Реферат з теми:

Науково-технічний прогрес – рушійна сила розвитку продуктивних сил країни й регіонів

Продуктивні сили суспільства, як система суб'єктивних (людина), речових та інформаційних елементів, за допомогою яких у складному, взаємопроникаючому процесі взаємодії людини й природи забезпечується суспільне виробництво, існують у часі та просторі. Таким чином, основними, глобальними ознаками продуктивних сил є динамізм існування та просторове розміщення. Розвиток і розміщення продуктивних сил в цьому аспекті можна розглядати як безперервний процес активної взаємодії людства та природного середовища, довкілля, (або, точніше - середовища функціонування продуктивних сил) за допомогою інформаційних та через посередництво речових елементів продуктивних сил, якими є засоби виробництва та засоби споживання.

Характерною рисою цього процесу с безперервне вдосконалення всіх трьох складових продуктивних сил, яке можна розглядати, як прогрес (від латинського "progressus" - рух уперед, успіх). У загальноприйнятому розумінні прогресом є такий тип розвитку, ознакою якого є перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. Отож, стосовно продуктивних сил можна говорити про прогрес кожної з трьох основних складових продуктивних сил - як суб'єктивної (людини - людський або соціальний прогрес), так і речової та інформаційної (науково-технічний прогрес). Звідси можна визначити науково-технічний прогрес як процес вдосконалення речової форми існування продуктивних сил через накопичення та розвиток форми інформаційної.

В останньому випадку необхідно підкреслити постійно зростаючу роль науки як особливої складової людської діяльності, що на основі інформації об'єктивно відображає, пояснює та пізнає дійсність з метою її освоєння. Наука, таким чином, виступає рушійною силою вдосконалення інших елементів продуктивних сил загалом, у тому числі - самої людини як головного виробника та споживача матеріальних й духовних благ. Вдосконалення речових елементів продуктивних сил також досягається через втілення наукових досягнень у створення нових та покращання існуючих видів техніки та зростання технологічного рівня виробництв. При цьому особливу роль відіграє технологія як "втілена" або "уречевлена" інформація, базою для якої є наукові знання, а конкретним результатом впровадження - вдосконалені засоби виробництва та споживання. До речі, характерна для останніх часів функціонування господарського комплексу країни недооцінка ролі виробничих технологій, як важливішої ланки системи "наука - виробництво", призводила до того, що гідні світового рівня наукові розробки у кінцевому впровадженні не давали бажаного ефекту.

Таким чином, науково-технічний прогрес характеризується комплексним, взаємообумовленим, поступовим розвитком науки, технології та техніки, метою якого є все більше задоволення зростаючих потреб людини в матеріальних та духовних благах і забезпечення суспільного відтворення. При цьому саме науково-технічний прогрес (НТП) є базовою основою для прогресу соціального, для людського розвитку. Тобто, соціальним змістом НТП є матеріалізація наукових знань в окремих елементах продуктивних сил.

НТП як економічна категорія має певний економічний зміст. Загалом, процес НТП можна описати математичними (економетричними) методами, зокрема - через метод виробничих функцій. Згідно з ним, результат НТП оцінюється через вимірювання за певні проміжки часу результатів виробництва і співвідношення між частками ресурсів живої праці та виробничих фондів (між постійним та змінним капіталом). При цьому фактором, що безпосередньо відображає НТП, є фактор часу. В сучасному суспільстві, враховуючи обмежені можливості людського організму щодо підвищення продуктивності праці, високий рівень розвитку ергономіки та порівняну захищеність прав робітників стійке та помітне зростання за короткий проміжок часу частки основного капіталу при відповідному зменшенні частки живої праці за високих темпів зростання суспільного виробництва свідчить про інтенсивне впровадження у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Спрощено, в загальному вигляді результат НТП можна охарактеризувати як певне заміщення живої праці виробничими фондами, а економічний зміст НТП відображається зменшенням частки змінного капіталу. Так, класичним прикладом економії живої праці як досягнення НТП є те, що 2% населення США, зайняті в сільському господарстві, не тільки годують всю країну, але й створюють помітний експортний потенціал.

