Тема: Передінвестиційні дослідження

Вид заняття: лекція

Мета заняття: навчити студентів, що таке інвестиційна стратегія та які її види. Як проводиться методика оцінки ефективності інвестицій суб'єктів господарювання, а також життєвий цикл інвестицій.

Виховна мета: формування людяності, інтересу до предмету та майбутньої професії.

Міжпредметні зв'язки: "Інвестиційне право", "Економіка підприємств", "Економічна теорія".

Література: 1. Бершеда Е.Р. Межотраслевые связи в инвестициооном процессе. - К., Наукова думка, 1981г. - ст.42-51.

2. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: "Лібра", 1998р. - ст.83-90.

План

1. Інвестиційна стратегія та її форми.

2. Методи оцінки ефективності інвестицій суб'єктів господарювання.

3. Життєвий цикл інвестицій.

1. Передінвестиційні дослідження починаються з опрацювання інформаційної стратегії суб'єкта господарювання. Інформаційна стратегія передує стану попередньої розробки інвестиційного проекту. Інвестор керується цією стратегією на всіх етапах життєвого циклу інвестиційного проекту, який складається з передінвестиційної фази, фази інвестування і фази експлуатації виробництва.

Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення роз-в господарювання суб'єкта за допомогою інвестицій, тобто окреслює напрямки інвестування з метою одержання прибутків і збільшення власних активів.

Згідно з обраною стратегією інвестор оцінює альтернативні інформаційні проекти, проводить їх ТЕО, вибирає найперспективніші, і формує відповідні інвестиційні портфелі.

Така стратегія звичайно називається активною, оскільки спрямовується на максимальний прибуток. Противагою активній стратегії є пасивна, при якій інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій непогіршення показників своєї господарської діяльності.

Залежно від типу інвестора: фінансово-кредитна установа чи підприємство визначаються форми інвестування та пріоритетність цілей інвестиційної стратегії (рис.1).

Форма інвестування залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство.

Інвестиційна стратегія компанії передбачає в першу чергу запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Ця форма інвестування забезпечує підприємству швидкий розвиток та освоєння нових видів продукції і розширення ринку збуту.

Рисунок 1.

Пріоритетність цілей

інвестиційної стратегії та форми інвестування

Інвестиційна стратегія

Форми інвестування

Головні цілі

Дохідність

Зменшен. ризику

Безпека

Зростання капіталу

Ліквідність

Фін. інвестиції

Формування портфеля і-них проектів

І-ції у в-чі фонди

Переді-ні дослідження

Т Е О

Формування портфеля цінних паперів

Визначення і-них якостей цінних паперів

Вторинний резерв

Первинний резерв

Фінансові інвестиції здійснюються підприємством на високій стадії розвитку. Така компанія формує портфель цінних паперів. При фінансовій скруті цей портфель може використовуватись як фінансовий резерв.

Інвестиційна стратегія інвестора повинна бути спрямована на підтримку відповідних пропорцій між первинним і вторинним резервами активів у складі портфеля. Якщо вторинний резерв формується виключно для цілей підтримки ліквідності, то первинний резерв формується з метою підвищення доходності суб'єкта господарювання, але разом з тим він повинен виконувати роль своєрідного амортизатора при фінансових труднощах. Це означає, що за перших обставин негайно потрібно продавати активи первинного резерву при вичерпанні ресурсів вторинного резерву і втрачати при цьому майбутні доходи.

2. Найвідоміші методи оцінювання ефективності інвестицій можна розділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з в-ми. Ці методи на сьогодні є традиційні;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, що грунтуються на теорії вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інформаційна привабливість напрямків інвестування, окремих програм (проектів).

Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.

Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма ефективності та період окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення суми грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менша одиниці, то проект повинен бути відкинутий як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. В практичних розрахунках використовується річна норма ефективності.

НЕр=

де НЕр - річна норма ефективності;

ГНр - сер. річні грошові надходження;

ІК - загальна сума інвестованих коштів.

Період окупності інвестицій обчислюється як зворотний показник:

ПО =

ПО - період окупності інвестицій.

Діюча методика дозволяє обгрунтувати ефективність будь-якої інвестиційної програми шляхом вільного вибору аналогу для порівняння, використання коефіцієнта економічної ефективності у промисловості.

3. Розглянемо життєвий цикл реального інвестиційного проекту (рис.2).

Рисунок 2

Життєвий цикл інвестиційного проекту

Грошовий

потік

1 2 3 4 5

Інвестиції

Будь-який інвестиційний проект має 5 стадій життєвого циклу.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія дана характеризується великими в-ми власних коштів, можливо залучених та отриманих в борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідентів. Якщо прибуток присутній, то він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великий витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі %.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють отримувати сер. прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позичок на р-ції акцій. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані із значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (злиття), інвестування нових проектів.

П'ята стадія - це занепад або друге народження. На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, але якщо і дають кредит, то під високі %. Акції компанії перестають користуватись попитом. Через поступове зниження доходів необхідно зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження та не були здійснені солідні інвестиції, на компанію очікують занепад і банкрутство.

Контрольні питання

1. З чого починається передінвестиційні дослідження?

2. Що визначає інвестиційна стратегія?

3. Які є форми інвестування?

4. Перелічіть головні цілі інвестування?

5. На що повинна бути спрямована інвестиційна стратегія?

6. На які групи поділяють методи оцінки ефективності інвестицій?

7. Як визначається норма ефективності і період окупності?

8. З яких стадій складається життєвий цикл інвестиційного проекту?