КУРСОВА РОБОТА

на тему: ТИПОЛОГІЯ ПІДЛІТКОВИХ СУБКУЛЬТУР

ТА ІХ ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

Дніпропетровськ 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність, структура та функції молодіжних субкультур

1.1 Дитяча й підліткова субкультура як фактор соціального виховання

1.2 Виникнення молодіжної субкультури в СРСР

1.3 Причини „відходу” молоді до субкультур

Розділ 2. Типологія й структура сучасної молодіжної субкультури

2.1 Поняття молодіжних субкультур

2.2 Типи субкультур

2.3 Специфічні риси молодіжної субкультури

Розділ 3. Вплив субкультури на соціальне виховання особистості

3.1 Основні підходи до дослідження проблеми молодіжної субкультури

3.2 Соціалізація підлітка

3.3 Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків

Висновок

Перелік літератури

Додаток

Вступ

„В английском парламенте один оратор устроил остальным членам парламента своеобразную остроумную ловушку. Обсуждался вопрос о молодежи. Оратор огласил с трибуны четыре высказывания разных людей о молодежи. Вот они, эти высказывания:

1. Наша молодежь любит роскошь, она дурне воспитана, она насмехается над начальством и нисколько не уважает стариков. Наши нынешние дети стали тиранами, они не встают, когда в комнату входит пожилой человек, перечат своим родителям. Попросту говоря, они очень плохие.

2. Я утратил всякие надежды относительно будущего нашей страны, если сегодняшняя молодежь завтра возьмет в свои руки бразды правления, ибо эта молодежь невыносима, невыдержана, просто ужасна.

3. Наш мир достиг критической стадии. Дети больше не слушаются своих родителей. Видимо, конец мира уже не очень далек.

4. Эта молодежь растленна до глубины души. Молодые люди злокозненны и нерадивы. Они никогда не будут походить на молодежь былых времен. Молодое поколение сегодняшнего дня не сумеет сохранить нашу культуру.

Все эти изречения о молодежи, о грозящей гибели культуры, о безнадежном будущем были встречены в парламенте аплодисментами. Тогда оратор раскрыл карты. Оказывается, первое изречение принадлежит Сократу (470- 399 год до нашей эры), второе - Гесиоду (720 год до нашей эры), третье - египетскому жрецу (2000 лет до нашей эры), а четвертое найдено в глиняном горшке в развалинах Вавилона, а возраст горшка - 3000 лет.

Получилось в парламенте очень эффектно и даже смешно. Однако все эти культуры и правда погибли. И горшок найден, увы, среди развалин Вавилона, а не в процветающем городе. ”[18, стор. 179]

Як ми бачимо, до молоді завжди прискіпливо ставилися, вважали, що кожне нове покоління гірше за попереднє. В даній праці ми розглянемо стан молодіжною культури у наш час та розкриємо сутність такого феномену, як молодіжні неформальні угрупування.

Предмет даної праці – феномен молодіжних неформальних груп.

Об’єкт – їх вплив на соціалізацію підлітків.

Проблема молодіжних субкультур є дуже актуальною тому що:

По-перше, юнацькі субкультури стали досить істотним факторами соціалізації міських школярів. Дані соцопитувань підтверджують, що значна частина учнів старших класів ідентифікує себе з тією чи іншою субкультурою. Деякі неофіційні юнацькі культур приховують у собі соціальні небезпеки, бо одні субкультури транслюють ідеї екстремізму, расової і національної дискримінації, інші - проповідують кримінальний спосіб життя, треті - пропагують вживання психоактивних речовин і т.д.

По-друге, вивчення субкультур - відносно новий напрямок у вітчизняних гуманітарних науках, але він активно розвивається. Вивчаються як соціально-філософські, соціологічні, соціально-психологічні аспекти даного феномену, так і окремі різновиди субкультур, процеси їх становлення, взаємодія з соціальними інститутами і т.д.

Будуть проаналізовані проблеми соціального виховання підлітків, розкриті психологічні особливості вікової субкультури. На основі вивченого матеріалу можна буде виявити ступінь впливу соціальної групи і суспільства на розвиток підлітка як окремої особистості і визначити можливість запобігання і виправлення негативних наслідків такого впливу.

Проблемами соціального виховання дітей займалася знаменитий американський антрополог Маргарет Мід. За результатами своєї першої експедиції в 1925 - 1926гг. на о.Тау М. Мід опублікувала матеріал, який став науковою сенсацією, - про відсутність у архаїчної культури специфічних конфліктів підліткового віку, з чого випливало, що проблеми молоді в «цивілізованому» світі мають чисто соціальні джерела. [23]

Д.Б. Ельконіну належить багато наукових статей, присвячених проблемам соціалізації, її периодизации, психічного розвитку дітей різних вікових груп, психології ігрової та навчальної діяльності, психодіагностики, але самим великим внеском у розвиток не тільки вітчизняної, але й світової педагогіки було розробка і впровадження нової системи навчання, так званого «розвивального навчання». [24]

У працях Макаренка розроблені найважливіші питання сімейного виховання, в тому числі структури сім'ї, її культури, методів виховання в родині. Макаренко стверджував, що виховати дитину правильно легше, ніж потім його перевиховувати. Родина як колектив, поведінка батьків, у кінцевому рахунку, визначають успіх виховання дітей. [11]

Отже, почнемо по порядку.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР

1.1 Дитяча и підліткова субкультури як фактор соціального виховання

Новонароджений вступає в світ як біологічний організм, і його основною турботою є власний фізичний комфорт. У ході развитку дитина, індивід перетворюється на людську особистість, цей процес називається соціалізацією. Соціалізація - це процес, опосередковано яким індивідом засвоюються норми групи, формується власне „Я”, унікальність даного індивіда як особистості.

Чарльз Кулі відводить вирішальну роль в соціалізації індивіда первинним групам – сім’ї, друзям. Безпосередні і тісні контакти дитини з членами таких груп викликають своєрідні психічні реакції в його свідомості. Особливе значення Кулі віддає думкам і представленням осіб, оточуючих дитину. Під їх впливом у індивіда развивається так зване “дзеркальне Я”. Завдяки цьому у нього формується самооцінка, він привчається свідомо виділяти себе поміж оточуючих його людей, вироблюючи почуття гордості, поваги або приниження за власне Я. З часом суб’єктивне Я стає більш стійким, сталим, під впливом вимог оточуючих у індивіда виробляється почуття самоконтролю, він у більшій мірі засвоює нормы і ціності соціальної групи.[6]

Джордж Мід приділяв найбільшу увагу символам і жестам у процесі взаємодії. Він вважав, що необхідною стороною взаєморозуміння і узгодженої соціальної взаємодії є здатність, яка формується ще в дитинстві – приміняти на себе ролі інших людей. Головне місце у формуванні цієї здібності належить дитячим іграм. Вже сам вступ до колективної спонукає дитину приймати на себе певну роль, потім по мірі накопичення досвіду і дорослішання він навчається приймати на себе ролі кількох осіб, що беруть участь у грі. Завдяки цьому розвивається його розум і самосвідомість, дитина засвоює норми і цінності групи, її вимоги і установки по відношенню до нього. Критерієм формування зрілого Я слугує здібність індивіда приймати на себе роль “узагальненого іншого”, під котрим Мід розуміє деякий узагальнений образ колективних вимог і установок по відношенню до даного індивіда.[5]

Сім’я і інші первинні групи грають найважливішу роль у період ранньої соціалізації дитини. По мірі його дорослішання розширюється коло його спілкування, все більшу роль починають грати різні організації і установи, особливо системи освіти, засобів масової інформації. Ці посередники між людиною і суспільством називаються інститутами і агентами соціалізації.