Граничними випадками у співвідношенні ресурсів живої праці та вартості виробничих фондів є два: перший, коли вартість виробничих фондів наближується до нуля, а практично весь продукт створюється живою працею. Таке становище було характерним для початкової стадії розвитку продуктивних сил - первісного ладу до виникнення скотарства та землеробства. Інший, також ідеальний випадок - це повне заміщення живої праці виробничими фондами. В такому випадку людство мало б перетворитись на суспільство "тотального споживання", що у глибині протирічить самій активній, утворюючій природі людини - працівника.

Як видно з поняття науково-технічного прогресу, воно нерозривно пов'язано з поняттям комплексного розвитку, а сам науково-технічний прогрес - з комплексним розвитком продуктивних сил, який являє собою найбільш повний, всеохоплюючий, пропорційний, економічно та екологічно виправданий розвиток всіх компонентів продуктивних сил згідно соціально-економічних та природно-економічних його передумов. В сучасному суспільстві саме НТП є засобом комплексного розвитку продуктивних сил. Звідси можна визначити щодо цього основні завдання (цільові функції) НТП:

1. Головна цільова функція - задоволення потреб людини в матеріальних та духовних благах, покращання умов її існування.

2. Заміщення живої праці, особливо важкої фізичної, малопродуктивної "рутинної" розумової, в небезпечних умовах й т.п., підвищення продуктивності людської праці, скорочення суспільне не обхідного робочого часу, робочого дня тощо.

3. Забезпечення всеохоплюючого та гармонійного й пропорційного розвитку всіх елементів територіальних соціально-економічних систем: природно-ресурсної, виробничої та соціальної підсистем тощо.

4. Забезпечення комплексного, пропорційного соціально-економічного розвитку територій з різними природно-географічними, природноекономічними та соціально-економічними передумовами господарювання.

5. Створення можливостей для гармонізації відносин "природа" "суспільство" шляхом подальшого еколого орієнтованого освоєння природного середовища на основі ресурсозбереження та підвищення екологічного рівня виробництв.

Виходячи з багатогранного характеру вказаних цільових функцій НТП, треба зазначити, що з точки зору сучасної науки саме поняття "науково-технічний прогрес", яке сформувалося як економічна категорія на межі ХІХ-ХХ сторіч, не зовсім точно відображає, особливо на останньому етапі, процес розвитку речової та інформаційної складових продуктивних сил. Так, воно по-перше, не включає в себе важливий аспект технологічного удосконалення виробництва (наприклад - біотехнології в сільському господарстві), по-друге, не відображає роль інформації, до речі, все більш зростаючу, як складової продуктивних сил, а по-третє, звужуючи круг впровадження наукових досягнень лише технікою, не висвітлює провідний в сучасному суспільстві тісний зв'язок науки й виробництва (не тільки в технічному аспекті) та науки й соціального комплексу разом. На наш погляд, з урахуванням цього, в певних випадках доречним є вживання поряд з поняттям "науково-технічний прогрес" й такого більш широкоохоплюючого терміну, як "науково-виробничий прогрес", або уточнюючих, більш вузьких понять - "науково-інформаційний", "науково-технологічний", "техноекологічний", "соціотехнічний" та "виробничо-технологічний прогрес" тощо.

