ПЛАН

Вступ.

Розділ І . Експертна діяльність в митних органах.

1.1. Правове регулювання проведення експертизи

1.2. Предмет, об’єкт і завдання експертизи.

1.3. Суб’єкти митної експертизи.

Розділ ІІ. Експертиза деяких видів товарів, що переміщуються через митний кордон

2.1. Експертиза культурних цінностей

2.2. Експертиза порнографічної продукції, продукції, що пропагує насильство і жорстокість

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Експертиза є доволі специфічним видом діяльності, який з ускладненням технологій, розвитком науки і техніки, і як наслідок розширенням і ускладненням кола об’єктів, які фігурують у різних видах правовідносин має дедалі частіше застосовуватись для встановлення або уточнення певних фактів, обставин.

Відповідно до ускладнення об’єктів якими люди оперують у різних видах своєї діяльності, а також до того, що правопорушники останнім часом все більше застосовують інтелектуальні методи для прикриття своєї діяльності розширюється сфера діяльності митних органів, яка об’єктивно обумовлює використання спеціальних знань підчас виконання ними своїх функцій.

В діяльності митних органів, яка пов’язана із здійсненням експертизи, можна виділити два напрямки: здійснення експертизи підчас митного контролю і митного оформлення і експертиза при здійсненні провадження в справах про порушення митних правил. Зовнішньоекономічна діяльність має досить високий рівень криміналізації підчас здійснення експортно-імпортних операцій суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності вдаються до різних способів приховування справжнього найменування рідинно-хімічних характеристик складу товарів. За такими обставинами інспектор митниці не володіє спеціальними засобами контролю різних товарів, а також спеціальними знаннями для їх ідентифікації. Окрім цього, в рамках провадження в справах про порушення митних правил здійснюється значно більша кількість експертиз, ніж у звичайних провадженнях про адміністративні правопорушення. Це зумовлено особливостями правопорушень, адже у багатьох складах як обов’язковий елемент передбачений предмет, знаряддя або засоби скоєння правопорушення, об’єктивна оцінка яких часто потребує спеціальних знань.

Отже здійснення експертизи в галузі митної справи є дуже важливим питанням, яке постає з нагальних практичних потреб здійснення митної справи і потребує детальної правової регламентації.

В своїй роботі я хочу дослідити питання, що стосуються визначення експертизи і стану розробленості питань проведення експертизи, що стосується митної справи в науці та законодавстві. На основі аналізу і порівняння діючої нормативної бази і наукових розробок я намагатимусь окреслити питання, що стосуються правомірності і обґрунтованості вживання такого поняття, як митна експертиза, визначити хто і на яких підставах може здійснювати зазначений вид діяльності, а також основні питання, що стосуються особливостей проведення експертизи підчас митного контролю, митного оформлення та провадження в справах про порушення митних правил.

Розділ І . Експертна діяльність в митних органах

1.1 Правове регулювання проведення експертизи

Як відомо боротьба з митними правопорушеннями є однією із складових елементів митної справи, ця боротьба починається не тільки з моменту порушення справи, а значно раніше, з початку митного контролю та митного оформлення, оскільки саме тоді визначається основна маса митних правопорушень. Тому дуже важливим є застосування спеціальних знань в процесі митного контролю, митного оформлення, при провадженні в справах про порушення митних правил, а також правова регламентація порядку діяльності осіб, які наділені спеціальними знаннями. У Митному кодексі існує стаття "Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю", її зміст аж ніяк не можна вважати таким, що розкриває статус експерта, оскільки, як видно з тексту статті, вона регламентує переважно питання відшкодування витрат, що пов'язані з їхньою участю у здійсненні митного контролю. Відповідно до статті 65 Митного кодексу наголошено, що в разі необхідності до здійснення митного контролю можна залучати фахівців та експертів. Далі зазначено, що залучати їх має право керівник митного органу або його заступник за згодою керівника підприємства, установи, організації, де працює фахівець або експерт, а також вказано, що фахівці й експерти, котрі беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних із їхньою участю в здійсненні митного контролю. Однак попри недостатню регламентацію у науковій літературі існують певні ступені правової регламентації проведення експертизи. ''Процедура проведення експертизи починається від моменту виникнення необхідності застосовувати спеціальні знання під час здійснення митного контролю, тому у ст. 382 МК "Одержання проб та зразків для проведення експертизи" зазначено, що посадова особа митного органу має право брати проби та зразки товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Проби та зразки товарів беруть у мінімальній кількості, що забезпечує можливість дослідити їх (провести аналіз, експертизу) за нормативами, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, складають акт за формою, яку встановив спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.(5; с.11)

Декларанти мають право бути присутніми під час того, як посадові особи митного органу та інші органи державного контролю беруть проби та зразки товарів. Якщо проби та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, беруть інші органи державного контролю, а також декларанти, то тільки в присутності посадових осіб митних органів.