Агенти соціалізації – це конкретні люди, відповідальні за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей. Інститути соціалізації – це установи, які впливають на процес соціалізації і направлять його.

Оскільки соціалізація ділиться на первинну і вторинну, так само діляться і агентм й інститути. До агентів та інститутів первинної соціалізації відноситься найближче оточення людини, що виявляє найбільш сильний і істотний вплив на формування його особистості – це родина, друзі, вчителі. Агенти вторинної соціалізації – це представники адміністрації учбового закладу, придприємства, армії, міліції, церкви, держави, співпрацівники ЗМІ. З ними підліток рідше контактує, ці контакти менш тривалі, їх вплив, як правило, менш глибокие, ніж у первинних агентів.[9]

Серед агентів первинної соціалізації не всі грають однакову роль. Для підлітка батьки знаходяться в переважаючій позиції, а однолітки рівні йому. Друзі можут вибачити підлітку те, чого не вибачають батьки: помилки, порушення моральних заборон і соціальних норм и т.д. Можна сказати, що батьки і друзі виявляють протилежний вплив, що зводить на нівець взаємні зусилля.

І все ж, найголовнішим інститутом є сімья. Існує декілька відносно автономних психологічних механизмів, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей.

По-перше, підкріплення: заохочуючи поведінку, яку дорослі вважають правильною, і караючи за порушення встановлених правил, батьки впроваджують у свідомість дитини певну системи норм, дотримання яких з часом стає для дитини звичкою та внутрішньою потребою.

По-друге, ідентифікація: дитина наслідує батьків, орієнтується на їх приклад, намагається стати такими як вони.

По-третє, розуміння: знаючи внутрішній світ дитини і чуйно відкликаючись на його проблеми, батьки тим самим формують його самосвідомість і комунікативні здібності.

Так само важлива емоційна атмосфера в родині. Эмоційний тон відносин між батьками і дітьми психологи представляють у вигляді шкали, на одному полюсі якої стоять максимально близкі, теплі, доброзичливі стосунки (батьківська любов), а на іншому - далекі, холодні и ворожі. У першому випадку основними засобами виховання є увага і заохочення, в другому – суворість і покарання. Безліч досліджень доводять переваги першого підходу. Дитина, позбавлена сильних і недвозначних доказів батьківської любові, має менше шансів на високу самоповагу, теплі і дружні стосунки з іншими людьми і позитивний образ „Я”. [19]

Група однолітків значно впливає на соціалізацію дитини. “Потреба у спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дитини вже в 4 - 5 лет (за деякими даними – навіть раніше) і з віком неухильно усилюється”[7]. Особливо значущою група однолітків стає у підлітковому віці, тому що вона допомагає вирішити багато психологічних проблемы, пов’язаних з труднощами перехідного віку. Група однолітків стає для підлітка своєрідною школою життєвого досвіду, який не можуть забезпечити родина або навчальні заклади. В першу чергу, вона дає досвід “горизонтального” спілкування, тобто спілкування з рівними, досід спільної діяльності і засвоєння нових ролей, пов’язаних з цією діяльністю.

А зараз поговоримо про поняття “підліток”.

Які хронологічні рамки даного об’екту? Питання вікової стратифікації - предмет суперечок багатьох поколінь і напрямків дослідників. Візьмемо, наприклад, визначення В. Даля: “юноша (рос.) - малый, молодчик, парень, паренек, человек на возрасте, от 15 до 20 лет и более, в поре возмужалости. Подросток (підліток) – дитя на подросте.” [20]

В англійскій мові для визначення підлітка існує слово, що найбільш точно відображає дане поняття: Teenager.

Teen - це суффікс чисельників від 13 до 19, Age - в перекладі означає вік. Тобто, у буквальному перекладі teenager – людина віком 13 – 19 років.

1.2 Виникнення молодіжної субкультури в СРСР

Світ зіткнувся з проблемою молодіжних субкультур у 60-і роки ХХ століття. В СРСР до 80-х років це питання ні підіймалося, тому що в силу склавшихся наукових парадигм субкультури вважалися соціальною патологією. Єдиним дозволеним молодіжним об’єднанням був комсомол, однак у 70-е роки почали з’являтися різноманітні неформальні угрупування, які були вимушені знаходитися в „андеґраунді”. І тільки з початком перебудову і процессів гласності вони змогли заявити про себе у повний голос.

Їх поява в кінці 70-х на початку 80-х років був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, однак цей процес прийняв перекручені, найчастіше соціально небезпечні форми.

Велика частина таких угруповань формувалася навколо різних музичних смаків і стилів (металісти, роллінги, брейкери, бітломани і т.п.); в деяких ціннісні орієнтації мали деякі політичний та ідеологічний відтінок (ностальгісти, пацифісти, зелені). Виділялися групи аполітична характеру (хіпі, панки, люди системи) і, так звані, «Мітьки», що виділялися самоіронією і гротескно підкресленим стилем «a la Русь». Формувалися угруповання, що сповідали «культ м'язів» і фізичної сили (качки) і кріміногені групи, що об'єднувалися на базі агресивності, жорсткої організованості та протиправної діяльності (гопники, любери і т.п.), більшість з яких надихалися гаслами боротьби зі «злом» в особі хіпі, панків і т.п. рухів.

Однак всі ці групи не формувалися природно, а лише були копіями західних субкультур, і більше нагадувала не копії, а карикатури. Формування субкультур практично завершилося в 1992-1994 гг., Утворивши певну систему, що складається з тих, що спеціалізуються на певному виді дозвілля, творчого самовираження і соціальної маніфестації угруповань, хоча, звичайно, в цій системі і сьогодні йдуть процеси зміни.

1.3 Причини „відходу” молоді до субкультур

Чому ж молодіжні субкультури отримали таке поширення?

По-перше, у субкультурній спільноті підліток отримує можливість належати до обраній групі однолітків, що є для нього референтною, виникає об'єднуюче почуття «ми», що підвищує рівень психологічної значущості кожного.

По-друге, субкультура дозволяє молодій людині краще відчути і проявити самостійність свого «я».

По-третє, вона допомагає підлітку звільнитися від переживань, викликаних конфліктом з світом дорослих, з пануючої в суспільстві культурою. [1]

Період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповним включенням молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді поєднання суперечливих рис - прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і уникнення спільноти, відчуженість від зовнішнього світу.

Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато які форми поведінки і діяльності особистості. Така характеристика молодіжної свідомості визначається низкою об'єктивних обставин.