В сучасному світі продуктивні сили існують у вигляді територіальних соціально-економічних систем (ТСЕС). Точніше можна визначити ТСЕС як комплексні територіально-господарські суспільно-виробничі економіко-екологічні системи, які об'єднують в себе не тільки компоненти продуктивних сил, але й елементи навколишнього середовища, яке набуває при цьому значення середовища функціонування продуктивних сил. Всі компоненти ТСЕС знаходяться у зв'язку й взаємодії одне з одним. Основними ланками цієї системи в порядку участі в економічному циклі є наступні: середовище функціонування продуктивних сил; людина-працівник; засоби виробництва та предмети праці; інфраструктура; людина-споживач; навколишнє середовище. Таким чином, складовими ТСЕС в загальному вигляді є сукупність елементів продуктивних сил та елементів навколишнього середовища й відповідний комплекс взаємозв'язків між ними. ТСЕС включають в себе ряд функціональних підсистем, які відповідно визначеним ланкам за основними ознаками поділяються на наступні компоненти:

1. Природно-ресурсну підсистему (цілісну сукупність при родних умов та господарських об'єктів природно-ресурсного при значення).

2. Виробничу підсистему (цілісну сукупність господарських об'єктів виробничого призначення).

3. Соціальну підсистему (цілісну сукупність людей - виробників та споживачів матеріальних та духовних благ, а також об'єктів соціального призначення).

Враховуючи те. що ТСЕС є ієрархічними, тобто ТС ЕС нижчих рангів належать, як складова множини до ТСЕС вищого рангу, можна визначити, що продуктивні сили суспільства функціонують в часі та просторі у вигляді комплексних трьохкомпонентних динамічних імовірнісних систем ієрархічної структури. При цьому елементами просторової організації продуктивних сил зверху донизу є наступні: світова ТСЕС. міждержавні ТСЕС, загальнодержавні ТСЕС, ТСЕС економічних районів. ТСЕС територіально-господарських підрайонів, місцеві та первинні ТСЕС міст, сіл та селищ.

Між комплексом компонентів ТСЕС також існує певна підпорядкованість взаємозалежності. Так. природно-ресурсна підсистема в загальному вигляді певним чином визначає особливості функціонування виробничої підсистеми, яка в свою чергу багато в чому обумовлює функціонування підсистеми соціальної. Звідси, комплексний розвиток ТСЕС можна визначити, як відповідний особливостям природно-ресурсного потенціалу розвиток суспільного виробництва, спрямований на максимізацію соціальних досягнень.

В цьому особливу роль відіграє НТП, розвиток якого проявляється в багатьох аспектах функціонування ТСЕС. Основними наслідками НТП в цьому контексті є по-перше, комплексне освоєння природно-ресурсної бази, як розширення видів ресурсів, що використовуються у виробництві, гак і поглиблення рівня їх використання. НТП також обумовлює можливості ресурсозбереження та природоохоронну діяльність, що відкриває джерела оптимізації середовища функціонування продуктивних сил. Екологічний ефект від впровадження досягнень НТП є особливо важливим при близькому до максимального рівня антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє середовище, характерному для сучасного етапу розвитку продуктивних сил.

Другим наслідком НТП є прогресуюче нарощування потужностей виробничої бази суспільства, що забезпечує зростання обсягів суспільного виробництва через багаторазове підвищення продуктивності праці людини. Загалом, саме у виробничій підсистемі ТСЕС наслідки НТП виявляються найзначнішим чином, а потреби виробничої підсистеми багато в чому обумовлюють напрями та темпи розвитку самого НТП. Необхідно підкреслити роль НТП не тільки в удосконаленні матеріальної виробничої бази, але й у формуванні та оптимізації взаємозв'язків між виробничими об'єктами, особами-виробниками та елементами природного середовища.

Третім наслідком НТП с прискорений розвиток соціальної підсистеми. НТП відкриває можливості для забезпечення умов прискореного та ефективного відтворення робочої сили людиною-споживачем суспільних благ. Це досягається через створення комфортних умов життєдіяльності, забезпечення оптимізації соціально-демографічних процесів та прискорення людського розвитку взагалі. Й тут вимальовується залежність між потребами людини та НТП. З одного боку, НТП певним чином обумовлюється "соціальним замовленням", а з іншого боку, й потреби людини все більш значним чином формуються досягненнями НТП, а зростання цих потреб знаходиться в прямій залежності від чергової "висоти", взятої науково-технічним прогресом.

