Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя

Кафедра комп’ютерних систем та мереж

Звіт

до лабораторної роботи №5

на тему «Апаратне забезпечення комп’ютерних систем»

з дисципліни «Комп’ютерні системи»

Виконав:

Студент групи СІ 22

Перевірив:

Хомів Богдан Арсенович

Тернопіль 2011

Мета роботи: вивчити основні зовнішні та внутрішні пристрої ПК, а також навчитись обтискати кабель.

Теоретичні відомості

Системний блок — корпус, який містить основні компоненти персонального комп’ютера. Стандартний системний блок має блок живлення, дисковод гнучких дисків, динамік; з зовнішнього боку на будь-якому системному блоці є кнопки включення/виключення (зазвичай вона маркується як Power, іноді On/Of, іноді — це кнопка без спеціального маркування), кнопка перезавантаження (Reset).

Більшість сучасних комп’ютерів мають форм-фактор АТХ, комп’ютери застарілих конфігурацій – переважно АТ. В середині будь-якого системного блока містяться основні компоненти ПК:

• системна (материнська плата)

• центральний процесор

• мікросхеми оперативної пам’яті

• жорсткий диск

• дисководи

• різноманітні плати розширення (відеокарта, звукова карта та ін.)

Вита пара — вид мережевого кабелю, є однією або декількома парами ізольованих провідників, скручених між собою (з невеликою кількістю витків на одиницю довжини), для зменшення взаємних наведень при передачі сигналу, і покритих пластиковою оболонкою. Використовується як мережевий носій в багатьох технологіях, таких як Ethernet, ARCNet і Token ring. В даний час, завдяки своїй дешевизні і легкості в установці, є найпоширенішим для побудови локальних мереж. Кабель підмикається до мережевих пристроїв за допомогою з'єднувача 8P8C. Підтримує передачу даних на відстань до 100 метрів. На довших відстанях сигнал через загасання не розпізнається; якщо передача даних на більшу відстань все ж таки необхідна, потрібно скористатися повторювачем, або ж використовувати коаксіал.

Залежно від наявності захисту — електрично заземленої мідної сітки або алюмінієвої фольги навколо скручених пар, визначають різновиди даної технології:

• неекранована вита пара (UTP — Unshielded twisted pair)

• екранована вита пара (STP — Shielded twisted pair)

• фольгована вита пара (FTP — Foiled twisted pair)

• фольгована екранована вита пара (SFTP — Shielded Foiled twisted pair)

В деяких типах екранованого кабелю, захист може використовуватися ще і навкруги кожної пари. Екранування забезпечує кращий захист від електромагнітних наведень як зовнішніх, так і внутрішніх.

Хід роботи

1. Складові комп’ютера:

Зовнішні пристрої:

• Системний блок

• Монітор

• Клавіатура

• Маніпулятор (миша)

• Колонки (дод.)

• Принтер (дод.)

• Сканер (дод.)

Під словом (дод.) в дужках мається на увазі те, що комп’ютер і без цих пристроїв буде працювати нормально. Все ж таки на відміну від людини у комп’ютера є додаткові пристрої, які можна не використовувати.

Список, який ви бачите вище, ще не характеризує його. Адже всім відомо, що комп’ютери бувають різні. Найголовніше середовище комп’ютера знаходиться в системному блоці. По суті, це і є комп’ютер, а монітор та інші пристрої потрібні тільки для спілкування з ним або введення виведення інформації.

Внутрішні пристрої:

• Системна (материнська плата) – це плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку роботи. Назва походить від англійського motherboard, іноді використовується скорочення MB або слово mainboard — головна плата (рис.1):

Рисунок 1

• Центральний процесор – „мозок” комп’ютера. Саме він розпізнає і виконує команди і програми, які задаються комп’ютеру, зчитує і записує інформацію в пам’ять, передає команди іншим частинам комп’ютера. Від того, наскільки потужний процесор встановлений на комп’ютері залежить його продуктивність. З зовнішніми пристроями процесор може обмінюватись даними за допомогою шини, в склад якої входить шина адреси, даних і управління. Процесор може виконувати чотири основні математичні операції: додавання, віднімання, множення і ділення над війковими числами. Крім того, операції комп’ютерної логіки: порівняння, умовний перехід та повторення (рис.2):

