Зміст

Вступ

Розділ 1. Технічна творчість: її суть, значення, використання творчих завдань

1.1 Суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку учнів

1.2 Місце та значення творчих завдань для розвитку творчої діяльності

1.3 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі

Розділ 2. Приклади проведення уроків праці в початкових класах

2.1 Урок: Сувеніри-подарунки з паперу (2 клас)

2.2 Урок: Витинанки, візерунки – це чудові подарунки (3 клас)

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

За сучасних умов, коли відбувається зміна ціннісних орієнтацій в суспільстві, будується національна держава, відроджується національна культура, теж відчутна потреба в активізації естетичних факторів, але проявляється вона дуже суперечливо. Економічні і політичні труднощі породжують різні оцінки можливостей естетичного виховання сьогодні.

Актуальність: Науково-технічний прогрес, охоплюючи всі сфери людської діяльності, стрімко перетворить продуктивні сили, весь технічний базис виробництва, істотно змінює характер і зміст праці, місце і роль людини в продуктивному процесі.

Розвиток технічної творчості учнів - важливий засіб формування особистості технічно розвиненого учня. Воно припускає насамперед формування відповідних моральних якостей особистості, основ наукового світогляду, творчого відношення до праці, глибоких і міцних професійних і загальних знань, а також умінь і навичок гнучкого оперування цими знаннями на практиці.

Об`єкт дослідження – технічна творчість учнів.

Предмет дослідження – розвиток технічної творчості на уроках праці.

Мета дослідження – з`ясувати особливості розвитку технічної творчості на уроках технічної праці.

Завдання:

сформувати уявлення про суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку учнів;

охарактеризувати можливості для розвитку технічної творчості учнів початкових класів у процесі трудового навчання;

навести приклади уроків трудового навчання.

Розділ 1. Технічна творчість: її суть, значення, використання творчих завдань

1.1 Суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку учнів

Лише творче ставлення до своєї праці може дати помітні досягнення у будь-якій галузі діяльності. Ми бачимо не на прикладах видатних діячів у галузі науки, мистецтва, виробництва

Підвищити продуктивність праці у галузі виробництва можна, застосовуючи нову техніку і технологію, а також впроваджуючи наукову організацію праці. Проте в усіх випадках важливим засобом просування вперед стає винахідництво та раціоналізація, за рахунок яких вдається досягти значної економії, значно підвищити продуктивність праці, піднести рівень якості продукції.

Розвитку винахідництва й раціоналізації на сучасних промислових підприємствах приділяється надзвичайно велика увага. Тут створені спеціальні бюро раціоналізації та винахідництва, у складі яких працюють досвідчені інженери. Завданих таких бюро - вишукувати "вузькі місця", тобто ті труднощі, що виникають у процесі роботи, і заохочувати учасників виробництва до їх подолання. Бюро раціоналізації та винахідництва розглядають усі пропозиції, які надходять до них, дають їм оцінку та рекомендують у разі потреби впроваджувати їх у виробництво. Раціоналізація та винахідництво стимулюються матеріально.

Проте за певних умов успіхи винахідників і раціоналізаторів могли б бути значно більшими, причому не останнє місце тут належить такій умові, як підготовка учнів до творчої праці в стінах школи.

Проведене в свій час опитування ряду керівників провідних промислових підприємств показало, що вони чекають від випускників школи, які приходять до них, насамперед бажання і деякого вміння творчо ставитись до своєї праці.

Таке бажання цілком зрозуміле. Адже включення робітників у винахідницьку і раціоналізаторську діяльність значно б полегшувалось і проходило більш ефективно, якби випускники школи, 18-річні дівчата та хлопці, ставали до робочого місця з бажанням критично аналізувати умови своєї діяльності, удосконалювати знаряддя праці, технологію виготовлення продукції ніщо, тобто якби вони були психологічно в якійсь мірі практично підготовлені до творчої праці.

Досвід роботи передових шкіл та численні дослідження свідчать про те, то підготовка учнів до творчої праці у процесі навчання в школі цілком можлива. Технічної творчість дітей має багато спільною з технічною творчістю дорослих і разом з тим характеризуватися своїми особливостями.

Вивчаючи сам процес технічної творчості, вчені поділяють його па окремі етани Гак, французький психолог Ж. Рібо виділяв у процесі творчості три фази: визрівання ідеї, відкриття або винахід і перевірку.

Більш розгорнуту схему етапів винаходу запропонував американський психолог Росмен у своїй книзі "Психологія винахідника". У ній виділено сім етапів винаходу: 1) розуміння потреби винаходу; 2) аналіз ціп потреби; 3) ознайомлення з наявною інформацією; 4) формулювання всіх існуючих об'єктивних розв'язань; 5) критичний їх аналіз; 6) народження ідеї новою винаходу; 7) експериментальна перевірка її.

Російський психолог И.М. Якобсон у книзі "Процес творчої роботи винахідника" запропонував виділити такі стадії процесу винаходу: 1) період інтелектуальної творчої готовності; 2) усвідомлення потреби; 3) зародження ідеї - формулювання завдання; 4) стадія пошуків розв'язання; 5) одержання принципу винаходу; 6) перетворення принципу у схему; 7) стадія технічного оформлення та розгортання винаходу (креслення, розрахунки, модель, перевірка винаходу).

Близьку до цього аналізу станів винаходу схему, запропонував С.М. Василевський.

I. Попередня фаза: 1) усвідомлення погреби; 2) бажання задовольнити її; 3) формулювання завдання винаходу.

II. Центральна фаза: 1) пошуки розв'язання; 2) одержання принципу рішення та перетворення його у схем): 3) початкове науково-технічне та економічне обґрунтування проекту винаходу.

III. Заключна фаза: 1) дальше більш або менш розгорнуте технічне та економічне обґрунтування проекту; 2) більш деталізовані робочі креслення; 3) більш або менш закінчене виготовлення експериментальної 3), а потім і виробничою зразка винаходу.

Г.С. Альтшулер у своїй книзі "Как научиться изобретать" формулює три основні стадії творчості винахідника: аналітична, оперативна та синтетична.

Аналітична стадія творчості винахідника - це ланцюг логічних операцій, в якому одна ланки закономірно іде за іншою. Вона складається з п'яти етапів: 1) поставити завдання; 2) уявити собі ідеальний кінцевий результат; 3) визначити, що заважає досягненню цього результату (тобто знайти протиріччя); 4) знайти, чому заважає (знайти причину протиріччя); 5) визначній, за яких умов не заважатиме (тобто знайти умови, за яких протиріччя знімається).

Після аналітичної настає оперативна стадія творчого процесу: усунути причину протиріччя внесенням змін в об'єкт. Вона характеризується пошуком, який, на думку Г.С Адьтшудера, у загальному, вигляді повинен проходити однаково для всіх випадків: 1) перевірка можливих змін у самому об'єкті, тобто у даній машині, даному технологічному процесі (зміна розмірів, форми, матеріалу, взаємного розташування частин та ін.); 2) перевірка можливості поділу об'єкта на незалежні частини; 3) перевірка можливих змін у зовнішньому для даного об'єкта середовищі (заміна параметрів середовища, зміна середовища та ін.); 4) перевірка можливих змін у сусідніх (тобто таких, що працюють спільно з даним) об'єктах; 5) дослідження прообразів з інших галузей техніки (поставити питання: як дане протиріччя усувається и інших галузях техніки); 6) дослідження прообразів у природі (поставити питання: як дане протиріччя усувається в природі?); 7) повернення в разі потреби до вихідного завдання та розширення його умов.

