Сутність і структура аудиторського висновку

Зміст 
I. Сутність і структура аудиторського висновку
II. Міжнародні стандарти аудиту  
III. Завдання № 13 вересня 

Список використаної літератури

I. Сутність і структура аудиторського висновку. 
Відповідно до статей 7 та 21 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор повинен провести перевірку річного бухгалтерського звіту об'єкта підприємництва для складання аудиторського висновку про достовірність і реальність представленої інформації, її підтвердження або не підтвердження. Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновок. 
Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ній мають бать наступні розділи: 

1. Заголовок аудиторського висновку. 

У ньому говориться, що аудиторська перевірка проводилась незалежними аудиторами. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Дається повна назва підприємства, яке перевірялося і час перевірки. 

2. Вступ. 

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансового звіту та дату підготовки. У цьому розділі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.

3. Масштаб перевірки. 

На закінчення потрібно зраджувати масштаб аудиту і зміст проведеної роботи. Цей розділ аудиторського висновку додає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів і практики. 
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з упевненістю про те, що у фінансовому звіті немає істотних помилок. 
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансовий облік. При оцінці значущості помилок аудитор повинен звертатися до положень Національних нормативів аудиту № 11 «Сутність та її взаємозв'язок з ризиком перевірки». 

4. Висновок аудитора про перевірку фінансової звітності. 
У цьому розділі робиться висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах. 

5. Дата аудиторського висновку. 

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора. 

6. Підпис аудиторського висновку. 

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту. 

7. Адреса аудиторської фірми. 
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як в кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми. 

Види аудиторських висновків. 

1. Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова в наданні висновку щодо фінансової звітності підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора дати такий висновок, який відрізняється від позитивного. При необхідності більш детального опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, яка наводиться в додатку. 

2. Позитивне висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови: 
аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту; 
поданої інформації достатньо для відображення реального положення справ на підприємстві; 

є адекватні і достовірні дані з усіх найважливіших питань; 
фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства; 

фінансова звітність складена на основі діючих облікових даних і не містить суттєвих протиріч; 

фінансова звітність складена відповідним чином за формою, затвердженою в установленому порядку. 

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. 

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли питання або сумніви з приводу правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване і переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці дії і рішення приводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку. 

3. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при наявності фундаментального невідповідності і розбіжності. Існують основні причини фундаментальної невідповідності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію та пояснення (наприклад, через обмеження за часом перевірки); ситуативні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації ( наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства). Причини розбіжностей: неприйняття системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжність у поглядах щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності з даними обліку; фундаментальні розбіжності з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству про порядок оформлення або здійснення операцій і встановленим нормам. 

4. Будь-яке фундаментальне невідповідність або розбіжність є підставою для відмови у видачі позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невідповідності чи розбіжності. 
Невідповідність або розбіжність вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликали розбіжність, на фінансову інформацію настільки значний, що це може істотно спотворити дійсний стан справ у цілому. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невідповідностей і суперечностей на фінансову звітність. 
Наявність фундаментальної розбіжності може призвести до надання клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної невідповідності може стати підставою для відмови від видачі аудиторського висновку. 

5. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, він зобов'язаний дати опис усіх суттєвих причин його невідповідностей і суперечностей. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор призводить негативний висновок або дає відмову у видачі аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В інших розділах укладання аудитор коротко формулює свій висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності. 

6. Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, в якому присутній фундаментальне невідповідність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі ж формулювання, що й при безумовно позитивному висновку. 

7. Якщо зауваження в аудиторському висновку пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додаток до висновку, який є його невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства. 
8. При підготовці негативного аудиторського висновку застосовні такі вирази: «не задовольняє вимогам», «спотворює дійсний стан речей», «не дає реального уявлення», «не відповідає», «суперечить». 

9. Якщо аудитор відмовляє в наданні аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства. 

10. Рекомендується зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду аудиторського висновку. 

II. Міжнародні стандарти аудиту. 

Міжнародний комітет з аудиторської практиці видав стандарти проведення аудиту, що складаються з Міжнародних стандартів проведення аудиту та Стандартів з надання супутніх послуг. Кожний стандарт має мати строгу структуру і містить 4 розділи: 

1.Общін положення стандарту. 
2.Понятие визначення стандарту. 
3.Сущность тематики стандарту. 
4.Практіческіе додатки. 