Митні органи мають бути ознайомлені з результатами досліджень (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, які провели інші органи державного контролю, а також декларанти. Митним органам також треба подавати копії результатів таких досліджень (аналізів, експертиз). Це є перший ступінь правової регламентації початку процедури проведення експертизи.

Другий ступінь — це акти КМУ, серед яких головне місце займає Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 "Про затвердження Порядку взяття проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками", у якій встановлено цей порядок_. У цьому акті передбачено, що взяття проб і зразків товарів, документації для класифікації товарів, верифікації походження сертифікатів про походження товарів з України та їх митного оформлення, а також розпорядження зразками і документацією здійснюється в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

Метою дослідження (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів є розв'язання питань:

- визначення коду товару згідно з УКТЗЕД;

- ідентифікації (визначення фізичної та хімічної структури і складу) товару, а також сировини після проведення операцій з її переробки;

- належності товарів до наркотичних засобів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

- віднесення товарів до контрольних списків, що обмежують імпорт або експорт цих товарів (товари подвійного або військового призначення);

-належності товару до предметів, що мають художню, історичну та археологічну цінність;

- достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України.

Процедуру взяття (надання) проб і зразків товарів для митного оформлення проводить уповноважена посадова особа митного органу на підставі вмотивованого письмового розпорядження керівника цього митного органу або його заступника за умови обов'язкової присутності власника товару або декларанта (уповноваженої особи).(17)

У разі проведення огляду і повторного огляду ручної поклажі та багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи брати (надавати) проби і зразки можна у присутності двох понятих. Уповноважені особи органів державного контролю здійснюють взяття (надання) проб і зразків товарів, що перебувають під митним контролем, із дозволу керівника - митного органу або його заступника у присутності посадової особи митного органу і власника товару або декларанта (уповноваженої особи).

За дорученням інших органів державного контролю відбирати проби і зразки може власник товару або декларант (уповноважена особа) у присутності посадової особи митного органу з дозволу керівника митного органу або його заступника.

Митні органи мають право ознайомлюватися з результатами проведених досліджень (аналізів, експертизи) товарів, які взяв (надав) власник товару, декларант або уповноважена особа органу державного контролю проб і зразків товарів, що пере-бувають під митним контролем. Митним органам також необхідно подавати копії документів про результати таких досліджень (аналізів, експертизи). У складних випадках (невідомий об'єкт дослідження, необхідність застосовувати спеціальні пристрої або фахові знання тощо) керівник митного органу або його заступник може залучати до взяття (надання) проб і зразків спеціалістів та експертів відповідних митних лабораторій та інших організацій в установленому порядку.

Проби і зразки товарів, крім великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), беруть (надають) у мінімальній кількості (масі), яка забезпечує можливість провести їхнє дослідження (аналіз, експертизу), з урахуванням можливості повторного дослідження (аналізів, експертизи) (далі - контрольні проби і зразки). Норми взяття проб і зразків установлює Держмитслужба.(5; c.12) Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності подати тільки техніко-технологічну документацію. Достовірною техніко-технологічною документацією є офіційно видані книги, державні стандарти, технічні умови, каталоги і паспортні дані на вироби фірм-виробників, креслення виробів з підписами виконавців та посадових осіб.

Із метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, відомостей про товари, а також їх відповідності із описом класифікаційних груп згідно з УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від підприємств-виробників, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян пред'явлення техніко-технологічної документації на ці товари для проведення дослідження (аналізу, експертизи), зокрема оригіналів або завірених відправником (одержувачем) копій матеріалів про фізико-хімічні властивості, основні технологічні стадії виробництва та призначення (використання) товарів.