Остання, заключна стадія творчого процесу - синтетична - підказує винахідникові перевірку можливості використання його ідеї удосконалення в інших пристроях. Інакше кажучи, третя стадія веде винахідника до узагальнень та пошуку нових об'єктів, куди б можна було перенести його творчі знахідки.

Якщо порівняти наведені вище висновки різних учених, то можна знайти в них багато спільнот. У всякому разі асі вони вказують на три найважливіших етапи творчого процесу: 1) підготовка винаходу; 2) робота над винаходом; 3) реалізація.

Отже, у загальному вигляді процес технічної творчості уявляється всім однаковим. Проте, коли йдеться про деталізацію вказаних станів творчого процесу, то тут має місце деяка розбіжність, притому висновки вчених відбивають фактично не стільки послідовність станін творчої діяльності, оскільки логіку, у якій вона повинна проходити.

На практиці творчі процеси відбивають типологічні та індивідуальні особливості. ІІроф. М.Д. Левітом пише у зв'язку з цим, що досі не зовсім зрозуміло, як виникає ідея винаходу. Інколи у процесі винаходу з'ясовується принцип розв'язання завдання дослідження, який потім конкретизується, перетворюючись у схему У деяких випадках принцип і схему винаходу винахідник встановлює майже одночасно, и інших - далі відкриття принципу винахідник не йде, а буває й так, що принцип відкриває один винахідник, а перетворює його у схему - інший.

Так само не до кіпця зрозумілим є зміст та послідовність процесу творчої діяльності підлітків, хоч з цього приполу і виконано ряд дуже цікавих досліджень.

Отже, в розв'язанні питань про навчання технічної творчості методисти не мають ще докладних психологічних рекомендацій, що значно утруднює їхню роботу.

Розглянувши суть процесу технічної творчої діяльності у трактуванні психологів, перейдемо до питання, якого характеру трудову діяльність слід відносити до технічної творчості. Під технічною творчістю розуміють цілеспрямовану діяльність людини, яка завершується створенням чогось новою з метою удосконалення знарядь прані, технологічних процесів, планування праці, конструкції виробів тощо - нового, яке має суспільну цінність.

Як показують дослідження I.I. Смагіна, технічна творча діяльність дітей характеризується тими самими закономірностями, що й творча технічна діяльність дорослих людей, а саме: 1) все, що створюється дітьми, незалежно від суспільного значення наслідків праці, є результатом копіткої напруженої діяльності; 2) творча діяльність дітей наближається до творчої діяльності дорослих і за значенням у процесі її основних психічних компонентів; і) творча діяльність дітей характеризується тими самими станами, що й творча діяльність дорослих.

Поряд з цим вивчення наслідків творчої праці учнів показує, що і порча діяльність дітей мас ряд особливостей.

1. За невеликим винятком вони створюють нові продукти, що не мають суспільного значення, тобто створюють нове для себе, тим часом як суспільству не нове вже відомо. Отже, таке нове має суб'єктивний характер, проте з точки зору психології праця учнів не позбавляється при цьому творчого характеру, бо у процесі її діти роблять для себе відкриття. Для розвитку здібностей учнів, для навчання їх технічної творчості характер новизни (об'єктивний чи суб'єктивний) не має значення.

2. Навчальний характер дитячої технічної творчості висуває на перший план не результати творчої діяльності, а підготовку до неї в майбутньому у виробничих умовах. Основним джерелом творчої діяльності учнів має бути досвід, нагромаджений у цій галузі та переданий у доступній формі в процесі навчання.

3. Творча діяльність учнів відзначається нижчим рівнем самостійності

З наведених особливостей дитячої технічної творчої діяльності видно, що вона можлива лише при систематичному і цілеспрямованому педагогічному керівництві, а щоб воно досягли мети, потрібні певні умови:

1. Створення необхідної обстановки для самостійних дій учнів у процесі праці. Відоме положення про те, що формування всіх якостей та властивостей особистості відбувається в процесі діяльності, в однаковій мірі стосується і розвитку творчих сил та здібностей. При цьому діяльність для виконання цих завдань повинна забезпечувати досить високий рівень інтелектуальної активності. Це передбачає можливість для самостійних дій учнів у процесі праці. На заняттях у навчальних майстернях це завдання може бути успішно розв'язане способом формулювання трудових завдань, при якому виключається повна регламентація дій учнів.

2. Підведення учнів до творчої ідеї або пряма постановка перед ними творчих питань та завдань. П умовах діяльності людей у сфері матеріального виробництва творча ідея або завдання виникає під виливом запитів громадського життя, в нових продуктах праці. В умовах навчальної роботи на уроках праці учні також можуть в окремих випадках самостійно усвідомлювані наявність тих або інших завдань, розв'язання яких сприяє розвитку їх творчих сил та здібностей. Разом з тим переважній більшості учнів важко самостійно усвідомлювати такі завдання, а ті завдання, які перед ними постають, дуже часто мають випадковий характер. Тому учнів слід не тільки включати в діяльність, що містить в собі можливості до прояву самостійних дій, а й підводити їх до усвідомлення цієї можливості; стимулювати їх до того, щоб закладена у трудовому завданні можливість була ними використана.

3. Стимулювання учнів до мобілізації і застосування загальнотеоретичних та політехнічних знань для розв'язання творчих завдань. Як відомо, творча діяльність можлива на основі певних знань, умінь та навичок. Проте учні не завжди вміють застосовувати свої знання, на практиці, а отже, не завжди можуть самостійно долати труднощі у процесі виконання трудового завдання. Застосування різноманітних педагогічних прийомів повинно сприяти встановленню в учнів зв'язків між їхніми знаннями та завданнями, які треба розв'язати.

4. Застосування різних педагогічних прийомів стимулювання інтелектуальної активності учнів при виконанні ними завдань творчого характеру. Вивчення трудової діяльності учнів на уроках праці показало, що при додержанні зазначених вище трьох умов рівень активності учнів не завжди буває: однаковим, бо вони не завжди в однаковій мірі мобілізують свої психофізичні сили для розв'язання завдань і нормою характеру. Зокрема, учні середнього шкільного віку ще легко переключають свою увагу з одного предмета на інший, вольові дії в них імпульсивні, інтереси ще не досить сталі. Все це позначається на їхній діяльності. Застосування спеціальних педагогічних прийомів сприяє тому, що ці учні з більшим інтересом виконують завдання, стають уважнішими під час роботи, більше зусиль докладають для подолання труднощів, що виникають у процесі праці. Внаслідок цього і результат роботи стають значно кращими

Необхідною умовою розвитку технічної творчості дітей є формування в них таких психологічних та інтелектуальних якостей, які дають, людині можливість швидко орієнтуватися в умовах сучасної техніки. У процесі творчої діяльності важливу роль відіграють і пізнавальні процеси, і потреби, і почуття, і вольові дії.

Пізнання починається з відчуттів та сприймань, розвиток яких дає можливість відбивати предмети та явища реальної дійсності у всій їх повноті та точності. У процесі технічної творчої діяльності в учнів виробляється вміння виділяти відчуття окремих якостей та властивостей матеріалів, сприймати конструктивні особливості деталей вузлів та виробів у цілому.

