Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Факультет психології та соціології

спеціальність психологія

Кафедра практичної психології

Особливості уваги дітей

молодшого шкільного віку

Дипломна робота

Харків – 2006 рік

Зміст

Вступ

Розділ І. Проблеми вивчення уваги молодшого школяра

1.1 Загальна характеристика уваги

1.2 Особливості уваги молодшого школяра

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів

2.1 Дослідження стійкості уваги молодшого школяра

2.2 Оцінка динамічної уваги молодшого школяра. Таблиці Шульте

2.3 Дослідження стійкості уваги молодшого школяра. Тест Б. Бурдона

Висновки

Література

Вступ

Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Умовою ефективності навчально-виховного процесу є увага учнів, уміння вчителя контролювати увагу дітей, розвивати здібність учнів до самоорганізації уваги.

Учень може успішно навчатися тільки за допомогою зосередженості, або концентрації уваги. Уважно слухаючи пояснення вчителя на уроці він легше сприймає, розуміє та запам’ятовує його зміст і тим самим полегшує собі виконання домашніх завдань; акуратність, точність, безпомилковість виконання письмових робіт учнями можливі лише при стійкій увазі. Учні-відмінники, як правило, дуже уважні на уроках та під час усіх видів навчальної діяльності.

Розвиток та виховання уваги учнів набуває особливого значення у зв’язку з переходом школи на роботу за новими програмами; засвоєння школярами змісту цих програм можливо тільки при високому рівні уваги.

Чим складніша праця, чим вона відповідальніша, тим більше уваги вимагає її виконання. Особливо високі вимоги до різних сторін людської психіки, і конкретно до уваги, висуває сучасний рівень виробництва, автоматизація трудових процесів. Недарма в інженерній психології та психології праці проблема уваги посідає центральне місце [11]. Без високого рівня людської уваги неможлива не тільки організаторська, а й будь-яка виконавча діяльність в умовах сучасного виробництва. Щоб молоде покоління було підготовлено до участі в роботі в умовах сучасного виробництва, у нього повинна бути висока культура уваги в період шкільного навчання. Цієї мети можна досягнути, розвиваючи увагу учнів не тільки в розумовій роботі, а й в інших видах праці.

Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань : щось сприймає, пам`ятає , пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, пам`ятає, переживає, тобто вона буває до чогось уважною.

Увага необхідна людині і в повсякденному житті : в побуті, в процесі спілкування з людьми; вона забезпечує правильну орієнтацію в оточуючому середовищі.

Високо розвинута в процесі виховання та навчання увага перетворюється на уважність – найціннішу рису людського характеру.

Серед психічних явищ увага посідає особливе місце: вона не є самостійним психічним процесом і не відноситься до якостей особистості.

З увагою в її найвищих формах пов’язують регульоване здійснення психічних процесів і свідомої поведінки людини [54].

Деякі закордонні психологи, тривалий час не визнавали існування уваги, навіть вважали зайвим слово «увага», тому що вона не має ніякого психологічного змісту. В пресі в 30-х роках з’явилась стаття датського професора Е. Рубіна «Про не існування уваги». Уже сама назва статті говорить про її зміст.

У теперішній час увага стійко увійшла до психології як наукове поняття. Цьому сприяли запити практики, розвиток кібернетики, що висунула в план наукового дослідження «прийом інформації», поява і розвиток таких наук, як інженерна психологія, психологія праці, психофізіологія, для якої увага стала центральною проблемою. Звісно, увага не є самостійним психічним процесом, як наприклад відчуття, пам’ять, мислення. Увага завжди включена до діяльності, є найважливішою умовою продуктивності психічної діяльності та виступає в єдності з різними психічними процесами – пізнавальними, емоційними, вольовими [8].

Такі властивості особистості, як характер, темперамент, здібності також відбиваються на особистостях уваги – у виборі об’єкта, у стійкості, переключенні, відволіканні.

Увага завжди властива конкретній людині, певній особистості. Спрямованість особистості та зосередженість уваги тісно пов’язані з спрямованістю особистості, тобто з її вимогами, інтересами, переконаннями.

На людину постійно діє велика кількість подразників. Але в певний момент людина реагує на ті з них, які в більшій мірі, ніж інші, відповідають її потребам, і ,таким чином, мають для неї більш важливе життєве значення. Так, значущі об’єкти привертають увагу, визначають її спрямованість; менш значущі в цей час не помічаються.

Проблемою уваги займались як вітчизняні, так і закордонні психологи: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, С.Л. Рубінштейн, К.Д. Ушинський, Б.В. Ельконін; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Піаже, Т. Рібо, Е.Б. Тітченер та інші.

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага [35].

Об’єктом - є увага молодших школярів.

Предмет - особливості уваги молодших школярів, в учбовій діяльності.

Мета: вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку.

Задачі:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми вивчення уваги.

2. Визначити розвиток стійкості уваги молодших школярів.

3. Визначити обсяг уваги молодших школярів.

4. Сформулювати рекомендації вчителю з організації уваги учнів молодшого шкільного віку.

Використані такі методи: тестування, спостереження, бесіди (з учнями, їх батьками та вчителями), вивчення особових справ учнів, вивчення продуктів діяльності учнів, методи статистичної обробки даних.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

У І розділі «Проблеми вивчення уваги молодшого школяра», на основі огляду літератури ми розкрили стан даної проблеми в розвитку психологічної науки. Дали оцінку досліджуваній проблемі, співвіднесли її з основною задачею дослідження. Сформулювали задачі та гіпотезу експериментального дослідження.

ІІ розділ «Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів», містить опис задач, об’єкту та методів дослідження даної проблеми. За допомогою конкретних методик Шульте, Крепеліна та коректурної проби Бурдона провели експериментальне дослідження. Провели кількісну та якісну обробку даних.

Дослідження проводилося в середній загальноосвітній школі № 16 м. Харкова у 2006 році, з учнями 3 - Б класу (вік – 9 років). В дослідженні узяли участь 20 осіб.

Розділ І. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення уваги молодшого школяра

1.1 Загальна характеристика уваги та її властивостей

Увага – умова ефективності всіх видів діяльності людини, передусім трудової та навчальної. Уважність необхідна людині в її повсякденному житті, в побуті, у спілкуванні з іншими людьми. Увага учнів є однією з основних умов успішної організації навчально-виховного процесу.

Особливістю протікання пізнавальних процесів є їх вибірковий, спрямований характер. Увага – це спрямованість і зосередженість, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Спрямованість уваги виявляється в образотворчості, у мимовільному або довільному виборі, виділенні об’єктів, які відповідають вимогам суб’єкта, цілям та задачам його діяльності. Зосередженість (концентрація) на одних об’єктах передбачає одночасно відокремлення від всього стороннього, тимчасове ігнорування інших об’єктів [15].

Також увага може проявлятися в сенсорних, мнемічних, розумових та рухових процесах. Тому залежно від об’єкта дослідження виділяють такі форми процесів уваги:

1. сенсорна (перцептивна);

2. інтелектуальна;

3. моторна (рухова).

Зараз більше вивчають сенсорну (зорову та слухову) увагу. Більшість даних, які характеризують увагу, одержано, фактично, під час її дослідження. Так, з увагою пов’язані точність та повнота сприйняття, ослабленість уваги може призвести до значних порушень перцептивних процесів та перекрученню образу, який формується.

За способами здійснення та характером походження виділяють два основних види уваги: мимовільну та довільну увагу. Мимовільна увага виникає та підтримується незалежно від свідомих намірів та цілей людини. Довільна увага – це свідомо спрямоване та регульоване зосередження. Довільна увага розвивається на підставі мимовільної.

За активністю людини в організації уваги розрізняють три види : мимовільна, довільна, післядовільна.

Довільна увага називається активною або вольовою. Всі визначення підкреслюють, що в зосередженні уваги на об’єкті ініціатива належить суб’єкту.

Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності [19].

Післядовільна увага, як переконує досвід і спеціальні дослідження, виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Післядовільна увага – зосередження свідомості на об’єкті, значущому та цінному для особистості.

Мимовільна увага. В деяких дослідженнях її називають пасивною, в інших - емоційною. Обидва терміни допомагають розкрити особливості мимовільної уваги. Коли говорять про пасивну увагу, то підкреслюють відсутність зусиль з боку людини, спрямованих на зосередження на об’єкті уваги. Коли мимовільну увагу називають емоційною, то виділяють зв’язок між об’єктом уваги та емоційними інтересами, потребами, викликаними даним об’єктом. У цьому випадку також нема вольових зусиль, спрямованих на зосередженість. Таким чином, мимовільна увага - це зосередженість свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкту як подразника [57].

Довільна увага виникає, якщо в діяльності людина ставить перед собою певну задачу та свідомо виробляє програму дій. Це і визначає виділення об’єктів її уваги.

В довільній увазі проявляється активність особистості, при цьому увага, інтереси мають опосередкований характер. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково "витягати" з пам’яті потрібні їй відомості, виділяти головне, суттєве, обирати правильне рішення.

Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими та значущими стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат як при довільному зосередженні, то є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не треба помітних вольових зусиль для підтримки уваги. Таким чином, післядовільна увага, проявляючись слідом за довільною, не може бути зведена до неї. Так як ця увага пов’язана з свідомо поставленою метою, вона не може бути зведена і до мимовільної уваги. Увага, спочатку підтримана вольовим зусиллям, переходить у післядовільну. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов’язують найбільш інтенсивну та плідну розумову діяльність, високу продуктивність всіх видів праці.

Мимовільну увагу викликають подразники, які відрізняються фактично однією загальною властивістю - новизною, привертають увагу тому, що реакція на них не ослаблена в результаті звикання [16].

Увагу привертають сильні подразники: голосні звуки, яскраві світло та фарби, різкий запах. При цьому має значення не стільки абсолютна, скільки відносна інтенсивність подразника.

Мимовільну увагу викликають подразники, що відповідають потребам індивіда, є значущими для нього.

Мимовільна увага пов’язана із загальною спрямованістю особистості. Мимовільна увага виникає незалежно від свідомих намірів суб’єкта, без будь-яких вольових зусиль з його боку. Основна функція мимовільної уваги міститься в швидкій та правильній орієнтації в умовах середовища, які постійно змінюються, у виділенні тих її об’єктів, які можуть мати у даний момент найбільше життєве значення [18].

Фізіологічні основи уваги

Увага, як показали дослідження, детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття організму, і внутрішніми установками та психічними станами.

Фізіологічною основою найпростіших випадків уваги є орієнтувальний рефлекс. Останній вникає під впливом нового або несподівано виникаючого подразника.

Увага, що виступає в єдності з орієнтувальним рефлексом, дає можливість вчасно помітити раптовий подразник (предмет, явище), що виявився та доцільно на нього реагувати.

Для розуміння фізіологічних основ уваги великого значення мають роботи видатних російських фізіологів І.П. Павлова та О.А. Ухтомського.

Згідно з ідеями І.П. Павлова та О.У. Ухтомського, явища уваги пов’язані з підвищенням збудження окремих мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження та гальмування.

Як вважав І.П. Павлов, в будь-який момент часу в корі є будь-яка ділянка, яка характеризується найбільш сприятливими , оптимальними умовами для збудження. Ця ділянка виникає за законом індукції нервових процесів, які концентруються в одній області головного мозку, викликають гальмування в інших її областях та навпаки.

Особливе значення для розуміння фізіологічних механізмів уваги має принцип домінанти. За О.А. Ухтомським, у мозку завжди є домінуючий осередок збудження. О.А. Ухтомський характеризує домінанту як констеляцію “центрів з підвищеною збудженістю”. Особливістю домінанти як пануючого осередку є те, що вона не тільки може придушувати знов виниклі осередки збудження, але й здібна притягати до себе й слабкі збудження, і завдяки цьому посилюватись за їх рахунок, ще більше домінувати над ними. Домінанта є стійким осередком збудження [34].