Третій ступінь правової регламентації знаходить своє відображення в нормативних актах ДМСУ, які встановлюють технологію відбору проб та зразків товарів для їхнього дослідження (аналізу, експертизи), яке проводять митні лабораторії, та їхнього знищення. Тому слід виділити три акти ДМСУ, а саме: 1) Наказ ДМСУ від 23.12.2002 р. № 719 "Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведенш: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 р. за № 79/7400; 2) Наказ ДМСУ від 27.01.2004 р! № 53 "Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини"; 3) Наказ ДМСУ від 10 грудня 2003р. "Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи)" та ін.

Однак, на даний момент у митному законодавстві значне коло питань щодо визначення функцій експерта, його прав та обов’язків, значення його висновків для розв’язання митних справ залишилося невирішеним.

1.2 Предмет, об’єкт і завдання експертизи

Митна експертиза - це спеціальне науково-практичне дослідження, яке проводиться експертом з метою вирішення задач митної справи.

Треба відзначити, що при здійсненні митної справи вирішується цілий комплекс загальних завдань фіскального, контрольного, економічного, правоохоронного, статистичного і захисного характеру, що вимагають виконання самих різноманітних експертиз. Для обґрунтованого призначення експертизи необхідно, щоб співробітник митного органу - ініціатор її проведення обов'язково знав основи теорії і практики проведення відповідної експертизи (її предмети, об'єкти, засоби дослідження, можливості і т.д.).

Об'єктами митної експертизи є матеріалізовані джерела інформації: товари і предмети, що переміщуються через митний кордон, а також їхні проби та зразки відібрані для дослідження; об'єкти ПМП і контрабанди; різноманітного роду супроводжуючі товар документи (митні, фінансові ), що використовуються при митному контролі та митному оформленні.

До предмету митної експертизи можна віднести як загальні проблеми митної справи, так і конкретні факти і обставини процедури митного контролю. Найбільш важливими серед них є: визначення виду, стану і призначення об'єкта ПМП; класифікація товару згідно УКТЗЕД; визначення митної вартості товарів; ідентифікація справжності митних печаток, штампів; визначення хімічного складу і фізичної структури товарів, речовин; ідентифікація наркотичних і психотропних речовин; визначення країни походження товарів; діагностика коштовностей, антикваріату, музейних цінностей та ін.(1; c.28) Крім того предметом митної експертизи можуть стати окремі питання, що висуваються оперативними робітниками в процесі боротьби з ПМП і які являються основними предметами інших класів експертиз: криміналістичної, економічної, товарознавчої. Ст. 75 КПК України встановлено, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання.(19) Виходячи з цього положення, обґрунтованою треба визнати позицію тих дослідників, що включають в поняття спеціальних знань не тільки наукові, але й технічні, а також інші суспільні знання, необхідні для заняття якими небуть іншими видами діяльності.

На необхідність активізації ролі експертизи, її доцільності в провадженні по справах про ПМП вже зверталася увага в літературі. Однак практика показує, що при вирішенні конкретних справ про ПМП, митні органи (їх посадові особи), що розглядають справи, не завжди використовують можливості експертизи навіть тоді, коли це об’єктивно необхідно для всебічного, повного і об’єктивного рішення питання про відповідальність.

Основними завданнями митної експертизи є:

1. проведення досліджень речовин і матеріалів з метою встановлення їхнього виду та найменування для успішної боротьби з незаконним, обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, валютних, культурних, історичних цінностей; (5; c.8)

2. проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень, щоб
   запобігати переміщенню через державний кордон заборонених предметів і речовин,
   екологічно шкідливих для життя і діяльності людини та довкілля;

3. проведення досліджень з метою підготовки висновків, необхідних для встановлення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та ін.

Для проведення експертних досліджень наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, валютних, культурних, історичних цінностей митні лабораторії володіють сучасними аналітичними приладами, на яких можна виконувати спектр фізико-хімічних дослідів.

1.3. Суб’єкти митної експертизи

До суб’єктів митної експертизи можна віднести замовників експертизи, організаторів експертизи та експертів. Замовниками є особи, зацікавлені у проведенні експертизи. Організаторами можуть бути юридичні і фізичні особи, які на підставі закону організовують і проводять експертизу. Експертами можуть призначатись відповідні посадові особи, що є спеціалістами у певній галузі знань. Це загальні поняття суб’єктів експертизи, але щодо кожного з-них в законодавстві пред’являються свої вимоги і по-різному врегульовано їх правовий статус.