Виконуючи окремі операції з монтажу, налагодження, випробування виробів, учні ведуть спостереження та контроль безпосередньо "на око" або за допомогою контролюючих приладів. При цьому виробляється вміння правильно сприймати просторові відношення: відстані, величини, фігури, форми, що є важливим компонентом технічної діяльності учнів. Так, наприклад, окомір потрібний для розмічання, розташування деталей та їх монтажу, знаходження найкращої форми тощо. Всі учні у процесі роботи виконують багаторазові спостереження над матеріалом, інструментом, пристроєм, монтажем, прийомами роботи та ін.

Спостережливість - одна з основ творчої діяльності. Учні привчаються закріплювати результати спостережень, у формі короткого запису, схеми, малюнка, що допомагає краще зосереджувати увагу, підвищує почуття відповідальності, привчає до точності та самоконтролю, до "технічної зіркості".

У процесі технічної творчості розвивається увага учнів, бо їм доводиться планувати технологічний процес, зосереджувати свою увагу на будові деталей та вузлів виробу. їх взаємодії під час складання та налагоджування. Планування та виготовлення складніших виробів потребують особливої концентрації уваги з боку учнів. Концентрована увага необхідна, наприклад, під час виготовлення креслень, розмічання, складання схем, монтажу тощо. В інших випадках, навпаки, важливо вміти розподіляти увагу між кількома об'єктами, предметами та явищами (випробування моделей, перевірка роботи складного приладу чи апарата, де необхідно стежити одночасно за роботою і цілою виробу і його частин). Виконання деяких робіт потребує систематичного переключення уваги, наприклад, під час випробування керованих моделей, градуювання приладів, виконання лабораторних робіт, в роботі з навчаючими машинами та ін.

Надзвичайно велике значення для технічної творчості має сталість уваги. Учень повинен вміти зберігати інтенсивність своєї уваги до кінця виконання роботи, невідволікаючись сторонніми враженнями. Отже, учні вчаться вмінню своєчасно концентрувати, розподіляти та переключити увагу, зберігаючи її сталість, тобто вчаться володіти нею.

У процесі технічної творчості можна створити спеціальну обстановку навчання, викликані інтерес та прагнення учнів удосконалювати спою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості. У процесі технічної творчості створюються умови для формування вольових якостей учнів, бо останнім доводиться зустрічатись і новими незвичайними умовами праці, їм доводиться зустрічатися і великими труднощами в роботі, терпіти часті невдачі в процесі виготовлення та налагодження виробів. Роботу доводять до кінця лише ті учні, які мають достатню силу волі, вміють терпляче, наполегливо добиватися своєї мети, долати труднощі в роботі, не пасувати перед невдачами.

Особливе місце й роль у творчості учнів належить технічному мисленню. Як вказує: ряд дослідників воно спрямоване на пізнання технічних та технологічних явищ і процесів, на пізнання суттєвих зв'язків між ними. Для технічного мислення характерні такі якості, як гнучкість, оперативність, активність у розв'язанні ряду спеціальних питань. Людина з розвиненим технічним мисленням володіє системою узагальнених знань, навичок, розуміє технічні взаємозв'язки конструкцій, функції окремих деталей учні, що володіють технічним мисленням, вміють легко читати креслення, визначаючи кількість деталей, з яких складатиметься виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі з них, які найбільше відповідають технічним умовам.

1.2 Місце та значення творчих завдань для розвитку творчої діяльності

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукомістких технологій висувають перед школою ряд завдань, серед яких основне місце займає проблема розвитку творчих здібностей особистості. Вміння творчо використовувати здобуті знання (креативність) є зараз соціальною цінністю, оскільки допомагає людині виконувати суспільні й професійні функції, робить можливою швидку адаптацію в нових економічних умовах, сприяє швидкому переходу від одного виду діяльності до іншого. А в умовах прискореного науково-технічного прогресу це вміння стає насущною суспільною необхідністю, тому що виробництво відчуває потребу вже не стільки в мускульній силі чи простих навичках розумової праці людини, скільки з її творчих здібностях.

Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно-історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь «Технології», предмети якої найбільше підходять для організації стимулювання творчого мислення. У процесі їх вивчення можна ознайомитися зі зразками творчого досвіду, нагромадженого історією розвитку виробництва, оволодіти різноманітними прийомами переносу знань, їх практичного застосування.

Організовуючи розвиток творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.

Аналіз досвіду роботи вчителів, власних педагогічних досліджень дає змогу виділити ряд труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей учнів. Найвагоміші серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на «здоровому глузді», інерції думки, стереотипності мислення. Практика показує, що навіть часткове послаблення таких бар'єрів різко послаблює вплив гальмівних сил на процес мислення особистості і дає їй змогу вирішувати поставлені перед нею завдання.

Значний ефект у плані тренування і розвитку пізнавальних сил особистості щодо подолання різноманітних психолого-гносеологічних бар'єрів, а значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає фрагментарне їх використання в курсі трудового навчання різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення. Причому бажаних результатів можна досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання можна застосовувати для контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також для практичних робіт. В останньому випадку особливу увагу слід приділити питанням правильного добору таких завдань, від чого значною мірою залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпи його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіки пізнавальної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу, розглянемо деякі критерії відбору матеріалу для використання на уроках. їх можна сформулювати і визначити таким чином.

Значимість у розв'язанні завдань творчого розвитку особистості передбачає комплексний підхід до вирішення проблеми реалізації навчальних, розвивальних та виховних цілей. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення. Вони лають можливість пізнавати об'єкти реального світу, власноручно їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів. Запропоновані завдання мають допомогти учням засвоїти ці прийоми і практично їх застосовувати.

Працюючи над поставленим завданням, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі їм невідоме, таке, що не зустрічалося в їхній практиці.

Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності. Без глибокого інтересу до об'єкта праці неможлива творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час виконання ними практичних завдань. Важливо дібрати такі завдання, які неможливо було б виконати, застосовуючи формально знання як основ технологій зокрема, так і основ наук у цілому, або користуючись лише певним алгоритмом трудової діяльності. Оскільки за такого підходу робота зводиться до виконання репродуктивних вправ, що не забезпечує належного рівня розвитку творчого мислення, простору для фантазії, прояву ерудиції, вмінь, навичок.

Варіативність завдання (можливість кількох варіантів вирішення) щодо створення умов для конструювання, відбору найбільш доцільних і оптимальних у даних умовах варіантів, ставить учнів перед необхідністю аналізувати, робити відповідні технічні розрахунки, оцінювати реальні умови з точки зору технологічності пропонованого варіанта, вибирати оптимальні значення параметрів. Такі завдання, як правило, належать до вищого рівня.

Завдання, відібрані для роботи з учнями на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо випливає із загально дидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові й трудові зусилля, спрямовані на його вирішення, давало б розвивальний ефект. Принцип посильності вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня розвитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сприйняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформованості інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як самого завдання, так і методики його вирішення. В іншому разі таке завдання негативно впливає на інтерес.

Розглянуті принципи слід взяти за основу під час складання різнорівневих карток-зав-дань для вирішення навчально-дидактичних проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовують на уроках трудового навчання, поділяють на такі основні типи:

• «Графічні (на читання зображення, на складання зображення, на доопрацювання зображення).