По-перше, в сучасних умовах ускладнився і подовжився сам процес соціалізації, та іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки її вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням освіти, набуттям професії, реальними політичними і громадянськими правами, матеріальною незалежністю від старших. Дія даних факторів не одночасна і не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння молодою людиною системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері і відчувати і вести себе як підліток в іншій.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох відносно самостійних чинників - сім'ї, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій та стихійних груп. [10]

В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає:

1) Виклик суспільству, протест.

2) Виклик родині, нерозуміння в родині.

3) Небажання бути як усі.

4) Бажання утвердитися в новому середовищі.

5) Звернути на себе увагу.

6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

7) Копіювання західних структур, течій, культури.

8) Релігійні ідейні переконання.

9) Данина моді.

10) Відсутність мети у житті.

11) Вплив кримінальних структур, хуліганство.

12) Вікові захоплення.

Розділ 2. ТИПОЛОГІЯ І СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

2.1 Поняття молодіжних субкультур

Під культурою розуміються переконання, цінності, які є спільними для певної групи людей, які служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації.

Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості товариств, називається субкультурою. Вона формується за такими ознаками: вік, етнічне походження, релігія, соціальна група, місце проживання і т.д. Цінності субкультури не означають відмови від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють лише деякі відхилення від неї. Однак більшість людей не схвалюють субкультури і відноситься до них з недовірою.

Молодіжні субкультури - феномен міської культури західного типу. Основний фактор, що привертає молодь в субкультури - прагнення придбати зовнішні, формальні характеристики, що дозволяють виділятися із загальної знеособленого маси населення мегаполісу. В основному представники молодіжних субкультур об’єднуються за зовнішнім характеристикам - одяг, зачіски, музика, місця спілкування і т.д. Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту та форм. На основі таких норм і цінностей формуються контркультури (наприклад, хіпі). Так, у чималої кількості молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні поведінкові стереотипи. Позиція відчуження проглядається як у відношенні до соціуму, так і в міжгенераціонном спілкуванні.

Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужості до політичного життя суспільства, так звана позиція "стороннього спостерігача". Що стосується міжгенераціонного спілкування - сьогодні у молодого покоління воно нерідко виливається в повне заперечення всіх «маминих» цінностей. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому сенсі) стереотипів молоді: є «наша» мода, «наша» музика, а є - «мамина», «застаріле», яке пропонується інституційними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження. Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління набуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм (дозвіллям) залежить загальна задоволеність життям молодої людини. Загальна освіта для школяра і професійна для студента як би відходять на другий план перед реалізацією економічних і дозвільний потреб. Цінності національної культури, витісняються схематизованими зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному відтворенні.

2.2 Типи субкультур

Толстих А.В. запропонував наступну типологію молодіжних субкультур:

1. політизовані субкультури - беруть активну участь у політичному житті і мають чітку ідеологічну приналежність, неагресивні;

2. еколого-етичні субкультури - займаються побудовою філософських концепцій і ведуть боротьбу за навколишнє середовище ("зелені");

3. нетрадиційні релігійні субкультури - в основному це захоплення східними релігіями (буддисти, культові групи, сатанистів);

4. радикальні молодіжні субкультури - відрізняються організованістю, наявністю лідерів старшого віку, підвищеною агресивністю (кримінальні молодіжні угруповання, любери, скінхеди);

5. субкультури способу життя - групи молодих людей, що формують свій образ життєдіяльності (хіпі, панки);

6. субкультури за інтересами - молоді люди, об'єднані спільністю інтересів - значкісти, філателісти, спортивні та музичні фанати.

7. субкультура «золотої молоді» - характерна для столичних міст - орієнтована на проведення дозвілля (одна з найбільш закритих субкультур). [14]

Фролов С.С. запропонував наступну типологію субкультур:

1. Романтико-ескапістскі субкультури - орієнтовані на відхід від реального життя, побудова власних філософських систем (хіпі, толкіеністи, індіаністи, байкери).

2. Анархіє-нігілістіческіе групи - заперечення загальноприйнятих стандартів, критичне ставлення до багатьох явищ життя (анархіста, панки).

3. Розважально-гедоністичні - орієнтовані на забезпечення дозвілля («золота молодь», рейвери, сноубордистів, репер).

4. Кримінальна субкультура - орієнтована на протистояння закону і правопорядку (готи? (абсолютно не згодна з віднесенням цієї субкультури до кримінальних), скінхеди, банди, гопники, любери). [21]

За специфікою поведінки членів групи виділяють:

• ПРОСОЦІАЛЬНІ - не несуть загрозу суспільству, несуть позитив і допомагають.

Це соціально-позитивні групи, які приносять користь суспільству. Ці об'єднання вирішують соціальні проблеми культурно-захисного характеру (захист пам'яток, реставрація храмів, екологічні проблеми).

Одні з них - так звані „ЗЕЛЕНІ”. Одна з найбільш гострих проблем - проблема охорони навколишнього середовища, за її рішення і взялися "зелені" - екологічні наслідки будівельних проектів, розміщення та експлуатація великих підприємств без урахування їх впливу на природу і здоров'я людей. Чисельність екологічних неформальних об'єднань відносно мала, їх соціальний та віковий склад неоднорідні. Свою малу численність екологічні групи з лихвою компенсують активністю, яка привертає до них великі маси людей, що виступають на підтримку різних природоохоронних ініціатив.

Інший різновид – „НЕФОРМАЛИ ХУДОЖНЬОЇ СПРЯМОВАНОСТІ”. У багатьох містах на різних бульварах існують виставки самодіяльних художників, скульпторів і т.д. Існують вони цілком офіційно, але не дозволяють вирішити одну з проблем, що стоять перед цим видом самодіяльної творчості - надання молодим художникам можливості виставляти і продавати свої картини.

• КОМП'ЮТЕРНИЙ АНДЕГРАУНД.

Існує наступна структуризація комп'ютерного співтовариства: на самому нижчому рівні стоять, так звані юзери (англ. User - користувач). Це найбільш широкий шар комп'ютерного співтовариства. Далі вгору по піраміді, стоїть група, яка називається «Пойнт». За ними йдуть так звані «сісопи» або системні оператори (адміністратори). Діяльністю «сісопів» керують, так звані «мережеві комунікатори».

• АСОЦІАЛЬНІ несуть критику устоям суспільства, але це протистояння не носить крайнього характеру. Вони стоять осторонь від соціальних проблем, але не представляють загрозу суспільства. В основному виконують рекреаційні функції. Приклади: панки, мажори, рокери, хіпі, люди системи.

«Системні» часто привертають увагу перехожих екстравагантною зачіскою, розмальованою джинсовою курткою, пірсингом. Себе вони називають "піплами", "хайрастими" і вважають себе вільними людьми, незалежними від батьків і суспільства. Погляди "системних" на життя багато в чому допомагають зрозуміти позицію неформалов в цілому. Вони привітні і гостинні, довіряють людям. Вони всі один одного знають, і вважають себе паростками нової культури, в якій немає брехні, кривди, грабежів. Ці люди здатні жертвувати останнім заради того щоб створити в країні культуру істино молодіжну.