Серед осіб, що сприяють здійсненню провадження по справах про ПМП, важливе місце займає експерт - особа, що володіє спеціальними знаннями в певній області і залучена до дослідження тих або інших обставин справи. Оскільки володіння спеціальними знаннями виступає першорядною передумовою притягнення експерта для участі в провадженні, важливо ретельніше розкрити їх особливості. В юридичній літературі відсутня єдина характеристика спеціальних знань, так М. С. Строгович визначав ці знання як наукові. Він вважав, що об'єктом наукового дослідження можуть бути різноманітні питання мистецтва, техніки і ремесла і тому будь-яка експертиза обов'язково повинна базуватися на даних науки. Зрозуміло, що спеціальних знань стільки, скільки є наук, практичних професій в області провадження, інакше кажучи, спеціальностей в сфері матеріального і духовного життя.

Експертиза - є особливим видом науково - практичного дослідження, яке проводиться експертами з метою отримання вірогідного, кваліфікованого і і незалежного висновку, необхідного для прийняття мотивованого рішення з проблемних або спірних питаннях, що виникають в різних сферах людської у діяльності.(1; c.28)

Експертні організації, незалежно від форм власності (державні, кооперативні), повинні мати статус юридичної особи. Вони зобов'язані бути незалежними настільки, щоб їх адміністративна підпорядкованість і фінансове положення повністю виключали можливість будь-якого впливу на персонал або результати експертизи з боку комерційних або правоохоронних організацій. До обов'язкових умов що забезпечують їхню незалежність, слід віднести й відсутність спільних комерційних інтересів з постачальниками або споживачами продукції ,що досліджується; відсутність господарської діяльності в області розробки або виготовлення продукції ,що досліджується; - незалежність експертів від адміністрації, зацікавленої в проведенні експертизи.

Одними із таких експертних організацій є Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії як структурні підрозділи митниць. Цим лабораторіям надано право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.(4; c.169) Зокрема, відповідно до ст. 380 МК експертами митних лабораторій проводяться експертизи у справах про порушення митних правил, тобто судові експертизи. Це не повною мірою узгоджується із положеннями ст. 7 Закону України від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу»(8), де міститься вичерпний перелік суб'єктів судово-експертної діяльності: «Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать:

—науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;

— експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами».

В результаті, цей Закон не згадує серед суб'єктів судово-експертної діяльності Центральну митну лабораторію, митні лабораторії або інші митні органи чи установи.

"Слід наголосити, що митні лабораторії є структурними підрозділами митниць. Формами використання спеціальних знань, які прямо передбачено в Митному кодексі, є провадження експертизи або залучення відповідно до вимог закону обізнаних осіб як спеціалістів чи перекладачів, вже вище згадувана стаття 65 Митного кодексу нормативно закріплює можливість залучення для участі у здійсненні митного контролю експертів і спеціалістів. Таке залучення здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи і експерт. У той же час серед осіб, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил, згадки про спеціаліста немає.

Більше того, в ст. 382 Митного кодексу, яка регламентує порядок одержання проб та зразків для проведення експертизи, зазначено, що у разі потреби до взяття проб та зразків може залучатися експерт. Але ж загальновизнаною є заборона експерту самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно. Така заборона нормативно закріплена у п.11.2 Інструкції «Про визначення та проведення судових експертиз».

На необхідність і важливість чіткого розмежування і регламентації використання спеціальних знань у формі провадження експертизи та залучення спеціаліста неодноразово зверталася увага в роботах науковців. Частіше за все ці питання розглядалися в кримінально-процесуальній доктрині.

Тут слід згадати вимоги чинного КПК. України. У кримінальному процесі в необхідних випадках до проведення процесуальної дії залучається спеціаліст для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні доказів, встановлення вартості описаного майна тощо (ст.ст. 126, 128^і, 270^і КПК). Саме для сприяння компетентному органу (особі) в проведенні процесуальної дії залучається обізнана особа як спеціаліст. У цьому полягає зміст діяльності спеціаліста. Діяльність експерта має іншу сутність.