• Технологічні (на вибір раціональної технології виготовлення виробу, на поліпшення технологічного процесу, на пояснення технологічного процесу, на вибір заготовки; на вибір раціонального способу підготовки заготовки, на вибір інструментів та пристроїв; на контроль технологічного процесу).

• Конструкторські (на розробку конструкції, на вдосконалення конструкції, на пояснення конструкції, на внесення змін у конструкцію, на доконструювання).

• Розрахункові (на визначення розмірів, на знаходження параметрів технологічних процесів).

• Контрольно-тренувальні (на знання термінології, на знання будови технічних об'єктів, на перевірку засвоєння учнями основ програмового матеріалу, на знання призначення інструментів та пристроїв).

Такий перелік різноманітних за змістом, структурою, методами розв'язування задач створює ряд труднощів під час складання різнорівневих завдань, основою яких є вибір ступеня складності відповідних пропонованих рівнів та віднесення конкретних задач до того чи іншого рівня. Усунути труднощі, що виникли, допомагає класифікація задач за елементами структурно-компонентного складу. Подамо її у вигляді таблиці, де а — вихідні дані задачі, b — спосіб розв'язування, с — результат пошуку розв'язку, який необхідно одержати, d — назва класу задачі.

Виходячи з наведеної класифікації, маємо можливість виділити 3 або 4 основні рівні організації дидактичного матеріалу в форму конструктивно-технічних задач:

Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні — на читання зображення, на розмічання заготовки; технологічні — на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструкції вибору за готовими зразками.

Рівень «В» — розрахунково-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів технологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний матеріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями.

Рівень «С» — конструктивно-технічний (творчий рівень) — конструкторські задачі, графічні задачі на складання документації технологічного процесу виготовлення виробу пропонованої конструкції.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі рівня «А» дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзії знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотивів навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та розвитку здібностей.

Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діяльності. Якщо рівень «А» не забезпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичному матеріалі), то рівень «В» створює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідне розуміння суті технологічних процесів.

Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо" використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання.

У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, зміною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.

1.3 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі

Сьогодні, коли у шкільне життя починають впроваджуватися стандарти початкової освіти, постає необхідність у зміні підходів до організації та здійснення професійно-педагогічної діяльності, зокрема, і в освітній галузі "Технології", до якої належать згадані предмети. Наголос у цій сфері робиться на формуванні не виконавця, а цілісної особистості, здатної до творчого, конструктивного перетворення довкілля на засадах гармонії. Це означає, насамперед, що діти з допомогою вчителя мають знайти місце для докладання своїх сил, розуму, здібностей, знань і умінь у найближчому оточенні: в родині, в школі, у дворі чи селі. При цьому вони мають навчитися враховувати і використовувати існуючі ресурси.

Нова програма з трудового навчання орієнтує на конструктивно-технологічний підхід до розв'язання трудових завдань на уроках. Це передбачає формування в учнів умінь знаходити необхідну для досягнення мети інформацію, висувати та обґрунтовувати, ідеї щодо розробки конструкції і технології виготовлення виробу, обирати найраціональніші з них, планувати та організовувати трудовий процес для виконання задуму, оцінювати результати, коригувати свою діяльність, представляти одержаний результат, з'ясовувати умови вдосконалення та реалізації виробів за призначенням. Усі перелічені аспекти предметно-перетворювальної діяльності мають реалізуватися в сумісній трудовій діяльності учнів, об'єднаних у творчі групи, у яких створюються передумови для виховання почуття відповідальності, підприємливості, культури поведінки і ділового спілкування.

Основним шляхом трудового навчання молодших школярів за даним підходом є проектування. Включення учнів у цей складний процес відбувається поступово, поетапно і, відповідно, окремі елементи проектної діяльності використовуються вчителем на звичайних уроках праці упродовж навчального року.

Основна увага на них приділяється навчанню дітей розв'язувати проблемні завдання щодо створення виробу, а не його репродуктивного виготовлення. Створити ж педагогічну ситуацію вільного вибору різних за складністю трудових завдань, як пропонується у пояснювальній записці до програми, найкраще дозволяють узагальнюючі практичні роботи, які проводяться по завершенні вивчення окремих модулів.

Вся діяльність вчителя початкових класів повинна бути спрямована на формування в учнів умінь спостерігати навколишній світ і оволодівати прийомами зображення (живопис, графіка, аплікація, ліплення, декоративно-прикладна діяльність, конструювання на основі дизайну). Велику увагу потрібно приділяти створенню умов для розкриття творчих здібностей школярів, формуванню трудових навичок та вмінь, вихованню любові й поваги до праці, розвитку художньо-естетичного смаку. Обладнання кабінету художньої праці дозволяє по-новому використовувати навчально-матеріальну базу, застосовувати технічні та інші засоби навчання, забезпечує чітку систематизацію програмового матеріалу, курсу «Художня праця», організацію занять на науковій основі.

Спираючись на нові психолого-педагогічні ідеї (О. Я. Савченко, Ю. 3. Гільбух, С. А. Коробко та ін.) відносно індивідуального диференційованого підходу до навчання дітей, багато вчителів поставлять в центр своєї уваги особистість учня, його індивідуальність, рівень підготовки, бажання і здатність учитися, характер, життєві прагнення. Це дає змогу організувати працю таким чином, щоб кожен учень заохочувався до творчості не лише за бажанням, але й з урахуванням своїх можливостей. Заохочення здійснюється двома шляхами: в процесі обов'язкових уроків з художньої праці та під час поурочних занять, що будуються за індивідуальними інтересами дітей і їхніми можливостями. Розвитку творчої активності школярів сприяє не тільки індивідуальна робота, а й доброзичливість, спокійний мікроклімат, повага, співробітництво вчителя й учнів.

Значне місце в календарно-тематичному плануванні практичних занять займає виготовлення іграшок з паперу, пінопласту, поролону, тканини, м'якого дроту тощо. Найбільше дітям подобаються м'які іграшки: хутряні, плюшеві, суконні, із кольорових клаптиків тканини.

Вміло організована робота дає змогу кожному бачити реальний її результат, конкретне корисне значення. Наприклад, ремонт книжок, виготовлення масок на новорічний карнавал, ялинкових іграшок, дидактичного матеріалу для інших уроків, виробів прикладного мистецтва на ярмарок-продаж, шкільну районну виставку тощо.

На прикладі іграшок розкриваються секрети майстерності народних умільців. А знання історії, традицій народу розвивають у дітей здібності розпізнавати і порівнювати твори мистецтва. Це розширює і збагачує їхній кругозір, споріднює урок трудового навчання та образотворчого мистецтва, вкосить елементи народознавства. Школярі ознайомлюються з Петриківським розписом, народним декоративно-прикладним мистецтвом, з історією писанок, символікою, українськими оберегами, національним орнаментом, народним мистецтвом витинанки, художніми виробами тощо. Такі уроки збагачують учнів новими знаннями, урізноманітнюють їхню діяльність, розвивають інтелект.

