабуть, уже дорослі. Та й для них ми запропонуємо декілька методик. Кожен може вибрати для себе ту, яка йому подобається чи підходить для конкретної ситуації. Ми намагатимемося пояснювати все нормальною, "людською", мовою, без наукової термінології. Тому декому може видатися, що все занадто легко. Але коли ви почнете використовувати поради, то відчуєте, що не все так просто. Це як у розповіді про каратиста, якого запитали: "Як вам вдається розбити долонею цеглину?" На що він відповів: "Дуже просто. Я уявляю собі, що вона зроблена з паперу".

Отже, у вас стрес. Як боротися з ним? 1-й спосіб - світоглядний: змінити ставлення до події, віднайти у негативному позитивні моменти. Зазвичай так роблять релігійні люди. Вони керуються постулатами, що на все воля Всевишнього і Бог дає кожному найкращі шанси.

2-й спосіб - порівняльний. Приміром, порівняти свої події зі світовою війною. Кажуть, що Карл Маркс у важкі хвилини примовляв: порівняно зі світовою революцією - це ніщо.

Взагалі, з точки зору медиків, є лише п'ять ситуацій, які спричинюють стрес. Це хвороба або смерть близької людини (чи це загрожує особисто мені), розлучення, зміна роботи (звільнення), переїзд в інше місто, пожежа, ураган чи інша рівна їм за силою трагедія. Усе решта - житейські неприємності. Тож якщо ваша ситуація не збігається з переліченими пунктами, це не нещастя. Але є привід для стресу. Ми все одно засмучені. Що далі? А далі треба натиснути великим чи вказівним пальцем точку під носом на верхній губі або на середині знизу підборіддя - 3 с. Ви заспокоїтесь наполовину. А тепер подумати: чи можу я що-небудь змінити? Чи треба змінювати? І якщо "ТАК", то як скласти план і діяти. Але діяти, а не стогнати, що немає часу, умов. Якщо "НІ", то подумати, як пристосуватися без шкоди для здоров'я всіх учасників подій і навіть як використати ситуацію з користю. Коли мій знайомий хірург уперше в житті приїхав до Криму на відпочинок, наступного ж дня поламав ногу. Нога вже поламана, нічого не змінити. І він сказав собі: "Зате я зможу перечитати всі книги, на які в мене не вистачало часу".

Ми часто занадто багато значення надаємо несуттєвим речам, через це сваримося з друзями, колегами. У мене була хвора, яка в конфлікті з продавцем з приводу пачки масла отримала перемогу і напад стенокардії. Чи є таке масло, яке варте стенокардії? Якщо ви знаєте, що не уникнете неприємних емоцій, стресу (розмова з начальством, ревізії, річний звіт), не очікуйте, коли вам стане погано. Перед тим, як відчинити двері, за якими може виникнути неприємна ситуація, натисніть одну з антистресових точок. Ця дія триває - 30 хв. За цей час ви спокійно поспілкуєтесь, а ваш спокій покаже співрозмовникові, що ви не боїтеся, бо вам нічого боятися. І навіть розмова з вами піде в іншому руслі. Повірте, я і мої пацієнти з успіхом застосовуємо цю методику вже понад 15 років. А описана вона ще 3000 років тому. Приміром, одна з моїх пацієнток натискала антистресову точку перед тим, як відчинити двері своєї квартири. Бо раніше, коли вона бачила, що там накоїли її діти, вона кричала на них, а потім їй було соромно за себе. Тепер, коли жінка заходила додому після "натискання на кнопку", то спокійно казала: "Приберіть те, вимкніть те". І виявилося, що в неї чудові діти і немає причин для сварок.

Треба попередити, що перші три-чотири спроби привести себе в стан спокою за описаним вище методом можуть бути невдалими. Бо чи забудете натиснути, чи не там натиснете, чи не так сильно, як треба. Але з кожною спробою ефект буде помітнішим. А після п'ятої - він буде завжди. А з часом ви взагалі станете спокійнішими і зникне необхідність у частому застосуванні цієї методики. Тому що ви відновите свою психічну енергію. Яким чином? Річ у тім, що, переживаючи потужні неприємні емоції, ми маємо потрійну витрату енергії - на емоції, на пригнічення їх, на боротьбу з наслідками цих емоцій. І якщо ви змогли загальмувати чи зменшити вираженість негативних емоцій з моменту їх виникнення, то економите психічну і фізичну енергію (у вигляді АТФ, глюкози, ферментів - цілком матеріальних субстратів, без усілякої містики і космічних сил). І цю зекономлену енергію ми можемо витратити на те, щоб перемогти.

Для того щоб позбутися цієї шкідливої звички: переживати, депресувати, сумувати - потрібно регулярно займатися психогігієною. Психогігієна - це комплекс дій, спрямованих на збереження здорових психічних рис, отриманих нами під час народження. Трішки історії. Згідно з міфом, у бога лікування Асклепія (Ескулапа) було дві змійки, які приносили йому цілющі трави і допомагали у лікуванні. Їх звали Психея і Гігея. Ось звідки емблема медиків - чаша зі змією.