На мою думку слід також акцентувати увагу щодо положень ст. 369 Митного кодексу — «Експерт», я вважаю, що дана стаття не містить необхідних положень щодо прав, обов'язків та відповідальності експерта. Згідно з вимогами Закону «Про судову експертизу»(6) та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз», затвердженої наказом Мін'юсту України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, експерт наділений широким спектром процесуальних прав та обов'язків, їх можна б було викласти в такій редакції:

«На експерта покладаються такі обов'язки:

— прийняти до виконання доручену йому експертизу;

–– порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;

— повідомити в письмовій формі особу (орган), що призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта, або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;(4; c.172)

— з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу для допиту з приводу проведеної експертизи чи повідомлення про неможливість її проведення;

— заявити самовідвід за наявності передбачених законом підстав;

— з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, або їх представників;

— у разі проведення досліджень, пов'язаних з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, одержати на це відповідний дозвіл особи або органу, які призначили експертизу.

Експерт має право:

— знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

— з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та ставити відповідні запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

— вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, про які йому не були поставлені запитання;

— у разі незгоди з іншими членами експертної комісії надавати окремий висновок експертизи;

— викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту та давання роз'яснень;

— оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

— на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом до органу чи осіб, у провадженні яких знаходиться справа про порушення митних правил, а також користуватися іншими правами, передбаченими чинним законодавством.

Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несе особисту відповідальність за його достовірність. Надання завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, передбачену законодавством.

Якщо аналізувати наявний стан нормативного регулювання митної експертизи, то доводиться визнати, що експерти митної служби можуть здійснювати експертизи на стадіях митного контролю та митного оформлення, і на основі зроблених експертами висновків посадові особи митної служби приймають рішення щодо питаннь, які були спірними і з приводу яких була призначена експертиза.

Розділ ІІ. Експертиза деяких видів товарів, що переміщуються через митний кордон

2.1. Експертиза культурних цінностей

Експертиза культурних цінностей є важливою ланкою в системі обліку та контролю за збереженням пам'яток національної культури, їх переміщенням через митний кордон України, а також у сфері регулювання правовідносин розпорядництва, пов'язаних з ними майновими комплексами усіх форм власності. Експертна діяльність активно сприяє науковому вивченню культурних цінностей — артефактів національної історії, матеріальних носіїв ідеалів народу, а також специфічного товару на світовому ринку.

"Експертиза — вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких оформляються у вигляді експертного висновку"(7; c.3) Експертна діяльність набуває особливого значення саме зараз, коли Україна стає східним кордоном ЄЕС, що передбачає необхідність приведення до загальноєвропейських стандартів наявних методів контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та під час повернення після тимчасового вивезення згідно із Законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" забезпечує Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України. Саме Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей визначає висококваліфікованих фахівців, яким доручає й дозволяє проведення державної експертизи різних видів культурних цінностей; тільки висновки експертів, визначених Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей, мають законну силу і є підставою для видачі Свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

Проведення експертизи є досить складною процедурою, оскільки процес ідентифікації творів мистецтва, на жаль, поки що не піддається чітко зафіксованому формальному опису, а часто має евристичний характер і залежить від професійного рівня та професійної інтуїції експерта. Хоча загальні правила оцінювання пам'яток культури передбачають виконання експертами таких видів робіт:

— ідентифікація;

— атрибуція;

— визначення прогнозної вартості пам'ятки.

Залежно від мети проведення експертизи (визначення рівня значимості культурної цінності, з'ясування її прогнозної вартості, визначення віку пам'ятки культури, встановлення автора чи місця виготовлення культурної цінності, ідентифікації) змінюються критерії класифікації, і кількість варіантів побудови таких класифікацій необмежена. Цілком зрозуміло, що будь-які класифікаційні моделі завжди залишаються лише умовними для спеціалістів і допомагають їм упорядкувати та уніфікувати свою діяльність. Таким чином, абсолютно об'єктивних класифікацій культурних цінностей не існує через необмежене розмаїття їх характеристик і ознак. Окрім того, різні види культурних цінностей мають різні характерні ознаки та критерії оцінювання, що зумовлює досить вузьку спеціалізацію експертів.