Важливі техніко-технологічні відомості вчитель подає методом розповіді, бесіди. Вміло навчає дітей планування. Всю роботу розбиває на операції і разом з дітьми обговорює порядок їх виконання. Поступово вивішує на дошці аркуші паперу зі змістом роботи на кожному етапі. Це орієнтує учнів на послідовне виготовлення виробу, дає змогу чітко уявити результат своєї праці і шлях до його досягнення. В кінці оцінюється кожна операція і готовий виріб. Відзначаються зусилля кожного школяра: старанність, ретельність, уміння. Колективні оцінки, обґрунтовані, прийняті дітьми, є тим стимулом, який допомагає утверджувати моральні норми колективної пращ. Така робота сприяє вихованню в учнів почуття відповідальності, формується вміння працювати за загальним планом, у певному темпі, з'ясовувати свої дії з діями інших, допомагати один одному. Поступово вчитель навчає дітей засвоювати всі операції і виконувати виріб від початку до кінця самостійно, зменшуючи педагогічне керівництво. Детальний аналіз, інструктаж замінює більш загальним (на що звернути увагу під час виконання виробу, які труднощі, як їх подолати). Після кожної самостійної роботи обов'язково розглядаються дії учнів, аналізуються шлях, вибраний школярем, уміння, помилки, знахідки. Порівнюється запланований хід роботи з фактичним, розрахунковий час із затраченим і в кінці оцінюється якість виробу.

Плануючи урок, вчитель повинен завжди враховувати зміст роботи і ступінь підготовки дітей. Використання загальних форм навчальної діяльності, зокрема: фронтальних, групових (ланкові, бригадні, кооперативно-групові, диференційовано-групові), індивідуальних. При кооперативно-груповій формі учні класу розподіляються на групи для виконання кожною з них загального завдання.

За групової форми вчитель керує художньо-трудовою діяльністю малих груп з допомогою лідерів (ланкових, бригадирів). Динамічні групи, мікрогрупи об'єднують дітей на різній, але обов'язково добровільній основі за психологічною сумісністю, взаємосимпатією, інтересом. Кожен учень групи виконує певне трудове завдання, яке є частиною колективного. Вчитель намагається, щоб учні добре зрозуміли, що і як робитимуть, деякі операції демонструє. Після цього школярі сідають за номерами відповідно до послідовності операцій і беруть необхідні інструменти.

Вчитель стежить за роботою учнів, вивчає типові помилки, з'ясовує їх причини, розробляє заходи для запобігання цих помилок, організовує взаємоконтроль, самоконтроль школярів і вчить самооцінювати якість виробів перед тим, як їх здати.

Організація групової діяльності потребує багато зусиль учителя та учнів. Часто порушується темп роботи, і деякий час панує незлагода. Але згодом інтерес до колективного процесу праці, до його результатів підвищується. Уміле використання вчителем оригінального змісту, форм і методів художньої трудової діяльності дозволяє створити сприятливі передумови для естетичного, художнього та інтелектуального розвитку школярів. У кабінеті вчителя завжди є еталонні зразки, письмові інструктажі. Але нерідко діти придумують свої варіанти, прикрашають виріб, намагаються зробити його красивим, відмінним від інших. На заняттях учні привчаються економно витрачати матеріал, бережливо ставитися до інструментів. Наприклад, залишки паперу тримають у конвертах, голки, шпильки — в гольниці, інструменти — в окремих коробках тощо.

Переважно вчитель чергує види художньо-трудової діяльності в такій послідовності.

I чверть. Аранжування рослин. Учні збирають природні матеріали, використовують їх на заняттях (флористика).

II чверть. Формування графічної навички. На основі спостережень за природою діти навчаються зображувати предмети (контурне окреслення технічних об'єктів, а також природних об'єктів — птах у польоті, тварина у русі і т. ін.).

ІІІ чверть. Виготовлення художніх виробів на основі простих зразків декоративно-прикладного мистецтва.

IV чверть. Художньо-прикладна діяльність з рослинними і природними матеріалами (навесні). Тобто зміст художньої праці відповідає сезонності.

Складаючи календарні плани з художньої праці для 4-річної початкової школи, вчитель врахувує специфіку міської школи, використала принцип різноманітності.

Працюючи з учнями різних вікових груп, вона намагається у першокласників пробудити художню допитливість, формує вміння бачити красу самого процесу художньої праці; у школярів 2—3 класів переважно розвиває творчу уяву, художньо-пізнавальні мотиви праці; у четвертокласників цілеспрямовано формує інтереси до різних видів художньої праці.

На кожній сходинці навчання вчитель всіляко підтримує і розвиває потребу дітей у творчості і набутті практичних навичок. Усе це слугує естетичному, художньому та інтелектуальному розвитку молодших школярів.

Організовуючи навчально-трудову діяльність учнів, учитель намагається що уроку здійснювати правильний добір методів і прийомів навчання, способів співробітництва з дітьми, згідно з критеріями (пізнавальна, виховна, розвивальна цінність матеріалу; його емоційність — вплив на почуття і емоції; адекватні способи постановки навчальних завдань — відповідність віковому рівню, досвіду, розвитку; естетична привабливість зразка виробу і організаційних форм праці; оптимальне поєднання ігрової і навчальної діяльності у спільно-трудовій, парній, індивідуальній організації праці; всебічний розвиток самодіяльності й творчості).

Таблиця. Зміст мотиваційно-процесуального забезпечення художньої праці молодших школярів

Етапи художньо трудової діяльності

Мета художньо-трудової діяльності

Засоби реалізації художньо-трудової діяльності

Передбачені результати сформованості позитивного ставлення

1. Організаційно-спонукальні

Формування у дітей перших вражень від художньо-розвивального середовища, підготовка естетично привабливого зразка вибору. Виділення критеріїв, що спрямовують діяльність, а також предметів і засобів для художньої обробки матеріалів

Дидактичні ігри за вибором видів праці, предметів і засобів

Емоційно-позитивні, інтелектуально-позитивні і дієво-позитивні ставлення до удосконалення умов вибору зразків виробів предметів, засобів і способів художньо-трудової діяльності, до раціональної організації робочих місць і постійної підтримки порядку на цих місцях

2. Пояснення і планування

Створення пізнавальних ситуацій для ознайомлення з обладнанням, новими способами дій, послідовністю виготовлення виробів

Нетрадиційні способи ознайомлення з особливостями художньої обробки матеріалів: колір професії, звуки матеріалів, ілюстрування дій. Римовані навчальні діалоги вчителя і учнів. Словники лексичного мінімуму з художньої праці. Папки конструкторські з художньої обробки матеріалів

Емоційно-позитивне, інтелектуально-позитивне, дієво-позитивне ставлення до нових знань з художньої праці. самостійне планування послідовності художньо-трудових дій, правила користування різними інструментами, додаткові джерела і форми

3. Виконавчий і контрольно-оцінюючий

Орієнтування на доцільність темпоритму діяльності і окремих дій, в т тому числі віршованих текстів

Римовані фізкультхвилинки, пісні-ігри з імітацією трудових дій. Римовані правила безпеки праці з ручними інструментами і механізмами «традиційними і сучасними)

Емоційно-позитивне, інтелектуально-позитивне. дієво-позитивне ставлення до художньої діяльності

Розділ 2. Приклади проведення уроків праці в початкових класах

2.1 Урок: Сувеніри-подарунки з паперу (2 клас)

Практична робота: декоративні композиції до Великодня.

Мета уроку: узагальнити знання учнів про конструктивні можливості паперу з урахуванням його властивостей, удосконалювати вміння школярів використовувати раціональні прийоми виконання технологічних операцій під час виготовлення аплікацій, витинанок, перфорацій; виробляти уміння самостійно планувати роботи, налагоджувати співробітництво, ділове спілкування; виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до творчої праці, до товаришів співробітників.