Треба також вказати, що окреме виділення людини-виробника та людини-споживача є умовним, оскільки на різних етапах економічного циклу людина виступає то як виробник, то як споживач матеріальних та духовних благ. Вона стає, таким чином, об'єктом діалектичного протиріччя, оскільки фізично обмежені можливості людини щодо виробництва вступають у протиріччя з її постійно зростаючими потребами. Вихід з цього протиріччя й дає саме науково-технічний прогрес, що наповнює це поняття певною мірою економіко-філософським змістом.

Загалом, у вказаних наслідках НТП проявляється так званий емерджентний характер НТП. Тобто, загальний ефект від впливу НТП на комплекс елементів ТСЕС в цілому перевищує суму ефектів від впливу НТП на кожен з елементів територіальної соціально-економічної системи.

Сучасний етап розвитку продуктивних сил характеризується певними особливостями функціонування ТСЕС, викликаними в тому числі розвитком НТП. Так, певні особливості проявляються у територіальній організації продуктивних сил. Як наслідок науково-технічної революції, зростання рівня територіальної концентрації продуктивних сил призводить до появи нових типів ТСКС, не характерних для попередніх етапів розвитку продуктивних сил. В першу чергу, це розвиток на базі місцевих ТСЕС та ТСЕС територіально-господарських підрайонів комплексних територіально-виробничих об'єднань (ТВО) .з максимально високою концентрацією виробництва та акумуляцією на одній території науково-дослідних та виробничих об'єктів. Новою формою територіально-виробничого об'єднання стає техно- та агрополіс. Враховуючи високий рівень розвитку інфраструктури та порівняно низький рівень залежності сучасного виробництва від наближення до сировинної бази, на базі ТСЕС міст утворюються багатофункціональні комплексні ТВО - мегаполіси та міські суперагломерації ("промисловий вузол"), з широкою спеціалізацією, які здатні адсорбувати в собі продуктивні сили, що дорівнюють потужності цілих економічних районів та набувають ознак цілісних економічних відтворювальних систем. Ймовірною стає поява зовсім нових типів та форм територіальної організації продуктивних сил. у тому числі так званих "мобільних територіально-виробничих об'єктів" у вигляді морських платформ зі значною робочою площею, суден-суперлайнерів - об'єктів ринкової та соціальної інфраструктури, благоустроєних "тимчасових" населених пунктів в особливих природно-географічних умовах.

Другою ознакою територіальної організації продуктивних сил в епоху НТР є ущільнення мережі ТСЕС не стільки внаслідок появи нових об'єктів господарської діяльності, скільки за рахунок випереджаючого розвитку економічних та інших зв'язків між елементами господарської діяльності. При цьому виробнича інфраструктура, за рахунок впровадження досягнень НТП, із "допоміжної" сфери обслуговування базових галузей виробництва перетворюється на структуроформуючу. Вона вбирає в себе значну кількість вивільнених за рахунок впровадження досягнень НТП у виробництво працівників, стає сферою спеціалізації не тільки окремих локальних та місцевих ТСЕС, але й певних економічних районів. Ознакою останнього часу є поява цілих країн, які спеціалізуються на функціонуванні галузей та сфер інфраструктури.

Третьою характерною для періоду НТР рисою територіальної організації продуктивних сил є якісно новий рівень взаємовідношень між природно-ресурсною та іншими (соціальною та виробничою) підсистемами стосовно розміщення об'єктів господарської діяльності. В епоху НТР фактором, обмежуючим та стримуючим розвиток ТСЕС є вже не стільки природно-ресурсний потенціал території, скільки її потенціал екологічний, який відображає резистентність середовища функціонування продуктивних сил до антропогенного та техногенного впливу, його "місткість" щодо концентрації виробництва. Характерним прикладом в цьому контексті є Чорнобильська аварія, в результаті якої екологічний потенціал зараженої радіонуклідами території зони відчуження можна вважати практично нульовим, а звідси - й господарювання на цій території неможливим.