· Стандарт 1. Мета і обсяг перевірки фінансових звітів. 
Стандарт визначає загальні цілі та обсяг перевірки, проведеної незалежним аудитором, а також відповідальність керівника підприємства за фінансові звіти. 
· Стандарт 2. Лист про угоду на проведення аудиту. 
Лист, направляється аудитором клієнту, служить документальним підтвердженням згоди аудитора на зроблену пропозицію, уточнює обсяг роботи і міру відповідальності, яку бере на себе аудитор, а так само форму звітності. 
· Стандарт 3.Основні принципи проведення аудиту. 
Стандарт перераховує принципи, якими повинен керуватися аудитор: сумлінність, об'єктивність, незалежність, конфіденційність, належна кваліфікація та компетентність, використання результатів роботи інших аудиторів, документування, планування, отримання аудиторських даних, перевірка системи обліку та внутрішнього контролю, перевірка зроблених висновків і складання висновку. 
· Стандарт 4. Планування. 
Стандарт розглядає процес планування аудиту, визначає ключові елементи цього процесу і містить практичні питання. 
· Стандарт 5. Використання результатів роботи інших аудиторів. 
Стандарт застосовується у випадках використання незалежним аудитором результатів роботи іншого незалежного аудитора. 
· Стандарт 6. Вивчення і оцінка вживаної системи бухгалтерського обліку і відповідних засобів контролю у зв'язку з проведенням аудиту. 
У даному стандарті розглянуті системи обліку, елементи, завдання і обмеження внутрішнього контролю, а так само аудиторських процедур, призначених для вивчення постановки внутрішнього контролю. 
· Стандарт 7. Контроль якості аудиту. 
Контроль якості має важливе значення для підтримки високих вимог до професії аудитора. Стандарт проводить відмінність між контролем окремих перевірок і загальною якістю контролю, прийнятим в аудиторській фірмі. У стандарті поставлені питання здійснення контролю над процесом передачі аудитором своїх функцій помічникам для проведення окремих перевірок. 
· Стандарт 8. Дані аудитора. 
Розуміються відомості, одержувані аудитором при підготовці висновків, на яких грунтується його висновок. 
Стандарт розглядає природу і джерела даних аудиту. 
· Стандарт 9. Документація. 
У стандарті наведені відомості про типові форми і зміст робочих документів, а так само конкретні приклади робочих документів, що складаються або одержуваних аудитором. 
· Стандарт 10. Використання результатів роботи внутрішнього аудитора. 
Внутрішній аудит являє собою елемент внутрішнього контролю на підприємстві і здійснюється спеціально призначеним персоналом в рамках підприємства. Завдання внутрішнього аудиту - оцінка якості розробки та застосування механізмів внутрішнього контролю. 
· Стандарт 11. Обман і помилка. 
Стандарт визначає поняття "помилка" і "обман" і встановлює, що відповідальність за попередження обману і помилки несе керівництво підприємства. 
· Стандарт 12. Аналітична перевірка. 
У стандарті представлено опис процедур аналітичної перевірки та рекомендації щодо їх завдань і часу проведення, а також щодо того, якою мірою слід вважати на ці процедури в ході виконання аудиту. 
· Стандарт 13. Висновок аудитора щодо фінансових звітів. 
Стандарт дає рекомендації щодо форми та змісту аудиторського висновку, складеного за матеріалами незалежної перевірки фінансової звітності підприємства, розглядає можливу формулювання беззастережного укладення та обставини, при яких може бути зроблено висновок, відміну від беззастережного. 
· Стандарт 14. Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти. 
Стандарт визначає поняття "інша інформація" як фінансова і нефінансових, включена в документ, що містить перевіряються фінансові звіти підприємства, разом з відповідним висновком аудитора. 
· Стандарт 15. Проведення аудиту в умовах застосування електронної обробки даних (ЕОД). 
У стандарті надано рекомендації щодо використання додаткових процедур, які повинні відповідати стандарту 3 "Основні принципи проведення аудиту", у разі проведення аудиту в умовах застосування ЕОД. 
· Стандарт 16. Комп'ютерні методи аудиту. 
Стандарт містить рекомендації щодо використання комп'ютерних методів аудиту (КМА), особливо по відношенню до програмного забезпечення та перевірочних даних. 
· Стандарт 17. Зацікавлені сторони. 
Наведено процедури отримання необхідних і достатніх для проведення аудиту даних відносно існування зацікавлених сторін і проведених з ними операцій. 
· Стандарт 18. Використання роботи експерта. 
Стандарт наводить рекомендації, що стосуються випадків виконання клієнтом або аудитором послуг експерта. 
· Стандарт 19. Аудиторська вибірка. 
У стандарті перераховані фактори, які повинен враховувати аудитор у процесі складання і відбору аудиторської вибірки і при оцінці результатів і процедур аудиту. Стандарт поширюється як на статистичні, так і на нестатичні методи вибірки і пропонує практичні рекомендації з таких питань, як ризик вибірки, сертифікація, методи відбору і прогнозування помилок. 
· Стандарт 20. Вплив використання ЕОД на вивчення і оцінку системи обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю. 
Стандарт присвячений вивченню і оцінці системи обліку та механізмів внутрішнього контролю при ЕОД. Стандарт містить загальні характеристики контролю в умовах застосування ЕОД, включаючи чинники, що впливають на структуру, характер обробки, побудова системи внутрішнього обліку. 
· Стандарт 21. Датування висновку аудитора. Події після підписання балансу. Виявлення фактів після публікації фінансових звітів. 

Перекладено порталом © за допомогою translate.google.com.

Редактор: Адаманов Дамир. (текст може містити помилки)

Оригинал: http:///25