В останні роки в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів та вчених одержані нові результати, які розкривають нейрофізіологічні механізми уваги. Увага виникає на фоні загальної бадьорості організму, пов’язаної з активною мозковою діяльністю. Якщо активна увага можлива в стані оптимальної бадьорості, то труднощі зосередження виникають як на фоні розслабленої дифузної, так і на фоні надмірної бадьорості. Увага можлива на певному рівні активності мозку. Припускається, що мимовільна увага пов’язана передусім із загальними, генералізованими формами неспецифічної активізації мозку. Довільна увага пов’язана як із збільшенням загального рівня активації мозку, так і з значними локальними [34].

Розвиток вищих форм уваги

Первісна увага дитини здійснюється за допомогою спадкових нервових механізмів, організуючих протікання її рефлексів за відомим фізіологічним принципом домінанти. Цей принцип установлює, що в роботі нервової системи організуючим моментом є наявність одного найголовнішого осередку збудження, котрий посилюється за їх рахунок. У домінантному нервовому процесі закладені органічні основи того процесу поведінки, який ми називаємо увагою.

У немовлят є тільки дві домінанти – харчова та пов‘язана із зміною положення. Тільки поступово у дитини розвивається зорова, слухова та інші домінанти, і тільки з їх появою стає можливим утворення нових умовних рефлексів з зору та слуху.

Таким чином, домінантна реакція стоїть на самому початку утворення нових зв‘язків у корі головного мозку дитини та визначає характер і напрямок цих зв‘язків. Весь цей період у розвитку дитини ми називаємо періодом натурального або примітивного розвитку її уваги [9].

На думку Л.С. Виготського, існують дві лінії розвитку уваги дитини: лінія натурального та лінія культурного розвитку уваги.

Культурний розвиток уваги починається, суворо кажучи, також у самому ранньому віці дитини, при першому ж соціальному контакті між дитиною та оточуючими її дорослими людьми. Як і всякий культурний розвиток, він є розвитком соціальним і полягає в тому, що дитина з мірою вростання її в оточуюче її соціальне середовище, у процесі пристосування до цього середовища розвиває та формує ту основну операцію соціальної поведінки, яку назвали в психології довільною увагою [60].

Сам собою органічний, або натуральний, розвиток уваги ніколи не призвів би та не призводить на справді до виникнення довільної уваги. Вона виникає, як показують наукові дослідження, з того, що оточуючі дитину люди починають за допомогою ряду стимулів та засобів спрямовувати увагу дитини, керувати її увагою, підкоряти її своїй владі і цим самим дають до рук дитини ті засоби, за допомогою яких вона потім і сама оволодіває своєю увагою за тим же типом.

Таким чином, механізм довільної уваги може бути зрозумілий тільки генетично та соціально [10].

В останні роки все більшого значення починають набувати уявлення про ведучу роль кори великих півкуль у системі нейрофізіологічних механізмів уваги. На рівні кори великих півкуль з процесами уваги пов‘язують наявність особливого типу нейронів: нейрони уваги – детектори новизни та клітини установки – клітини очікування.

Структура уваги

Увага характеризується різними якісними проявами - властивостями. До них відносять: стійкість, концентрацію, переключення, коливання, розподіл та обсяг уваги.

Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Зосередженість уваги та ії стійкість у процесі діяльності можуть порушуватися: сила і тривалість зменшується, увага слабшає, людина відволікається від об’єкта діяльності. Відволікання настає тоді, коли відсутні чинники, які сприяють зосередженості та стійкості уваги.

Особливо помітно відволікання уваги виявляється у неуважних людей. Розосередженість – це негативна особливість уваги, яка зумовлюється послабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження у ділянках кори головного мозку. Люди, а особливо діти, яким властива слабкість уваги, постійно відволікаються, їхня увага швидко переходить з предмета на предмет, не затримуючись на жодному, їм важко зосередитися на чомусь одному більш-менш тривалий час. Такі люди, головним чином учні, потребують, щоб їхню розумову діяльність підтримували засоби унаочнення, активізували збудженням інтересу до завдань, не затримували на одноманітному матеріалі, навантажуючи лише один різновид сприймання – зоровий або слуховий. [36].

Однією з важливих умов тривалого зосередження є мінливість, рухомість об’єктів уваги.

Стійкість уваги підвищується із збільшенням складності об’єкта. Складні об’єкти викликають активну розумову діяльність, з чим і пов’язана тривалість зосередження. Увага може бути стійкою, коли людина усвідомлює важливість, значущість виконуваної роботи. Тому формування стійких пізнавальних інтересів – одна з важливих умов підвищення уважності учнів на уроках, успішності навчального процесу.

Велике значення для збереження стійкої уваги має активність особистості. Важливу роль грає внутрішня активність, пов’язана з рішенням різноманітних перцептивних та розумових задач, які потребують найбільш повного відображення об’єктів зосередження.

Стійкість тісно пов’язана з динамічними характеристиками уваги.

Однією з динамічних особливостей уваги є коливання уваги. Під коливанням уваги розуміють періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня інтенсивності уваги, періодичне мимовільне її посилення або послаблення [60].

Коливання уваги легко простежуються при сприйнятті так званих подвійних зображень.

Динаміка уваги виявляється й у зрушеннях стійкості протягом тривалої роботи. Такі зрушення розглядають як стадії зосередження.

Переключення уваги – це навмисне перенесення уваги з одного на інший предмети, якщо цього вимагає діяльність.

Переключення може бути зумовлене або програмою свідомої поведінки, вимогами діяльності, або необхідністю включення в нову діяльність відповідно до умов, що змінюються, або здійснюватися в умовах відпочинку.

Виділяють ряд показників переключення уваги. Це передусім час, витрачений на перехід від однієї діяльності або операції до другої; продуктивність роботи; якість, точність роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, неповністю відключається від попередньої. Тому при організації уваги учнів на уроці необхідно враховувати як час переключення, так і особливості виконання роботи після переключення уваги.

Переключення пов’язано з особливостями попередньої діяльності та наступної діяльності. Успішність переключення залежить від ставлення людини до попередньої та нової діяльності. Чим цікавіша була попередня діяльність і чим менш цікава наступна, тим важче відбувається переключення [14].

Поряд з переключенням уваги виділяють її відвернення (відволікання). Під відволіканням розуміють мимовільне переміщення уваги з основної діяльності на об’єкт, що не має значення для її успішного виконання.

Розподіл уваги – властивість, з якою пов’язана можливість одночасного виконання двох і більше різних видів діяльності.

Важливе значення має розподіл уваги в педагогічній діяльності. Вчитель, який пояснює матеріал на уроці, повинен стежити за змістом свого мовлення, контролювати логіку, послідовність викладання й на той же час спостерігати за тим, як сприймають матеріал учні.

Можливість розподілу уваги залежить від ряду умов. Чим складніше сполучувані види діяльності або вирішуванні задачі, тим складніше розподіляти увагу. Труднощі представляє сполучення двох видів розумової діяльності. В усіх випадках основною умовою успішного розподілу уваги є автоматизація хоча б однієї з одночасно здійснюваних видів діяльності.

Уміння розподіляти увагу формується в процесі оволодіння діяльністю, воно може бути розвинене шляхом вправ та накопиченням відповідних навичок [26].

До властивостей уваги відносять її обсяг, який визначається кількістю одночасно чітко сприйнятих об’єктів. Встановлено, що при сприйнятті безлічі простих об’єктів у інтервалі часу 0,07-0,1 секунди обсяг уваги у дорослої людини дорівнює в середньому елементам. Обсяг уваги залежить від особливостей сприйняття об’єктів. Обсяг уваги молодших школярів дуже обмежений. З віком він розширюється. Основною умовою збільшення обсягу уваги є формування вмінь групувати, систематизувати, об’єднувати за змістом матеріал, який сприймається.

Однією з негативних сторін уваги є неуважність. Неуважність може проявлятися в нездатності до тривалого інтенсивного зосередження, у легкому та частому відволіканні. Цей вид неуважності нерідко є однією з причин зниження працездатності та неорганізованості поведінки.

Причин неуважності багато. Як стійка особистісна особливість неуважність є показником слабкої довільної уваги і може бути результатом неправильного виховання. Боротися з такою неуважністю треба передусім шляхом формування вольових якостей особистості. Постійна неуважність може пояснюватися поганим станом здоров’я, загальним розладом нервової системи дитини. Неуважність може носити і тимчасовий характер, являючись наслідком надмірного емоційного збудження або перевтомлення.

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких проявляє себе увага [32].

1.2 Особливості уваги молодшого школяра

Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається вступом до школи. У теперішній час навчання в школі починається з 6-7 років. Шкільний колектив бере на себе відповідальність визначити готовність дитини до початкового навчання за допомогою різноманітних бесід з психологом.

Дитина, що вступила до школи, переходить на нову сходинку системи відносин між людьми: у неї з’являються нові обов’язки, пов’язані з навчальною діяльністю.

Навчання дітей починається з початкових класів. У цьому віці для них характерні деякі особливості фізичного розвитку. До цього часу взагалі закінчується закостеніння черепу голови, закриваються роднички, оформлюються черепні шви та триває зміцніння скелету в цілому. Однак розвиток та закостеніння кінцівок, хребта та тазових кісток знаходиться у стадії великої інтенсивності [64].

Суттєвою особливістю молодших школярів є посилене зростання мускулатури, збільшення м’язів у обсягу та значне зростання м’язової сили.

Суттєвим фактором розвитку психіки є удосконалення нервової діяльності. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв’язків між нейронами.

Суттєве значення для розумового розвитку молодших школярів має правильна організація та удосконалення їх пізнавальної діяльності. Передусім важливо розвивати ті психічні процеси, які пов’язані з безпосереднім пізнанням довкілля, тобто відчуття та сприйняття.

У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов’язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це створює умови для засвоєння багатьох питань програмного матеріалу не тільки на рівні уявлень, а й на рівні теоретичних понять, особливо з мов та математики.

Успішна організація навчальної роботи молодших школярів потребує постійної турботи про розвиток у них довільної уваги та формування вольових зусиль у подоланні труднощів при оволодінні знаннями. Знаючи, що у дітей цієї вікової групи переважає мимовільна увага i що вони важко зосереджуються на сприйнятті “нецікавого” матеріалу, учителі намагаються використати різноманітні педагогічні засоби, щоб зробити навчання цікавим [58].

Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об’єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6-7-річна дитина зайнята важливою для неї грою, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так же довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності (малювання). Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відволікатися та відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа, або зовсім не подобається.

Дорослий може організувати увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконання заданої дії, вказуючи при цьому способи дії.

Молодший школяр деякою мірою може й сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно промовляє те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно, організує увагу дитини [59].

І все ж, хоча діти в початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Дітям важко зосередитись на одноманітній та малопривабливій для них діяльності, або на діяльності цікавій, що вимагає значного розумового напруження. Відключення уваги врятовує від перевтомлення. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності.

Діти молодшого шкільного віку здібні утримувати увагу на інтелектуальних задач, але це вимагає деяких зусиль волі та організації високої мотивації.

Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає мимовільна увага. Зазначені особливості уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15-20 хвилин треба змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги [56].

Молодших школярів приваблює те, що для них нове; при цьому необхідно, щоб був зв’язок між новою інформацією і тим, що їм вже відомо; тільки за таких умов учні здібні зрозуміти та добре засвоїти новий для них матеріал.

Навчальна діяльність учнів молодших класів в основному протікає на рівні мимовільної уваги, це зовсім не означає, що довільна увага виключена з їх навчальної роботи.

У процесі навчання треба вимагати у учнів свідомого ставлення до навчання, розвиваючи у них довільну увагу.

Довільна увага формується на нижчих ступенях навчання, хоча тут вона не грає основної ролі.

Окрім довільної та мимовільної уваги, виокремлюють ще один особливий вид – післядовільну увагу.

При організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги.

Слід враховувати, що постійна підтримка уваги за допомогою вольових зусиль пов’язана зі значним напруженням та є дуже виснажливою. Саме це й визначає особливе значення післядовільної уваги в процесі навчання.

Вихованню післядовільної уваги у молодших школярів сприяє проблемність навчання, використання творчих завдань, самостійна робота.

Важливою умовою формування уваги молодшого школяра є правильна та чітка організація всього навчального процесу. Виступаючи однією з умов успішності навчання, увага, одночасно, й формується в ньому.

Щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, треба зрозуміти те, що характерне для їх вищої нервової діяльності.

Процеси збудження та гальмування у корі півкуль змінюються у молодших школярів доволі швидко. Тому увага дитини молодшого шкільного віку відрізняється легким переключенням та відволіканням, що заважає їй зосередитись на одному об’єкті.

Існує помилкова думка, ніби діти молодшого віку відрізняються більшою спостережливістю, ніж підлітки, юнаки та навіть дорослі люди. Подібне уявлення виникає іноді тому, що молодші школярі помічають у речах такі несуттєві елементи, на які дорослі не звертають уваги.

Увага молодшого школяра в більшому ступені, ніж увага дітей старшого віку, залежить від поставленої перед ним задачі [7].

Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять.

Цей інтерес у молодшого школяра спочатку носить дифузний характер, розповсюджений на все, що пов’язане з навчанням. У перші місяці перебування в школі дітей цікавлять не стільки знання, скільки весь комплекс нових відносин і сам характер навчальної діяльності.

У подальшому навчанні інтереси у школяра починають диференціюватися й поступово набувають пізнавального характеру. У зв’язку з цим діти стають більш уважнішими при одних видах роботи та відрізняються неуважність при іншого роду навчальних заняттях.

У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена мимовільна увага, однак перші роки навчання – головний період формування й довільної вольової уваги [24].

Довільна увага має велике значення в навчальній роботі молодшого школяра, хоча уміння керувати зосередженістю своєї свідомості у дитини цього віку ще недостатньо розвинене. Однак наявність різноманітних учнівських обов’язків, вимог учителя, вплив дитячого колективу, всі обставини шкільного життя сприяють розвитку цього виду уваги. У кожній навчальній роботі далеко не все представляє безпосередній інтерес для учня, і він часто змушений довільно зосереджуватись на предметі в силу почуття обов’язку або опосередкованого інтересу до роботи. Звичайно, після ряду зусиль, довільна увага в учня переходить в особливий різновид мимовільної, а саме – в післядовільну увагу.

Велике місце в навчальній роботі школярів посідає й звичайна увага, коли учневі вдається зосередитися на нецікавій роботі тільки в силу того, що він неодноразово займався аналогічною справою [31].

Перевага у дітей молодшого шкільного віку мимовільної уваги над довільною може бути пояснена тим, що регулююча діяльність другої нервової системи відносно до першої в цьому віці ще недостатня.

Регуляція уваги тісно пов’язана не тільки з волею, але й з розвитком логічного мислення. Для довільної уваги необхідний достатньо високий її рівень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити “за” й “проти” та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов’язаною з достатньо розвинутим мисленням.

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об’єкті й у тих випадках, коли задача пов’язана з далекою мотивацією. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкій та нецікавій роботі заради результату, який очікується в далекому майбутньому. Молодший школяр може робити (діяти) подібним чином більшою частиною в тих випадках, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності. Так, на уроці молодший школяр буває уважним не тому, що він сам перемагає себе, свою неуважність та відволікання, а тому, що на нього впливає учитель, який стимулює його роботу, примушує зосередитися.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця – головні фактори розвитку уваги [51]. Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі.

Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об’єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей.

Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам’ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу [52].

Особливістю уваги молодших школярів є те, що вона підвладна зовнішнім впливам, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, виступає як значний відволікаючий фактор для молодших учнів.

Увага - зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах. Вона є важливою умовою чіткості сприймання та розуміння людиною предметів та явищ і відносин між ними. Зосередженість свідомості – якісно своєрідний її стан, необхідний для успішної та продуктивної діяльності.

Увага є невід’ємною частиною від психічних процесів та станів, вона – необхідний психологічний компонент діяльності людини. Зосередженість проявляється в сприйнятті нового учбового матеріалу, в запам’ятовуванні та відтворенні, а також у практичному застосуванні отриманих знань.

Увага, таким чином, – це якість або особливість психічної діяльності людини, що забезпечує найкраще відображення одних предметів та явищ дійсності при одночасному відволіканні від інших.

Серед психічних процесів увага займає особливе місце: вона не є самостійним психічним процесом і не відноситься до якостей особистості.

За активністю людини в організації уваги розрізняють три види уваги: довільну, післядовільну та мимовільну.

Довільна увага – це зосередження на об’єкті, яке викликане умовами діяльності та свідомо регулюється.

Післядовільна увага – зосередження на об’єкті значущому та цінному для особистості.

Мимовільна увага – це зосередження свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкта як подразника.

Для того, щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, необхідно з’ясувати те, що є характерним для їх вищої нервової діяльності.

Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять.

У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена увага мимовільна, однак перші роки навчання – головний період формування й довільної вольової уваги.

Таким чином, необхідно підкреслити, що виховання уваги школяра означає формування його особистості, її психічних якостей. Для цього необхідно передусім загальна висока культура навчально-виховної роботи. Вона містить розвиток широких пізнавальних інтересів у дітей, застосування активних методів навчання, формування у школярів почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання, розуміння необхідності знань, виховання волі школярів та звички до планової систематичної праці. Все це тісно пов’язано з рішенням задачі, поставленої перед школою – не тільки дати дітям знання, а й навчити їх працювати.

При вихованні уваги необхідно враховувати вікові особливості учнів. Діти молодшого шкільного віку відрізняються меншою стійкістю уваги, вони не можуть довго зосереджуватися на чомусь одному. Тому в роботу з дітьми молодшого віку треба вносити більше різноманітності, частіше змінювати один вид діяльності другим. Молодші школярі, безумовно, більш потребують меншого темпу роботи, ніж учні старших класів.

Успішне виховання уваги в учнів значною мірою залежить від вміння вчителя розподіляти на уроці свою увагу. Той, хто сам може бути достатньо уважним до роботи учнів, тримає всіх їх у колі свого зору, з увагою вислуховує відповіді школярів, стежить за їх поведінкою, проявляє до них живий інтерес не тільки в класі, а й поза школою, – такий учитель, безумовно, зуміє організувати дітей на роботу й буде успішно виховувати у них увагу.

Але не слід думати, що слабкий розвиток цих якостей у самого вчителя є нездоланною перешкодою для його доброї роботи. Всі ці властивості піддаються розвитку й кожен учитель може виховувати їх у собі, якщо вин буде наполегливо працювати над собою, над покращенням своєї праці в школі.

Знання індивідуальних особливостей уваги учнів і можливість визначення цих особливостей.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів

Виходячи з того, що однією з задач дослідження є експериментальне вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку, були поставлені такі задачі:

1. Дослідити індивідуальні особливості розвитку стійкості уваги молодших школярів.

2. Визначити особливості обсягу динамічної уваги дітей молодшого шкільного віку.

3. Провести кількісний та якісний аналіз результатів, отриманих в процесі дослідження.

Дослідження проводилося в середній загальноосвітній школі № 16 м. Харкова у 2005 - 2006 навчальному році. В дослідженні взяли участь 20 учнів 3-Б класу (вік – 9 років).

Були обрані такі методики:

• методика “Рахування за Крепеліним”;

• методика “Таблиці Шульте”;

• методика “Коректурна проба Бурдона”.

2.1 Дослідження стійкості уваги молодшого школяра (за допомогою методики “Рахування за Крепеліним”)

Однією з задач дослідження було визначення стійкості уваги молодшого школяра. Стійкість уваги дуже пов’язана з працездатністю. Для більш глибокого визначення особливостей уваги молодшого школяра була використана методика “Рахування за Крепеліним”.

Методика була розроблена Е. Крепеліним (у 1895 році) та використовується для дослідження стійкості та переключення уваги, динаміки працездатності.

Мета дослідження – визначення стійкості уваги та динаміки працездатності.

Матеріали: 2 стандартні бланки методики “Рахування за Крепеліним” (пронумеровані на зворотній стороні бланка), олівець, секундомір [41].

Перебіг роботи:

Дослідження проводилося 4 жовтня 2005 року о 9⁰⁰.

Форма проведення дослідження – індивідуальна.

Перед досліджуваним на столі розташовують бланк та олівець, потім йому дається інструкція.

Інструкція: “Ви бачите на бланку ряди цифр, вам необхідно складати попарно цифри першого ряду і під кожною з пар записувати результат. Продовжуйте складання пар цифр в одному рядку, доки не почуєте команду “Наступний”. Одразу після команди переходьте до роботи з цифрами наступного рядку. Намагайтеся здійснювати перехід якомога швидше. Працювати треба швидко й чітко, не припускаючись помилок”.

Експериментатор фіксує час початку роботи, і через кожні 20 секунд віддає команду “Наступний”.

По закінченню роботи на бланку № 1 експериментатор швидко замінює його бланком № 2.

Обробка результатів:

1. Підраховується кількість вірно зроблених додавань у кожному з рядків.

2. Підраховується коефіцієнт працездатності за формулою:

,

де К – коефіцієнт працездатності,

S ₂ – кількість вірних додавань у останніх чотирьох рядках бланка № 2,

S ₁ – кількість вірних додавань у перших чотирьох рядках бланка № 1.

Коефіцієнт працездатності близький до 1 – вказує на те, що стомлення не відбувається, що не виключає збільшення виснаженості.

Якщо К<1, це вказує на зниження продуктивності к кінцю дослідження.

Результати та висновки:

Досліджуваний № 1 Дмитро. 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 53;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 33;

Коефіцієнт працездатності = 0,62, 0,62<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1, це вказує на зниження продуктивності у кінці дослідження. Графік продуктивності має стрибкоподібний характер, це вказує на коливання уваги (див. Додаток 1 Графік 1.1.). На початку роботи до 3 рядка увага підвищена, потім увага починає знижуватись, також знижується продуктивність. На 9 рядку увага незначно підвищується, потім знижується. Також увага підвищується на 12 рядку. В кінці дослідження увага помітно знижується. Найвища продуктивність відзначається на 3 рядку, найнижча – на 16. За характером Графіка можна зробити висновок, що увага нестійка, коливається протягом усієї роботи, тобто відзначається підвищена виснаженість та втома, не зосередженість, неуважність.

Досліджуваний №2 Ганна 9 років (1992 р. н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 56;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 57;

Коефіцієнт працездатності = 1, 1=1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К дорівнює 1, це є показником того, що втоми не відбувається. Графік продуктивності має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.2). Увага нестійка, коливається. Пік уважності відзначається на 2 рядку. Потім продуктивність помітно знижується і незначно підвищується на 6 рядку. На 7 рядку незначно знижується. З 9 рядка уважність різко зростає, але на 15 різко знижується. На 16 рядку знову зростає. За характером Графіка можна зробити висновок, що увага коливається.

Досліджуваний № 3 Богдан 9 років (1992 р. н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S₁ = 59;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S₂ = 36;

Коефіцієнт працездатності = 0,61, 0,61<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Продуктивність знижується в кінці дослідження. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.3). Увага коливається. На початку роботи продуктивність знижується. Пік уважності відзначається на 4 - 5 рядках. Потім увага різко знижується. Але на 10 рядку знов підвищується. На 12 рядку різко знижується, відзначається пік втоми. Потім продуктивність зростає, але незначно. За характером Графіка видно, що увага нестійка. В кінці дослідження відзначається виснаженість, втома.

Досліджуваний № 4 Антон 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 65;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 44;

Коефіцієнт працездатності = 0,7, 0,7<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.4). Це говорить про коливання уваги. Пік уважності відзначається на 3 рядку. На 5 рядку увага та продуктивність знижуються. На 7 рядку знов зростає. На 8 знижується та зростає на 12 рядку, потім різко знижується. Пік втомленості спостерігається на 16 рядку. За характером Графіка можна зробити висновок, що увага нестійка, коливається протягом усієї роботи, відзначається виснаження, втома.

Досліджуваний № 5 Олександр 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 53;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 35;

Коефіцієнт працездатності

= 0,7; 0,7<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.5). Це говорить про коливання уваги під час всієї роботи. Увага знижується на 3 рядку, потім помітно зростає. Пік продуктивності спостерігається на 5 рядку. Пік втомленості на 15 рядку. На 16 рядку незначно зростає. За характером Графіка можна зробити висновок, що увага нестійка, відзначається виснаженість, втома.