Певні загальні зрушення є характерними й для галузевої структури ТСЕС в контексті наслідків НТР. В першу чергу - це зростання в структурі виробництва частки наукомістких галузей при неухильному зменшенні виробництва в сировинних та ресурсномістких (в т.ч. металоємних) галузях. Паритетний розвиток промисловості й сільського господарства проявляється у формуванні АПК, як агрегованого територіально-виробничого комплексу, тенденцією розвитку якого стає зростання частки переробних галузей, подальша інтеграція промислового і сільськогосподарського виробництва на основі впровадження досягнень НТП.

Другою тенденцією є зростання питомої ваги галузей інфраструктури у виробництві, причому на перший план виходить інфраструктура соціальна, як гарант та ефективний засіб примноження людського капіталу. У внутрігалузевій структурі виробництва послуг пріоритетну роль починають відігравати такі наукомісткі сфери, як інформатика та інформаційне обслуговування, інвестиційно-будівельна діяльність, високоефективні види транспорту. Характерною рисою НТР є широке випровадження досягнень НТП у функціонування ринкової інфраструктури, за рахунок чого створюються нові форми ринкового обслуговування у формі електронних розрахункових карток, банкоматного обслуговування тощо.

Загалом, суцільними тенденціями стають зростаючий динамізм розвитку територіальних соціально-економічних систем як наслідок НТР та все тісніша інтеграція науки, виробництва і підприємництва як в регіональних масштабах, так і на рівні світового економічного простору.

Розвиток природно-ресурсної підсистеми. Роль природно-ресурсної підсистеми є провідною, оскільки природно-ресурсний потенціал є визначальним фактором розвитку і розміщення продуктивних сил. Завданням НТП щодо природно-ресурсної підсистеми (ПРП) в цілому є забезпечення найбільш повного, економічно й екологічно ефективного та одночасно економного ресурсокористування. Для відновлюваних ресурсів (водних, лісових, земельних, природно-рекреаційних та фауністичних)завданням є також прискорене ресурсовідновлення.

Щодо мінерально-сировинного ресурсного потенціалу, НТП на сучасному етапі має забезпечити перш за все нарощування запасів копалин, забезпечення їх добування новими методами, з урахуванням вичерпання значною мірою доступних родовищ, зменшення втрат ресурсів при їх видобутку та комплексне, по можливості - безвідходне та маловідходне використання сировини з більш повним вилученням корисних компонентів, а також залучення до господарювання техногенних родовищ зі складу відходів.

Для водних ресурсів головним завданням НТП є раціоналізація водокористування з подальшим переходом від безповоротного до поворотного водокористування, зменшенням безповоротних втрат води, забезпеченням високого ступеня очистки вод від наслідків антропогенного та техногенного забруднення та дотримання екологічної чистоти водних басейнів з доведенням екологічних показників питної води до природних норм.

Для земельних ресурсів НТП має забезпечити докорінне покращання екологічного стану та відновлення родючості ґрунтів, повернення екологічної рівноваги на землях меліоративного фонду, захист ґрунтів від антропогенної деградації та ерозії. Застосування еколого орієнтованих технологій обробки ґрунтів та меліоративних систем двосторонньої дії може дозволити залучити до ефективного господарського обігу частину неугідь.

Для лісових ресурсів провідною с роль НТП в прискореному розширеному відновленні лісистості території, доведенні стану лісового фонду до раціональних норм. НТП має забезпечити інтенсифікацію лісокористування поряд зі збереженням та покращанням структури лісових насаджень. Це може бути забезпечено за рахунок застосування плантаційного лісовирощування, технологічного забезпечення повного використання всієї біомаси дерева, комплексної переробки рослинної сировини, залучення до господарського обігу недеревних ресурсів лісу.

Для природно-рекреаційних ресурсів пріоритетами НТП є розширення ресурсної бази за рахунок комплексного використання гідромінеральних і бальнеологічних ресурсів, примноження рекреаційних можливостей та підвищення екологічних характеристик культурно-ландшафтних й туристично-курортних об'єктів, а також підвищення якості й розширення асортименту послуг курортного та лікувально-оздоровчого обслуговування.