Відразу домовмося - жодних заперечень, що вже пізно. Ви ж не знаєте, скільки ще проживете. А раптом до 100 років. Що, так і будемо ще 30-50 років мучитися? Моїй наймолодшій учениці було 4 роки, а найстаршій - 76. Просто після 50-ти тренуватися доводиться на кілька днів довше.

Психогігієнічна гімнастика займає 1-2 секунди зранку й увечері та 2-4 - вдень. Секунди! Не години! І безплатно. Це я для лінивих кажу. Ось її методика. Перед сном подумки скажіть собі: "Завтра я прокинуся сильним, спокійним і здоровим". (Відбувається самонавіювання, акцент на слові прокинусь). Зранку, до того, як ви розплющите очі, промовте: "Я здоровий, спокійний, сильний". (У підсвідомості відбудеться перехід від наказу до виконання). Так робіть щоранку і щовечора. Звичайно, у перші дні ви прокидатиметеся таким, як завжди. Але підсвідомо відчуватимете, що доведеться стати здоровим, хоч яким би ви прокинулися (господар каже, що здоровий). Доведеться проконтролювати всі системи органів. І на п'ятий день формули почнуть відповідати істині. Чому на п'ятий? Тому, що так влаштоване все живе. Потрібно п'ять повторів і людям, і тваринам. А протягом дня, коли є 1 секунда, подумки похваліть себе. Можна наведеною вище фразою, а можна такою: "Ти, Петю/Маню, - молодець!" Лише 5 секунд на день!

Використана література

1.Александров Ю.А. Очима психіатра. - Мінськ, 1977.

2.Беминг Ульф. Самопомощь при бессонницах, стресах і неврозах. - Мінськ, 1984.

3.Вирах А. Здоров'я - власноручно. - Мінськ, 1984.

4.Бирах А. Перемога над безсонням. - М., 1979.

5.Бірюков А.А. Самомассаж. - М., 1982.

6.Бородкин Ф.М., Коряк М.М. Увага: конфлікт! - Новосибирск, 1984.

7.Виленчик М.М. Біологічні основи старіння і довголіття. -М., 1976.

8.Буль П.І. Гіпноз в клініці внутрішніх хвороб. - Л., 1968.

9.Вейн А.М. Три третини життя. - М., 1979.

10.Верещагін У.Р. Фізична культура індійських йогів. - Мінськ, 1982.

11.Владин У., Капустін Д. Гармонія шлюбу. - Мінськ, 1981.

12.Динейка До. Рух, подих, психофізична тренування. -Мінськ, 1981.

13.Дильман У.М. Великі біологічний годинник. - М., 1981.

14.Евтимов У. Йога. - М., 1986.

15.Ісаєв Д.М., Каган У. Є. Статеве виховання і психогігієна статі в дітей віком. - Л., 1979.

16.Кашков А., Агаджанян М. Резерви нашого організму. - М., 1981.

17.Короленка Ц.П., Фролова Р.У. Всесвіт всередині себе. - Ново сибирск, 1979.

18.Кочетов А.І. Як займатися самовихованням. - Мінськ, 1986.

19.Крамских У.Я. Повітря гартує і лікує. - М., 1986.

20.Купер Кеннет. Нова аеробіка. - М., 1976.

21.Куприянович Л.І. Біологічні ритми і сон. - М., 1976.

22.Линдеман X. Аутогенная тренування. - М., 1980.

23.Личко А. Є. Ці важкі підлітки. - Л., 1983.

24.Лук А.М. Гумор, дотепність, творчість. - М., 1977.

25.Мікулін А.А. Активне довголіття. - М., 1977.

26.Мисюк М. З, Пригун П.П. Головные боли. - Мінськ, 1979.

27.Примак Л.П. Резерви людської психіки. - М., 1987.

28.Пропастин Р.М. Через століття. - М., 1979.

29.Рааб А. Йога проти порушень постави і болі в спині,- Мінськ, 1986.

30.Ротенберг У. З, Аршавский У.У. Поисковая активність і адаптация. - М., 1984,Рубінів А. Сім'я, самотність, любов… - М., 1986.

31.Рюриків Ю. Три потягу. - Мінськ, 1986.

32.Симонов П. Є., Єршов П.М. Темперамент, характер, особистість. -М., 1984.

33.Слободяник А.П. Психотерапія, навіювання, гіпноз. - Л., 1980.

34.Фадєєва М.Р. Знайти здоров'я. - Мінськ, 1986.

35.Фролкис У.У. Старіння й біологічні можливості организ мало. - М., 1975.

36.Шерток Л. Непознанное в психіці людини. - М., 1982.

37.Экономов Л. Світ наших почуттів. - М., 1976.