Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси.

Оля в категроии Литература, вопрос открыт 12.10.2017 в 23:59

Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається,— може, я не знаю, Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає. Розкрийте головну думку, назвіть художні засоби, визначте поетичну форму вказавши характерні ознаки