Обладнання:

— для вчителя: макет великоднього кошика, набори писанок, рушники, серветки, зразки саморобних та поштових вітальних листівок до Великодня, магнітна дошка, таблиця з правилами безпеки;

— для учнів: кольоровий та альбомний папір, клей; ножиці, пензлик, олівець, шило, підкладні аркуші для нанесення клею, шаблони для розмічування деталей, технологічні картки для роботи в бригадах.

На перерві вчитель установлює на видному місці великодній кошик чи макет, покриває його вишитим рушником. На шкільній дошці записує тему узагальнюючого практичного заняття, закріплює таблицю для повторення правил безпечної праці під час користування ножицями і шилом, на демонстраційній дошці розміщує виставку саморобних та поштових великодніх вітальних листівок, закривши всі посібники ширмою. Перевіряє готовність учнів до початку занять.

Хід заняття

І. Визначення теми заняття та мети трудової діяльності. Формування мотивації учнів.

Вчитель декламує вірш В.Крищенка.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес

І крашанку, як усмішку, підносить,

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

— Ми знаходимося на порозі найвеличнішого християнського свята — Великодня. Як святкує його українська громада? Що ви знаєте про цю традицію? (Це свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. Воно приходить навесні і знаменує пробудження природи, символізує відродження до нового, вічного життя. Наші мами заздалегідь готуються до свята: печуть духмяні паски, варять крашанки, коптять ковбаси. У неділю всі йдуть до церкви, а потім родина збирається за святковим столом, усі радіють, висловлюють добрі побажання, дарують писанки).

— Яку участь зможете взяти ви у підготовці до святкувань? (Допомагатимемо мамі, прибиратимемо у кімнатах, виготовимо вітальні листівки, прикрасимо святковий стіл).

— На попередніх уроках ви вже малювали писанки, робили витинанки. Сьогодні ми узагальнимо наші знання, удосконалимо трудові уміння, навчимося створювати декоративні композиції на Великодню тему.

Вчитель відкриває ту частину дошки, де записано тему уроку.

— Пригадайте, чим відрізняється аплікаційне зображення предмета від живописного? (Локальним кольором, справжністю форм, стилізацією, площинністю).

— Що означає слово декор? (Це фантазія, казковість, прикраса, краса).

— Отже, сьогодні на уроці ми будемо творити красу. Вчитель відкриває ширму і демонструє поштові листівки та саморобні композиції, продовжує розмову.

— Розгляньте ці вироби і скажіть, чому, на вашу думку, ми називаємо їх великодніми? (На листівках зображено писанки, свічки, великодні кошики з продуктами для освячення, рушники, барвінкові віночки).

— Як вітаються люди під час зустрічі у Великодні свята? Як треба відповісти на таке привітання? (Христос воскрес! — Воістину воскрес!).

— Ці слова на листівках теж свідчать, що вони великодні. Які зразки вам більше до вподоби — фабричні чи саморобні, чому?

Вислуховуються різні думки і аргументи. Вчитель підводить дітей до висновку, що у фабричних листівках не завжди все влаштовує, а саморобні зберігають тепло рук, втілюють власну фантазію, душу їхнього автора, добру енергію для того, кому адресовані. Відкриває ширму.

— Тому девізом нашого заняття стане вислів: "Не купувати те, що можна зробити краще своїми руками!"

Вчитель знімає з демонстраційної дошки поштові листівки, залишаючи саморобні.

— Як можна використати композиції, виготовлені самостійно? (Привітати близьких, друзів, прикрасити святковий стіл, кімнату, клас).

— отже, і ми сьогодні долучимося до великодніх приготувань.

ІІ. Аналіз трудового завдання.

—Уважніше придивіться до різних варіантів саморобних композицій. З яких деталей вони складаються? Що є домінуючим? Чому в усіх виробах знаходимо різне обігрування, втілення образу яйця?

Вислухавши відповіді учнів, вчитель підсумовує.

— Виявляється, наші предки ще за дохристиянських часів вважали яйце основою, зародком життя. Яйце покривали прикрасами, зображеннями магічної сили. Ми і сьогодні беремо у руки на свято яйце — писанку чи драпанку, крашанку чи крапанку. Воно стало символом вічності у зв'язку з Воскресінням Христа.

— Якими способами виконано зображення яєць у зразках композицій? (Витинанки, аплікацій, перфорацій).

— Які кольори використано у композиціях? Як ви думаєте, поєднання яких інших кольорів можна використати? (На зеленому тлі жовті, білі, червоні, коричневі деталі тощо).

— Якими способами з'єднано деталі з основою? (Наклеюванням, щілинним з'єднанням).

— Яким способом створено композицію у третьому варіанті? (Виколюванням).

— Отже, які технологічні операції треба виконати з папером, щоб виготовити композиції? (Розмічування, згинання, вирізування, наклеювання, виколювання).

— Які для цього потрібні інструменти і пристосування? (Шаблони, олівці, ножиці, пензлі, шило, підкладні аркуші, баночки для клею).

III. Планування трудових дій.

— Спробуймо спланувати роботу. З чого потрібно почати? Що зробити далі?

Спільно вироблений план вчитель записує на дошці:

1. Створення задуму, виконання ескізу.

2. Підбір матеріалів за формою, розмірами, кольором, товщиною.

3. Розмічування і вирізування деталей.

4. Компонування зображення.

5. Монтаж та опорядження виробу.

Далі вчитель почергово вивішує на магнітній дошці технологічні картки, з'ясовує, що означають графічні зображення на них, і уточнює особливості, прийоми виконання технологічних операцій.

— Що означають кружечки? (Рис 1). (Це позначення деталей голови, тулуба курчатка, сонечка і т.д.).

— За допомогою чого їх можна розмітити? (За шаблоном).

— Що необхідно пам'ятати під час розмічування за шаблоном? (Його слід прикладати біля краю заготовки, зі зворотного боку кольорового паперу).

— Яку операцію слід виконати за штриховою лінією з двома точками? (Рис.2). (Згинання).

— Як правильно її виконати? (На столі, згинати від себе).

— Що означає товста лінія? (По ній ріжемо).

— Який прийом використовуємо під час вирізування витинанок? (Прийом симетричного вирізування).

— Які особливості виконання операції різання ви пам'ятаєте? (Обертати заготовку, а не ножиці; ріжемо складений у кілька разів папір, нахиливши леза ножиць трохи праворуч).

— Як правильно склеїти деталі? (Поклавши деталь на підкладний аркуш, змастити її поверхню тонким шаром клею, притерти до основи, просушити під пресом; об'ємні деталі для голови, тулуба курчатка, сонечка просушують, закріпивши канцелярськими скріпками).

— Як виконується виколювання на папері? (Рис. 3). (Зі зворотного боку аркуша робиться ескіз зображення у дзеркальному вигляді, кладеться на м'яку підкладку і по зазначених контурах на однаковій віддалі один від одного робляться проколи шилом).

Варіанти композиційного вирішення з урахуванням форми основи, розміру деталей, їх кольорового вирішення вчитель пояснює з допомогою магнітної дошки (чи фланелографа). Наголошує на необхідності відступити від нижнього краю основи композиції, розмістити насичені по кольору деталі далі, а легші, менш насичені, прозорі — ближче, не вибудовувати деталі на одній горизонтальній лінії тощо. Своє пояснення вчитель може супроводжувати виконанням замальовок на класній дошці.

