План к тексту:Навесні 2008 року на телеканалі «Інтер» проходило телешоу

[email protected] в категроии Языкознание, филология, вопрос открыт 11.11.2017 в 20:18

« Великі українці». В результаті голосування першим великим українцем, фактично лідером нації було названо київського князя Ярослава Мудрого. Реакція українського суспільства на такий вибір була неодностайною. Значна частина патріотичної інтелігенції назвала цей вибір штучно влаштованим. Висували ідеї, що насправді переміг Степан Бандера чи Тарас Шевченко. Врешті, то було просто шоу, але результати засвідчили надзвичайно глибинні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.
Перш за все слід сказати, що проведення таких акцій потрібне. Це не український винахід, це світовий досвід. Насамперед, таке голосування демонструє духовні, політичні та психологічні орієн¬тири українського суспільства. Визначення цієї першої десятки засвідчило те, чим живе наш народ, репрезентувало неоднорід¬ність суспільства, суперечливі інтереси, які його характеризують, і принаймні дало політичні орієнтири еліті для того, як діяти далі.
Водночас існувала точка зору, що нібито подібна акція може викликати розкол у суспільстві. Безперечно, така загроза була цілком очевидною. Але вибір постаті Ярослава Мудрого значною мірою допоміг уникнути цього розколу. Переконана, шукати причину вибору людьми постаті Ярослава Мудрого потрібно у двох площинах. Перша це історична, і друга — етнопсихологічна. Вибір постаті Ярослава Мудрого — це вираження споконвічного і надзвичайно сильного прагнення українського народу мати власну незалежну державу.
Ярослав – постать не тільки історична. Це своєрідний архетип українського народу, втілення батька і лідера нації, вираження свідомого і підсвідомого прагнення України мати власну державу.

Такий вибір українців доводить дуже важливу тезу про те, що спадщина Київської Русі — це наша національна спадщина.

Українці обирали Ярослава Мудрого за певні здобутки не суто історичного плану. Власне, він одним із перших у Європі зробив дуже великий крок до скасування смертної кари на Русі. В той час, коли в усіх середньовічних містах існувала посада ката, як правило, в центрі міста розташовувалося місце для страти, у Києві цього не було. Він перший увів у «Правду Руську» тезу про те, що смертну кару треба замінити або ув’язненням, або ж майновим покаранням. Це був великий крок до демократії та гуманізму.

Ярослав Мудрий збудував Софійський Собор не тільки як релігійний центр. Перш за все це був культурний, політичний і духовний центр нової християнізованої Русі. Також, говорячи про мотиви вибору постаті Ярослава Мудрого, слід наголосити, що суттєвою мірою повинна бути переосмислена сучасна гуманітарна політика України.