Розвиток мислення учнів у процесі оволодіння

навичками культури писемного мовлення

Одним із критеріїв визначення рівня культури людини є її мислення і мова. На жаль, у сучасній школі формування мислення і виховання мовної культури учня здійснюються не на належному рівні. Ці питання є нині чи не найскладнішими на шляху перебудови школи, удосконалення її навчально-виховного процесу. Більшість учнів не вміє мислити, а отже, письмово викласти свої думки. Вони не мають навичок сприймати явища і процеси, що відбуваються навколо, не вміють їх описати, бо не володіють відповідним запасом лексики. І це передусім тому, що вчитель на уроках мало уваги приділяє розвиткові логічного мислення учнів. Перш ніж давати знання, писав В.О.Сухомлинський, треба навчити думать, сприймати, спостерігати; розумове виховання далеко не одне й те ж, що добування знань.

Практика переконує: на уроках української мови робота зі словом хоч і складний, але необхідний процес.

На одному з вересневих уроків у п'ятому класі я запропонувала учням поширити найпростіше речення Зійшло сонечко. При цьому опорних слів не дав. І ось результат: Зійшло яскраве сонечко. Зійшло ласкаве сонечко. Уже зійшло приємне сонечко. Зійшло красиве сонечко. Зійшло тепленьке сонечко. Над школою зійшло сонечко.

Обмеженість дитячого мислення очевидна. До слова сонечко вони механічно засвоїли в молодших класах ряд часто вживаних прикметників: ясне, яскраве, ласкаве, красиве, тепленьке. Невміння глибоко осмислювати те, про що вони мають писати, позначається на складанні як окремих речень, так і зв'язного тексту.

Отже, необхідно спонукати учнів до творчості, осмислення суті завдання. І насамперед організувати роботу над збагаченням лексики через уміння відчувати навколишнє. Для цього вчителеві слід створювати в класі сприятливу естетичну атмосферу. Велику роль має відіграти робота зі словом у пізнанні учнями найтонших нюансів рідної мови, її смислових відтінків, краси.

У п'ятому класі таку роботу я проводжу щоденно, навіть поза уроками. Вивчаючи ту чи іншу тему, школярі осмислюють десятки речень, вчаться розкривати образність людської думки, втіленої в окремих словах і словах і словосполученнях. У робочому, зашиті вони записують речення про рідний край, його людей та красу праці. Підбираю такі речення, які б впливали на духовну культуру учня, розвивали його мислення, активізували мовну діяльність.

На уроці з теми «Головне і залежне слово в словосполученні» записуємо кілька речень: Над широкими ланами жита піднялося і посміхнулося літнє сонечко, і в голубому небі забриніла дзвінко й весело пісенька жайворонка. Навіть колосочки стали прислухатися пісні тієї. А вона розлилася над полем, і все довкола заграло в ріднім краї... Діти визначають у реченнях словосполучення, головне й залежне слово в них. Крім того, вони відчувають красу рідної землі, прагнуть висловити свої враження. До словосполучення забриніла пісенька Таня І. добирає синоніми: дзвенить, лунає, лине, розлягається, звучить. Ці слова будуть влучні тоді, коли пісенька справді хвилює, підносить, звеличує. А може бути навпаки, доповнюють Інна К-, Микола К-, Валера О., коли пісня бринчить, лязгає, тринькає, тенькає. Така робота активізує творчу діяльність школярів, формує уміння й навички осмислювати слово в реченні і речення в тексті. Через деякий час пропоную нове завдання творчого характеру — написати твір «Зійшло сонечко». Без ретельної підготовки не варто починати роботи. Необхідно активізувати увагу учнів, націлити їх на творче вирішення поставленого завдання. Записуємо в робочі зошити опорні слова:

Вересневий, посміхатися лагідно, промінь сонечка, трудове місто, забриніли листочки, веселий настрій, високо здійнятися, мирний, початок дня, верховіття дерев, гілочка берези, поспішати, легенький вітерець, краплини роси, осінні квіти, рідна стежина, музика, блакить неба, щасливі люди, плесо річки.