IV. Підготовка засобів праці та організація учнів до виконання трудового завдання.

Вчитель повідомляє дітям, що сьогодні вони створюватимуть свої композиції у творчих майстернях, набуватимуть досвіду співпраці, взаємодопомоги, ділового спілкування.

З числа учнів, які сидять за сусідніми партами, формуються бригади по четверо осіб. їм пропонується обрати у кожному осередку бригадира (якщо виникають труднощі — вчитель призначає керівника сам). Члени бригад домовляються, над яким варіантом композиції вони працюватимуть (вчитель видає їм відповідні технологічні картки та набори шаблонів), розподіляють обов'язки, обговорюють послідовність роботи. Бригадир інструктує тих, кому потрібна допомога.

Можна спростити ситуацію з поділом на бригади, запропонувавши дітям сісти за столи з тими технологічними картами, які відповідають вибраному ними варіанту композиції. У цьому випадку зменшиться навантаження на комунікативну взаємодію, відпаде потреба переконувати окремих незгідних членів бригад, буде зекономлено час та враховані інтереси кожного.

Члени кожної бригади відповідно до обраних варіантів обладнують свої робочі місця необхідними інструментами і матеріалами, розкладають їх згідно з правилами підтримання порядку. Вчитель нагадує правила безпеки праці з ножицями і шилом: відкриває таблицю і пропонує всім її прочитати:

1. Під час різання паперу ножиці тримай горизонтально; спрямовуй леза від себе; обертай заготовку, а не леза.

2. Не клади ножиці розімкненими лезами на парту.

3. Зберігай ножиці у футлярі; передавай їх кільцями вперед.

4. Під час проколювання паперу шило тримай вертикально до поверхні аркуша.

5. Не спрямовуй гострий кінець шила до долоні.

6. Передавай шило ручкою вперед; зберігай його в спеціальній укладці або футлярі.

V.Виготовлення виробів за визначеним планом.

Члени творчих майстерень приступають до роботи. Вчитель спостерігає за діями школярів, надає допомогу бригадирам. За потреби він може провести поточний інструктаж в окремих бригадах з метою запобігання помилкам. Вчитель також здійснює перевірку та корекцію композиційних рішень в учнівських роботах та контролює дотримання правил безпеки праці.

На цьому етапі заняття можливе використання функціональної музики та спільне проведення фізкультпаузи, наприклад, коли більшість дітей впоралася із заготівлею деталей і має приступити до компонування і монтажу виробів.

VI. Оцінювання виконаної роботи та підбиття її підсумків.

Для завершального етапу заняття вчитель пропонує кожній бригаді провести презентацію своїх виробів. Члени бригади виходять на середину класу зі своїми роботами і розповідають про свою бригаду, як вони працювали і чого їм вдалося досягти. Усі інші можуть ставити запитання, висловлювати оцінні судження, починаючи, як правило, з позитивних, вказувати на шляхи вдосконалення композицій, технології їх виконання тощо.

Спільно визначаються кращі роботи та бригада, яка досягла найкращого результату, з'ясовуються умови, які цьому сприяли.

Вчитель аргументує оцінки кожного учня. Він може виставляти й подвійну оцінку: як за співпрацю в бригаді, так і за індивідуально виконану композицію.

Всі роботи можна залишити у класі для святкової виставки, а згодом, склавши тексти вітань та побажань рідним і близьким з нагоди Великодня, підписати їх та передати за призначенням згідно з задумом на початку заняття.

Звичайно, проводити подібне заняття можна лише за умови систематичного вивчення предмета і високого рівня попередніх досягнень учнів, сформованості у них базових програмових знань, умінь і навичок. Окремі елементи з цієї розробки можуть запозичити творчо працюючі вчителі й адаптувати їх до умов свого навчального середовища.

2.2 Урок: Витинанки, візерунки – це чудові подарунки (3 клас)

Мета. Закріплювати навички роботи з папером. Розширювати уявлення про мистецтво витинанки. Навчити створювати аплікації па основі витинанок, прикрашати витинанками подарунок (фотокартку) та приміщення з нагоди різних свят. Розвивати творчу уяву, фантазію, бажання створювати аплікації і композиції на основі витинанок. Розвивати інтерес до пізнання історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту. Виховувати прагнення приносити своєю творчістю радість для інших, шанобливе ставлення до близьких і рідша людей, до неньки України. Вчити любити і пам'ятати місце де народилися, рідну оселю, свій народ, рідну мову і неньку Україну. Обладнані»!, Папір, клей, ножиці, лінійка, олівець.

І. Оголошення теми та завдань уроку.

Вступна бесіда. Звучить пісня.

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося -

Небагацько нас є!

Що перший цвіточок —

То рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок —

То рідная ненька,

Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок —

Рідна сторононька,

Хорошенько цвіте.

Вчитель. Діти! Урок розпочався піснею «У полі калина», що її склав народ. Як ви гадаєте, що символізує тут образ калини? Що то за дивна калина, на якій усього три квіточки?

Вона символізує весь рід. Іншими словами, образ отого великого родового дерева, нашого народу і кожної людини бачимо в тій пісні. До свого роду звертається автор: «Нецураймося, признаваймося — небагацько нас є!». Запам'ятайте цей символ! А тепер погляньте ось на цей малюнок. Що ви бачите на ньому? Дерево. Сильне, могутнє дерево. Але в нього відтяте коріння. А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати під корінь?

— Воно зів'яне, засохне.

— І чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння?

— Дає соки землі.

— Дерево бере сили від землі корінням.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Так співає Н.Матвієнко в пісні «Сік землі». І тут саме говориться пре родове дерево. А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід. Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли самих себе, найменших членів роду

Діти - молоденькі листочки, гілки — тато й мама. Стовбур, що ближче до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі, бабусі. А коріння — це вже наші прадіди, ті, хто жив сто чи й двісті років тому.

От бачите, ви — молоденькі зелені листочки. А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страшним мечем вшила ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

— Ні, вони швидко зів'януть.

— А чи знаєте, яка в тому корінні сила?

— Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам'ять роду. Людина без пам'яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду — як листок, відірваний від дерева. А чи в кожного з нас є оте святе — пам'ять родовідна? Чи кожен з нас пам'ятає своїх дідуся і бабусю, близьких та далеких родичів?

У нас уже були уроки, на яких ви розповідали про своїх рідних, сімейні реліквії, які передаються з покоління в покоління. Деякі учні склали своє родовідне дерево. Перед нами два родовідних дерева. Бачите, які вони великі та пишні! Якщо у людини такий сильний рід, їй ніщо в житті не страшне. Із знання свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край — місце, де народився, вчать любити рідну хату.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

(Звучить пісня «Смерекова хата», сл. М.Бокая, муз. П.Дворського).

В давнину старі люди говорили, що берегинею роду є хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім'ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом. Наші предки любили прикрашати своє житло: розписували вибілені стіни й печі, різьбили ложки, віконниці, малювали ікони й картини, плели мереживо, вишивали рушники, серветки, скатерті, сорочки, наволочки, ткали килими, доріжки, клали візерунки на глиняний полив'яний посуд.