• АНТИСОЦІАЛЬНІ - не тільки піддають критиці громадські порядки та устої, але й прагнуть їх поламати.

Носять яскраво виражений агресивний характер, прагнення затвердити себе за рахунок інших, моральна глухість.

„БАНДИ” - об'єднання (найчастіше підлітків) за територіальною ознакою. Місто ділиться „бандами” на зони впливу. На „своїй” території члени банди є господарями, із „чужинцями”, що з'являються (особливо з іншої банди) розправляються вкрай жорстоко. В „бандах” свої закони, свої звичаї. Процвітає культ сили, цінується вміння битися. Покинути банду буває дуже складно: в деяких випадках у „зрадника” навіть стріляють - мовляв, виживеш - вільний. Усі „банди” озброєні, в тому числі вогнепальною зброєю. Зброя пускається в хід без довгих роздумів. „Банди” не тільки ворогують одна з іншою, але й здійснюють терор відносно нейтральних підлітків. Останні змушені ставати „даниками банди” або вступати в неї. У відповідь на дію „банд” і для боротьби з ними „нейтральна молодь” створює власні неофіційні об'єднання. Зрозуміти молодих людей, що входять в ці об'єднання, можна - вони хочуть забезпечити свою безпеку. Але, діючи за принципом „сила силу ламає”, вони й самі нерідко переступають закон. [15]

2.3 Специфічні риси молодіжної субкультури

1. Переважно розважально-рекреативна спрямованість. Поряд з комунікативною дозвілля виконує в основному рекреатівную функцію (відпочинок, „нічогонероблення”). Рекреативні дозвільні орієнтації підкріплюються основним змістом теле- і радіомовлення, що розповсюджують цінності переважно масової культури.

2. «Вестернізації» (американізація) культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури витісняються стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті, пропагуючи прагматизм, жорстокість, надмірне прагнення до матеріального благополуччя. Спостерігається презирство таких "застарілих" цінностей як ввічливість, повагу до оточуючих.

3. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними. Споживання присутнє в культурній самореалізації молоді, і обумовлене потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її у свідомості. Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах.

4. Слабка індівідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди "знедолених", "не престижних" людей з точки зору "натовпу", що зазвичай рівняється на якийсь ідеал - "крутого" (іноді в особі лідера цієї групи).

5. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації, в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв та православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає насамперед у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати «любов'ю до Вітчизни», а не тільки в залученні до однієї конфесії. [3]

Виділяють наступні основні ознаки неформальних об'єднань.

1) Неформальні колективи не мають офіційного статусу.

2) Слабо виражена внутрішня структура.

3) Більшість об'єднань має слабо виражені інтереси.

4) Слабкі внутрішні зв'язки.

5) Дуже складно виділити лідера.

6) Не мають програми діяльності.

7) Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.

8) Являють альтернативу державним структурам.

9) Дуже важко піддаються упорядкованою класифікації.

РОЗДІЛ 3. Вплив субкультури на соціальне виховання особистості

3.1 Основні підходи до дослідження проблеми молодіжної субкультури

Субкультура нерозривно пов'язана і похідна від загальної культури. Соціологи роблять акцент на зв'язок субкультури з певною соціальною групою людей, наприклад, субкультура - це соціальна, етнічна чи економічна група з особливим власним характером в межах загальної культури суспільства [22]. Предметом дослідження при такому підході може виступити субкультура мормонів в США, старообрядців у Росії, кримінального співтовариства (мафії) в Італії. У такому підході вирішуються проблема відносин і взаємодій субкультури із суспільством, проблема співіснування субкультур.

«Молодіжна субкультура» не відразу стала описуватися та аналізуватися саме як субкультура (у даній моделі). Її феномени тривалий час розглядалися як «девіації» (відхилення від норм) і привертали увагу більшою мірою кримінологів, ніж культурологів. Оформлення власне наукового підходу зі своєю методологією включеного спостереження відноситься до 1920-х років, коли група соціологів і кримінологів із Чикаго почала збирати дані про підліткові вуличні банди і різні девіантні групи. Акцент на дослідженні субкультури девіантних груп молоді домінував протягом декількох десятиліть. Це пов'язано, напевне, з природою основного критерію, що визначає специфіку молоді як групи - віком. [17]

Існує цілий ряд концепцій, що пояснюють сутність і причини залучення молоді в ту чи іншу субкультуру.

Соціо-психологічний підхід пов'язував схильність до девіантної поведінки у колективній формі з особливостями підліткового віку. Акцент робився, головним чином, на молодь як жертву соціалізації. Формування субкультур бачилися скоріше як порушення механізмів соціалізації. Провідна ідея полягає в тому, що молоді люди не стають антисоціальними після включення до угруповання: в угруповання приходять саме антисоціально орієнтовані підлітки для підтримки своїх антисоціальних норм і цінностей.

А. Коен стверджував, що у груп підлітків одного й того ж віку, але по-різному орієнтованих, існують значні відмінності в уявленнях про статус і критерії його досягнення. Для «слухняних учнів із середнього класу» - це освіта, кваліфікація, повага, заміжжя, визнання заслуг з боку значимих дорослих, а в їх особі - суспільства в цілому. Для «хлопчаків з підворіття» - моментальне задоволення, грубість, жорстокість, високий рівень ризику і хвилювання, цінності, які не обіцяють будь-яких похвал з боку дорослих і суспільно значущого визнання. [17]

Т. Парсонс і Ш. Айзенштадт вважали, що всі молодіжні субкультури, незважаючи на поведінку, стиль або сленг, були, в кінцевому рахунку, деякими адаптивним формами, їх існування допомагало суспільству в цілому досягати стабільності, і з цієї точки зору вони були соціально значимими і позитивними. Т. Парсонс бачив основну функцію молодіжної культури в позитивній допомоги, яку надавали молодіжні субкультури процесу важкого переходу дітей у дорослий статус. На думку Ш. Айзенштадта, молодіжні субкультури - це період підготовки молодих людей до миру поза родини. Він вважав, що вони грали настільки важливу роль у соціалізації молодих людей, тому що саме молодіжні субкультури створювали набір цінностей, позицій і поведінкових норм, які повертали почуття влади, загублене молодими людьми в результаті їх маргинальной соціо-економічної та культурної позиції в сучасному суспільстві. [2]

Для позначення інтервалу між підлітковістю і дорослістю Е. Еріксон ввів поняття «психосоціального мораторію» - період, коли молодим людям дається відстрочка прийняття ролей і норм дорослих і надається можливість експериментувати зі своєю ідентичністю, пробувати альтернативні ролі і способи життя. Еріксон вважав, що надмірна ідентифікація з представниками контркультури чи кримінальної культури вириває особистість з її соціального оточення, тим самим придушуючи її та обмежуючи розвиток ідентичності. Еріксон показав, що в культурі з жорсткими соціальними нормами (наприклад, в країнах ісламу) проблеми ідентичності мінімізовані, оскільки невеликий вибір можливостей. Американське суспільство, навпаки, надає молоді широкий спектр можливостей, в результаті чого молодь стає більш вразливою щодо проблем ідентичності. Зауважимо, що одним із яскравих проявів кризи ідентичності Еріксон вважав вживання наркотиків. [4]