По закінченні цієї роботи проводжу бесіду на тему «Краса нашого слова». При цьому прагну навчити учнів осмислювати значення кожного слова, розуміти його смислові відтінки. Усно складаємо окремі словосполучення і невеличкі речення на задану тему. Здебільшого з «важкими» словами грайливий, верховіття дерев, плесо річки та ін. Для роботи з розвитку зв'язного мовлення маю кілька папок з роздатковим і дидактичним матеріалом, який допомагає активізувати діяльність учнів під час згаданої бесіди. Наведу фрагмент такої бесіди з учнями про красу слова:

Діти, подумайте і скажіть, які слова можна дібрати до іменника дерево, щоб описати його з різних точок зору, підкреслити його особливу красу. При цьому ви можете користуватися будь-якими ілюстраціями, фотографіями, матеріалами, що лежать на парті. Можна також дивитися через вікна нашого класу на подвір'я, вулицю, в сад, де ростуть дерева.

Тим спонукаю учнів до цілеспрямованого мислення. Діти захоплено працюють, бо перед ними посильне і водночас цікаве завдання. Його ж конкретика змушує учнів зосереджено працювати над словом. Вони добирають десятки різних за своїм лексичним значенням слів до іменника дерево:

високе, гіллясте, спиляне, старе, дупласте, тонке, розкішне, молоденьке, похилене, прострелене, струнке, крислате, сухе, самотнє тощо.

Учні створюють також невеликі оповідання про дерево. Необхідно, щоб діти розуміли відтінок кожного слова, його смислове навантаження, скажімо в словосполученнях розкішне дерево, обпалене дерево. Так здійснюється розумове зростання учнів, розвивається культура їхнього мислення і мовлення. На уроці з розвитку зв'язного мовлення учні складають сотні слів і словосполучень на задану тему, десятки простих поширених і складних речень. Вони опрацьовують також правила вживання слова в реченні, ознайомлюються з поняттям синоніміки і вчаться добирати синоніми. Як свідчить практика, саме знання синоніміки мовлення дає змогу дітям будувати й перебудовувати речення, добирати потрібні за змістом і смисловим відтінком слова.

Таким чином, готуючись до твору, учні «знаходять» нові для себе слова; осмислюють їх лексичне значення. І тільки після такої творчої підготовки, вдумливої роботи над словом, над заданою темою діти починають писати твір на чернетці. Важливо, щоб кожний учень старанно працював над твором, добираючи потрібні слова і роблячи усілякі виправлення. Лише за таких умов учень вироблятиме в собі вимогливість і розвиватиме культуру писемного мовлення. Звичайно, учень відразу не напише хорошу роботу. Згадаймо слова В.О.Сухомлинського про те, що творчість не приходить до дітей просто з натхнення. Творчості треба навчати. Дитина лише тоді складе твір, коли вона почує його від учителя і матиме як зразок. Тому ніяк не зайвим буде наприкінці підготовчої роботи зачитати кілька невеличких творів.

Лише після детальної підготовчої роботи учні справляться із завданням, виявлять уміння оперувати словом, потрібними художніми засобами. Для прикладу наведу твір Олексія М.

Зійшло сонечко

Над нашим прекрасним трудовим містом зійшло мирне осіннє сонечко. Якось по-особливому ласкаво посміхнулося, і враз усе посвітлішало, повеселіло. Грайливо блиснув сонячний промінь у краплинах роси на пелюстках вересневих квітів, підморгнув золотаво у скельцях ледь помітних на ставку хвиль, і все відразу стало якимось чарівним і казковим. А легесенький вітерець обережно торкнувся ніжних гілочок стрункої берізки, і на ній забриніли багряні листочки. Розлилась повсюди музика веселого осіннього дня — над верховіттям дерев, високими будинками, над річкою і колгоспними ланами. На городах скриплять вози під вагою дорідної картоплі, буряків та гарбузів. А на ланах гудуть потужні машини — то вони везуть зібраний урожай. Скрізь лунає дзвінка пісня праці й щастя. І здійнялась вона високо в небо. Здається, до самого сонця лине ота прекрасна мелодія початку трудового дня...