Робота експерта ускладнюється ще й тим фактом, що сучасна техніка дозволяє відтворити будь-які технології виготовлення культурних цінностей, фальсифікувати їх вік, підробити підписи тощо. Усе це ускладнює проведення експертизи й вимагає проведення комплексної експертизи, що поєднує:

— мистецтвознавчий стилістичний аналіз;

— архівно-документальну експертизу, маркірування;

—широкий спектр лабораторних техніко-технологічних досліджень матеріальної структури пам'яток культури з використанням мікроскопів, спектрального аналізу, різноманітних хімічних реактивів, рентгенівського випромінювання тощо.

Дуже часто результати техніко-технологічних досліджень стають визначальними, тому що саме вони дають можливість зробити висновки на підставі об'єктивних даних. Але тільки комплексне, системне дослідження культурної цінності дозволяє експерту здійснити атрибуцію пам'яток культури, визначити їх оціночну вартість і зробити висновок про можливість вивезення (тимчасового вивезення) цих культурних цінностей за межі України.

Незважаючи на те, що сьогодні багато в чому експертизу та атрибуцію творів мистецтва можна вважати скоріше мистецтвом, аніж наукою, рівень достовірності оцінки висококваліфікованих експертів, призначених здійснювати державну експертизу, дуже високий.

Цілком зрозуміло, що посадова особа митного органу не є фахівцем у питаннях мистецтвознавства і тому не може здійснити атрибуцію, провести комплексну експертизу культурних цінностей та визначити їх вартість: це справа спеціалістів. Але саме митний орган на кордоні повинен проконтролювати законність перевезення культурних цінностей, ідентифікувати подані до контролю об'єкти з тими, що дозволені до вивезення у Свідоцтві на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

Метою митної експертизи у частині експертизи культурних цінностей є ідентифікація поданих до контролю культурних цінностей із цінностями, що дозволені до вивезення відповідними документами.(7; c.5) У положенні "Про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон" записано, що необхідно здійснювати контроль за переміщенням культурних цінностей у пунктах митного контролю. Але це тільки на папері. На жаль, у держави на це коштів немає. У нас, як визначає Додін Є.В., тільки в дев'яти пунктах (а їх всього 220) є експерти-мистецтвознавці.

У промислових регіонах (Харків, Луганськ, Донецьк) взагалі немає уповноважених і тим паче контролерів. Зауважмо, що вздовж усього кордону з Росією (2293 км) і Білоруссю (1084 км) немає жодного пункту пропуску культурних цінностей. Бригади гастролерів-торгівців обчищають Карпати, Ужгород, Крим. Тому уряд України визнав за необхідне підвищити значення митної експертизи культурних цінностей і встановив порядок її проведення, що затверджено Постановою КМУ від 26 серпня 2003 року №1343. У ній, по-перше, визначено перелік об’єктів експертизи. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" ними є об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства.

По-друге, державна експертиза культурних цінностей — це всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатами яких складають експертний висновок.

По-третє, згідно з Постановою проводити експертизу має експерт та мистецтвознавець, тобто в митній справі з'являється нова постать - мистецтвознавець, про якого в МКУ зовсім не згадано. Мистецтвознавець, як зазначає проф. Додін Є.В. — це посадова особа, призначена Міністерством культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласної (міської) держадміністрації за погодженням з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі — Державна служба контролю) для проведення попередньої експертизи та оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей або для здійснення контролю за вивезенням, тимчасовим вивезенням культурних цінностей та їхнім поверненням в Україну в пункті пропуску через митний кордон України.( )

2.2 Експертиза порнографічної продукції, продукції, що пропагує насильство і жорстокість

Попри експертизи культурних цінностей свої осбливості проведення експертизи мають і деякі інші предмети, так у Кримінальному кодексі України існує кілька статей, які передбачають відповідальність не тільки за контрабанду (ст. 201,305), а й за незаконне переміщення через кордон особливої групи предметів. Слід наголосити, що ці злочини підслідні органам внутрішніх справ (ст. 112 КПК) і тому за формальною ознакою митні органи як органи дізнання до цих справ не мають відношення. Однак достатньо ознайомитись із змістом деяких із цих статей, як стає зрозумілим, що фіксацію факту незаконного переміщення цих предметів можуть здійснити, як правило, тільки митні органи під час проведення митного контролю. Ідеться про ст. 300 та ст. 301 ККУ. Зміст диспозицій цих статей такий:

Стаття 300. "Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості". Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні

Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.(20; c.154)

Аналізуючи об'єктивну сторону цих злочинів слід звернути увагу на те, що одним із способів їх здійснення є ввезення в Україну з метою поширення предметів, перелічених у цих статтях. Однак виникає два питання: по-перше, які характерні ознаки творів (ст. 300 ККУ), предметів (ст. 301 ККУ), що дають можливість застосовувати ці статті; по-друге, чи повинні митники володіти знаннями, за допомогою яких вони фіксуватимуть факт переміщення товарів (предметів), які визначив законодавець у диспозиції ст. ст. 300 та 301 КК? На перше запитання законодавець відповіді не дає, тобто його розв'язання залежить від наявної судової практики, яка багато в чому формується під впливом правової науки. Але, на жаль, думки провідних науковців-фахівців кримінального права з цього питання дещо різняться. Зокрема автори підручника "Кримінальне право України" М.І.Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій вважають, що предметом злочину, передбаченого в ст. 300 ККУ, є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість, грубі розправи і знущання над людьми, застосування катувань мордувань, показ кривавих сцен, жорстоких способів убивств тощо. (20; c.157)

Порівнюючи погляди науковців на ці злочини, слід зауважити, що автори посібника "Кримінальне право України. Особлива частина", аналізуючи зміст ст. 301 ККУ, вважають, що предметом цього злочину є різні твори, зображення порнографічного характеру. На відміну від творів зображувально-художнього й еротичного характеру, вони у грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних стосунків. Це живописні або фотозображення, друковані чи рукописні твори, кіно- чи діафільми, слайди, магнітофонні та відеозаписи тощо. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень і потягів у сфері статевих стосунків (7; c.7).

Єдиною думкою, яка об'єднує вчених, попри їхні відмінні підходи до визначення предмета злочину, є та, що цю операцію здійснюють особи, які мають спеціальні знання. Не суперечливими є також висновки дослідників про віднесення цих товарів (предметів) до тих, зміст яких є кваліфікаційними ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 300 та 301 ККУ. Зокрема М. Коржанський стверджує, що визнати твір таким, що пропагує культ насильства і жорстокості, може лише спеціальна експертиза за участю мистецтвознавців, психіатрів, сексопатологів та інших фахівців. Однак ні він, ні інші науковці не акцентують своєї уваги на тому: а) хто і як має визначити склад фахівців (експертів), які можуть зробити такі висновки; б) який документ має регламентувати процедуру призначення та проведення експертизи та розв'язати інші питання. Така позиція науковців загалом зрозуміла — диспозиція ст. ст. 300 та 301 ККУ передбачає кілька складів злочину, однак як науковці, так і судова практика має на увазі лише другу частину диспозиції ст. 300 та ст. 301 ККУ, в якій ідеться про виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості з метою збуту чи поширення, їхній збут чи поширення, а також примушування до участі в їх створенні. Але перша частина, склад злочину якої передбачає переміщення таких товарів через митний кордон України, досі не була предметом дослідження. Тому слід мати на увазі, що визначення товарів, зміст яких підпадає під вимоги диспозиції цих статей провадять спеціалізовані державні заклади, а їхню діяльність регламентує низка відомчих нормативних актів, а саме:

1. Наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації, Державного митного комітету України «Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів» від 22 серпня 1994 р. № 99/252.

2. Перелік фільмів, які за висновками Експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, визнані такими, що пропагують культ насильства і жорстокості, і заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні.(10)

3. Перелік фільмів, які за висновками Експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, визнані такими, що мають певні обмеження при розповсюдженні, демонструванні в України.(11)

Отже, експертну роботу виконує Експертна комісія Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, яку утворює це Міністерство, залучаючи фахівців різних галузей знань.

Можна навести ще кілька прикладів, коли для виконання функцій експерта залучають незалежних осіб (органи), що володіють спеціальними знаннями, однак і наведені приклади свідчать про різноманітність питань, які виникають перед митними органами під час реалізації своїх повноважень і які можна вирішити з допомогою експертів. А оскільки ці питання специфічні, то й коло фахівців-експертів не має фіксованого кордону. Розширення експортно-імпортних операцій (у тому числі розширення номенклатури та країн походження товарів) можуть поставити перед митною службою нові питання, які можна розв'язати тільки з допомогою експертів.