А.В. Мудрик розглядає вплив субкультури на соціалізацію дітей як специфічний механізм соціалізації, названий їм «стилізований механізм». Серед ознак субкультури їм виділяються: ціннісні орієнтації, норми поведінки, взаємодії та взаємовідносин, бажані джерела інформації, мода, жаргон, фольклор. [13]

Ця традиція домінувала аж до 80-х рр. Постмодерністські тенденції у вивченні молодіжної субкультури висловилися в інтерпретації субкультури як простору гри, експериментувати з ієрархією дорослого світу. Товариство «дозволяє» виражати молоді себе в цій сфері. Молодь, в свою чергу, не втрачає свого зв'язку із загальною культурою, розділяючи її фундаментальні норми та цінності. Сучасні дослідження орієнтуються на вивчення нових форм культурнрї активності сучасної молоді. Особлива увага приділяється формам тілесного догляду і насолоди. Експерименти зі своєю зовнішністю здійснюються вже не тільки через одяг, а через тіло: гоління голови, татуювання, нанесення шрамів. Навіть вживання наркотиків, розглядається як своєрідний спосіб експериментування, маніпуляції зі своєю тілесності і чуттєвістю. Вплив ідей постмодернізму призвів до того, що на певному етапі на Заході практично перестали говорити про субкультури, прийнявши їх як даність.

3.2 Соціалізація підлітка

Соціалізація - безперервний, багатогранний процес, який триває протягом усього життя людини. Але найбільш інтенсивно він протікає в дитинстві і юності, коли закладаються всі базові ціннісні орієнтації, засвоюються соціальні норми і відхилення. Найбільш важливе значення для соціалізації підлітка має соціум. При народженні дитина розвивається в основному в родині, у подальшому вона освоює все нові й нові середовища - дошкільні установи, компанії друзів, дискотеки і т.д. З віком освоєна дитиною «територія» соціального середовища все більше і більше розширюється.

При цьому підліток немов би постійно шукає і знаходить те середовище, яке для нього найбільшою мірою комфортне, де підлітка краще розуміють, ставляться до нього з повагою і т.д. Для процесу соціалізації важливе значення має, які установки формує те чи інше середовище, в якому знаходиться підліток, який соціальний досвід може накопичуватися у нього в цьому середовищі - позитивний або негативний.

Підлітковий вік, особливо з 13-15 років - це вік формування моральних переконань, принципів, якими підліток починає керуватися в своїй поведінці. У цьому віці з'являється інтерес до світоглядних питань, таким, як виникнення життя на Землі, походження людини, сенс життя. Моральні переконання підлітка складаються під впливом навколишньої дійсності. Вони можуть бути помилковими, неправильними, спотвореними. Це має місце в тих випадках, коли вони складаються під впливом випадкових обставин, дурного впливу вулиці, неблаговидних вчинків.

У тісному зв'язку з формуванням моральних переконань молодих людей складаються їх моральні ідеали. У підлітка молодшого віку в якості ідеалу виступає образ якої-небудь конкретної людини, в якій він бачить втілення якостей, які він високо цінує. З віком у молодої людини спостерігається помітний «рух» від образів близьких людей до зображень осіб, з якими він безпосередньо не спілкується. Старші підлітки починають пред'являти більш високі вимоги до свого ідеалу. У зв'язку з цим вони починають усвідомлювати, що оточуючі, навіть дуже улюблені та шановані ними, в більшості своїй самі звичайні люди, гарні і гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14 літньому віці особливе розвиток набувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних стосунків.

У підлітків починають формуватися і розвиватися самосвідомість, потреба в усвідомленні та оцінки своїх особистісних якостей. Формування самосвідомості - один з найважливіших моментів у розвитку особистості підлітка. Факт формування і зростання самосвідомості накладає відбиток на всю психічну життя підлітка, на характер його навчальної та трудової діяльності, на формування його ставлення до дійсності. У підлітка з'являється досить помітне прагнення до самовиховання - прагнення впливати на себе, формувати ті якості особистості, які він вважає позитивними, і долати негативні, боротися з недоліками. У підлітковому віці складаються і закріплюються риси характеру. Однією з найбільш характерних особливостей підлітка, пов'язані зі зростанням його самосвідомості, є прагнення показати свою «дорослість». Переоцінюючи можливість своїх вікових здібностей, підлітки приходять до переконання, що вони нічим не відрізняються від дорослих людей. Звідси їх прагнення до самостійності і «незалежності», хворобливе самолюбство і образливість, гостра реакція на дорослих, які недооцінюють їх права та інтереси. [8]

Для підліткового періоду характерні:

1. Потреба в енергетичній розрядці;

2. Потреба у самовихованні; активний пошук ідеалу;

3. Відсутність емоційної адаптації;

4. Схильність до емоційного зараження;

5. Критичність;

6. Безкомпромісність;

7. Потреба в автономії;

8. Огида до опіки;

9. Значимість незалежності як такої;

10. Різкі коливання характеру та рівня самооцінки;

11. Інтерес до якостей особистості;

12. Потреба бути;

13. Потреба щось значить;

14. Потреба в популярності;

15. Гіпертрофія потреби в інформації.

У підлітків з'являється бажання вивчати своє «Я», зрозуміти, на що вони здатні. У цей період вони прагнуть себе затвердити, особливо в очах однолітків, піти від усього дитячого. Все менше орієнтуються на сім'ю і звертаються до неї. Тим часом зростає роль і значення референтних груп, з'являються нові образи для наслідування. Підлітки, що втратили орієнтир, не мають підтримки серед дорослих, намагаються знайти ідеал або зразок для наслідування. Таким чином, вони примикають до тієї чи іншої неформальної організації. Одна з особливостей таких груп - суперництво, в основі якого лежить потреба самоствердження. Молода людина прагне зробити щось краще, ніж інші, випередити у чомусь навіть самих близьких йому людей. Саме в просторі неформального спілкування можливий первинний, самостійний вибір підлітком свого соціального оточення та партнера. А прищеплення культури цього вибору можливе лише в умовах терпимості дорослих. Нетерпимість, схильність до викриття та моралізаторство провокують підлітків до протестних реакцій, часто з непрогнозованими наслідками.

3.3 Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків

У субкультурі реалізується одна з основних потреб учнів - вибудовування образу «Я». Вплив неофіційною юнацької субкультури забезпечує компенсацію негативного ставлення до себе, низького рівня самоповаги, неприйняття образу власного тіла (невідповідності зовнішнього вигляду еталонів маскулінності і фемінімності). Субкультура виступає як форма самопред'явлення людини на культурно-естетичному рівні, коли людині подобається, перш за все, музика, одяг і т.д. Емоційна привабливість «неформального» стилю життя нерідко знижує значущість цілеспрямованої діяльності (навчання, хобі), сприяє розмивання життєвих перспектив. Передумовами до таких обставин є погана успішність в школі. Крім цього, у старшокласників - представників неофіційних юнацьких субкультур виникають ускладнення у взаєминах з дорослими й однолітками, що викликаються як провокуючим іміджем, так і некомпетентністю у спілкуванні. Відсутність узгодженості у сфері спілкування, посилюється після того, як школяр починає пред'являти себе як представник субкультури. [16]

Внаслідок впливу субкультури можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:

• позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),

• соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя),

• індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму - «втечі» від соціальної реальності).