На одному з наступних уроків обов'язково аналізуємо виконану роботу, навчаємо кожного творчо опрацьовувати допущені помилки, стилістичні неточності у побудові речень. Головне, щоб допущені помилки не залишились поза увагою. Вимагаю також, щоб учень не тільки самостійно виправив помилки у складанні твору, а й порівняв свою роботу з роботою інших учнів, зробив певні висновки. Крім того, аналізуючи твори п'ятикласників, обов'язково зачитую кілька кращих творів, визначених самими ж учнями. Доречним буде обговорення творів за окремими частинами. Діти повинні зрозуміти, що вміння красиво передати зміст і певний образ насамперед залежить від правильного використання слова в реченні, від зв'язку його з іншими словами.

Виписую речення з твору Оленки Т. «Зійшло сонечко» на дошку:

Як весело влітку гуляти вулицею з подругами на яскравому сонечку в м'яча.

Пропоную кожному самостійно опрацювати записане речення, осмислити його зміст, знайти допущену помилку і записати речення правильно. Здається, що завдання елементарне, але п'ятикласники не одразу знаходять стилістичну невправність «гуляти вулицею», «на яскравому сонечку в м'яча». Учні виконують невелику творчу роботу: до дієслова гуляти дібрати іменники, які потребують місцевого відмінка. Тепер Оленка Т. пише:

гуляти на вулиці; гуляти на подвір'ї; гуляти на галявині; гуляти біля хати; гуляти на майданчику. Гуляти на дорозі небезпечно.

Вона перебудувала речення, глибоко осмисливши і його зміст, і правила вживання потрібних слів:

Як весело гуляти з подругами на вулиці в м'яча, коли яскраво світить мирне сонечко.

Таким чином, навчаючи учнів правильно будувати речення за смисловим зв'язком — ми не тільки збагачуємо їхню лексику, а, передусім, розвиваємо мислення і культуру мовлення учнів. Це складний і досить тривалий процес, що потребує систематичності і послідовності в роботі. Вивчаючи з учнями будь-яку тему, вчителеві слід на яскравих прикладах окремих словосполучень і речень пояснювати, що в нашій мові всі слова становлять єдину систему. У мові слів значно менше, ніж понять. Саме тому й виникає у мовленні багатозначність слова, яку учень повинен знати й відчувати.

Не слід учителеві шукати якісь особливі прийоми, методи, щоб розвивати в учнів мислення і культуру мовлення. Найпростіші вправи можна давати так, щоб вони спонукали до осмисленості виконуваної роботи. Наприклад, після засвоєння учнями відокремлених уточнюючих членів речення у восьмому класі, пропоную самостійно скласти чотири речення, де б запропоновані словосполучення були уточнюючими членами. Речення мають бути про працю людини, про наш рідний край. На дошці записуємо словосполучення:

Лівий берег річки Прут.

Трудові руки робітника й хлібороба

Красується колосом нива.

Таке завдання потребує від учня зосередженості і вдумливості: у простоті завдання — деталь складності, яка і є рушійною силою мислення. Подані словосполучення слід використати не в будь-якому реченні, а в реченні про свій рідний край і працю його людей. За такої організації навіть найслабший у навчанні учень буде працювати.

Виконана робота — наслідок напруженого мислення і творчих зусиль учня. Здається, звичайна вправа, але вона спонукає мислити на подану тему, самостійно аналізувати, оцінювати певні явища з власної життєвої позиції. Звичайно, робота такого плану забирає чимало навчального часу, проте доцільність її очевидна.