Досліджуваний № 6 Марина 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 60;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 34;

Коефіцієнт працездатності = 0,6; 0,6<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.6). Увага коливається. Пік продуктивності відзначається на 6 рядку, потім різко знижується. На 9 рядку незначно підвищується. Пік втоми відзначається на 14 рядку. На 15 рядку незначно зростає, але на 16 - знижується. Увага нестійка, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 7 Олексій 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S₁) першого бланку S₁ = 69;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S₂) другого бланку S₂ = 40;

Коефіцієнт працездатності = 0,6; 0,6<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Продуктивність знижується в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер, це говорить про коливання уваги (див. Додаток 1. Графік 1.7). Пік уважності відзначається на 3 рядку. Пік втомленості на 15 рядку. На 4 рядку продуктивність знижується, потім – незначно зростає, але на 11 рядку різко знижується. Увага нестійка, коливається, відзначається виснаженість, втома.

Досліджуваний № 8 Юлія 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 60;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 43;

Коефіцієнт працездатності = 0,7; 0,7<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер, це говорить про нестійкість уваги (див. Додаток 1. Графік 1.8). Пік уважності, продуктивності відзначається на 4-5 та 11 рядку. Пік втомленості на 16 рядку. Увага знижується на 10 рядку, на 11 різко підвищується, потім різко знижується. Увага нестійка, коливається, відзначається виснаженість.

Досліджуваний № 9 Володимир 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 64;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 44;

Коефіцієнт працездатності = 0,7; 0,7 < 1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.9). Це говорить про нестійкість уваги. Пік продуктивності відзначається на 3 рядку. Пік втомленості на 16 рядку. Продуктивність знижується на 6 рядку, зростає на 9 рядку, потім різко знижується. На 15 рядку значно зростає. Увага нестійка, Графік коливається, під час роботи відзначається втомленість.

Досліджуваний № 10 Дар’я 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 59;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 41;

Коефіцієнт працездатності = 0,7; 0,7 < 1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрібкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.10). Це говорить про нестійкість уваги. Пік продуктивності відзначається на 4-5 рядках. Пік втомленості на 10 рядку. З 6 рядка продуктивність помітно знижується. З 11 незначно зростає. Потім знову знижується. Також зростає на 15 рядку, але на 16 – знижується. Увага нестійка, Графік має нерівномірний характер, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 11 Віталій 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 63;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 50;

Коефіцієнт працездатності = 0,8; 0,8 < 1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.11). Це говорить про коливання уваги. Пік продуктивності відзначається на 4-5 рядках. Потім продуктивність знижується, але на 9 рядку продуктивність зростає. На 14 рядку продуктивність знижується. Пік утомленості відзначається на 16 рядку. За характером Графіка можна зробити висновок, що увага нестійка, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 12 Юрій 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 60;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 53;

Коефіцієнт працездатності = 0,9; 0,9<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.12). Це говорить про коливання уваги. На початку роботи до 3 рядка продуктивність знижується, потім 4 рядку зростає. Відзначається пік продуктивності. Потім продуктивність знижується. На 6 рядку знов підвищується. На 8 рядку знижається. На 10 підвищується, на 11 знижується. Також пік продуктивності припадає і на 12 рядок. Пік зниження продуктивності відзначається на 16 рядку. Увага нестійка, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 13 Дмитро 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 63;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 45;

Коефіцієнт працездатності = 0,7; 0,7 < 1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.13). Це говорить про коливання уваги. На початку роботи продуктивність стабільна, це є піком продуктивності на 1 й 2 рядку. На 3 рядку продуктивність знижується. Потім зростає на 5 рядку. На 8 рядку знижується, на 9 незначно зростає, потім знижується та зростає на 12 рядку. Потім знову знижується. Різко зростає на 15 рядку. Різко знижується на 16 рядку, це пік стомленості. Увага нестійка, відзначається виснаженість, стомленість.

Досліджуваний № 14 Ірина 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 59;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 40;

Коефіцієнт працездатності = 0,7; 0,7<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.14). Це свідчить про коливання уваги. На початку роботи продуктивність знизилася. На 3 рядку зросла, але на 4 рядку – знизилася. На 6 рядку продуктивність знизилась ще більше. На 9 рядку продуктивність різко зросла і досягла свого піку. На 12 рядку продуктивність помітно знизилась. Пік стомлюваності відзначається на 14 рядку. Увага нестійка, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 15 Андрій 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 68;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 53;

Коефіцієнт працездатності = 0,8; 0,8<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.15). Увага коливається під час усієї роботи. Пік продуктивності відзначається на 2 рядку. Пік стомлюваності відзначається на 16 рядку. Продуктивність знижується на 4 рядку, потім незначно зростає. Знижується на 8 рядку. Різко зростає на 11 рядку, потім знижується. Зростає на 14 рядку та помітно знижується на 15-16 рядках. Увага нестійка.

Досліджуваний № 16 Христина 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 57;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 50;

Коефіцієнт працездатності = 0,9; 0,9<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності у кінці роботи. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.16). Увага коливається. Пік продуктивності відзначається на 5 рядку. Пік втоми відзначається на 10 та 15 рядках. На 6 рядку продуктивність знижується, на 7 незначно зростає. Потім помітно знижується. На 11 рядку зростає, потім знову знижується. Увага нестійка, відзначається стомленість.

Досліджуваний № 17 Павло 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 51;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 46;

Коефіцієнт працездатності = 0,9; 0,9<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.17). Увага коливається протягом усієї роботи. Пік продуктивності відзначається на 11 рядку. Пік зниження продуктивності на 16 рядку. На початку роботи продуктивність знижується, але на 6 рядку різко зростає, на 7 рядку знижується, підвищується значно на 8 рядку, потім знов знижується. На 12 рядку продуктивність знижується, на 13 незначно підвищується, на 14 знову знижується. Увага нестійка, спостерігається втома.

Досліджуваний № 18 Сергій 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 54;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 50;

Коефіцієнт працездатності = 0,9; 0,9<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має нерівномірний характер, це говорить про коливання уваги (див. Додаток 1. Графік 1.18). На початку роботи продуктивність стабільна, на 5 рядку – знижується. Пік продуктивності спостерігається на 7 і 11 рядках. Потім продуктивність різко знижується. Пік стомленості відзначається на 16 рядку. Увага нестійка.

Досліджуваний № 19 Марія 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 59;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 50;

Коефіцієнт працездатності = 0,8; 0,8<1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К менше 1. Це говорить про зниження продуктивності в кінці роботи. Графік має стрибкоподібний характер (див. Додаток 1. Графік 1.19). Це говорить про нестійкість уваги. Пік уважності, продуктивності спостерігається на 1, 4, 6, 12 рядках. Пік втоми відзначається на 12 та 15 рядках. Стабільна продуктивність була на 8 та 9 рядках. Увага нестійка, відзначається стомлюваність.

Досліджуваний № 20 В’ячеслав 9 років (1992 р.н.)

Кількість вірно зроблених додавань у перших чотирьох строках (S ₁) першого бланку S ₁ = 48;

Кількість вірно зроблених додавань у останніх чотирьох строках (S ₂) другого бланку S ₂ = 61;

Коефіцієнт працездатності = 1,27; 1,27>1.

Висновок:

Коефіцієнт працездатності К більше 1. Це говорить про те, що втоми не відбувається. Графік має нерівномірний характер (див. Додаток 1. Графік 1.20). Пік зниження продуктивності спостерігається на 3 рядку. Пік підвищення продуктивності спостерігається на 11 рядку. Продуктивність різко знижується на 9 рядку, але на 10 вже зростає. Увага нестійка, утоми не відзначається.

Висновки

Коефіцієнт працездатності учнів 3-Б класу (9 років) майже в усіх крім двох досліджуваних (В’ячеслав і Ганна) менше одиниці, це вказує на зниження продуктивності в кінці дослідження.

Графіки продуктивності мають стрибкоподібний характер, це вказує на коливання (нестійкість) уваги (див. Додаток 1. Графіки 1.1 – 1.20). З початку роботи до 4 рядку рівень уваги стабільний, з 4 рядку рівень продуктивності та уваги знижається та практично вже не зростає. Особливо низька продуктивність та увага спостерігається на 12 та 15 рядках. За характером графіків можна зробити висновок, що увага нестійка протягом усієї роботи, та коливається, тобто відзначається підвищена виснаженість та втома.

У даному дослідженні брали участь 20 дітей у віці 9 років.

За даними проведеного дослідження виявилося, що тільки у 10 % досліджуваних працездатність та увага стійка, а у 90 % випробуваних коефіцієнт працездатності та уваги низький, тобто увага нестійка.

2.2 Оцінка обсягу динамічної уваги молодшого школяра за допомогою таблиць Шульте

Для дослідження обсягу динамічної уваги молодших школярів використовували методику Шульте.

Мета дослідження – вивчення обсягу динамічної уваги дітей молодшого шкільного віку.

Матеріали: стандартні таблиці Шульте з розташованими на них у випадковому порядку числами від 1 до 25 (5 таблиць розміром 35 см на 35 см), указка, секундомір. Для запису результатів виконання завдання слід заздалегідь підготувати бланк протоколу [43].

Перебіг роботи:

Дослідження проводилося 21 листопада 2005 року о 9⁰⁰.

Дослідження проводилося індивідуально з кожним випробовуваним.

У першу чергу психолог повинен сформувати у дитини бажання виконувати завдання. Досліджуваний повинен знаходитись на такій відстані від вертикально розташованої таблиці, щоб бачити її цілковито. Випробуваний починає виконувати завдання після усної інструкції.

Інструкція: “На таблиці намальовані числа від 1 до 25. Необхідно якомога швидше знайти, назвати та вказати всі числа в порядку зростання”.

Експериментатор фіксує та заносить до протоколу час виконання завдання по кожній з п’яти таблиць.

Обробка результатів:

При обробці результатів обстеження підраховується реальний час (Е) пошуку чисел по усім п’яти таблицях.

Висновок про стійкість уваги робиться у тому випадку, якщо на всі таблиці витрачається однакова кількість часу.

Результати та висновки:

Досліджуваний № 1 Дмитро 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

59

секунд

ІІ

63

секунди

ІІІ

53

секунди

ІV

60

секунд

V

61

секунда

Е

4 хвилини 56 секунд

Висновок:

Увага нестійка, тому що на всі таблиці уходить різна кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.1). І таблиця - 59 секунд. На ІІ таблиці увага знизилась – 63 секунди. На ІІІ таблиці увага різко зросла – 53 секунди. На ІV та V таблицях увага знизилася та залишилася приблизно однаковою – 60-61 секунда. Пік стомлювання спостерігався на ІІ таблиці, тому що витрачалась велика кількість часу на пошук чисел.

Досліджуваний № 2 Ганна 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

62

секунд

ІІ

68

секунд

ІІІ

53

секунди

ІV

49

секунд

V

60

секунд

Е

4 хвилини 52 секунди

Висновок:

Увага нестійка, тому що на всі таблиці уходить різна кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.2). І таблиця - 62 секунди. На ІІ таблиці увага знизилась – 68 секунд. На ІІІ таблиці увага зросла – 53 секунди. Пік уважності спостерігається на ІV таблиці – 49 секунд. На V таблиці увага різко знизилась – 60 секунд, наступила стомлюваність. Пік стомлюваності спостерігався на ІІ таблиці.

Досліджуваний № 3 Богдан 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

29

секунд

ІІ

39

секунд

ІІІ

41

секунда

ІV

39

секунд

V

43

секунди

Е

3 хвилини 1 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На І таблицю витрачено 29 секунд. На ІІ таблицю 39 секунд. На ІІІ витрачається 41 секунда – наступає стомлюваність. На ІV увага зросла – 39 секунд. На V таблиці увага знизилася 43 секунди (див. Додаток 2. Графік 2.3). Це говорить про те що наступила стомлюваність, працездатність і уважність знизились.