Для фауністичного (мисливсько-рибальського) ресурсного комплексу провідним завданням НТП є збереження біорозмаїття та охорона рідкісних біологічних видів поряд із прискореним відновленням та нарощуванням мисливсько-рибальских ресурсів, у тому числі на основі штучного відновлення популяцій промислових видів біотипів.

Розвиток виробничої підсистеми, підґрунтям якого є функціонування природно-ресурсної підсистеми, знаходиться в прямій залежності від досягнень НТП. Стратегічним завданням НТП у матеріальному виробництві с техніко-технологічне переоснащення виробничого апарату шляхом комплексної автоматизації та механізації виробничих процесів на базі досягнень фундаментальної та прикладної науки з метою підвищення продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності продукції, підвищення екологічного рівня виробництв та отримання продукції з якісно новими властивостями.

У промисловості НТП має забезпечувати зниження трудозатрат, створення регіональних комплексів міжгалузевих виробництв, зниження середньої вартості на одиницю корисного ефекту, економію натуральних ресурсів, скорочення обсягів використання ручної праці. Через впровадження автоматичних ліній, гнучких виробничих систем та автоманіпуляційних (робототехнічних) комплексів з розвинутими системами контролю технологічного циклу можливим є вихід на новий рівень якості продукції за рахунок гарантії якості збереженням параметрів контрольованого технологічного никлу. Прогресивні зрушення в ресурсокористуванні у промисловості можуть бути забезпечені впровадженням нових хвилевих, променевих та електротермічних видів отримання та обробки матеріалів, заміни традиційних конструкційних матеріалів, у т.ч. металів за рахунок впровадження композитів, полімерних матеріалів з заданими властивостями та хімічних покрить. Через розвиток та вдосконалення структури енергетики з особливим наголосом на подальшому розширенні використання ядерного палива, впровадження прогресивних технологій виробництва синтетичного рідкого палива, розширення використання відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії можливими є суттєві зрушення в перетворенні та використанні енергії зі збереженням всіх видів кінцевої енергії, енергоносіїв та органічного палива.

В аграрно-промисловому комплексі провідною є роль НТП в докорінному підвищенні ефективності функціонування сільського господарства за рахунок техніко-технологічного вдосконалення виробництва. Основою його є селекція та створення високоурожайних сортів рослин та біотехнологічних культур з прогресивними властивостями, високопродуктивних порід тварин одночасно зі здійсненням структурної перебудови й удосконаленням спеціалізації агропромислового виробництва через встановлення оптимальних площ вирощування енергомістких культур, розширення виробництва культур з високим вмістом білку, поширення сучасних технологій ягідництва і садівництва. Прогресивним напрямом є подальше залучення в господарський обіг біоресурсів морських акваторій. Широке застосування диференційованих технологій меліорації, обробки ґрунту та землеробства стосовно грунтово-кліматичних умов і генетичних особливостей сільгоспкультур забезпечить збереження й покращання агровиробничих властивостей земель, дасть значну економію матеріально-технічних, фінансових і енергетичних ресурсів. . Втілення концепції реабілітації й використання порушених внаслідок техногенного та антропогенного впливу земель сприятиме їх поверненню в повноцінне господарське використання.

Докорінне покращання стану інфраструктури АПК за рахунок впровадження ефективних технологій зберігання й транспортування продукції, нових видів тари й пакувальних матеріалів дозволяє суттєво зменшити втрати готової продукції. Впровадження прогресивних видів високопродуктивної сільськогосподарської техніки, у тому числі адаптованої до певних форм господарювання одночасно з раціоналізацією виробничої та ремонтно-обслуговуючої бази АПК помітно підвищує ефективність сільськогосподарського виробництва. На сучасному етапі основні досягнення НТП в переробних галузях АПК дозволяють значно збільшити (іноді - в десятки чи навіть у сотні разів) строки використання готової продукції, на основі комплексної переробки сировини збільшити обсяги та багаторазово розширити номенклатуру виробництва.