субкультура молодіжний соціальний виховання

Висновок

В даній праці розглядалася дуже актуальна проблема молодіжних субкультур, більшість з яких є неформальними. Все більше і більше підлітків у нашій країні ідентифікують себе з якоюсь субкультурою. А через те, що неформальні субкультури не є офіційними, не мають плану дій і не контролюються органами суспільного виховання – вони потенційно небезпечні для молоді.

До певного часу субкультури розглядалися виключно як девіація, і така стереотипічна думка існує і до сьогодні серед більшості дорослого населення нашої країни.

Втім, проводилися дослідження щодо вивчення неформальних угруповань, зокрема великий внесок зробили Т. Парсонс і Ш. Айзенштадт, які вважали, що всі молодіжні субкультури є деякими адаптивним формами для досягати стабільності у суспільстві (допомога у процесі переходу дітей у дорослий статус, підготовка молодих людей до миру поза родини) і Е.Еріксон, який ввів поняття „психосоціального мораторію” - періоду, коли молодим людям дається відстрочка прийняття ролей і норм дорослих і надається можливість експериментувати зі своєю ідентичністю, пробувати альтернативні ролі і способи життя.

Тому не слід розглядати субкультури лише як негативне явище. Хоча можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:

• позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),

• соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя),

• індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму - «втечі» від соціальної реальності).

Тобто, з одного боку – це втеча від суворої реальності, с другого – деяка проміжна сходинка між підлітковістю і дорослістю. Але все ж таки у більшій частині випадків занадто глибоке занурення в субкультуру несе негативні наслідки і порушують соціально-комунікативну сферу особистості.

Для більш успішної соціалізації підлітків педагогам, вчителям та батькам необхідно усвідомити, що неформальні субкультури – це реалії нашого часу, на це не можна закривати очі. Якщо ваша дитина „неформал” - не варто її мучити „переучуванням”. Необхідно пристосуватися до даної ситуації і допомогти підліткові подолати важкий для нього час і повернутися в повноцінне суспільство.

На думку автора, розробка проблеми молодіжних неформальних угруповань є дуже перспективною, адже нашу країну ще не захлеснула хвиля повального відходу у субкультури. Нажаль наша країни відстає від європейських країн та Америки, де явище субкультур вже є абсолютно нормальним і досить дослідженим. Але буде не коректно повністю переносити досвід іноземних дослідників на наші реалії, адже ми маємо свій менталітет, особливі риси формування різних соціо-психологічних явищ, які, накладаючись на наш історичний досвід, стають абсолютно унікальними.

Тому, треба ближче придивитися до сучасної молоді, глибше зануритися в їхнє життя, щоб зрозуміти усю підоснову такого явища як молодіжні субкультури і їхній вплив на соціалізацію і самоідентифікацію дитини.

Список литературы

1. http://gm.pfo.ru/?id=13119 – Полномочный представитель Президента РФ в Приволжском федеральном округе/ Причины возникновения субкультур

2. Айзенштадт Ш., От поколения к поколению. М.-Л.: АН СССР, 1956. – 485с.

3. Алпатова П.С., Некоторые проблемы социологического анализа молодежной субкультуры, Социология молодежи/ под ред. проф. Лисовского В.Т. – С.-П.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1996.

4. Брантова Ф.С., Основные психологические подходы в изучении юности как этапа развития/ Психолого-педагогические проблемы образования. Сборник статей кафедры психологии.: АГУ, 2003. - 172с.

5. Гидденс Э. Социология. - М.: УРСС, 2005. - 632с.

6. Добреньков В.И., Кравченко А.И., Социология. Учебник. М.: ИНФРА-М, 2004. – 624с.

7. Кон. И.С., Социологическая психология. Воронеж: МОДЭК, 1999. – 560с.

8. Кон И.С., Психология юношеского возраста. – С-П.: Просвещение, 1989.- 256стр.

9. Кравченко А.И., Культурология: Учеб. пособие для вузов — 3-е изд. — М.: Академический Проект, 2002. — 494с. Формы и механизмы приобщения к культуре, с. 119-148.

10. Лисовский В.Т., Социология молодежи. - СПб.: Инсайд, 1996. – 352с.

11. Макаренко А.С. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 т. Методика организации воспитательного процесса. Т5. – М.: 1983. – 361с.

12. Мид M. «Культура и мир детства».

13. Мудрик А.В. Социализация человека: учебное пососбие. М.: Академия, 2004. 304 с.

14. Пономарчук В.А., Толстых А.В. Молодежная субкультура/Всеросийская межвузовская научно-практическая конференция «Эволюция гуманітарного образования в российской высшей школе». – Мурманск, 2007

15. Рычкова Н.А., Дезадаптивное поведение детей: Диагностика, коррекция, психопрофилактика. – М., 2000 – 368с.

16. Сенченко Н.А. Социально-педагогическая помощь старшеклассникам-представителям юношеских субкультур: Дис. канд. пед. Наук – Кострома. 2005.- 214с

17. Смелзер Н. Социология: пер. с англ. - М.: Феникс, 1998. - 688с.

18. Солоухин В.А., Камешки на ладони. - М.: Детская Литература, 2007. – 288c.

19. Суоми И.П., Основы воспитания в семье. Учебное Пособие. – Ч: Челябинский гуманитарный институт, 2007. – 204с.

20. Толковый словарь В. Даля – Інтернет сторінка:

/http://slovardalja.net/word.php?wordid=27675/

21. Фролов С.С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994 - 256с.

22. Фрис, С. Социология молодежи. - Лондон, 1994.

23. Харчева В., Основы социологии. Учебно-методическое пособие для преподавателей. – М.: Институт социологии РАН, 1997. – 77с.

24. Эльконин Д.Б., Детская психология. - М.: Академия, 2006. – 384с.

25. Методичні рекомендації до написання та офрмлення дипломних робіт за спеціальністю “Психологія”, Д.: РВВ ДНУ, 2009. – 36с.

ДОДАТОК:

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СУБКУЛЬТУР

Хіпі

Соціальний склад хіпі неоднорідний, але в першу чергу це творча молодь: починаючі поети, художники, музиканти.

Зовнішній вигляд, форма одягу: незалежно від статі - довге волосся, особлива стрічка навколо голови, на руках - «фєнєчки», тобто саморобні браслети або буси (найчастіше зроблені з бісеру, дерева або шкіри), прикрашений бісером або вишивкою джинсовий мішечок на шиї для зберігання грошей і документів. Колір одягу в основному світлий. Останнє покоління хіппі відрізняють такі атрибути, як рюкзачок і три-чотири кілечка у вухах, рідше в носі (пірсинг). Відома любов хіпі до квітів (одна з самоназв - „діти квітів”) і до ходіння босоніж.

Музичний стиль: із західної музики хіпі воліють психоделічного рок, люблять групу «Doors». Серед російських виконавців високо котирується Борис Гребєнщєков.