Висновок

Отже, проаналізувавши наявні у мене джерела, я зробив висновок, що експертиза є дуже важливою галуззю людської діяльності, і може використовуватись в різноманітних сферах.

Особливою сферою, де використовується експертиза є судова діяльність. До судової експертизи пред’являються жорсткі вим ги, зважаючи на те, що висновки судових експертиз можуть використовувати як докази по справі.

Сутність митної експертизи і її значення не зайшли свого відображення в законодавстві в повному обсязі. На сьогодні експертні установи, що діють у системі митної служби України фактично є суб’єктам здійснення експертизи при митному контролі і митному оформленні, а підчас провадження в справах про контрабанду та порушення митних правил до цих установ до цих установ звертатися не доцільно, оскільки вони не мають статусу державних експертних установ, а отже і не можуть надавати висновки, що будуть залучені до справи як докази. До того ж, регламентація діяльності експертних установ митної служби і порядок здійснення експертизи нечітко регламентовані в самому Митному кодексі. Все це заважає продуктивному здійсненню експертизи в галузі митної справи і зважаючи на важливість цього виду діяльності я пропоную внести певні зміни до законодавства. Пропоную внести до МКУ главу «Митна експертиза», де визначити що митна експертиза є дослідженням шляхом використання спеціальних знань митною експертною службою. Визначити, що митну експертну службу очолює орган, який визначається наказом ДМСУ.

В ст. «Суб’єкти здійснення митної експертизи» встановити, що митна експертиза здійснюється митною експертною службою в межах її повноважень, і в разі необхідності іншими державними експертними установами.

Митними експертами є особи, внесені до державного реєстру атестованих судових експертів, які мають дозвіл Експертно-кваліфікаційної комісії ДМСУ на право дослідження певних видів експертиз.

Ось мої пропозиції щодо удосконалення нормативного регулювання митної експертизи. На мою думку такі зміни дозволять збільшити ефективність митної експертизи на всіх стадіях здійснення митної діяльності і більш ефективно боротися з контра бандою і порушенням митних правил.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А.В.Дусик. Правовий статус експерта у провадженнях по справах про порушення митних правил //Митна справа.-2002.--№1. с.27-35.

2. А.В.Дусик. Повноваження митного органу при призначенні експертизи при здійсненні провадження у справах про порушення митних правил //Митна справа.-2005.--№4. с.40-43.

3. А.Л.Карпенко. Роль эксперта в производстве по делам о нарушении таможеных правил //Митна справа.-2005.--№1. с.21-23.

4. В.Лук’яненко. Використання спеціальних знань за новим Митним кодексом України //Вісник АПНУ.-2004.--№31

5. Є.В.Додін. Правове регулювання статусу експерта та спеціаліста в митній справі //Митна справа.-2004.-№2. с.3-13.

6. Є.В.Додін. Місце митних лабораторій у системі митної служби України//Митна справа.-2004.-№6. с.3-14.

7. Є.В.Додін. Особливості проведення експертизи з деяких видів митних справ//Митна справа.-2004.-№3. с.3-9.

8. Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу»

9. Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"

10. Лист Міністерства культури і мистецтв України від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17.

11. Лист Міністерства культури і мистецтв України від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17.

12. Митний кодекс України від 11.07.2002р. №9-VI // Відомості Верховної ради України. – 2002. - №38-39(27.09.2002). – Ст. 288.

13. Наказ ДМСУ від 23.12.2002 р. № 719 "Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведення: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями

14. Наказ ДМСУ від 27.01.2004 р № 53 "Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини"

15. Наказ ДМСУ від 10.12.2003р. "Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи)"

16. О.В.Тодощак. Спеціаліст та експерт у провадженні по справах про порушення митних правил //Митна справа.-2001.-№2. с.37-39.

17. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 "Про затвердження Порядку взяття проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також ропорядження зразками"

18. Степанюк С.А. Управлінські послуги у галузі митної справи // Митний брокер. – 2003. - №1. – С. 49-54.

19. Кримінально-прoцесуальний Кодекс від 28.12.1961р. // Відомості Верховної Ради України.—2001.-176с.

20. Кримінальне право України:Підручник; За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.—К.: Юрінком Інтер; 2002.—496с.

2