Рисунок 2

• Оперативна пам'ять — пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM. З оперативної пам’яті процесор бере програми і вихідні дані для обробки. В неї він записує отримані результати. При виключенні комп’ютера вся інформації з оперативної пам’яті витирається. Її можна порівняти з класною дошкою, інформація на якій постійно витирається і замінюється новою (рис.3):

Рисунок 3

• Жорсткий диск — постійний запам'ятовувальний пристрій ЕОМ. Постійний, означає, що на відміну від оперативної пам'яті, продовжує зберігати дані після вимикання струму. Перші тверді диски з'явилися на початку 70-х років. Вони мали ємкість не більше десятка кілобайтів. У 1973 році фірма IBM випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска й голівки, що зчитують. При його розробці інженери використали коротку внутрішню назву «30-30», що означало два модулі (у максимальному компонуванні) по 30 Мб кожний (рис.4):

Рисунок 4

• Дисковод — контролер зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв, комп'ютерний пристрій управління введенням-виведенням інформації (даних) для записування, зчитування на змінні диски, важливий різновид комп'ютерних накопичувачів. Як правило дисковод має електродвигун зі шпинделем для обертання дисків. В цьому класі пристроїв саме наявність механіки є визначальною, проте існують накопичувачі без потреби в механіці (передусім, карти і пристрої на флеш-пам'яті) (рис.5):

Рисунок 5

• Різноманітні плати розширення (відеокарта, звукова карта та ін.):

Відеокарта — пристрій, що перетворює графічний образ, що зберігається як вміст пам'яті комп'ютера або самого адаптера, в іншу форму, призначену для подальшого виведення на екран монітора. В даний час ця функція втратила основне значення і в першу чергу під графічним адаптером розуміють пристрій з графічним процесором - графічний прискорювач, який і займається формуванням самого графічного образу (рис. 6):

Рисунок 6

2. Обтиск кабелю:

Послідовність операцій при обтиску роз'єму "витої пари" така:

1) Спочатку проводять зачистку зовнішньої ізоляції кабелю. При зачистці плоского кабелю його впирають у спеціальний виступ на пристрої, розташований в області зачистки, щоб отримати глибину зачистки під стандартний роз'єм, затискають кабель і ривком виробляють зачистку. Трохи більш складним виглядає процес зачистки круглих кабелів кручених пар. Зовнішню ізоляцію круглого кабелю краще тільки злегка надрізати, обережно повертаючи його в області зачистки, а потім зняти шматочок ізоляції по кільцевому надрізу вручну. На багатьох обтискних пристроях є спеціальна область для зняття зовнішньої ізоляції з круглого кабелю.

2) Після зачистки розводять проводи "витої пари" в одній площині в певному порядку, вирівнюють довжину всіх проводів і ще раз рівно підрізають.

3) Потім проводять заправку провідників у роз'єм і опресовування. Рекомендується, по можливості, використовувати термінал без вставки, тому що процес заправки провідників у корпус такого роз'єму виконується простіше.

• Кабель з 4-х неекранованих "витих пар" (рис.7):

пристрій комп’ютер кабель обтиск

Рисунок 7

• Роз’єм RJ-45 для «витої пари» і вставка (рис.8):

Рисунок 8

Для оброблення "витих пар" використовують спеціальний пристрій, який має три робочі області та відповідно виконує три функції:

1) Найближче до рукояток пристрою розташовується область, в якій встановлено ніж для обрізання провідників "витої пари". Так само, в цій області є спеціальна виїмка для зняття зовнішньої ізоляції з круглого кабелю.

2) У центрі знаходиться гніздо для обтиску роз'єму.

3) У верхній частині пристрою, область для зачистки зовнішньої ізоляції "витої пари".

• Пристрій для зачистки і обтиску "витих пар" (рис.9):

Рисунок 9

Висновок: на даній лабораторній роботі я вивчив основні зовнішні та внутрішні пристрої ПК, а також навчився обтискати кабель.