Досліджуваний № 4 Антон 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

54

секунди

ІІ

56

секунд

ІІІ

60

секунд

ІV

56

секунд

V

60

секунд

Е

4 хвилини 42 секунди

Висновок:

Увага стійка. На І таблицю витрачено 54 секунди (див. Додаток 2. Графік 2.4). На ІІ таблицю – 56 секунд. На ІІІ таблицю – 60 секунд – наступає стомлюваність. На ІV таблиці увага зросла – 56 секунд. На V таблиці увага знизилась – 60 секунд. На всі таблиці витрачено майже однакову кількість часу, це говорить про те, що стомлюваність майже не наступила і уважність не знижувалась.

Досліджуваний № 5 Олександр 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

56

секунд

ІІ

58

секунд

ІІІ

65

секунд

ІV

60

секунд

V

67

секунд

Е

4 хвилини 15 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На І таблицю пішло 56 секунд, на ІІ таблицю – 58 секунд. На ІІІ таблиці увага різко знижується, спостерігається стомлюваність – 65 секунд. На ІV таблиці увага знов зростає – 60 секунд, але на V таблиці увага знов різко знизилась – 67 секунд. Це говорить про те, що стомлюваність спостерігався на ІІІ та V таблицях (див. Додаток 2. Графік 2.5).

Досліджуваний № 6 Марина 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

53

секунди

ІІ

56

секунд

ІІІ

58

секунд

ІV

63

секунди

V

63

секунди

Е

4 хвилини 53 секунди

Висновок:

Увага нестійка. На І таблицю витрачено 53 секунди. На ІІ таблицю – 56 секунд. На ІІІ таблицю – 53 секунди. На ІV таблиці увага різко знижується – 63 секунди, на V таблиці лишилася такою ж – 63 секунди (див. Додаток 2. Графік 2.6). Ці результати говорять про те, що на перших трьох таблицях стомлюваності практично не спостерігалося і увага була стабільна. Але на ІV таблиці увага знизилась, спостерігалась стомлюваність, продуктивність та працездатність знизилась.

Досліджуваний № 7 Олексій 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

59

секунд

ІІ

53

секунди

ІІІ

65

секунд

ІV

66

секунд

V

60

секунд

Е

5 хвилин 3 секунди

Висновок:

Увага стійка. На І таблицю витрачено 59 секунд. На ІІ таблицю – 53 секунди – увага різко зросла. На ІІІ таблиці увага різко знизилась – 65 секунд, наступила стомлюваність. На ІV таблиці увага залишилась стабільною 66 секунд. На V таблиці увага різко зросла – 60 секунд, уважність та працездатність підвищилась (див. Додаток 2. Графік 2.7).

Досліджуваний № 8 Юлія 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

58

секунд

ІІ

50

секунд

ІІІ

63

секунди

ІV

69

секунд

V

68

секунд

Е

5 хвилин 8 секунд

Висновок:

Увага нестійка, тому що на всі таблиці витрачено різну кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.8). Увага різко знизилась на ІІІ таблиці – 63 секунди. На І таблицю витрачено 58 секунд. На ІІ таблицю – 50 секунд – увага зросла. На ІІІ таблицю – 63 секунди, працездатність знизилась, наступила стомлюваність. На ІV таблиці увага продовжувала знижуватися 69 секунд. На V таблиці уважність знижена, спостерігалась стомлюваність – 68 секунд.

Досліджуваний № 9 Володимир 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

65

секунд

ІІ

60

секунд

ІІІ

69

секунд

ІV

53

секунди

V

60

секунд

Е

5 хвилин 7 секунд

Висновок:

Увага нестійка (див. Додаток 2. Графік 2.9). На І таблицю витрачено 65 секунд. На ІІ таблиці увага зросла – 60 секунд. На ІІІ таблиці увага різко знизилась – 69 секунд, наступила втома. На ІV таблиці увага різко зросла – 53 секунди. На V таблиці увага знов знизилася – 60 секунд.

Досліджуваний № 10 Дар’я 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

53

секунди

ІІ

65

секунд

ІІІ

70

секунд

ІV

55

секунд

V

70

секунд

Е

5 хвилин 13 секунд

Висновок:

Увага нестійка, тому що на всі таблиці витрачено різну кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.10). На І таблицю – 53 секунди. На ІІ таблиці увага знизилась – 65 секунд. На ІІІ таблиці увага також знижувалась – 70 секунд, продуктивність знизилась. На ІV таблиці увага різко зросла – 55 секунд, уважність підвищилась. Але на V таблиці знову різко знизилась – 70 секунд.

Досліджуваний № 11 Віталій 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

60

секунд

ІІ

53

секунди

ІІІ

59

секунд

ІV

60

секунд

V

52

секунди

Е

4 хвилини 44 секунди

Висновок:

Увага стійка. На І таблицю витрачено 60 секунд. На ІІ таблиці увага зросла – 53 секунди. На ІІІ таблиці увага незначно знизилась – 59 секунд, наступила втома (див. Додаток 2. Графік 2.11). На ІV таблицю витрачено – 60 секунд. На V таблиці увага зросла – 52 секунди.

Досліджуваний № 12 Юрій 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

39

секунд

ІІ

45

секунд

ІІІ

47

секунд

ІV

39

секунд

V

40

секунд

Е

3 хвилини 30 секунд

Висновок:

Увага стійка, тому що на всі таблиці витрачається приблизно однакова кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.12). На І та ІV таблиці витрачено по 39 секунд. На ІІ таблиці увага знизилась – 45 секунд. Наступила втома, продуктивність знизилась. На ІІІ таблиці увага різко зросла – 39 секунд. На V таблиці увага лишилася стабільною – 40 секунд.

Досліджуваний № 13 Дмитро 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

63

секунди

ІІ

62

секунди

ІІІ

67

секунд

ІV

55

секунд

V

71

секунда

Е

4 хвилини 58 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На І таблицю витрачено 63 секунди. На ІІ таблицю – 62 секунди. На ІІІ таблиці увага та працездатність знизились – 67 секунд. На ІV таблиці увага різко зросла, підвищилась працездатність – 55 секунд. На V таблиці увага різко знизилась – 70 секунд (див. Додаток 2. Графік 2.13).

Досліджуваний № 14 Ірина 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

59

секунд

ІІ

61

секунда

ІІІ

53

секунди

ІV

63

секунди

V

59

секунд

Е

4 хвилини 55 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На всі таблиці витрачається приблизно однакова кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.14). На І таблицю витрачено 59 секунд. На ІІ таблиці увага знизилась – 61 секунда. На ІІІ таблиці увага різко зросла – 53 секунди, уважність працездатність, продуктивність підвищились. На ІV таблиці увага різко знизилась – 63 секунди, спостерігається стомлюваність. На V таблиці увага зросла – 59 секунд.

Досліджуваний № 15 Андрій 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

58

секунд

ІІ

53

секунди

ІІІ

50

секунд

ІV

63

секунди

V

60

секунд

Е

4 хвилини 44 секунди

Висновок:

Увага стійка. На І таблицю витрачено 58 секунд. На ІІ таблиці увага зросла – 53 секунди. На ІІІ таблиці увага також продовжує зростати, працездатність та уважність на висоті – 50 секунд. На ІV таблиці увага різко знизилась – 63 секунди, спостерігалась втома (див. Додаток 2. Графік 2.15). На V таблиці увага незначно зросла – 60 секунд.

Досліджуваний № 16 Христина 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

56

секунд

ІІ

56

секунд

ІІІ

50

секунд

ІV

63

секунди

V

65

секунд

Е

4 хвилини 40 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На перші дві таблиці витрачено однакову кількість часу 56 секунди (див. Додаток 2. Графік 2.16). На ІІІ таблиці увага різко зросла – 50 секунд. Спостерігається пік уважності. На ІV таблиці увага різко знизилась, наступила стомлюваність, продуктивність знизилась. На V таблиці увага зросла – 65 секунд.

Досліджуваний № 17 Павло 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

49

секунд

ІІ

53

секунди

ІІІ

56

секунд

ІV

48

секунд

V

50

секунд

Е

4 хвилини 16 секунд

Висновок:

Увага стійка. На І таблицю витрачено 49 секунд. На ІІ таблиці увага знизилась – 52 секунди. На ІІІ таблиці увага також знизилась – 56 секунд, наступила стомлюваність. На ІV таблиці увага різко зросла – 48 секунд, пік уважності та працездатності (див. Додаток 2. Графік 2.17). На V таблиці увага незначно знизилась – 50 секунд.

Досліджуваний № 18 Сергій 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

53

секунди

ІІ

63

секунди

ІІІ

65

секунд

ІV

60

секунд

V

63

секунди

Е

5 хвилин 4 секунди

Висновок:

Увага нестійка (див. Додаток 2. Графік 2.18). На І таблицю витрачено 53 секунди. На ІІ таблиці увага різко знизилась – 63 секунди. На ІІІ таблиці увага також знизилась – 65 секунд, наступила втома. На ІV таблиці увага зросла – 60 секунд. На V таблиці увага незначно знизилась – 63 секунди.

Досліджуваний № 19 Марія 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

65

секунд

ІІ

60

секунд

ІІІ

67

секунд

ІV

65

секунд

V

63

секунди

Е

5 хвилин 20 секунд

Висновок:

Увага стійка. На всі таблиці витрачається приблизно однакова кількість часу (див. Додаток 2. Графік 2.19). На І таблицю витрачено 65 секунд. На ІІ таблиці увага зросла – 60 секунд. На ІІІ таблиці увага різко знизилась, наступила втома. На ІV таблиці увага підвищилась – 65 секунди, На V таблиці також підвищилась – 63 секунди.

Досліджуваний № 20 В’ячеслав 9 років (1992 р.н.)

Оцінка обсягу динамічної уваги за таблицями Шульте

Номер таблиці

Час пошуку чисел

І

45

секунд

ІІ

51

секунда

ІІІ

47

секунд

ІV

59

секунд

V

51

секунда

Е

4 хвилини 13 секунд

Висновок:

Увага нестійка. На І таблицю витрачено 45 секунд. На ІІ таблиці увага знизилась – 51 секунда. На ІІІ таблиці увага підвищилась – 47 секунд. На ІV таблиці увага різко знизилась – 59 секунд, наступило стомлювання, працездатність знижена (див. Додаток 2. Графік 2.20). На V таблиці увага знов підвищилась – 51 секунди.

Висновки

За характером графіків можна зробити висновок, що увага у молодших школярів учнів 9 років 3-Б класу нестійка, тому що на всі таблиці витрачається різна кількість часу (див. Додаток 2. Графіки 2.1. – 2.20). На перших двох таблицях уважність більш менш стабільна; на третіх таблицях увага помітно погіршується, тобто настає втома, відволікання від роботи; на четвертих таблицях увага стабілізується, але на п’ятих таблицях увага знову помітно знижується, дитина вповільнює роботу і відволікається. Можна зробити висновок, що увага нестійка, тому що, майже у всіх досліджуваних на пошук чисел витрачається різна кількість часу. Характер працездатності нерівномірний майже у всіх випробовуваних. Учні входять до процесу дослідження повільно, роботу виконують також повільно.

У даному дослідженні приймали участь 20 дітей у віці 9 років.

За даними проведеного дослідження виявилось, що у 40 % випробовуваних увага стійка, а у 60 %досліджуваних – увага нестійка.

2.3 Дослідження стійкості уваги за методикою Бурдона

Стійкість уваги визначалась за допомогою методики “Коректурна проба” (за Бурдоном).

Мета дослідження – визначення стійкості уваги дітей молодшого шкільного віку.

Матеріали: стандартний бланк методики “Коректурна проба” (на якому у випадковому порядку надруковані літери російського алфавіту, у тому числи літери “К” та “Р”; усього 2000 знаків; 40 рядків по 50 літер у кожному), дві ручки різного кольору, секундомір [38].

Перебіг роботи:

Дослідження проводилося 7 грудня 2005 року о 9⁰⁰.

Форма проведення дослідження – індивідуальна.

Робота з “Коректурною пробою” розрахована на десять хвилин.

Починати треба лише переконавшись, що у випробуваного є бажання виконувати завдання. При цьому у досліджуваного не повинно складатися враження, що його екзаменують.