Мова, жаргон: велика кількість англійських запозичень, таких як «болт» - пляшка, «Вайн» - вино, «флет» - квартира, «хайр» - волосся, «піпл» - люди. Характерне часте використання зменшувальне суфіксів і слів, що не мають аналогів у літературній мові для позначення специфічних понять, властивих тільки хіпі.

Розваги: з алкогольних напоїв хіпі воліють до вина і портвейну. Досить часто вживають наркотик (зазвичай легкі). Частиною хіпповской ідеології є «вільна любов» - з усіма відповідними наслідками. Хіппі, як правило, пацифісти. Одним з перших був гасло «Make love, not war». (Займає любов'ю, а не війною).

Ідеологія: Типічна зневага до матеріальних цінностей, таких як гроші й дорогі речі. Популярні східні релігії і навчання, серед яких можна виділити рух растоманов, шанувальників культу Джа.

Толкієністи и рольовики

У молодіжній культурі 90 років з'явилася толкієністка субкультура. Толкієністи і взагалі рольовики (любителі рольових ігор) з самого початку були частиною субкультури хіпі, але останнім часом їх рух настільки розрісся, що до своїх лав вони почали включати багатьох не-хіпі. Толкієністи - шанувальники відомого англійського філолога і письменника Джона Рональда Руела Толкієна, (на сленгу толкіеністов - Професор), він народився в 1892, а помер у 1973р. Книги Дж.Р.Р.Толкієна «Володар кілець», «Сільмаріон» та інші відносяться до жанру fantasy - казкової фантастики. Толкієна створив у своїх творах чарівний світ Середзем’я, населений чудовими істотами, одні з яких були запозичені ним з фольклору різних народів світу (ельфи, Тролль, гноми і т.д.), інші - вигадані письменником (наприклад, Хоббіта, гібрид людини і кролика ), кожен зі своєю історією, географією і навіть зачатки свого мови (скажімо, ельфійскої). Толкієністи вживаються в цей світ уявляючи себе його жителями. Звідси незвичайні моделі поведінки в повсякденному житті. Так, толктєніст, який вважає себе ельфів, намагається вести себе подібно до того, як, на його думку зробив би справжній ельф. Під час ігор група молодих людей виїжджає в ліс, де розподіливши ролі, розігрує сценки з творів Толкієна.

Всередині себе рух поділяється на два напрями: представники першого воліють розігрувати сценки з книги, нічого не змінюючи в сюжеті, прихильники іншого беруть лише встановлювальні дані (імена і характери героїв, час, місце і мету дії) і призводять даний змагання, де потрібно добре бігати , стрибати, плавати, битися на мечах, орієнтуватися на місцевості.

На початку 90 р. вітчизняні толкієністи стрімко утягнули в свою «сферу впливу» і асимілювали частину представників інших молодіжних субкультур (рокерів, панків). З'являються продовження Толкієна, написані з інших світоглядних позицій, видається велика фан-преса, є сторінки толкієністов в Інтернеті. Це істотно відрізняється від руху західних шанувальників Толкієна: відомо, що там переважають вузькість, ізольованість, діяльність толкіеністов зводиться до комп'ютерних ігор, листування по Е-mail і вузькоакадемічним студіями.

У 1993 – 94рр. субкультура толкіеністов пережила кризу зростання. Вона була подолана шляхом розширення діапазону рольових ігор, в які додали твори не тільки Толкієна, але й інших письменників-фантастів, а також історичні сюжети. Організаційно відокремився рух рольових ігор, хоча по атрибутиці, цінісній орієнтації рольовики близькі до толкіеністам. Субкультура толкієністов і рольовиков розвивається в останні роки найбільш активно і динамічно.

Панки

Панки (від англ. Punk - щось непотрібне, відкинуте) в деякій мірі є антагоністами хіпі, при тому, що мають з ними багато подібного.

Соціальний склад: більшість панків - діти робочих районів.

Зовнішній вигляд, форма одягу: стандартною панковською зачіскою вважався «ірокез» - полоска довгого вертикально стоячого волосся на голеній голові, але поширені також гоління півголови з довгими волоссям і навіть просто виголені скроні при довгому волоссі. Панки воліють до рваного, брудного одягу. Часто можна бачити панка в джинсах, де смужки тканини чергуються з дирами, закріпленими шпильками і ланцюжками (взагалі любов панков до англійських шпильок надзвичайно велика, вони вставляють їх усюди - у куртки, майки, джинси і навіть у вуха). З взуття панки носять в основному високі армійські черевики.

Музичний стиль: засновниками панк-культури вважається англійська група «Sex pistols». Крім неї в пошані «Ramones» і «Dead Kenedies». У середині 80-х з'явилася група «Exployted», яка грала жорсткий панк, який одержав назву «хардрок» і став самостійним музичним стилем.

Мова, жаргон: характерне вживання слів з воровського жаргону ( „маза”, „хавать”, „лабать”) і маргинальне вживання «розумних» слів ( «паралельно» в значенні «все одно», «суто» в значенні «байдуже») .

Розваги: на відміну про хіпі панки з алкогольних напоїв віддають перевагу горілку, охоче вживають наркотики.

Ідеологія панків досить близька до хіповскої у всьому, що стосується зневаги матеріальними цінностями, однак, якщо ідею хіпі виразити як «навіщо гроші, світ і так нескінченно прекрасний», то у панков швидше це «світ все одно .... і нічого йому не допоможе». Панки досить агресивні, по політичним пристрастям вважаються анархіста (з легкої руки „Sex pistols”, що написали культову для панків пісню „Anarchy in the UK”).

Скінхеди

Надзвичайно близький до хардроку (жорсткого панку) музичний стиль «ой» - улюблена музика скінхедів, або скінів (від англ. Skin head - бритоголовий). Зовнішній вигляд: скіни виділяються насамперед начисто виголеною головою. Стандартним одягом скіна є високі армійські черевики, камуфляжні штани або високо закатані джинси з підтяжками та куртка.

Ідеологія: практично всі скіни сповідують вкрай агресивний націоналізм і расизм. Ідеальним режимом вважають німецький націонал-соціалізм. На заході існують «Шарп», «Шарп-скінз» (від англ. Sharp - гострий, різкий), що виступають під гаслом «скіни проти расових забобонів» і є вкрай лівою, прокоммуністіческой експеремістской організацією.

Розваги: частими розвагами скінів є побиття представників інших національних та расових меншин, де б ті ні зустрілися. Крім того, більшість скінів, особливо молоді - фанати якого-небудь футбольного (хокейного) клубу. Вони об'єднані в угруповання і часто їздять на матчі улюбленої команди, де влаштовують бійки з фанатами інших клубів.

Хулігани (фанати)

Футбольні вболівальники. Близьку до кримінальних субкультур групу складають фанати (фани) футбольних команд. Футбольні фанати (хулігани, хули) - складне за організацією співтовариство. Угрупування, що утримує контроль над усім співтовариством, - «праві». До неї входять в основному молоді люди, які відслужили в армії. «Праві» виїжджають на всі матчі команди, їх основна функція - заводити стадіон, організовувати реакцію вболівальників ( «хвилю» і т.д.), але також і командувати «військовими діями» - битвами з уболівальниками ворожих команд і міліцією. Виїзди в інші міста дуже часто пов'язані з бійками - нерідко вже на Вокзальній площі. В цілому маса молодих людей-хуліганів добре керована вожаками (ватажками) з «Правих».