Гордістю кожної оселі була піч. Піч — друга мати: і обігріє, й нагодує, й обсушить. Прикрашали піч декоративними розписами, витинанками. Що ж таке витинанки? Витинанки — різноманітні прикраси з паперу. їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Є думка, що спочатку витинанки робили зі шкіри. їх широко використовували як прикраси народного одягу — кожухів, свиток, керсеток. Витинанки, як ажурні прикраси з білого і кольорового паперу, буди дуже поширені з середини XIX ст. Перші згадки про них знаходимо в творах І.Тургенєва, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Коцюбинського. Виготовленням витинанок у дитинстві захоплювались М.Гоголь, художники І.Репін, М.Добужинський.

Дивовижний світ мереживних візерунків відкривають роботи талановитих майстрів села Саїнка Вінницької області. Серед них веселі витинанки Ксенії Бурлака, різноманітні зірочки, створені її дочкою — Ганною Бабій. Фантастичні дерева життя, що дихають віковічною давниною, розквітають у творчості Наталки Кушнір. Тематичні витинанки характерні для творчості Галини Гречаної з Петрівки, що на Дніпропетровщині.

Жила і працювала в Києві заслужений майстер народної творчості України, художник декоративного розпису Пелагея Іванівна Глущенко. Її роботи «Сині кульбаби», «Червоні півонії» відзначалися не лише масштабністю, але й легкістю малюнка.

Краса витинанок, яка виявляється в ритмі, симетрії, надзвичайній вишуканості ажурного паперового мережива, впливає на почуття людей. Краса народної витинанки не вмирає. Вона знаходить своє оригінальне застосування в сучасних матеріалах.

Інструменти для витинання дуже прості: ножиці, ніж та пробійнички — своєрідні штампики, які в перерізі мають геометричні фігурки у вигляді ромбиків, трикутників. кружечків. Від того, як складено аркуш паперу, залежить і майбутній малюнок витинанки. Якщо він складений вдвоє, то утворюється стрічковий малюнок з однією віссю симетрії, а якщо складений у чотири, вісім, шістнадцять складок, то вирізані фігури малюнка розміщуються колом по променевих осях складеного паперу.

Є чимало різних способів утворення витинанок. Одні виготовляються з цілого аркуша паперу і мають ажурний малюнок чотирикутника чи кола. Аплікаційні витинанки складніші за композицією й утворюються з окремих вирізаних елементів залежно від малюнка, наклеєного на папір. Здебільшого вони багатобарвні, часто схожі на розписи або невеликі ткані килими.

Ми вже вміємо з вами робити прості витинанки. Тепер спробуємо зробити складніші композиції.

II. Виготовлення витинанок. (Робота по групах).

а) Елементи дерева роду.

б) Орнаментальні композиції.

III. Оформлення робіт.

а) Складання композиції «Дерево роду».

б) Оздоблення витинанками печі.

IV. Самостійна творча робота. Оформлення рамки фотокартки сім'ї витинанками

V. Контроль роботи, підведення підсумків, оцінка роботи, прибирання робочого місця.

VI. Підсумок уроку.

А тепер знову поглянемо на дерево і уявімо собі, що це родове дерево нашого українського народу. Коріння сягає глибоко в землю, на якій він жив споконвіку. Що в тому корінні?

— Пам'ять!

— Пам'ять народу, його історія, його минуле.

— А якщо коріння відтяти? Що станеться з народом?

— Це буде народ без пам'яті, без історії.

— Чи може такий народ існувати? Чи буде він взагалі народом?

— Ні, народ без минулого, без пам'яті, без історії — не народ.

— Так, це вже просто населення. Це люди, в яких немає нічого свого, нічого святого. Такий народ легко поневолити як фізично, так і духовно, — він не зможе себе боронити.

Чи житиме народ наш, чи зникне з лиця землі, залежить від нас з вами. Від того, як ми зуміємо зберегти свою мову, свою пісню, свою культуру, свій дух. Тож не даймо всохнути родовому дереву нашого народу!

Людське безсмертя з роду і роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, —

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивершувати. Хай буде щасливою ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким рушником. (Вчитель розстеляє рушник).

Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рідних людей. (Звучить «Пісня про рушник»).

Висновки

У процесі технічної творчості потрібно створювати спеціальну обстановку навчання, викликати інтерес та прагнення учнів удосконалювати свою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості.

Значимість у розв'язанні завдань творчого розвитку особистості передбачає комплексний підхід до вирішення проблеми реалізації навчальних, розвиваючих та виховних цілей. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення.

На розвиток технічної творчості учнів впливає ряд суб`єктивних факторів. Тому процес технічної творчості відбувається найбільш успішно, коли учні забезпечуються індивідуальними завданнями, що враховують їх особисту підготовку інтереси та ін.

Основним шляхом трудового навчання молодших школярів за даним підходом є проектування. Основна увага на них приділяється навчанню дітей розв'язувати проблемні завдання щодо створення виробу, а не його репродуктивного виготовлення. Вся діяльність вчителя початкових класів повинна бути спрямована на формування в учнів умінь спостерігати навколишній світ і оволодівати прийомами зображення (живопис, графіка, аплікація, ліплення, декоративно-прикладна діяльність, конструювання на основі дизайну). Велику увагу потрібно приділяти створенню умов для розкриття творчих здібностей школярів, формуванню трудових навичок та вмінь, вихованню любові й поваги до праці, розвитку художньо-естетичного смаку.

В своїй роботі ми наводимо приклади проведення уроків трудового навчання в початкових класах.

Список використаних джерел

1. Василевская А. М., Пономарева Р.А. Развитие технического творческого мышления у подростков и юношества. – К.: Вища школа, 1982. – 144 с.

2. Василевская А. М. Некоторые вопросы методики решения продуктивных задач в процессе производственного обучения. — В кн.: Дидактика производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1973, С. 336 — 357.

3. Гольдин И. И. Формирование в процессе проблемного обучения рациональных способов решения конструктивно-технических задач. — О проблемном обучении, 1969, вып. 2, С. 9 — 20.

4. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа, 1973. — 418 с.

5. Ительсон П. Б. Основы методики профессионального обучения школьников. — М.: Учпедгиз, 1968. — 230 с.

6. Ковальский М. И. Производственное обучение учащихся средней школы. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.

7. Кудрявцев Т. В., Якиманская И. С. Развитие технического мышления учащихся. — М.: Высшая школа, 1964. — 88 с.

8. Кудрявцев Т. В. Психология технического мышления. — М.: Просвещение, 1975. - 303 с.

9. Левитов Н. Д. О психологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии, 1958, № 6, с. 181 — 190.

10. Михайлов А. А, Техническое творчество школьников. - М.: Просвещение, 1969. - 207 с.

11. Психология решения учащимися производственно-технических задач. — М.: Просвещение, 1965. — 254 с.

12. Страхов И. С. Психология труда. - М.: Учпедгиз, 1963. - 240 с.

13. Сорокин Н. Развитие технического мышления учащихся. - Профессионально-техническое обучение, 1969, № 2, с. 9 – 12.

14. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.

15. Чебышвва В. В. Психология трудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

16. Шведов А. Активизация учащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническое образование, 1965, №2,с. 8 — 10.

17. Якиманская И. С. Формирование интеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1979. — 88 с.

18. Якубовський З. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - № 2. – С. 11 – 14.