Випробуваний повинен сидіти за столом у зручній для виконання цього завдання позі. Експериментатор видає йому бланк “Коректурної проби” та роз’яснює сутність завдання інструкцією.

Інструкція: “На бланку надруковано літери російського алфавіту. Послідовно розглядаючи кожний рядок, відшукуйте літери “К” і “Р” та закреслюйте їх. Завдання слід виконувати швидко та точно. Крім того, за моїм сигналом “Риска!” ви повинні будете поставити вертикальну риску у тієї літери, у якої вас настигнув мій сигнал, а потім продовжити виконувати завдання до наступного мого сигналу. І так далі до кінця бланка”.

Випробуваний починає працювати за командою експериментатора.

Експериментатор в ході дослідження фіксує, подаючи сигнал “Риска”, однохвилинні проміжки часу.

По закінченню часу, відмічається остання літера, яку було розглянуто.

Обробка результатів:

При обробці результатів експериментатор звірює помітки в коректурному бланку досліджуваного з програмою-ключем до тесту.

З протоколу досліду до психологічного паспорту школяра вносяться такі дані:

• загальна кількість літер, розглянутих за 10 хвилин;

• кількість правильно викреслених літер за час роботи;

• кількість літер, які необхідно було викреслити.

Обчислюється продуктивність уваги яка дорівнює кількості літер, розглянутих за 10 хвилин, та точність (К), обчислена за формулою:

,

де n – кількість літер, які необхідно було викреслити,

m – кількість правильно викреслених під час роботи літер.

Для того, щоб визначити продуктивність виконання завдання необхідно обчислити кількість знаків, які проглянув випробуваний за 10 хвилин, тобто кількість знаків, починаючи від першого знака другого рядка і закінчуючи останнім знаком.

Для того, щоб визначити стійкість уваги, необхідно обчислити кількість знаків, які були переглянуті за кожну хвилину, і на підставі цих даних будується графік швидкості виконання завдання: на осі абсцис (х) відкладається час, по осі ординат (у) – кількість знаків, переглянутих за одну хвилину. Характер кривої, яка буде побудована, і буде показником стійкості–нестійкості уваги та особливості процесу працездатності досліджуваного.

Потім обчислюється кількість помилок, припущених випробовуваним щохвилинно.

Розглядається інтегральний показник стійкості уваги (А), обчислений за формулою:

А = В + С,

де В та С – бальні оцінки продуктивності та точності відповідно.

Результати та висновки:

Досліджуваний № 1 Дмитро 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 225.

Кількість помилок – 10.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1000.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

110

0

2 хвилина

130

0

3 хвилина

100

0

4 хвилина

97

3

5 хвилина

115

3

6 хвилина

130

1

7 хвилина

98

2

8 хвилина

94

0

9 хвилина

96

0

10 хвилина

30

1

Всього

1000

10

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 226.

Загальний показник продуктивності – 1000 літер.

Показник точності

= 95,7 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.1). Стомлюваність спостерігалася від 7 до 10 хвилини, ближче до кінця дослідження на стадії кінцевого пориву. Загальний показник продуктивності невеликий. Продуктивність помітно знижується від 6 до 10 хвилини в кінці дослідження. Це говорить про те, що дитина втомилася. Працездатність відносно стійка, але помітно знижена в кінці дослідження. Стомлюваність спостерігалася від 7 до 10 хвилини.

Досліджуваний № 2 Ганна 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 219.

Кількість помилок – 7.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 930.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

96

0

2 хвилина

102

0

3 хвилина

100

0

4 хвилина

130

2

5 хвилина

94

1

6 хвилина

106

2

7 хвилина

69

0

8 хвилина

115

1

9 хвилина

69

0

10 хвилина

49

1

Всього

930

7

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 226.

Загальний показник продуктивності – 930 літер.

Показник точності

= 96 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.2). Стомлюваність спостерігається з 7 хвилини до кінця дослідження. Загальний показник продуктивності низький. Продуктивність знижується вже з 5 хвилини. Це говорить про те, що наступає швидке стомлення. Працездатність нестійка, та знижується к кінцю дослідження з 7 хвилини. Стомлюваність спостерігається на 5 хвилині та з 7 по 10 хвилини.

Досліджуваний № 3 Богдан 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 236.

Кількість помилок – 7.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1105.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

122

0

2 хвилина

129

0

3 хвилина

107

0

4 хвилина

106

0

5 хвилина

110

2

6 хвилина

104

3

7 хвилина

130

0

8 хвилина

125

1

9 хвилина

100

0

10 хвилина

72

1

Всього

1105

7

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 243.

Загальний показник продуктивності – 1105 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

За характером графіку, помітно, що увага відносно стійка (див. Додаток 3. графік 3.3). Стомлюваність спостерігається на 9-10 хвилинах. Загальний показник продуктивності невеликий. Продуктивність помітно знижується на 9-10 хвилинах. Працездатність відносно стійка, але знижена в кінці дослідження. Стомлюваність спостерігається на 9-10 хвилинах.

Досліджуваний № 4 Антон 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 249.

Кількість помилок – 6.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1230.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

140

0

2 хвилина

149

0

3 хвилина

158

0

4 хвилина

110

0

5 хвилина

123

1

6 хвилина

208

3

7 хвилина

105

0

8 хвилина

98

1

9 хвилина

109

0

10 хвилина

24

1

Всього

1224

6

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 255.

Загальний показник продуктивності – 1230 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається від 7 до 10 хвилини (див. Додаток 3. графік 3.4). Загальний показник продуктивності невеликий. Продуктивність помітно знижується з 7 хвилини і до кінця дослідження. Працездатність нестійка, знижена в кінці дослідження. Стомлюваність спостерігається також у кінці дослідження з 7 хвилини.

Досліджуваний № 5 Олександр 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 213.

Кількість помилок – 6.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1128.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

153

0

2 хвилина

140

0

3 хвилина

133

0

4 хвилина

203

2

5 хвилина

152

0

6 хвилина

94

0

7 хвилина

103

2

8 хвилина

96

0

9 хвилина

24

1

10 хвилина

30

1

Всього

1128

6

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 219.

Загальний показник продуктивності – 1128 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.5). Стомлюваність спостерігається вже з середини дослідження з 5 до 10 хвилини. Загальний показник продуктивності невеликий. Продуктивність знижується на 5 хвилини. Працездатність нестійка. Стомлюваність спостерігається з середини дослідження. Кількість помилок збільшується к кінцю дослідження.

Досліджуваний № 6 Марина 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 265.

Кількість помилок – 13.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1092.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

158

1

2 хвилина

95

0

3 хвилина

140

3

4 хвилина

162

5

5 хвилина

92

0

6 хвилина

100

1

7 хвилина

99

0

8 хвилина

145

2

9 хвилина

91

1

10 хвилина

10

0

Всього

1092

13

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 278.

Загальний показник продуктивності – 1092 літер.

Показник точності

= 95 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.6). Стомлюваність спостерігається вже на 2 хвилині та помітно зростає з 5 хвилини і до кінця дослідження. Продуктивність знижується з 5 хвилини. Працездатність нестійка, помітно знижена з 5 по 10 хвилину. Спостерігається велика кількість помилок (13). Підвищена стомлюваність. Низька продуктивність.

Досліджуваний № 7 Олексій 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 260.

Кількість помилок – 5.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1073.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

124

0

2 хвилина

162

1

3 хвилина

123

0

4 хвилина

105

2

5 хвилина

96

0

6 хвилина

124

0

7 хвилина

65

0

8 хвилина

105

1

9 хвилина

98

2

10 хвилина

71

0

Всього

1073

6

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 265.

Загальний показник продуктивності – 1073 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.7). Стомлюваність спостерігалася з 7 по 10 хвилину з середини дослідження. Продуктивність знижується з 5 хвилини. Працездатність нестійка та помітно знижується з 5 хвилини. Стомлюваність підвищується з 5 хвилини і до кінця дослідження. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 8 Юлія 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 259.

Кількість помилок – 7.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1110.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

130

0

2 хвилина

145

2

3 хвилина

95

0

4 хвилина

158

2

5 хвилина

85

0

6 хвилина

89

0

7 хвилина

154

2

8 хвилина

90

0

9 хвилина

100

1

10 хвилина

64

0

Всього

1110

7

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 266.

Загальний показник продуктивності – 1110 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається на 3 хвилини, також на 5 і 6 хвилинах, на 7 хвилині увага стабілізується, але з 8 по 10 хвилину стомлюваність помітно підвищується (див. Додаток 3. графік 3.8). Продуктивність знижується з 5 хвилини. Працездатність підвищена. Продуктивність знижується з середини дослідження.

Досліджуваний № 9 Володимир 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 210.

Кількість помилок – 6.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 975.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

102

0

2 хвилина

91

0

3 хвилина

122

1

4 хвилина

106

0

5 хвилина

95

0

6 хвилина

129

2

7 хвилина

69

1

8 хвилина

64

0

9 хвилина

120

2

10 хвилина

77

0

Всього

975

6

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 216.

Загальний показник продуктивності – 975 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.9). Стомлюваність спостерігається на 5 хвилині та з 7 до 10 хвилину, хоч на 6 хвилині уважність підвищується. Продуктивність знижується з 7 хвилини. Кількість помилок збільшується ближче до кінця дослідження. Працездатність нестійка та помітно знижена з 7 хвилини. Стомлюваність збільшується з 7 хвилини по 10 хвилину. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 10 Дар’я 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 260.

Кількість помилок – 8.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1003.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

141

0

2 хвилина

127

3

3 хвилина

126

0

4 хвилина

129

2

5 хвилина

69

0

6 хвилина

97

1

7 хвилина

141

0

8 хвилина

92

1

9 хвилина

68

1

10 хвилина

13

0

Всього

1003

8

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 268.

Загальний показник продуктивності – 1003 літер.

Показник точності

= 97 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається з 5 по 10 хвилину (див. Додаток 3. графік 3.10). Продуктивність помітно знижується з 5 хвилини і до кінця дослідження, хоча на 7 хвилині уважність збільшилась. Працездатність нестійка та помітно знижується з 5 хвилини. Стомлюваність збільшується з середини і до кінця дослідження. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 11 Віталій 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 367.

Кількість помилок – 7.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1502.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

150

0

2 хвилина

174

2

3 хвилина

182

0

4 хвилина

139

0

5 хвилина

179

0

6 хвилина

223

4

7 хвилина

179

0

8 хвилина

130

1

9 хвилина

97

0

10 хвилина

49

0

Всього

1502

7

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 374.

Загальний показник продуктивності – 1502 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.11). Стомлюваність спостерігається з 8 по 10 хвилину. Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності відносно високий. Працездатність відносно стійка, але помітно знижується на 8-10 хвилинах. Стомлюваність збільшується к кінцю дослідження.

Досліджуваний № 12 Юрій 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 380.

Кількість помилок – 4.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1670.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

207

1

2 хвилина

193

0

3 хвилина

200

0

4 хвилина

173

0

5 хвилина

202

1

6 хвилина

192

0

7 хвилина

209

2

8 хвилина

171

0

9 хвилина

93

0

10 хвилина

30

0

Всього

1670

4

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 384.

Загальний показник продуктивності – 1670 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається з 8 по 10 хвилину (див. Додаток 3. графік 3.12). Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності порівняно великий. Працездатність відносно стійка, але помітно знижується на 8-10 хвилинах. Стомлюваність спостерігається к кінцю дослідження.

Досліджуваний № 13 Дмитро 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 271.

Кількість помилок – 4.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1307.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

192

0

2 хвилина

173

0

3 хвилина

203

1

4 хвилина

107

0

5 хвилина

103

0

6 хвилина

151

2

7 хвилина

97

0

8 хвилина

102

1

9 хвилина

93

0

10 хвилина

86

0

Всього

1307

4

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 275.

Загальний показник продуктивності – 1307 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.13). Стомлюваність спостерігається з 7 по 10 хвилину. Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності відносно високий. Працездатність порівняно стійка, але знижується на 7 хвилині к кінцю дослідження. Стомлюваність спостерігається к кінцю дослідження. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 14 Ірина 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 265.

