Реферат на тему:

ВІДМІННОСТІ МІЖ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ УСТРОЯМИ УКРАЇНИ

І РОЗВИНУТИХ КРАЇН

Одним із основних міфів, які теперішня правляча верхівка посилено насаджує в середовищі громадян України, є міф про ніби то завершення в Україні основних демократичних перетворень і впровадження ринкової системи господарювання.

Однак насправді масова корупція, систематичні порушення майнових та демократичних прав громадян, використання держави та її інституцій для збагачення невеликого кола еліти, переважно номенклатурно-компартійного походження, свідчить що соціально-економічний устрій України зовсім не відповідає стандартам розвинутого демократичного суспільства і сучасної ринкової економіки. На сьогодні соціально-економічний устрій України більше нагадує устрій слаборозвинутих країн третього світу. При цьому з боку правлячої верхівки спостерігається тенденція до подальшого обмеження і профанації основних демократичних та ринкових прав і засад.

Пропоную у порядку важливості основні відмінності соціально-економічних систем України і передових країн Заходу.

Судова система

Фактично в Україні зараз діє архаїчна судова система , яка мала аналоги лише в феодальному чи навіть у рабовласницькому суспільстві. В процесі “реформ” ліквідовані навіть ті нікчемні ознаки демократичності, які імітувалися при колишній радянській системі - повністю ліквідовані всі елементи виборності суддів народом та скасована практика участі в судовому процесі представників громадськості - так званих присяжних . До речі інститут присяжних існував навіть в часи Древньої Русі. Теперішня влада лише закріпила “досягнення” монголів, які у свій час повністю зруйнували існуючий соціальний устрій Русі, і в числі перших його основу - судову систему.

Наслідком відсутності виборності і “чиновницького” статусу суддів є їх нікчемне матеріальне забезпечення і відповідний нікчемний авторитет. Об суддю і відповідно об судову систему може безкарно витирати ноги будь який вищий чиновник, бізнесовий чи кримінальний авторитет.

Таким чином надзвичайно важливий елемент правової демократичного устрою - судова система в Україні не працює. Це є основною причиною того що Закони прийняті Верховною Радою не виконуються і не застосовуються . Суд , який в демократичному суспільстві є головним інститутом застосування закону і перевірки відповідності цього закону суспільним інтересам перетворений у жалюгідний придаток до виконавчої гілки державної влади.

Питання невиплати зарплати, спірні питання приватизації, врешті решт питання мови та культури давно могли б, і повинні були бути вирішені в судовому порядку. Внаслідок бездіяльності і неефективності судової системи в українському суспільстві накопичуються цілі пласти невирішених проблем, гнітюче відчуття торжествуючої несправедливості викликає в багатьох людей відчуття неприязні до української держави. Все це активно і результативно використовується ворогами незалежності для антиукраїнської пропаганди.

Тому першочерговим завданням українських демократів і патріотів є роз’яснення необхідності радикальної демократичної судової реформи мобілізація всього суспільства на якнайскоріше здійснення цієї реформи.

В нижченаведеній таблиці подані основні відмінності української судової системи і судових систем цивілізованих країн.

Власність в Україні

Фактично це поняття в Україні є відсутнім. Колишня загальнодержавна власність на все мислиме і немислиме майно перетворилася у анонімно-колективну власність груп, які мають контроль над владою. Будь-яка власність будь якої фізичної чи юридичної особи, в будь який момент може бути швидко і легко забрана у її “власника“ за допомогою використання можливостей влади.

Це здійснюється через імітацію слідчих, судових, податкових та інших дій державних органів. Через відсутність законних механізмів перерозподілу власності, у більшості випадків це відбувається не як присвоєння чи передача цієї власності а як її руйнування.

Одною із причин цього стану є постульоване в якості офіційної ідеології заперечення законності та доцільності державної форми власності . Проголошений у свій час принцип доцільності застосування будь яких, в тому числі і некоректних з морального та правового боку, способів роздержавлення власності, привів до створення потужних та стійких механізмів руйнівного переприсвоєння будь якої власності. Суспільні відношення які виникають внаслідок цього виявилися руйнівними для будь якої форми власності, в тому числі приватної та корпоративної .Внаслідок цього в Україні стало майже неможливим нагромадження та збереження індивідуальної приватної власності .

Можна стверджувати що вищий прошарок держчиновників, починаючи з кінця 1992 року ( з часу призначення Л.Кучми прем’єр-міністром України) оголосив і веде до цього часу безжальну війну з будь-якою власністю в Україні. Це стосується як приватних доходів громадян, котрі з цього часу підпадають під все нові і нові законодавчі акти, які явно чи неявно обмежують ці доходи. Це також стосується будь якої форми бізнесу, який негайно підпадає під нищівну дію держави і “законів”, як тільки стає помітною його прибутковість.

Держава планомірно і жорстко протистоїть поширенню корпоративної, зокрема акціонерної форми власності, саботує створення фондового ринку в Україні, блокує впровадження відповідного законодавства. За сприяння влади у свій час були без розбору розгромлені трастові товариства, які накопичували приватизаційні сертифікати, що перекреслило останню можливість надати українській приватизації хоча б видимість законності.

Відсутність будь яких гарантій для власності в Україні є основною причиною відтоку капіталів за межі країни. Єдиний спосіб збереження статусу власника в Україні полягає в тому, щоб перемістити цю власність під юрисдикцію іншої країни , де право власника гарантується законами, моральними нормами і традиціями цієї країни.

Основна причина хаосу із власністю Україні полягає у невизнанні на суспільному і державному рівні того факту, що стійка і суспільно корисна власність може грунтуватися лише на бездоганних моральних і правових підставах свого накопичення і походження.

Священною може бути лише власність, яка є чесно створеною, заробленою, дарованою, переданою згідно законного рішення суду, або законним чином отриманою у спадок. Власність яка не є “священною” є джерелом суспільного зла і нещасть.

Демократичні процедури

Теперішня влада також активно поширює ілюзію про нібито створення в Україні сучасного демократичного механізму зміни влади і впливу народу на діяльність цієї влади.

Насправді це також не відповідає дійсності. Фактична відсутність свободи слова , монопольний контроль навколо владних середовищ за засобами масової інформації, необов’язковість виконання закону та параліч судової системи використовується для імітації процесу демократичного волевиявлення.

В нижченаведеній таблиці подані основні відмінності української виборчої системи і виборчих систем цивілізованих країн.

Подібно до того як суспільно-правовий устрій України не відповідає нормам демократії і верховенства права, економічно господарський устрій не відповідає нормам вільно-ринкової економіки, а нагадує скоріше економічні уклади часів феодалізму де хаотично змішувалися елементи ринкового господарства і примусово-наказові методи господарювання. Все це на жаль досить успішно видається українськими владоможцями за вільно-ринкову економіку.

  Роль державного регулювання

Податкова система

Фінансова система