Байкери

Однією із самих „суворих” субкультур, як у нас, так на Заході, завжди вважалися байкери (від англ. Разг. Bike - велосипед, мотоцикл), які з легкої руки радянської пропаганди часто називали рокерами. Однак рокерами себе вважають практично всі шанувальники року - панки, металісти і багато інших. Тому дане визначення не можна вважати коректним.

Зовнішній вигляд: довге волосся, зачесати назад, і, як правило, зав'язані в хвост, хустка на голові („бандана”), борода, шкіряна куртка з косими блискавками („косуха”), шкіряні штани, ковбойські чоботи („козаки”).

Музичний стиль: важкий рок. Взагалі байкери відрізняються досить великим розмаїттям музичних уподобань.

Мова, жаргон: окрім слів, що позначають специфічне поняття, що відносяться до мотоциклу або «прикиду», іншої специфіки мова байкерів не має, крім, може бути, значних вкраплень нецензурної лексики.

Ідеологія: основне поняття в ідеології байкерів - мотоцикл. Весь світ ділиться на тих, хто пересувається на ньому, і на тих, хто віддає перевагу будь-якому іншому засобу пересування, прицьому ці інші жодної зацікавленості до себе у байкерів не викликають.

Металісти

За зовнішніми ознаками до байкерів близькі металісти, або металери, напевно, найвідоміша з нинішніх молодіжних субкультур. На думку представників даної субкультури існують як мінімум три основних напрямки «металу» (насправді набагато більше): треш, дум і дед (від англ. Thrash - бити, doom - рок, доля і dead - покійник відповідно) і, отже, трешери , думери і дед-металісти.

Зовнішній вигляд: фактично такий самий, як у байкерів. З усіх кольорів перевага віддається чорному. Для металістів кінця 80-х - початку 90-х характерна наявність в одязі великої кількості металевих заклепок і ланцюгів, зараз же так одягаються в основному „піонери”.

Ідеологія: з усіх рухів металісти найменш ідеологічни. В чомусь вони близькі до панку, але без презирства до матеріальних цінностей.

Алісомани і кіномани

Практично зовсім зникли, як масштабне явище, такі субкультурні рухи як алісомани і кіномани (численні на початку 90-х групи любителі музичних гуртів „Аліси” і „Кіно”). Бум Віктора Цоя.

У зовнішньому вигляді переважає чорний одяг, а на ньому значок із зображенням Цоя. Алісомани (самоназва – „армія Аліси”) складалися з підлітків, що «розчарувалися у житті» і знаходили втіху тільки в запальних піснях улюблених артистів. Основну тезу буття алісоманів можна виразити так: „ми краще за всіх, але нас ніхто не розуміє”. Досить активно культивувався суїцид як вихід із духовного тупику.

Індеаністи

Індеаністи вивчають культури індіанців, переважно північноамериканських, прагнучи до точному відтворенню їх звичаїв та обрядів. При всій „етнографічній” атрибутиці індеаністской субкультури ціності її: колективізм (громадськість), екологізм, космізм, - перегукуються з традиційними російськими цінностями.

Хакери

Хакери (комп'ютерні фанати) - молодіжна субкультура, яка знаходиться в процесі формування. Чисельність характерів поки незначна - в основному це студенти технічних університетів, старшокласники шкіл з фізико-математичному ухилом. Встановити точну чисельність характерів важко ще й тому, що спілкуються вони переважно за допомогою комп'ютерних мереж. Крім того, не всі комп'ютерні фанати усвідомлюють себе деякою спільнотою зі своїми цінностями, нормами, специфічним стилем.

Гопники

Кримінальна молодіжна субкультура. Молодіжні угрупування, перетворившись в структури організованої злочинності, поділили сфери впливу і вважають за краще з'ясувати стосунки, не вдаючись до масових бійок. У середині 90 років. з'являється нове покоління «гопніков», неконтрольоване організованою злочинністю або контрольоване в меншому ступені. Вони швидко виявили себе як «культурні вороги» більшості молодіжних субкультур: байкерів, рейверов, ролерів і т.д. Будь-який підліток, не тільки належить до іншої субкультуре, може бути побитий, підвернути сексуальному насильству, пограбуванню.

Сатаністи

Ще в 80 рр. від субкультури хеві-металістів відокремилась група «чорних металістів», наблизившись до прихильниками церкви сатани. До середини 90 років вже можна говорити про формування сатаністської субкультури. Час від часу в пресі з'являються інтерв'ю з лідерами сатанистів; останні, зрозуміло, намагаються заперечувати або прикрити антисоціальний і антилюдський характер ритуалів і цінностей сатанизму.

Рэйвери

Субкультура рейва (від англ. Rave - нісенітниця, беззв’язна мова). У музичному відношенні стиль рейв - наступник стилів техно і ейсідхауса. Невід'ємна частина рейверского стилю життя - нічні дискотеки з потужним звуком, комп'ютерною графікою, променями лазерів.

Для одягу рейверов характерні яскраві фарби і використання штучних матеріалів (вініл, пластик).

Базові цінності, що лежать в основі цієї субкультури: легке, безтурботне ставлення до життя, прагнення жити сьогоднішнім днем, бути одягненим за останньою модою. Розвиток субкультури рейва йшов паралельно з розповсюдженням наркотиків, зокрема, «екстазі». Прийняття галлюціногенів з метою «розширення свідомості» стало, на жаль, практично невід'ємною частиною рейверскої субкультури. Разом з тим багато хто з діячів молодіжної культури, в тому числі ді-джеї - ключових фігур рейв-субкультури - висловлювали і висловлюють вкрай негативне ставлення до прийому наркотиків.

Ролери и скейтбордисти

Роллери називають любителів роликів ковзанів.

Вони віддають перевагу спортивному одягу яскравих кольорів.

Ідеологія ролерів схожа з байкерською, з тією різницею, що мотоцикл замінений роликами. В основному ролери - школярі старших класів (13-16 років), але є і студенти, молодші школярі. Цікаво, що ролерскі компанії очолюються дівчатами.

Субкультура скейтбордістов, любителів їзди на скейтборді (дошці на колесах). Ідеологія і зовнішній вигляд схожі з ролеровськими.

Ролери і скейтбордисти, зазвичай, деті забезпечених родин, що зумовлено, не в останню чергу ціною роликов та скейтбордів – від 50 до 150 доларів і вище.

Репери

Реп - це музика чорношкірих американців. Російські репери одягаються як чорношкірі американські репери (в основному спортивний стиль з переважанням яскравих кольорів), запозичують в них багато слів і навіть іноді роблять собі зачіски, властиві тільки афроамериканцям.

Субкультура стрейтеджерів (від англ. Straight-edge – линейка, правило), прибічники здорового образу життя, відмовляються від паління, вживання алкоголю і наркотиків.