Кількість помилок – 3.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1101.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

131

0

2 хвилина

97

0

3 хвилина

104

1

4 хвилина

107

0

5 хвилина

123

1

6 хвилина

201

0

7 хвилина

153

0

8 хвилина

76

0

9 хвилина

91

1

10 хвилина

18

0

Всього

1101

3

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 268.

Загальний показник продуктивності – 1101 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.14). Стомлюваність спостерігається вже на 2 хвилині, але на 3 хвилині увага підвищується. К кінцю дослідження стомлюваність підвищується з 8 по 10 хвилину. Загальний показник продуктивності невисокий. Працездатність нестійка і к кінцю дослідження знижується. Стомлюваність підвищена. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 15 Андрій 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 251.

Кількість помилок – 4.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1305.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

140

0

2 хвилина

151

1

3 хвилина

149

0

4 хвилина

117

0

5 хвилина

200

2

6 хвилина

105

0

7 хвилина

109

0

8 хвилина

203

1

9 хвилина

94

0

10 хвилина

37

0

Всього

1305

4

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 255.

Загальний показник продуктивності – 1305 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається на 6-7 хвилинах і 9-10 хвилинах, на 8 хвилині увага підвищується (див. Додаток 3. Графік 3.15). Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності порівняно невеликий. Працездатність нестійка та помітно знижується к кінцю дослідження. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 16 Христина 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 271.

Кількість помилок – 5.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1213.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

157

0

2 хвилина

141

0

3 хвилина

139

1

4 хвилина

207

3

5 хвилина

171

0

6 хвилина

99

0

7 хвилина

103

1

8 хвилина

76

0

9 хвилина

89

0

10 хвилина

31

0

Всього

1213

5

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 276.

Загальний показник продуктивності – 1213 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.16). Стомлюваність спостерігається вже у середині дослідження. Продуктивність знижується з 6 хвилини і до кінця дослідження. Загальний показник продуктивності невисокий. Працездатність нестійка, знижується з середини дослідження. Стомлюваність спостерігається з середини дослідження з 6 хвилини. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 17 Павло 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 283.

Кількість помилок – 3.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1373.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

106

0

2 хвилина

141

1

3 хвилина

173

0

4 хвилина

156

0

5 хвилина

202

1

6 хвилина

156

0

7 хвилина

191

0

8 хвилина

94

1

9 хвилина

73

0

10 хвилина

81

0

Всього

1373

3

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 286.

Загальний показник продуктивності – 1373 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.17). Стомлюваність спостерігається з 8 по 10 хвилину ближче до кінця дослідження. Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності порівняно невисокий. Працездатність нестійка, помітно знижується к кінцю дослідження. Стомлюваність спостерігається з 8 по 10 хвилини. Продуктивність знижена.

Досліджуваний № 18 Серій 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 291.

Кількість помилок – 4.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1115.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

97

0

2 хвилина

101

0

3 хвилина

103

1

4 хвилина

133

2

5 хвилина

127

0

6 хвилина

171

0

7 хвилина

96

0

8 хвилина

113

1

9 хвилина

93

0

10 хвилина

81

0

Всього

1115

4

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 295.

Загальний показник продуктивності – 1115 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається з 7 по 10 хвилини (див. Додаток 3. графік 3.18). Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності невисокий. Працездатність нестійка.

Досліджуваний № 19 Марина 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 431.

Кількість помилок – 5.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1500.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

102

0

2 хвилина

197

0

3 хвилина

199

2

4 хвилина

117

0

5 хвилина

204

1

6 хвилина

171

0

7 хвилина

154

1

8 хвилина

179

1

9 хвилина

104

0

10 хвилина

73

0

Всього

1500

5

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 436.

Загальний показник продуктивності – 1500 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

За характером графіку можна зробити висновок про те, що увага нестійка (див. Додаток 3. графік 3.19). Стомлюваність спостерігається на 9-10 хвилини, ближче до кінця дослідження. Продуктивність знижується к кінцю дослідження. Загальний показник продуктивності порівняно високий. Працездатність нестійка.

Досліджуваний № 20 В’ячеслав 9 років (1992 р.н.)

Кількість літер, правильно викреслених досліджуваним під час роботи – 421.

Кількість помилок – 6.

Кількість літер, переглянутих за 10 хвилин роботи – 1303.

Кількість переглянутих літер та кількість помилок за кожну хвилину:

Кількість літер, переглянутих за кожну хвилину

Кількість помилок за кожну хвилину

1 хвилина

106

0

2 хвилина

127

1

3 хвилина

203

2

4 хвилина

156

0

5 хвилина

201

2

6 хвилина

192

0

7 хвилина

99

0

8 хвилина

76

0

9 хвилина

84

1

10 хвилина

59

0

Всього

1303

6

Кількість букв, які необхідно було викреслити – 427.

Загальний показник продуктивності – 1303 літер.

Показник точності

= 98 %.

Висновок:

Увага нестійка. Стомлюваність спостерігається з 7 по 10 хвилини. Продуктивність знижується ближче до кінця дослідження (див. Додаток 3. Графік 3.20). Загальний показник продуктивності невеликий. Працездатність нестійка, знижується в кінці дослідження.

Висновки

За характером графіків можна зробити висновок, що увага молодших школярів, учнів 9 років нестійка (див. Додаток 3. графіки 3.1 – 3.20). Стомлюваність проявляється вже на 4-5 хвилинах, потім незначно підвищується і в кінці роботи знов знижується. Загальний показник продуктивності низький. Працездатність дуже нестійка і помітно знижена. Стомлюваність спостерігається майже під час всієї роботи, продуктивність низька. Із цього можна зробити такий висновок, що у дітей 9 років увага нестійка, підвищена стомлюваність, показник продуктивності низький, працездатність також низька, помітно, що діти швидко стомлюються, відволікаються, роблять багато помилок, вже на 4 хвилині їм стає складно зосередитися на роботі.

В даному дослідженні приймали участь 20 дітей у віці 9-ти років.

За даними проведеного дослідження виявилось, що у 5 % учнів 3 класу увага стійка, це лише 1 учень Богдан. Стомлюваність у нього спостерігається лише у кінці дослідження. Працездатність також знижується у кінці дослідження, він робить мало помилок. Увага стійка.

А у 95 % випробуваних увага нестійка, низька працездатність, високий показник стомлюваності.

Якісний аналіз результатів проведеного дослідження дав нам змогу за результатами кожної з кожної з методик виділити три рівня стійкості уваги: низький, середній та високий. За методиками Бурдона, Крепеліна та Шульте ми розподілили учнів на три групи – низьку, середню та високу.

До низького рівня ми віднесли дітей, які характеризуються нестійкістю уваги, дуже низькою працездатністю, великою утомою, стомлюваністю з перших хвилин дослідження.

До середнього рівня ми віднесли дітей з більш менш стабільною працездатністю, коливанням уваги, утома та стомлюваність у яких настає у кінці роботи.

До високого рівня ми віднесли дітей зі стійкою увагою, стабільною працездатністю, у яких коливання уваги майже не відбувалось, а утома та стомлюваність не спостерігались.

За методикою Бурдона, до низького рівня відносяться 55 % учнів, до середнього – 35 % учнів, до високого – 10 % учнів.

За методикою Крепеліна, до низького рівня відносяться 55 % учнів, до середнього – 35 % учнів, до високого – 10 % учнів.

За методикою Шульте, до низького рівня відносяться 40 % учнів, до середнього – 20 % учнів, до високого – 40 % учнів.

За результатами дослідження стійкості уваги молодшого школяра за допомогою методик Крепеліна, Бурдона та Шульте можна зробити висновок про те, що характерною особливістю уваги дітей молодшого шкільного віку є нестійкість уваги, так, 95 % досліджуваних мають низький або середній рівень стійкості уваги, причому низький рівень більш ніж у половини дітей. І лише 5 % учнів мають високий рівень уваги та працездатності.

Узагальнені результати дослідження представлені у зведеній таблиці 1.

Таблиця 1 Зведена таблиця результатів дослідження стійкості уваги молодшого школяра

№

Досліджувані

Дослідження стійкості уваги за методикою Бурдона

Дослідження стійкості уваги за методикою “Рахування за Крепеліним”

Оцінка обсягу динамічної уваги за методикою Шульте

з/п

низький

середній

високий

низький

середній

високий

низький

середній

високий

Дмитро

+

+

+

Ганна

+

+

+

Богдан

+

+

+

Антон

+

+

+

Олександр

+

+

+

Марина

+

+

+

Олексій

+

+

+

Юлія

+

+

+

Володимир

+

+

+

Дар’я

+

+

+

Віталій

+

+

+

Юрій

+

+

+

Дмитро

+

+

+

Ірина

+

+

+

Андрій

+

+

+

Христина

+

+

+

Павло

+

+

+

Сергій

+

+

+

Марія

+

+

+

В’ячеслав

+

+

+

Висновки

Темою нашого дослідження було вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку. Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з даної проблеми ми зробили висновки, що у дітей в період молодшого шкільного віку з’являються нові мотиви, вимоги, інтереси бажання, відбуваються перестановки у мотиваційній системі дитини.

Пізнавальна активність дитини спрямована на дослідження навколишнього світу. Вона здатна організовувати увагу дитини по відношенню до досліджуваних об’єктів та підтримувати її достатньо довгий час, поки не зникне інтерес. Якщо дитина зайнята важливою для неї грою то вона, не відволікаючись може грати дві, а то й три години. Також довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності: малюванні, конструюванні тощо. Однак, такі результати зосередження уваги є результатом інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відвертатися, відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа або зовсім не подобається.

Молодший школяр певною мірою може й сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно проговорює те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно організує увагу дитини.

І все ж таки, хоча діти у початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Дітям важко зосереджуватися на одноманітній та малоприваблюючій для них діяльності, або на діяльності цікавій, але такій, що вимагає розумового напруження. Відволікання уваги рятує від перевтоми. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності.

Діти молодшого шкільного віку, безумовно, можуть утримувати увагу на інтелектуальних задачах, але це вимагає колосальних зусиль волі та організації високої мотивації.

Навчання дитини в школі, сам процес набуття знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на підставі виникаючих інтересів і, зокрема, інтересів до навчальних занять. Цей інтерес у молодшого школяра спочатку носить дифузний характер, розповсюджується на все, що пов’язано з навчанням.

У молодших школярів мимовільна увага в більшій мірі залежить від вразливості матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільш розвинута увага мимовільна, перші роки навчання – головний період формування і довільної вольової уваги.

Однак, є питання, які вимагають додаткового дослідження, наприклад, як обсяг уваги, стійкість, переключення, розподіл. Різні якості уваги пов’язані одна з однією. Увага характеризується складною функціональною структурою, утвореною взаємозв’язком її основних властивостей.

Метою нашого дослідження було вивчити особливості уваги молодшого школяра. При цьому основною задачею стало вивчення такої якості уваги дитини молодшого шкільного віку, як стійкість. Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Увага молодших школярів, досліджуваних нами, є нестійкою, вона характеризується розсіяністю, швидкою стомлюваністю, неуважністю, переважає мимовільна увага.

В ході експериментального дослідження, спрямованого на вивчення особливостей уваги молодших школярів, було встановлено, що у 90 % дітей молодшого шкільного віку (9 років) переважає мимовільна увага. У 95 % учнів увага нестійка, спостерігається часте відволікання, стомлення, розсіяність.

2. Труднощі у молодших школярів викликає зосередженість на праці, яка їм не цікава, концентрація уваги на одноманітній праці, несформованність навичок та вмінь учбової діяльності, недостатня інтелектуальна активність, слабка воля дитини. Крім того, можна відзначити, що довге слухове зосередження викликає значно більші труднощі, ніж зорова. Дітям важко зосередитися і сприймати учбовий матеріал, якщо темп проведення уроку надмірно повільний тому, що створюються умови для відволікання. При надмірно швидкому темпі можуть через поспішність з’явитися “помилки уваги”. Дітям також важко бути уважними, якщо праця вчителя непослідовна і не має систематичної вибагливості.