В галузях виробничої інфраструктури докорінними зрушеннями внаслідок впровадження НТП є нарощування щільності мережі виробничих зв'язків, збільшення товарних, інформаційних та енергетичних потоків, вдосконалення структури, техніки та технологій транспорту, зв'язку та енергомереж. Тенденцією є інтеграція галузей інфраструктури в єдину світову мережу. З усіх галузей виробництва саме в інфраструктурі, точніше - в інформаційному забезпеченні та зв'язку на межі XX - XXI сторіч зрушення, викликані розвитком НТП, проявляються найбільш динамічно, що складає основу для подальшого більш глибинного проникнення інформаційних технологій в якості засобів автоматизованого управління у виробничі процеси.

Розвиток соціальної підсистеми, згідно головній цільовій функції НТП, є його кінцевою метою. Загалом, розвиток соціальної підсистеми ТСЕС, що включає в себе соціально-демографічну та соціально-інфраструктурну складові є й основною метою функціонування продуктивних сил. Концепція "виробництва заради виробництва" не витримала випробування часом. На даному етапі розвитку продуктивних сил НТП є одним з основних важелів - регуляторів пропорції "виробництво - споживання". Причому, НТП виступає, з одного боку, стимулятором, каталізатором суспільного виробництва, спрямованого на задоволення потреб, а з іншого - багато в чому формує самі потреби людини. Комплексний взаємозв'язок розвитку соціально-демографічної та соціально-інфраструктурної складової проявляється в тому, що за рахунок досягнень НТП постійно вдосконалюється середовище існування головної продуктивної сили - людини, що створює новий, інтенсивний тип відтворення населення. Цей тип відрізняється перш за все покращанням якісних характеристик населення і трудових ресурсів, зростанням їх освітнього та професійного рівня, безперервним підвищенням від покоління до покоління фізичних та духовних здібностей за умов одночасного скорочення кількісного приросту населення. Останнє явище спостерігається за рахунок випереджаючого зростання витрат на відтворення нових поколінь у порівнянні зі збільшенням фонду засобів на відтворення робочої сили.

Таким чином, з одного боку НТП за рахунок інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури створює умови для прискореного та досконалого людського розвитку, а з іншого - формує інтереси (усвідомлені потреби) людини, які певним чином випереджають можливості задоволення цих потреб. За рахунок цього створюються мотиви активної економічної діяльності людини, забезпечується процес суспільно-економічного відтворення

Особливістю сучасного етапу розвитку соціальної інфраструктури є активне, цілеспрямоване формування запитів споживачів. Досягнення НТП стають "маяком", на який орієнтується виробництво послуг населенню та товарів широкого вжитку. Причому, в розвинутих країнах у забезпеченні населення товарами та послугами превалюючи роль починає відігравати єдина інформаційно-торговельна мережа, основу якої складає комп'ютерна мережа "Інтернет".

Висновки

Ми живемо за часи перехідного періоду до нової системи комплексної оптово-роздрібної торгівлі типу "електронний магазин". За неї споживач замість відвідування підприємств роздрібної торгівлі чи побуту замовляє "з доставкою" товари й послуги через електронні каталоги торгівельних підприємств у комп'ютерних мережах. Це забезпечується через інтеграцію в інформаційні системні мережі відповідних об'єктів ринкової інфраструктури - банків, бірж тощо.

За прогнозами вчених-футурологів саме майбутня єдина світова інфраструктурна мережа має стати підґрунтям виникнення нового способу виробництва, який вдало названо В.І. Вернадським "ноосферним розвитком" - епохи гармонійних відносин природи і суспільства.

Література

1. Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник. – Київ.: ЦУЛ, - 382 с.

2. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України К.: Центр навчальної літератури 2006 . – 728с.

3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. – К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу. – 216 с.