3. Обсяг уваги молодших школярів дуже обмежений. З віком він збільшується. Основною умовою збільшення обсягу уваги є формування вмінь групувати, систематизувати, об’єднувати за змістом матеріал, який сприймається. Через те, що обсяг уваги молодших школярів незначний, дітям важко усвідомлювати текст, якщо його читають дуже швидко.

У трудовій діяльності, яка потребує швидких та узгоджених дій, переключення та розподіл уваги знаходяться в єдності.

Рекомендації учителям :

Необхідно враховувати особливості всіх видів уваги. Важливу роль в навчальному процесі грає мимовільна увага. Особливо велику роль мимовільна уваги займає у початкових класах, тому що у молодших школярів слабко розвинена здібність до довільного зосередження. Але навіть у молодших класах будувати навчально-виховний процес тільки на цьому виді уваги недоцільно.

Постійне підтримування уваги за допомогою вольових зусиль пов’язано з великою напругою та дуже втомлює. Це і визначає особливе значення післядовільної уваги в процесі навчання.

Важливою умовою формування уваги школяра є правильна та чітка організація всього навчального процесу. Являючись однією з умов успішності навчання, увага в ньому і формується.

Вихованням уваги вчитель повинен займатися протягом всієї своєї роботи з учнями. Сам процес навчання, якщо він організований правильно, сприяє вихованню уваги.

Для того, щоб учень звернув свою увагу на вчителя важливо те, в якій мірі учитель зможе оволодіти нею з перших же своїх слів, тому що сила подразника особливо велику роль грає на початку процесу сприйняття.

Розвиток уявлень та пізнавальних інтересів у дітей має дуже важливе значення для виховання уваги в навчальному процесі. Чим більше вчитель дає для загального інтелектуального зростання дитини, тим більше вона стає допитливішою, розвиненою, тим сильніше і її увага.

Щоб виховати увагу, треба розвивати у дітей безпосередній інтерес до навчання. Він залежить передусім від змісту навчального матеріалу. Учні перших трьох класів цікавляться фактами, але їх можуть привабити висновки та узагальнення. Увага у них особливо появляється тоді, коли вчитель так проводить роботу, що учням треба мислити, самостійно розв’язувати питання.

Увага молодших школярів у значній мірі залежить від характерів, загальної спрямованості дітей, їх минулого життєвого досвіду. Тому вчитель повинен добре вивчити своїх учнів, їх психологічні особливості, риси особистості, і, виходячи з цього, знати, що приверне увагу одних, чим можна подолати розсіяність інших. Відповідно до цього він повинен будувати свою роботу в класі, здійснюючи індивідуальний підхід до кожного учня.

Велике значення для привертання уваги має якість викладання навчального матеріалу вчителем. Яскрава за формою та багата за змістом емоційно насичена розповідь учителя обов’язково приверне мимовільну увагу учнів і вони стануть більш уважними та зосередженими. Дуже важливо, якщо пояснення вчителя викликатиме питання в учнів – це показник зацікавленості уроком. Найбільш уважними будуть ті учні, які хочуть знати, що ж буде далі, які замислюються над можливим розв’язанням задачі, які передбачають зміни подій.

Для привертання уваги важливо щоб учні мали уяву про мету уроку або питання, яке треба розв’язати, про результати, яких треба досягти за підсумками самостійної роботи. Необхідно, щоб в процесі навчання перед учнями виникла певна задача, яка дає спрямування їх розумової активності та викликає зосередженість уваги.

Для кожної властивості уваги існує комплект факторів, а серед них – провідний, на який необхідно спиратися при вихованні уваги школяра та здійсненні індивідуального підходу, а саме:

1. стійкість – розуміння вагомості діяльності, наявність індивідуальної активності;

2. розподіл – наявність навичок і вмінь, вправність у діяльності;

3. переключення – достатній загальнорозумовий розвиток, наявність навичок, інтересів.

Співвідношення індивідуальних і вікових особливостей дозволяє стверджувати про значні потенційні можливості розвитку уваги молодших школярів.

Поставивши мету уроку, вчитель підбирає засоби її реалізації. До засобів відноситься зміст, методи та організаційні форми навчання, методи впливу класного колективу і вчителя на учнів, технічні засоби навчання.

Враховуючи різний рівень розвитку в учнів знань, вмінь і навичок, рекомендуємо до змісту навчального матеріалу включати, як цікаві факти, так і питання, що розкривають суть матеріалу, який вивчається.

Образність, яскравість, емоційність викладання навчального матеріалу повинні поєднуватися з глибоким проникненням до суті явищ.

В залежності від теми, до змісту уроку включаються вправи, питання, задачі, за допомогою яких відпрацьовуються уміння та навички навчальної праці. Завдання для учнів повинні бути, за можливістю, дібрані за різними рівнями трудності з урахуванням наявних знань та умінь. Зміст підручника може бути доповнено відомостями, які носять профорієнтаційний характер, новими фактами про розвиток науки та техніки, питаннями прикладного характеру; можна дати матеріал для міжпредметних зв’язків.

Методи навчання, дібрані з урахуванням рівнів розвитку в учнів умінь навчатися, сприяють виникненню в учнів уваги та інтересу до навчальних дій.

Практичний психолог має можливість допомоги вчителю у здійсненні індивідуального підходу до учнів, оскільки психолог може продіагностувати учнів на прохання вчителів.

Дослідження було спрямовано на вивчення стійкості уваги молодшого школяра. Можна говорити про те, що сьогодні практичний психолог має можливість надати вчителю досить повну характеристику уваги учня.

Література:

1. Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М.: «Просвещение», 1983. – 93 с.

2. Баскова И.Л. Внимание дошкольника, методы развития. – М., 1993. – 434 с.

3. Богоявлинский Т.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 347 с.

4. Божович Л.И. Личность и формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

5. Брудный А.А. Бессознательные компоненты процесса понимания // В кн.: Бессознательное: природа, функции, методы исследования. – Тбилиси: Мецниереба, 1978. – Т. 3. – с. 98-102.

6. Вилюнас В.К. психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 142 с.

7. Возрастные возможности усвоения знаний (в младших классах) / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1966. – 441 с.

8. Волков К.П. Психология о педагогических проблемах. – М.: «Просвещение», 1981. – 127 с.

9. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. // В кн.: Развитие высших психических функций. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. – с. 13-223.

10. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. –Собр. соч. Т. 3. – М., 1983. – 234 с.

11. Гальперин П.Я. Введение в психологию. – М.: МГУ, 1976. – 273 с.

12. Гальперин П.Я. К учению об интериоризации // Вопросы психологии, 1966, № 6. – с. 12-19.

13. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 293 с.

14. Гебос А.И. Психология познавательной активности учащихся. – Кишинев: Штинница, 1975. – 104 с.

15. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. – М.: Изд-во «Педагогика», 1972. – 247 с.

16. Гоноболин Ф.Н. Развитие внимания школьников // «Воспитание школьников», 1971, № 4. – с. 4-7.

17. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. – М.: «Педагогика», 1972. – 427 с.

18. Добрынин В.Ф. О новых исследованиях внимания (научные образы) // «Вопросы психологии», 1973, № 3. – с. 13-17.

19. Добрынин Н.Ф. Произвольное и непроизвольное внимание // В кн.: Уч. записки МГПИ им. В.И. Ленина. – М., 1958. – Т. 18.

20. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. – М.: ИПРАН, 1994. – 313 с.

21. Дружинин Н.К. Выборочное наблюдение и эксперимент. – М., 1977. – 305 с.

22. Дусавицкий А.К. Зависимость между интересом и тревожностью в учебной деятельности младших школьников // «Вопросы психологии», 1982, № 3. – с. 54-63.

23. Ересь Е.П. Организация внимания в учебно-воспитательном процессе. – Мн.: «Нар. асвета», 1974. – 64 с.

24. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – 562 с.

25. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Изд. «Питер», 2000. – 512 с.

26. Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса: учебное пособие для слушателей ФПК директоров школ и студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.

27. Костюк Г.С. Актуальные вопросы обучения и развития младшего школьника // В кн.: Обучение и развитие младших школьников. – К., 1970. – с. 3-9.

28. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М.: «Просвещение», 1976. – 231 с.

29. Куликов Л.В. Психологическое исследование. – СПб.: Наука, 1994. – 256 с.

30. Кулько В.А., Цеклистрова Т.Д. Формирования у учащихся умений учиться: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1983. – 80 с.

31. Левитина С.С. Можно ли управлять вниманием школьника? – М.: Изд-во «Знание», 1980. – 192 с.

32. Малков Н.Е. Сила нервной деятельности и концентрация внимания // «Вопросы психологии», 1983, № 2. – с. 7-12.

33. Мухина В.С. Возрастная психология: учебник для студентов высших учебных заведений. – М., 1997. – 463 с.

34. Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д. Хомской. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 243 с.

35. Немов Р.С. Психология: учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений: в 3-х кн. Кн. 1 Общие основы психологии. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 688 с.

36. Общая психология: Учеб. для студентов пед. унив. (А.В. Петровский, А.В. Брушлинский, В.П. Зинченко и др.; Под ред. А.В. Петровского.) – 3-е изд., перед. и доп. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.

37. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М., 1993. – 433 с.

38. Практикум по общей и экспериментальной психологии / Под. ред. А.А. Крылова. – Л.: ЛГУ, 1987. – 234 с.

39. Практикум по психодиагностике. Дифференциальная психометрика / Под ред. В.В. Столина, А.Г. Шмелева. – М., 1984. – 317 с.

40. Практикум по психологии / Под ред. А.Н. Леонтьева, Ю.Б. Гиппентрейтер. – М., 1972. – 291 с.

41. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии. Учебное пособие / Под ред. А.А. Крылова. – Д.: ЛГУ, 1990. – 316 с.

42. Практикум по экспериментальной психологии / Под ред. В.Д. Шадрикова. – Ярославль, 1974. – 247 с.

43. Практические занятия по психологии / Под ред. Д.Я. Богдановой, И.П. Волкова. – М., 1989. – 284 с.

44. Психологическая диагностика: проблемы и исследования / Под ред. К.М. Гуревича. – М., 1981. – 291 с.

45. Психологическое тестирование. – М.: Просвещение, 1982. – 193 с.

46. Психологические проблемы учебной деятельности школьника. – М.: Сов. Россия, 1977. – 310 с.

47. Психология развития. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 992 с.

48. Психолого-педагогические аспекты учебного процесса в школе / Под ред. С.Д. Максименко. – К.: Рад школа, 1983. – 176 с.

49. Рабочая книга практического психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Просвещение, 1994. – 305 с.

50. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель) Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Изд-кий Дом «Бахрам–М», 2001. – 672 с.

51. Репкин В.В. Строение учебной деятельности // Вестник Харьк. ун-та, 1976, № 132, сер Психология, вып. 9. – с. 10-16.

52. Репкин В.В. Формирование учебной деятельности в младшем школьном возрасте// Вестник Харьк. ун-та, 1978, № 171, сер Психология, вып. 2. – с. 40-49.

53. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Учебное пособие в 2-х кн. Кн. 1. Система работы психолога с детьми разного возраста. – 2-е изд., перед. и доп. – М., 1999. – 384 с.

54. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: Учпедиз, 1946. – 704 с.

55. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 354 с.

56. Санникова Е.П. Активация внимания первоклассников на уроках. Сб. урок. в школе. Выпуск 11. – Саратов, 1971. – 233 с.

57. Страхов И.В. Воспитание внимания школьников. – М.: Учпедиз, 1958. – 254 с.

58. Страхов И.В. Воспитание устойчивости внимания школьников на уроках. Сб. урок. в школе. Выпуск 11. – Саратов, 1971. – 192 с.

59. Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников. – М.:»Просвещение», 1981. – 197 с.

60. Ушакова Т.Н. К вопросу о механизмах внимания // «Вопросы психологии», 1968, № 2. – с. 9-16.

61. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – 2-е изд., перед. и доп. – М.: Выс. ш., 1990. – 576 с.

62. Хрестоматия по вниманию. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 295 с.

63. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // «Вопросы психологии», 1971, № 4. – с. 6-20.

64. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. – М.: Знание, 1974. – 64 с.